Аналіз стану, структури та ефективність використання основних засобів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Теоретичні основи економічного аналізу основних засобів
1.1 Поняття, склад, структура і оцінка основних засобів
1.2 Значення та завдання аналізу основних засобів
1.3 Джерела аналізу основних засобів
Розділ ІІ. Аналіз стану основних засобів на МПП «Фероліт»
2.1 Техніко-економічна характеристика МПП «Фероліт»
2.2 Аналіз наявності, структури і динаміки основних засобів
2.3 Аналіз технічного стану основних засобів
2.4 Аналіз ефективності і використання основних засобів
2.5 Аналіз використання методів амортизації
Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів на МПП «Фероліт»
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додаток

ВСТУП

В умовах розвитку ринкової економіки в Україні збільшується роль фінансового аналізу в управлінні підприємствами.

Управління підприємством потребує систематизованої інформації про здійснення господарських процесів, їх характер; про наявність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, їх використання, власний капітал, зобов'язання та фінансові результати діяльності. Ця інформація потрібна не лише керівництву підприємства, але й зовнішнім користувачам, які мають прямий фінансовий інтерес.

Тема основних засобів в сучасних умовах розвитку ринкової економіки на Україні, є дуже актуальною і залишатиметься такою й в майбутньому. Вона має велике значення для діяльності кожного підприємства, бо практично не існує жодної організації без наявності основних засобів. Основні засоби надають найглибше та найповніше уявлення про технічний стан, виробництво та в цілому загальне становище підприємства.

Основні засоби - це один з головних компонентів виробничої діяльності любого підприємства, а також самий перший показник фінансової стійкості та виробничої спроможності діяльності підприємства.

Тема курсової роботи: «Аналіз стану, структури та ефективність використання основних засобів підприємства».

Метою написання курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів фінансового аналізу основних засобів та здобуття відповідних практичних навичок на малому приватному підприємстві «Фероліт».

Об'єктом дослідження і написання курсової роботи є мале приватне підприємство «Фероліт».

Виходячи з поставленої мети в ході курсової роботи розв'язуються наступні питання:

-систематизація знань щодо нормативної бази;

-вивчення техніко-економічних показників підприємства;

-ознайомлення з обліковою політикою підприємства;

-проведення аналізу діяльності підприємства та рекомендації щодо шляхів вдосконалення використання основних засобів.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Поняття, склад, структура і оцінка основних засобів

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі засоби (виробничі фонди) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних засобів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні засоби, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі засоби.

До основних виробничих засобів (фондів) відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами.

Основні невиробничі засоби (фонди) за тривалістю функціонування і втратою споживної вартості подібні до основних виробничих засобів, але між ними існує різниця. Основні невиробничі засоби не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва. Джерелом відтворення їх є прибуток підприємства, тоді як Джерелом простого відтворення основних виробничих засобів є амортизаційні відрахування. До основних невиробничих засобів належать об'єкти житлово-комунальних господарств, будинки відпочинку, спортивні табори, дошкільні установи, об'єкти соціально-побутового призначення.

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі засоби поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

До промислово-виробничих засобів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі засоби -- це засоби праці непромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).

Основні засоби неоднорідні і різняться між собою натурально-речовим складом, термінами служби, призначенням і роллю у виробництві. Все це обумовлює необхідність їх класифікації.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує а метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма Пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій,, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

Класифікують основні засоби за видами, функціональною ознакою, галузевою належністю, віковим складом.

Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку, така:

*земельні ділянки;

*капітальні витрати на поліпшення земель;

*будинки, споруди та передавальні пристрої;

*машини та обладнання;

*транспортні засоби;

*інструменти, прилади, інвентар (меблі);

*робоча і продуктивна худоба;

*багаторічні насадження;

*інші основні засоби.

До групи "Машини та обладнання" відносять насамперед робочі машини та устаткування, силові машини та устаткування (двигуни, генератори та трансформатори), пристрої розподілу електроенергії тощо.

До групи "Транспортні засоби" належать засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажів, а також магістральні трубопроводи, призначенням яких є транспортування рідких і газоподібних речовин від постачальника до місця їх перебування.

До групи "Інструменти, прилади та інвентар (меблі)" відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. До виробничого інвентарю і приладдя належать предмети виробничого призначення, які використовуються для полегшення виробничих операцій під час роботи, обладнання для охорони праці, ємності для зберігання рідких та сипучих речовин. До цієї групи входять також меблі.

Відповідно до податкового обліку основні засоби (фонди) класифікують за функціональним призначенням на чотири групи. До першої групи відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, а також капітальні вкладення на поліпшення землі.

До другої групи належать транспортні засоби, меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти.

До третьої групи відносять інші основні засоби, що не входять до першої, другої та четвертої групи, а саме машини та обладнання, включаючи сільськогосподарські машини й знаряддя, робоча і продуктивна худоба та багаторічні насадження.

До четвертої групи включають електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові) мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Згідно з наведеною вище класифікацією та роллю, яку відіграють у процесі виробництва ті чи інші види основних засобів, розрізняють активну та пасивну частини.

До активної частини відносять основні засоби, що беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, прилади та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні засоби, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для цього.

Співвідношення різних груп основних засобів у загальній їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних засобів.

Чим більша питома вага активної частини основних засобів, тим прогресивніша їх структура.

Технологічна структура основних засобів залежить від багатьох факторів, і передусім від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних засобів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.

Поліпшення структури основних засобів досягається за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; механізації та автоматизації виробництва; правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації не використовуваного або мало використовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Галузева структура основних засобів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.

Вікова структура основних засобів являє собою співвідношення різних вікових груп основних засобів у їх загальній вартості.

Планування відтворення основних засобів, амортизації, використання резервів підвищення ефективності їх використання зумовлюють необхідність організації обліку й оцінки основних засобів. Облік основних засобів здійснюється у натуральних та вартісних показниках.

Кожний об'єкт основних засобів обчислюється у натуральних одиницях (штуках), які характеризують певні його параметри (продуктивність, вагу, габарити тощо). Натуральні показники основних засобів використовуються для розрахунку виробничих потужностей, складання балансів устаткування, визначення технічного стану засобів праці.

Вартісні показники основних засобів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства.

Залежно від часу оцінювання, характеру і стану основних фондів розрізняють:

*балансову вартість основних засобів на рівні їх первісної (реальної) вартості;

*балансову вартість основних засобів на рівні їх залишкової вартості.

Первісна вартість основних засобів -- це фактична собівартість основних засобів, сплачена (передана) на дату їх придбання (створення). Первісна вартість складається з таких витрат:

*суми, що сплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

*реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, Що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних засобів;

*суми ввізного мита;

*суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

*витрати зі страхування ризиків доставляння основних засобів;

*витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

*інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів, придбана в обмін, дорівнює їх справедливій вартості.

Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений у разі здійснення угоди між компетентними, обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних засобів визначається також при їх переоцінці.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. У разі неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об'єктів через їх специфічний характер вони переоцінюються за відновленою вартістю з урахуванням фактичного зносу.

Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю.

Залишкова вартість основних засобів визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних засобів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Залишкова вартість основних засобів на час їх вибуття з експлуатації, обумовленого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість -- це сума коштів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення періоду їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Показники ліквідаційної вартості є розрахунковими, оскільки вони визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості дає змогу більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкта, яка має бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).

Підприємство здійснює переоцінку об'єктів основних засобів, якщо їх залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату складення балансу. Під час переоцінки об'єкта основних фондів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних фондів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних фондів визначаються множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

1.2 Значення та завдання аналізу основних засобів

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та їх використання.

Розпочинаючи аналіз основних засобів необхідно ознайомитися із складом основних засобів в цілому на підприємстві та за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, питома вага промислових засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Вивчаючи зміну структури основних засобів у вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі, якщо порівняти з невиробничою.

Вивчаючи стан основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Як найповніше та як найраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі; збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості; економії капітальних вкладень.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних засобів є:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

1.3 Джерела аналізу основних засобів

Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: облікова політика підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; “Баланс підприємства”; “Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)”. Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо.

Основні напрямки аналізу використання основних засобів та послідовність його проведення наведено на рис. 1.1.

При проведенні аналізу складу і структури основних виробничих фондів керівництво підприємства забезпечується інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливлюється виявленням тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найкращими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найбільш активної частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок введення в дію основних виробничих будівель, верстатів, двигунів, іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Аналіз використання основних виробничих засобів основного виду діяльності

При проведенні аналізу основних засобів на підприємстві “Фероліт”, потрібно брати до уваги те, що збільшення обсягів виробництва залежить від віку обладнання та використання досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА МПП «ФЕРОЛІТ»

2.1 Техніко-економічна характеристика МПП «Фероліт»

Підприємство «Фероліт» являє собою мале приватне виробничо-комерційне підприємство з правом робочої сили. Засновником підприємства і його власником являється Данилевич Василь Іванович, 9 листопада 1958 року народження, с. Мала Кохнівка Кременчуцького району, житель, вул. Садова, 22, Полтавської області, паспорт серії У-КЕ № 786245, виданий 4 вересня 1981 р. відділом внутрішніх справ Кременчуцького райвиконкому Полтавської області.

Фірма є юридичною особою з моменту реєстрації її у виконкомі Кременчуцької районної Ради народних депутатів, має самостійний баланс, володіє своїм майном, має право на придбання майнових та особистих немайнових прав, вступає в договірні відносини з партнерами і державою, може бути позивачем і відповідачем у судах, має круглу печатку з своїм найменуванням, кутовий та інші необхідні штампи, товарний знак і фірмовий бланк.

Фірма має право відкривати розрахунковий та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахункових ї та касових операцій в одному з банків України. Крім цього фірма має право відкривати рахунки в банках інших держав за їх згодою, одержавши попередній дозвіл на це Національного банку України. Першочергово фірма відкриває рахунок в Кременчуцькому відділенні АК АПБ «Україна».

Юридична адреса фірми і її місцезнаходження:

Україна, 315357, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Мала Кохнівка, вул. Садова, 189.

Фірма має право відкривати на території України і за її межами свої представництва та філіали без прав юридичної особи, а також створювати сумісні підприємства, приймати участь в асоціаціях і інших об'єднаннях відповідно до чинного законодавства України, вести у визначеному порядку зовнішньоекономічну діяльність.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі госпрозрахунку і зацікавленості в економічно ефективній роботі.

Держава не несе відповідальності по зобов'язанням фірми, а фірма по зобов'язанням держави. Підприємство всемірно в межах належного йому майна, на яке згідно законодавства може бути накладено стягнення, відповідає за виконання договірних зобов'язань перед партнерами, банками і бюджетом.

В своїй діяльності фірма керується законами України «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України, «Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств», іншими законодавчими актами України і статутом, розробленим згідно названого законодавства.

Мета діяльності фірми - одержання прибутку шляхом насичення ринку товарами і послугами в порядку встановленому ним.

Підприємство здійснює наступні види діяльності:

Основні:

проектування об'єктів промислового, житлового і соціально-культурного призначення;

проведення будівельно-монтажних, будівельно-ремонтних і пусконалагоджувальних робіт в Україні і за її межами;

вирощування, закупка і переробка сільськогосподарської продукції;

виготовлення і ремонт промислового обладнання і оснастки;

закупка, виготовлення і реалізація тістечок, морозива, коктейлів, тонізуючих напоїв, пива, хлібобулочних виробів і приготування обідів для обслуговування населення;

оптова і роздрібна торгівля товарами, включаючи торгово-закупочну і посередницьку діяльність;

проводить закупки матеріалів і комплектуючих в країнах СНД і реалізує свою продукцію за межами України в порядку, встановленому законодавством окремих країн чи міждержавними угодами.

Побічні:

побутове обслуговування населення;

постачальницько-збутова діяльність в інтересах інших підприємств, організацій і установ;

надання автотранспортних, транспортно-експедиційних, кур'єрських послуг, ремонт і технічне обслуговування всіх видів транспорту;

організація автозаправочних станцій, автостоянок, кемпінгів і інших закладів по обслуговуванню власників автомобілів і автотуристів.

Заняття окремими видами діяльності, виробництво, придбання і реалізація товарів, що потребує згідно діючого законодавства одержання спеціального дозволу (ліцензії), провадиться тільки після одержання таких ліцензій у відповідних Міністерствах чи органах, уповноважених Кабінетом Міністрів України.

Для забезпечення виробничо-господарської діяльності фірми власник передає у повне господарське відання підприємства свої кошти у розмірі, який він вважає необхідним шляхом внесення готівки чи перерахунку грошових сум на розрахунковий рахунок банку, а також передає на баланс підприємства основні засоби, наявні у нього в виді жилого будинку, інших будівель, споруд, обладнання, транспорту та інших матеріальних цінностей, котрі на його думку необхідні для ведення виробничої діяльності.

Передані при створенні підприємства у його відання грошові суми і основні засоби виробництва становлять статутний фонд. Його розмір фіксується конкретною сумою.

В процесі діяльності підприємства, його майно може формуватись за рахунок:

-доходів, одержаних по результатам виробничо-господарської діяльності;

-доходів від цінних паперів;

-кредитів банків та інших кредиторів;

-додаткових надходжень з джерел, не заборонених законодавчими актами України.

Майно фірми складається із основних фондів і обігових коштів, вартість яких відображається в самостійному розрахунковому балансі.

Фірма самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи із попиту на виготовлену продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, а також підвищення доходів.

Підприємство виконує роботи і поставки для державних потреб на договірній основі в порядку, що визначається законодавчими актами України.

Відносини з підприємствами, організаціями і громадянами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Фірма вільна у виборі предмету договору, визначених зобов'язань, будь-яких умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Чистий прибуток визначається як різниця між балансовим прибутком з однієї сторони і прибутковим податком, податком на додану вартість, платежами в соцстрах і іншими платежами в бюджет з другої сторони.

Як правило, чистий прибуток розподіляється наступним чином:

на створення фонду накопичення, в тому числі на розвиток виробництва - 50%;

на створення фонду споживання - 45%;

на створення резервного фонду - 5%;

В свою чергу фонд споживання використовується:

-на особистий рахунок власника - 40%;

-на соціальний розвиток - 5%.

Власник на початку фінансового року вправі на свій розсуд без внесення змін в статут, змінити розміри відрахувань по статтям розподілу прибутку виключенням відрахувань в резервний фонд, зазначивши це в плані соціально-виробничого плану на поточний рік.

Фірма самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва і капітального будівництва, реалізує свою продукцію і майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.

Збитки відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а якщо цього фонду недостатньо - за рахунок інших коштів, що є в фірми, а при їх обмеженості за рахунок реалізації майна фірми, або додаткових внесків власника.

Таблиця 2.1.. Техніко-економічні показники ПП “ Фероліт ”

Показники	2007	2008	Відхилення	Темпи росту %
1. Виручка від реалізації , тис. грн.	64,6	52,0	-12,6	-19,5
2. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	52,2	42,1	-10,1	-19,3
3. Чистий прибуток (збиток)	-4,1	0,9	+3,2	78
4. Необоротні активи (на кінець року), тис. грн.	6300	18440	12140	2,92
5. Оборотні активи на кінець року, тис. грн.	18700	34045	15345	1,82
6. Власний капітал на кінець року, тис. грн.	25000	37135	12135	1,48
7. Чисельність персоналу	9	9	--	--
8. Фонд оплати праці, тис. грн.	97,8	135,3	37,5	1,38
9. Рентабельність продажу , %	0	26,13	26,13	---

Виходячи з отриманих показників, з'ясуємо, що діяльність підприємства можна визначити позитивною, виходячи з збільшення показника прибутковості на 3,2 тис. грн. Негативним показником є зниження виручки від реалізації на 12.6 тис. грн..

Трудовий колектив підприємства складається з 9 чоловік, що своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору.

Підприємництво здійснює діяльність на основі наступних принципів:

-залучення на добровільних початках до здійснення підприємницької діяльності майна і засобів юридичних осіб і громадян;

-самостійне формування програми діяльності і вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, установлення цін відповідно до законодавства;

-залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних і інших видів ресурсів, використання яких чи не заборонено не обмежено законодавством.

2.2 Аналіз наявності, структури і динаміки основних засобів

Економічний аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури. Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини й обладнання) і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (споруди виробничого призначення (споруди виробничого призначення, склади, робочі й силові машини, обладнання, вимірювальні прилади й пристрої, транспортні засоби і т. ін.). Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан підприємства.

Аналіз основних засобів розпочинають із визначення забезпеченості підприємства основними засобами. Для цього з'ясовуємо, чи достатньо на ПП “Фероліт” основних засобів, яка їх динаміка, склад, структура, технічний стан та інше. ефективність основний засіб амортизація

На підприємстві всі основні засоби поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на невиробничі основні фонди.

Спробуємо проаналізувати наявність, рух та структуру основних засобів.

Найбільш питому вагу на підприємстві “ Фероліт ” займає:

І група:

-Будка металева - 5531,18 грн.

ІІ група:

Друкарська машинка «Ятрань» - 46,03 грн.;

Друкарська машинка - 75,32 грн.;

Телефакс «Панасонік» - 117,18 грн.;

Ксерокс РС - 330 - 196,45 грн.;

Комп'ютер - 1248,98 грн.;

Офісний набір - 314,90 грн.;

Модем - 253,61 грн.;

Мобільний телефон «Моторола» - 466,92 грн.

ІІІ групи:

Бетонозміститель - 553,73 грн.;

Бетонозміститель - 2600,10 грн.;

Передвижна компресорна станція ПВС - 3,5 - 2407,83 грн.;

Перфоратор - 223,20 грн.;

Обігрівач - 494,70 грн.;

Водонагрівач - 299,84 грн.;

Кутошліфувальна машина - 1178,48 грн.;

Ручна циркулярна пила - 1136,55 грн.;

Шуруповерт 982,55 грн.



Рис. 2.1. Структура основних засобів ПП «Фероліт»

За розглянуті три періоди на підприємстві можна простежити за зміною та рухом основних засобів. За ці періоди відбулися значні зміни в наявності та структурі основних засобів. Їх загальна кількість збільшилася що свідчить про збільшення діяльності підприємства, а саме, спостерігається збільшення придбано комп'ютери їх частка виросла за три аналізуємі періоди з 2,15 % до 2,23 %.

Отже, надходження основних засобів є позитивним моментом в діяльності підприємства, що свідчить про нарощування виробничих можливостей роботи підприємства, в свою чергу можна спостерігати підвищення виробничої потужності підприємства.

Значно збільшилась питома вага активної частини основних засобів, що можна оцінити як позитивний момент.

Від оснащеності підприємства основними засобами й ефективного їх використання, передусім від ефективного використання основних виробничих засобів, вирішальною мірою залежить обсяг виробництва товарів і послуг та пов'язані з ним кінцеві результати діяльності підприємства. Це визначає значення і задачі цього розділу фінансово-економічного аналізу.

Державна офіційна статистична звітність «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)» містить інформацію лише для найзагальнішої характеристики структури і використання основних засобів, у тому числі дає змогу обчислити основний узагальнюючий показник ефективності використання основних засобів -- їх фондовіддачу.

2.3 Аналіз технічного стану основних засобів

Велике значення має аналіз руху і технічного стану основних засобів, який проводиться за даними бухгалтерської звітності (форма №5). Для цього розраховуються наступні показники:

Коефіцієнт оновлення основних засобів - характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних фондів за аналізуємий період у загальній вартості основних фондів на кінець третього кварталу.

Кон = ОФо , (2.1)

ОФк

де ОФо - вартість введених основних засобів за аналізуємий період;

ОФк - загальна вартість основних засобів на кінець аналізуємого періоду.

Беручи до уваги дані нашого аналізу коефіцієнт оновлення основних засобів підприємства “ Фероліт” буде становити:

Кон (2006) = 91,0 / 15324 = 0,0008

Кон (2007) = 186,3 / 15390 = 0,002

Кон (2008) = 2299,1 / 14829,66 = 0,02

Коефіцієнт вибуття основних засобів - характеризує рівень інтенсивності вибуття основних засобів зі сфери діяльності підприємства.

Квиб = ОФв , (2.2)

ОФп

де ОФв - вартість основних засобів, які вибули;

ОФп - вартість основних засобів на початок аналізуємого періоду.

Квиб (2006) = 372,7 / 15606 = 0,003

Квиб (2007) = 120,4 / 15324 = 0,001

Квиб (2008) = 714,4 / 14829,66 = 0,006

Коефіцієнт приросту основних засобів - характеризує рівень приросту основних засобів за аналізуємий період.

Кп = ОФпр , (2.3)

Офп

де ОФпр - вартість приросту основних засобів;

ОФп - вартість основних засобів на початок аналізуємого періоду.

Кп (2006) = (91,0 - 372,7) / 15606 = - 0,002

Кп (2007) = (186,3 - 120,4) / 15324 = 0,001

Кп (2008)= (2299,1 - 714,4) / 14829,66 = 0,014

Коефіцієнт зносу - характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах.

Кзн = З / ОФп , (2.4)

де З - сума зносу основних засобів;

ОФп - первісна вартість основних засобів на початок аналізуємого періоду.

Кзн (2006) = 39800 / 15606 = 0,34

Кзн (2007) = 39657 / 15324 = 0,33

Кзн (2008) = 39500 / 14829,66 = 0,34

Чим нижчий коефіцієнт зносу, то кращим є технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності - характеризує частку не перенесеної на продукт (послугу) вартості.

Кприд = ОФз / ОФп , (2.5)

де ОФз - залишкова вартість основних засобів;

ОФп - початкова вартість основних засобів.

Кприд (2006) = (15606 - 39800) / 15606 = 0,65

Кприд (2007) = (15324 - 39657) / 15324 = 0,66

Кприд (2008) = (14829,66 - 39500) / 14829,66 = 0,66

Коефіцієнт придатності та вибуття як найтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнту оновлення, то відповідно нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Це стосується і нашого підприємства (Кон - 0,0008, 0,002 та 0,02, а Квиб - 0,003, 0,001 та 0,006).

У процесі проведення аналізу руху і технічного стану основних засобів на підприємстві “ Фероліт ” перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні засоби групуються за тривалістю використання (за строками служби) - до 5 років, 5 - 10 років, 10 -15 років - і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання.

В обліковій політиці підприємства “ Фероліт ” встановлено строк корисного використання об'єктів основних засобів, а саме:

Будка металева - 15 років;

обладнання з контролю за мережою виробничої діяльності - 10 років;

інші основні засоби - 5 років.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Середньорічна вартість основних засобів на ПП «Фероліт»

Розраховані коефіцієнти зведемо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Дані про рух та технічний стан основних засобів за період

Показники	Рівень показника
	2006	2007	Відхилення	На 2008	Відхилення
Коефіцієнт оновлення	0,0008	0,002	+0,0012	0,02	+0,018
Коефіцієнт вибуття	0,003	0,001	- 0,002	0,006	0,005
Коефіцієнт приросту	0,002	0,001	- 0,001	0,014	0,013
Коефіцієнт зносу	0,34	0,33	- 0,01	0,34	0,01
Коефіцієнт придатності	0,65	0,66	+0,01	0,66	0
Середній вік обладнання, років	10,5	10,4	- 0,1	10,3	-0,1

Аналізуючи дані таблиці 2.2 видно, що за ці три роки дуже повільно але все таки зростає коефіцієнт оновлення основних засобів на +0,0012 за перші два роки і +0,0018 за третій рік , що свідчить про тенденцію щодо придбання нового обладнання. Також знижується середній вік обладнання (- 0,2), це є позитивною тенденцією. Із вищевказаного з'ясовуємо, що за звітний період відбулися зміни в наявності та структурі основних засобів. Вартість основних засобів зросла на 1859 тис. грн., чи на 9 %. Відповідно спостерігається частки основних виробничих фондів у загальній сумі основних фондів, значно підвищилася питома вага активної частини фондів (від 31,79 до 33,45), що можна оцінити як позитивним моментом діяльності господарчого суб'єкту.

2.4 Аналіз ефективності і використання основних засобів

Показник загальної фондоозброєності праці розраховують за відношенням середньорічної вартості промислово-виробничих основних засобів до середньо облікової чисельності робітників у найбільшу зміну (мається на увазі, що робітники, зайняті в інших змінах, використовують ті самі засоби праці).

Рівень технічної озброєності праці визначають за відношенням вартості виробленого обладнання до середньооблікового числа робітників у найбільшу зміну. Темпи його зростання зіставляються з темпами зростання продуктивності праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці. У протилежному разі відбуватиметься зниження фондовіддачі.

Фондовіддача -- це економічний показник ефективності використання засобів праці, який показує, скільки продукції (у грошовому виразі) випускається на підприємстві у розрахунку на 1 гривню основних виробничих засобів. Розраховується показник фондовіддачі (2.6) за формулою

Ф = Т : Св * 100 % (2.6)

де Т -- випуск товарної продукції у грошовому виразі;

Ф -- середня первісна (переоцінена) вартість основних виробничих засобів за період, що аналізується.

2007 рік

Ф = ( 13,70 : 20,2) = 0,67

2008 рік

Ф = (13,91 : 21,0) = 0,66

Для аналізу основних засобів використовується також показник фондоємності (обернений щодо фондовіддачі); він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засобів для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих; частин основних засобів, величину Ф у формулі (2.5) відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).

Фондовіддача являє собою один з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори в свою чергу впливають на неї. Причому треба мати на увазі, що показник фондовіддачі вкрай складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язані і супідрядні (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування у ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування тощо). Важливо вибрати такі фактори, які, по-перше, прямо пов'язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і з точки зору інтенсивності їх використання, а також з погляду їх вартості, що склалася на ринку, адже фондовіддача є вартісним

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача - виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому вираженні, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (ОП). Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

. (2.6)

Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник: він показує, скільки в середньому (за вартості) використовується на підприємстві основних виробничих фондів для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних фондів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних фондів).

Таблиця 2.3. Показники фондовіддачі та фондомісткості

№	Показник	Позначення	2007	2008	Відхилення, +/-
1	Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	В ос	20,2	21,0	0,8
2	Обсяг надаваємих послуг	Q	13,7	13,9	0,2
3	Фондовіддача , грн.	Фв	0,67	0,66	-0,01
4	Фондомісткість , грн.	Фм	1,47	1,51	0,04

Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м² виробничої площі та ін.)

Керуючись рекомендаціями вітчизняних і зарубіжних фахівців щодо вибору факторів, які впливають на фондовіддачу, методами детермінованого аналізу можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу.

Робиться це шляхом перетворення формули фондовіддачі (2.5) методами розширення і подовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної та зручної для обробки. З цією метою спочатку визначається коло показників, які стосуються функціонування основних виробничих засобів і формування рівня фондовіддачі та інформація про які накопичена засобами управлінського обліку та статистичних спостережень.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3. Порівняльна характеристика показників фондовіддачі та фондомісткості

Таким чином, фондовіддача може аналізуватися як функція, що прямо пропорційна питомій вазі активної частини основних засобів, питомій вазі діючого обладнання, середній тривалості однієї верста-то-зміни, середній кількості відпрацьованих верстатозмін на одиницю обладнання й обернено пропорційна середній вартості одиниці обладнання.

2.5 Аналіз використання методів амортизації

Кожне підприємство має у своєму розпорядженні основні засоби, які мають свою ціну. Згідно з П(С)БО 7 об'єкти основних засобів амортизуються, тобто переносять свою вартість відповідними частками на створюваний продукт для досягнення основним засобом ліквідаційної вартості.

Метод амортизації об'єкта основних засобів підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного терміну одержання економічних вигод від його використання.

Підприємство “Фероліт” використовує метод прямолінійного списання, тому що він є найпростіший у розрахунку, а ще комп'ютерна програма налагоджена саме на цей метод.

В ході проведення аналізу спробуємо перевірити чи цей метод найкращий для ПП “ Фероліт ”, чи все - таки можливе більш вигідне використання іншого методу нарахування амортизації.

З п'яти методів нарахування амортизації виробничий метод взагалі не підходить для аналізуємого підприємства, тому що він застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування, за яким може бути визначено випуск продукції. Підприємство не випускає продукції воно надає послуги, саме тому виробничий метод не підходить для даного підприємства.

Для аналізу розглянемо устаткування, яке безпосередньо приймає участь у виробничому процесі і має строк корисного використання -5 років, вартістю - 23500 грн., його строк експлуатації 5 років, ліквідаційну вартість встановлено в розмірі 1600 грн.

Спочатку розглянемо прямолінійний метод нарахування амортизації. За цим методом річна сума амортизації становитиме:

(23500 - 1600) / 5 = 4380 грн.

За п'ять років амортизації залишкова вартість об'єкту буде дорівнювати ліквідаційній вартості.

Тепер цей же приклад розглянемо при застосуванні методу зменшення залишкової вартості:

Норма амортизації = 1 - (1600 / 23500) = 1 - 0,584265 = 0,415735, або 41,57 %.

Використовуючи цю норму, розрахуємо амортизаційні відрахування за роками, а дані зведемо до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Метод зменшення залишкової вартості

Рік	Розрахунок	Сума амортизації, грн.	Нагромаджена амортизація, грн.	Балансова (залишкова) вартість, грн.
1.	23500 * 41,57	9768,95	9768,95	13731,05
2.	13731,05 * 41,57	5707,99	15476,94	8023,06
3.	8023,06 * 41,57	3335,19	18812,13	4687,87
4.	4687,87 * 41,57	1948,75	20760,88	2739,12
5.	2739,12 * 41,57	1138,65	21899,53	1600,47

Після розрахунку можна зробити висновок, що наша залишкова вартість після п'яти років амортизації дорівнює ліквідаційній вартості.

Наступний метод для аналізу це метод прискореного зменшення амортизації.

Норма амортизації = (100 % / 5) * 2 = 20 * 2 = 40 %

Розрахунок зведено до таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань, грн.	Нагромаджена амортизація, грн.	Балансова (залишкова) вартість, грн.
1.	23500 * 40 %	9400	9400	14100
2.	14100 * 40 %	5640	15040	8460
3.	8460 * 40 %	3384	18424	5076
4.	5076 * 40 %	2030,4	20454,4	3045,6
5.	-	1445,6	21900	1600

Сума амортизації останнього року експлуатації двигуна розраховується зворотнім способом, виходячи з ліквідаційної вартості двигуна (3045,6 - 1600).

Залишилося перевірити кумулятивний метод нарахування амортизації. Його розрахунок наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Кумулятивний метод

Рік	Розрахунок	Сума амортизаційних відрахувань, грн.	Нагромаджена амортизація, грн.	Балансова (залишкова) вартість, грн.
1.	(23500 - 1600) * 5 / 15	7300	7300	16200
2.	21900 * 4 / 15	5840	13140	10360
3.	21900 * 3 / 15	4380	17520	5980
4.	21900 * 2 / 15	2920	20440	3060
5.	21900 * 1 / 15	1460	21900	1600

Таблиця 2.7. Зведена таблиця методів нарахування амортизації

Рік	Прямолінійний метод	Метод зменшення залишкової вартості	Метод прискореного зменш. зал. вартості	Кумулятивний метод
	Аморт. відрахування	Залиш-кова вар.	Аморт. відрахування	Залиш-кова вар.	Аморт. відрахування	Залиш-кова вар.	Аморт. відрахування	Залиш-кова вар.
1.	4380	19120	9768,95	13731,05	9400	14100	7300	16200
2.	4380	14740	5707,99	8023,06	5640	8460	5840	10360
3.	4380	10360	3335,19	4687,87	3384	5076	4380	5980
4.	4380	5980	1948,75	2739,12	2030,4	3045,6	2920	3060
5.	4380	1600	1138,65	1600,47	1445,6	1600	1460	1600

З зведеної таблиці 2.7. та побудованої діаграми можна зробити такі висновки, що підприємству більш вигідно використовувати при нарахуванні амортизації метод зменшення залишкової вартості або метод прискореного зменшення залишкової вартості, тому що підприємство може найшвидшими темпами покрити витрати на придбання таких двигунів. Цей висновок випливає з швидкого зниження залишкової вартості двигуна в перші роки його використання.

Ці методи нарахування амортизації найбільш підходять для устаткування, яке використовується безпосередньо для надання будівельних послуг і яке має властивість швидко виходити зі строю та вимагає частих ремонтів.

Але метод зменшення залишкової вартості найчастіше використовують для основних засобів, які піддаються швидкому моральному старінню, тому підприємству цей метод краще використовувати для розрахунку амортизації комп'ютерів та інших засобів, які використовуються в адміністративних цілях.

Також згідно чинного законодавства підприємства можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з чотирьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначають множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду:

А = ( Бв * На) : 100% (2.8)

де А - амортизаційні відрахування за звітний період, грн.;

Бв - балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду, грн..

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується як залишкова вартість за формулою

Б в = Бв-1 + П в-1 - В в-1 - Ав-1 (2.9)

Бв - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Бв-1 - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

Необхідно зауважити, що податкове законодавство пропонує диференціацію основних засобів на групи яким надаються певні відсотки нарахування, але все ж таки при вирішенні підприємством використовувати саме цей метод треба ретельно розрахувати вигідність амортизаційної політики. Зауважимо, що на підприємстві застосовуються обладнання, термін корисного використання об'єктів основних засобів перевищує 10 років, а використовуючи даний метод ми використовуємо, не отримуємо необхідних резервів на останніх роках використання даних засобів, тому з нашої точки зору на даному підприємстві методи, які пропонуються податковим законодавством є невигідними для амортизаційної політики діяльності підприємства, але можна використовувати для амортизації швидко старіючих засобів.

Виходячи з аналізу можна сказати, що для підприємства “Фероліт” найкраще б було використовувати один з цих двох методів для швидко старіючих засобів, а прямолінійний метод можна примінити для засобів першої групи.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА МПП «ФЕРОЛІТ»

На завершення аналізу підраховують резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, його заміна і модернізація, скорочення цілоденних і внутризмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, інтенсивніше його використання.

Резерви збільшення випуску продукції за рахунок введення в дію нового обладнання визначають множенням його додаткової кількості на фактичну величину середньорічного виробітку в звітному періоді або на фактичну величину середньорічного виробітку в звітному періоді або на фактичну величину всіх факторів. Які формують її рівень:

. (3.1)

Скорочення цілоденних простоїв обладнання за рахунок конкретних оргтехзаходів приводять до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожної його одиниці за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливу (прогнозовану) кількість одиниць обладнання і фактичний середньоденний виробіток одиниці у звітному періоді:

. (3.2)

Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва, необхідно можливий приріст цього коефіцієнта помножити на планову кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток (ЗВ):

. (3.3)

За рахунок скорочення внутризмінних простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже, і випуск продукції. Для визначення величини цього резерву слід планований приріст середньо...