Сутність, завдання та організація економічного аналізу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Сутність, завдання та організація економічного аналізу



Зміст

1. Аналіз та інтереси економічних агентів

2. Предмет, зміст та зв'язок з іншими дисциплінами

3. Функції та принципи економічного аналізу

4. Види та організація аналізу

5. Інформаційна база економічного аналізу

6. Система показників, що використовуються в аналізі господарської діяльності

Список використаної літератури



1. Аналіз та інтереси економічних агентів

Поняття «аналіз» означає прийом наукового мислення і є методом будь-якої науки. Тобто, використовуючи слово аналіз у назві наукової дисципліни або навчального предмета, ми повинні пам'ятати, що розглядати це поняття саме по собі, без предмета дослідження, не має сенсу.

Будучи прикладною наукою, економічний аналіз виявляється корисним і необхідним лише тоді, коли внаслідок його застосування підвищується ефективність практичної діяльності людей, коли з'являється можливість передбачати й прогнозувати розвиток економічної ситуації на конкретному підприємстві та приймати раціональні (науково обґрунтовані) управлінські рішення.

Незважаючи на те, що в економіці, яку б країну ми не взяли, діють ті самі фундаментальні закони, принципи бухгалтерського обліку й економічного аналізу для різних країн різні. Тут проявляються так звані інституціональні аспекти економічних систем.

У новій історії виділяють чотири основних школи бухгалтерського обліку: італійську, французьку, німецьку, англо-американську, які зберегли свій вплив і на сучасну економічну науку. Основні характеристики цих шкіл можна визначити за ознаками, наведеними у табл. 1.

Таблиця 1 - Особливості постановки і вирішення завдань бухгалтерського обліку та економічного аналізу різними національними школами

Постановка завдання обліку й аналізу	Національні школи
	Італії	Франції	Німеччини	Англії - США
Мета	Контроль поведінки виконавців	Підвищення ефективності використання ресурсів	Вироблення раціональних облікових і аналітичних процедур	Контроль поведінки менеджерів
Предмет	Права й зобов'язання осіб	Запаси та потоки ресурсів	Процедури	Поведінка менеджерів
Базова наука	Право	Політична економія	Математика	Психологія
Метод	Індукція	Індукція	Дедукція	Індукція

Визначаючи особливості національних шкіл обліку та економічного аналізу, потрібно мати на увазі таке. Підприємство створюється для задоволення інтересів різних партнерських груп (груп інтересів), серед яких можна виділити основні й неосновні. І, як можна припустити, у кожної із груп є свої, відмітні від інших інтересів і, отже, цілі та завдання економічного аналізу в них теж будуть різними.

Перелічимо основні партнерські групи та назвемо той вид економічної інформації, що становить для них найбільший інтерес.

До першої групи віднесемо власників підприємства - share holds (акціонерів або представників держави, якщо вона володіє всім пакетом або частиною акцій). Вони вклали в статутний фонд власний капітал з метою одержання дивідендів. Тому їх насамперед цікавлять фінансові результати діяльності підприємства й дані про його фінансову стабільність.

Друга група - це кредитори (позикодавці). Вони надали підприємству позику й очікують, що воно виконає свої зобов'язання щодо кредитних договорів: вчасно виплатить відповідні відсотки. Для них основним показником є ліквідність підприємства (платоспроможність), тобто здатність підприємства в потрібний момент перетворити свої активи в кошти й повернути борги.

Третя група - наймані менеджери підприємства, вищий рівень адміністрації. Вони вкладають у справу свої знання, досвід, кваліфікацію, підприємницькі здібності й розраховують одержати за це гідну компенсацію у вигляді зарплати, частки прибутку понад застережену суму й, можливо, яких-небудь пільг і привілеїв (це часто спостерігається на державних підприємствах і у великих компаніях). Це найбільш вимоглива група користувачів облікової й аналітичної інформації. Її цікавить буквально все, що може виявитися корисним для вирішення завдань управління.

Четверта група - найманий персонал (службовці) підприємства. Вони виконують певні види робіт згідно з укладеними договорами, одержуючи зарплату, премії й певні соціальні гарантії. Для них важливі надійність підприємства, його положення на ринку, величина прибутку й розмір фондів соціального забезпечення.

П'ята група - постачальники коштів і предметів праці. Це виробники факторів виробництва, часто пов'язані з даним підприємством довгостроковими угодами. Їх найбільше цікавить інформація про фінансову стабільність, ліквідність підприємства, його стратегічні плани.

Шоста група - покупці (клієнти) підприємства. Вони забезпечують платоспроможний попит на його продукцію. Для них важлива інформація про її якість, ціну, про стан запасів готової продукції та про фінансовий стан підприємства.

Сьома група - суспільство, а також держава в особі податкових органів. Таких користувачів цікавить інформація про фінансові результати діяльності підприємства, стан його фінансової дисципліни.

Основні партнерські групи зацікавлені в успіхах підприємства, тому що їхнє благополуччя перебуває в прямій залежності від наслідків його діяльності.

До неосновних партнерських груп належать групи, безпосередньо не зацікавлені в успіхах розглянутого підприємства. Це страхові компанії, аудиторські й консалтингові фірми, фондові біржі, юридичні фірми, асоціації, преса, профспілки, регулюючі органи й т. п.

2. Предмет, зміст та зв'язок з іншими науками

Предметом економічного аналізу може бути економіка об'єктів від країни в цілому й до окремого робочого місця. Найчастіше предметом такого аналізу є економіка окремого підприємства, фірми, що розглядається у взаємодії з технічною стороною виробництва й економічною політикою держави.

Зміст економічного аналізу:

- дослідження економічних процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють, і кількісна оцінка закономірностей, що тут проявляються;

- наукове обґрунтування планування й розроблення нормативів;

- визначення використання й ефективності ресурсів;

- об'єктивна оцінка результатів виробничо-господарської діяльності, її оптимізація за прийнятим критерієм і виявлення на цій основі можливих внутрішньогосподарських резервів поліпшення діяльності підприємств, фірм, підприємців;

- забезпечення маркетингових досліджень.

Аналіз у широкому розумінні означає пізнавальну процедуру уявного розчленування об'єкта або явища на складові з метою їх вивчення, з'ясування зв'язків між ними.

Зворотним до аналізу є синтез (з'єднання окремих частин і елементів в єдине ціле), з яким аналіз досить часто поєднується в практичній та пізнавальній діяльності.

Аналіз і синтез взаємозв'язані та взаємозумовлені й у своїй єдності забезпечують наукове вивчення явищ у багатосторонньому діалектичному зв'язку.

Перехід від аналізу фактів до синтезу здійснюється за допомогою індукції (спосіб переходу від знання окремих фактів до знання загального, від вивчення причин до наслідків) та дедукції (спосіб дослідження від загального до часткового, від наслідків до причин ).

Аналіз і синтез, індукція і дедукція як загальні способи пізнання становлять базис економічного аналізу [19].

Місце економічного аналізу в системі економічних наук показане на рис. 1.

Будучи наукою економічного циклу, економічний аналіз пов'язаний з іншими економічними дисциплінами, насамперед економічною теорією, що створює основу для розвитку всіх економічних наук. Економічний аналіз, у свою чергу, на основі аналітичних досліджень накопичує відомості про прояв тих чи інших економічних законів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок. 1 - Місце економічного аналізу в системі економічних наук

Очевидний зв'язок економічного аналізу з галузевими економіками. Глибоке дослідження господарської діяльності об'єкта неможливо провести, не знаючи економіки галузі й організації діяльності підприємства. Зворотний зв'язок проявляється у впливі результатів економічного аналізу на вдосконалення всіх сторін функціонування підприємства.

Економічний аналіз пов'язаний із плануванням та управлінням виробництвом. Аналітик широко використовує у своїй роботі матеріали планування. Одночасно із цим унаслідок аналізу створюється інформаційна база розроблення планів і вибору доцільних управлінських рішень.

Зв'язок із бухгалтерським обліком має двоїстий характер. З одного боку, дані бухгалтерського обліку є одним з основних джерел інформації для проведення економічного аналізу, а з іншого боку - вимоги до інформації, що виникли в ході аналітичної роботи, знову адресовані, в остаточному підсумку, бухгалтерському обліку.

Фінансування й кредитування підприємств також пов'язані з економічним аналізом. Для його проведення необхідно знати діючий порядок фінансування й кредитування, взаємозв'язок з фінансовими й кредитними органами. Вони ж, у свою чергу, всі свої нормативи погоджують із урахуванням результатів економічного аналізу.

Принципи й методи сучасного маркетингу як системи управління виробництвом і реалізації товарів, цілком орієнтовані на ринок, повністю відповідають змісту й завданням економічного аналізу. Маркетинг використовує економічний аналіз із метою:

1) стратегічного контролю (періодичної оцінки всієї діяльності з метою визначення відповідності обраної стратегії реальним процесам, що відбуваються на ринку);

2) щорічних контролів оцінок досягнень намічених цілей:

- обсягу продажів;

- витрат виробництв та ін.;

3) контролів прибутковості (співвідношення витрат й отриманих результатів, підбиття підсумків усієї діяльності);

4) оцінки якості й функціональних характеристик виробів, аналізу фаз життєвого циклу;

5) аналізу організаційної структури підприємства, її відповідності тактичним і стратегічним цілям;

6) удосконалення аналізу витрат виробництва, цін і прибутку;

7) аналізу сильних і слабких сторін діяльності підприємств-конкурентів;

8) ставлення особливих вимог до джерел інформації:

- власної звітності;

- інформації, що надходить із зовнішніх джерел.

Безумовний зв'язок економічного аналізу зі статистикою. Тут застосовується багато методів дослідження, починаючи з розрахунків узагальнювальних показників і аж до встановлення кількісних значень взаємозв'язків явищ.

Математичні методи також виконують важливу роль в економічному аналізі, особливо математичне програмування, моделі масового обслуговування, імітаційне моделювання та ін.

Щодо ходу економічного аналізу спеціально вивченням технічного боку виробництва не займаються, але разом з тим розглядають економіку в тісній взаємодії з технічними параметрами виробництва - технікою й технологією. Звідси простежується зв'язок економічного аналізу з технічними науками.

З розвитком ринкових відносин відбуватиметься розширення сфери застосування економічного аналізу. Передусім аналітичні дослідження будуть спрямовані на:

- глибоке вивчення потреб ринку, вимог споживачів щодо конкурентоспроможності продукції;

- визначення пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності;

- ефективність інвестицій;

- вивчення кредитної і конкурентної здатності суб'єктів господарювання всіх організаційно-правових форм власності.

3. Функції, завдання та принципи економічного аналізу

У процесі економічного аналізу реалізуються три його функції: оцінювальна, діагностувальна й пошукова (рис. 2).

У ході оціночного аналізу встановлюються відмінності фактично досягнутого стану від запланованого (бажаного) шляхом порівняння з установленими критеріями.

Рисунок.2. - Основні функції економічного аналізу

За допомогою діагностичного аналізу дають якісну характеристику об'єкта, що аналізується, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки.

Пошуковий аналіз полягає в обґрунтуванні рекомендацій з переведення об'єкта в бажаний стан, виявлення глибинних резервів підвищення ефективності виробництва.

Основна мета економічного аналізу в системі управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях і у всіх ланках підпорядкована меті відповідної системи управління, яку він обслуговує, тобто забезпеченню ефективного функціонування керованого нею об'єкта (господарської діяльності).

Для досягнення цієї мети, виходячи із суті й ролі економічного аналізу, його предмета і змісту, необхідно реалізувати такі основні завдання:

1. Розроблення науково обґрунтованих оптимальних планів виробництва та реалізації продукції. З допомогою аналізу глибоко вивчається досягнутий рівень господарської діяльності, оцінюється економічна ефективність проведених заходів для використання технічних, матеріальних, трудових та грошових ресурсів, виявляються позитивні й негативні фактори (причини) в роботі, щоб надалі уникнути недоліків, закріпити все прогресивне або, іншими словами, максимально привести в дію внутрішні та зовнішні резерви підвищення ефективності виробництва.

2. Виконання планових завдань на основі виявлення і усунення негативних причин, які породжують недоліки мобілізації резервів зростання економічної ефективності виробництва. Для цього необхідні: детальне вивчення виконання плану за фактичними показниками; кількісна та якісна оцінка їх зміни; розкриття і дослідження причин (факторів), які викликають ці зміни; розроблення відповідних варіантів рішень для виконання плану.

3. Обґрунтування оптимальних управлінських рішень як функції регулювання, так й інших основних функцій управління. Тут аналіз допомагає встановити й оцінити вплив позитивних факторів на прийняття рішення.

Як під час розроблення плану, так і в ході виконання оцінки результатів господарської діяльності з допомогою аналізу максимально виявляються і вимірюються внутрішньогосподарські резерви підвищення її економічної і соціальної ефективності, встановлюються шляхи їх реалізації. У процесі такої роботи виділяють дві складові, що формують цільову орієнтацію економічного аналізу:

1. Аналіз, спрямований на обґрунтування управлінських рішень на різних рівнях і для різних суб'єктів в обумовлених часових параметрах. Це означає, що під час прийняття рішень у ринковій економіці повинна бути повна відповідальність за прийняте рішення і результати його дії.

2. Вибір та обґрунтування механізмів реалізації управлінських рішень (вибір механізму, впровадження впливу на економічне середовище).

Для реалізації поставлених завдань в умовах ринкових відносин основні завдання економічного аналізу орієнтуються на вирішення таких груп завдань:

- оцінка реальності й напруженості завдань, договірних зобов'язань, нормативів;

- об'єктивна оцінка діяльності підприємства щодо контролю за виконанням завдань, зобов'язань, прогнозованих показників та встановлення динаміки їх змін;

- виявлення впливу факторів та причин відхилень за показниками, вузьких місць, прорахунків;

- виявлення внутрішніх невикористаних резервів підвищення ефективності підприємницької діяльності та розроблення пропозицій щодо їх мобілізації;

- вивчення новацій і нововведень, сприяння їх поширенню та оцінка ефективності нововведень;

- дослідження конкурентоспроможності підприємства;

- вивчення кон'юнктури ринку для швидшої адаптації до її змін;

- оцінка діяльності ділових партнерів, прогнозування їх поведінки;

- оцінка економічних ризиків, прогнозування невиправданих ризиків;

- підготовка пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень.

Для виконання цих завдань та досягнення мети економічного аналізу необхідно дотримуватися принципів, які наведені на рис. 3.

4. Види та організація аналізу

Класифікація економічного аналізу за видами визначається насамперед його цілями, методами дослідження й узагальнення досліджуваних матеріалів. Цілі й методи різних партнерських груп підприємства можуть бути різні. І це цілком пояснюється розходженням їхніх інтересів. Крім того, не можна забувати й про матеріальний аспект цього питання, адже більш складне дослідження буде й більш дорогим, і не всякий менеджер або акціонер підприємства погодиться пожертвувати частиною прибутку заради аналізу фактів, що вже відбулися, або передбачуваних майбутніх доходів. Проте розподіл економічного аналізу за видами загалом існує. Це насамперед розподіл, обумовлений особливостями або теоретичних, або практичних аспектів людської діяльності, - розподіл на теоретико-політекономічний і конкретно-економічний аналіз.

Залежно від масштабів аналізу виробництва й управління розрізняють: макроекономічний аналіз, об'єктом вивчення якого є народне господарство в цілому й господарство окремих регіонів; і мікроекономічний аналіз, що вивчає діяльність і взаємодію підприємств на ринках певного товару й організацію роботи їх окремих складових частин (цехів, відділів, ділянок, бригад).

Адже вид економічного аналізу визначається метою, що ставлять перед собою суб'єкти аналізу, а цілі різні й можуть змінюватися навіть у ході самого процесу аналізу.

Виконання завдань економічного аналізу на всіх стадіях виробничо-господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення аналітичною роботою всіх служб і дільниць.

Тому необхідно розподілити обов'язки й відповідальність між структурними підрозділами та окремими спеціалістами (виконавцями), враховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність управлінського апарату, організацію планування та обліку.

Комплексний економічний аналіз потрібно проводити щоквартально, опрацьовуючи заходи для реалізації виявлених резервів. Проте з деяких питань необхідно робити аналіз за місяць, декаду, навіть окрему зміну (дотримання графіків виконання робіт, стан матеріально-технічного постачання, фінансовий стан, випуск продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу цих господарських процесів рекомендується приймати відповідні рішення, не чекаючи результатів за квартал.

Керівник підприємства контролює проведення аналітичної роботи.

Об'єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи.

Чітка організація аналітичного процесу на підприємстві передбачає відповідну етапність його проведення.

Аналітичний процес передбачає кілька етапів, а саме:

- розроблення програми комплексного, системного аналізу;

- визначення кола інформаційних матеріалів і підготовка їх до аналізу;

- аналітичне опрацювання показників за допомогою технічних прийомів та обчислювальної техніки;

- вирішення в процесі аналітичної роботи основних завдань аналізу;

- оцінка результатів господарсько-фінансової діяльності;

- узагальнення результатів аналізу та їх оформлення, складання аналітичної інформації;

- передача аналітичної інформації, висновків та пропозицій керівникам підприємств та його підрозділів для прийняття управлінських рішень.

Розглянемо коротко кожен із цих етапів.

Розроблення програми економічного аналізу - найвідповідальніший етап аналітичної роботи, оскільки саме на цьому етапі визначають основну мету аналізу, завдання, які повинні бути вирішені для її досягнення, об'єкти аналізу та систему показників, за допомогою яких дається оцінка того чи іншого об'єкта чи явища, встановлюють терміни виконання аналітичної роботи, визначають виконавців.

Глибина й ефективність економічного аналізу залежать від обсягу та якості інформації, що використовується в процесі аналітичних досліджень. Саме тому визначення кола інформаційних матеріалів та підготовка їх до аналізу є важливим етапом аналітичної роботи.

Наступним етапом аналізу є аналітичне опрацювання показників за допомогою технічних прийомів. Воно передбачає послідовні й логічно визначені дії, а саме: економічний аналіз господарський

- надання показникам порівнянного виразу;

- спрощення цифрових значень;

- вивчення й осмислення опрацьованих матеріалів;

- складання аналітичних розрахунків.

Вирішення в процесі виконання аналітичної роботи основних завдань аналізу - четвертий етап аналітичної роботи. На цьому етапі проводиться порівняння фактичних показників діяльності з плановими, прогнозними, з фактичними показниками минулих періодів, з досягненнями провідних підприємств; вивчається вплив чинників на відхилення за показниками, здійснюється пошук невикористаних та прогнозованих резервів щодо підвищення ефективності виробництва.

П'ятий етап містить оцінку результатів господарської діяльності з урахуванням дії різних факторів, виявлення резервів, усунення недоліків. На цьому етапі розробляють заходи щодо мобілізації невикористаних резервів.

На шостому етапі здійснюється оформлення результатів аналізу, складання аналітичної інформації.

Залежно від мети аналізу, обсягу аналітичних досліджень, місця проведення результати оформляють річними документами, а саме:

- текстові - у формі висновків за результатами аналізу, звітів, аналітичних, доповідних та пояснювальних записок, рапортів;

- безтекстові - у формі таблиць, графіків, діаграм.

Зміст аналітичної записки, зокрема, повинен відповідати програмі аналізу та охоплювати питання, передбачені нею. Матеріал, викладений у записці, повинен бути конкретним, підкріпленим відповідними розрахунками, таблицями. В записці подають характеристику діяльності підприємства, наводять результати аналізу основних показників діяльності, причини відхилень за показниками, оцінюють ефективність діяльності. В заключній частині подають у стислій формі висновки і конкретні пропозиції щодо мобілізації внутрішніх невикористаних резервів, підвищення ефективності діяльності підприємства, його конкурентоспроможності.

5. Інформаційна база економічного аналізу

Якщо визначити сутність економічної інформації, що використовується в економічному аналізі, то потрібно зазначити, що вона повинна вчасно надати достовірні кількісні дані для реалізації трьох функцій управління підприємством: планування, контролю й оцінки отриманих результатів.

На стадії планування необхідно чітке подання про наявні фінансові та виробничі альтернативи. Для розроблення інвестиційних проектів (для планування на майбутнє) важлива інформація про передбачуваний прибуток і можливі витрати (про необхідні кошти). Тут потрібно не лише враховувати власні виробничі й фінансові можливості, але також мати достовірний прогноз розвитку загальноекономічної й політичної ситуації в регіоні, країні.

На стадії контролю здійснюється процес відстеження фактичного виконання планів, тобто необхідно визначити, наскільки результати фінансово-господарської діяльності відповідають плановим показникам. На цій стадії необхідна інформація, що містить зіставлення фактичних витрат і доходів із плановими, порівняльний аналіз аналогічних показників (трендів), що спостерігаються на інших підприємствах галузі.

На стадії оцінки досліджується вся система прийняття рішень із метою її поліпшення. На цьому етапі важливо зрозуміти, чи була досягнута поставлена мета, тобто здійснити зворотний зв'язок, і якщо ні, з'ясувати, що ж стало причиною: недоліки планування, виконання або контролю, або, можливо, саму мету було обрано неправильно.

Основним джерелом інформації слугує звітність підприємства: статистична і бухгалтерська, як внутрішня (за тиждень, місяць, квартал, півріччя), так і річна. Найбільш велика інформація є в річному звіті підприємства, що містить у собі ряд звітних форм і пояснювальну записку. У річній звітності відображаються різні показники, що характеризують діяльність підприємства в цілому за рік. Джерелом інформації про той або інший показник за строк менше року служить поточна статистична й періодична бухгалтерська звітність. Під час вивчення господарської діяльності об'єднань, асоціацій, холдингів використовується зведена звітність, що відображає сукупні підсумки їхньої роботи в цілому.

Однак не всі дані, необхідні для глибокого й усебічного вивчення діяльності підприємства, є у звітності. Тому як додаткове джерело інформації використовується господарський облік - оперативний, бухгалтерський і статистичний. Важливе значення для поглиблення аналізу має залучення первинної облікової документації. Комп'ютерний облік дозволяє оперативно зводити дані поточного контролю й одержувати щоденні зведення, що характеризують окремі сторони роботи підприємства (виконання норм виробітку, використання матеріалів, випуск продукції і т. д.). Це значно розширює інформаційну базу аналізу. Широко використовується при економічному аналізі планова інформація: дані перспективного, річного плану підприємства і його оперативних планів.

У ході проведення аналізу використовується й нормативна інформація, тобто норми видатку основних і допоміжних матеріалів, палива й електроенергії, норми часу й норми виробітку, норми амортизаційних відрахувань, нормативи відрахувань від прибутку, податку з доданої вартості, нормативи обігових коштів, нормативи тривалості виробничого циклу.

Важливим джерелом служить технічна й технологічна інформація: технічні паспорти на окремі машини, технологічні інструкції, державні стандарти, технічні умови й ін.

Використовуються також дані позаоблікового характеру: акти обстежень, ревізій, матеріали перевірок, проведених різними організаціями (фінансові, кредитними, вищими й ін.), протоколи виробничих нарад, договори із замовниками й постачальниками, рекламації, матеріали преси та ін. У тих випадках, коли для виявлення характеру та розміру впливу окремих факторів не потрібна систематична інформація, використовується вибіркове вивчення (наприклад, при аналізі якості продукції).

Правильність висновків, що випливають із аналізу господарської діяльності, багато в чому залежить від достовірності інформації, що використовується в процесі аналізу. Тому аналізу повинна передувати ретельна перевірка джерел інформації на достовірність і точність. Для цього проводиться рахункова перевірка звітності (контролюється правильність арифметичних підрахунків, перевіряється зв'язок між показниками різних форм звітності і їх погодження, уточнюється повнота відбиття результатів інвентаризації в показниках звітності й т. п.).

При аналізі важливе значення мають ідентичність і порівнянність звітних даних, що використовуються для оцінки діяльності підприємства за порівнювані відрізки часу, наприклад за перший квартал звітного року й перший квартал попереднього звітного періоду. У зв'язку із цим перевіряються погодженість і спадковість показників звітів за суміжні періоди.

6. Система показників, що використовуються в аналізі господарської діяльності

Відповідно до теорії прийняття рішень будь-який показник є мірою визначення ступеня досягнення мети або набором кількісних параметрів, що відображають результати економічної, соціальної й іншої діяльності підприємств. Оскільки ця діяльність характеризується системою показників, аналіз господарської діяльності повинен проводитися з використанням їх комплексу. Кожний показник має числове вираження, що характеризує конкретний вимір досліджуваного об'єкта або процесу, а також його зміст - економічну сутність. Причому кожний об'єкт або господарський процес звичайно визначається комплексом взаємозалежних показників.

Показники, що застосовуються в аналізі господарської діяльності, класифікуються на такі групи:

- кількісні та якісні. Перші відображають кількісний бік результатів роботи підприємств, другі - якісний. До кількісних факторів належать обсяг випуску продукції, виконаних будівельно-монтажних робіт, товарообігу та ін.; до якісних - собівартість продукції, робіт і послуг, продуктивність праці, рівні витрат обігу, прибутковості, рентабельності та ін. У сучасних умовах розвитку економіки особлива увага повинна приділятись аналізу показників, що характеризують якість роботи й кінцевих результатів господарювання. Кількісні та якісні показники тісно зв'язані між собою й застосовуються в комплексі, що забезпечує всебічну оцінку досягнутих результатів, успішне управління ходом виконання планів, динамікою господарювання;

- абсолютні й відносні. Абсолютні показники виражаються у вартісних, натуральних і трудових показниках (гривнях, тоннах, кілограмах, метрах, літрах, штуках, годинах, днях і т. п.); відносні - у відсотках, коефіцієнтах, індексах. Різновидом абсолютних і відносних є питомі показники, що визначаються діленням одного показника на інший. Так, у промисловості обчислюють і вивчають обсяг випуску продукції на гривню виробничих основних фондів (фондовіддачу), на одного працівника (виробіток) і т. д. У торгівлі за витратами обігу, валовим доходом та прибутком визначають їх рівні відношенням суми цих показників до обсягу товарообігу;

- показники, що розробляються самими підприємствами й затверджуються вищою організацією. В умовах перехідної економіки коло показників, що затверджуються централізовано, систематично скорочується;

- планові; нормативні; облікові; звітні та аналітичні. Планові (дані планів економічного й соціального розвитку, бізнес-планів, прогнозів). Нормативні (норми видатку сировини, матеріалів, палива, енергетичних ресурсів, норми амортизації, нормативи за поточними активами та ін.). Облікові (дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку). Звітні (дані бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності). Аналітичні (що розраховують у процесі аналізу господарської діяльності).

Усі ці показники використовуються в економічному аналізі у взаємозв'язку, що забезпечує глибину дослідження господарських процесів і явищ.

Система показників повинна всебічно характеризувати результати роботи кожного структурного підрозділу, враховувати залежні від нього фактори підвищення ефективності суспільного виробництва й тим самим надавати можливість об'єктивно оцінювати внесок виконавців у загальні результати роботи, сприяти успішному виконанню планів і гарантувати відповідність інтересів окремих працівників інтересам підприємств і суспільства в цілому.

У процесі формування системи показників за основу бажано брати їх нормативний рівень, тому що він є загальним для однорідних груп підприємств і орієнтує суб'єкти господарювання на найбільш прогресивні, оптимальні норми використання економічних ресурсів. Нормативи й норми є важливим важелем впливу на економічний розвиток, результати роботи підприємств. Система нормативів і норм сприяє пошуку резервів підвищення ефективності виробництва, господарювання, науково обґрунтованій оцінці варіантів планових рішень (шляхом порівняння їх із суспільно необхідним рівнем).

Під час формування системи показників необхідно дотримуватися таких вимог:

- до системи повинні входити кілька приватних показників і один узагальнювальний, що агрегує усі приватні показники та забезпечує єдність системи;

- системі повинна бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою та будувати «дерево цілей» економічного й соціального розвитку підприємств;

- для оцінки окремих аспектів господарської діяльності підприємств необхідна достатня кількість показників;

- усі показники повинні бути адекватними, тобто відображати реальні процеси і явища, але повинні бути динамічними (на їх основі може бути показана й вивчена динаміка господарської діяльності), забезпечувати однозначне розуміння досліджуваних явищ і процесів, а також бути зрозумілими для всіх працівників підприємства.

Необхідно намагатися, щоб у системі показників аналізу господарської діяльності домінували показники, що характеризують ступінь використання економічного потенціалу (засобів праці, предметів праці й самої праці), тому що від його величини й динаміки залежать виробничий (торговельний) процес і його наслідки. Ресурсний підхід до визначення й оцінки результативності роботи підприємств спрямований на проведення режиму економії й ощадливості, досягнення найкращих результатів при найменших витратах праці й коштів. При аналізі ефективності господарювання повинна використовуватися система відповідних показників.

Ефективність виробництва (Е_вир) може бути визначена за формулою

, (1)

де О_вип.пр - обсяг випущеної продукції (в торгівлі - обсяг товарообігу); В_пр - витрати на оплату праці (фонду заробітної плати); З_об - середньорічні залишки обігових активів; В_позаоб - середньорічна вартість позаобігових активів.

Аналогічний показник може обчислюватися й для комплексної оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємств (Е_фін). Для цього в чисельнику зазначеної вище формули замість обсягу випущеної продукції (або товарообігу) проставляється сума прибутку. Причому в розрахунки входять річні обсяги випуску продукції (товарообігу) і прибутку.

Для оцінки ефективності трудової діяльності необхідно визначити рівень продуктивності праці (виробіток на одного працівника) на кожну гривню середньої заробітної плати (Е_пр) за такою формулою:

, (2)

де Вир_пр - виробіток працівників; Ср_зп - середня заробітна плата на одного працівника.

Для узагальнювальної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства необхідно обчислити інтегральний показник (S_госп):

, (3)

Якщо перші три показники оцінки ефективності господарювання можуть вимірюватися як в абсолютних, так і у відносних величинах, то інтегральний показник ефективності використання економічного потенціалу звичайно оцінюється за темпами його зміни (порівняно з даними планів і в динаміці), що розраховуються за такою формулою:

, (4)

де Т_госп - темп зміни (зростання або зниження) інтегрального показника ефективності господарювання; S_госп1, S_госп0 - фактичне та базисне значення інтегрального показника ефективності господарювання.

При побудові системи показників й особливо при виборі показників ефективності використання ресурсів виникає проблема правильності застосування натуральних, вартісних і трудових вимірювачів. Під час вивчення забезпеченості устаткуванням, матеріальними й трудовими ресурсами домінантою стають натуральні показники, що дозволяють глибоко досліджувати господарські процеси і явища. Так, при аналізі забезпеченості підприємства устаткуванням, його технічного стану вивчають показники ефективності використання наявного й установленого устаткування, визначають питому вагу прогресивних груп устаткування в загальній його кількості, віковий склад і ступінь відновлення устаткування та ін. Оцінка використання устаткування проводиться за показниками фонду часу його роботи й ступеня завантаження встановленого устаткування. Натуральні показники застосовуються також при аналізі матеріальних і трудових ресурсів. Практика аналітичної роботи підтверджує, що чим нижчий ранг господарської ланки, тим більше застосовуються в аналізі натуральні й умовно-натуральні показники. Вартісні показники дозволяють дати узагальнену характеристику результативності роботи підприємств. Тому при аналізі господарської діяльності вони звичайно доповнюють натуральні показники.



Список використаної літератури

1. Ветрова Н. М. Экономический анализ: Учеб. пособие. - Симферополь: «Национальная академия природоохранного и курортного строительства», 2005. - 210 с.

2. Гадзевич О. І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навчальний посібник. - К.: Кондор, 2004. - 180 с.

3. Данилова Н. Ф.Экономический анализ деятельности предприятия: курс лекций: учебное пособие для вузов / Н. Ф. Данилова, Е. Ю. Сидорова. - М.: Издательство «Экзамен», 2006. - 188 с.

4. Економічний аналіз господарської діяльності / В. І. Іващенко, М.А. Болюх. - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2011. - 204 с.

5. Економічний аналіз: навч. посібник / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток; за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2010. - 540 с.

6. Економічний аналіз: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / за ред.. проф. Ф. Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2013. - 680 с.

7. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2010. - 207 с.

Размещено на Allbest.ru

...