Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: сучасна теорія і практика

Мних Микола Володимирович

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий консультант член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук Кваснюк Борис Євгенович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Ковальчук Трохим Тихонович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора; доктор економічних наук, професор Романенко Лариса Федорівна, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” перший проректор; доктор економічних наук Фурман Василь Миколайович, Акціонерне страхове товариство “Вексель”, генеральний директор.

Захист відбудеться “05” грудня 2007 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “05” листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Левчук

1. Загальна характеристика роботи

страхування підприємницький гарантія

На початку ХХІ століття ринкова трансформація соціально-економічного розвитку в Україні потребує вдосконалення страхових відносин суспільства та створення ефективної системи формування страхових фондів, які б дієво впливали на соціальний захист населення та розвиток бізнесу. Основною метою цього є гарантія забезпечення ефективного розвитку підприємництва в Україні з урахуванням нових технологій виробництва та визначених стандартів рівня і якості життя населення на основі перерозподілу національного доходу на принципах соціальної солідарності.

Актуальність теми. Проблеми раціоналізації соціального навантаження на економіку та ринкового механізму функціонування економіки особливо актуальні для сучасної України. Перед нашою державою стоїть завдання побудови такої системи ефективного розвитку бізнесу та соціального захисту населення, яка змогла б достатньо швидко і якісно підняти рівень життя населення України та розвиток економіки. Розв'язання цього питання лежить у площині страхування та забезпечення його можливостей реалізації як механізму надання гарантій розвитку бізнесу та соціального захисту населення може бути здійснено при створені гнучких, здатних швидко адаптуватися в нових економічних умовах, систем управління соціальними та виробничими ризиками, які базуються на найкращих світових досягненнях і враховують національні особливості розвитку.

Однак сьогодні в Україні страхування перебуває в стадії розвитку, а його становлення супроводжується проблемами нормативного, правового, організаційно-методичного та інформаційно-аналітичного характеру й недосконалої контрольованості здійснення страхових операцій. Чинне законодавство не створює достатньо правових підстав для цивілізованого розвитку страхування в Україні. Бракує наукових та методологічних розробок щодо ефективного здійснення страхування та відкритості діяльності страхових компаній, у зв'язку з чим діюча система страхування та соціального страхування не надає достатніх гарантій соціальної захищеності населення, тому фінансові ресурси використовуються неефективно, а в окремих випадках обслуговують інтереси окремих осіб.

Розв'язання цих проблем багато в чому залежить від застосування під час наукового дослідження системного підходу до страхування як механізму розвитку бізнесу та соціального захисту населення. Як свідчить досвід США, Японії, Великобританії та інших країн, чиї системи страхування створювалися в умовах найважчих економічних криз, соціальні реформи були ефективними саме в той час, коли вони супроводжували важливі економічні перетворення.

В даний час Україна знаходиться у процесі реформування і створення відповідних соціальних інститутів, які мають важливе значення для побудови демократичного суспільства. На цьому шляху можна уникнути багатьох серйозних прорахунків та помилок, якщо використати весь накопичений світовий досвід організації страхування з метою ефективного розвитку економіки та соціального захисту населення.

Характерним для України є те, що початок нашого століття співпав з розгортанням ланцюга подій, що призвели до явища, яке ми називаємо трансформацією суспільства. Разом з тим в Україні проблемам реформування економіки в умовах трансформації суспільства, і на цій основі соціального захисту населення України, приділяється недостатньо уваги. В більшості випадків дискусії ведуться навколо значимості певних її сторін, виникають нові питання у прояві такої трансформації, однак у ракурсі можливостей забезпечення страховим захистом юридичних та фізичних осіб розроблено ще недостатньо.

У той же час питання розвитку страхування отримали достатньо серйозну розробку в західній науковій літературі, в документах Міжнародної організації праці та Європейського співтовариства, також великий вклад внесли видатні економісти як Г.Аерон, Т.Катлер, Р.Клейн, Т. Мармор, Д.Машау, П.Мутон, Ф.Скидмор, П.Феррара та інші. Окремі аспекти теоретико-методологічного обґрунтування сутності страхування розглянули у своїх працях такі західні фахівці: В.Берг, А.Вагнер, Дж.Глаубер, С.Маккі, А.Манес, К.Маркс, П.Мюллер, П.Самуельсон, П.Шиміковський. Найбільша увага зарубіжних вчених і політиків сьогодні спрямована на пошук шляхів досягнення балансу між економічною та соціальною складовими суспільного розвитку, який дозволив би уникнути серйозного конфлікту між ними.

В ХІХ - ХХ століттях, коли по суті закладалися концептуальні основи страхування у світі, російські вчені внесли вагомий вклад у теорію і методологію страхування, що знайшло відповідне відображення в наукових працях А.К.Бикова, К.Г. Воблого, Б.Г. Данського, В.Г. Яроцького.

За радянських часів проблеми страхування викладено в наукових працях М.В.Аглая, В.С.Афанасьєва, В.А.Ачаркяна, А.М.Бабича, М.А.Галицької, П.Ф.Іпатова, Є.Н.Єгорова, Б.М.Сабанти, М.Л.Сєдової, Г.В.Чернової та інших авторів. Ці дослідження носили у більшості випадків характер коментарів до державного соціального законодавства, або зводилися до критики західних моделей соціального забезпечення. Починаючи з 90-х років, в умовах ринкових реформ, питання соціального захисту населення отримали новий імпульс та інший якісний рівень.

Досвід в області соціального захисту населення і надання гарантій розвитку підприємницької діяльності не є традиційним для вітчизняної науки, що пояснюється швидше політичними причинами, ніж відсутністю потреби в критичному вивченні складної практики страхування та аналізі рівня соціальної захищеності громадян і надання гарантій бізнесу.

Для розуміння особливостей функціонування сучасної системи страхування важливе значення мають праці науковців України, зокрема В.Д.Базилевича, К.С.Базилевич, О.І.Барановського, О.Д.Василика, В.М.Гейця, М.С.Клапкова, П.А.Лайка, О.В.Ніколаєнка, С.С.Осадця, В.М.Фурмана, А.А.Чухна, С.І.Юрія, О.І. Ястремського, а також Росії ? І.Г.Іванової, Є.Т.Коголовської, Л.І.Рейтмана, Г.М.Тагієва, а також інших країн Гейнца Брауна, Вітольда Варкалло, Алана Віллетта, Вольф-Рудігера Гейльмана, Ельмара Гельтенса, Ярослава Дангеля, Айрана Нікбахта, Джоржа Сороса, Юргена Страубе, Єугеніуша Строїнського, Йогана Тетенсена, Єжі Хандшке, Роберта Швеблера.

У той же час слід зазначити, що й до цього часу, є багато проблем, пов'язаних із створенням організаційно-правової системи захисту підприємницької діяльності та соціального захисту населення, які потребують теоретичного дослідження та практичного впровадження. У цій ситуації важливо забезпечити такий механізм правової діяльності страхових організацій та страхової системи взагалі, який відповідав би потребам суспільства та держави, надавав би відповідні гарантії соціального захисту населення та суб'єктам підприємницької діяльності і був би достатньо прозорий, і в першу чергу, важлива зміна підходів до соціального захисту населення: пенсійного забезпечення, соціального страхування, впровадження медичного страхування, страхування підприємницьких ризиків та їх винятковості в даній ситуації; створення єдиної інформаційно-аналітичної бази реєстрації договорів страхування у тому числі, перестрахування, а також державної служби актуаріїв.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося на основі програмних засад реформування економіки України з урахуванням необхідності законодавчого реформування страхової діяльності та в рамках науково-дослідних робіт Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”: “Реальний сектор економіки в структурі відтворення ВВП” (№ ДР 0105U003204) досліджено вплив ринку страхових послуг на ріст темпів росту ВВП, а також Академії муніципального управління: “Проблеми розвитку місцевого самоврядування в умовах трансформаційних процесів в Україні” (№ ДР 0204U000185) автором досліджено вплив механізму надання страхових гарантій на розвиток економіки регіонів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методологічних засад страхування, визначення страхування як основного механізму та центральної ланки комплексної системи управління соціальними, а також підприємницькими ризиками, створення на цій основі системи надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення.

Для досягнення мети визначено такі завдання:

- обґрунтувати на основі критичного аналізу попередніх теоретичних і методологічних досліджень сутність та роль страхування в Україні як механізму надання гарантій підприємницької діяльності, а також соціального захисту населення у процесі реформування економіки;

- визначити основні етапи еволюції системи страхування та перестрахування і аргументувати провідну роль страхування в забезпеченні гарантій розвитку підприємництва та соціального захисту в Україні;

- обґрунтувати необхідність створення нових моделей соціального страхування населення, а також медичного страхування для створення ефективної моделі соціального захисту населення України;

- охарактеризувати нові підходи до функціонування страхування, враховуючи можливості взаємодії з іншими ланками системи фінансів;

- провести аналіз функціонування страхових організацій на предмет фінансової стабільності, розглядаючи та прогнозуючи механізми забезпечення платоспроможності страхових організацій;

- розробити рекомендації з розвитку пріоритетних напрямів страхування, що дозволять підвищити фінансову стійкість суб'єктів підприємницької діяльності та платоспроможність населення і забезпечити ефективний розвиток бізнесу.

- довести особливість та важливість надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності для забезпечення їх ефективної роботи та населенню України для їх соціального захисту.

У контексті розв'язання цих завдань передбачалося врахувати досвід країн ринкової економіки у забезпеченні розвитку страхування як виду підприємницької діяльності, який сприяє ефективному реформуванню економіки, притоку інвестицій в економіку країни, а саме:

- спрогнозувати наслідки вступу до СОТ для страхового ринку України та просування в напрямі європейської інтеграції;

- розкрити особливість і природу функціонування страхового ринку в Україні та обґрунтувати необхідність використання страхування як реального фінансового механізму із захисту інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, соціального захисту населення, та визначити, що в наших економічних умовах недооцінка ролі страхування суттєво впливає на результати реформування економіки, у тому числі на інвестиційний клімат в Україні;

- аргументувати необхідність та визначення основних напрямів формування системи страхових послуг для суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема страхування майна, страхування відповідальності, страхування фінансових ризиків, а також медичного страхування, страхування життя, страхування від нещасних випадків на виробництві - для забезпечення соціального захисту населення;

- встановити особливості впровадження заходів із забезпечення страхування в сільському господарстві з урахуванням іноземного досвіду, а також промислових підприємств. Провести об'єктивний аналіз і конкретні пропозиції щодо подальшого розвитку страхування в Україні та запровадження реального механізму економічного зростання доходів населення та їх соціального захисту.

Об'єктом дослідження є процеси становлення та здійснення страхової діяльності в Україні щодо надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення.

Предметом дослідження є закономірності та національні особливості формування і розвитку страхування як суспільного інституту забезпечення надання страхових гарантій підприємницької діяльності суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення через механізм компенсації та відшкодування збитків при настанні страхових випадків і попередження виникнення шкоди від дій соціальних ризиків, що загрожують життю та здоров'ю людини.

Методи дослідження. Дослідження системи функціонування страхування як механізму надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення України здійснювалося за допомогою методів пізнання соціально-політичних явищ системного, факторного і порівняльного аналізу, якісної та кількісної характеристики страхування, економічного моделювання і прогнозування та статистичної обробки даних, графічної інтерпретації досліджуваних процесів.

Зокрема, за допомогою методу пізнання соціально-економічних явищ проведено уточнення схеми послідовності зміни етапів суспільного розвитку. Дослідження системи формування надання страхових послуг для суб'єктів підприємницької діяльності, надходження страхових платежів, а також вплив страхування на економіку України здійснювалося за допомогою факторного аналізу, імперичних узагальнень, системного методу дослідження. Пропозиції щодо системи надання страхових послуг, можливостей їх росту, визначення нових механізмів для надання гарантій суб'єктам підприємницької діяльності в розвитку бізнесу та соціального захисту населення та побудови економіко-математичних моделей у страховій галузі здійснено на основі методів моделювання, формалізації, кореляції його аналізу. Методи прогнозування використовувались для визначення параметрів стратегічного розвитку страхової галузі, а також трансформації світового ринку та аналізу ефективного регулювання взаємовідносин між суб'єктами підприємницької діяльності в суспільстві через механізм надання гарантій розвитку бізнесу та соціального захисту населення, інвестиційної діяльності страховиків; соціального моніторингу (неформальні інтерв'ю, експертні опитування) щодо визначення системи послуг та механізму їх надання суб'єктам підприємницької діяльності для забезпечення інформаційної бази.

Методологічною базою теоретичних досліджень є системний підхід до вивчення природи страхування, його економічного змісту, діалектичні методи пізнання фінансових і соціальних явищ у суспільстві, зокрема в економічній теорії, теорії фінансів, фінансового та економічного аналізу.

Теоретичною основою дослідження послужили фундаментальні праці українських, російських та іноземних вчених і практиків з питань страхування, фінансів, економічної теорії з проблем соціального захисту населення та надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності. Дослідження проведено на основі вивчення світового і вітчизняного досвіду розвитку систем, а також механізмів захисту населення та суб'єктів підприємницької діяльності від ризиків в їх взаємозв'язку і порівнянні. Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та інструктивні матеріали України, іноземних держав, рішення і директиви Європейського Союзу з питань страхування населення, документи й звіти Європарламенту, конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці, дані вітчизняної і зарубіжної статистики в області страхування, соціальної захищеності і рівня життя населення, розвитку підприємництва, дані Держфінпослуг України щодо розвитку страхового ринку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного аналізу організаційних форм і фінансових механізмів вітчизняної та зарубіжної систем страхування запропонована нова теоретична і практична система розвитку страхування в умовах побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, що забезпечує соціальний захист населення та надає гарантії підприємницької діяльності суб'єктам господарської діяльності в Україні.

Найбільш істотними є наступні результати, які характеризують наукову новизну дисертації, а саме вперше:

- досліджуючи природу страхування, його економічний зміст і значення в сучасних економічних відносинах як механізму надання страхових гарантій суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення України науково доведено необхідність доповнення схеми послідовності зміни етапів суспільного розвитку новим етапом, що називається - “Суспільство ефективного захисту своїх економічних інтересів через систему страхування”;

- обґрунтовано необхідність розрахунку страхових тарифів через систему прогнозування в актуарних розрахунках умов здійснення страхування, а також упровадження у страхуванні інституту державних актуаріїв та обов'язкового контролю ними діяльності страхових організацій;

- запропоновано нові механізми здійснення контролю за проведенням перестрахування через впровадження системи реєстрації договорів перестрахування та створення перестрахувальної біржі;

- доведено необхідність, важливість та впливовість системи надання страхових послуг (страхування майна, страхування фінансових ризиків, медичного страхування, страхування екологічних ризиків) для суб'єктів підприємницької діяльності та соціального захисту населення в сучасних економічних умовах України, а також розширення і запровадження страхування відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності, що суттєво може покращити показники їх фінансової діяльності та громадян за дії відповідно третьої сторони, а також сільськогосподарського страхування;

- запропоновано механізм соціального захисту населення, що дає можливість поєднання державних фінансових ресурсів, фінансових ресурсів суб'єктів підприємницької діяльності та населення. При цьому науково доведено необхідність переведення фондів соціального страхування на умови функціонування механізму страхових організацій. Обґрунтована доцільність поєднання елементів державного соціального страхування та комерційного страхування при здійсненні соціального захисту населення у тому числі медичного страхування;

? запропоновано новий механізм медичного страхування як систему ефективного надання медичних послуг населенню, суть якої проявляється у поєднанні елементів бюджетного фінансування, коштів суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб через механізм комерційного страхування;

- систематизовано методи державного регулювання страхування як на стадії формування страхових фондів шляхом участі державного бюджету та диференціації страхових внесків, так і на стадії виплат та відшкодування збитків населенню, а також суб'єктам підприємницької діяльності;

- визначено особливості організації та функціонування окремих видів страхування, представлена структура компенсації соціальної шкоди і встановлено фактори, які її визначають; обґрунтовано використання принципів зворотності та еквівалентності при здійсненні виплат;

- введено поняття соціально-економічної ефективності страхування та страхові гарантії бізнесу. Соціально-економічна ефективність страхування - це механізм забезпечення страховим захистом юридичних та фізичних осіб, які безпосередньо впливають на ефективність підприємницької діяльності та рівень соціальної захищеності населення. Страхові гарантії бізнесу - це гарантії, які надаються страховими організаціями шляхом страхування ризиків підприємницької діяльності та соціальних ризиків;

- аргументована необхідність використання нових підходів до розвитку обов'язкових видів страхування і розроблено пропозиції щодо їх реформування, що означає впровадження обов'язкових видів страхування по об'єктах, які мають загальнодержавне значення.

Набули подальшого розвитку:

- положення щодо додаткових умов ліквідності та платоспроможності страхової компанії, які передбачають визначення ефективності діяльності страхової організації через механізми залучення і використання ними фінансових ресурсів, та вимоги щодо забезпечення платоспроможності страхових компаній на підставі вибору таких класифікаційних ознак, як грошова оцінка зобов'язань страховиків - технічні резерви, резерви незароблених премій, резерв збитків (резерв катастроф і т.д.), резерви зі страхування життя (резерви довгострокових зобов'язань, резерв компенсації виплат страхових сум).

- уточнення порядку формування стратегії розвитку страхової організації, вимоги до статутних документів і статутного фонду, відзначено важливість бізнес-планування страхових організацій;

- наукові твердження, що ефективним механізмом використання грошових коштів страхових організацій є механізм залучення цих додаткових фінансових ресурсів у національну економіку на довгостроковій основі, що в страхуванні називається ефективним розміщенням страхових ресурсів, а також аргументовано необхідність розробки нового механізму розміщення страхових резервів як гарантії ефективної діяльності страхових організацій та їх інвестиційної діяльності;

- діюча класифікація основних методів управління ризиками, на основі яких побудовані моделі страхування з урахуванням тенденцій розвитку ринкової економіки, визначено їх структурні характеристики і рівні соціальних гарантій з різноманітними елементами системи соціального захисту;

- поняття економічного змісту страхування як основного елементу соціального захисту населення, що визначає механізм правовідносин по формуванню за рахунок обов'язкових страхових внесків робітників і роботодавців спеціальних страхових фондів та використання резервів цих фондів для компенсації втрати трудового доходу внаслідок дії універсальних соціальних ризиків;

Висновки про необхідність визначення страхування як фінансового механізму, який впливає на реформування економіки, його вплив на регіональні та галузеві сегменти ринку.

Удосконалено:

- визначення сутності страхових резервів у страхуванні та механізму їх формування за рахунок внесків учасників страхових відносин, коштів державного бюджету, добровільних відрахувань коштів, пожертв і деяких інших специфічних платежів;

- трактування природи страхування як особливої форми економічних відносин, як особливого і дієвого інструменту реалізації соціально-економічної політики держави, а також уточнено поняття страхування та його економічний зміст в системі соціального захисту населення, що передбачає надання гарантій підприємницької діяльності як механізму суспільних відносин із перерозподілу ВВП з метою забезпечення установлених соціальних стандартів життя для кожної людини при настанні соціального ризику;

- визначення специфічних особливостей страхування за рахунок виділення таких із них, як його базування на феномені перерозподілу збитків за допомогою спеціального страхового фонду, що наближує страхування до фінансів, надання страхового захисту на випадок настання комплексної трьохелементної події (виникнення небезпеки, завдання шкоди і причинного зв'язку між ними); виключна індивідуальність попиту на страхові послуги; позбавлення можливості створення і безпосереднього демонстрування товару;

- обґрунтування таких принципів страхування в системі економічних і фінансових відносин у суспільстві як свобода укладання і свобода сторін у визначенні змісту договору страхування так і еквівалентності, що виражає не лише вимоги рівноваги між доходами і витратами страхової компанії, а й забезпечення рівноправності страховиків й страхувальників та підтримання рівноправних і довірчих відносин страховика з будь-яким страхувальником, відплатностності страхових послуг, яка передбачає надання страхового захисту тільки на платній основі, обов'язковості, що передбачає необхідність страхувальнику вносити страхові платежі за чинними ставками за майно, що підлягає страхуванню, а страховик - виплачувати страхове відшкодування в усіх передбачених страхових випадках на визначених в договорах, умовах;

- механізм здійснення перестрахувальних операцій, застосовуючи такі класифікаційні ознаки, як факультативне, облігаторне перестрахування, а також непропорційне перестрахування страхових ризиків, а також класифікацію різновидів перестрахування з огляду на надання таких класифікаційних ознак, як універсальність (усіх видів покриття, що надаються прямим страховиком); спеціалізованість (певних категорій ризиків) та визначення різних видів договорів перестрахування, які впливають на активне прийняття ризиків, пасивність (передача ризиків чи придбання страхових гарантій); первинність (первинне, вторинне); традиційність (традиційне, альтернативне); класичність (класичне перестрахування, псевдо перестрахування);

Практичне значення отриманих результатів обумовлюється важливістю використання отриманих результатів і рекомендацій у практиці організації комплексної системи страхування для соціального захисту населення та надання гарантій підприємницькій діяльності.

Окремі результати, висновки та рекомендації наукових досліджень враховані при підготовці Декрету Кабінету Міністрів України “Про страхування” від 10.05.1993р., Закону України “Про страхування” від 10.03.1996 р. та наступних змін у 2002 - 2006 роках з метою вдосконалення окремих норм та положень зазначеного Закону, при розробці Програми розвитку вітчизняного страхового ринку на 1998-2000 роки та Концепції розвитку страхового ринку України на період до 2010 року.

Розкрито особливості використання конкретних форм та методів управління ризиками в сучасному суспільстві, доведено необхідність підвищення ролі страхування у формуванні сукупних доходів населення, фінансової стійкості суб'єктів підприємницької діяльності. Обґрунтовано необхідність нового механізму соціального захисту населення через поєднання інтересів держави, суспільства та страхової організації, що дає можливість об'єднати державні фінансові ресурси, ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та населення (розглядається при доопрацюванні проекту Закону України “Про соціальне страхування” (довідка Комітету Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, лист № 06-10/10-291 від 18.04.07).

Пропозиції щодо введення інституцій державних актуаріїв, враховано і використано Лігою страхових організацій України (довідка № 243/ІІІ-6 від 21.05.07).

Запропоновані пропозиції щодо визначення платоспроможності страхових компаній, а також здійснення перестрахувальних операцій за запропонованими схемами і видами договорів проводилися та здійснювалися страховими компаніями УСК “Дженералі Гарант” (довідка №328-20 від 16.08.07) та “Ютіко” (довідка №1/41-081542 від 11.06.07), а також визначено що запропонований механізм надання страхових гарантій досить ефективно впливає на результати господарювання діяльності підприємств. Визначені підходи щодо необхідності надання гарантій підприємницької діяльності через систему страхових послуг здійснювалися підприємствами: страхових послуг здійснювалися підприємствами: ТОВ “Інтерброк” (довідка №116 від 11.09.07), ТОВ “Інвест-Капітал” (довідка №14/091 від 14.09.07) ЗАТ Київський завод шампанських вин “Столичний” (довідка №2958 від 01.10.07), Українська корпорація по виноградарству та виноробній промисловості “Укрвинпром” (довідка №01/277 від 01.10.07).

Доведено, що в умовах формування ринкової економіки є необхідність визначення та здійснення стратегічних інвестиційних напрямів під контролем держави, що дасть можливість ефективно управляти розміщенням фінансових ресурсів. Розкрито зв'язки організаційно-економічного механізму захисту підприємницької діяльності та соціального захисту населення через систему комерційного страхування. Зокрема запропоновано новий механізм соціального страхування, який будується зовсім на інших засадах, з використанням елементів комерційного страхування, а також обґрунтована доцільність введення системи обов'язкового медичного страхування через запропонований механізм. Внесено пропозиції Мінфіну України та Лізі страхових організацій, в яких обґрунтовано необхідність встановлення нових вимог щодо формування статутних фондів страхових організацій та запропоновано додаткові вимоги забезпечення їх платоспроможності, які враховуються при доопрацюванні проекту закону України “Про страхування” (довідка Мінфіну України № 5000-05/173 від 17.04.07), (довідка Ліги страхових організацій №243/3-6 від 21.05.07).

Важливим і визначальним в дослідженні є наукове твердження щодо пріоритетних напрямків розвитку страхового ринку України та впровадження нових механізмів надання страхових гарантій розвитку підприємницької діяльності та соціального захисту населення. Науково доведено, що страхування забезпечує раціональне формування і використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані таким чином ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, що спрямовуються на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи. Вищезазначені наукові висновки підтримані Мінекономіки України (довідка Мінекономіки України № 53-22/285 від 27.04.07).

Запропоновано новий механізм оподаткування страхової діяльності. Вказана пропозиція підтримується ДПА України (довідка ДПА №4/77 від 28.06.07).

Більшість положень дисертаційного дослідження використані Академією муніципального управління під час викладання дисциплін “Страхування”, “Страхові послуги”, “Фінанси страхових організацій”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаним дослідженням, де поглиблено теоретичні засади щодо страхування, обґрунтовано та запропоновано систему надання страхових послуг суб'єктам підприємницької діяльності та фізичним особам, проведено комплексний аналіз закономірностей, особливостей та проблем надання страхових послуг та внесено пропозиції удосконалення механізму надання страхових гарантій, їх ролі та значення.

Запропоновано новий механізм реформування системи соціального страхування, пенсійного забезпечення і медичного страхування, поєднання інтересів комерційного та соціального страхування і забезпечення на цій основі ефективного використання фінансових ресурсів.

Аргументовано необхідність відповідних змін до чинного законодавства, а саме проектів законів України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”, враховуючи пропозиції щодо визначення обов'язкових видів страхування, механізмів надання страхових послуг, визначення платоспроможності страхової організації та забезпечення перестрахування, а також щодо порядку та механізмів страхування сільськогосподарських ризиків і медичного страхування.

Запропоновано новий механізм визначення платоспроможності страхових організацій та формування статутних фондів страхових організацій. Порушена і подолана проблема визначення суті та значення страхування в умовах реформування економіки, а також спрогнозовано рівень розвитку страхування внаслідок вступу України до СОТ.

Наукові положення, розробки, висновки і пропозиції одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися неодноразово у Комітетах Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, з питань економічної політики та управління народним господарством при підготовці Закону України “Про страхування”, на кафедрі “Державних та місцевих фінансів” Академії муніципального управління (червень 2004 р, грудень 2006 р.), на семінарах у 2002-2006 роках для бухгалтерських працівників підприємств при обговоренні питання оподаткування, фінансів, пенсійної реформи, а також страхування взагалі, на науково-практичних конференціях, що проводилася Міністерство фінансів України в 2002 р., 2003 р., 2005 р., на Всеукраїнському семінарі “Надання підтримки малим та середнім підприємствам на селі: механізм фінансування” у 2004 р., на Всеукраїнській нараді представників страхового ринку в 2005 р. в м. Ялта та м. Івано-Франківську, на муніципальних слуханнях у травні й вересні 2006 р., які проводились Асоціацією міст України в Києві та Бердянську.

Публікації. Проблематику дисертаційної роботи, її теоретичні й практичні результати викладено у 49 наукових працях, серед яких дві індивідуальні монографії (47,5 др. арк.), розділи у трьох підручниках, чотирьох посібниках під грифом Міністерства освіти і науки України, у 39 статтях у журналах, збірниках наукових праць та у тезах конференції.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 339 сторінок, список використаних джерел включає 388 найменувань на 33 сторінках. Дисертація містить у основному тексті 6 таблиць розміщених на 3 сторінках та 29 рисунків на 11 сторінках, Робота має 7 додатків розміщених на 10 сторінках.

2. Основний зміст

У першому розділі “Формування сучасної теорії страхування та її вплив на розвиток бізнесу” обґрунтовано вихідні положення, що становлять теоретичну базу дослідження. Вихідним положенням у вивченні проблеми страхування є механізм надання гарантій підприємницької діяльності суб'єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населенню. Розглянуто різні теорії та підходи до визначення страхування його змісту і суті в історичному аспекті та на сучасному етапі, а також у теоретичному аспекті обґрунтовано визначення суті страхування через систему впевненості, невпевненості, невизначеності, ненадійності.

В економічній фаховій літературі широкого розповсюдження набуло визначення страхування, побудоване на непевності майбутнього стану, що проявляється через ступінь відхилення від мети господарської діяльності. Доведено, що побудовані на їх основі поняття страхування визначалися у наступних трьох варіантах.

1. Страхування як об'єктивний вираз суб'єктивної непевності. У цьому випадку суб'єктивна непевність проявляється як свідома інтерпретація з об'єктивної непевності. Таке сприйняття непевності можливе навіть тоді, коли вважається, що “щось” може наступити, але не мусить (не повинно).

2. Страхування як психологічне сприйняття непевності. У такому розумінні страхування сприймається як комбінація імовірності настання відповідних подій та необхідності страхового захисту.

3. Страхування є непевність в настанні подій та їх наслідків, як суто психологічного явища, яке проявляється лише через людські відчуття та людський досвід (людську поведінку).

Встановлено, що наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише відхилення від визначеної мети негативного характеру, а й позитивного. Саме тому серед сучасних болгарських, російських та українських економістів поширеним став погляд, що страхування може з'явитися внаслідок відхилення дійсного стану від запланованого чи очікуваного. Прихильники цієї точки зору висловлюють переконання, що таке тлумачення поняття страхування зручне тим, що воно може бути застосоване в усіх сферах людської діяльності.

У процесах прийняття управлінських рішень щодо страхування непевність часто вважається наслідком неповних знань чи інформованості, необхідних для розгляду різних варіантів дій. Тобто непевність у таких ситуаціях сприймається як обернено пропорційна величина до кількості та якості інформації, якою володіє особа, що приймає рішення. Спеціалісти розрізняють різні відмінні непевні стани, у яких може опинитися така особа, що спонукає її до пошуку шляхів здійснення страхування.

У разі прояву якихось з наведених видів ненадійності виникає загальна непевність цілої системи і повна або часткова неможливість виконання нею своїх функцій. Відзначено, що онтологія непевності у страхуванні за своїм змістом від самого початку стала інтердисциплінарною, а тому, безсистемною, оскільки представники різних наук і видів діяльності намагалися дати їм власне пояснення, виходячи передусім з особливостей і можливостей тих наукових дисциплін, які вони представляли.

Друге значення страхування пов'язується суто як предмет страхування. Правда, прихильниками ототожнення страхування лише з предметом (об'єктом страхування) або їх сукупністю, і на цій основі побудована система ймовірностей настання страхових випадків.

Третє визначення страхування, поряд із двома попередніми - характеризує як перевагу психологічних аспектів сприйняття непевності.

Поняття терміну страхування, який вживається у страховій сфері у різних значеннях, пробував пояснити академік К.Г.Воблий. На його думку, причини відмінності цих значень криються перш за все в абстрактній (теоретичній) і в конкретній (практичній) площині.

Акцентується увага на тому, що досить прагматичний, а водночас і неоднозначний характер властивостей, які застосовуються у страховій діяльності при визначенні суті та змісту страхування в міжнародній практиці. Доведено, що у міжнародній страховій практиці термін страхування одночасно широко вживається аж у троякому значенні:

вид загрозливої події;

ймовірність появи події, яка загрожує завданням збитків;

предмет страхування (предмет, якому загрожує подія).

Виходячи з цього, запропоновано необхідність класифікації страхування, дії якої проявляються на мікро рівні. У цьому випадку класифікацію страхування необхідно здійснювати залежно від сфери виникнення - поділяти на активне (як таке, що генерується при досягненні цілей підприємством) та на умовне, тобто пасивне, що формується під впливом довкілля. У той же час необхідно враховувати, що досить поширеним є класифікація страхування через об'єктивні та суб'єктивні ризики.

За об'єктивні ознаки страхування при такій класифікації беруть ступінь загрози, сформований матеріальними властивостями предмета або його розміщенням чи станом. Суб'єктивними ознаками страхування є мало вимірні, або здебільшого ті, що залежить від сприйняття його особою. На мою думку, а також провідних угорських учених, об'єктивне або чисте страхування, має характер незалежного, бо не залежить безпосередньо від процесу прийняття рішення. Якщо ж така залежність спостерігається, то страхування набирає уже свідомого, суб'єктивного характеру - необхідності прийняття рішення. Джерело незалежного страхування знаходиться, передусім, у природно-технічному і суспільно-господарському середовищах, а джерелом страхування щодо прийняття рішень необхідно вважати чинники, пов'язані з неповним урахуванням особою, яка приймає рішення, ступеня своєї свободи. Усе ж точніше визначення змісту та характеру об'єктивного чи суб'єктивного страхування, на думку А.Шульца, навіть з точки зору матеріалістичної діалектики, неможливе. Про це, як він зазначає, свідчать невдалі спроби сформулювати такі визначення цілою групою відомих німецьких дослідників проблем ризику і страхування ? В.Гроссе, Г.Мюллера-Лутце і Р.Шмідта, здійснені ними ще на початку шістдесятих років.

Враховуючи першорядність причин походження ризиків, з одного боку, та зростання ролі суспільно-економічного чинника, з другого боку, додатково обґрунтовано те, що низка авторів стали схилятися до іншої класифікації, а саме класифікації страхування на природні та суспільні (передусім економічні), а поширення страхування на управлінську діяльність, на сферу прийняття економічних рішень сприяє поділу страхування на чисті та спекуляційні, тобто такі, які з однаковою ймовірністю можуть призвести до негативного або позитивного результату. Дослідження показало, що відсутність чіткої класифікації сприяє неоднозначності підходів науковців до суті та значення страхування. В той же час з розвитком технічного прогресу, а також відповідної системи суспільних відносин та виробничих зв'язків, проблема страхування набирає щоразу більшого загальноекономічного значення і сприймається, як один із найважливіших чинників сучасного і особливо майбутнього суспільства, в зв'язку з чим діюча схема послідовності зміни етапів суспільного розвитку доповнено етапом, який називається “суспільство ефективного захисту своїх економічних інтересів через систему страхування”.

При цьому науково обґрунтовано особливість страхування, яка полягає у системі замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками (взаємне страхування - класичний тому приклад). Визначено, що важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення перерозподілу збитків за допомогою спеціального грошового страхового фонду, сформованого за рахунок страхових премій. Доходи державного бюджету формуються шляхом сплати платежів фізичними і юридичними особами, а використання цих коштів виходить далеко за межі платників податків. У страхуванні відбувається перерозподіл збитку за часовою і територіальною (просторовою) ознаками. Під час страхування виникають перерозподільні відносини, пов'язані з формуванням і використанням страхового фонду, що наближає страхування до категорії фінансів, але водночас підкреслює його особливості. Рух грошових коштів у страхуванні підпорядкований ступеню вірогідності заподіяння збитку в результаті настання непередбачених подій.

Крім цього, виділено, що особливість страхування полягає в тому, що воно наближене до категopiї кредиту. Насамперед це пов'язано з відплатністю коштів страхового фонду. Відомо, що саме кредит забезпечує повернення отриманої грошової суми. Однак щодо відплатності страхового платежу, як характерної ознаки страхування, слід мати на увазі, що вона перш за все відноситься до страхування життя. Це дійсно повернення платежів, що мають обов'язковий характер. Під час майнового страхування, страхування від нещасних випадків, інших видів страхування виплати страхового відшкодування чи страхового забезпечення можливі лише в разі настання страхових випадків у розмірах, обумовлених відповідними документами. Економічний зміст таких виплат відрізняється від повернення страхових платежів.

У другому розділі “Перестрахування та особливості його здійснення в сучасних умовах” головна роль відведено перестрахуванню як специфічному виду страхування. Відзначено, що особливе значення в забезпеченні ефективності страхування відводиться перестрахуванню. Аргументовано, що за допомогою перестрахування досягається безперервність страхування та підвищення його гарантій. Відзначено той факт, що в Україні уже практично створені організаційні та правові основи для формування ринкових відносин у страхуванні, за допомогою яких може забезпечувати ефективний страховий захист підприємницької діяльності та соціального захисту населення, що дозволить швидше розв'язати й проблему стійкого функціонування національного страхового ринку та ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. При цьому в умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним, і у зв'язку з цим повинно бути розв'язана важлива проблема: з одного боку - відродження довіри населення до страхування як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян, з іншого ? привертання уваги страховиків до населення як основного партнера. Відзначимо, що вирішення вищезазначених проблем досягається за допомогою систем перестрахування, яке підвищує реальний захист суб'єктів господарювання та забезпечує фінансову стійкість страхових організацій.

Відзначено, що перестрахування ? окремий незалежний вид страхування, який забезпечує відшкодування конкретного збитку, навіть якщо мова йде про перестрахування життя і від нещасних випадків, і захищає страховика (цедента) від фінансових витрат, що передбачено власними полісами, якщо він не захиститься перестрахуванням. Обсяг такого захисту в кожному конкретному випадку визначається відповідним договором перестрахування і перестрахувальним звичаєм, що має своє особливе значення у зв'язку з відсутністю юридичних норм. При підписанні договору, сторони мають право вибирати оптимальне для особливих потреб цедента перестрахувальне покриття і найбільш зручний й придатний вид договору. З погляду страховика, перестрахування служить збільшенню його ємності для страхування ризиків, дозволяє йому застрахувати ризики, що за своєю повною вартістю чи ступенем ризику перевищують його фінансові й економічні ресурси. За допомогою перестрахування, страховик може установити необхідну рівновагу у своєму бізнесі, якому постійно загрожують три фактори: по-перше, страховику можуть загрожувати випадкові коливання в розвитку збитковості; по-друге, його бізнес може бути також підданий значним і безпрецедентним змінам у розвитку збитковості, що, у свою чергу, є наслідком змін цін і розмірів заробітків через коливання грошової вартості. До того ж, новий технічний розвиток може змінити фактори, які застосовувалися при розрахунку премії. По-третє, катастрофи можуть викликати колосальний збиток, особливо тоді, коли страховик повинен нести відповідальність по страхових полісах через одну і ту ж причину.

Відзначено, що в сучасних економічних умовах для України характерне укладання факультативних договорів страхування.

Визначено, що одне з основних завдань кожного страхового підприємства - вчасно виявити ці небезпеки і вибрати прийнятний вид перестрахування, щоб забезпечити собі необхідний захист. При цьому перестрахувальник повинен діяти як знаючий і неупереджений порадник. Розмір преміального доходу, що може одержати страховик у конкретному виді бізнесу, і результати, яких він може досягти, значною мірою залежать від виду і характеру перестрахування, обраного ним, тобто чи відповідає обраний вид перестрахування у всіх відносинах його інтересам і вимогам. Встановлено особливості здійснення перестрахувальних операцій в Україні, особливі форми і типи договорів, які впливають на ефективність перестрахувальних операцій.

Підтверджено обґрунтування, які визначають, що перестрахування - це страхування ризику, який взяв страховик в іншого страховика і має свої особливості, а саме:

1) перестрахування - це справжнє страхування, а не угода між партнерами, як вважалося раніше. Ризик, який бере на себе страховик - це так званий оригінальний ризик, і він являє собою основний об'єкт договору перестрахування, який крім цього може містити інші елементи, такі як валютний ризик і ризик переводу валюти;

2) другою стороною в договорі перестрахування може бути тільки страховик. Між перестрахувальником і страхувальником немає правовідносин. У цьому є основна відмінність між перестрахуванням і співстрахуванням.

Відмічено, що при співстрахуванні чи поділі основного ризику кілька страховиків покривають ризик разом як особи, що підписали один страховий поліс. Кожен співстрахувальник несе відповідальність перед страхувальником по своїй частці і, як правило, він віддає головному страховому товариству лише обов'язок керування справами. При цьому провідна компанія уповноважена приймати заяви страхувальника від імені всіх страховиків, що беруть участь, а також збирати страхові премії. Проте такі повноваження, дані головному страховику, не змінюють того факту, що між кожним співстрахувальником і страхувальником є прямі правовідносини. З іншого боку, вторинний розподіл ризику, тобто перестрахування, невідомий страхувальнику. Такий поділ відбувається на другому рівні і має місце тільки між страховиком, тобто цедентом, і одним чи декількома перестрахувальниками. З фінансової точки зору перестрахування має важливіше значення, ніж співстрахування, не дивлячись на те, що останнє відігравало важливу роль для покриття окремих великих ризиків. Аргументовано специфіку здійснення перестрахувальних операцій в Україні.

У третьому розділі “Формування оптимальної системи страхування для забезпечення ефективної підприємницької діяльності суб'єктів господарювання” досліджено питання системного підходу до вибору форм страхування суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні своєї діяльності.

З огляду на особливе значення страхування для забезпечення ефективної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, особливе значення приділено аналізу страхових послуг, що надаються страховими організаціями на страховому ринку України, їх суті та значенню для розвитку економіки України. Крім цього проаналізовано реальні можливості нашого страхового ринку, щодо можливостей забезпечення надання страхових гарантій страховими організаціями дещо обмежені як в юридичному так і в фінансовому аспекті. Особливий акцент зроблений на недостатній рівень страхових виплат. Що негативно відображається на розвитку страхового ринку, а також недостатній рівень надання якісних страхових послуг, які забезпечили б реальний страховий захист страхувальника. Введено поняття страхових гарантій, що означає гарантії, які надаються страховими організаціями шляхом страхування ризиків підприємницької діяльності та соціальних ризиків.

Обмежені обсяги та недосконала структура фінансових накопичень більшості страховиків заважають перетворенню їх на дієвий інститут соціального захисту населення та інвестування української економіки. За умови збільшення обсягу перестрахування зростає й обсяг переданих страхових премій за кордон. У загальній сумі перестрахування значна частка припадає на фінансове перестрахування, тобто таке, що має на меті не захист від ризиків, а переказ грошей за кордон. Сукупні активи страхових компаній України більше ніж у 15 разів поступаються активам вітчизняної банківської системи; сукупний сплачений статутний фонд страховиків майже вчетверо менший, ніж у комерційних банках, а власний ? утричі. Резерви комерційних банків під активні операції та їхні доходи майже вдвічі перевищують відповідні показники страховиків.

Зроблені висновки щодо необхідності розвитку певних видів страхових послуг суб'єктам підприємницької діяльності в сучасних умовах, які приваблювали їх і надавали їм страховий захист, і ролі саме страхових організацій в наданні гарантій здійснення підприємницької діяльності в Україні.