Теоретичні засади економічної безпеки підприємств в умовах глобалізації: структура та індикатори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади економічної безпеки підприємств в умовах глобалізації: структура та індикатори

Суханова А.В.

В умовах глобалізації комплекс соціально-економічних, політичних та правових факторів різко загострив проблему формування та забезпечення безпеки конститутивних компонентів ієрархічної економічної системи трансформаційної економіки України. Найважливішою складовою частиною національної безпеки країни є економічна безпека, оскільки вона нерозривно пов'язана з економічною ефективністю функціонування суб'єктів господарської діяльності та з процесом розвитку суспільства в цілому.

Категорія "економічна безпека" та її структурні, функціональні компоненти, в тому числі за рівнями ієрархії управління, почали вивчатися в Україні відносно недавно. економічний безпека конститутивний

На сьогоднішній день немає єдиного визначення поняття "економічної безпеки", що негативно позначається на формуванні її концептуальних засадах.

Економічну безпеку як стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім`ї, суспільства, держави розглядають В. Шлемко, І. Бінько [1, с. 8].

Взаємозв'язок економічної безпеки та соціально-політичної, національно-етнічної стійкості доводить І. Мішина, що трактує її зі сторони економічних відносин, горизонтальних і вертикальних, між різними суб'єктами з приводу досягнення такого рівня розвитку економіки, при якому здійснюється ефективне задоволення потреб і гарантований захист інтересів, навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів [2, с. 3]

Окремі науковці економічну безпеку розглядають як складну поліструктурну науку про безпеку соціально-економічних систем різних рівнів ієрархії (особа, домашнє господарство, галузь, регіон, сектор економіки, національна економіка, світове господарство) [3, с. 45].

Більш ширше та повніше поняття економічної безпеки подає Г. Пастернак-Таранушенко, який зазначає, що "економічна безпека - це стан держави, що забезпечує можливість створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку її економіки в майбутньому та зростання добробуту її мешканців" [4, с. 29].

М. Єрмошенко зазначає, що економічна безпека характеризується збалансованістю і стійкістю до негативного впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, здатністю забезпечувати на основі реалізації національних економічних інтересів сталий і ефективний розвиток вітчизняної економіки і соціальної сфери [5, с. 29].

Економічна безпека - це складна багатофакторна категорія, яка дозволяє зберігати стійкість до зовнішніх та внутрішніх загроз, характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення для задоволення потреб громадян, суспільства і держави на якомусь визначеному рівні.

Підсумувавши твердження вчених, можна сказати, що економічна безпека сприяє створенню надійної та забезпеченої всіма необхідними засобами держави, захищеності національно-державних інтересів у сфері економіки. При цьому основним критерієм економічної безпеки є здатність економіки країни зберігати та підвищувати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз.

Система економічної безпеки відіграє одну з провідних ролей, оскільки стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від її надійності. Практика і наукові дослідження свідчать, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує доопрацювання і створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може спричинити кожна сторона або економічна дія щодо підприємства.

Серед вітчизняних і зарубіжних учених-економістів немає єдиного визначення терміна "економічна безпека підприємства". Водночас, принципових розходжень у підходах до трактування змісту цієї економічної категорії немає [6].

Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) та існуючих ринкових можливостей, що дає змогу запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [7].

Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст цього поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників.

Таблиця 1

Систематизація визначення поняття "економічна безпека підприємства"

Економічна безпека підприємництва відіграє визначальну роль у зміцненні безпеки національної економіки і є передумовою її стабільного розвитку. Існує взаємозалежність між розвитком підприємництва та забезпеченням таких функціональних складників безпеки держави, як: фінансовий, соціальний, технологічний, продовольчий, зовнішньоекономічний, демографічний, енергетичний та екологічний. Усвідомлення місця економічної безпеки підприємництва у системі безпеки національної економіки дозволяє більш детально підійти до обґрунтування змісту цієї економічної категорії.

До базових принципів можна віднести: законність, юридична рівність перед законом усіх суб'єктів забезпечення безпеки фірми; захист інтересів суб'єктів безпеки; свобода у забезпеченні безпеки фірми; системність; безперервність; взаємна відповідальність особи; дотримання балансу життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави; дотримання прав та свобод фізичних та юридичних осіб; інтеграції з міжнародними системами безпеки. Зазначені принципи відображають риси засад, на яких повинна будуватися правова основа формування системи підприємства, а не його економічна безпека.

До структурного складу системи економічної безпеки підприємства входять: внутрішньовиробничі та позавиробничі складові.

До позавиробничих складових економічної безпеки належать:

1) Ринкова складова. Ця складова економічної безпеки характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем.

Про ослаблення ринкової безпеки свідчать: - зменшення частки ринку, яку займає підприємство; - ослаблення конкурентних позицій і спроможності протидіяти конкурентному тиску; - зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т. д. За названу складову безпеки на підприємстві повинна відповідати служба маркетингу.

2) Інформаційна складова. Характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами. Економічній безпеці підприємства становлять загрозу можливі непередбачені зміни умов взаємодії (навіть до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т. д. [14, с. 253].

А також науковці виділяють основні складові економічної безпеки підприємства: [15, с. 134]

Таблиця 2

Основні складові економічної безпеки підприємства [15, с. 250-252].

Вже лише з огляду структури економічної безпеки підприємств за окремими функціональними складовими можна запропонувати наступні кроки на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств:

1) у рамках технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах; у рамках ресурсної безпеки - удосконалення системи розрахунків; підвищення продуктивності праці.

2) у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних термінів кредитування; створення інформаційного центру, щоб постійно мати зведення про борги підприємства і перекрити канали витоку інформації; використання нових форм партнерських зв'язків;

3) у рамках соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвитих країн, притягнення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації робітників; зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності робітників за результати своєї праці [16 - с.54].

Економічна безпека підприємництва є складною економічною категорією, на яку має вплив велика кількість соціально-економічних, історичних, політичних, культурних, технологічних та інших чинників, а, отже, і вимагає застосування в процесі оцінки її рівня широкого діапазону інколи різнохарактерних показників. З іншого боку, економічна безпека підприємництва (як сектора економіки) характеризує рівень його життєздатності, враховуючи можливість належного функціонування не лише сьогодні, а й протягом тривалого періоду у майбутньому, що також передбачає необхідність градації рівня загроз. Ще більш важливим є наявність обгрунтованого критичного порогового значення, в разі перевищення якого можна зробити висновок, що за досліджуваним індикатором не забезпечується належний рівень економічної безпеки підприємництва [17 - с.79 ].

Головне завдання системи управління економічною безпекою підприємства - передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового й організаційного характеру [18, с. 56].

Під час оцінювання економічної безпеки підприємництва доцільно використовувати сукупність індикаторів - конкретних показників, числові значення яких свідчать про рівень (стадію) розвитку явища, яке вони характеризують. Крім того, важливо зазначити, що, як правило, індикатор відображає лише один з аспектів (сторін) розвитку об'єкта дослідження, а під час оцінювання того, чи іншого економічного явища важливо не лише передбачити найбільш адекватні показники-індикатори, але й обгрунтувати їх числові порогові значення, перевищення яких свідчить про критичну зміну параметрів об'єкта. Розвиток економіки характеризується широким переліком показників, які про нього свідчать, проте до індикаторів відносять лише певну обмежену кількість найбільш важливих з них.

Індикатори економічної безпеки призначені для визначення кількісних показників (параметрів) соціально - економічної дійсності, перевищення рівня яких перетворить потенційні загрози в реальні. Індикатори безпеки виступають як засіб вивчення, передбачення та управління соціально-економічними проблемами, фіксують норми та задають орієнтири соціально-економічного розвитку, найбільш важливі напрямки управління ним. Для створення системи індикаторів необхідно визначити точку відліку або мінімальний рівень соціального добробуту, на забезпечення якого наближає ймовірність порушень безпеки та стабільності до одиниці, а також границі змін соціально-економічної ситуації в коротко-, середньо- та довгостроковому періоді, в межах яких зберігається можливість попередження загроз економічній безпеці та контролю за розвитком соціальної сфери.

Найважливіша вимога, що висувається до соціальних показників економічної безпеки - це їх системний характер, розгляд у взаємозв'язку з показниками, що відображають інші прояви стану економічної безпеки, їх структурованість, що підкреслює з одного боку специфічні межі об'єкта дослідження, а з іншою виявляє свою концептуальну єдність з ним. Цілком природно, що такі вимоги значно ускладнюють процес виділення показників економічної безпеки.

У вітчизняних наукових джерелах наведено багато думок щодо формування переліку індикаторів безпеки на різних рівнях ієрархії управління економікою (національної економіки, регіону, галузі, а також первинної ланки економіки - підприємства). Науковці роблять спроби не лише окреслити перелік, а й обгрунтувати конкретні числові значення індикаторів економічної безпеки, в тому числі щодо підприємництва як сектора економіки.

Так, В. Волошин формує перелік показників - індикаторів економічної безпеки малого і середнього підприємництва за її базовими, на його погляд, складниками (економічна незалежність, здатність та потенціал розвитку) [19,с.45-46].

Т. Гладченко вважає, що не може існувати єдиного незмінного переліку індикаторів економічної безпеки підприємництва, оскільки кожне підприємство, а також особливості його підприємницької діяльності є особливим та індивідуальним [20,с.9].

Водночас автор вважає, що до переліку індикаторів можуть бути внесені лише ті, значення яких є одновимірними, їх граничні значення відповідають принципу одноманітності, є безрозмірними (відносними), для показників мають бути обгрунтовані задовільні мінімальні значення та допустимі діапазони змін, має існувати можливість складання рейтингу підприємств, в тому числі у динаміці. Необхідно погодитись, що перелічені вимоги до формування сукупності індикаторів економічної безпеки бізнесу відповідають системному підходу до усвідомлення, оцінювання та в подальшому забезпечення економічної безпеки підприємництва.

В. Сєнчагов зазначає, оскільки теорія безпеки може мати практичне застосування лише тоді, коли вона органічно охоплює теорію граничних значень об'єкта [21,с.82-83]. Порогові значення є важливим інструментом системного аналізу, прогнозування та індикативного соціально-економічного планування.

Від точної ідентифікації загроз, від правильного вибору вимірників їх прояву, тобто системи показників для моніторингу (їх ще називають індикаторами), залежить ступінь адекватності оцінки економічної безпеки підприємства існуючої у виробництві реальності і комплекс необхідних заходів для попередження і відбивання небезпеки, що відповідають масштабу і характеру загроз.

В якості однієї з цілей моніторингу економічної безпеки підприємства є діагностика його стану за системою показників, що враховують специфічні галузеві особливості, найбільш характерні для даного підприємства і які мають для останнього важливе стратегічне значення.

Якщо використовувати подібну методику для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства, то до неї необхідно включити наступні головні, на наш погляд, індикатори.

Рис. 1. Основні індикатори для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства[22].

Щодо специфіки підприємства і відповідно до фактичних і нормативних значень його техніко-економічних показників і величиною їх відхилення від бар'єрних (граничних) значень індикаторів економічної безпеки стан цього підприємства можна характеризувати як:

а) нормальний, коли індикатори економічної безпеки знаходяться в межах граничних значень, а ступінь використання наявного потенціалу близька до технічно - обґрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ;

б) передкризовий, коли переступається бар'єрне значення хоча б одного з індикаторів економічної безпеки, а інші наблизилися до деякої межі своїх бар'єрних значень і при цьому не минулому втрачені технічні і технологічні можливості поліпшення умов і результатів виробництва шляхом прийняття до загроз заходів попереджувального характеру;

в) кризовий, коли переступається бар'єрне значення більшості основних (на думку експертів) індикаторів економічної безпеки і з'являються ознаки необоротності спаду виробництва і часткової втрати потенціалу внаслідок вичерпання технічного ресурсу устаткування і площ, скорочення персоналу;

г) критичний, коли порушуються всі (чи майже усі) бар'єри, що відокремлюють нормальний і кризовий стани розвитку виробництва, а часткова втрата потенціалу стає неминучою і невідворотною [23 - c.54].

Існують різні методи (кореляційних зв'язків, вагових коефіцієнтів і ін.) і підходи до визначення інтегрального показника економічної безпеки, що характеризує дію різнорідних факторів на стан підприємства.

Як приклад якісного аналізу стану економічної безпеки розглянемо підприємство наукомісткого машинобудування, що володіє найбільш складною структурою потенціалу і характеризується наступною системою показників економічної безпеки в нормальних умовах його функціонування, граничними параметрами (значеннями індикаторів) критичного рівня стану і показниками фактичного стану.

Система показників фактичного стану складена нами на підставі усереднених даних за результатами й умовами роботи деяких наукомістких виробництв, що є засобах масової інформації. Кожне конкретне підприємство може самостійно визначити свою систему показників.

Для оцінки відхилень значення показників нормовані щодо значення показників нормального функціонування підприємства, прийнятих за одиницю, граничні значення індикаторів економічної безпеки і значення показників фактичного стану виробництва підприємства обчислюються частками одиниці.

Тоді, наприклад, норматив використання виробничої потужності при повному її завантаженні в стаціонарному режимі роботи підприємства буде дорівнює одиниці, а граничне значення індикатора для критичного рівня економічної безпеки - 0,5, при цьому фактичне її використання - 0,25. скільки показники завантаження потужностей і більшість інших не перевищують 30% від норми, то при виконанні фактично фінансованих робіт це підприємство буде знаходитися в зоні критичного чи, в кращому випадку, передкризового стану. Отже, перед ним стоїть задача пошуку такого обсягу замовлень (відсутнього обсягу фінансування), що виведе підприємство на більш високий рівень обсягу виробництва.

Ступінь живучості промислових підприємств в умовах кризи виявилася досить високою, у зв'язку з чим не виправдалися прогнози про припинення їх діяльності. Справа в тому, що можливість виживання цих підприємств визначається конкурентоздатністю продукції, що випускається, що, у свою чергу, залежить від рівня внутрішніх цін на продукцію і послуги.

На внутрішні ціни впливають дві групи головних факторів: 1) витрати на створення науково-технічних заділів, на заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування; 2) ціни на видаткові матеріали - сировина, комплектуючі напівфабрикати і т.п. Ступінь впливу першої групи факторів на рівень внутрішніх цін постійно знижується, у той час як другої групи росте, оскільки ціни на паливно-енергетичні ресурси, багато напівфабрикатів і комплектуючих наблизилися або вже перевищили рівень світових цін [24 - c.98].

Закритичний момент наступить тоді, коли продукція підприємства стане повністю неконкурентоспроможною на внутрішньому і зовнішньому ринках. Поки що такий момент ще не наступив, але останнім часом виробництво промислової продукції в Україні впритул наблизилося до межі, коли воно залишиться незатребуваним і може припинити своє функціонування.

Підтримка необхідного потенціалу підприємства в сучасних умовах повинна ґрунтуватися на комплексному вирішенні проблеми багатоканальності ресурсного забезпечення його життєдіяльності за рахунок різних джерел, у першу чергу, шляхом стабільного нарощування комерційного сектора, що буде сприяти мінімізації залежності від держбюджетного фінансування при максимальному збереженні наявного потенціалу. При цьому необхідно враховувати можливості структурної трансформації для ефективного враховувати можливості структурної трансформації для ефективного завантаження підприємства, поліпшення його фінансово-економічного положення і підвищення конкурентоздатності.

Завоювання нових ринків для своєї продукції як додаткових джерел засобів необхідне для компенсації дефіциту фінансування і доведення його до рівня граничних значень показників економічної безпеки підприємства, нижче яких починається необоротна деградація його потенціалу, при якій сама постановка задачі оцінки економічної безпеки втрачає зміст.

Виявлення і вживання заходів, спрямованих на запобігання загроз економічної безпеки, припускає аналіз гіпотетичного стану підприємства в результаті виконання прийнятих раніше стратегічних для цього підприємства економічних і науково-технічних рішень, загальних тенденцій і процесів у затребуваності продукції і послуг, інвестицій тощо.

Оскільки прояв і дія загроз - неодномоментний акт, а складний динамічний процес, причому процес детермінований, тобто з досить твердою тимчасовою структурою причинно-наслідкових зв'язків подій, що відбуваються у виробництві, то й оцінка економічної безпеки повинна здійснюватися в динаміці зміни потенціалу цього виробництва на деякому тимчасовому інтервалі, що повинен визначатися виходячи з уявлень про вірогідність інформації, використовуваної як бази прогнозування (технічно й економічно обґрунтованих нормативів, норм і т.п.).

Відповідно, для контрольних точок прогнозування (допустимо, на кінець кожного року або на кінець усього періоду) необхідний розрахунок техніко - економічних показників стану виробництва підприємства, що є основою такої оцінки.

Для побудови і всебічної техніко-економічної оцінки гіпотез або можливих стратегій розвитку виробництва в контрольних точках встановленого обрію прогнозування необхідний відповідний інструментарій, у якості якого можуть виступати різні методи, застосовувані в економічному і науково - технічному прогнозуванні.

Постійне посилення факторів, що загрожують економічній безпеці підприємства й обумовлюють його депресивний розвиток, порушує питання про створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку підприємства з метою завчасного попередження загрожуючої небезпеки і вживання необхідних заходів захисту і протидії.

Рис. 2. Основні цілі моніторингу [25].

Моніторинг повинен бути результатом взаємодії всіх зацікавлених служб підприємства. При здійсненні моніторингу повинен діяти принцип безперервності спостереження за станом об'єкта моніторингу з урахуванням фактичного стану і тенденцій розвитку його потенціалу, а також загального розвитку економіки, політичної обстановки і дії інших загальносистемних факторів.

Важливе значення мають порогові значення індикаторів, вихід за межі яких веде до руйнівних тенденцій у сфері економіки.

Позитивно, що в Україні у вищих органах державної влади усвідомлюють як необхідність застосування числових оптимальних, порогових та граничних значень показників-індикаторів рівня економічної безпеки, так і його вагомість. Вважаємо, що аналогічну (до передбаченої методикою Міністерства економіки України оцінки рівня економічної безпеки держави) градацію значень індикаторів доцільно застосовувати для показників економічної безпеки підприємництва.

Це одночасно за умови запровадження органами державної влади в Україні методики розрахунку рівня економічної безпеки підприємництва дозволить гармонізувати обидві методики та внести інтегральний показник останньої до методики оцінки рівня економічної безпеки держави загалом.

Узагальнювальна оцінка рівня економічної безпеки підприємництва може здійснюватись на підставі зіставлення граничних (критичних і нормальних) та фактичних значень показників індикаторів. При цьому експрес-оцінка рівня економічної безпеки бізнесу може проводитись на основі графічного аналізу, що дозволяє виокремити зону нормального, критичного рівня безпеки та передкризову зону.

Більшість індикаторів економічної безпеки підприємництва відображають ефективність функціонування підприємств. Зокрема, в межах зовнішньоекономічного складника це: коефіцієнт покриття імпорту експортом та їх частка у ВВП; у межах інвестиційного складника - частка інвестицій у вартості основних фондів; у межах науково-технологічного складника - частка інноваційної продукції, частка підприємств, які впроваджують інновації та коефіцієнт винахідницької активності; у межах виробничого складника - продуктивність праці та відношення темпів її зміни до обсягів господарської діяльності, а також до витрат на оплату праці, рентабельність господарської діяльності тощо.

Водночас здатність до розвитку підприємництва і відповідно зміцнення його економічної безпеки відображають такі індикатори: в межах фінансового складника - динаміка капіталізації підприємств; у межах зовнішньоекономічного складника - відношення темпів зростання експорту до імпорту; в межах інвестиційного складника - відношення чистого приросту прямих іноземних інвестицій до ВВП; в межах науково-технологічного складника - обсяг витрат на інноваційний розвиток до ВВП, коефіцієнти інноваційної та винахідницької активності підприємств; в межах виробничого складника - індекс реального виробництва та обсягів господарської діяльності суб'єктів підприємництва.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можна зробити такий висновок:

Загалом економічна безпека підприємства - це такий стан ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково- технічного та соціального розвитку, запобігання внутрішнім та зовнішнім негативним впливам.

На економічну безпеку підприємства можуть впливати різноманітні фактори негативного впливу. Саме тому її основна ціль - забезпечення стійкого функціонування підприємства в теперішньому часі та в майбутньому.

Важливо зазначити, що система економічної безпеки підприємства - це комплекс різноманітних заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Під час оцінювання економічної безпеки підприємництва необхідно використовувати сукупність індикаторів - конкретних показників, числові значення яких свідчать про рівень (стадію) розвитку явища, яке вони характеризують. Перелік індикаторів економічної безпеки підприємництва як сектора економіки доцільно формувати за складниками відповідно до системи економічної безпеки держави за групами:

1) макроекономічна;

2) фінансова;

3) зовнішньоекономічна;

4) інвестиційна;

5) науково-технологічна;

6) виробнича.

Крім того, у межах цих складників повинні обов'язково бути показники, які відображають як рівень економічної незалежності, ефективності функціонування, так і здатності до розвитку.

Об'єктивно існують особливості обґрунтування економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою, а також у галузево-секторальному вимірі. Робота у цьому напрямі дозволяє уточнити концептуальні засади цього поняття та доповнити їх галузевою і регіональною специфікою. Галузевий аспект повинен забезпечувати захист інтересів суб'єктів системи в межах конкретної галузі, сектора та/чи сфери бізнесу з врахуванням рівня його монополізації, форм конкуренції, існуючої практики захисту суб'єктів підприємницької діяльності, галузевих програм підтримки та розвитку підприємництва.

Правильно підібрана політика підприємства, а також забезпечення його економічної безпеки - формула його майбутнього успіху, має удосконалену матеріально-технічну.

Список використаних джерел

1. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: [монографія] / В.Т. Шлемко, І. Ф. Бінько. - К. : НІСД. - 1997. - 144 с.

2. Мішина І. Г. Економічна безпека в умовах ринкових трансформацій: дис. канд.екон. наук: спец. 08.00.01. / І. Г. Мішина. - Донецьк, 2007. - 235 с.

3. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / О.С. Власюк; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. - К., 2008. - 48 с.

4. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Методологія забезпечення: монографія / Г.А. Пастернак-Таранушенко- К. : Київський ек-ний інститут менеджменту, 2003. - 320 с.

5. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М.М. Єрмошенко. - К. : КНТЕУ, 2001. - 309 с.

6. Основи створення комплексної системи економічної безпеки підприємства: теоретичний аспект. Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Інформаційні ресурси. Наукова періодика України. Електронні наукові фахові видання. Автор: Коваленко К.В.

7. Кірієнко А.В. Механізм досягнення і підтримки економічної безпеки підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємством / Київський національний економічний університет. - К. :2000. - 19 с.

8. Олейникова Е.А. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность): учеб. пособие / Е.А. Олейникова. - М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1997. - 288 с.

9. Ковалев Д. Экономическая безопасность предприятия / Д. Ковалев, Т. Сухорукова. // Экономика Украины. - 1998. - № 10. - с. 48-51

10. Кузенко Т.Б. Планування економічної безпеки підприємства в умовах ринкової економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 / Т.Б. Кузенко. Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. - К., 2004. - 18 с.

11. Варналій З.С. Економічна безпека: [навч. посіб.] / З.С. Варналій. - К.: Знання, 2009. - 647 с

12. Грунин О.А. Экономическая безопасность организации: учеб. пособие / О.А. Грунин, С.О. Грунин. - СПб.: Питер, 2002. - 160 с.

13. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: навч. посібник / [Ортинський, І. С. Керницький та ін.] - К.: Правова єдність, 2009 . - 544 с.

14. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-те, [перероб. і доп.]. - К. : Вид-во КНЕУ, 2000. - 528 с.

15. Козаченко Г.В. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко. - К. : Вид-во "Лібра", 2003. -280 с.

16. Лоханова Н. Система управління станом економічної безпеки підприємства: проблемні питання, концепція розвитку / Н. Лоханова // Економіст. - 2005. - № 2. - С. 52-56.

17. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. - Львів: Арал, 2008. - С.79.

18. Берлач А.І. Безпека бізнесу: навч. посібн. / А.І. Берлач. - К. : Вид-во "Університет Україна", 2007. - 280 с.

19. Волошин В. І. Пріоритети та методи забезпечення економічної безпеки малого і середнього підприємництва: дис. ... канд. экон. наук: 08.00.03 " економіка та управління національним господарством" / Володимир Іванович Волошин; [Ін-т регіональних досліджень НАН України]. - Л., 2008. - С.45-46.

20. Гладченко Т.М. Науково-методичні основи створення механізму державного управління і регулювання системи безпеки підприємницької діяльності : регіональний аспект: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 "механізми державного управління" / Таісія Миколаївна Гладченко; [Донецька держ. академія управління]. - Донецьк, 2004. - С.9.

21. Экономическая безопасность России: общ. курс: учеб. / Под ред. Вячеслава Константиновича Сенчагова. 2-е изд. - М. : Дело, 2005. - С.82-83.

22. Іванюта Т.М. Економічна безпека підприємства / Т.М. Іванюта, А.О. Заїчковський. - К. : Центр навч. літ-ри, 2009. - 256 с

23. Лоханова Н. Система управління станом економічної безпеки підприємства: проблемні питання, концепція розвитку / Н. Лоханова // Економіст. - 2005. - № 2. - С. 52-56.

24. Лабунская С.В. Особенности количественного определения уровня внутренних угроз экономической безопасности деятельности предприятия / С.В. Лабунская, Е.В. Прокопишина // Бизнес Информ.-2007. - № 11. - С. 97 - 102.

25. Донець Л.І. Економічна безпека підприємства: навч. посібн. / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. - К. : Центр навч. літ-ри, 2008. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru