Управління витратами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Криворізький національний університет

Кафедра економіки, організації та управління підприємствами

Контрольна робота

з дисципліни «Управління витратами»

Кривий Ріг 2015

Теоретична частина

витрата собівартість змінний

Сутність витрат на виробництво. Витрати втрачених можливостей

Витратами виробництва називаються витрати ресурсів на виготовлення товарів і послуг, виражені у грошовій формі. У процесі виробництва здійснюються витрати живої та уречевленої праці. У витратах виробництва затрати праці набирають форми затрат капіталу.

Витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок - підприємств. Витрати суспільства - це сукупність витрат (матеріальних та живої праці), що відображають вартість виробництва кінцевої продукції для суспільства. Тобто це усі затрати суспільно необхідної праці на виробництво кінцевої продукції. Вони складаються зі спожитих засобів виробництва, заробітної плати, прибутку і набувають форми вартості продукції.

Витрати підприємств - це сукупність усіх спожитих ресурсів на виробництво того чи іншого продукту. Вони характеризують вартість виробництва продукції для підприємства. Витрати підприємства складаються зі спожитих засобів виробництва та заробітної плати і набувають форми собівартості продукції. Різниця між вартістю продукції і собівартістю дорівнює розміру прибутку підприємства. Витрати підприємств виражають реальні виробничі відносини ринкової системи господарювання.

Витрати виробництва щодо окремого підприємства можна поділити на економічні (вмінені) та бухгалтерські (явні) витрати.

Економічні (вмінені) витрати - це явні (зовнішні) витрати виробництва (витрати на придбання ресурсів, що не належать власникам підприємства) та ще й неявні (внутрішні), або альтернативні витрати (власні виробничі ресурси підприємства). Тобто, це вартість усіх виробничих ресурсів незалежно від того, чи вони є власністю підприємства, чи купуються на ринку.

Бухгалтерські витрати - це усі витрати виробництва, які пов'язані з придбанням необхідних для забезпечення випуску продукції ресурсів за ринковими цінами. Тобто, це грошові витрати на придбання виробничих ресурсів, що не належать підприємству.

У деяких випадках у підприємницькій діяльності виникають витрати, які підприємства не зможуть собі відшкодувати за жодних умов. Такий вид витрат називають незворотними витратами підприємства.

Також розрізняють постійні та змінні витрати. Постійні витрати - це витрати на обслуговування і управління виробництвом, які підприємство несе незалежно від обсягів виробництва продукції (послуг), тобто їх розмір є незмінним, яка би кількість товару не вироблялася. Вони оплачуються і тоді, коли не виробляється ніякої продукції. До них належать витрати на опалення, освітлення, амортизаційні відрахування, утримання управлінського персоналу, охорони, виплата відсотків за позиками, орендна плата, страхові внески тощо.

До змінних витрат виробництва належать витрати на сировину, матеріали, електроенергію, заробітну плату робітникам, тобто усі витрати, які не належать до постійних їх зараховують до змінних витрат тому, що вони змінюються залежно від обсягу виробництва підприємства. Загальну суму постійних і змінних витрат на кожному конкретному рівні виробництва називають валовими витратами виробництва.

Поняття граничні витрати. До них належать витрати підприємства, необхідні для виробництва кожної додаткової одиниці продукції. Граничні витрати показують зміну у витратах підприємства, яка пов'язана зі зменшенням чи збільшенням обсягу виробництва на одну додаткову одиницю продукції.

Середні витрати - це витрати на виробництво одиниці продукції, які дорівнюють валовим витратам, поділеним на вироблену кількість продукції. Середні змінні витрати визначають шляхом ділення суми змінних витрат на кількість продукції. Порівнюючи середні витрати з ціною продукції, можна визначити, чи прибуткове виробництво.

Склад і структура витрат залежать від характеру й умов виробництва продукції за тієї або іншої форми власності, від співвідношення матеріальних і трудових витрат та інших чинників.

У процесі колообігу і обігу капіталу підприємства грошові витрати відособлюються від вартості у вигляді поточних витрат і набувають форм собівартості продукції. Вона є мірилом реальних витрат і доходів.

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. Ці витрати за економічним змістом групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати (сировини, матеріалів, палива, електроенергії, напівфабрикатів);

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи, у які входять відрахування на державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття;

- амортизація основного капіталу, включно з прискореною амортизацією;

- інші витрати.

До виробничої собівартості зараховують: прямі матеріальні (виробничі) витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, які не зараховують до виробничої собівартості, такі: адміністративні витрати, витрати на реалізацію продукції і витрати на рекламу. Ці витрати відносять на дохід, тобто на зменшення валового прибутку підприємства.

Щодо одиниці продукції розрізняють:

прямі витрати - пов'язані з процесом виробництва (затрати на сировину і матеріали, зарплата основних виробничих працівників і т. д.). Вони відносяться на окремі види продукції і можуть бути розраховані безпосередньо на одиницю продукції;

непрямі витрати - пов'язані з роботою підприємства в цілому (цехові і загальновиробничі витрати), їх не можна безпосередньо розрахувати на одиницю продукції (за обсягом і асортиментом).

За економічним змістом витрати діляться на:

основні - пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції;

накладні (загальновиробничі) - охоплюють витрати на організацію, управління, технічну підготовку і обслуговування виробництва, відсотки за кредит банку, витрати на охорону праці та оплату праці управлінського апарату, канцелярські витрати тощо.

Відсоткове співвідношення елементів витрат у повній собівартості на виробництво продукції характеризує структуру собівартості.

Витрати втрачених можливостей (наявні витрати) - характеризують втрачену вигоду, яка пов'язана з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає застосування іншого можливого варіанту отримання прибутку.

Неявні витрати - це доходи, які могло б отримати підприємство за власні ресурси, якби використовувало їх не саме, а надавало за ринкову плату іншим господарюючим суб'єктам.

Практична частина

Задача №1

Розрахувати величину постійних та змінних витрат підприємства, використовуючи алгебраїчний та графічний методи, якщо відомі варіанти загальних витрат при відповідних варіантах виробництва:

Обсяг виробництва, од. прод.	Загальні витрати, гр. од.
Q1	Q2	TC1	TC2
202	502	452	602

Розв'язання:

1). Визначаємо величину постійних та змінних витрат підприємства алгебраїчним методом за допомогою рівняння:

у = а ± вх;у = ТС;х = Q;ТС = FC + AVC ? Q,

де FC - постійні витрати;

AVC - середні витрати.

гр. од.

Після визначення AVC підставляємо в рівняння і визначаємо коефіцієнт «а»:

452,00 = FC₁ + 0,5 ? 202602,00 = FC+ 0,5 ? 502

FC₁ = 351 гр. од. FC₂ = 351 гр. од.

VC₁ = TC₁ - FC₁ VC₂ = TC₂ - FC₂

VC₁ = 452,00 - 351 = 101 гр. од. VC₂ = 602,00 - 351 = 251 гр. од.

2). Графічним методом.

Так як по графіку загальні витрати (ТС) по відношенню до обсягу виробництва (Q) в короткостроковому періоді зростають лінійно, цю залежність можна відобразити лінійною прямою.

Величина постійних витрат (FC) залишається незмінною при різних обсягах виробництва (202 та 502 од. продукції) і складає 351 гр. одиниць.

Величина змінних витрат (VC) ?????????? ?????????? ?? ????? ?????? ???????????, а саме - при обсязі виробництва 202 од. продукції змінні витрати складають 101 гр. од., а при обсязі виробництва 502 од. продукції - 251 гр. одиниць.

Загальні витрати (TC) також збільшуються прямопропорційно зростанню змінних витрат.

Задача №2

Розподілити загальногосподарські витрати підприємства за місяць за такими даними:

База розподілу (БР), машино-год.	Витрати при нормальній потужності, грн.	Фактичні витрати, грн.
нормальна	фактична	ТС	FC	VC
502	202	2302,00	1602,00	702,00	2002,00

Розв'язання

Розподіл загальновиробничих витрат.

Показник	Значення	(К) на 1 базу розподілу	Витрати
			На вироб-во, грн.	На збут, грн.
БР норм. маш-год.	502
БР факт. маш-год.	202
ТС норм.	2302,00	4,586
FC норм.	1602,00	3,191
VC норм.	702,00	1,398
ТC факт.	2002,00
VC факт.	282,40		282,40
FC факт.	1719,60
FC факт. розпод.	644,58		644,58
FC факт. не розп.	1075,02			1075,02

1. Розрахуємо коефіцієнт використання обладнання (чим ближче цей показник до 1, тим ліпше використовується виробнича потужність):

2. Визначаємо коефіцієнти, які показують величину експлуатаційних витрат на одну відпрацьовану обладнанням годину:

3. Знаходимо фактичні VC і FC:

Величина відноситься на виробництво.

4. Розраховуємо розподілену і не розподілену частини FC:

Розподілена частина FC відноситься на виробництво.

Перевірка:

TC^факт =VC^факт+ FC^факт

ТС^факт = 282,40 + 1719,60 = 2002,00 грн.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Згідно наведених розрахунків можна зазначити, що фактичний обсяг виробництва нижчій за очікуваний середній рівень. Сума постійних фактичних (розподілених) загальновиробничіх витрат () віднесених на собівартість виробленої продукції нижча за суму постійних фактичних (нерозподілених) витрат ().Тобто має місце збільшення витрат на збут у сумі 1075,02 грн.

Задача №3

На основі наведених даних розрахувати виробничу та повну собівартість.

Підприємство займається виробництвом залізобетонних блоків. На виготовлення 1м³ блоків витрачається:

* сировина та матеріали складають 38,37 грн. в т.ч.: цемент 20,31 грн., щебінь 5,25 грн., пісок 0,45 грн., пінопласт 12,36 грн.

* допоміжні матеріали 5,12 грн.

* транспортно-заготівельні витрати (25% від вартості матеріальних витрат) - 9,59 грн.

* паливо 12,00 грн.

* енергія 1,90 грн.

* заробітна плата основних робітників 25,60 грн.

* відрахування на соціальні заходи 7,42 грн.

* загальногосподарські витрати 52,35 грн.

* адміністративні витрати 16,78 грн.

* витрати на збут 1,50 грн.

Розв'язання

Для зручності складаємо розрахункову таблицю.

Табл. 1. Розрахунок виробничої та повної собівартості

№ п/п	Стаття калькуляції	На одиницю продукції, грн.
1	Матеріальні витрати	38,37
2	Допоміжні матеріали	5,12
3	Транспортно-заготівельні витрати	9,59
4	Витрати на паливо	12,00
5	Витрати на енергію	1,90
6	Заробітна плата основного виробництва	25,60
7	Соціальні виплати	7,42
8	Загальногосподарські витрати	52,35
	Виробнича собівартість	152,35
	Адміністративні витрати	16,78
	Витрати на збут	1,50
	Повна собівартість	170,63

С_вир = 38,37 + 5,12 + 9,59 + 12,00 + 1,90 + 25,60 + 7,42 + 52,35 = 152,35 грн.

С_повна = 152,35 + 16,78 + 1,50 = 170,63 грн.

Виробнича собівартість визначається як сума всіх статей витрат і складає 152,35 грн. Повна собівартість відрізняється від виробничої собівартості на величину адміністративних витрат та витрат на збут. Її сума становить 170,63 грн.

Задача №4

На початок звітного періоду на підприємстві в залишку значилось 250 кг цементу вартістю 0,40 грн. за 1 кг. Протягом звітного періоду підприємство придбало цемент у такій кількості та за такими цінами: 300 кг за ціною 0,35 грн., 250 кг за ціною 0,42 грн., 190 кг за ціною 0,27 грн. У цьому ж періоді було відпущено у виробництво 870 кг цементу.

Визначити:

1) методами LIFO, FIFO та середньозваженої собівартості, собівартість відпущених у виробництво ресурсів;

2) облікову вартість залишків запасів на кінець звітного періоду;

3) фінансові результати діяльності підприємства, при величині прибутку Х, що більше від собівартості на 10N;

4) побудувати порівняльну таблицю та обґрунтувати отримані результати.

Табл.

Період	Q, кг	P, грн.
Залишок	250	0,40
1	300	0,35
2	250	0,42
3	190	0,27
Разом	990	-

Розв'язання

1. Визначаємо собівартість відпущених у виробництво ресурсів.

2. Облікову вартість залишків запасів на кінець звітного періоду.

а) Метод FIFO ( First In, First Out) - метод, відповідно до якого вартість списаних у виробництво запасів визначається за вартістю запасів, які першими надійшли на підприємство з урахуванням залишків минулого періоду.

990 - 870 = 120 кг.

Вартість _відп. = 250 ? 0,40 + 300 ? 0,35 + 250 ? 0,42 + 70 ? 0,27 = 328,90 грн.

Вартість _зал. = 120 ? 0,27 = 32,40 грн.

б) Метод LIFO (Last-In, First-Out) - метод, відповідно до якого вартість списаних у виробництво запасів визначається за вартістю запасів, які останніми надійшли на підприємство.

Вартість _відп. = 190 ? 0,27 + 250 ? 0,42 + 300 ? 0,35 + 130 ? 0,40 = 313,30 грн.

Вартість _зал. = 120 ? 0,40 = 48,00 грн.

в) Метод середньозваженої собівартості - при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням загальної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та одержаних у звітному місяці запасів:

грн.

Вартість _відп. = 870 ? = 870 ? 0,3649 = 317,46 грн.

Вартість _зал. = 120 ? = 120 ? 0,3649 = 43,79 грн.

3. Фінансовий результат діяльності підприємства, при величині прибутку Х, що більше від собівартості на 10N (10 ? 2 = 20).

Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період порівняємо доходи звітного періоду і витрати, понесені у зв'язку з отриманням цих доходів.

Прибуток (PF): PF = TR - В_відп.,

де валовий доход (TR) = Q ? P

TR = 317,46 + 20,00 = 337,46 грн.

1) FIFO 337,46 - 328,90 = 8,56 грн.

2) LIFO 337,46 - 313,30 = 24,16 грн.

3) Серед. зваж. собівартість 337,46 - 317,46 = 20,00 грн.

4. Порівняльна таблиця.

Показник	FIFO	LIFO	Серед. зваж. собівартість
Вартість відп.	328,90	313,30	317,46
Вартість зал.	32,40	48,00	43,79
	337,46
PF	8,56	24,16	20,00

Результати наведених розрахунків показують, що собівартість відпущених у виробництво ресурсів за методом FIFO - є найвищою, а саме 328,90 грн., а найнижчою - за методом LIFO - 313,30 грн. Відповідно й показник прибутку найвищий за методом LIFO - 24,16 грн. і найбільш низький за методом FIFO - 8,56 грн.

При використанні метода FIFO собівартість відпущених у виробництво ресурсів перебуває під впливом цін, що склалися на початок періоду (вартість початкових залишків і перших надходжень). Метод забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за формулою FIFO найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

При використанні метода LIFO собівартість відпущених у виробництво ресурсів більше відповідає поточній вартості відпущених ресурсів. Маємо найвищу собівартість продажу, але найменший прибуток. В умовах інфляції ця формула найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки та збитки. З іншого боку, використання формули LIFO призводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Використання методу середньозваженої вартості відпущених у виробництво ресурсів не відображає динаміку цін протягом звітного періоду та їх тенденцію.

Отже, розглянуті методи оцінки запасів і визначення собівартості призводять до різних результатів, що впливає на величину прибутку. Вибір методу оцінки запасів і формули визначення собівартості залежить від специфіки діяльності підприємства, фінансового впливу даних методів і витрат, пов'язаних з їх застосуванням.

Список використаних джерел

1. Великий Ю. М., Прохорова В. В., Сабліна Н. В. Управління витратами підприємства. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2009 р. - 192 с.

2. Грещак М. Г., Коцюба О. С. Управління витратами: Навч. метод. посібник для самост. вивч. дисцип. - К.: КНЕУ, 2009 - 350 с.

3. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами. - Київ: Лібра, 2010. - 880 с.

4. Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 120 с.

Размещено на Allbest.ru

...