Амортизаційна політика підприємства та її формування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Міністерство освіти і науки України

Кафедра економіки підприємства і підприємництва

Курсова робота

Дослідження формування амортизаційної політики ПрАТ "Славутський пивзавод"



ВСТУП

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість

Актуальність теми полягає у правильному використанні основних фондів, нарахування амортизації що призведе до ефективного їх використання, до зменшення витрат і тим самим до збільшення прибутку.

Метою даної роботи є дослідження формування амортизаційної політики підприємства.

Завдання :

-виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

-оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

-визначення рівня використання основних засобів і факторів які впливають на нього;

- з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

-розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

-рахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції; виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів;

Об'єктом дослідження є ПрАТ "Славутський пивзавод".

Предметом дослідження є формування ефективної амортизаційної політики пивзаводу; виявити фактори які на неї впливають і розробити заходи щодо їх осунення.

амортизаційний політика пивзавод



РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність та види амортизаційної політики

В умовах будь-якої форми господарювання, включаючи ринкову, держава формує загальну концепцію реалізації амортизаційної політики. На основі амортизаційної політики держави кожне підприємство розробляє і реалізує власну амортизаційну політику. Вона базується на встановлених державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань (термінах корисного використання). Разом з тим, кожне підприємство має можливість адаптації загальних державних принципів до конкретних умов господарювання. Таким чином, амортизаційна політика підприємства в тій чи іншій мірі відображає державну амортизаційну політику, що проводиться на різних етапах його економічного розвитку

У класичному розумінні амортизація - це об'єктивний економічний процес поступового відшкодування вартості основних засобів у період їх функціонування у виробництві з метою відшкодування до моменту закінчення строку експлуатації.

Підтвердження такого підходу до сутності амортизації свідчать визначення терміну "амортизація", наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 7 "Основні засоби" та Податковому Кодексі України.

Відповідно до цих законодавчо-нормативних актів, амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Таким чином, спостерігається єдиний підхід до розуміння амортизації у бухгалтерському обліку і податковому законодавстві.

Амортизаційна політика є складовою фінансової політики підприємства. Як відомо, від виваженого вибору напрямків фінансової політики залежить результат функціонування підприємства. Амортизаційні відрахування в значній мірі впливають на отриманий прибуток. Таким чином, величина прибутку буде змінюватися залежно від застосованих ставок амортизаційних відрахувань, які у свою чергу залежать від обраного методу нарахування амортизації.

Амортизація є статтею витрат, що зменшує приток, але не впливає на рух коштів, так як вона є одночасно і статтею витрат, і статтею доходів. Амортизацію необхідно розглядати як необхідну стадію кругообігу основних засобів, а не як її грошовий вираз зносу.

Амортизаційні відрахування є основним джерелом відтворення основних засобів. Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби"підприємствам надані широкі права щодо встановлення строків корисного використання окремих об'єктів основних засобів та методів нарахування амортизації, виходячи з умов їх використання. Від економічно обґрунтованого вибору цих фактів залежить і сума накопичених амортизаційних відрахувань, які підприємство має право використовувати для відтворення і поліпшення основних засобів в міру необхідності.

Слід врахувати, що амортизація впливає на податкові відносини між державою і підприємством. Від рівня амортизації залежить, з одного боку, величина податкових платежів до державного бюджету, з іншого - чистого прибутку підприємств. Зазначена обставина зумовлює потребу оптимального поєднання лібералізації амортизаційного механізму з його державним регулюванням. Отже, амортизація основних засобів визначає:

- процес зносу та поступового перенесення вартості основних засобів на виготовлений за їх участю продукт;

- елемент витрат, до якого включають суму нарахованої амортизації основних засобів та нематеріальних активів;

- елемент системи оподаткування прибутку підприємств.

Обираючи той чи інший метод амортизації основних засобів, необхідно виходити з оцінки фінансового стану підприємства, його інвестиційних програм, стану матеріально-технічної бази, причому основним критерієм такого оцінювання є досягнення оптимального співвідношення між величиною одержаних амортизаційних коштів і їх впливом на цінову конкурентоспроможність продукції підприємства (враховуючи, що амортизація - це частина собівартості продукції): ринкові ціни на продукцію суб'єкта господарювання можуть не витримати "перегріву", пов'язаного з застосуванням прискорених методів амортизації.

Обґрунтовуючи доцільність використання окремих методів нарахування амортизації, фінансовий менеджер повинен намагатися макси- мізувати не лише розмір накопиченої амортизації, але й забезпечити якомога більше значення чистого грошового потоку, що залишається у розпорядженні підприємства (сума чистого прибутку від основної діяльності та амортизацій- них відрахувань у поточному періоді).

Незалежно від обраного методу нарахування амортизації необхідною умовою для забезпечення зіставності результатів діяльності підприємства за різні періоди є його послідовне застосування - від одного періоду до іншого, що відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку фінансової звітності.

Реалізація амортизаційної політики на підприємстві повинна забезпечувати процес оновлення основного капіталу і підвищувати технічний рівень виробництва. Все це, у свою чергу, створює достатні передумови для зниження собівартості продукції і максимізації прибутку, які є основними напрямами стійкого розвитку підприємств.

Тому доречно виділити наступні складові елементи амортизаційної політики підприємства:

- оцінка і переоцінка основного капіталу (проведення переоцінки індексним методом, методом прямого перерахунку);

- визначення термінів корисного використання основного капіталу, що забезпечує представлення достовірних фактів господарської діяльності підприємств;

- обґрунтування ліквідаційної вартості введених в експлуатацію об'єктів основних засобів;

- вибір і обґрунтування методів нарахування амортизації (обраний метод (методи) нарахування амортизації повинен відображати схему роботи підприємств в частині споживання економічних вигод, що отримують від активу);

- забезпечення цільового використання амортизаційних відрахувань (при цільовому використанні амортизаційні відрахування вкладаються у виробництво і забезпечують дохід на рівні рентабельності власного капіталу, необхідний для відновлення зношеного майна);

- мінімізація накопиченої суми морального і фізичного зносу основного капіталу (впровадження нової техніки і технологій, вдоско- налення ремонтно-експлуатаційного обслуговування, диференціація термінів корисного використання залежно від зносу та інше);

- вибір найбільш ефективних форм відтворення основного капіталу (здійснення своєчасного і якісного технічного переозброєння, реконструкції і модернізації виробництва).

На рівні підприємства амортизаційна політика представляє собою складову частину загальної політики формування власних інвестиційних ресурсів, яка складається із сукупності способів управління порядком на- рахування й використання амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування, з одного боку, відображають частину вартості основних засобів, що переноситься на собівартість виробленої продукції, а з іншого, виступають джерелом власних фінансових коштів підприємства на оновлення та розвиток виробництва.

Тому аналіз амортизаційної політики необхідно проводити за двома напрямками - інтенсивність процесу відтворення основних засобів та формування і використання коштів амортизації.

Інтенсивність процесу відтворення основних засобів на підприємстві характеризується розміром норми амортизації та зміною показників стану основних засобів. До показників цього напряму аналізу амортизаційної політики підприємства слід віднести норму амортизації та коефіцієнт зносу.

Формування і використання коштів амортизації доречно охарактеризувати такими показниками, як динаміка за обсягами нарахованої амортизації, частка використаної амортизації, частка амортизації у витратах підприємства, показник чистих інвестицій підприємства.

Отже, амортизаційна політика - це управління процесом відтворення основного капіталу, направлене на підвищення технічного рівня виробництва, запобігання надмірному зносу його активної частини, вдосконалення видової, технологічної і вікової структури основного капіталу, нарощування основного капіталу і об'єму випуску продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції, максимізацію прибутку та активізацію інвестиційної діяльності підприємств.

Відповідно до Закону під терміном "амортизація"основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах встановлених норм амортизаційних відрахувань.

Витрати торговельного підприємства поділяються на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного використання;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробни-чих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати праців-никам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Не підлягають амортизації та повністю входять до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів та нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку, та на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок прибутку торговельного підприємства витрати на придбання, ремонт та модернізацію легкових автомобілів, що використовуються.

З метою амортизації основні фонди підприємства підлягають роз-поділу на три групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні складові (квартири і місця загального користування):

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно - обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Облік балансової вартості основних фондів групи 1 належить про-водити окремо по кожному об'єкту (будівлі, споруді або їх структур-ному компоненту), а облік балансової вартості груп 2 і 3 ведеться по їх сукупній балансовій вартості незалежно від часу вводу в експлуа-тацію.

Амортизація основних фондів проводиться з застосуванням на-ступних норм:

група 1 - 5%;

група 2 - 25%;

група 3 - 15%.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається шляхом застосування встановлених норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного пе-ріоду розраховується за формулою:

Б(а)=Б(а - 1)+П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість групи на початок періоду, що пере-дував звітному;

П(а - 1) - сума витрат, понесених на придбання основних фон-дів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модерні-зації та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а - 1) - сума виведених з експлуатації основних фондів за період, що передував звітному;

А(а - 1)-сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у пе-ріоді, що передував звітному.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу аморти-зується рівними частками виходячи з його вартості протягом терміну, який визначається платником податку самостійно, виходячи із термі-ну корисного використання таких нематеріальних активів або термі-ну діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизація проводиться:

- за основними фондами групи 1 - до досягнення балансовою вар-тістю такого об'єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з подальшим віднесенням залишкової вартості до складу валових ви-трат підприємства відповідного періоду;

-за основними фондами групи 2,3 та нематеріальними активами - до досягнення залишкової вартості нульового значення.

Торговельне підприємство може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, прид-баних після набуття чинності Закону за такими нормами:

1-й рік експлуатації - 15%;

2-й рік експлуатації - 30%;

3-й рік експлуатації - 20 %;

4-й рік експлуатації - 15%;

5-й рік експлуатації - 10%;

6-й рік експлуатації - 5%;

7-й рік експлуатації - 5%;

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою.

З метою врахування впливу інфляції на реальну вартість основних фондів підприємства Законом встановлена можливість проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів та нематері-альних активів підприємства.

Індексація проводиться на коефіцієнт індексації, який визна-чається за формулою:

Кі=[ J(а - 1) - 10 ]:100,

де J(а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого провади-ться індексація;

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провади-ться.

У разі, коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітно-го року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних акти-вів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу).

Введений в дію порядок амортизації основних фондів та нематері-альних активів підприємства суттєво відрізняється від раніше діючого механізму.

Новий порядок амортизації ос-новних фондів та нематеріальних активів відповідає інтересам під-приємства та може оцінюватися позитивно. Водночас, слід зазначити, що підприємства України позбавлені можливості цілеспрямованого впливу на обсяг амортизаційних відрахувань як джерело формування власних фінансових ресурсів.

1.2 Методика нарахування амортизації

П(С)БО 7 "Основні засоби", передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:

-метод прямолінійного списання;

-метод зменшення залишкової вартості;

-метод прискореного зменшення залишкової вартості;

-кумулятивний метод;

-виробничий метод;

-метод, передбачений податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:

-методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

-метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.

Відмінність застосовуваних методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань, а також у способі їх розподілу. Залежно від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності підприємством на власний розсуд застосовується найбільш економічно доцільний метод амортизації. Наприклад, метод прямолінійного списання характерний рівномірним розподілом вартості основних засобів протягом усього періоду експлуатації. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.

Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.

Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.



Прямолінійний метод

Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що "річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”

Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:

Річна сума амортизації визначається так

де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

- амортизуюча вартість об'єкту, грн.;

Т - очікуваний період корисного використання об'єкту.

Місячна сума амортизації

;

де В- місячна сума амортизації, грн.;

А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

При застосуванні прямолінійного методу вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об'єкта основних засобів.

При застосуванні цього методу:

- річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об'єкта;

- сума зносу накопичується рівномірно;

- залишкова вартість об'єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.

Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.

Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.

Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Метод зменшення залишкової вартості

Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об'єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації:

За ПБО-7 це метод, „за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.”



де А -річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

-залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

-річна норма амортизації, частин.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою

де -річна норма амортизації (в частинах);

-термін корисного використання об'єкта основних засобів, років;

-ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

- початкова (залишкова) вартість об'єкта основних засобів, грн..

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю „замортизований"на протязі року.

Відзначимо, що у відповідності до П(З)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.

При застосуванні даного методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:

де А - річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;

Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.

Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:

Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової „наявності” ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта в кінці експлуатаційного періоду була не менша його ліквідаційної вартості.

При застосуванні цього методу місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Кумулятивний метод

Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:



де - кумулятивний коефіцієнт;

- первісна вартість;

- ліквідаційна вартість.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.

Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:

де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;

- сума чисел років корисного використання об'єкта основних засобів.

Сума чисел років - це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

де N - строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.

Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:

- у перші роки, коли інтенсивність використання об'єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ;

- у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;

забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.

Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих годинах, кілометрах пробігу та ін.).

Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:

де - норма амортизації, частка;

- первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

- розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.

Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).

Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.

Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того або іншого необоротного активу.

Методи, передбачені податковим законодавством

Порядок нарахування амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про податок на прибуток й полягають в наступному:

- принципи й механізм нарахування амортизації єдині для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності й органзаційно-правової форми господарювання;

- передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

- при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

- стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

- установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів"мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.

Об'єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним виготовленням основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів.

Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 - з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Не підлягають амортизації витрати на:

- придбання й відгодівля продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодових насаджень;

- придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;

- зміст основних фондів, що перебувають на консервації.

Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.

Також не підлягають амортизації:

- витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном "невиробничі фонди"для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1).

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи залежно від цільового призначення й функцій, що виконують. Виходячи з такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі.

Для цілей амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи:

1 група - будинки, спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

2 група - автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові оптичні, електронні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування;

3 група - будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 й 4.

4 група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними кошти зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до положень Закону про податок на прибуток базою для нарахування амортизації є балансова вартість відповідної групи основних фондів (для групи 1 -окремого об'єкта) на початок звітного кварталу (далі - розрахунковий квартал). При цьому сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з розрахункових кварталів, що входять у такий звітний період.

Розрахунок балансової вартості груп основних фондів, підприємство здійснює самостійно на підставі формули, визначеної в п. п. 8.3. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу для нарахування амортизації розраховується по формулі:

де а - розрахунковий квартал;

а - 1 -попередній квартал перед розрахунковим кварталом;

- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернзацій й інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

- сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Для балансової вартості об'єктів основних фондів групи 1 п. п. 8.3. 7 ст. 8 Закону про податок на прибуток установлена гранична величина, при досягненні якої нарахування амортизації припиняється.

Що стосується обліку балансової вартості основних фондів груп 2, 3 й 4, то на відміну від основних фондів групи 1 він ведеться по сукупній балансовій вартості відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Межа для нарахування амортизації для основних фондів груп 2, 3 й 4 установлений п. п. 8.3. 8 ст. 8 Закону про податок на прибуток. Так, відповідно до даного пункту амортизація основних фондів груп 2, 3 й 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

1.3 Політика управління процесом відтворення основних засобів

Відтворення основних фондів - постійне повторення і безперервне відновлення засобів праці в натуральному і вартісному вираженні. Специфіка відтворення основних фондів органічно пов'язана, з одного боку, з їх участю в процесі виробництва впродовж кількох циклів, а з іншого - з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворений товар у міру зношування. Водночас інша частина вартості основних фондів залишається фіксованою у засобах праці, зберігаючи свою первісну натуральну форму.

Поступове зношування основних фондів виражається в амортизаційних відрахуваннях, які зараховуються до витрат виробництва або обігу. З цих відрахувань створюється амортизаційний фонд, грошові ресурси якого використовуються на забезпечення простого і, по змозі, розширеного відтворення основних фондів. У процесі відтворення основних фондів амортизаційний фонд виконує дві основні функції повне відновлення (реновація) основних фондів і підтримання (в робочому стані) засобів праці. Повне відновлення основних фондів здійснюється через їх заміну новими екземплярами засобів праці, а робочий стан діючих засобів праці - через капітальний ремонт і модернізацію. Для забезпечення розвитку економіки важливе значення має розширене відтворення основних фондів. Джерелом його є частина фонду нагромадження, що формується за рахунок додаткового продукту. Розміри нагромадження на розширення основних фондів визначаються як потребами у додаткових засобах праці, так і фактичними можливостями формування фонду нагромадження для розширення основних фондів країни, галузі та окремого підприємства. В соціальне ринковій економіці масштаби та динаміка простого і розширеного відтворення основних фондів визначаються попитом і пропозицією, нормою прибутку, ставкою позичкового відсотка та іншими факторами. Проте й самі товаровиробники повинні створювати умови як для розширення ринку збуту, так і для розширеного відтворення матеріальних благ і послуг. Найважливішим елементом процесу відтворення основних фондів є введення їх у дію в розмірах, що забезпечують зростання основних фондів, нарощування виробничого потенціалу з метою розширення масштабів випуску продукції. Введення в дію основних фондів у процесі капітального будівництва має здійснюватися за такими напрямами реконструкція діючих підприємств і конверсія підприємств ВПК, спрямована на повну або часткову перебудову й переобладнання виробництва для випуску нових засобів виробництва і предметів споживання, що користуються попитом у населення і товаровиробників, технічне переобладнання діючого виробничого апарату, що полягає в підвищенні технічного рівня окремих ланок виробництва й агрегатів через запровадження нової високопродуктивної техніки, будівництво нових підприємств і виробничих об'єктів для формування нових виробництв та розширення випуску продукції, що користується попитом на внутрішньому і зовнішньому ринках, розширення діючих підприємств через спорудження другої і наступних черг, введення в дію додаткових цехів та виробництв, розширення уже існуючих основних і допоміжних цехів. Кількісна характеристика відтворення основних фондів суспільства, галузі чи окремого підприємства визначається за такою принциповою формулою:

Фн+Фв-Фл=Фк

де Фн - вартість основних фондів на початок року,

Фв - вартість основних фондів, введених у дію протягом року,

20

Фл - вартість ліквідованих протягом року основних фондів,

Фк - вартість основних фондів на кінець року.

Ще одним показником відтворення основних фондів є коефіцієнт їх оновлення, що показує частку введення в дію в даному році основних фондів і загальну їх вартість на кінець року: Кон=Фв/Фк, де Кон - коефіцієнт оновлення (в частках одиниці або відсотках). Введенням у дію основних фондів забезпечується не лише збільшення виробничих потужностей, а й заміщення вибулих основних фондів на діючих підприємствах. Для характеристики інтенсивності вибуття основних фондів використовується показник, що являє собою відношення вартості вибулих протягом року основних фондів до їх вартості на початок року:

Квит=Фл/Фн,

де Квиб - коефіцієнт вибуття основних фондів. Відтворення основних фондів виражається також в удосконаленні їх технологічної і галузевої структури, виробничого апарату, в підвищенні питомої ваги активних елементів основних фондів.

Для процесу відтворення основних фондів характерні такі конкретні показники:

1. Динаміка - відношення вартості основних фондів на кінець періоду (року) до вартості їх на початок періоду показує темпи їх зростання.

2. Зношування, яке визначають як відношення суми зношування основних фондів до повної їх вартості на початок року.

3. Збереження, що розраховується як відношення первісної вартості без величини зношування до повної первісної вартості на початок року.

4. Оновлення, яке визначають як відношення вартості введених в експлуатацію нових або повністю реконструйованих основних фондів до повної їх вартості на кінець року.

5. Вибуття, що визначається зіставленням вартості основних фондів, які вибули впродовж року внаслідок зношування, до повної первісної вартості на початок року.

Порівняння двох останніх показників - оновлення основних фондів і їх вибуття - дає уявлення про тип їх відтворення. Якщо показник оновлення вищий, ніж показник вибуття, то відбувається розширене відтворення основних фондів. Рівність їх свідчить про просте відтворення, коли ж вищий показник вибуття основних фондів - відбувається звужене відтворення основних фондів. В період поглиблення кризи в 1992-98 в Україні не відбувалося навіть простого відтворення основних фондів. Будучи наслідком кризових явищ, звужене відтворення основних, з іншого боку, є й причиною загострення кризи.



1.4 Нормативно-правове забезпечення амортизаційної політики
суб'єктів господарювання

Основні фонди й амортизація виділяються у контексті Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Їм присвячено окрему статтю - статтю 8 “Амортизація”.

Згідно з Законом про прибуток під терміном “амортизація” основних фондів та нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

У відповідності зі ст. 8 Закону про податок на прибуток під основними фондами слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"полягає в наступному:

- принцип нарахування амортизації єдиний для всіх платників податку на прибуток незалежно від форми власності;

- для цілей податкового обліку передбачена єдина класифікація основних фондів по групах;

- амортизації підлягають витрати, пов'язані з придбанням, самостійним виготовленням основних фондів;

- визначення амортизаційних відрахувань здійснюється шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу;

- при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати не тільки пов'язані з придбанням (самостійним виготовленням), але і понесені у зв'язку з ремонтом, реконструкцією, модернізацією, іншими видами поліпшення основних фондів, і з капітальним поліпшенням землі (не пов'язані з будівництвом), а також фактично нарахована сума амортизації;

- стосовно груп 2, 3 і 4 основних фондів використовується груповий метод визначення їх балансової вартості і розрахунку амортизаційних відрахувань;

- встановлені єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Методологічні принципи амортизації основних засобів і інших необоротних матеріальних активів в бухгалтерському обліку визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби",затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, із змінами і доповненнями (далі -- П(С)БО 7). [11;33]

Об'єкти амортизації

У П(С)БО 7 приведені методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Дія даного стандарту розповсюджується на необоротні активи, що враховуються на рахунках 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 15 "Капітальні інвестиції".

Відповідно до П(С)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство містить з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу з періодом, що перевищує рік).

Основним критерієм у визначенні приналежності матеріального активу до основних засобів є часовий показник - термін використання.

Одиницею обліку основних засобів відповідно до П(С)БО 7 є об'єкт основних засобів.

Згідно П(С)БО 7 об'єкт основних засобів це:

- закінчений пристрій зі всіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відособлений комплекс конструктивно сполучених предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, управління і єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно;

- інший актив, відповідний визначенню основних засобів, або частина такого активу, контрольована підприємством.

Причому якщо об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різні терміни корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може признаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Відповідно до п. 22 П(С)БО 7 об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Для цілей бухгалтерського обліку під амортизацією основних засобів розуміється систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Вартістю необоротних активів, що амортизується, є первинна або переоцінена вартість таких активів, зменшена на їх ліквідаційну вартість.

Термін корисного використання (експлуатації) -- це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством об'єм продукції (робіт, послуг).

Підприємство самостійно визначає термін корисного використання придбаних (виготовлених) об'єктів основних засобів при визнанні таких активами, тобто при зарахуванні їх на баланс. При цьому термін корисного використання об'єктів основних засобів повинен відповідати принципу безперервності діяльності. Цей принцип визначає, що яке-небудь підприємство постійно розвивається і незалежно від обставин завжди переслідує комерційні цілі.



РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАКТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЗДІЙСНЕННЯ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА БАЗІ ПРАТ "СЛАВУТСЬКИЙ ПИВЗАВОД"

2.1 Загальна характеристика ПрАТ "Славутський пивзавод" та основних техніко-економічних показників

Своє "коріння"ПрАТ "Славутський пивзавод"пустив аж з далекого 1885 року (офіційна дата відкриття пивоварного заводу князя Сангушко). Хоча по данним з архіву пивоварний завод князів Сангушко був побудований ще у 1824 р. на місці старої пивоварні! Повідомлялось, що в 1824 - 1829 рр. на ньому працювало 3 людини, товарообіг в 1850 р. складав 7 тис.руб. А в 1885 р., поруч свого парку, князь Роман Сангушко побудував новий пивоварний завод замість старого. За рік виготовлялось не менше 9 тис. відер пива. Позніше завод орендував чех Земан, який варив пива на 5 тис. царських рублів щорічно.

Хронологія назв:

-"Славутський пивоварний завод"ПрАТ

-"Славутський пивоварний завод"ЗАТ

-"Славутський пивоварний завод"КП

-Славутський пивзавод

-Славутський харчокомбінат

-Славутський райхарчокомбінат

-Пивоваренный заводъ Князя Сангушко

Підприємство Приватне акціонерне товариство, "Славутський пивоварний завод" за класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД 009:2010):

- виробництво пива;

- виробництво солоду и олодових екстрактів;

- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями тютюновими виробами;

- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчого асортименту;

- здача в оренду власного нерухомого майна.

ПрАТ "Славутський пивзавод"виготовляє живе, натуральне пиво, яке не містить консервантів та інших хімічних примісів. В асортименті живе пиво "Князь Сангушко", "Славутина", "Жигулівське".

Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Метою техніко-економічного аналізу є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів.

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники підприємства

Показник	Роки	Темп змін, %
	2012	2013	2014	2013 до 2012	2014 до 2013
Доход (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) без ПДВ та акцизу, тис.грн.	7145,3	8076,0	8570,8	113,03	106,13
Середньооблікова річна чисельність	120	102	119	85	116,67
Продуктивність праці	2,45	2,74	2,10	111,84	76,64
Фонд заробітної плати тис. грн.	1213,2	1535,3	1726,2	126,55	112,43
Середньорічна заробітна плата тис.грн.	10,11	15,05	14,51	148,86	96,41
Операційні витрати тис.грн	4161,5	4670,6	4971,7	112,22	106,45
Прибуток до оподаткування (збиток) тис. грн.	609,0 ...

Подобные документы

• Амортизаційна політика та її вплив на фінансову діяльність підприємства

  Сутність та структура основних фондів як основа формування амортизаційної політики. Зміст та методи амортизаційної політики підприємства. Економічна характеристика підприємства, аналіз ефективності амортизаційної політики та шляхи її удосконалення.
  
  курсовая работа [48,3 K], добавлен 29.05.2012
  

• Формування амортизаційної політики підприємства

  Специфіка стратегічних управлінських рішень у виборі амортизаційної політики. Напрямки її подальшого реформування. Аналіз основних змін у податковому кодексі стосовно нарахування амортизації основних засобів. Сутність амортизації за податковим методом.
  
  контрольная работа [816,6 K], добавлен 14.12.2011
  

• Амортизаційна політика підприємства

  Сутність та структура основних фондів як основа формування амортизаційної політики, методи нарахування. Аналіз результатів реалізації амортизаційної політики на основі діяльності ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс", розробка заходів та механізму вдосконалення.
  
  курсовая работа [148,5 K], добавлен 25.01.2011
  

• Амортизаційна політика підприємства та її ефективність

  Економічна сутність амортизації та амортизаційної політики підприємства, законодавчі основи її регулювання. Методи нарахування амортизації та їх ефективність. Динаміка складу й структури основних засобів підприємства, оцінка ступеня їх зношеності.
  
  курсовая работа [131,0 K], добавлен 21.04.2012
  

• Амортизаційна політика підприємства ТДВ "Трембіта"

  Економічна природа амортизації. Особливості амортизаційних відрахувань як джерела відтворення основних засобів. Засади здійснення амортизаційної політики підприємства, шляхи її вдосконалення в Україні. Аналіз ефективності відтворення основних фондів.
  
  курсовая работа [225,1 K], добавлен 08.12.2013
  

• Амортизаційна політика на підприємстві

  Механізм відтворення основних фондів. Види амортизації та їх характеристики. Методи розрахунку амортизації основних фондів. Амортизаційна політика. Переоцінка основних фондів. Практичні засади здійснення амортизаційної політики на ЗАТ "Керамзит".
  
  курсовая работа [68,5 K], добавлен 09.05.2008
  

• Теоретичні основи і методології формування та управління амортизаційною політикою на підприємстві

  Сутність поняття амортизаційної політики, правове регулювання, механізм управління амортизацією. Методи розрахунку амортизаційних відрахувань, вплив амортизаційної політики на результати фінансової діяльності Публічного підприємства "Сумиобленерго".
  
  дипломная работа [289,3 K], добавлен 28.12.2011
  

• Амортизація основних засобів та фінансове забезпечення їх відтворення

  Суть та зміст амортизації основних засобів. Недоліки діючої амортизаційної політики. Аналіз практики амортизаційних відрахувань та забезпечення власних фінансових ресурсів відтворення основних засобів на прикладі підприємства ДКП "Харківкомуночиствод".
  
  дипломная работа [405,8 K], добавлен 20.07.2011
  

• Основні засоби підприємства

  Поняття, класифікація та структура основних засобів підприємства, методи їх оцінки. Амортизація, її нарахування, формування амортизаційної політики підприємства. Характеристика процесу відтворення, лізинг. Ефективність використання основних засобів.
  
  курсовая работа [116,6 K], добавлен 28.10.2009
  

• Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства в умовах розвитку

  Сутність, поняття і види дивідендної політики, її значення для розвитку підприємства. Загальна характеристика підприємства ЗАТ "Барошник". Формування капіталу, фінансові показники діяльності, аналіз керування, удосконалення дивідендної політики.
  
  курсовая работа [170,3 K], добавлен 28.03.2011
  

• Цінова політика підприємства в сучасних умовах

  Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.
  
  дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010
  

• Економічні основи відтворення основних засобів підприємства і їх структура (на прикладі ПрАТ Шпалерна фабрика "Едем")

  Сутність основних засобів економічних відтворень і структура підприємства. Управління амортизаційним фондом в сучасних умовах, аналіз та вплив і напрямки підвищення ефективності основних засобів підприємства. Охорона праці та здоров’я працівників.
  
  дипломная работа [7,4 M], добавлен 06.07.2011
  

• Розроблення інноваційної політики підприємства

  Сутність поняття "інноваційна політика підприємства". Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики підприємства та напрямки її розробки. Основні техніко-економічні показники підприємства. Показники ефективності використання ресурсів.
  
  курсовая работа [69,3 K], добавлен 18.05.2014
  

• Управління амортизаційною політикою на прикладі публічного підприємства "Сумиобленерго"

  Роль амортизації у фінансово-господарській діяльності суб’єктів господарювання та практичні проблеми управління відтворенням основних фондів. Підходи до формування та управління амортизаційною політикою на прикладі публічного підприємства "Сумиобленерго".
  
  дипломная работа [544,9 K], добавлен 06.07.2011
  

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Збутова політика підприємства

  Формування збутової політики підприємства. Матриця стратегій відносин із клієнтами. Система сервісу для торгівельних організацій. Зміст принципу системності та комплексності, економічності, плановості, синергізму. Шляхи вдосконалення збутової політики.
  
  контрольная работа [26,5 K], добавлен 18.04.2014
  

• Амортизаційна політика підприємства ТДВ "Трембіта"

  Економічна сутність амортизації та її роль в інвестуванні. Характеристика та аналіз фінансових результатів ТДВ "Трембіта". Розрахунок амортизаційних відрахувань за допомогою різних методів. Ефективність відтворення та використання основних фондів.
  
  курсовая работа [416,4 K], добавлен 21.10.2014
  

• Механізм фіскальної політики держави

  Поняття фіскальна політика. Дискреційна та автоматична фіскальна політика. Її види та інструменти. Сутність податків. Єфект мультиплікатору. Вплив фіскальної політики на державний бюджет. Класична та кейнсіанська концепції фіскальної політики.
  
  курсовая работа [50,9 K], добавлен 21.05.2008
  

• Прибуток підприємства як показник ефективності використання потенціалу підприємства (на прикладі ПрАТ "Славутський хлібозавод")

  Прибуток підприємства як перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, єдина форма його власних нагромаджень. Загальна характеристика головних видів діяльності ПрАТ "Славутський хлібозавод", розгляд основ формування прибутку підприємства.
  
  дипломная работа [994,0 K], добавлен 04.05.2015
  

• Вдосконалення цінової політики як чинник підвищення ефективності господарювання підприємств

  Сутність цінової політики підприємства. Вплив цінової політики на формування доходів, фінансового результату та беззбитковості підприємства. Типи ефективності господарювання підприємства та фактори її зростання. Аналіз цінової політики підприємства.
  
  курсовая работа [261,7 K], добавлен 23.07.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам