Аналіз оборотних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна сутність та класифікація оборотних активів

оборотний планування актив економічний

В процесі господарської діяльності оборотні активи безперервно і послідовно змінюються. Грошова форма активів підприємства перетворюється в матеріальну (виробничі запаси), яка при здійсненні технологічного процесу господарської діяльності матеріалізується у готову продукцію або товар для покупців, які відповідно реалізуються, суб'єкт господарювання через систему розрахунків отримує виручку і відшкодовує (повністю, частково) витрачені виробничі запаси та інші спожиті ресурси й формує фінансовий результат.

Оборотні активи підприємства в кожний момент господарської діяльності одночасно перебувають в усіх стадіях кругообігу. В той час, коли одна частина оборотних активів надходить у виробництво у вигляді виробничих запасів, інша частина активів формується як результат виробництва у вигляді готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а третя частина реалізується покупцям і перетворюється через розрахунки в грошові кошти. Одночасне знаходження оборотних активів на всіх стадіях забезпечує безперервний процес господарської діяльності і безперебійну роботу підприємства.

Розмір залишків запасів, які утворюються кожною їх складовою частиною, має бути оптимальним при забезпеченні безперервної, безперебійної і ритмічної роботи підприємства, у відповідності з його бізнес-планом. За відповідності складу, структури й наявності запасів, визначеному технологічному процесу і обсягам господарської діяльності підприємство отримує максимальний прибуток.

Заниження розміру майна у запасах підприємства може створити перебої у господарській діяльності, призвести до зменшення її обсягів та невиконання договорів з покупцями і відповідно погіршення фінансового результату. Надлишок запасів призводить до відволікання ресурсів з господарської діяльності, послаблення режиму економії, додаткових витрат на їх зберігання, природних втрат, псування, використання не за призначенням і, відповідно, погіршення фінансового результату.

Необхідний (оптимальний) розмір залишків запасів за окремими видами майна для забезпечення найбільш ефективної господарської діяльності визначається шляхом їх нормування (розрахунку нормативу).

Отримана загальна сума нормативу залишків виробничих запасів використовується для оцінки їх фактичної наявності на підприємстві (надлишок, заниження) та прийняття рішень щодо ліквідації наднормативних запасів або поповнення оптимального до залишків рівня.

Кругообіг оборотних активів

Надлишок чи заниження фактичної наявності запасів на підприємстві визначається шляхом порівняння даних їх залишків за обліком (інвентаризацією) з розрахованим нормативом.

Надлишок оборотних активів створюється у разі перевищення їх фактичних розмірів над нормативними, необхідними для задоволення постійних потреб виробництва в ресурсах.

Заниження оборотних активів означає перевищення їх нормативу над фактичною наявністю, що може бути з вини самого підприємства, постачальників, у результаті зміни умов господарювання та через надзвичайні події.

Кожне підприємство повинно контролювати рівень залишків оборотних активів з метою можливого зниження витрат на утримання залучених фінансових ресурсів, необхідних для їх формування та зберігання і захисту в процесі господарської діяльності.

Невиправданий надлишок, а також значне заниження запасів створюють ланцюг негативних явищ, що призводить до ускладнень господарської діяльності та погіршення фінансових результатів господарювання.

Але при цьому необхідно вирішити: чи можливо зменшити витрати так, щоб це не відбилося негативно на доходах підприємства; чи можливо скорочення витрат перетворити у збільшення чистого прибутку; чи не нанесуть короткострокові скорочення витрат непоправної шкоди.

Оборотні активи, що знаходяться в залишках, весь час поповнюються і використовуються, а їх вартість на звітні періоди відображається в балансі підприємства.

де ЗОА_п і ЗОА_к - залишки оборотних активів за балансом підприємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; П_зп і В_зп - відповідно, поповнення і використання залишків оборотних активів за звітний період.

Рух оборотних активів має наступне призначення:

* використання виробничих запасів, що формує матеріальні витрати (МВ).

де, КВ і ОЦ - відповідно, кількість і облікова ціна використаних виробничих запасів у процесі здійснення господарської діяльності.

Формування матеріальних витрат відбувається на рахунках бухгалтерського обліку (рис.).

Модель формування матеріальних витрат при використанні виробничих запасів підприємства

* надходження виробничих запасів, що формує їх залишки (ВЗ), які забезпечуються розміщенням відповідних фінансових ресурсів;

де, КП і ЦП - відповідно, кількість придбаних виробничих запасів і ціни постачальників;

* формування незавершеного виробництва забезпечуються здійсненням окремих операцій технологічного процесу щодо виготовлення готової продукції, надання послуг і виконання робіт, а його зменшення свідчить про закінчення технологічного процесу і створення об'єктів діяльності у звітному періоді;

де, НВ і НК - незавершене виробництво, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; ЗВ - витрати звітного періоду для створення об'єктів діяльності; СВ - витрати на створені об'єкти діяльності (виробнича собівартість готової продукції, робіт, послуг у звітному періоді).

* забезпечення задоволення попиту покупців і власних потреб на готову продукцію (товари, роботи, послуги) з метою повернення підприємству їх вартості через систему розрахунків та створення об'єктів діяльності;

де, ОП і ОК - залишок об'єктів діяльності відповідно на початок і кінець звітного періоду; СО і ПО - відповідно створені і придбані об'єкти діяльності; ВО і РО - відповідно використані в процесі господарювання і реалізовані об'єкти діяльності;

* формування доходів підприємства через визнання дебіторської заборгованості покупцями в процесі реалізації об'єктів діяльності за умови здійснення розрахунків у майбутньому;

де ДП і ДК - дебіторська заборгованість, відповідно на початок і кінець звітного періоду; ДЗ - дебіторська заборгованість за реалізовані об'єкти діяльності у звітному періоді; ГД - грошові кошти, одержані від дебіторів;

* надходження і витрачання грошових коштів в процесі господарської діяльності;

де, ГП і ГК - залишок грошових коштів, відповідно, на початок і кінець звітного періоду; НГ і ВГ - відповідно, надходження і витрачання грошових коштів.

Готова продукція, виконані роботи, надані послуги, товари, дебіторська заборгованість і грошові кошти, як елементи оборотних активів, не формують витрат, а забезпечують підприємству їх повернення покупцями.

Крім вищенаведених алгоритмів руху оборотних активів, їх об'єкти в процесі господарської діяльності формують адміністративні витрати, витрати на збут і витрати, пов'язані з утриманням соціальної сфери підприємства, які відшкодовуються за рахунок валового прибутку. Використані оборотні активи для створення об'єктів необоротних активів формують капітальні вкладення підприємства і повертаються через амортизаційні відрахування.

Види оборотних активів за основними класифікаційними ознаками:

1) за функціональним призначенням вони поділяються на:

- оборотні виробничі фонди. Це ті активи які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва (сировина і матеріали, тара, запасні частини, малоцінні швидко зношувані предметита-фонди обігу. Це такі активи які залучаються і безпосередньої участі у процесі виробництва не беруть (готова продукція на складі, грошові кошти і їх еквіваленти тощо).

2) За принципами організації оборотні активи поділяються на:

- нормовані (які можуть бути точно визначені як заплановані величини: матеріали, паливо);

- ненормовані (ті в яких складно або неможливо визначити як заплановані величини).

3) За джерелами формування активи поділяються на власні, позикові і залучені:

- власними оборотними активами є такі які характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства;

- позиковими називають грошові кошти, які підприємство позичає у банків у формі кредитів для покриття тимчасових витрат;

- залучені оборотні активи це кошти які є в наявності підприємства і які тимчасово перебувають в обігу підприємства але не належать йому.

4) За ступенем ліквідності і ризику оборотні активи поділяються на:

- високоліквідні (кошти в касі установи, на поточних або депозитних рахунках (строком до одного року) у банку та державні цінні папери або цінні папери, випущені під гарантію держави);

- середньо ліквідні (всі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової табезнадійної; запаси готової продукції, призначеної для реалізації);

- низько ліквідні (це короткострокові і іноді довгострокові позики, факторингові операції, інвестиційні цінні папери, лізингові операції);

- неліквідні (це прострочені позики, деякі цінні папери, меблі, техніка і споруди).

Отже, обґрунтована і повна класифікація оборотних активів має не лише наукове, але й практичне значення, оскільки дозволяє побудувати правильну систему обліку та аналізу наявності і руху оборотних активів, а також забезпечує ефективне управління цими активами для безперервного процесу виробництва та реалізації продукції.

2. Фактори що впливають на формування та використання ОА

Вагомий внесок у дослідження факторів, які впливають на стан оборотних активів, зробили українські вчені Л.В. Пан, Ю.В. Петренко, О.Г. Коренєва, А.М. Поддєргін. Але слід відмітити, що в їхніх працях увага зосереджена лише на окремих зовнішніх чинниках, які впливають на ефективність функціонування оборотних активів. Так, Л. Пан наголошує лише на такій негативній ваді фінансової системи України, що призводить до проїдання оборотного капіталу, як інфляція. Поряд з інфляцією Ю. Петленко досліджує чинники, які впливають на забезпеченість підприємств оборотними активами, - відсутність механізму поповнення обігових коштів та відсутність управління фінансовими ресурсами підприємства. Вплив системи податкових платежів на забезпеченість підприємств оборотними активами досліджується у працях О. Коренєвої та А. Поддєрьогіна. [24]

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю на певну дату. Порівняння фактичної наявності активів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних коштів.

Брак власних оборотних активів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Він може виникати з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно, через стихійне лихо та з інших причин.

Надлишок власних оборотних активів може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету, безоплатного надходження товарно матеріальних цінностей від інших організацій, неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та інше. [31]

Ефективність використання оборотних активів на підприємстві має важливе значення, оскільки справляє значний вплив на загальну ефективність всієї сукупності засобів, залучених підприємством. Це пояснюється тим, що тривалість обороту основних і оборотних коштів суттєво відрізняється через принципові відмінності за характером участі у виробничому процесі основних та виробничих фондів. Якщо перші одноразово беруть участь у процесі виробництва, то оборотні фонди - один раз, повністю споживаючись у кожному його циклі. Оборот основних фондів вимірюється роками, в той час як оборотні фонди і фонди обігу протягом року здійснюють, як правило, декілька оборотів. Отже, оборотні активи, що обслуговують оборот оборотних фондів та фондів обігу, багато в чому визначають загальні темпи і ефективність виробництва.

В системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства і зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних активів.

Ефективність використання оборотних фондів не можна вимірювати за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. [40.] Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні активи підприємства здійснюють один оборот (1)

О = С * Д / Р (1)

де, О - термін обертання оборотних активів(днів);

С - середні залишки нормованих оборотних коштів (грн.);

Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р - обсяг реалізованої продукції (грн.).

Цей показник водночас відображає обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використання матеріальних засобів і коштів, показує скільки оборотів відбудеться протягом року або скільки чистої виручки припадає на одиницю оборотних засобів. Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і до окремих статей. Зменшення значення КО на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних активів. Пришвидшення їх оборотності дозволяє зменшити потребу оборотних засобів і використовувати вивільнені кошти для збільшення обсягу виробництва.

Загалом швидкість обороту оборотних активів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства: чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство, тому абсолютне або відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але про уповільнення їх обороту.

Коефіцієнт обчислюється і для окремих складових оборотних активів: коефіцієнт оборотності запасів (КОЗ) вказує, скільки разів у середньому поповнилися запаси підприємства протягом звітного року. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середньо - арифметичне величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції товарів на початок і кінець звітного періоду. Визначити оптимальне для будь - якого підприємства значення цього показника важко, тому слід враховувати особливості конкретного виду економічної діяльності. Однак, позитивною тенденцією є пришвидшення оборотів порівняно з попереднім періодом: чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (КОДЗ) - це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення (КОДЗ) на кінець звітного року порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто є позитивна тенденція до його збільшення.

Оберненим показником до швидкості обороту є коефіцієнт закріплення оборотних засобів (КЗ) (2):

КЗ = ОЗ / РП або 1/КО(.2),

який характеризує скільки оборотних засобів чи окремих її видів припадає на одну гривню чистої виручки. Позитивною тенденцією вважається зменшення цього показника за кілька періодів.

Важливою характеристикою ефективного використання оборотних засобів є час (період) їх обороту (ЧО) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається відношенням оборотності оборотних засобів за такою формулою (3):

ЧО = Т / КО, тобто ЧО = ОЗ. Т / РП, (3)

де, Т - кількість днів, за яку обчислюється оборотність.

Час обороту вказує, скільки днів необхідно підприємству для поповнення його оборотних активів дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації. Чим менша тривалість обороту, тим менша потреба підприємства у власних оборотних засобах. Вивільнені засоби можна використовувати для нарощування обсягів виробництва без залучення додаткових засобів.

Час обороту обчислюється і для окремих складових оборотних активів:

Період обороту запасів (ЧОЗ) - визначається за формулою (4):

ЧОЗ = Т / КОЗ, або ЧОЗ = ЗЗ. Т / СРП (4)

де, ЗЗ - середні залишки запасів (грн.);

СРП - собівартість реалізованої продукції (грн.).

Показник (ЧОЗ) вказує на час, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Зменшення значення (ЧОЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва, не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів.

Період погашення дебіторської заборгованості (ЧОДЗ) - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення (5):

ЧОДЗ = Т / КОДЗ, або ЧОДЗ = ЗДЗ * Т (5)

де, ЗДЗ - середня дебіторська заборгованість.

Зменшення значення (ЧОДЗ) на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок вважається позитивним, особливо в умовах інфляції. Хоча іноді збільшення часу вважається обґрунтованим, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення виручки від реалізації продукції.

Період операційного циклу (ЧОЦ) - є сумою періодів запасів і дебіторської заборгованості. Що можна записати в такому вигляді (6)

ЧОЦ = ЧОЗ + ЧДЗ, (6)

тобто, дорівнює тривалості перетворення придбаних матеріальних ресурсів на матеріальні кошти. Підприємства намагається зменшувати загальну тривалість операційного циклу.

Період фінансового циклу (ЧФЦ) - період обороту коштів, який обчислюється як різниця між періодом операційного циклу і періодом погашення кредиторської заборгованості. Скорочення тривалості фінансового циклу для підприємств є позитивним, однак від ємне значення показника свідчить про нестачу коштів, тобто підприємство живе «в боргу».

Слід зазначити, що вище перелічені показники можна визначати для окремих видів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції чи товарів, зокрема особливо ретельно вивчаються матеріальні ресурси (сировина, матеріали, напівфабрикати, куповані вироби тощо).

Крім показників оборотності, оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці здійснюється за системою показників: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції.

Матеріловіддача продукції - обернений до матеріаломісткості показник. Що характеризує вихід продукції з кожної гривні затрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції. Цей показник відображає не тільки рівень використання матеріальних ресурсів, але й структуру витрат виробництва, тобто чи є воно матеріаломістким.

Коефіцієнтом використання матеріалів визначається як відношення суми витрат до величини матеріальних витрат, розрахованої виходячи з планових калькуляцій і фактично випуску та асортименту продукції. Він відображає рівень ефективності використання матеріалів, дотримання норм витрачання матеріалів. Якщо коефіцієнт використання більше 1, то це свідчення перевитрат, а якщо менше 1 - економії матеріальних ресурсів.

Традиційним засобом для поповнення оборотного капіталу виступає фінансове управління, яке спрямоване на забезпечення і зростання фінансової стійкості підприємства через виконання специфічних прийомів.

Відсутність ефективного управління фінансами торговельних підприємств спричиняє виникнення ризикових ситуацій, до яких належить і незабезпеченість оборотним капіталом. В умовах інфляції і спаду товарообігу підприємству важку визначити норматив капіталу. Актуальність питань, пов'язаних із формування і оцінкою ефективності використання оборотного капіталу, змусили вітчизняні підприємства вивчати досвід країн з ринковою економікою. [15]

Пошук шляхів поліпшення оборотних коштів і передбачає насамперед впровадження нових технологій та інших досягнень науково - технічного прогресу, що забезпечують економію ресурсів, здешевлення виробництва і зростання якості продукції. Важливу роль у цьому відіграє удосконалення відносин з іншими господарюючими суб'єктами. Крім того, покращення свого становища на ринку передбачає стабільність у відносинах з покупцями, вибір форм розрахунків, що гарантують платежі і забезпечують прискорення завершення реалізації продукції і надходження коштів на рахунки підприємства. Це не тільки сприяє поліпшенню фінансового стану конкретного підприємства, а й забезпечує закріплення господарських зв'язків, поліпшення фінансової платіжної дисципліни.

3. Методичні підходи до аналізу та планування ОА

Питання управління оборотними активами підприємств стають все більш актуальними. Будь-яка господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності.

Управління оборотними активами являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах і залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності.

Ефективне використання оборотних коштів в першу чергу передбачає визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних коштів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів [10].

Потреба в оборотних активах визначається шляхом їх нормування, що передбачає встановлення оптимальної величини оборотних активів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних активів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами. У разі заниження розміру оборотних активів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Значення нормування оборотних коштів полягає у наступному [6]: правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва; нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві; від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності; обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Узагальнюючи літературу присвячену вирішенню питання планування оборотних активів підприємства, встановлено, що планування оборотними активами здійснюється такими методами:

1. Прямий метод має за основу розрахунок нормативів потреби в оборотних коштах і полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Метод прямого розрахунку дає змогу найбільш точно визначити потребу в оборотних активах, оскільки враховує всі організаційно-технологічні, технічні, транспортні та інші характерні особливості, досвід і стан розрахунків. Обґрунтований розрахунок здійснюється за кожним елементом оборотних активів з урахуванням завдань виробничого плану, постачання та збуту.

Метод використовується при проектуванні нових підприємств, а також при розробці заходів, спрямованих на ліквідацію наднормативних запасів оборотних коштів [12].

2. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод визначення потреби в оборотних активах базується на здійсненні розрахунків з урахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва. При цьому здійснюється коригування з урахуванням зайвих і непотрібних запасів, неліквідів, які, можливо, мали місце в попередньому періоді. Метод заснований на існуванні пропорційної залежності потреби в оборотних коштах від обсягу виробництва й реалізації продукції.

Основним недоліком цього методу є те, що він не відображає реального проходження виробничого процесу та кругообігу оборотних засобів, оскільки нормативи визначаються на основі фактичних даних минулого року. Це призводить до того, що визначені таким чином нормативи є доволі відносними. Він орієнтується на фактичну організацію виробництва, постачання та збуту й не сприяє їх покращенню. Отже, недоліки в організації та використанні оборотних засобів у минулому періоді не усуваються, а переносяться на наступний, не мобілізуються резерви прискорення оборотності та не враховуються прогресивні чинники, такі як поліпшення матеріально - технічного постачання, поліпшення технології та організації виробництва, а також умов реалізації продукції.

Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім [3].

3. Коефіцієнтний метод дає змогу здійснити розрахунок потреби в оборотних активах з урахуванням тенденцій і співвідношень у змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат. Частина з них знаходиться в прямій пропорційній залежності від змін в обсязі виробництва - сировина, матеріали, покупні напівфабрикати, незавершене виробництво, готова продукція на складі, інша ж частина залежить значно меншою мірою - малоцінні і швидкозношувані предмети, запчастини для ремонтів, витрати майбутніх періодів тощо. Співвідношення, що склалися в минулому, з використанням відповідних коефіцієнтів, екстраполюються на майбутній період.

4. Метод суми строків оборотності. Використання методу «суми строків оборотності» пов'язане з поняттями операційного й фінансового циклів. Ціль методу «строків оборотності» - визначити потреби, що генеруються операційним циклом. Ці потреби вимірюються в днях і у відсотках до обсягу продажів.

На практиці не завжди легко застосувати цей метод, тому що він виходить з розрахунку численних часткових строків оборотності. Крім того, не можна підсумувати строки оборотності в днях, тому що вони визначалися стосовно різних величин у знаменнику формул строків оборотності [11]. На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка, перевагою якого є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частинного і сукупного нормативів. До частинного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

Але методологія процесу практичного планування на сьогоднішній день є неефективною через те, що у планових рахунках ми маємо справу з показниками, які, по суті, є випадковими величинами, але з метою полегшення розрахунків за традиційними методиками плановики визначають їх середнє значення і в подальших розрахунках використовують у вигляді констант. Ні варіація, ні закон поділу, ні довірчі інтервали при цьому не визначаються і не враховуються в подальших розрахунках. Це збільшує розбіжність між дійсністю і результатом розрахунків [6].

Размещено на Allbest.ru