Інтуїтивні методи прогнозування

Процес прогнозування достатньо актуальний в даний час. Сьогодні науці відомо більше 150 методів і прийомів, які використовуються або запропоновані до використання у прогнозуванні. Кожен метод має свої особливості залежно від мети його використання і рівня проведених досліджень. Методи розрізняються також за науковою обґрунтованістю і призначенням. Вибір методів прогнозування здійснюється відповідно до характеру об'єкта і вимог, які висуваються до інформаційного забезпечення.

Основна ідея прогнозування на основі експертних оцінок полягає в побудові раціональної процедури інтуїтивно-логічного мислення людини в поєднанні з кількісними методами оцінки та обробки отриманих результатів.

Сутність методів експертних оцінок полягає в тому, що в основу прогнозу закладається думка фахівця або колективу фахівців, засноване на професійному, науковому і практичному досвіді.

Мета: розглянути сутність інтуїтивних методів прогнозування.

З поставленої мети можна виокремити такі завдання:

· дослідити сутність та особливості інтуїтивних методів;

· характеристика методів індивідуальних та колективних експертних оцінок.

1. Сутність та особливості інтуїтивних методів

Інтуїтивні методи прогнозування як науковий інструмент вирішення складних неформалізованих проблем дають змогу отримати прогнозну оцінку стану розвитку об'єкта в майбутньому незалежно від інформаційної забезпеченості. Їхня сутність полягає в побудові раціональної процедури інтуїтивно-логічного мислення людини в поєднанні з кількісними методами оцінки й обробки отриманих результатів. При цьому узагальнена думка експертів приймається як вирішення проблеми.

Інтуїтивні методи прогнозування застосовуються в таких випадках:

1) об'єкт, економічне явище не піддаються математичному опису, формалізації;

2) статистична вибірка нерепрезентативна;

3) немає необхідних засобів та ресурсів для проведення формалізованих досліджень (обчислювальної техніки, програмного забезпечення, кваліфікованих кадрів);

4) виникли екстремальні ситуації, коли потрібне прийняття швидких рішень [1, c. 159].

За допомогою застосування методів експертних оцінок можна вільно вирішувати такі типові задачі:

складання переліку можливих подій у різних галузях за певний проміжок часу;

визначення найбільш імовірних інтервалів часу здійснення багатьох подій;

визначення цілей і завдань управління з упорядкуванням їх за ступенем важливості;

розробка альтернативних варіантів вирішення завдання з оцінкою їхньої переваги;

альтернативний розподіл ресурсів для вирішення завдань з ранжируванням їхньої черговості;

альтернативні варіанти прийняття рішень у певній ситуації з оцінкою їхньої переваги [2, c. 206].

Завдяки застосуванню експертних оцінок отримують два види інформації, на підставі якої вирішуються два види завдань різної значимості і на різних рівнях управління:

1. Інформація про поодинокі причинно-наслідкові зв'язки в конкретних умовах місця і часу. Здебільшого цю інформацію одержують в результаті опитування керівників виробничих підрозділів підприємства (бригадири, керівник відділення, начальник цеху) та робітників. Вона призначена для пошуку напрямів підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції шляхом встановлення причин непродуктивного використання ресурсів та формування дієвих заходів щодо їх усунення.

2. Інформація про типові взаємозв'язки досліджуваних економічних явищ і процесів. Таку інформацію здатні надати тільки експерти високого класу, професіонали, глибоко обізнані з сутністю та закономірностями прояву вказаних явищ за різних умов господарювання [1, c. 168].

Основними завданнями, які найчастіше вирішуються на практиці на основі отриманої від експертів інформації, є:

- ранжування (впорядкування, розміщення в порядку зростання чи спадання) факторів та відповідних показників, що їх характеризують, за їх значимістю в розвитку досліджуваного явища, процесу;

- ранжування підприємств чи їх структурних виробничих підрозділів (бригад, цехів, ділянок) за рейтингом, в основу якого покладено сукупність різних показників, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності чи окремих її видів (фінансовий стан, рентабельність, платоспроможність тощо);

- попередня оцінка виконання плану за певним показником.

Цільовий аналіз, що ґрунтується на результатах експертних оцінок, здійснюється у декілька етапів:

1. Визначення мети дослідження.

2. Визначення необхідного кількісного та якісного складу групи експертів.

3. Створення групи експертів.

4. Визначення способу опитування.

5. Складання програми обстеження і анкети (листка) опитування.

6. Проведення опитування.

7. Зведення, групування та аналіз отриманої від експертів інформації.

8. Узагальнення результатів експертизи і розробка можливих варіантів рішень для досягнення поставленої мети [2, c. 213].

Отже, методи експертної оцінки вимагають ретельної підготовки експертів.

2. Методи індивідуальних та колективних експертних оцінок

Всі експертні оцінки можуть бути поділені на індивідуальні і колективні.

Індивідуальні експертні оцінки, або метод узгодження оцінок, припускає, що кожен експерт дає свою (особисту) оцінку імовірності події.

Розрізняють такі індивідуальні експертні методи: інтерв'ю, аналітичні записки, написання сценарію.

Метод інтерв'ю передбачає бесіду прогнозиста з експертом, у ході якої прогнозист відповідно до заздалегідь розробленої програми ставить перед експертом питання щодо перспектив розвитку прогнозованого об'єкта. Успіх такої оцінки в значній мірі залежить від здатності експерта експромтом давати висновок по різних фундаментальних питаннях. Аналітичні експертні оцінки передбачають тривалу і ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об'єкта. Цей метод дає можливість експерту використовувати всю необхідну йому інформацію про об'єкт прогнозу. Свої розуміння експерт оформляє у вигляді доповідної записки [3, c. 71].

Аналітичний метод передбачає ретельну самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об'єкта. Експерт може використовувати всю необхідну йому інформацію про об'єкт прогнозу. Свої висновки він оформляє у вигляді доповідної записки. Основна перевага цього методу - можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта. Однак він мало придатний для прогнозування складних систем і вироблення стратегії через обмеженість знань одного фахівця-експерта в суміжних галузях знань.

Анкетування - це спілкування з експертом у письмовій формі. З цією метою розробляється спеціальна анкета, яка містить перелік запитань, на які експерта просять дати відповіді. Аналітичний метод передбачає всебічний аналіз прогнозованого соціально-економічного явища з підготовкою відповідної доповідної записки.

Написання сценарію - це метод, за допомогою якого встановлюється логічна послідовність подій з метою показати, як, виходячи з існуючої ситуації, може крок за кроком розгортатися майбутній стан об'єкта дослідження. Опис звичайний відбувається в явно виражених тимчасових координатах. Ця особливість істотна при прогнозуванні в області соціально-економічних проблем, однак для цілей науково-технічних прогнозів явна залежність від часу є не завжди обов'язковою. Основне призначення сценарію - визначення генеральної мети розвитку об'єкта прогнозування, виявлення основних факторів фону і формулювання критеріїв для оцінки верхніх рівнів «дерева цілей». У сценарії використовуються заздалегідь підготовлені прогнози і матеріали по розвитку об'єкта прогнозування. Розробка сценарію примушує дослідника займатися деталями і процесами, що він міг би легко упустити, якби обмежився абстрактними розуміннями.

Сценарій повинний бути написаний так, щоб після ознайомлення з ним стала зрозумілою генеральна мета проведеної роботи у світлі політичних, ідеологічних і соціально-економічних задач на прогнозований період. Сценарій є тією інформацією, на підставі якої буде проводитися вся подальша робота, тому фахівці, що розробляють його, повинні при роботі використовувати право консультацій з необхідними фахівцями, користуватися матеріалами галузевих інститутів інформації, вимагати необхідні довідки від установ. Сценарій у готовому вигляді повинний підлягати аналізу. З подальшого розгляду виключається все те, що, на думку фахівців, достатньо забезпечено на розглянутий період, тобто знаходиться на високому рівні розвитку. На підставі аналізу інформації, що придатна для майбутнього прогнозу, формулюються мета, критерії, розглядаються альтернативні рішення [4, c. 145].

При розробці сценарію, якщо в ній бере участь група фахівців, завжди виникає невизначеність, зв'язана із суб'єктивністю їхніх суджень. Цінність сценарію тим вище, чим менше ступінь невизначеності, тобто чим більше ступінь погодженості думок експертів. Тому не можна упускати з поля зору наступні питання: наскільки велика існуюча невизначеність? Що варто зробити, щоб її зменшити? Яка очікувана ступінь зменшення невизначеності при продовженні розробки?

Основними перевагами розглянутих методів є можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта і незначність психологічного тиску, що має вплив на окремого працівника. Однак ці методи мало придатні для прогнозування найбільш загальних стратегій через обмеженість знань одного фахівця-експерта про розвиток суміжних областей науки.

Методи колективних експертних оцінок передбачають визначення ступеня узгодженості думок експертів з перспективних напрямків розвитку об'єкта прогнозування, сформульованим окремими фахівцями. У сучасних умовах використовується математико-статистичний інструментарій для обробки результатів опитування експертів. Наприклад, для оцінки ступеня узгодженості думок експертів щодо вирішення тієї чи іншої досліджуваної проблеми обчислюються: дисперсія оцінок, середньоквадратичне відхилення оцінок і на цій основі - коефіцієнт варіації оцінок. Чим менше значення цього коефіцієнта, тим вище узгодженість думок експертів [4, c. 184]. Для організації проведення експертних оцінок створюються робочі групи, до функцій яких входять проведення опитування, обробка матеріалів і аналіз результатів колективної експертної оцінки. Робоча група призначає експертів, які дають відповіді на поставлені питання, що стосуються перспектив розвитку даного об'єкта. Кількість експертів, що залучаються для розробки прогнозу, може коливатися від 10 до 150 осіб залежно від складності об'єкта. Визначається мета прогнозу, розробляються питання для експертів. При проведенні опитування необхідно забезпечити однозначність розуміння окремих питань і незалежність суджень експертів. Після опитування здійснюється обробка матеріалів, отриманих в результаті колективної експертної оцінки. Остаточна оцінка може визначатися як середнє судження або як середнє арифметичне значення оцінок всіх експертів.

Також можуть використовуватися й інші підходи. При розробці науково-технічних прогнозів методика статистичної обробки матеріалів передбачає використання сукупності оцінок відносної важливості, зроблених експертами по кожному з оцінюваних напрямків наукових досліджень. Оцінки важливості виражаються в балах і можуть приймати значення від 0 до 1, від 0 до 10, від 0 до 100 і т.д.

Колективні експертні оцінки передбачають розробку прогнозу на основі узагальнення думок різних експертів. При колективних експертних оцінках використовуються методи: "мозкової атаки", "комісій" (метод "круглого столу"), Дельфі, "дерева цілей", матричний.

Метод "мозкової атаки" має на меті одержати колективну генерацію ідей і творче вирішення поставленої проблеми та визначити можливі варіанти розвитку подій. Для цього формується група експертів на чолі з ведучим. Якщо до складу групи входять учасники одного рангу, то допускається знання експертами один одного. Якщо група формується з експертів різного рангу, то бажано, щоб вони не були знайомі, тобто їм просто привласнюють номери [3, c. 84]. Ведучий тільки на самому початку "мозкової атаки" активно звертає увагу експертів на основне питання розв'язуваної проблеми, допомагає сконцентрувати висування ідей, далі його роль стає пасивною, настає стадія спонтанного висування принципово нових ідей. Завдання ведучого - всіляко стимулювати робочий процес, створювати невимушену обстановку, записувати висловлення на магнітофон для наступного їх аналізу та систематизації.

Формування груп учасників: 10--15 чоловік висококваліфікованих, ерудованих спеціалістів.

Складання проблемної записки для учасників:

опис методу, за яким проводиться "мозкова атака" (принципи, умови, гарантії авторства генераторам ідей);

опис проблемної ситуації (аналіз причин, можливих наслідків, шляхів вирішення проблеми, формулювання проблемної ситуації у вигляді головного питання з ієрархією підпитань).

Генерація ідей -- обговорення проблемної ситуації за певними правилами: точні й лаконічні висловлювання (максимум три речення); не дозволяються скептичні й критичні зауваження, а також використання так званих домашніх заготовок. При використанні даного методу тривалість роботи експертів триває від 20 хв. до 1 год. [5, c. 103].

Метод "635" - один з різновидів "мозковий атаки". Цифри 6, 3, 5 позначають шість учасників, кожен з яких повинен записати три ідеї протягом п'яти хвилин. Лист ходить по колу. Таким чином, за півгодини кожен запише в свій актив 18 ідей, а все разом - 108. Структура ідей чітко визначена. Можливі модифікації методу. Цей метод широко використовується в зарубіжних країнах (особливо в Японії) для відбору з безлічі ідей найбільш оригінальних і прогресивних за рішенням певних проблем.

Метод "комісій" ґрунтується на тому, що призначає чи вибирає комісія, яка наділяється правом попереднього або остаточного висновку, тобто комісія організує "круглий стіл", у рамках якого будуть узгоджуватись думки експертів з метою вироблення єдиної думки.

Поряд з порівняно швидким рішенням проблеми цей метод має істотний недолік, який полягає в тому, що експерти заздалегідь зорієнтовані на компромісне вирішення проблеми, а це у свою чергу припускає достатнє перекручування результатів прогнозування [3, c. 163].

У 50-х роках груповий підхід до прогнозування був принципово доопрацьований: у його основу лягли збір та обробка інформації, наукових поглядів, для чого вченим розсилали анкети, які згодом узагальнювали і робили необхідні висновки. Цей підхід одержав назву методу "Дельфі".

Суть методу "Дельфі" полягає у проведенні анкетних опитувань експертів (висококласних фахівців у необхідних галузях знань). На відміну від інших методів він має три такі особливості: повна анонімність експертів; використання результатів попереднього туру опитування; повна статистична характеристика групової відповіді. В ході процедури прогнозування експерти не знають один одного і не спілкуються між собою. При використанні результатів попереднього туру фахівець вибирає з анкет тільки ту інформацію, яка стосується поставленої проблеми; не допускається постановка нових задач і нових проблем. Статистична оцінка припускає усереднену оцінку прогнозу показників цієї проблеми групою експертів [2, c. 256].

При прогнозуванні за допомогою методу "Дельфі" доцільно поставити і розв'язати такі основні задачі: сформувати експертну групу; підготувати і провести експертизу; статистично опрацювати інформацію й проаналізувати результати; обґрунтувати вірогідність прогнозу; передати прогноз замовнику.

Необхідно зазначити, що відповіді і висновки експертів певною мірою вже визначені заданими питаннями. Тому організатор опитування експертів особливу увагу звертає на таке:

1) питання в анкетах формуються таким чином, щоб їм можна було дати кількісну характеристику;

2) опитування проводиться в кілька турів;

3) після кожного туру питання в анкетах уточнюються;

4) після кожного туру інформація обробляється і середня оцінка результатів опитування надається кожному експерту для ознайомлення.

Метод "дерева цілей" може оперувати з якісною і кількісною інформацією. Він дає змогу розбивати основну задачу прогнозування на підзадачі і створювати систему "зважених" за експертними оцінками зв'язків. Для цього може бути використана математична теорія графів [4, c. 119].

Графом називають фігуру, що складається з точок-вершин, з'єднаних відрізками-ребрами. Графи можуть містити або не містити цикли (петлі), бути зв'язаними або незв'язаними, орієнтованими або неорієнтованими. Вибір структури графа визначається тією сукупністю компонентів та елементів системи, яку він повинен формалізувати.

"Дерево цілей" - це граф-дерево, що виражає відношення між вершинами-етапами або проблемами досягнення мети . Кожна вершина є мета для всіх вихідних з неї гілок.

У "дереві цілей" вершини можуть мати кількісну оцінку. Ці оцінки прийнято називати коефіцієнтами відносної важливості. При присвоєнні коефіцієнтів відносної важливості варто враховувати, що на певному рівні їх сума має дорівнювати одиниці. Цю умову прийнято називати нормуванням. Коефіцієнти відносної важливості обчислюються за кожною гілкою дерева цілей (по ланцюжку від вершини до базису).

Побудова "дерева цілей" вимагає вирішення таких завдань:

1) прогнозування об'єкта як системи;

2) розробка сценарію досягнення кінцевої мети;

3) обґрунтування коефіцієнта відносної важливості.

Матричний метод використовується у випадку експертного прогнозування великих систем. Тоді виникає необхідність узгодження прогнозів окремих компонентів, встановлення і прогнозування основних зв'язків між ними, тобто події в системі мають перехресний вплив, який необхідно виявити. Спочатку здійснюється первісний прогноз розвитку компонента в часі (з певною ймовірністю), потім виявляється перехресний вплив одних подій на інші. Характер впливу може бути визначений як негативний, нейтральний і позитивний. Інтенсивність впливу може визначатись у відсотках, балах тощо. При прогнозуванні обов'язковим є врахування впливу більш ранньої події на більш пізні [5, c. 112].

Отже, методи експертних оцінок відіграють важливу роль в економічних дослідженнях, особливо у проведенні стратегічного і функціонально-вартісного аналізу.

експертний оцінка статистичний економічний

Висновки

На основі поставленої мети можна зробити висновки.

Прогнозні експертні оцінки відображають індивідуальне судження фахівців щодо перспектив розвитку об'єкта і засновані на мобілізації професійного досвіду й інтуїції. Методи експертних оцінок використовуються для аналізу об'єктів і проблем, розвиток яких або цілком, або частково не піддається математичній формалізації, тобто для яких важко розробити адекватну модель. Методи експертної оцінки, що застосовуються в прогнозуванні, поділяються на індивідуальні і колективні.

Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думок експертів-фахівців відповідного профілю незалежно один від одного. Методи колективних експертних оцінок ґрунтуються на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об'єкта прогнозування.

Список використаних джерел та літератури

1. Рузавін Г.І. Методологія наукового пізнання: Посібник для вузів / Г.І. Рузавін. - М.: ДАНА, 2005. - 287 с.

2. Плишевський В. Г. Прогнозування, проектування і моделювання в соціальній роботі: навчальний посібник. Вид-во Соціально-технологічний інститут МГУС, 2010. - 305 с.

3. Присенко Г. В., Равікович Є. І. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 378 с.

4. Науменко В., Панасюк Б. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. - К.: Глобус, 2006. - 245 с.

5. Холден К., Піл Д. А. Економічне прогнозування: Вступ. - К.: Інформтехніка, ЕМЦ, 2009. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru