Основи функціонування системи національних рахунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1.1 Зміст системи національних рахунків

1.2 Загальна структура СНР і зміст вживаних у ній нових економічних понять і термінів

1.3 Історія виникнення системи національних рахунків

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

2.1 Основні класифікації національних рахунків

2.2 Групування економічних операцій у СНР

РОЗДІЛ 3. СТАТИСТИКА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ РОКИ

3.1 Перегляд ВВП за останні роки

3.2 Профіцит Зведеного бюджету України

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

національний рахунок економічний профіцит

Перехід України на ринкові відносини потребує докорінної перебудови обліку та статистики. Але зробити це миттєво просто неможливо. Цей процес має тривалий еволюційний характер. Для того щоб прискорити його, не порушуючи внутрішньої сутності, необхідно засвоїти практичний досвід, накопичений країнами з розвинутою економікою, та запровадити міжнародні стандарти обліку і статистики, з урахуванням позитивного національного досвіду.

Центральне місце з-поміж міжнародних стандартів обліку та статистики належить Системі національних рахунків (СНР). СНР -- це найважливіший сучасний міжнародний стандарт 00Н в галузі національного рахівництва. Ним користуються статистичні органи більшості країн світу.

Україна після проголошення незалежності почала переходити від колишнього радянського балансу народного господарства до СНР. У наш час Держкомстат України розробляє і публікує тільки національні рахунки.

Отож робота над цією темою є актуальною.

Але широке впровадження методології СНР в економічну статистику та бухгалтерський облік гальмується обмеженою кількістю фахівців, які володіють цим складним як в теоретичному, так і в практичному плані предметом. Завданням цієї праці є ознайомлення з основними категоріями, принципами побудови, показниками СНР, тобто із системою економічної інформації, яка використовується у світі для опису та аналізу економічного процесу на макрорівні.

Об'єктом даної роботи є процес розширеного відтворення з урахуванням не тільки елементів, умов та стадій цього процесу, але й зовнішніх факторів (демографічних, природних, екологічних та ін.), тобто вся економіка в цілому як сукупність галузей, секторів, регіонів та сфер економічної діяльності, які функціонують, діють за певних виробничих відносин та адекватних їм регулюючих механізмів.

Предметом курсової роботи є сутність та зміст різних систем макроекономічного рахівництва та адекватна їм методологія складання системи національних рахунків і методів обчислення основних макроекономічних показників та співвідношень на макрорівні.

СНР є універсальною міжнародною економіко-статистичною мовою спілкування економістів, статистиків, політиків, фінансистів, дипломатів, менеджерів різних країн та наукових шкіл. СНР є логічно послідовною, гармонічною та цілісною сукупністю макроекономічних рахунків, балансів активів та пасивів, а також таблиць, в основу яких покладено низку узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій та правил обліку. СНР дає можливість виражати економічні дані у формі, придатній для здійснення економічного аналізу та прийняття важливих управлінських рішень. Мета курсової роботи полягає в послідовному показі джерел виникнення СНР, етапів становлення та розвитку системи як міжнародного стандарту з наступним описом сучасної моделі СНР 00Н -- 93 та національних особливостей її застосування.

Особливу увагу приділено проблемам запровадження СНР 00Н -- 93 в статистичну практику України. Це передовсім проблеми впровадження основних класифікацій, показників окремих рахунків, оцінки тіньової економіки, квартальних розрахунків ВВП та його коригування у зв'язку із сезонністю тощо.

Отже, методи макроекономічного аналізу та моделювання в роботі описано з використанням даних національних рахунків України. Майбутнім фахівцям зі статистики, обліку, фінансів, державного управління економікою, з менеджменту, маркетингу, міжнародної економіки важливо знати основні засади побудови СНР для того, щоб ефективно використовувати систему показників СНР, яка адекватно описує структуру, механізм функціонування ринкової економіки. Для цього в курсовій (крім методичного матеріалу) подаються відповідні практичні дані.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

1.1 Зміст системи національних рахунків

Для аналізу економічних подій, складних господарських взаємозв'язків, які відображаються як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівнях, необхідна система надійних, взаємодоповнюючих показників, які між собою узгоджуються. Наявність такої добротної системи взаємопов'язаних між собою показників, ступінь достовірності й оперативності інформаційних потоків, визначають якість управління економікою як на макро-, так і на мікрорівні.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних статистичних макроекономічних показників, які характеризують стан і динаміку економіки. СНР являє собою систему упорядкування інформації про макроекономічні процеси і в цьому розумінні є національним обліком в межах країни в цілому. Вона побудована у відповідності з принципами, що застосовуються в бухгалтерському обліку, тобто виконує таку ж саму функцію, що і бухгалтерський облік на окремому підприємстві. В СНР, поданої в формі таблиці, віддзеркалюються ресурси та їх використання. Їх облік здійснюється за принципом двох записів по кожній операції. Це означає, що кожна господарська операція записується один раз як надходження ресурсів одержувачу і другий раз - як витрати платника (витрати використання). В подвійній бухгалтерії всі показники обліковуються за допомогою рахунків, які ведуться за єдиними правилами і можуть порівнюватися та зіставлятися.

Система національних рахунків, розроблена статистичною комісією ООН і з кінця 60-х років пропонується всім країнам як стандартна система обчислення статистичних показників національної економічної діяльності. Значення системи національних рахунків дуже велике. Статистичні показники, що входять у неї, дозволяють: [13]

- вимірювати обсяги виробництва за конкретний період часу (місяць, квартал, рік);

- розкривати провідні макроекономічні чинники, що зумовлюють функціонування економіки;

- визначати тенденції економічного розвитку на перспективу;

- формувати і впроваджувати в життя економічну політику держави.

СНР відбиває ідею загальної економічної рівноваги в країні, коли забезпечується рівність наявних ресурсів та їх використання; показує рівновагу сукупних операцій обміну між господарюючими суб'єктами.

Основними показниками СНР для національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід у розпорядженні громадян.

Одним з найбільш загальних макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва. ВВП може бути обчислений за трьома методами.[2, с.25]

Перший метод -- за доходами. Підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт.

Другий метод -- за витратами. Підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі.

Третій -- це метод доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами).

Додана вартість -- це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (товару, послуги), тобто заробітну плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо.

Отже, система рахунків для економіки в цілому і для секторів внутрішньої економіки є єдиною і найбільш повною. За своєю формою рахунки СНР подібні до рахунків бухгалтерського обліку. Збалансованість рахунків забезпечується за допомогою балансового методу: сума записів, які відносяться до ресурсної частини рахунка, дорівнює сумі записів, які відносяться до використання. Національні рахунки будуються для кожного сектора економіки окремо і за змістом поділяються на: поточні рахунки, рахунки накопичення і баланси активів і пасивів на початок та кінець періоду.

1.2 Загальна структура СНР і зміст вживаних у ній нових економічних понять і термінів

СНР як модель економічного обороту призначена для узагальненого відображення функціонування економіки. Якщо розглядати національне рахівництво більш конкретно, то СНР -- це система взаємозв'язаних узагальнюючих економічних показників, які характеризують виробництво, розподіл та використання кінцевого продукту та національного доходу, а також формування національного багатства країни.

Однією із особливостей СНР є її всеосяжний, всеохоплюючий характер. Це означає, що СНР в узагальненому вигляді містить упорядковану інформацію про:[5, с.46-47]

- всі господарюючі суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі (юридичні та фізичні особи);

- всі економічні операції, пов'язані із виробництвом продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, нагромадженням активів та іншими аспектами економічної діяльності;

- всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні оборотні фонди, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі та корисних копалин та ін.).

В економіці одночасно відбувається нескінченна кількість різних економічних операцій, які здійснюються нескінченною кількістю господарюючих суб'єктів: виробляються товари та послуги, виплачується заробітна плата і доходи від власності, купуються матеріали, сировина й устаткування, надаються позики, купуються фінансові активи і приймаються фінансові зобов'язання та ін. Звичайно, для виявлення найбільш важливих результатів, пропорцій і закономірностей економічного розвитку всі ці економічні операції повинні бути відповідним чином упорядковані та згруповані з урахуванням певних принципів, критеріїв та вимог, на яких будується СНР. За своїм змістом СНР -- це комплекс балансових таблиць (рахунків) та система взаємопов'язаних показників, що відображають функціонування економіки, тобто економічний оборот.[3, с.4-10]

Тому основними споживачами даних СНР є органи державного управління, які розробляють економічну політику держави, приймають рішення та здійснюють заходи щодо регулювання ринкової економіки. Рішення та заходи стосуються насамперед податкової та бюджетної політики, регулювання грошової маси в обігу, відсоткової ставки, антиінфляційної політики та політики зайнятості населення, розподілу доходів, стимулювання зовнішньої торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язків та багатьох інших питань макроекономічної політики. Прийняття рішень за цими важливими питаннями має спиратися на відповідну інформацію, яку надає СНР.

Другими важливими споживачами даних СНР є підприємці, менеджери, керівники компаній, представники бізнесу. Вони мають знати, у якому макроекономічному середовищі функціонує їхня компанія або підприємство, у якій фазі економічного циклу перебуває економіка у кожний даний момент. Така інформація їм потрібна для правильного прийняття рішень щодо інвестування, розширення виробництва, для оцінки поточної економічної кон'юктури та ін.

До третьої групи споживачів даних СНР входять НДІ, що розробляють теоретичні основи макроекономіки, досліджують зв'язки між важливими макроекономічними змінними величинами, розробляють економічні моделі, які можуть бути використані для прогнозування економічних процесів.

Четверту групу споживачів даних СНР складають вузи, зокрема економічні. Вони застосовують концепції та визначення СНР для навчання студентів, для розгляду змісту та складових сучасної макроекономіки, а також взаємозв'язків між її основними елементами.

Нарешті, п'ятим споживачем даних СНР є міжнародні економічні організації (ООН, МВФ, МБРР, ЄС, ЄБРР та ін.). Вони розробляють міжнародні стандарти в галузі СНР, щоб забезпечити співставність макроекономічних показників різних країн, використовують показники для цілей аналізу та прогнозування розвитку світової та регіональної економіки тощо.

Отже, сучасна СНР містить загальну інформацію про економічний розвиток та діяльність всіх економічних суб'єктів. Ця інформація є різною за змістом, типами та видами. Тому можна сказати, що СНР -- це система взаємопов'язаних блоків інформації, кожний з яких характеризує той чи інший аспект економічного процесу, а всі разом забезпечують відображення загальної картини економічного процесу.

Основним блоком у СНР є блок інформації про важливі макроекономічні показники: ВВП, ВНД та інші. Історично цей блок виник першим у результаті інтеграції до єдиної системи розрахунків ВВП і ВНД, здійснюваних трьома методами: виробничим, розподільчим та методом кінцевого використання. Пізніше до центрального блоку СНР було додано інші блоки макроекономічної інформації, що характеризують різні аспекти економічного процесу:[6, с.408]

- блок даних про активи і пасиви секторів економіки та національне багатство;

- блок даних про рух фінансових ресурсів, тобто про операції з фінансовими інструментами;

- блок даних про доходи та витрати органів державного управління, скоординованих із даними про державний бюджет;

- блок даних про зовнішньоекономічні зв'язки, скоординованих із показниками платіжного балансу;

- блок даних про міжгалузеві зв'язки, тобто баланс міжгалузевих зв'язків, що є елементом сучасної СНР.

Усе це, звичайно, потребує змін нашого розуміння всього економічного обороту, економічних категорій, понять і визначень, якими оперує СНР і які є характерними для ринкової економіки.

У системі національних рахунків економічна діяльність -- це сукупність операцій із продуктами, послугами, доходами та фінансовими відносинами, що здійснюються шляхом взаємодії між економічними одиницями на економічній території країни.

Для правильного розуміння структури та вимог СНР треба чітко знати зміст деяких понять, термінів та визначень, що використовуються у національному рахівництві.

Продукти -- це результат праці, що має матеріально-уречевлену форму (включаючи електроенергію).

Послуги -- результати діяльності, що задовольняють певні особисті та суспільні потреби, але не втілені у продуктах.

Товари -- продукти і послуги, призначені для продажу на ринку за цінами, які відшкодовують витрати на їхнє виробництво.

Неринкові послуги -- послуги державних установ і некомерційних громадських організацій, що відносяться до їхнього поточного споживання.

Трансферти -- перерозподільчі потоки доходів у грошовій або натуральній формі, що мають безоплатний характер та однобічний (необоротний) рух.[8, с.166]

Економічна територія певної країни -- це територія, яка адміністративно управляється урядом і в межах якої люди, товари і гроші вільно пересуваються.

До економічної території даної країни також відносяться:[9, с.67]

- повітряний простір, територіальні води даної країни та континентальний шельф у міжнародних водах, відносно якого дана країна має виключне право щодо видобутку сировини, палива тощо;

- так звані «територіальні анклави» за кордоном, тобто певні зони в інших країнах, які використовуються урядовими установами даної країни (на основі аренди або власності) для дипломатичних, військових, наукових та інших цілей (посольства, консульства та інші установи й організації).

Економічна територія даної країни не включає територіальні анклави інших країн або міжнародні організації, які перебувають на території даної країни.

Резиденти і нерезиденти. Резидентами даної країни є юридичні та фізичні особи, економічні інтереси яких пов'язані з економічною територією даної країни протягом відносно тривалого часу (рік або більше). Отже до складу резидентів входять:[1, с.12]

- юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності без статусу юридичної особи з місцезнаходженням на території України, включаючи спільні, змішані підприємства, філії зарубіжних фірм, корпорацій тощо;

- фізичні особи (члени домашніх господарств), якщо вони мають постійне місце проживання на території України;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном.

До резидентів України відноситься також екіпажі літаків і суден, що перебувають за межами країни; будівельні бригади, що тимчасово виконують будівельні роботи в інших країнах; студенти, котрі навчаються за кордоном.

Юридичні та фізичні особи зарубіжних країн, котрі не відповідають цим ознакам, є нерезидентами.

Внутрішня економіка -- це економічна діяльність на економічній території даної країни як резидентів, так і нерезидентів.

Національна економіка -- це економічна діяльність лише резидентів даної країни, незалежно від їхнього місцезнаходження -- на економічній території країни або за її межами.

1.3 Історія виникнення системи національних рахунків

Як ствержував колишній глава Центрального бюро статистики Голландії Д. Дерксен автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «Economic» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практичні та наукові цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в інтернет зв'язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбанням широкого загалу.

Французські статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом також стосовно 1938 року з використанням засадних принципів наукової праці економіста Венсена (1941), яка встановлювала зв'язок між рахунками підприємств і рахунками країни в цілому. Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Міль і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.[10, с.598]

Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку економіки, але у формі таблиць «витрати -- випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом . Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік -- перший у еконо-міко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі.

Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виникли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому. До того ж, Друга світова війна з її мобілізацією максимуму ресурсів, необхідністю глибокого осмислення галузевих взаємозв'язків в економіці втягнутих у війну країн примусила Уряди не тільки скрупульозно обчислювати національний дохі/Д, поглибити та поліпшити статистичну базу, а й зробити наступний крок -- створити систему національних рахунків, що розкриває й деталізує всі внутрішні зв'язки національного господарства.

Отже, історично і логічно національні рахунки були розвитком і поглибленням обчислення національного доходу, який вже на початку Другої світової війни робили у формі детальної таблиці, побудованої на солідній статистичній базі.

Україна почала складати основні рахунки СНР, починаючи з 1989р. Щорічно Держкомстат України публікує збірники з національного рахівництва. Перший статистичний збірник «Національні рахунки України за 1989 рік» містив рахунки економічної діяльності в Україні за 1989 р., які мали експериментальний характер. Склад, зміст і коди рахунків, які вміщено в цьому збірнику, подавалися згідно з СНР-93 та врахуванням особливостей національного рахівництва України в перехідний період. Було опубліковано зведені (консолідовані) рахунки для економіки України в цілому, рахунки «іншого світу» та рахунки інституційних секторів.[7, с.48]

Рахунки виробництва й утворення доходів деталізовано за галузями. Наведено методологічні пояснення, довідкові та аналітичні таблиці, рахунки у порівнянних цінах, перелік змін і доповнень до показників 1989 р. Номенклатура галузей народного господарства відповідає класифікатору, який діяв у 1992р., за такими винятками: кустарне-ремісниче виробництво промислових товарів ураховано в складі інших галузей сфери матеріального виробництва, домашнє виробництво вина та олії -- у складі продукції сільського господарства. Усі розрахунки зроблено на базі офіційної інформації, в де-яких випадках -- з використанням експертних оцінок, оскільки бракувало частини даних про зовнішньоекономічну діяльність, взаємовідносини з республіками колишнього СРСР і колишніми загальносоюзними органами управління, діяльність некомерційних організацій, окремі форми нагромадження нематеріального основного капіталу тощо. Імпорт та експорт визначено лише щодо товарів за даними міжгалузевого балансу (платіжний баланс за ці роки не складався).

Починаючи з періоду інтенсивного нарощування інфляції (з 1991 р.) внесено поправки до розрахунків для усунення інфляційного впливу на показники національних рахунків. У другому статистичному збірнику «Національні рахунки України за 1989--1992 роки» наведено основні рахунки економічної діяльності в Україні за 1990--1992 рр., а також найважливіші показники за 1989 р. У третьому збірнику «Національні рахунки України за 1993 рік» додано дані за 1993 р., а далі Держкомстат України перейшов на щорічний випуск такого збірника.

Методологічна робота щодо СНР у Держкомстаті України ведеться за напрямками освоєння:[4, с.123]

- оперативних розрахунків;

- регіональних розрахунків;

- розрахунків показників основних рахунків у постійних цінах;

- секторних розрахунків.

В системі національних рахунків економічна діяльність розглядається як сукупність операцій з продуктами, доходами та фінансовими інструментами шляхом взаємодії між інституційними одиницями (секторами), або в рамках самих одиниць. Групування інституційних одиниць та операцій у національних рахунках покликані висвітлювати стан економіки відповідно до ринкових критеріїв. Розрізняються ринкові товари і послуги, які виробляються для продажу за ринковими цінами з метою забезпечення прибутку, та неринкові, що надаються, головним чином, органами державного управління. Операції інституційних одиниць (секторів) розподіляються між рахунками по окремих фазах економічної діяльності та напрямках її державного регулювання.[3, с.4]

Національні рахунки будуються за двосторонньою формою; одержані вартості записуються як ресурси, а сплачені - як використання цих ресурсів. Різниця між вартістю позитивних та від'ємних операцій утворює в поточних рахунках балансуючі статті - величини доходу з певним цільовим призначенням, які можуть прийняти участь у фінансуванні наступної групи витрат і відображаються у ресурсах наступного рахунку. Завдяки такій структурі національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку між собою, а їх показники, залежно від завдань аналізу, можуть бути агреговані чи деагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей,саме внаслідок свого змісту; прикладом може бути рахунок товарів і послуг, який, крім демонстрації потоків, виконує контрольну функцію щодо операцій секторів. Балансуючі статті розраховуються на валовій та чистій основі, тобто з урахуванням споживання основного капіталу та без нього.

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ

2.1 Основні класифікації національних рахунків

Головна мета СНР -- упорядкування інформації про різні аспекти економічного життя, щоб виявити загальну картину та головні наслідки економічного процесу, а також структури економіки. Це досягається за допомогою класифікацій.

Найважливіші класифікації СНР стосуються:[11, с 45]

- секторів економіки;

- галузей економіки;

- витрат на споживчі товари та послуги;

- економічних операцій;

- активів та пасивів;

- витрат органів державного управління за призначенням цих витрат;

- податків та субсидій.

Ці класифікації широко застосовуються для економіко-статистичного аналізу розвитку держави, а також для порівнянь між державами в межах програм міжнародних зіставлень (ПМЗ).

Використання в практиці міжнародних зіставлень методу переходу від категорії однієї міжнародної класифікації до категорії іншої класифікації з допомогою перехідних таблиць, так званих «перехідних ключів», не може нині повністю розв'язати поставлених перед національною статистикою завдань обчислення найважливіших показників макрорівня за міжнародною методологією.

Без гармонізації відповідних понять, визначень та класифікацій цей перехід буде неможливим. Брак інформації щодо низки показників і груп господарських одиниць, істотні відмінності в національних стандартах бухгалтерського обліку та класифікаціях, створюють труднощі у побудові СНР, яка б повністю відповідала пред'явленим до неї вимогам.

Відповідно до затвердженого 28 сесією Статкомісії ООН (лютий--березень 1995 р.) стратегічного плану розробки та вдосконалення економічних класифікацій, які передбачають створення системи взаємозв'язаних класифікацій, і який визначає головні з них, усі інші однорідні класифікації мають бути перегруповані відповідно до концепції основних.

Отже, головною класифікацією видів діяльності визнано Міжнародну стандартну галузеву класифікацію всіх видів економічної діяльності (МСГК ООН), яка використовується в багатьох галузях статистики, де існує необхідність у докладніших даних за видами діяльності.

У групі класифікацій товарів та послуг головною визнано Класифікацію основних продуктів (КОП), котра існує для забезпечення міжнаціонального порівняння статистичних даних, які стосуються товарів і послуг.

Класифікація господарських одиниць за секторами є центральною в статистичній моделі ринкової економіки. Її призначено для вивчення та аналізу потоків доходів і витрат, зміни активів і пасивів СНР.

Особливу групу становлять функціональні класифікації, або класифікації витрат за цілями: [12, с.68]

- класифікація індивідуального споживання за цілями (КІСЗЦ);

- класифікація функцій органів управління (КФОУ);

- класифікація цілей некомерційних закладів, які обслуговують домашні господарства (КЦНЗ);

- класифікація витрат виробників за цілями (КВВЗЦ).

Зважаючи на тісні аналітичні зв'язки між всіма класифікаціями необхідно систематично працювати над ними і забезпечувати їх взаємозв'язок.

Розробляючи національні класифікації, доцільно використати структуру та інші характеристики міжнародних класифікацій.

Для інформаційного забезпечення СНР розглянемо передусім методологію та принципи побудови таких класифікацій: секторів економіки, витрат на споживчі товари та послуги і функцій державних органів.

Класифікатор секторів економіки побудовано на базі класифікації секторів економіки СНР.

Класифікатор використовується для вивчення та аналізу потоків доходів і витрат, зміни активів і пасивів.

Об'єктами класифікації є господарські одиниці національної економіки, які здійснюють операції в галузі виробництва, розподілу, перерозподілу і використання.[5, с 234]

Сектор -- це сукупність інституційних одиниць, тобто господарських одиниць, які мають близькі інтереси, функції і джерела фінансування, які обумовлюють їхню схожу економічну поведінку.

Інституційними одиницями, як ми вже знаємо, є господарські одиниці, які можуть від свого імені володіти активами, брати зобов'язання, здійснювати економічну діяльність і операції з іншими одиницями.

Інституційними одиницями можуть бути юридичні та фізичні особи (або групи осіб) у формі домашніх господарств.

Основними видами інституційних одиниць, котрі виступають як виробники товарів і послуг, є корпорації, некомерційні організації та державні бюджетні установи. Виробниками товарів і послуг є також некорпоративні підприємства.

Корпорації за умов ринкових перетворень в Україні -- це юридичні особи, які створені для ринкового виробництва товарів та послуг з метою отримання прибутку або іншої фінансової вигоди для своїх власників (комерційні організації). Вони діють окремо від своїх власників, які мають обмежену відповідальність за зобов'язаннями цих організацій.

До корпорацій треба відносити комерційні організації у вигляді акціонерних товариств, господарські товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи, відповідальність засновників яких обмежено сумою належних їм акцій чи пайових внесків.

Підприємство, яке не є окремою від свого власника господарською одиницею, розглядається як некорпоративне підприємство. Якщо некорпоративні підприємства діють як корпорація, тобто ведуть самостійний облік, реалізують свою продукцію на ринку за економічно значущими цінами, мають певну самостійність щодо управління виробництвом і використанням коштів, то вони називаються квазікорпораціями і в статистиці та обліку приєднуються до корпорацій. Квазікорпораціями є, наприклад, державні підприємства, філії іноземних фірм, довірчі товариства, повні товариства.

Некорпоративні підприємства, котрі не мають такої самостійності як квазікорпорації, розглядаються як складова частина відповідних інституційних одиниць, до яких вони належать.

Некорпоративні підприємства, крім квазікорпорацій, поділяються на 2 групи:[6, с.408]

- некорпоративні підприємства, власниками яких є органи державного управління (наприклад, друкарні державних закладів масової інформації);

- некорпоративні підприємства, власниками яких є домашні господарства, а саме: підприємницька діяльність громадян без статусу юридичної особи (як зареєстрованих, так і незареєстрованих у ролі індивідуального підприємця); селянське (фермерське) господарство, яке здійснюється без статусу юридичної особи; особисте допоміжне господарство.

Некомерційні організації -- це підприємства, створені для виробництва товарів та послуг, статут яких не дає їм змоги бути джерелом прибутку або фінансової вигоди для одиниць, які їх засновують, контролюють або фінансують (фізичні особи, корпорації, держава).

Основними функціями державних бюджетних установ є надання неринкових товарів і послуг, перерозподіл доходу, багатства та неринкового виробництва.

Відповідно до економічних функцій і джерел формування доходів інституційні одиниці об'єднуються в сектори економіки:[6, с.409]

- нефінансові корпорації;

- фінансові корпорації;

- органи державного управління;

- домашні господарства;

- некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства.

Названі інституційні сектори об'єднують одиниць-резидентів, які становлять національну економіку держави. Одиниці-резиденти здійснюють операції з одиницями-нерезидентами. Такі операції є зовнішніми операціями економіки країни і групуються на рахунку «іншого світу». Тому цей рахунок можна розглядати як сукупність всіх одиниць-нерезидентів, які здійснюють операції з одиницями-резидентами. Він відіграє роль, аналогічну ролі інституційного сектору в Системі, тому за кодування класифікації секторів для «іншого світу» запроваджено спеціальну статтю. Визначення межі між національною економікою та «іншим світом» здійснюється на основі понять «економічна територія держави», «центр економічного інтересу», «резиденти та нерезиденти». Економічна територія держави -- територія, якою адміністративно керує уряд України і в межах якої люди, товари та гроші можуть вільно пересуватись. Нагадаємо, що резиденти -- це економічні одиниці (підприємства та фізичні особи), центр економічного інтересу яких перебуває на території України, тобто які здійснюють або мають намір здійснювати свою діяльність на цій території тривалий час (рік і більше). Національна економіка охоплює діяльність резидентів, незалежно від їхньої національної належності, громадянства тощо.

Категорія так званого іншого світу охоплює діяльність нерезидентів тією мірою, якою її пов'язано з національною економікою.

Отже, національні рахунки являють собою струнку систему з високим рівнем деталізації її внутрішньої структури. В сполученні з відповідною організацією збору й обробки статистичної інформації вони стають незмінною основою для проведення розрахунків на макроекономічному рівні. В умовах посилення інтеграційних процесів вони виступають також ефективним інструментом загального механізму регулювання економіки різних країн.

2.2 Групування економічних операцій у СНР

Одним із базових понять у СНР є поняття економічної операції. Економічна операція -- це групування певних елементарних потоків з їх змістом, тобто це добровільна взємодія між не менш як двома господарюючими суб'єктами у зв'язку з виробництвом і використанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів, прийняттям фінансових зобов'язань тощо.

На відміну від групувань економічних одиниць класифікація економічних операцій в СНР здійснюється на одній основі, тобто коли вони класифікуються і визначаються за секторами і галузями економіки однаково. У цих умовах підсумок за галузями дорівнює підсумку за секторами.

Усі економічні операції в СНР поділяються на такі групи:[8, с.168]

- операції з товарами і послугами;

- розподільчі операції;

- операції з фінансовими інструментами;

- інші операції, що характеризують зміну активів внаслідок екстраординарних подій (пожежі, повені, катастрофи тощо).

Операції з товарами і послугами характеризують виробництво, обмін та використання продуктів і послуг у галузях і секторах економіки. Вони відображають їх походження (виробництво, імпорт) та використання (проміжне і кінцеве споживання, формування основного капіталу, експорт) на протязі року.

Розподільчі операції об'єднують операції, метою яких є розподіл і перерозподіл доходів, створених у виробництві, а також перерозподіл заощаджень.

Отже, операції розподілу і перерозподілу доходів, включаючи і чисті доходи, отримані від інших країн, показують процес формування валового національного наявного доходу, а операції перерозподілу заощаджень відображають рух капітальних трансфертів, що впливає на рівень інвестицій і багатства.

Операції з фінансовими інструментами характеризують зміни фінансових активів і пасивів (придбання фінансових активів, прийняття фінансових зобов'язань, наприклад, позики, кредити, приріст депозитів у банках тощо).

Остання група -- інші операції -- не стосується операцій, які передбачають добровільну взаємодію двох або більше партнерів, а характеризує операції, пов'язані зі зміною активів внаслідок непередбачуваних подій, стихійного лиха. Тому такі операції фіксуються у «рахунках інших змін активів», передбачених у СНР для відображення такого роду змін в активах.

Отже, СНР -- це особлива форма упорядкування даних про економічні операції на господарюючі суб'єкти, які здійснюють ці операції.

РОЗДІЛ 3. СТАТИСТИКА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ РОКИ

3.1 Перегляд ВВП за останні роки

Державна служба статистики опублікувала статистику національних рахунків за IV квартал 2011 року та за 2011 рік в цілому. Даний статистичний випуск супроводжувався переглядом статистичних даних за 2010 рік.

Враховуючи тісний взаємозв'язок двох річних рядів, ці статистичні дані необхідно розглядати в комплексі.

Найбільші зміни торкнулися вже досить віддаленого минулого. Оцінка обсягу номінального ВВП за 2010 рік знижена на 12 мільярдів гривень. А оцінка зростання реального ВВП у 2010 році погіршена з 4,2% до 4,1%.

В основному перегляд торкнувся інвестиційної складової: оцінка зростання валового нагромадження основного капіталу в 2010 році погіршена з 4,9% до 3,9%.[13]

При цьому для IV кварталу 2010 року - єдиного кварталу, де були поліпшені темпи зростання ВВП була підвищена оцінка споживання - як державного, так і приватного.

Зміни реального ВВП України в 2010, 2011 роках наведено на рис.3.1

Рис. 3.1 Реальний ВВП України, % зміни рік-до-року

Примітно, що істотний перегляд відбувся і за дефляторами компонентів ВВП у 2010 році.

Так агрегований дефлятор ВВП скоротився з 15% до 13,8%. Цінова статистика - найбільш оперативна, і кардинальний перегляд дефляторів через рік-півтора є не найкращим показником якості вітчизняної системи статистичних спостережень.

Погіршення бази порівняння не могло не позначитися на підсумкових цифрах 2011 року. Показники економічного зростання в трьох кварталах року з чотирьох поліпшені на 0,1%.

Хоча річний показник залишився на рівні 5,2%, а оцінка обсягу номінального ВВП за підсумками 2011 року збільшено на 2,7 мільярдів до 1316,6 мільярдів гривень. І це незважаючи на зниження номінального ВВП для І-ІІІ кварталів 2011 року.

Вклади компонентів у зміну реального ВВП зображено на рис. 3.2

Рис. 3.2 Вклади компонентів у зміну реального ВВП, %

Основний масив перегляду даних національних рахунків по 2011 року в бік збільшення стосувався приватного споживання. Виходячи з останньої редакції даних системи національних рахунків, вклад приватного споживання в економічне зростання в 2011 році склав 7,9%, що є найвищим показником з 2007 року.

Як видно з графіка, цей величезний внесок компенсований сильним негативним внеском чистого експорту, у зв'язку з чим зростання реального ВВП склало лише 5,2%.

Ми очікуємо, що зростання реального ВВП України в 2012 році складе 3,6%. Динаміка споживчого попиту буде залишатися визначальною для економічного зростання, а його питома вага в економічному розвитку навіть зросте - незважаючи на уповільнення темпів зростання.

Ми також очікуємо, що негативний внесок чистого експорту в приріст ВВП скоротиться, оскільки збільшення торгового дефіциту Україні в 2012 році буде не таким різким, як минулого року.

Валовий внутрішній продукт у 2009 році порівняно з 2008 роком зменшується, але за наступні три роки активно збільшується.

Попит та пропозиція мають також нерівномірну динаміку росту. Обсяг приватного вжитку у 2009 році порівняно з 2008 роком зменшився від 12,8 % до (-15) %. Протягом наступних двох років він зростає до 14,8 %, а у 2012 році знову зменшується до 9 %. Обсяг інвестицій у 2008 році становив (-1,2) %, у 2009 році він зменшився до (-50,5) %. За наступні два роки обсяг інвестицій збільшується до 10,1 %, а у 2012 році він зменшується до 10 %. Промислове виробництво у 2009 році становило (-21,9) %, у 2010 році воно збільшилось до 11 %, а до 2012 року стало 4,5 %.

Рівень споживчих та виробничих цін у 2009 порівняно з 2008 роком знижується. У 2010 році він набуває вищого значення, а до 2012 року знову зменшується.

Рівень номінальної заробітної плати у 2008 році становив 33,7 %, а реальної - 6,3. У 2009 році номінальна заробітна плата зменшилась до 5,5 %, а реальна до (-9,2) %. У 2010 році номінальна заробітна плата збільшується до 20 %, а до 2012 року зменшується до 16 %, а реальна у 2010 році становить 10,2 %, і до 2012 року збільшується до 11,5 %. Рівень безробіття у 2009 році порівняно з 2008 роком збільшується від 6,4 % до 8,8 %, а до 2012 року зменшується до 7,6 %. Рівень населення постійно знижується: у 2008 році він становив 46,3 млн. чол., а у 2012 році - 45,5 млн. чол.

Офіційний курс USD/UAH на кінець 2008 року становив 7,7, а до кінця 2012 року збільшився до 8,1.

Динаміка основних економічних показників України за останні роки наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Основні економічні показники

3.2 Профіцит Зведеного бюджету України

За даними Міністерства фінансів, профіцит Зведеного бюджету за підсумками двох місяців 2012 року склав 4,8 мільярдів гривень. При цьому профіцит Державного бюджету дорівнює 4,7 мільярда гривень.

Позитивні результати державних фінансів пов'язані з високою динамікою надходження податку на прибуток.

Його приплив збільшився на 18% - незважаючи на той факт, що рік тому ставка податку на прибуток становила 25%, а в лютому поточного року підприємства платили податок вже за ставкою 23%.

Незважаючи на бюджетний профіцит, держава в перші місяці року забезпечило фінансування дефіциту на майбутні періоди.

За підсумками січня-лютого 2012 запозичення перевищили погашення боргу на 1,2 мільярди гривень, а від приватизації в казну надійшло 2,7 мільярди гривень.

Однак не можна розцінювати ці проміжні результати як свідчення відсутності проблем з державними фінансами.

Доходи і витрати Зведеного бюджету наведені на рис. 3.3

Рис. 3.3 Доходи і витрати Зведеного бюджету, % зміни по роках

Перші місяці року традиційно є профіцитними і не є показовими з точки зору сальдо державних фінансів за підсумками року. Приміром, минулого року профіцит Зведеного бюджету за підсумками січня-лютого був навіть трохи більше 5 мільярдів гривень.

У поточному році бюджетна політика демонструє ознаки пом'якшення. Якщо в 2011 році зростання доходів помітно перевищувало динаміку видатків, то зараз темпи збільшення прибуткової і видаткової частин бюджету зрівнялися.

При цьому нові передвиборчі ініціативи можуть змінити розстановку сил на користь більш швидкого зростання видаткової частини.

У той же час пом'якшенню бюджетної політики перешкоджає обмеженість можливостей боргового фінансування дефіциту, тобто залучення запозичень.

Згідно з попередніми даними Національного банку України, в лютому дефіцит поточного рахунку платіжного балансу склав 1,3 мільярди доларів, тоді як по фінансовому рахунку спостерігався профіцит в 1,2 мільярди доларів.

У відповідності з нашими очікуваннями, платіжний баланс України після "нетрендового" січня 2012 повернувся в очікуваний стан. Помітний дефіцит поточного рахунку частково покривається профіцитом фінансового рахунку.

Незважаючи на видиму збалансованість платіжного балансу за підсумками лютого, міжнародні резерви центрального банку трохи скоротилися - до 31 мільярда доларів.

Це пов'язано з тим, що був здійснений платіж на адресу МВФ обсягом 0,6 мільярда доларів, який не відображається в оперативній статистиці платіжного балансу.

Таким чином, за підсумками двох місяців 2012 року Україна має дефіцит поточного рахунку в 0,9 мільярдів доларів і невеликий дефіцит фінансового рахунку менш ніж в 100 мільйонів доларів.

Ми очікуємо, що найближчими місяцями фінансовий рахунок сформує кумулятивне позитивне сальдо і це буде супроводжуватися наростанням кумулятивного дефіциту за поточним рахунком.

Згідно з нашим прогнозом, за підсумками 2012 дефіцит поточного рахунку складе 7,5% ВВП. Істотно зменшити цю цифру могли б нові домовленості щодо ціни на імпортний газ.

ВИСНОВОК

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність взаємопов'язаних показників та класифікацій, яка віддзеркалює реальні явища і процеси економіки на макрорівні. Вона вміщує інформацію про всіх суб'єктів, що беруть участь у економічних процесах; відображає всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом та перерозподілом доходів, нагромадженням активів, кінцевим споживанням.

В основі СНР лежить концепція розширеного трактування виробництва. СНР, ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 р., охоплює як галузі, що виробляють матеріальні блага, так і галузі, що виробляють послуги (галузі науки, освіти, мистецтва, культури, охорони здоров'я, державного управління, фінанси, страхування, житлово-комунальне господарство тощо). Проте до річного результату виробництва СНР не включає:

- результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;

- зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.

СНР відображає систему економічних операцій між суб'єктами макроекономіки.

Економічні операції - це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб'єктами у зв'язку з виробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов'язань.

Оцінювання операцій в СНР здійснюється в таких цінах:

- Валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.

- Валовий випуск оцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.

Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника і в основних цінах, точніший результат відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії.

Баланси народного господарства - це система взаємопов'язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізовувалась модель централізованої планової економіки. Вона ґрунтувалась на марксистській методології. Тому БНГ мали обмежену сферу дослідження та інформаційного забезпечення - сферу матеріального виробництва. Центральною ланкою БНГ був матеріальний баланс, який описував виробництво, споживання та нагромадження суспільного продукту.

Системою національних рахунків запозичені в БНГ:

- таблиці БНГ, в яких відображено міжгалузеві зв'язки економіки;

- класифікація кінцевого споживання на колективне та індивідуальне;

- концепція загального споживання тощо.

Ці дві системи статистичного відображення макроекономічних показників спочатку розвивались відносно відособлено. І тільки в другій половині ХХ ст. принципи складання БНГ та їх показники починають безпосередньо координуватись з СНР.

Виділяють два етапи розвитку СНР. Перший етап (до Другої світової війни) характеризується посиленням зацікавленості державних органів управління статистикою національного доходу у зв'язку щодо боротьби з невикористанням виробничих потужностей, безробіттям, інфляцією.

Другий етап розпочався після Другої світової війни. В цей період перед урядами країн постали нові завдання - відбудова зруйнованої війною економіки, налагодження мирних зовнішньоекономічних зв'язків і т. ін.

Макроекономічні показники умовно поділяють на три групи: потокові, запасів та економічної кон'юнктури. Із нових макроекономічних показників цікавими для розгляду є індекс людського розвитку (ІЛР), індекс економічної свободи (ІЕС) та рівень глобалізації (РГ).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - Р.3.

2. Василик О., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». -- «Фінанси України», 1996, №3 ст.25.

3. Головко В.А. Система національних рахунків України: сучасний стан та напрямки удосконалення // Статистика України. Щорічний науково-інформаційний журнал. - 2001. - № 1 (12). - С. 4-10.

4. Европейская система интегрированных экономических счетов: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1992.

5. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка. Навчальний посібник. /За ред. З.Ватаманюка, С.Панчишина.- Львів: Інтереко, 1998.

6. Економічна теорія: У 2-х кн. Кн.1. Макроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Ватаманюка та С.Панчишина.- К.: Заповіт, 1997.- 408 с.

7. Перехідна економіка: Підручник / В.М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е.М. Лібанова.

8. Савченко А. Г. Макроекономіка політика : Навчальний посібник -- .:КНЕУ, 2001.--166 с.

9. Система національних рахунків: Навчальний посібник / Р.М. Моторіна, Т.М.

10. Статистичний щорічник України 2000 / Державний комітет статистики України. -- К.: Техніка, 2001 --598 с.

11. Тітьонко О. М. «Система макроекономічного рахівництва (1999)»

12. Моторин Р.М. Економічна статистика.

Размещено на Allbest.ru

...