Стратегія підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегія підприємства



1. Фінансове планування

Фінансове планування -- це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи:

аналіз поточного фінансового стану підприємства,

прогнозування майбутніх значень планових показників,

безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів.

Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації.

Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства -- визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей.

Прогнозування є досить складним етапом фінансового планування, який потребує від фінансового менеджера високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої математики та програмування, а також розуміння того, що математичні методи -- це лише ефективний інструментарій, який не може замінити здатність фінансиста виділяти найважливішу інформацію, правильно її оцінювати та передбачати майбутні зміни на ринку.

Прогнозування завжди пов'язано з невизначеністю і передбачає багатоваріантність, оскільки фінансові плани можуть складатись при різних припущеннях щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктурі ринку. Оскільки достовірні прогнози не можна отримати при неправильних припущеннях, при прогнозуванні діяльності підприємства важливо виділити і врахувати найважливіші серед множини чинників, одні з яких підлягають оцінці й управлінню, а інші мають зовнішній характер і їх не завжди можна точно оцінити.

Залежно від горизонту планування розрізняють коротко- (до 1 року), середньо- (від 1 до 3--5 років) та довгострокові (від 3--5 років) плани. Різні види фінансових планів вирішують різні завдання. Останні, в свою чергу, обумовлюються горизонтом планування. Так, основною метою короткострокового фінансового плану ванн я є ефективне управління оборотним капіталом" що передбачає забезпечення неперевності виробничого процесу та збуту продукції, підтримку ліквідності й платоспроможності підприємства на належному рівні, мінімізацію витрат на фінансування оборотного капіталу.

Метою середнього та довгострокового планування є ефективне здійснення капіталовкладень, які б забезпечили подальше економічне зростання підприємства. Процес такого планування ґрунтується на прогнозі обсягів і специфіки виробництва, визначенні на основі цього потреби в активах, обсягах інвестицій для їх придбання, а також визначенні відповідних їм джерел фінансування. Характер і значення цільових функцій у таких планах залежать від встановленої підприємством дивідендної політики, поглядів на структуру капіталу і рівень ризику, який підприємство може на себе прийняти з тим, щоб забезпечити інтереси акціонерів та максимізувати вартість підприємства. Фінансовий план -- це документ, який розкриває спосіб досягнення фінансових цілей підприємства та узгоджує доходи з витратами. Як правило, фінансовий план містить розділи, що стосуються особливостей інвестиційної, фінансової, дивідендної та облікової політики підприємства на плановий період.

У розділах плану, зокрема, мають бути обґрунтовані та розкриті:

* політика фінансування капіталовкладень і специфіка управління довгостроковими фінансовими вкладеннями підприємства протягом планового періоду;

* механізм управління оборотним капіталом, зокрема товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами;

* загальна потреба в капіталі, потреба в зовнішньому фінансуванні та відповідна структура капіталу;

* очікувані зміни в економічному середовищі та відповідні їм структура доходів, витрат підприємства, а також прогнозна фінансова звітність;

* дивідендна політика;

* облікова політика, зокрема методи нарахування амортизації та визначення вартості реалізованих запасів;

* податкова політика підприємства;

* система управлінського контролю тощо.

Одним із найважливіших інструментів планування в середнього та довгостроковому періоді є бізнес-план, який в концентрованій формі розкриває суть діяльності новоствореного підприємства або запропонованого нового напряму діяльності існуючого підприємства і відображує ключові показники, що обґрунтовують доцільність того чи іншого варіанта капіталовкладень .

Залежно від цільового спрямування розрізняють оперативне, поточне та стратегічне фінансове планування. Оперативне та поточне фінансове планування вирішують тактичні завдання, що постають у короткого та середньостроковій перспективі.

Стратегічне фінансове планування спрямоване на середнього та довгострокову перспективу і орієнтоване на вирішення ключових, визначальних для підприємства фінансових цілей, від досягнення яких залежить його існування в майбутньому. Часто цілі формулюються на якісному рівні або містять дуже загальні кількісні орієнтири. Основу стратегічного планування становлять прогнозування й моделювання, які ґрунтуються на методах лінійного, нелінійного програмування і економетричних моделях.

2.Виділення стратегічних зон господарювання

Стратегічна зона господарювання (СЗГ)- -окремий сегмент оточення, на який фірма має (або хоче отримати) вихід і який є об'єктом аналізу з точки зору окремих тенденцій, небезпек, можливостей, витікаючого з стану цього оточення.

Фактори, що визначають стратегічну зону господарювання:

- майбутня потреба ринку;

- технологія, за допомогою якої буде задовольнятися ця потреба;

- покупці, у яких будуть ці потреби;

- географічний регіон, у якому будуть знаходитися покупці.

Це проблема з якою зіштовхнулися усі підприємства України з переходом до ринкової економіки.

Досвід свідчить, що сегментація оточення підприємства при визначенні СЗГ є досить важким завданням. Причини труднощів полягають, по-перше, в тому, що персоналу підприємства буває нелегко змінити точку зору, оскільки вони привикли бачити зовнішнє середовище з позицій традиційного набору продуктів, які випускаються їх підприємством, а їм доводиться дивитись на середовище як на сферу появи нових потреб, які можуть привабити будь-якого конкурента.

Друге джерело труднощів полягає в тому, що СЗГ описуються великою кількістю змінних параметрів

Щоб прийняти достатньо раціональне рішення щодо розподілу ресурсів для забезпечення конкурентоздатності, підприємства повинні перебрати у процесі сегментації ринку велику кількість комбінацій чинників, які істотно відрізняються один від одного. Для того,щоб виділення СЗГ було успішним, потрібно щоб їх розміри були невеликі, при цьому потрібно відібрати достатньо вузьке коло СЗГ, інакше рішення по них втратить повноту і можливість здійснення. На практиці у великих підприємств нараховується від 30 до 50 СЗГ.

Процес виділення СЗГ починається з визначення потреб, які потрібно задовольнити, потім слідує перехід до питання про визначення технології яка ставиться в основу діяльності підприємства. Наступним кроком є аналіз типів споживачів з якими має справу підприємство Різні категорії клієнтів (кінцеві споживачі, промислові,державні заклади тощо.0 розглядаються як різні СЗГ. Наступна класифікація - за географією потреб. Тобто кожній СЗГ відповідає свій гн\еографічний ринок діяльності підприємства.

По всіх чотирьох параметрах проводиться опис конкретних перспектив, що відносяться до:

- можливості зростання;

- рівня рентабельності;

- нестабільності;

- наявності чинників(факторів) успіху.

Якщо говорити про СЗГ, що виділені по потребах, які задовольняє підприємство, то їх визначальними характеристиками будуть:

- фаза розвитку попиту;

- місткість ринку;

- купівельна здатність;

- торгівельні перешкоди.

Характеристиками СЗГ що виділені за технологією виступають:

- рівень існуючих технологій;

- технології конкурента;

- наявність Ноу-Хау

Характеристиками СЗГ що виділені за типами споживача є:

- звички покупців;

- склад конкурентів;

- інтенсивність конкуренції;

- система збуту;

Кожна з географічних СЗГ характеризується економічними, технологічними, соціальними і політичними чинниками

Визначаючі чинники можуть бути абсолютно різними в межах двох ринків. У межах одного ринку можливі регіональні відмінності, які повинні враховуватись шляхом його подальшого сегментування. У той же час, якщо виявиться, що параметри і перспективи майже співпадають на двох або більше ринках, їх можна розглядати як єдину СЗГ.

3. Аналіз галузі та конкуренції у ній

Галузь - група підприємств, які виробляють товари та, що з погляду покупця є взаємозамінними.

Визначення передбачає три способу зв'язку фірм у галузі. Фірми взаємозалежні тому, що вони можуть існувати й розвиватися без доступу до ресурсів, контрольованим висхідними і спадними зв'язками впроизводственно-распределительной ланцюга (вертикальне вимір). Фірми також пов'язані горизонтально, тобто. вони конкурують за постачальників і споживачів напроизводственно-распределительной ланцюга. Нарешті, фірми пов'язані по-діагоналі, тобто. різні фірми, такі як рекламні бюро, банки, юридичні фірми тощо., підтримують діяльність фірм у галузі, одночасно формуючи своє власне галузь.

Конкурентна позиція - позиція, яку та чи інша компанія вже посідає у галузі відповідно до результатами своєї діяльності чи затримання згідно відносини із своїми перевагами чи вадами. Конкурентні переваги формуються під впливом безлічі чинників, які фірма сягає, формулюючи ринкову стратегію.

Галузь - не щось єдине, це різноманітні підприємства міста і в усіх підприємства входять у конкурентну боротьбу. Підприємства поділяють:

· за величиною;

· за охопленням географічного ринку;

· за кількістю обслуговуваних сегментів;

· у системі маркетингу.

При аналізі загальної ситуації у галузі й конкуренції у ній використовується набір прийомів, що дозволяє правильно оцінитиизменяющиеся умови галузі й визначити характері і рівень конкурентної боротьби, у ній. Це дозволяє виробити стратегію, відповідну загальної ситуації у галузі, і дійти висновків її привабливості для вкладення коштів компанії.

Метою аналізу є виявлення тих чорт внутрішньої і до зовнішньої середовищ компанії, які найопуклішим впливають на стратегічне бачення й можливості компанії. Увага у своїй концентрується на отриманні чітких відповіді добре певний низка запитань по стратегії. Потім ці відповіді йдуть на формування чіткої картини стратегічної ситуації компанії та певної альтернативи її стратегічної ситуації компанії та визначення альтернатив її стратегічних дій.

Методи стратегічного ситуаційного аналізу компанії одиночного бізнесу у подальшому багато в чому використовують і для аналізу стратегії диверсифікованої компанії.

Галузевий і конкурентний аналіз зазвичай використовується для аналізу зовнішньої ситуації (>макроокружения) компанії одиночного бізнесу.

>Ситуационний аналіз стосується найближчого оточення фірми (>микроокружения).

Логічним виходом стратегічного аналізу компанії є оцінка альтернатив для вибору стратегії. Отже цей аналіз - відправна точка процесу формування стратегічного плану. Галузі принципово різняться собою й методику аналізу має це враховувати.

Основні етапи аналізу галузі

Під час проведення аналізу галузі, стану компанії, можливостей вибору альтернативних напрямів розвитку підприємства міста і відбувається основна робота з формуванню базового підходи до нової стратегії. Перш ніж детально розглянути основні етапи розробки стратегічного плану, необхідно зауважити про інформацію, потрібну для аналітичної роботи. Одержання такий інформації, її коригування, ведення бази даних -- завдання самого підприємства, потребує серйозних на неї, організаційних зусиль і наявність кваліфікованих менеджерів. Але навіть за добре поставленої працювати з інформацією часом отримати реальну інформацію просто неможливо. Це стосується, наприклад, до невизначеності зміни зовнішньої обстановки або до даним структурою витрат конкурентів, що є, зазвичай, їх комерційноїтайной[1].

І тут однаково треба намагатися виробити деяку оцінку таких даних. По зовнішнього середовища це то, можливо прогноз чи сценарій розвитку обстановки, щодо конкурентів -- в експертних оцінках. Ступінь наближення цих оцінок відповідає дійсності значною мірою залежить від досвіду і кваліфікації управлінського персоналу підприємства. Важливо сама наявність таких оцінок, оскільки це дозволяє перевірити їхня обгрунтованість, відстежуючи дії конкурентів чи події у зовнішній середовищі, користуючись новими даними, коригувати початкові оцінки, наближаючи їх відповідає дійсності. Отже, використовувана інформація часто має оціночний характер, але ці повинно бути перешкодою до самої спробі створення такої аналізу. Визнано, що мати будь-яку стратегію, ніж не мати ніякої.

>Конкурентний аналіз галузі включає у собі кілька розділів (етапів), що розглядаються нижче.

1. Які основні економічні показники, що характеризують галузь?

Галузь - група ринків, чия продукція має настільки подібні якості, що боротьба у день одним і тієї ж покупців. Огляд основних економічних характеристик:

- розмір ринку (ємність): невеликі які ринки можна приваблюють нові й сильних великих конкурентів,

- темпи зростання ринку (швидке зростання полегшує проникнення ринку),

- надлишки чи нестача потужностей: зайві потужності призводять до зниження ціни, і прибутку,

- прибутковість галузі: якщо висока - приплив конкурентів,

- перепони на шляху входу чи відставки з ринку,

- стандартні товари (перевагу покупців),

- технологічні зміни (високий рівень ризику),

- вимоги необхідних капіталовкладень,

- вертикальна інтеграція (підвищення вимоги до величини капіталу, зниження конкурентоспроможності),

- економія на масштабах виробництва (крива досвіду),

- швидке відновлення асортименту (знижуєтьсяЖЦТ, конкуренти вийти вперед).

2. Які конкурентні сили діють у галузі й яке їхнього впливу?

При даному аналізі використовується модель 5 сил Майкла Портера (вона є потужною інструментом при систематичної діагностиці основних конкурентних сил, які впливають р.).

1 сила - конкуренція у галузі (суперництвом/у продавцями), конкурентна боротьбам/у фірмами може відрізнятися як ступенем інтенсивності, а також приймати різноманітні форми. Конкуренція - динамічний процес; умови конкуренції постійно змінюються залежно від дій компаній та їхнього контрдій, і основного удару переміщається з одних коштів конкурентної боротьби інші.

Характеристики:

- ступінь конкуренції,

- кількість конкурентів,

- частка ринку,

- характер конкуренції (цінова,неценовая),

- стратегії конкурентів.

Чинники, які посилюють конкурентну боротьбу:

- збільшення кількості конкуруючих компаній, вирівнювання їх ж розмірів та обсягів продажу,

- уповільнення зростання продукції,

- зниження цін чи інші прийоми збільшення обсягів продажів (йдеться про недоліки),

- легкість і доступність зміни марки товару,

- спроби кількох компаній поліпшити своє становище в рахунок конкурентів,

- успішність реалізації стратегічних дій,

- видатки вихід з ринку перевищують видатки продовження конкурентної боротьби,

- велика різниця між компаніями (в стратегіях, ресурсах і зусиллях країн, де їх зареєстровані),

- придбання великих гравців іншій галузі одній з компаній (навіть слабкої) з наступним перетворенням їх у сильного конкурента,

- проникнення ринку нових конкурентів.

2 сила - загроза приходу нових конкурентів. Потенційні конкуренти можуть бути встановлені у таких групах фірм:

- фірми, що потенційно можуть легко подолати бар'єри входу,

- фірми, котрим прихід ринку створить великий синергетичний ефект,

- фірми, котрим прихід є логічним розвитком їхнього стратегії інтеграції уперед, чи тому.

Серйозність погрози з боку потенційних конкурентів залежить від висоти бар'єра входу у галузь:

· Економія на масштабах,

· Правова захист,

· Сила іміджу марки,

· Необхідний розмір капіталовкладень,

· Доступ до каналів збуту (новачкам доводиться «купувати» доступом до збутових мереж надаючи дилерам великі знижки тощо.)

· Ефект досвіду і по недоліків (ефект кривою «>обучение/опит» - тобто. зниженняс/с продукції завдяки ефекту кривою досвіду, новачки опиняються у менш сприятливому стан справ із погляду витрат, ніж конкуренти з великим досвідом виробництва).

· Тарифи та нетарифні обмеження (національних урядів часто встановлюють тарифні і нетарифні бар'єри - антидемпінгове законодавство , квоти - для труднощі входи ринку іноземних фірм).

· Відсутність ефекту навченості.

3 сила - конкуренти із боку постачальників. Ця сила зумовлена тим, що з постачальників є можливість підняти ціни на всі свої поставки, знизити якість товарів, чи обмежити обсяги постачань.

Умови, що дають постачальнику більшої сили:

- група постачальників більш сконцентрована,

- постачальники їй не довіряють погрози з боку товарів замінників,

- фірма перестав бути для постачальника важливим клієнтом,

- товар для клієнта важливим засобом виробництва, *група постачальників загрожує інтеграції вперед.

4 сила - конкуренція із боку покупців. Покупці можуть змусити фірми знизити ціни, зажадати ширших послуг, сприятливіших умов платежу.

Рівень сили покупців залежить від наступних чинників:

· Група клієнтів сконцентрована або обсяги їх покупок становлять значну частину продажів постачальників.

· Недоліки переходу пов'язані з зміною постачальників є значними.

· Покупець має вичерпної інформацією щодо в реальних цінах і витратах постачальника.

· Товар слабко диференційований.

· Клієнт реалізує стратегію інтеграції тому.

5 сила - впливом геть конкуренцію товарів -субститутов (товарів - замінників). Загроза конкуренції висока, якщо ціна замінника приваблива, витрати споживачів на переключення низькі і споживачів вважають, що замінники за своєю якістю рівноцінні чи перевершують вихідний товар.

3. Що викликає у структурі конкурентних наснаги в реалізації галузі?

Рушійні сили - сили, які мають найбільший вплив визначають характер змін у галузі, тобто. головні причини що призводять до умов конкуренції, та ситуації у цілому.

Аналіз рушійних сил включає:

1) Визначення самих рушійних сил.

2) Визначення ступеня їхнього впливу на галузь.

Чинники, є рушійними силами:

- розвиток Інтернету,

- глобалізація,

- зміна у складі споживачів, або поява нових засобів використання товарів,

- розвиток технологій,

- запровадження нових товарів,

- маркетингові інновації,

- вихід себе або заглиблення з ринку нових великих компаній,

- зміни у витратах і чистого прибутку,

- зміна рівня попиту стандартні товари чи персоналізовані товари,

- зміни у державній валютній політиці і законодавстві,

- зміна спільних цінностей життя.

4. Які компанії мають найбільшсильние/слабие конкурентні позиції?

Вивчення становища над ринком конкуруючих фірм - аналітичний прийом, який пов'язує аналіз галузі загалом й оцінку становища кожної фірми окремо. Однією з інструментів порівняння конкурентних позицій фірми у галузі - карта стратегічних груп конкурентів. Стратегічна група складається зсоперничающих фірм з стилем конкурентнихактивностей і однаковими позиціями над ринком. Загальні риси компаній жодній стратегічній групи:

- схожі стратегії,

- однакові позиції над ринком,

- схожі товари,

- канали розподілу,

- продаж товарів у однаковому ціновому якісному діапазоні.

Встановити стратегічну групу отже визначити бар'єри, які визначають одну групу одної.

Алгоритм складання карти стратегічних груп:

1) Вибрати розмірність, тобто. рівень ціни/якості (середній, високий, низький); масштаб діяльності (місцевий, регіональний тощо.); використання каналів розподілу (1, кілька, все).

2) За підсумками попереднього дослідження та аналізу класифікувати підприємства у відповідність до їх заданими характеристиками і завдати фірми карті з цими двома перемінними, використовуючи пари цих різних характеристик.

3) Підприємства зі схожими характеристиками поєднати у стратегічну групу.

4) Нарисовать окружності навколо кожної стратегічної групи - діаметр пропорційно обсягу продажів.

Висновки з урахуванням аналізу стратегічних груп:

1) Фірми лише у стратегічної групі є як очевидними конкурентами;

2) Фірми у різних стратегічних групах матимуть різні конкурентні переваги та потенційну прибутковість;

3) Зміна ринкових умов може мати різний ефект щодо різноманітних стратегічних груп;

4) Збільшення числа стратегічних груп у галузі може посилювати конкуренцію.

Помилки, які можна допускати:

- обидві перемінні нічого не винні бути надтокореллированни (ціна/якість),

- обрані перемінні повинні показувати велика різниця в позиціях,

- перемінні нічого не винні бути ні кількісними, ні безперервними величинами,

- необхідно складати кілька карт, у разі, якщо змінних більше двох.

5. Який наступний найімовірніший стратегічний крок конкурентів?

1) Виявлення «+» і «-» сторін конкурентів;

2) Визначення стратегії конкурентів (саме загального уявлення то, можливо здобуто достатньо швидко з урахуванням вивчення даних про їхнє становище у галузі, про стратегічні цілі, і навіть про їхнє основних підходів до ведення конкурентної боротьби);

3) Визначення фірми, які займати лідируючу позицію у галузі у майбутньому (точне визначення того які фірми зміцнюватимуть, а які втрачати свої позиції ринку, допомагає фахівцям, який стратегії, передбачити кроки основних конкурентів у майбутньому);

4) Прогноз наступних кроків конкурентів (щоб передбачити такі кроки конкурентів аналітик має відчути ситуації уфирме-конкуренте, той процес може бути досить тривалий, проте добре і повно зібрана інформацію про противника дозволяє вгадати його дії і контрзаходи).

Чинники, дозволяють ідентифікувати стратегію конкурента:

- масштаб конкуренції: місцевий, регіональний, національний, є мультинаціональним, глобальний,

- стратегічне намір: лідирувати, випередити лідера, ввійти до п'ятірки, в останню десятку, піднятися однією, два щаблі, витіснити або випередити однієї з конкурентів (необов'язково лідера), зберегти нинішнє становище, просто вижити,

- мети може боротьбі частку ринку: агресивна експансія з допомогою придбання інших фірм і внутрішнього зростання, утримання існуючої частка ринку, темпи зростання = темпів зростання у галузі, зменшення частки ринку досягнення короткострокових цілей за прибутком,

- конкурентна позиція: ставати сильніше, компанія захищена і спроможна зберігати своїми панівними позиціями, компанія перебуває у стані конкурентної боротьби, компанія змінює позицію ринку з метою забезпечити свій захист,

- тип стратегій: переважно наступальні, переважно оборонні, агресивна стратегія із високим рівнем ризику. Консервативна стратегія прямування за кимось,

- конкурентні стратегії: лідерство по недоліків, формування на ринкової ніші, упор зроблено на диференціацію підприємства.

6. Які чинники є ключовими в конкурентноїборьбе?[2]

Галузеві ключові чинники успіху (>КФУ) - це загальні всім підприємств нашої галузі керовані перемінні, реалізація яких дає можливість поліпшити конкурентні позиції підприємства у галузі.КФУ залежить від економічних пріоритетів і технічних характеристик галузі й які у галузі коштів конкурентної боротьби. Необхідно спочатку виділитиКФУ у галузі, та був розробити заходи щодо оволодінню найважливішими акторами:

· У технологіях:

- якість проведених наукових досліджень про,

- інновації в виробничому процесі,

- розробка нових товарів,

- використання Інтернету.

· У виробництві:

- низька собівартість продукції,

- якість продукції,

- вигідне місце розташування,

- висока продуктивності праці,

- низькі видатки дизайн й продукції,

- можливість виготовлення товарів на замовлення.

· У збуті:

- широка мережу дистриб'юторів,

- наявність власної роздрібної мережі,

- зниження витрат реалізації,

- швидка доставка.

· У маркетинґу:

- обслуговування,

- різноманітний асортимент,

- привабливий дизайн,

- гарантії покупців.

· У сфері професіональною підготовкою:

- професійний рівень,

- дизайнерське майстерність,

- інноваційний потенціал співробітників.

· Організаційні можливості:

- скоєні інформаційні системи,

- швидка реакція зміну ринкової ситуації,

- використання Інтернету,

- якісний менеджмент.

· Інші:

- імідж компанії,

- низькі витрати,

- доброзичливість службовців, контактують із споживачами,

- патентна захист.

7. Чи вдасться галузі та її загальна привабливість?

При визначенні привабливості галузі виділяють такі чинники:

· Чинники які роблять галузь привабливою;

· Чинники які роблять галузь не привабливою;

· Особливі проблеми галузі;

· Перспективи одержання прибутку.

Грамотний аналіз галузі й конкуренції у ній потрібен у тому, щоб розробити хорошу стратегію. Якщо галузі існує перспектива отримання більшої прибутку, ніж у в середньому у галузям, то галузь - приваблива, і навпаки.

2. Конкурентоспроможність у галузі

Конкурентні ринки й рівна конкуренція

Конкуренція - важлива складової поступального розвитку ринкової економіки. Звертаючи її у увагу, задаються двома питаннями:

1) який її?

2) як на ефективність економіки?

Тільки вихід ринку з конкурентоспроможним товаром дає можливість підприємству вижити за умов ринку. Підприємства, вкладають сили у неконкурентоспроможний товар приречені на загибель. Про конкуренції, та конкурентоспроможності товарів, як це було показано у роки параграфах, написано і опубліковано досить багато наукових робіт, у кожному у тому числі даються ті чи інші визначення. У літературі, присвяченій цієї проблеми, у принципі присутній три підходи до визначенню конкуренції.

Перший визначає конкуренцію як змагальність над ринком. Другий підхід розглядає конкуренцію елемент ринкового механізму, що дозволяє врівноважити попит. Такий підхід уражає класичної економічної теорії. Третій підхід визначає конкуренцію як критерій, яким визначається тип галузевого ринку. Такий підхід полягає в сучасної теорії морфології ринка[3].

Перший підхід полягає в повсякденному розумінні конкуренції як суперництва за досягнення кращих результатів на якомусь терені.

змагальність суб'єктів господарювання, підприємців, якщо їх самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного їх впливати на умови звернення товарів цьому ринку й стимулюють виробництво тих товарів, потрібних споживачеві;

· змагальність над ринком без монополії;

·состязательние, суперницькі відносини між двома чи декількома економічними суб'єктами господарську діяльність, які у вигляді прагнення кожного їх обійти інших у досягненні єдиної мети, отримати високий результат, відтіснити суперника. Конкуренція - є особливий вид за задумом чесної економічної боротьби, у яких за наявності у принципі рівних шансів кожна з претендують сторін гору здобуває більш вміла, підприємлива, здатна сторона;

· суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі економічні умови виробництва, купівлі від продажу товарів;

· суперництво між учасниками ринку за кращі економічні умови виробництва та реалізації продукції;

· суперництво над ринком між виробниками товарів та послуг за частку ринку, отримання прибутку чи досягнення інших конкретних цілей.

У межах класичної економічної теорії конкуренція сприймається як невід'ємний елемент ринкового механізму. А. Сміт трактував конкуренцію як поведінкову категорію, коли індивідуальні продавці та покупці суперничають над ринком за вигідніші продажу і купівлею відповідно. Конкуренція - це саме невидима рука ринку, що координує діяльність його. Конкуренція виступає як сили, які забезпечують взаємодія попиту й пропозиції, врівноважуючої ринкові ціни. Конкуренція забезпечує функціонування ринкового механізму ціноутворення.

Залежно від рівня досконалості конкуренції над ринком виділяються різні типи ринків, кожного з яких властиво певна поведінка економічних суб'єктів. Під конкуренцією мається на увазі не суперництво, а скоріш, ступінь залежності загальних ринкових умов від поведінки окремих учасників ринку.

Суперництво проявляється у пропозиції нових продуктів, поліпшенні якості вже випущених, рекламуванні своїх продуктів, спеціальних заходах з просування їх у ринок та т.п. Яскраво виражене суперництво можна спостерігати поведінці суб'єктів, які на той водночас неможливо знайти названі досконалими конкурентами. Але й навпаки, досконала конкуренція спостерігається за тими ринках, де явне суперництво відсутня.

Ступінь взаємозамінності товару детермінується перехресною цінової еластичність попиту: якщо еластичність менше одиниці, можна говорити про завершення ринку. У основу класифікації ринків можна покласти різні критерії. Найпоширеніший критерій - число учасників ринку. Слід зазначити, що конкурентність ринку визначається як кількістю фірм у ньому. Іноді важлива й не так конкуренція всередині ринку, скільки конкуренція за ринок. Навіть одну фірму над ринком може діяти як ісоревновательних умовах, якщо бар'єри входу невеликі це і є потенційна загроза виникнення конкурентів.

Для класифікації ринків використовують два критерію - взаємозамінність товарів, запропонованих різними підприємствами і взаємозалежність підприємств. Перший критерій то, можливо представлений коефіцієнтом цінової перехресною еластичності попиту товари, запропоновані підприємствами. Другий - коефіцієнтом об'ємної чи кількісної перехресною еластичности [5].

У цілому нині модель досконалої конкуренції характеризується п'ятьма ознаками:

· Наявність значної частини економічних агентів, продавців і покупців;

·Однородность продаваної продукції;

· Жоден з продавців чи покупців неспроможна спричинити ринкову ціну;

· Вільний вхід ринку і вихід від нього;

· Максимальна інформованість продавців і покупців товари та ціни.

Перші три ознаки характеризують чисту конкуренцію. До поняттю чистої конкуренції близько поняття працюючої конкуренції, що може бути визначено такими ознаками:

· найбільша фірма виробляє незначний обсяг продажу (покупок) всього ринку;

· високий рівень мобільності ресурсів між ринками;

· відсутність чи незначна величина постійних витрат виробництва;

· наявність потенційних конкурентів.

Недосконала конкуренція визначається так:

· ринок, у якому порушується хоча один із ознак досконалої конкуренції;

· характеристика ринку, де чи більш продавців, володіючи деяким (обмеженим) контролю за ціною, конкурують між собою продажу;

· ринки, у яких або покупці, або продавці беруть до уваги своє вміння впливати на ринкову ціну.

Вирізняють різні види ринків з недосконалої конкуренцією (за рівнем зменшення конкурентності): монополістична конкуренція, олігополія, монополія.

>Монополистическую конкуренцію визначають так:

· продавці конкурують, пропонуючи диференційований товар над ринком, куди може бути вхід нових продавців;

· тип галузевого ринку, у якому є досить багато продавців, продають диференційований продукт, що дозволяє йому здійснювати певний контроль над продажною ціною товару.

>Олигополию визначають так: тип галузевого ринку, що характеризується наявністю кількох дуже крупних фірм, контролюючих значну частину виробництва та збуту і конкуруючих друг з одним. Кожна фірма проводить самостійну ринкову політику, та заодно вона залежить від конкурентів і змушена враховувати їх. Товар може бути диференційованим і стандартним. Фирми-олигополисти мають впливом геть ринкову ціну. У галузі існують високі бар'єри входження. Можна сміливо сказати, що олігополія характеризується наступним набором ознак: мало продавців (покупців) товару; продавці (покупці) є значними економічними агентами; існують значні бар'єри входу й аж виходу; прибуток економічних агентів в довгостроковому періоді відрізняється від нуля; проданий товар може бути як диференційованим, іоднородним[6].

Існують такі визначення монополії: тип галузевого ринку, у якому існує єдиний продавець товару, котра має близьких замінників. Монополіст здійснює за ціною та обсягами випуску, що дозволяє йому отримувати монопольну прибуток. При монополії існують запретительно високі бар'єри входження до галузь.

Крім кількісних критеріїв можуть бути запропоновані та інші критерії аналізу конкуренції. У літературі можна зустріти різні окремі види конкуренції: сумлінна - несумлінна; цінова -неценовая; внутрішньогалузева - міжгалузева; ефективна; действенная[7].

>Недобросовестная конкуренція окреслюється дії суб'єктів господарювання дискредитації конкурентів. Вони містять у собі: поширення неправдивих чи неточних даних про конкурента; омана споживачів щодо характеру, способу, місця виготовлення товару та її якості; незаконне використання товарний знак конкурента, його фірмового найменування чи маркування; реклама товару, котрий відповідає вимогам якості; спотворення в рекламної інформації відомостей про істинних властивості товару; некоректне порівняння товарів; самовільне використання або розголошення конфіденційної науково-технічної, виробничу краще й інший інформації; методи конкурентної боротьби, пов'язані з порушенням узвичаєних ринку і правил конкуренції (демпінг, економічний шпигунство та інших.).

Цінова конкуренція: прагнення домогтися на успіх конкуренції з допомогою зниження цін. Досягнення цього підприємство має знизити витрати виробництва, або свідомо вдатися до втрату прибутку, щоб утримувати у себе велику частку ринку. Зниження ціни - зазвичай вимушене, економічно невигідне для товаровиробника захід, оскільки, зрештою, воно призводить до їх зниження прибутку, конкуренція, яка передбачає продаж товарів та послуг за нижчими від, ніж в конкурента. Зниження ціни можливе з допомогою зниження витрат, або рахунок зменшення прибутку.

>Неценовая конкуренція: конкуренція, засновану з продажу товарів вищої якості й надійності,достигаемих завдяки технічному вищості, використання будь-яких законних коштів, крім зниження цін, із залучення нових споживачів. До методів нецінової конкуренції ставляться реклама, маркетинг та інновації (відновлення) продукту.

Отже, з погляду економічного зростання конкуренція є суперництво старого з новими: нові товари, нові технологіії, нові джерела забезпечення потреб, нові типи організації.

Рідко зустрічаються спроби розглянути конкурентоспроможність товару з якостей її потенційних споживачів. Щодо вибору ефективної конкурентної стратегії цьому аспекті є найважливішим.

Дослідження конкурентів

Найважливішою складової інформації прийняття рішень у сфері конкурентоспроможності є інформацію про поведінці конкурентів, про їхнє конкурентних позиціях. Найцікавіше у своїй представляє можливість виділення найхарактерніших складових інформації, яка буде корисною під час створення інформаційної системи управління конкурентоспроможністю. У цьому у науковій літературі пропонується, по-перше, отримати дані про інтенсивності конкуренції на виділеному ринку, по-друге, побудувати карту конкурентності ринку, по-третє, старанно вивчити техніко-економічні і фінансово-економічні можливості конкурентів.

Інтенсивність конкуренції будь-якому ринку визначається цілою низкою чинників, найважливішими серед яких є трисоставляющие[8]:

· характер розподілу ринкових часткою;

· темпи зростання ринку;

· рентабельність ринку.

Для визначення рівня інтенсивності конкуренції на конкретному ринку пропонується ряд оцінок цього рівня. Так, зазначаючи, що замість більш однаковими є ринкові частки серед конкурентів над ринком, тим гостріше відбувається конкурентна боротьба, пропонується оцінити рівень цієї однаковості, вірніше ступінь розкиду часткою конкурентів над ринком. Як мірила цього розкиду можна запропонувати для використання показник дисперсії часткою конкурентів над ринком. Для обчислення дисперсії часткою, слід, передусім, розрахувати самі частки.

Що цей показник, проте загострена конкурентна боротьба. Про рівень варіації судять й не так по дисперсії, як з середньоквадратичному відхилення - квадратному корені з дисперсії. Про те як і форма залежності між середньоквадратичним відхиленням (>СКО) часткою фірм над ринком і інтенсивністю конкуренції ньому судити дуже складно. Передбачається, що інтенсивністю конкуренції, та розкидом ринкових часткою існує лінійна пропорційне узалежнення, причому, як показано вище, ця пропорційність зворотна, тобто із збільшенням СКО інтенсивність конкуренції зменшується і навпаки.

Для визначення інтенсивності конкуренції пропонується використовувати саме СКО, та її нормализованную величину, яку рекомендується відняти від одиниці про те, щоб підсумковий показник змінювався від нуля до одиниці

Якщо цей показник становить нулю, це свідчить, що дисперсія максимальна і інтенсивність конкуренції незначна.

фінансовий стратегічний довгостроковий конкуренція

4.Функціональний аналіз підприємства

Кожне підприємство чи організація є складною соціально-економічною системою, яка поєднує у виробничому процесі різноманітні матеріальні елементи, людські ресурси та інформаційні зв'язки. Зрозуміло, що підприємства розрізняються між собою за розмірами, сферами діяльності, технологічними процесами тощо. Проте всі вони як системи мають й деякі спільні характеристики. Тому в діяльності керівників будь-яких підприємств можна визначити і певні загальні риси, до яких в першу чергу відносяться функції управління.

Функції управління - це об'єктивно обумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної праці та процес управління.

Як відомо, управлінський цикл містить в собі чотири загальні функції, що охоплюють всі види управлінської діяльності щодо створення матеріальних цінностей, фінансування, маркетингу та інше. Це планування, організація, мотивація, контроль Планування. Планування являє собою процес визначення цілей, яке підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення. Існує прямий зв'язок між успіхом підприємства і плануванням їхньої діяльності: воно примушує керівників перспективно мислити; змушує чітко визначити свої завдання; робить підприємство більш підготовленим до ринкових змін; дає можливість застосувати контроль.

Організація. Організація - це процес створення структури підприємства, що дає змогу людям ефективно працювати разом для досягнення його цілей. Щоб плани були реалізовані, хтось, очевидно, повинен фактично виконати кожне із завдань, які випливають з цілей організації. Для цього керівництво зобов'язано знайти ефективний спосіб поєднання ключових змінних, що характеризують завдання і людей. Постановка цілей і забезпечення їх політикою, стратегією, процедурами і правилами сприяє вирішенню цього завдання.

Мотивація. Мотивація -- це найважливіший фактор підвищення ефективності діяльності підприємства. Процес діяльності організації можна добре спланувати і організувати, але якщо її

Контроль. Контроль - це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Він необхідний для виявлення і вирішення виникаючих проблем раніше, ніж наслідки стануть дуже серйозними, і може також використовуватися для стимулювання успішної діяльності.

Размещено на Allbest.ru

...