Ринкова вартість як найважливіший представник вартостей в обміні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринкова вартість як найважливіший представник вартостей в обміні

Поняття "ринкова вартість" є базою для оцінки більшості ресурсів економіки ринкового типу і лежить в основі практично всієї оціночної діяльності. Воно одночасно відображає колективне сприйняття щодо цінності тієї чи іншої власності та вплив ринку на процес формування вартості. Коректне визначення ринкової вартості, що є найважливішим представником вартостей ринкового типу, дано в МСО 1.

Згідно МСО 1 ринкова вартість - це розрахункова грошова сума, за яку відбувся б обмін майна на дату оцінки між зацікавленим покупцем і зацікавленим продавцем в результаті комерційної угоди після проведення належного маркетингу, при якій кожна зі сторін діяла б, будучи добре обізнаною, обачно і без примусу.

Як випливає з цього визначення, ринкова вартість є ідеальним видом (стандартом) вартості, далеко не завжди реалізованим. Деякі припущення в її визначенні (наприклад, умова ідеальності ринку, його відкритості та конкурентності) порушуються в реальних умовах. З цієї причини ціна операції часто відрізняється від оціненої ринкової вартості, яка може бути і вище, і нижче, оскільки ціна є результат угоди продавця і покупця.

Дане визначення доповнено коментарями, які бачаться дуже важливими в адекватному його розумінні. Так, у п. 3.2.1 коментаря стверджується, що ринкова вартість як ідеальна категорія моделюється ціною. "3.2.1" Розрахункова грошова сума... "відноситься до ціни, вираженої в грошах (як правило, у місцевій валюті), яка може бути сплачена за майно при комерційній ринкової угоді. Мірою ринкової вартості є найбільш ймовірна ціна, яка, за розумними міркувань, може бути отримана на дату оцінки на ринку при дотриманні умов, що містяться у визначенні ринкової вартості". Пункт 3.2.1 являє собою коментар, а не визначення ринкової вартості, яке дано вище. У ньому чітко сформульовано, що найбільш ймовірна ціна - це не ринкова вартість, а її міра, яка може бути різною в різних моделях. Однак вимірювати можна по-різному. Можна використовувати різний інструмент вимірювання і відповідний апарат дослідження, який при цьому повинен відповідати типу використовуваної інформації. Отже, все залежить від рівня детермінованості використовуваної в оцінці інформації, яка, як відомо, може бутидетермінованою, ймовірнісного типу і нечіткої. Оцінне поняття ринкової вартості - "розрахункова грошова сума" - являє собою приблизну оцінку (апроксимацію), виконувану оцінювачем. Однак при цьому постулюється, що розрахункове значення ринкової вартості є об'єктивною оцінкою встановлених прав власності на конкретне майно на дату оцінки.

У МСО говориться, що розглянута власність оцінюється як об'єкт продажу на відкритому ринку, а не як діюче підприємство або частину його. У них також вказується, що ринкова є представленням мінової вартості (вартості в обміні) і повинна бути виражена одним числом.

У деяких виняткових випадках ринкова вартість може виражатися негативною величиною. Наприклад, це може бути у випадку оцінки спеціалізованої власності, застарілої власності з сумою витрат на знесення, що перевищує вартість земельної ділянки, або при оцінці екологічно неблагополучних об'єктів.

Іноді оцінювача просять визначити інтервал прийнятної вартості, який визначається варіантом розрахунку саме "найбільш вірогідною ціни продажу". Ця категорія - менш жорстка, ніж поняття ринкової вартості.

Найбільш ймовірна ціна продажу потребує визначення ймовірної ціни засобами теорії ймовірностей і математичної статистики, на яку можна обміняти майно, виходячи з існуючих ринкових умов, безпосередніх уявлень і поведінки покупців і продавців. Цей тип вартісної оцінки - пророкування вірогідною ціни угоди в найближчому майбутньому - включає в себе діапазон цін в рамках їх ймовірного розкиду на відміну від ринкової вартості, яка оцінюється конкретним числом.

Для того щоб оцінити ринкову вартість, оцінювач повинен перш виявити найбільш ефективне використання(ІЕД) об'єкта власності. Отже, аналіз НЕІ є невід'ємною складовою частиною процесу оцінки ринкової вартості. Мається на увазі те використання майна, яке фізично можливо, юридично законно, здійсненно з фінансової точки зору і в результаті реалізації якого вартість оцінюваного майна буде максимальною.

При цьому ринкова вартість надлишкових або інвестиційних активів розглядається па основі НЕІ, незалежно від того, чи збігається воно з існуючим застосуванням чи ні.

Передбачається також, що ринкова вартість розраховується безвідносно торгових витрат і без урахування будь-яких супутніх податків, наприклад, на продаж. У МСО дан цим однозначну відповідь на питання, постійно обговорюваний на сайті appraiser.ru, чи враховувати податок на додану вартість (ПДВ) у складі ринкової вартості чи ні.

Проблем із застосуванням цього виду вартості на практиці може не бути, якщо оцінювач глибоко усвідомив визначення ринкової вартості з його абстрактними конструкціями і вдумливо розібрався з усіма його досить тонкими коментарями.

У деяких країнах як синонім терміну "ринкова вартість" використовується термін "справедлива ринкова вартість" (fair market value), що має юридичну історію походження. Його не слід змішувати з бухгалтерським терміном "справедлива вартість" (fair value), який суттєво відрізняється від ринкової вартості і має на увазі угоду, можливо строкову, при наявності розбіжностей сторін, в обставинах, що відрізняються від нормального процесу перерозподілу власності в умовах відкритого ринку. Даний термін часто використовувався в США в юридичному аспекті при визначенні компромісного рішення, дозволяючого розбіжності сторін але оцінці міноритарних пакетів акцій.

Однак за останні роки трактування поняття справедливої вартості змінилася. Справедлива вартість визначається тепер у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ) та інших аналогічних стандартах як "грошова сума, за яку можна було б обміняти актив або погасити зобов'язання в комерційній угоді між добре обізнаними зацікавленими сторонами". Вважається тепер, що оцінна ринкова вартість і бухгалтерська справедлива вартість, яка зазвичай присутня у фінансовій звітності, в цілому сумісні. Вони можуть бути еквівалентними, якщо справедлива вартість задовольнить всім вимогам визначення ринкової вартості, у тому числі критеріями її визначення щодо адекватності часу для проведення продажу і відсутності будь-якої форми примусу. Однак коментарі в перекладах МСО останніх версій досить суперечливі і не дозволяють вважати справедливу вартість не тільки еквівалентом ринкової вартості, а й взагалі яким-небудь видом вартості, заданим коректно і однозначно.

До вартостям ринкового типу відносяться також такі види вартостей, як ліквідаційна, утилізаційна і скрапова,тобто всі ті, для яких можливе існування окремого ринку, будь то ринок вживаного майна, боргів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, брухту і т. п.

оціночний економіка ринковий

Размещено на Allbest.ru