Підприємство як організаційна форма господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Підприємство як організаційна форма господарювання

1. Поняття підприємства

Підприємство це основна господарська одиниця сучасної ринкової економіки, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу.

Підприєммство (див. вікіпедію) -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Відповідно до Господарського Кодексу України (ст. 62) "підприємство -- це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством".

У функціонуванні підприємства реалізується певна сукупність продуктивних сил і відносин власності (економічних, юридичних), які складаються стосовно власності на засоби виробництва та розподілу створеного необхідного і додаткового продукту. Основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.

Перший Закон України "Про підприємства в Україні" був ухвалений 27 березня 1991 р. та визначав види та організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створив рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Закон був спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначив їхні права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулював відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, місцевими Радами, органами державного управління. Втратив чинність на підставі Господарського кодексу України (ГКУ) від 16 січня 2003 р.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Будь-яке підприємство як юридична особа визначається за такими ознаками:

1.Організаційна єдність. Підприємство -- це відповідним чином організована господарська діяльність із певною структурою управління і визначеними принципами внутрішньої побудови.

2.Відокремлення майна. Будь-яке підприємство має власні верстати, устаткування, машини, технологічні пристрої, матеріали, паливо тощо, якими володіє, розпоряджається і користується у виробничому процесі.

3.Майнова відповідальність. Підприємство несе юридичну та економічну відповідальність за своїми обов'язками перед постачальниками, споживачами і державою.

4. Має право від свого імені й у власних інтересах звертатися до суду із позовами, вимагати відшкодування своїх збитків, якщо вони заподіяні іншим підприємством, або скасування рішень державних органів влади у разі їх незаконного характеру.

Задачі підприємства:

Одержання доходів його власниками.

Створення робочих місць для населення.

Охорона навколишнього середовища.

Забезпечення підприємства заробітною платою.

Забезпечення персоналу нормальними, прийнятними умовами праці, а споживачів -- продукцією.

2. Організаційна структура підприємства

Під структурою підприємства розуміють його внутрішню будову, тобто склад підрозділів, систему їх зв'язку, взаємодії та підпорядкованості.

Сукупність виробничих підрозділів утворює виробничу структуру підприємства. Залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову, безцехову, корпусну і комбінатську структури.

Цеховою виробничу структуру вважають тоді, коли основним виробничим підрозділом підприємства є цех. Цехи поділяються на:

-- основні -- виготовляють продукцію для реалізації на сторону: обробні, складальні, прокатні;

-- допоміжні -- виготовляють напівфабрикати для забезпечення насамперед власних виробничо-технологічних потреб підприємства;

-- обслуговуючі -- надають послуги або виконують роботи, що забезпечують необхідні умови для нормальної діяльності основних і допоміжних виробничих структур підприємства: ремонтні, інструментальні, транспортні, енергетичні, складські;

-- побічні -- виконують зачисні, прибиральні роботи після відпрацювання основного виробництва (утилізація відходів, відновлення окремих видів сировинно-матеріальних ресурсів);

-- експериментальні -- випробовують і розробляють нові вироби й технології;

-- підсобні -- виконують роботи підсобного характеру (виробництво тари, тепличне господарство, відгодівельний комплекс).

Безцехова виробнича структура притаманна невеликим підприємствам. Основою її будови є виробнича дільниця, де виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.

Корпусна виробнича структура характерна для великих підприємств, де кілька однотипних цехів можуть об'єднуватись у корпус.

Комбінатська виробнича структура є на підприємствах із багатостадійними процесами виробництва, що здійснюються згідно з технологічною послідовністю переробки сировини.

Також слід мати на увазі, що до складу будь-якого підприємства входять не лише виробничі підрозділи, а й відділи апарату управління та заклади культурно-побутового призначення.

Отже, сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів утворює загальну структуру підприємства.

3. Управління підприємством

Контромлінг (англ. Controlling) -- це комплексна система управління підприємством, що включає в себе управлінський облік, облік і аналіз витрат з метою контролю всіх статей витрат, всіх підрозділів і всіх складових виробленої продукції або наданих послуг, а також їх наступне планування.

Контролінг забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку процесів прийняття рішень при управлінні організацією (підприємством, корпорацією, органом державної влади).

Сучасний контролінг містить у собі управління ризиками (страховою діяльністю підприємств), велику систему інформаційного постачання підприємства, систему оповіщення шляхом управління системою фінансових індикаторів, управління системою реалізації стратегічного, тактичного й оперативного планування й систему менеджменту якості.

Практика контроллинга була запозичена з Англії як частина загальноприйнятої практики бізнесу відповідно до вимог правил "Company Acts", що дійшли до нас із 1700-х років. Сам термін "controlling" зародився в Америці, в 70-ті роки 20 ст. поняття "контроллінга" перекочувало в Західну Європу, а потім на початку 90-х у СНД. У визначенні термін поєднує 2 складові:

1) контроллинг як філософія, а саме: контроллинг -- філософія й спосіб мислення керівників, орієнтовані на ефективне використання ресурсів і розвиток підприємства (організації) у довгостроковій перспективі;

2) контроллинг як інструмент, а саме: контроллинг -- орієнтована на досягнення цілей інтегрована система інформаційно -- аналітичної й методичної підтримки керівників у процесі планування, контролю, аналізу й прийняття управлінських рішень по всіх функціональних сферах діяльності підприємства.

У різних країнах, що займаються контроллінгом, менеджери (контролери) можуть мати різний ухил. Так, наприклад у США є присутнім сильний фінансовий ухил (бюджетування, керування страховками, керування податковою стороною і т.д.), а в Німеччині більш сильно розвинене керування витратами і їх планування і т.д.

Цільове завдання контроллинга -- побудова на підприємстві ефективної системи прийняття, реалізації, контролю й аналізу управлінських рішень.

Основні завдання, які потрібно розв'язати: оптимізація керування організаційною структурою компанії; організація ефективної системи обліку операцій і результатів; впровадження систем планування, контролю й аналізу діяльності; забезпечення мотивації персоналу в підвищенні ефективності роботи компанії; автоматизація систем обліку й керування компанією.

підприємство господарський ринковий

4. Види та організаційні форми підприємств

Види та організаційні форми підприємств визначено в статті 63 ГКУ.

В свою чергу, види підприємств класифікуються за різними ознаками :

За розмірами (мале, середнє, велике). 2. За способом творення (унітарне, корпоративне). 3. За формами власності. 4. За галузями. 5. За видом діяльності (виробничі, фінансові, посередницькі, страхові).

1. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути:

- малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

- великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

- середніми, до яких відносять усі інші підприємства.

2. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:

- унітарне, яке створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

- корпоративне, яке утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства; підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

3. В залежності від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства наступних форм власності:

- державна (підприємство, що діє на основі державної власності);

- колективна (підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- приватна (підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- комунальна (комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади);.

- змішана форма власності (підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних форм власності;

- суспільна форма власності.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом, наприклад тощо.

В залежності від частки інвестицій у статутному фонді, а саме:

- підприємством з іноземними інвестиціями, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків;

- іноземне підприємство: якшо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить сто відсотків.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 ГКУ, підприємство визнається дочірнім.

Для підприємств певного виду та організаційних форм законами можуть встановлюватися особливості господарювання.

Розрізняють наступні виробничі гоподарські об'єднання:

Асоціація

Корпорація

Консорціум

Концерн

Холдингова компанія

Фінансово-промислова група

1. Асоціація (лат. associo -- з'єдную, зв'язую) -- добровільне об'єднання фізичних осіб для досягнення спільної мети на засадах взаємовигідної співпраці при збереженні самостійності, правової та майнової незалежності її членів.

2. Корпорамція -- товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю. Корпорація -- поширена в країнах з розвиненою ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, що передбачає часткову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професійних керуючих (менеджерів), які працюють за наймом.

3. Консурціуми -- тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту). Дії учасників координуються лідером, який отримує за це відрахування. Кожен учасник готує пропозицію на свою частку постачань, з яких формується загальна пропозиція консорціуму. Консорціум несе солідарну відповідальність перед замовником. При утворенні консорціумів його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління.

4. Концемрни -- статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Об'єднання діють на основі договору чи статуту, що затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Одна з найпоширеніших форм монополістичних об'єднань підприємств різних галузей -- промисловості, торгівлі, банків тощо -- на основі спільних виробничо-комерційних інтересів, а часто й фінансової залежності від одного чи групи підприємств, які володіють більшою частиною акцій концерну.

Синдикамти -- одна з форм капіталістичної монополії -- договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами.

Трест -- найбільш централізована форма монополістичних об'єднань, в межах якої підприємства-учасники відмовляються від виробничої, комерційної, а інколи й юридичної самостійності і підпорядковуються єдиному управлінню. Реальна влада в тресті належить правлінню або головній компанії.

Монопомлія -- виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі. Монопомльне утвомрення -- підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку. Термін "монополія" походить від грецьких слів ("mono" -- один, "poleo" -- продаю) -- наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

5. Холдингові компамнії (від англ. holding company або англ. parent company "компанія, що володіє/тримає") -- юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи. Зазвичай це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Також, під холдинговою компанією розуміють групу суб'єктів господарювання -- юридичних осіб, які здійснюють управління підприємствами за рахунок переважної участі в статутному фонді чи шляхом володіння контрольним пакетом акцій інших компаній.

6. Промисломво-фінамнсова грумпа (ПФГ) -- об'єднання, до якого можуть входити промислові й сільськогосподарські підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду країни на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки країни, зокрема програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції. Сучасні ФПГ -- універсальні за характером діяльності та транснаціональні за їх масштабами об'єднання. На сьогоднішній день "промислово фінансові групи" в Україні не існують у зв'язку із скасуванням. Транснаціональна промислово-фінансова група -- ПФГ, до складу учасників якої входять українські та іноземні юридичні особи.

Таким чином, підприємство -- основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво переважної маси товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу (прибутку). Як первинна ланка народного господарства підприємство зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, землі, сировини та ін.) і відносин власності (економічної, юридичної та ін.).

Размещено на Allbest.ru