Використання прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

прибуток трудовий матеріальний

Вступ

1. Характеристика підприємства ТОВ « Карпатнафтохім»

1.1 Характеристика продукції умов функціонування підприємства

1.2 Забезпеченість ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними

1.3 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

2. Використання прибутку підприємства

2.1 Суть та зміст прибутку підприємства

2.2 Шляхи формування прибутку

2.3 Формування і використання прибутку

3. Аналіз використання прибутку підприємства

4. Шляхи вдосконалення використання прибутку

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Увагу економістів здавна привертала проблема з'ясування суті прибутку, його джерел, а також функцій, які він виконує за умов різних економічних систем.

Категорія “прибуток”, як і всі інші економічні категорії, має історичний характер, який по-перше, полягає в тому, що вона з'являється лише за капіталізму. По-друге, в конкретизації категорії “прибуток” у процесі еволюції самого капіталістичного способу виробництва.

Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

В сучасних ринкових умовах господарювання в Україні почала формуватися зміна форм та методів управління економікою підприємств. У господарській діяльності підприємств вплив ринкових законів, реформ не завжди носить позитивний характер, тому більша частина господарюючих підприємств знаходиться в стані ризику. Суб'єкти господарювання відчувають дефіцит обігових коштів, не завжди вчасно можуть розрахуватися з своїми борговими зобов'язаннями, а це в першу чергу веде до збитків.

Одним з важливих напрямків оздоровлення фінансового стану підприємства є удосконалення напрямків формування прибутку, аналіз методів його максимізації, оптимізація витрат та розробка стратегії управління прибутком. Крім того, кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток . Прибуток - це грошовий дохід, утворений в результаті виробничо-господарської діяльності.

Отже, у зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшення трудового внеску колективу підприємства, а і за рахунок інших факторів. Саме тому, на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку.

Метою курсової роботи є використання прибутку підприємства.

Завдання курсової роботи: встановити суть та зміст прибутку підприємства; провести аналіз використання та формування прибутку; зробити висновки і запропонувати рекомендації по удосконаленню процесу управління формуванням прибутку на підприємстві.

Об'єктом дослідження обрано ТОВ «Карпатнафтохім».



1. Характеристика підприємства ТОВ «Карпатнафтохім»

1.1 Характеристика продукції умов функціонування підприємства

Характеристика продукції умов функціонування підприємства ТОВ «Карпатнафтохім».

ТОВ «Карпатнафтохім» - це велике хімічне підприємство, яке відноситься до хімічної галузі в Україні. Повне найменування даного підприємства звучить наступним чином: Товариство з обмеженої відповідальності «Карпатнафтохім».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» створене згідно з рішенням засновників «05»жовтня 2004 року. Засновниками товариства є закрите акціонерне товариство «ЛУКОР» (м.Калуш, Івано-Франківська область) та компанія «LUKOIL Chemical B. V.», зареєстрована Торговельно-промисловою палатою м. Амстердам (Нідерланди). У статутному фонді ТОВ «Карпатнафтохім» частка капіталу ЗАТ «ЛУКОР» дорівнює 24%, а компанії LUKOIL Chemical B. V. -76%.

Дане Товариство створене як підприємство з приватною формою власності і у зв'язку з цим воно у своїй діяльності керується не тільки Статутом, а ще й Колективним договором.

Виходячи з того, що ТОВ «Карпатнафтохім» належить до хімічної та нафтопереробної галузі основними видами діяльності даного підприємства є:

1) закупівля, постачання, транспортування, переробка нафтової сировини до готової нафтохімічної продукції на нафтопереробних і нафтохімічних підприємствах, як в Україні, так і за кордоном;

2) виробництво нафтохімічної продукції;

3) реалізація нафтохімічної продукції в Україні і за її межами;

4) формування фондів і залучення інвестицій для придбання контрольних пакетів ауцій (часток) нафтохімічних підприємств;

5) проведення проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт, формування фондів і залучення інвестицій для реконструкції і модернізації нафтохімічних підприємств;

6) зовнішньоекономічна діяльність у встановленому законодавством порядку;

7) забезпечення пропуск нового і внутріоб'єктового режиму;

8) виробництво, використання та реалізація каустичної соди та хлору, продуктів розділення повітря (кисню, азоту, аргону);

9) виробництво, переробка і реалізація хімічних речовин;

10) монтаж, ремонт, профілактичне обслуговування засобів охоронної сигналізації;

11) виконання топографо-геодезично, картографічних робіт;

12) ремонт засобів вимірювання та контролю;

13) виробництво, передача та постачання електроенергії;

14) збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів;

15) проектування, будівництво, ремонт та експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту;

16) постачання і транспортування природного газу;

17) переробка олефінових продуктів;

18) монтаж, демонтаж та експлуатація підйомних механізмів;

19) здійснення вантажних та пасажирських перевезень транспортом. Товариства, як в межах України, так і за її межами, в тому числі перевезень отруйних, радіоактивних речовин і стиснутих газів;

20) експлуатація пристроїв з радіоактивними елементами;

21) експлуатація об'єктів цивільної оборони;

22) монтаж, налагоджування, ремонт, перевірка та експлуатація систем автоматики;

23) експлуатація водних, земельних та повітряних ресурсів;

24) природоохоронна діяльність;

25) експлуатація родовища підземних вод;

26) надання порук та позик фінансовими активами.

Товариство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій сфері, пов'язаний з видами його діяльності, а також Товариство має самостійний баланс, рахунки в банках (в тому числі валютний), печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів та послуг, має право випускати облігації та самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

1.2 Забезпеченість ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і природними

Трудові ресурси (кадри) є головним ресурсом кожного підприємства, від якості та ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоздатність. Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання є важливим фактором підвищення ефективності виробництва.

Таблиця 1.1. Характеристика забезпечення підприємства «Карпатнафтохім» трудовими ресурсами

Показник	Керівники	Спеціалісти	Робітники	Службовці	Разом
Потреба у працівниках з урахуванням фактичної трудомісткості робіт і виконанням норм	7	188	505	195	700
Фактична наявність працівників	5	186	479	191	670
Надлишок чи недостача працівників	-2	-2	-26	-4	-30

Аналіз використання трудових ресурсів даного підприємства спрямований на забезпечення повної зайнятості персоналу підприємства, становить 700 працівників, фактична наявність працівників 670, це свідчить про нестачу трудових ресурсів.

Матеріально-технічне забезпечення як одна з галузей сфери товарного обігу, що виконує функції обігу засобів виробництва, виконує велику роль у підвищенні ефективності виробництва. Матеріальні ресурси надходять на підприємство з інтервалами, а використовуються щодня, тому необхідно створювати їхні запаси. На даному підприємстві за три роки загалом виробничі запаси збільшились на 83,96 тис.грн, тобто у відсотковому відношенні це становить 46,3%, основні засоби збільшились на 2233,66 тис.грн, або на 74%. Зростання основних засобів може свідчити про покращення виробничого потенціалу підприємства і бути результатом введення в експлуатацію нових об'єктів з метою розширення виробництва.

1.3 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

№ п/п	Показники	Одиниці виміру	Роки	Темпи зростання
			Поза-минулий	минулий	звітний	Минулий/ позаминулий	Звітний/ минулий
1.	Дохід (виручка)від реалізації, продукції, робіт та послуг (без ПДВ та акцизу)	тис. грн	56496,0	60465,0	74521,9	107%	123,2%
2.	Середньооблікова чисельність	осіб
	Працівників		686	700	670	102%	95,7%
	Робітників		435	505	479	116,1%	94,9%
3.	Продуктивність праці	грн./особу
	одного працівника		82,36	86,38	111,23	104,9%	128,8%
	одного робітника		129,88	119,73	155,58	92,2%	129,9%
4.	Фонд заробітної плати працівників	Тис. грн./ особу	23049,6	26880,0	28944,0	116,6%	107,7%
5.	Середньорічна заробітна плата одного працівника	грн./особу	33600	38400	43200	114,3%	112,5%
7.	Витратомісткість продукції (витрати на 1 грн. реалізованої продукції)	грн./грн	0,71	0,80	0,83	112,7%	103,8%
6.	Загльні витрати (собівартість)	тис. грн	39891,4	48107,9	61534,6	120,6%	128%
8.	Прибуток до оподаткування (збиток)	тис. грн	-5243,7	-6726,5	-53622,6	128,3%	797,9%
9.	Рентабельність:	%
	9.1. доходу		-	-	-	-	-
	9.2. витрат		-	-	-	-	-
10.	Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн	89351,2	78263,4	55409,3	87,6%	70,8%
11.	Фондовіддача	грн.	0,63	0,77	1,34	122,2%	174%

Проаналізувавши результати таблиці, згідно з даними за три роки (позаминулий, минулий та звітній) ми можемо зробити такі висновки:

1. Дохід (виручка)від реалізації, продукції, робіт та послуг (без ПДВ та акцизу) у звітньому періоді складав 74521,9 тис. грн., а це означає що він збільшився від позаминулого на 18025,9 тис. грн. та від минулого року на 14056,3 тис. грн.

Рис.1.1. Дохід від реалізації

2. Середньооблікова чисельність:

а) Працівників у минулому році складала 700 осіб, а це означає що вона була більшою від позаминулого року на 14 осіб та від звітнього року на 30 осіб.

б) Робітників у минулому році складала 505 осіб, а це означає що вона є більшою від позаминулого року на 70осіб та від звітнього року на 26 осіб.

3. Продуктивність праці:

а) одного працівника у звітньому році складає 111,23 грн./особу, а це означає що вона є більшою ніж у позаминулому році на 28,87 грн./особу, та на 24,85 грн./особу більшою ніж у минулому році.

б) одного робітника у звітньому році складає 155,58 грн./ особу, а це означає що вона є більшою ніж в позаминулому році на 25,7 грн./особу , та на 35,85 грн./особу більшою ніж у минулому році.

4. Фонд заробітної плати працівників у звітньому році складає 28944,0 тис. грн./особу, а це означає що вона є більшою ніж у позаминулому році на 5894,4 тис. грн./особу, та на 2064 тис. грн./особу більшою ніж у минулому році.

5. Середньорічна заробітна плата одного працівника у звітньому році становить 43200 грн./особу, а це означає що вона є більшою ніж у позаминулому році на 9600 грн./особу, та на 4800 грн./особу більшою ніж у минулому році.

6. Загльні витрати (собівартість) у звітньому році становить 61534,6 тис. грн., а це означає що вона є на 21643,8 тис. грн. більшою ніж у позаминулому році, та на 13426,7 тис. грн. більшою ніж у попередньому році.

Рис.1.2. Загльні витрати



7. Витратомісткість продукції (витрати на 1 грн. реалізованої продукції) у звітньому році становить 0,83 грн., а це означає що що вона є більшою ніж у позаминулому році на 0,12 грн., та на 0,03 грн. більше ніж у минулому році.

8. Прибуток до оподаткування (збиток) у звітньому році є найвищим і становить -53622,6, а це на -48378,9 тис. грн. більше ніж у позаминулому році, та 1363,9 тис. грн. більше ніж у минулому році.

9. Рентабельність:

10. Середньорічна вартість основних фондів у позаминулому році складала 89351,2 тис. грн., а це на 11087,8 тис. грн. більше за минулий рік, та на 33941,9 тис. грн. більше ніж у звітньому році.

11. Фондовіддача у звітньому році була найвищою і становила 1,34 грн, а це на 0,71 грн. більше ніж у позаминулому році, і на 0,57 грн. більше ніж у минулому році.



2. Використання прибутку підприємства

2.1 Суть та зміст прибутку підприємства

Економічним позитивним підсумком виробничо-фінансової діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток - це важливий узагальнюючий показник оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарювання, оскільки в прибутку акумулюються резерви всіх сторін діяльності підприємства :

- виробництво і реалізація;

- якість і асортимент;

- ефективність використання виробничих ресурсів;

- собівартість продукції.

Прибуток характеризує ефективність господарювання за всіма напрямками його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, інвестиційної, фінансової. Прибуток становить основу економічного розвитку підприємства і зміцнює його фінансовий стан та фінансові відносини з партнерами.

Крім цього, прибуток є основним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюються відраху-вання від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого є прибуток . Це означає, що доходи підприємства повинні задовільняти не тільки фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я. Таким чином, у збіль-шення прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава.

Прибуток, як економічний показник, являє собою різницю між ціною реалізації та собівартості продукції ( товарів, послуг ), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.

В торгівлі з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається, як різниця між доходом підприємства та його поточними витратами.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізо-ваної, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту.

Додатковий продукт - це вартість створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту.

Прибуток відбиває результати діяльності підприємства і зазнає впливу багатьох чинників. На формування прибутку впливає :

сфера діяльності підприємства

галузі господарства

форма власності

розвиток ринкових відносин

фінансово-господарська діяльність підприємства

облік фінансових результатів

Прибуток виконує ряд функцій ( Рис.2.1 )

Рис.2.1 Функції прибутку підприємства

Оціночна функція - прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка перелбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

Розподільча функція - її зміст полягає в тому, що підприємство розподіляє прибуток, котрий отримало в результаті фінансово-господарської діяльності на дві частини :

частина, яка акумулюється у бюджетах у вигляді податку на прибуток;

частина, яка залишається в розпорядженні підприємства;

Стимулююча функція - прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання :

фонд заохочення;

фонд виробничого розвитку;

фонд соціального розвитку;

фонд виплати дивідендів;

пайовий фонд;

благодійний фонд.

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників та власників підприємства. Вирішення цих завдань пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка випла-чується у виді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес прибутків з точки зору підприємства - це прибуток, що залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку.

Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.

Власника підприємства цікавить розмір прибутку , який направляється на виплату дивідендів та на виробничий розвиток підприємства.

Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, доход підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Для оцінки величини прибутку, в залежності від функцій, які вони вико-нують та в процесі управління прибутком, існують певні його види. Відповідно до класифікаційних ознак є такі види прибутку (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1. Класифікація видів прибутку підприємства

Класифікаційна ознака	Види прибутку підприємства
Від виду діяльності	прибуток від торговельної діяльності прибуток від інших видів діяльності прибуток від реалізації майна прибуток від позареалізаційних операцій
Від порядку визначення	балансовий прибуток оподаткований прибуток чистий прибуток
Від методики оцінки	номінальний прибуток реальний прибуток
Від мети визначення	бухгалтерський прибуток економічний прибуток
Від розмірів	мінімальний прибуток цільовий прибуток максимальний прибуток

Залежно від виду діяльності, виділяють:

прибуток від торговельної діяльності - це прибуток отриманий від реалізації товарів та платних торговельних послуг;

прибуток від інших видів діяльності - це прибуток від неторгової діяльності - виробничої, транспортної, посередницької

прибуток від реалізації майна - це прибуток від продажу основних фондів , нематеріальних активів

прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від інвестиційної діяльності, здачі майна в оренду, пайової участі в інших підприємствах і т.п.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на проведення.

Залежно від порядку визначення розрізняють:

балансовий прибуток - це прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності. Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку;

оподаткований прибуток - це обсяг прибутку, який визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства - платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;

чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприєм-ства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Залежно від методики оцінки виділяють:

номінальний прибуток - це фактично отримана величина прибутку;

реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію.

Залежно від мети визначення розрізняють:

бухгалтерський прибуток - це прибуток, який відповідає балансовому;

економічний прибуток - це прибуток, який являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей.

Витратами втрачених можливостей прийнято вважати втрати на споживання якогось ресурсу , які виміряні з точки зору вигоди , через те , що не було використання ресурсу найкращим альтернативним варіантом.

Залежно від розмірів підприємства прибуток характеризується:

мінімальний прибуток - це прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал, тобто кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої потенційної ставки банків по депозитах;

цільовий прибуток - це прибуток, який визначає цільову функцію діяльності підприємства та залежить від обраної стратегії. Він може бути нормальним - тобто прибуток який відповідає нормі прибутку на капітал, що склався на ринку. Також необхідним - тобто та необхідна сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток;

максимальний прибуток - це прибуток, який пов'язаний з реалізацією продукції - максимальний прибуток підприємство отримує при такому обсязі діяльності, коли граничні доходи дорівнюють граничним витратам, тобто граничні доходи ( витрати ) ростуть відповідно до рості обсягів виробництва.

Прибуток торговельного підприємства, як результативний показник його діяльності залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за найнижчими цінами. Цього можна досягти шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару. Якщо підприємство займається зовнішньо-економічною діяльністю, то зниженню ціни закупівлі товару може сприяти придбання товарів у іноземних партнерів (при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валюти) або здійснення прямих товарообмінних ( бартерних ) операцій ( при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінні товари ).

Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон'юктури в окремі періоди року .

Збільшення ціни реалізації товарів сприяє розширенню продажу сезонних товарів перед початком сезону ( коли ціни найвищі ). Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової діяльності шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг пов'язаних з реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів. Для оптової торгівлі важливе значення в розширенні продажу має регіональна диверсифікація збуту.

При однаковій величині доходів підприємство може мати різний розмір прибутку, що залежить від величини витрат обігу. Витрати обігу формуються під впливом таких факторів:

обсяг товарообігу

склад та асортимент товарів

джерела надходження товарів

рівень продуктивності праці на підприємстві

ступінь використання ресурсів

структура капіталу.



2.2 Шляхи формування прибутку

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі [13,с.455].

Доход підприємства - це більш загальний показник і прибуток входить до величини доходу. Доход досить поширений серед економічних показників. Зміст його не є однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку чи суму грошових надходжень підприємства або окремої особи, існує поняття національний доход, доход сім'ї і т.д.

У сфері підприємницької діяльності визнано, що доход - це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних витрат. Таким чином у доході зарплата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.

Працівники підприємства, які є його власниками розглядають свою зарплату, як доход підприємства, а зарплату найманих працівників, як елемент витрат. Але це формальне сприйняття від якого економічна суть зарплати не міняється.

Доход - це загальна сума коштів, яка поступає підприємству за певний період і за вирахуванням податків може бути використана на інвестування і споживання.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від:

-реалізації продукції, робіт, послуг;

-реалізації матеріальних цінностей і майна;

-позареалізаційних операцій (пайова участь у спільних підприємствах, здача майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень від економічних санкцій).

Доход від реалізації продукції обчислюється як різниця між виручкою і матеріальними і прирівняними до них витратами. При цьому не враховується податок на додану вартість і акцизний збір. Прирівняні витрати до матеріальних - це амортизація основних фондів, відрахування на соціальні потреби, платежі та виплати, які об'єднуються у кошторисі виробництва під назвою “Інші витрати”.

Таким чином до матеріальних і прирівняних витрат належать всі витрати крім зарплати.

Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна - це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію, відповідно доходи від реалізації основних фондів - різниця між виручкою від продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію [7, с. 431].

На підприємствах для яких доход є об'єктом оподаткування після вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний і страховий. Фонд споживання використовується на оплату праці персоналу підприємства (фонд зарплати) і виплату за підсумком роботи за певний період за частку в статутному фонді (дивіденд), матеріальну допомогу.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства [11, с. 92].

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування.

Прибуток служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника або за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання(надання)таких [8, с. 119].

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг).

Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства [5, с. 34].

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості. Собівартість продукції (робіт, послуг) -- це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію -- повну собівартість продукції.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел [12, с. 134]:

- продаж (реалізація) продукції;

- продаж іншого майна;

- позареалізаційні операції.

1) прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору):

Пр=ВД - Sвир - ПДВ - Азб, (2.1)

де ВД - виручка;

Sвир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ - податок на додану вартість;

Азб - акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР - Sрнв - Sн, (2.2)

де ВР - виручка;

Sрнв - собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн - витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр - Ц прид, (2.3)

де Цпр - ціна продажу;

Цприд - ціна придбання.

3) прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Ппр = Д - Sп.р. (2.4)

Д - дохід;

Sп.р. - витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства

Пб = Пр + Ппр + Пін (2.5)

Пр - прибуток від реалізації продукції;

Ппр - прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін - прибуток від іншої реалізації.

В торгівлі з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається, як різниця між доходом підприємства та його поточними витратами.

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об'єкт оподаткування.

4) У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

2.3 Формування і використання прибутку

Об'єктивне підґрунтя існування прибутку пов'язане з потребою первинного розподілу додаткового продукту.

Прибуток -- це форма виявлення вартості додаткового продукту.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту [6, с. 287].

Водночас прибуток -- це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є певні особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, виду економічної діяльності господарств, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції (робіт, послуг, адміністративних витрат, витрат на збут); визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.

Облік і визначення фінансових результатів -- прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Визначаючи фінансові результати від іншої операційної діяльності, необхідно зважати на: операції, пов'язані з реалізацією оборотних активів; доходи від операційної оренди активів; одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки; нестачі і втрати від псування цінностей та втрати від знецінення запасів [9, с. 68].

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності; отриманих дивідендів; відсотків, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, у жодному разі не можна залишати поза увагою операції, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів.

Отже, на формування, абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь; вид економічної діяльності господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток підприємства -- це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства -- це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці.

Зміни в обсягах прибутку підприємств за останні роки свідчать про складні процеси, що відбувалися в окремих галузях економіки і були пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням; змінами в порядку обліку фінансових результатів.

З ухваленням Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1991 р. податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподатковуваного прибутку. Установлена методика визначення оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов'язана з формуванням фактичного прибутку підприємств як показника фінансового результату їхньої діяльності [3].

Однак послаблення контролю за формуванням цього прибутку з боку податкових органів не зменшує його значення для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності.

Управлінню цими процесами належить важливе місце у фінансовому менеджменті.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) -- за датою фактичного виконання (надання) таких.

Проте незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах формування на підприємстві реального прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Істотно впливає на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, як правило, уже нема державного регулювання рентабельності продукції. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів.

Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації окремих видів продукції. Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний, для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап -- це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Другий етап -- це розподіл і використання чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Чистий прибуток, одержаний після сплати податків, залишаться в розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені статутом підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Завданням фінансового менеджменту є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга - на створення та поповнення резервного фонду підприємства, розширення та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

- на виплату дивідендів;

- поповнення статутного капіталу;

- створення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

- асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

- неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби [5, с. 221].

Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25 % величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5 % чистого прибутку.

Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства [10, с. 542].

За рахунок нерозподіленого прибутку також можуть виплачуватися дивіденди, оголошені у звітному періоді. У тому разі, коли чистий прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів може провадитися за рахунок резервного капіталу. Отже, для нарахування дивідендів, крім чистого прибутку поточного року, можуть бути використані нерозподілений прибуток та резервний капітал.

Використання прибутку на підприємстві таке ж важливе, як і його накопичення. Використання грошових коштів відбувається згідно з чинним законодавством України.

Головним у підприємницькій діяльності, будь-якого суб'єкта господарювання є те, що одержаний прибуток після сплати всіх податків, залишається в розпорядженні підприємства та використовується згідно чинного законодавства самостійно [4, с. 638].

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша -- прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

З балансового прибутку підприємства частина сплачується до бюджету у вигляді податків та зборів та використовують на потреби суспільства, а друга частина залишається у розпорядженні підприємства [14, с. 103].

Розрахунок прибутку, який підлягає оподаткуванню, здійснюють за принципом податкового обліку.

Направлення використання прибутку можуть бути найрізноманітнішими, починаючи з модернізації і закінчуючи невиробничими витратами. Для того, щоб використовувати прибуток, необхідно мати джерела таких витрат. Як правило, на кожному підприємстві здійснюється формування (за рахунок прибутку, фондів, а саме фондів економічного стимулювання, спеціального призначення, резервного фонду, які витрачаються в майбутньому на власний розсуд). За рахунок прибутку здійснюється виплата процентів, економічних санкцій, та інших затрат, які покриваються за рахунок прибутку.

Сума, що залишається - це чистий прибуток, який використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, на розширення виробництва. Напрямки використання чистого прибутку визначається підприємством самостійно.

Узагальнюючу характеристику господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки дає величина чистого прибутку та фінансове становище. Важливо не тільки отримати прибуток, але і правильно його використати.

Управління грошовими коштами підприємства є одним з важливих напрямків, оскільки одержані прибутки є не тільки стимулом для працівників, але і стимулом для розвитку підприємства.

Управління грошовими коштами складається з послідовних етапів: аналіз, планування, контроль, регулювання.

Кожен з етапів відіграє важливу роль , оскільки гроші для підприємства - це закуплені товари, заробітна плата працівників, платоспроможність, уникнення кризи та банкрутства.

Економікою закладено жорсткий закон для підприємців: “Для того, щоб існувати, треба працювати”. І тому кожне підприємство повинно виживати, діяти, спостерігати, вивчати самостійно, не чекаючи ніякої допомоги на свій страх та ризик.



3. Аналіз використання прибутку підприємства

Чистий прибуток є одним із найважливіших економічних показників, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства. Кількісно він становить різницю між сумою прибутку до оподаткування і сумою внесених у бюджет податків з прибутку, економічних санкцій та інших обов'язкових платежів підприємства, які покривають за рахунок прибутку( табл. 3.1.)

Таблиця 3.1. Аналіз формування прибутку підприємства

Найменування показника	За 2008 рік	За 2009 рік	Відхилення (+,-)	Темп динаміки
	тис. грн.	тис. грн.	тис. грн.
А	1	2	3	4
I. Доходи й витрати на звичайним видам діяльності
1. Виручка від продажу товарів, робіт послуг (без ПДВ і акцизів)	60465,0	74521,9	14056,9	123,24
2. Собівартість проданих товарів та послуг	48107,9	61534,6	159640	127,9
3. Валовий прибуток	10263,8	10927,3	663,5	106,46
4. Комерційні витрати	2297,4	630,6	-1666,8	27,45
5. Прибуток від продажу (рядки 3-4)	7966,4	10296,7	2330,3	129,25
II. Інші доходи і
6. Відсотки для отримання	-	-	-	-
7. Відсотки до сплати	-	-	-	-
8. Доходи від участі у інших організаціях	-	-	-	-
9. Інші операційні доходи	48612,9	81136,4	35523,5	166,9
10. Інші операційні витрати	57901,5	85679,2	27777,7	147,97
11.Внереализационние доходи	-	-	-	-
12.Внереализационние витрати	-	-	-	-
13. Прибуток (збиток) до оподаткування (рядки 5+9-10+11-12)	-1322,2	5753,9	7076,1	435,18

За даними даної таблиці видно, що у звітному періоді валовий прибуток ТОВ «Карпатнафтохім» становила 10927,3 тис. грн., стосовно попереднього вона зросла на 663,5 тис. грн. Відповідно, прибуток за продажів також збільшилася на 2330,3 тис. грн. і становить 10296,7 тис. грн.

Стосовно аналогічному періоду минулого року її прибуток від реалізації продукції зросла на 123,24% чи 14056,9 тис. грн. З іншого боку, зросла ще й собівартість реалізованої продукції, у звітній періоді вона становить 61534,6 тис. грн.

Слід зазначити, що позитивної динамікою звітного року є збільшення інших операційних доходів на 35523,5 тис. грн. проти попереднім роком, а негативною динамікою є збільшення операційних витрат у звітному періоді на 27777,7 тис. грн.

Використання чистого прибутку підприємство могло здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також був розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

За рахунок чистого прибутку підприємство формувало ряд цільових фондів, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснювалося безпосередньо. Принципове значення в розподілі чистого прибутку мало досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворювалися, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів.

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку.

Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання.



4. Шляхи вдосконалення використання прибутку

...