Суть інфраструктури ринку: її функції та елементи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття і суть ринкової інфраструктури

2. Функції та елементи ринкової інфраструктури

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Проблема формування ринкової інфраструктури надзвичайно актуальна для країн з перехідною економікою, в тому числі для України. Термін «ринкова інфраструктура» став застосовуватися в українській економічній літературі порівняно недавно. Це не дивно, бо потреба в інфраструктурі ринкового типу поза ринкової економіки не може не тільки реалізуватися, а й взагалі існувати. В той же час не розробленість проблеми ринкової інфраструктури в економічній науці України створює чималі труднощі і для господарської практики, оскільки вона досі позбавлена системи обґрунтованих рекомендацій щодо створення адекватної умовам України інфраструктури, що враховує як світовий досвід, так і наші особливості. Проблема інфраструктури ринку - одна з центральних у державній політиці розвитку малого підприємництва, що отримала своє відображення в багатьох урядових документах (наприклад, в постанові Кабінету Міністрів від 29 січня 1997 року № 86 та інші.)

Мета: дослідити суть інфраструктури ринку іі функції та елементи.

Завдання:

1. Дослідити поняття та суть інфраструктури ринку.

2. Проаналізувати функції та іі елементи.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг 15 сторінок.

1. Поняття і суть ринкової інфраструктури

Термін «інфраструктура» походить від лінгвістичного значення латинських слів «infra» - нижче і «structura» - будова. Воно запозичене з військового лексикону, в якому під час другої світової війни термін «інфраструктура» використовували для визначення сукупності будинків, споруд і комунікацій, необхідних для організації системи постачання збройних сил, зокрема, для товарів і передачі повідомлень. І лише десь в 50-х роках термін почали використовувати в економічній літературі.

Стосовно ринкової економіки, поняття «інфраструктура» вперше застосувала Р.Джочімсен, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих умов, які надаються у розпорядження економічних суб'єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.

З розвитком науки та накопиченням досвіду було встановлено: чим вище рівень розвитку інфраструктури, тим швидше і більше надходять інвестиції, робоча сила, прискорюється економічний розвиток, зростає рівень життя населення. І навпаки, чим нижче рівень розвитку інфраструктури, тим повільніше або з великими витратами розвивається виробництво, тим важче життя людей.

Закономірною стала необхідність першочергового розвитку інфраструктури в нових регіонах. Спочатку будується житло, дороги, інші елементи інфраструктури, а потім в регіоні виникають об'єкти основного виробництва. Інфраструктура стала засобом політики.

У сучасній економічній літературі існують різні трактування «ринкової інфраструктури». Найчастіше виділяють три групи понять ринкової інфраструктури.

I група. Ринкова інфраструктура визначається як комплекс галузей, підгалузей і сфер діяльності, головне завдання яких зводиться до доведення товарів від виробництва до споживачів.

II група. Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару.

III група. Ринкова інфраструктура визначається як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси.

Характеризуючи ринкову інфраструктуру, слід виходити з того, що на розвиток економіки впливають не тільки об'єктивні, а й суб'єктивні фактори, при цьому роль останніх в сучасних умовах зростає. Тому не можна собі уявити інфраструктуру ринкового типу складається тільки з упредметнених і неживих елементів.

Ринкова інфраструктура може бути правильно зрозуміла і класифікована тільки на основі макроекономічного підходу. Відповідно до нього інфраструктура в ринковій економічній системі не обслуговує, а забезпечує нормальне функціонування всієї економіки.

Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.

Слід зазначити, що ринкова інфраструктура існує на декількох рівнях. Так, має сенс розмежовувати глобальний і локальний рівні інфраструктури ринку. Глобальна інфраструктура реально існує як би в двох вимірах - світовому та національному - і включає в себе ряд локальних ринкових інфраструктур. Це відноситься до обох вимірів.

Якщо розглядати світовий рівень, то тут до складу глобальної ринкової інфраструктури входять як елементи всі локальні (національні) ринкові інфраструктури окремих країн, відносно відособлені і знаходяться під юрисдикцією відповідної країни, так і загальносвітові елементи, функціонування яких регламентовано міжнародними договорами та угодами (наприклад , мережа Internet, Міжнародний банк реконструкції та розвитку і т. п.). ринковий інфраструктура грошовий потік

Якщо ж для аналізу береться національний рівень, то очевидно, що національна ринкова інфраструктура, будучи локальної по відношенню до світової, одночасно виступає глобальної в рамках відповідної країни.

Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Оскільки ринок є місцем співпраці двох основних суб'єктів - виробника і споживача, рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники.

Посередники - це юридичні або фізичні особи (фірми чи окремі підприємці), які представляють інтереси виробника та споживача чи діють від їхнього імені на різних видах ринків. Їхнє завдання - наблизити двох основних учасників ринку.

2. Функції та елементи ринкової інфраструктури

Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції:

а) забезпечення безперебійного функціонування господарських взаємозв'язків та взаємодії суб'єктів ринкової економіки.

б) регулювання руху товарно-грошових потоків.

В якості суб'єктів ринкової економіки ми розглядаємо, з одного боку, власників ресурсів та власників продуктів, а з іншого - комерційні структури і держава. Обидві класифікації суб'єктів економіки доповнюють один одного і виділяють цих суб'єктів за різними критеріями. Кожна з виділених функцій характеризується певними рисами чи властивостями.

Забезпечувальна функція по самій своїй суті є функція внутрішня, іманентна інфраструктурі економіки, характеризує її сутність і безпосереднє призначення. Така функція носить пасивний характер. Ринкова інфраструктура, як підсистема всієї економіки, як би надає ринковій економіці умови і можливості для виконання економічних функцій (насамперед таких, як оптимальна акумуляція ресурсів і створення з них продуктів господарської діяльності), безпосередньо не беручи участь у створенні продукту. Тим не менш, зазначена функція може бути також класифікована як пряма, оскільки формування адекватної інфраструктури є одним із безпосередніх і обов'язкових умов існування і відтворення економічної системи, а також її розвитку.

Регулююча функція як би виростає з забезпечувальної, є її продовженням, але її властивості інші, прямо протилежні. Перш за все, вона носить зовнішній характер. Незважаючи на те, що інфраструктура є підсистемою в економічній системі, ця підсистема існує над процесом взаємодії господарюючих суб'єктів, без яких вони, з одного боку, не можуть взаємодіяти, але яка, з іншого боку, за певних обставин здатна надавати досить істотний вплив на весь процес відтворення. У цій своїй якості дана функція є активною, що особливо помітно в перехідних економічних системах. Нарешті, за своєю природою вона є функцією зворотної дії, сигналізуючи економіці про ті чи інші проблеми у сфері безпосереднього створення продукту.

Обидві функції нерозривно пов'язані і не можуть реалізуватися одна без іншої. Результатом їх взаємодії є цілком певний синтетичний ефект, який можна визначити як оптимізацію руху товарно-грошових потоків. В процесі забезпечення та регулювання руху товарно-грошових потоків інфраструктура сприяє досягненню відповідності між суспільними потребами в товарах і послугах і здатністю процесу виробництва задовольняти їх в необхідних масштабах. Тим самим забезпечується спряженість у реалізації обох функцій, досягається пропорційність у розподілі ресурсів, що, в свою чергу, веде до мінімізації витрат, пов'язаних з розподілом ресурсів і продуктів. Саме тому інфраструктура завдяки своїм функціям забезпечує ефективність економіки, причому в тій мірі і через ті механізми, які властиві тільки їй. Цю частину ефективності можна назвати прихованою ефективністю, оскільки до неї незастосовні прямо і безпосередньо методи зіставлення витрат і результату (наприклад, негативні наслідки поганих доріг для збору врожаю або недостатня розвиненість банківської системи як фактор, що гальмує швидкість розрахунків, і т. П.). Інститути інфраструктури ринку займаються наданням посередницьких послуг у галузі інвестування, страхуванням різних сторін господарської діяльності, проводять довірчі операції. Інфраструктура також використовується при макроекономічному регулюванні: з її допомогою держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічних коливань економіки.

Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи не нав'язані суб'єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічна інфраструктура ринку робить істотний вплив на функціонування економічної системи в цілом.

Є такі основні елементи інфраструктури сучасного ринку:

1) біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно оформлене посередництво;

2) аукціони, ярмарки та інші форми організаційного не-біржового посередництва;

3) кредитна система та комерційні банки;

4) емісійна система та емісійні банки;

5) система регулювання зайнятості населення та центри державного і недержавного сприяння зайнятості (біржі праці);

6) інформаційні технології та засоби ділової комунікації;

7) податкова система і податкова інспекція;

8) система страхування комерційного господарського ризику і страхові компанії;

9) спеціальні рекламні агентства, інформаційні центри й агентства засобів масової інформації;

10) торговельні палати, інші громадські, добровільні та державні об'єднання (асоціації) ділових кіл;

11) митна система;

12) профспілки працівників за наймом;

13) комерційно-виставкові комплекси;

14) система вищої та середньої економічної освіти;

15) аудиторські компанії;

16) консультаційні компанії (консалтинг);

17) громадські та державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності;

18) спеціальні аутсорсингові утворення.

Розглянемо докладніше такі важливі елементи ринкової інфраструктури.

Ярмарок - це регулярний ринок із широким асортиментом товарів і послуг, що організовується у визначеному місці. Він може бути місцем періодичної торгівлі або сезонного розпродажу товарів одного чи багатьох видів. Ярмарки виникли в Європі в ранньому середньовіччі. На початку XX ст. широко розвинулися міжнародні ярмарки, де укладали угоди національного і міжнародного масштабів. На сьогодні розвинуті галузеві (найчастіше технічні) ярмарки товарів широкого споживання з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціони - вид продажу продукції, якої на ринку недостатньо. Тут головним орієнтиром є одержання максимальної ціни за кожен товар. На аукціоні відбувається публічний продаж будь-якого товару в заздалегідь призначеному місці. Товари, котрі продаються, дістаються покупцеві, що назвав найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, що проводяться судовими органами з метою стягнення боргів із неплатників, і добровільні, що організовуються з ініціативи власників товарів, котрі продаються. Для проведення аукціонів створюються спеціальні фірми, що працюють на комісійних основах. Є й міжнародні аукціони. Це різновид публічних відкритих торгів, де реалізовуються товари визначеної номенклатури: вовна, тютюн, хутро, чай, коні, квіти, риба, ліс, а також предмети розкоші, твори мистецтва.

Біржа - місце зустрічі покупців і продавців, де укладають угоди. Більшість бірж е корпораціями. Членами бірж можуть бути лише окремі особи, а від імені корпорації можуть виступати лише особи, що мають право укладати на біржі контракти. Переважна частина біржового обігу зосереджена у провідних торговельних і фінансових центрах США, Великої Британії та Японії. Розрізняють біржі: товарні, фондові та праці. Товарні біржі функціонують на ринках товарів. Тут здійснюються угоди з продажу наявних товарів на основі попереднього огляду, за зразками і стандартами. Поширені угоди із зобов'язанням постачання товарів у майбутньому. Це так звані ф'ючерсні угоди. На сучасних товарних ф'ючерсних біржах тільки 1- 2 % угод завершуються постачанням реального товару. Продаються і купуються не самі товари, а контракти на їх постачання. В умовах постійного коливання попиту і пропозиції ціни на товарній біржі можуть змінюватися в лічені хвилини. Встановлюючи так звані термінові ціни, товарна біржа забезпечує виробникам і споживачам мінімальний ціновий ризик.

У колишньому СРСР товарні біржі розвивалися в умовах непу. Найбільшого розвитку вони досягли в 1926 p., коли їх нараховувалося 114, їхніми членами були 8514 торговельно-промислових підприємств і приватних осіб. Надалі курс на жорстку централізацію в управлінні призвів до повної ліквідації товарних бірж до 1930 р. З переходом до ринкових відносин товарні біржі почали відновлюватися. Вони запрацювали наприкінці 1990 р. у Москві та Ленінграді. На цих біржах укладають угоди купівлі-продажу за різноманітним асортиментом сировини, промислової та сільськогосподарської продукції, автомобільної й обчислювальної техніки, інших видів товарів.

Товарні біржі розвинулись і в Україні. Вони почали функціонувати з 1 квітня 1991 p., проте ще не є біржами в класичному розумінні, оскільки багатьох операцій (як, приміром, ф'ючерсні угоди) ще не здійснюють.

На товарних біржах за дорученням своїх клієнтів угоди укладають посередники-брокери. Ними можуть бути як висококваліфіковані фахівці, так і брокерські фірми, що зареєстровані на біржах і представляють інтереси своїх клієнтів. Джерело прибутку брокера - комісійна винагорода, що передбачена статутом відповідної фірми. Суб'єктами товарної біржі є також дилери - учасники торгів, що здійснюють біржові угоди від свого імені та за свій рахунок.

На фондовій біржі, в основному, обертаються два види цінних паперів: акції підприємств, компаній, фірм та облігації, що випускаються урядом країни, органами місцевого самоврядування, комунальними підприємствами, а також приватними компаніями. Купівля-продаж цінних паперів на фондовій біржі відбувається на основі їх біржового курсу, що коливається залежно від співвідношення між попитом і пропозицією. На фондовій біржі визначаються реальні ринкові ціни акцій і облігацій тих або інших компаній. Ціни залежать від рівня позичкового відсотка та розмірів дивідендів і відсотків, що виплачуються власникам акцій і облігацій. Одержання на фондовій біржі високого доходу (прибутку) на підставі курсової різниці цінних паперів у біржовій практиці називається біржовими спекуляціями. Ринкові ціни на цінні папери регулярно уточнюються з урахуванням зміни попиту і пропозиції, обсягу замовлень і фінансової інформації, що надходить. Найбільшими фондовими біржами у світі є Нью-йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Паризька.

В Україні процес створення фондових бірж розпочався з введенням в обіг грошової одиниці - гривні. За подальшого формування ринку цінних паперів і вдосконалення правових аспектів функціонування їх обігу ринок буде розвиватися.

Біржа праці -- організація, що спеціалізується на виконанні посередницьких операцій між підприємцями і робітниками з метою купівлі-продажу робочої сили. Вона дає змогу впорядкувати наймання підприємствами робочої сили і скоротити для громадян час пошуку місця роботи. Крім заходів щодо працевлаштування, біржі праці надають послуги особам, котрі бажають змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і поширюють інформацію про рівень зайнятості щодо тих або інших професій і регіонів. За законами більшості країн усі наявні на підприємствах вакантні місця повинні реєструватися на місцевих біржах. Біржі праці забезпечують матеріальну підтримку працівникам у випадку вимушеного безробіття. У колишньому СРСР біржа праці існувала до 1930-х років і була закрита у зв'язку з декларацією про повну ліквідацію безробіття в СРСР. Вона почала відновлювати свою роботу у зв'язку з переходом до ринкових відносин. В Україні права і можливості безробітного регулюються системою законодавчих актів.

Елементом інфраструктури ринку є кредитна система, що включає банки, страхові компанії, фонди будь-яких організацій, що володіють правом комерційної діяльності. До кредитної системи входять усі, хто спроможний мобілізувати тимчасово вільні кошти, перетворити їх на кредити, а потім - капіталовкладення. Ядром кредитної системи є банківська система. Вона містить у собі центральний (державний), комерційні (здійснюють приймання внесків і перетворюють їх на кредит), іпотечні (дають гроші під заставу нерухомості), інноваційні (кредитують розробку технологічних нововведень) та інвестиційні банки.

У ринкову інфраструктуру входять і державні фінанси, їх основу становлять регіональні і місцеві бюджети. Через державний бюджет відбувається перерозподіл прибутків, фінансування виробничих і соціальних програм.

Висновки

Ринок - один із найважливіших витворів людської цивілізації. Він об'єднує інтереси людей, які ніколи не бачили один одного. Він забезпечує виробництво саме того, що потрібно, безпосередньо не опитуючи при цьому кожного споживача. Він досконально розподіляє ресурси і неупереджено ставиться до людей, незалежно від їхнього рангу.

Функціонування ринку безпосередньо залежить від розвитку ринкової інфраструктури, яка забезпечує життєдіяльність, стійкість, інформаційне та наукове забезпечення, страховий та правовий захист суб'єктів ринку.

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово-збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв'язок, оскільки взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший ринок.

Список використаної літератури

1. Бевентер Е., фон Хампе Й. Основні знання з ринкової економіки. - М., 1992 / Введення в ринкову економіку. Під редакцією А. Я. Дівшіца, І. Н. Нікуліній. - М., «Вища школа», 1994, с 125.

2. Гриценко А., Соболєв В. - Ринкова інфраструктура: сутність, функції, будову.// Економіка України. - №4, 1998 рік, стор. 35 - 44.

3. Гриценко А. Структура ринкової трансформації інверсійного типу. // Економіка України. - №1, 1997 р. с.26.

4. Бевентер Е., фон Хампе Й. Основні знання з ринкової економіки. - М., 1992. Введення в ринкову економіку. Під редакцією А. Я. Дівшіца, І. Н. Нікуліній. - М., «Вища школа», 1994

5. Гриценко А., Соболєв В. - Ринкова інфраструктура: сутність, функції, будову // Економіка України. - №4, 1998, с. 35- 44.

6. Гриценко А. Структура ринкової трансформації інверсійного типу. // Економіка України. - №1, 1997 рік. // Деловая неделя, №4, 1997, с.26.

Размещено на Allbest.ru