Проблеми переходу України до ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ (м.Київ)

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра економічної теорії

Факультет фінансово-економічний

Курсова робота

з політекономії

на тему: «Проблеми переходу України до ринкової економіки»

Студентки Ковалюк Т.М.

Керівник: Стеблій Д.

Львів - 2014



ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття перехідної економіки

2. Виникнення, суть та функції ринку

3. Особливості становлення ринкових відносин в Україні

4. Сучасний стан економіки України

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Перехідний період, у якому перебуває вітчизняна економіка протягом багатьох років не вирішив першочергових його завдань, оскільки перед країною постають нові важливі економічні та соціальні проблеми, які належить розв'язувати.

Швидкість і повнота подолання цих проблем залежатиме від багатьох чинників і, зокрема, від того, наскільки реалістичними є програми подальшого просування України по шляху ринкових перетворень. Як свідчить досвід попередніх років, подібні програми часто були непослідовними, їх виконували лише частково, оскільки вони були декларативними і не достатньо науково обґрунтованими.

Унаслідок цього нині доводиться вирішувати деякі завдання, які, згідно з логікою перехідної економіки, стосуються початкових її етапів.

Головна мета ринкової трансформації економіки України полягає у тому, щоб підвищити продуктивність і ефективність функціонування національної економіки, а відтак, створити надійний фундамент зростання добробуту населення.

Детальніше, ця мета полягає у тому, щоб:

· стимулювати швидке економічне зростання;

· підвищити продуктивність праці

· досягти світового рівня ефективності використання матеріальних ресурсів через запровадження новітніх технологій

· виготовляти достатні обсяги продукції, яка користується попитом

· забезпечити високу якість товарів і послуг

· створити умови для зростання реальних доходів населення. Досягнення цієї мети можливе лише за умови успішного вирішення комплексу взаємопов'язаних завдань перехідного періоду.

У ринковій економіці командні методи управління не ефективні. Тому для досягнення поставлених макроекономічних завдань країна з перехідною економікою повинна освоїти та розвинути непрямі методи регулювання - монетарну і фіскальну політику, створити відповідну інфраструктуру, за допомогою якої ці методи зможуть запрацювати.



1. Поняття перехідної економіки

Виникнення перехідних економік у суспільстві є закономірним явищем розвитку економічних систем. Економічна система як будь-яке об'єктивне явище суспільного життя проходить етапи становлення, досягнення зрілості, старіння і відмирання, тобто заміни новою системою. В такому процесі стадія відмирання старої системи водночас стає стадією становлення нової системи. В цей період економіка перебуває в перехідному стані [10, c.600].

Такий стан означає, що економічна система, досягнувши своєї зрілості під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, починає вичерпувати ресурси свого самовідтворення і вступає у період відмирання. Оскільки економічна, насамперед виробнича, діяльність не може зупинятись, то починається процес зародження і формування елементів нової системи, що діють одночасно і поряд з елементами старої системи. Тому протягом певного періоду часу функціонування економіки відбувається при одночасній взаємодії елементів двох систем - тієї, що відмирає, і тієї, що зароджується і зміцнюється. Такий стан триває до того моменту, коли нова економічна система витісняє стару, перетворюється на панівну економічну систему, що досягла своєї зрілості. її подальший розвиток здійснюється на власній основі. Тому період відмирання старої економічної системи є періодом зародження і становлення нової економічної системи, а економіка має перехідний характер[13, с.500].

Це зумовлено становленням нового технологічного способу виробництва, поглибленням поділу праці, які ведуть до істотних змін у виробництві, його структурі і характері розвитку.

Отже, перехідна економіка - це особливий етап в еволюції економіки, коли вона функціонує в період переходу суспільства від одного історичного ступеня до іншого. Вона характеризує проміжний стан суспільства, епоху соціально-економічних і політичних перетворень. Це процес, в якому одна економічна система перебуває у стадії формування, а інша - у стадії розпаду. Він охоплює всі сторони економіки: відносини власності, форми економічних зв'язків, механізм регулювання економіки, форми розподілу і обміну, тип відтворення. Звідси і особливий характер перехідної економіки, що відрізняє її від економіки, яка функціонує на власній основі, або звичайної економіки. Найхарактернішим для неї є дія двох типів економічних форм і зв'язків - тих, що відмирають і які притаманні старій системі, і нових, що виникають і є основою формування нової економічної системи.

Перехідна економіка характеризується рядом ознак (див. схему 21.1).

По-перше, перехідній економіці притаманні особливі перехідні економічні форми. Для перехідної економіки характерна наявність поєднання старого і нового, тобто старих і нових економічних форм і зв'язків. У результаті взаємодії між ними виникають нові перехідні економічні форми. їм властивий змішаний зміст, поєднання старих і нових якостей.

Схема 21.1. Основні ознаки перехідної економіки

Цим змішані форми виражають суперечність з традиційними факторами, виступають своєрідним сигналом про процес відмирання попередньої системи. Поява таких форм засвідчує зародження та існування перехідної економіки. Однак цим роль перехідних форм не обмежується. Вони, будучи по суті перехідними, не можуть бути законсервовані. їх найхарактерніша суть - у змінюваності, зумовленій боротьбою старих і нових економічних зв'язків і відносин. Причому ця боротьба здійснюється таким чином, що нові відносини та зв'язки поступово відтісняють старі, замінюючи їх. Тому перехідні економічні форми показують направленість розвитку економіки в перехідний період і свідчать про його невідворотність.

Другою ознакою перехідної економіки є її нестійкість. У будь-якій економічній системі в процесі її функціонування відбуваються різні зміни. Але вони виступають своєрідним засобом реалізації мети, притаманної даній системі, як засіб приведення її в стійкий, рівноважний стан. Перехідна економіка характеризується змінами іншого порядку. Вони не просто тимчасово порушують стійкість системи, щоб через інші зміни остання повернулась у рівноважний, стійкий стан. Зміни у перехідній економіці мають незворотній характер, а тому посилюють нестійкість існуючої системи, примушують її втрачати рівновагу і тим самим сприяють витісненню її новою системою. А це призводить до скорочення обсягів виробництва, зростання безробіття, підвищення цін та інших явищ, що свідчать про нестійкість діяльності в перехідний період. Такий стан характерний для економіки України 1990-х років і початку XXI ст.

Третьою ознакою перехідної економіки є альтернативний характер її розвитку. Він полягає у тому, що результати розвитку перехідної економіки багатоваріантні. Альтернативність перехідної економіки зумовлена її природою, що виражається у поєднанні елементів старого і нового типів економічної системи. Велику роль відіграє і та обставина, що розвиток економіки в перехідний період відбувається під впливом багатьох факторів, нерідко різнонаправлених і суперечливих. Альтернативність перехідної економіки означає, що вона обов'язково повинна перерости в якийсь інший, але неминучий, етап. Просте повернення в її попередній стан виключається, бо інакше перехід до нової економічної системи не зміг би розпочатись. Альтернативний характер перехідної економіки означає, що суспільство має можливість впливати на перехідні процеси, щоб спробувати забезпечити найсприятливіший для цього варіант. Вибір варіанта розвитку значною мірою зумовлюється співвідношенням соціально-економічних факторів суспільства.

Перехідній економіці властива і така ознака, як особливий характер її суперечностей. Вони є суперечностями не функціонування, а розвитку, тобто суперечностями нового і старого, суперечностями різних соціальних сил суспільства, що є суб'єктами цих суперечливих відносин. Перетворення, на які орієнтована перехідна економіка, мають революційний характер, бо відбувається зміна однієї економічної системи іншою. За певних умов такі суперечності можуть призвести і до соціально-політичних революцій.

Перехідна економіка характеризується і такою ознакою, як її історичність, що зумовлена двома обставинами. По-перше, перехідна економіка має обмежений характер у часовому вимірі, тобто є її визначений початок і кінець. По-друге, історичність полягає в тому, що перехід відбувається в певну історичну епоху. Це може бути перехід від традиційної до індустріальної ринкової економіки, що здійснюється в одну історичну епоху, тоді як перехід від командної економіки до ринкової - в іншу епоху. У цих випадках різними є і вихідні етапи, і остаточні результати, і суперечності у суспільстві. Залежно від історичних умов навіть загальні для перехідної економіки закономірності виступають у різних формах.

Перехідній економіці притаманна і така ознака, як інерційність відтворення. Вона пов'язана з безперервністю економічної діяльності. Будь-яка економіка є процесом, що постійно відновлюється, відтворюється. Тому неможливо повністю змінити стару економічну систему, а після цього створювати нову. Інерційність передбачає збереження в економіці старих форм, що відмирають, і зв'язків протягом тривалого періоду. Це, насамперед, стосується структури виробництва, для зміни якої потрібен тривалий час. Тому неможливе швидке перетворення однієї економічної системи в іншу. Суть інерційності і полягає в забезпеченні спадковості перехідної економіки з вихідним етапом і її плавної трансформації в нову цілісну систему. Інерційність відтворення об'єктивно зумовлює неможливість зворотної еволюції перехідної економіки. Перехідна економіка характеризується і такою рисою, як інтенсивний переважаючий розвиток нових економічних форм і відносин. Ці форми виникають у надрах старої системи і в силу інерційності відтворення розвиваються швидше, інтенсивніше порівняно із старими. В результаті починається витіснення цими формами старих, що приводить до формування спочатку елементів нової економічної системи, а на певному етапі на їх основі - і механізму її функціонування.

Такими є найхарактерніші ознаки перехідної економіки. За характером перехідних процесів можна виділити два типи перехідної економіки. Перший тип - природно-еволюційний. Він характеризується природним ходом історичної еволюції і притаманний глобальним перехідним процесам, що відбуваються у межах усього світового господарства. Заміна однієї економічної системи іншою при цьому типі відбувається виключно під впливом об'єктивних економічних закономірностей без втручання зовнішніх щодо економіки сил.

Другий тип перехідної економіки - реформативно-еволюційний. Для нього характерним є регулювання перехідних процесів у певному напрямі на основі свідомо створюваних програм регулювання суспільства. За допомогою таких програм створюється можливість прискорити природні процеси переходу до нової системи, не ігноруючи об'єктивних закономірностей. При цьому успіх реформування залежить значною мірою від того, наскільки пізнані такі закономірності і як вони враховані у реформаторських програмах. До цього типу належить перехід від командної до ринкової економіки, що характерно і для України.

2. Виникнення, суть та функції ринку

Поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин.

В економічній літературі наводяться різні визначення ринкy. Його визначають як сферу обмiну або мiсце зустрiчi покупцiв i продавцiв товарiв i послуг, або сукупнiсть угод купiвлi i продажу товарiв тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обмiну, купiвлi-продажу, що не вiдображає його дiйсної сутi.

Як економічна категорія, поняття "ринок" вiдображає сутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб'єктами економiчної системи (виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами) виробництва.

Економiчнi вiдносини завжди проявляються як економiчнi iнтереси (усвiдомленi людиною потреби, спонукальнi мотиви господарської дiяльностi). Тому ринок - система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів[1, с.263].

Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринковi вiдносини".

Економiчна система, що функцiонує на засадах ринкових вiдносин, у реальнiй дiйсностi є формою органiзацiї господарської дiяльностi суспiльства, яку називають по-рiзному: ринкова система, система вiльного пiдприємництва або ж просто - ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так i широкому розумiннi. У першому - це форма економiчного обмiну, в другому - система вiдносин господарювання, здатна вирiшувати життєво важливi завдання у сферах суспiльного виробництва, обмiну, розподiлу та споживання.

Ринок виступає як сукупнiсть форм i органiзацiї спiвробiтництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерцiйною метою продавцiв та покупцiв, а також надати можливiсть першим продати, другим - купити товар. Тобто це мiсце добровiльних угод, де продаж товарiв вiдбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець i покупець - знаходять компромiс, який проявляється в цiні. Основа ринку - ефективний власник, середній клас, під яким розуміється прошарок економічно активних і незалежних від держави громадян [11, с.225-229 ].

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну на ринку [5, c.63].

Ринок функціонує за певних умов, які можна поділити на чотири групи. Економічні умови - основою яких є демократизація економіки - пов'язані з введенням загальних умов господарювання, які забезпечують ринкові зв'язки, передбачають:

· вiльний вибiр форм власностi на засоби виробництва (утвердження права господаря);

· вiльне цiноутворення;

· забезпечення та захист конкуренцiї;

· вiльний вибiр виду дiяльностi;

· вiльний обiг товару, капiталу, працi;

· оподаткування, фiнансування, кредитування, валютна полiтика, якi стимулюють пiдприємницьку дiяльнiсть.

Соцiальнi умови, якi забезпечують гуманнiсть ринкової економiки, охоплюють:

· систему захисту малозабезпечених верств населення (пенсiйне забезпечення);

· система соцiальної допомоги дiтям, молодi, безробiтним;

· система соцiального захисту вiд безробiття.

Правові умови включають систему заходів, пов'язаних з розробкою правового законодавства і прийняття економічних положень з переходу на ринкові методи господарювання.

Соцiально-психологiчнi та соцiально-культурнi умови, якi забезпечують самореалiзацiю особи та повагу до неї, включають:

· забезпечення свободи розвитку потенцiалу особи - квалiфiкацiйного, освiтнього, творчого, комунiкативного, пiдприємницького, морального та iн.;

· свобода полiтичної дiяльностi;

· система соцiальної вiдповiдальностi особи перед трудовим колективом, суспiльством;

· система задоволення духовних потреб особи;

· можливiсть вивчення культурних надбань народiв України та свiтової культури в цiлому.

Обов'язковими для ринку є умови приватної власності та вільної конкуренції, які проявились в деформованому вигляді: власність стала привілеєм небагатьох, а конкуренцію замінила боротьба за вплив владних структур.

Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:

· доступнiсть для будь-якого споживача всiх товарiв, представлених на ринку (вiдсутнiсть фондування, карток, талонiв та iнших обмежуючих форм розподiлу);

· необмежена кiлькiсть конкурентiв, абсолютно вiльний вхiд у ринок та вихiд з нього;

· повна iнформацiя учасникiв конкуренцiї щодо пропозицiї, попиту, цiн, норм прибутку та iн.;

· свобода реалiзацiї товарiв i послуг, вибору товарiв споживачем та прийняття рiшень;

· пануючий диктат споживача [8, c.430].

В умовах вiльної конкуренцiї виробництво перебуває пiд постiйним економiчним контролем, а товаровиробники стають виконавцями волi споживача, змагаючись за сферу впливу на нього та його гаманець.

Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.

Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку [6, с.358].

Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.

Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому

Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Отже, відзначені умови існування та функціонування ринку, а також його функції визначають ринок, як конкретну форму господарської діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи господарювання, або ринкової економіки.

перехідний економіка ринок продуктивність

3. Особливості становлення ринкових відносин в Україні

За останні роки понад 80 країн світу здійснили фундаментальні реформи з метою створення ринкової системи. Розпочатий у кінці 80-х років процес перетворення у країнах Східної Європи характеризувався не тільки переходом від командної до ринкової економіки, а й переходом від авторитарних і тоталітарних політичних режимів до демократичних [12, с.29-33]. Усі вони визнали основоположний факт економічного життя: для досягнення процвітання та підвищення життєвого рівня неможливо обминути створення ринкової системи, тісно взаємопов'язаної з усією світовою економікою.

Відомо, що всі країни, що йдуть ринковим шляхом розвитку мають різні ринкові моделі. Скажімо є американська, канадська, німецька, японська та інші моделі. На які з них може орієнтуватися Україна?

Спочатку слід відзначити, що існуючі системи і спрямованість їх розвитку залежить від географічного положення; наявності природних ресурсів; історичних умов розвитку; традицій населення і його звичаїв; рівня розвитку продуктивних сил; соціальної спрямованості суспільства.

В усіх країнах є свої підходи, відмінні особливості ринкових відносин господарювання. Разом з тим у всіх розвинутих ринкових моделях є спільні риси, до яких відносяться:

· наявність різноманітних форм власності;

· перевага вільних цін на товари і послуги;

· розвинута система вільної конкуренції;

· певна система державного регулювання економіки.

Україна не повинна нікого копіювати, повторювати, а має будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям нашого розвитку, структурі економіки, географічному положенню. Враховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри нам недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом.

Таким чином, Україні важливо обрати правильний шлях переходу до ринку. Найпоширенішими з них є: еволюційний, прискорений (або "шокової терапії"), жорсткого регулювання.

Модель еволюційного переходу до ринку ґрунтується на поетапному і поступовому впровадженню ринкових відносин. Вона відзначається значною тривалістю (10-15 років) і поступовістю змін.

Модель "шокової терапії" передбачає одночасне і швидке введення усіх атрибутів ринку, стрімкий перехід від неринкових до ринкових відносин.

Модель жорсткого регулювання переходу до ринку ґрунтується на державному регулюванні цін, на найважливіші товари і доходи населення [9, c.85-94].

Вводити ринкову економіку в Україні слід прискорено, але без "шоку". Таким є поелементний, еволюційно-радикальний шлях. Він поєднує перший і третій варіант, тобто поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків - з іншого. Одним стрибком нам не вдасться скочити в ринок, тому що в країні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок.

Існує також інституціонально - еволюційний підхід представники якого притримуються думки , що необхідно поступово, методом проб і помилок.

Перехід до ринкової економіки потребує також докорінних організаційних перетворень, проведення цілеспрямованих реформ, зміни психологічного мислення. В організаційному плані перехід до ринкової економіки може бути поділений на три основні стадії:

· підготовча - демократизація економіки;

· реформаторська - оздоровлення, стабілізація економіки;

· творча - організація навчальної діяльності ринку.

Демократизація економіки включає: ліквідацію структур апарату примусового господарювання в економічній сфері; демонополізацію товарного і грошового обігу; декретування права власності; створення необхідних умов для конкуренції; кадрове забезпечення реформи.

Реформування економіки передбачає: створення надійного механізму управління грошово-кредитною системою; організаційно-господарське реформування економіки; створення ефективного механізму економічного стимулювання та регулювання підприємницької діяльності.

Творчий процес - організація навчальної діяльності ринку - об'єднує: відновлення функцій грошей; створення бюджетно-податкового механізму; свободу вибору форм власності; створення ринкової системи з усіма її елементами.

У межах основних стадій та їх напрямів розробляються загальна і конкретні цільові програми. Наприклад, програма економічної реформи і політики України включає такі розділи: фінансова політика, грошово-кредитна політика, лібералізація цін, зовнішньоекономічна політика, програма приватизації, інвестиційна політика, конверсія та структурна перебудова економіки та ін.

У ринковій економіці продукт не буде вироблений, якщо товаровиробник не впевнений у його гарантованому збуті. Саме тому в Україні наявний продуктивний потенціал, нехай наполовину зношений фізично і застарілий морально, задіяний лише на третину. Помилковою є точка зору, що ринкова економіка в принципі для підтримання рівноваги не потребує втручання держави. Ті, хто не здатен працювати і при цьому не має власності, за допомогою якої може отримати частку створеної працюючими додаткової вартості, мають утримуватися за рахунок рідних чи помирати з голоду. Насправді ж, ринкові закони не жорсткі - вони просто нейтральні до понять «гуманність» і «милосердя» так само, як закони дикої природи, тому корегуючи роль при цьому має відігравати держава [7, с.168-172].

Спроби прямого запозичення ринкового досвіду з практики розвинутих держав наштовхується на дієві перепони, оскільки, як підтвердив більш ніж двадцятирічний досвід ринкових реформ в Україні, в пострадянському суспільстві зберігаються не лише психологічні, а й макроекономічні особливості, які не накладаються на суто ринкові закономірності й засади. Досі більшість громадян, і навіть підприємців, мають надто поверхове уявлення про фінансовий механізм функціонування ринкової економіки, тому нерідко приймають неефективні рішення. Всі ці суб'єктивні чинники в масштабах держави діють у сукупності як гальмо ринкової ефективності, конкурентоспроможності української економіки на міжнародному ринку [2, с.40-51].

4. Сучасний стан економіки України

Сучасний стан економіки України супроводжується гострою загальноекономічною кризою. При таких соціально-економічних умовах неможливо досягти відповідного рівня ефективності виробництва, отримати максимальний прибуток, бути лідером в жорсткій конкурентній боротьбі. Становлення стабільного стану економіки вимагає розробки дійових механізмів і підходів, які б дали змогу підвищити ефективність виробництва, створити сприятливі інвестиційні умови, забезпечити конкурентоспроможність продукції на споживчому ринку.

Наша держава займає не саме хороше місце серед розвитку економіки країн світу. Адже , ми маємо низку мінусів.

Основними рисами сучасного економічного становища України є:

· значна заборгованість держави, окремих галузей і підприємств зарубіжним країнам;

· відставання сектору економіки, який виробляє товари, від сектору економіки, який їх споживає;

· паливно-енергетична залежність від Росії;

· надмірний контроль економіки з боку українського уряду, що має ефект придушення того її сектору, що виробляє товар;

· криміналізація стосунків між державним установами і бізнесом, розподілення між кланами найприбутковіших секторів економіки України;

· «відірваність» України від світової економіки [4, c.5-24].

На сьогодні залишаються невизначеними перспективи взаємовідносин України між МВФ і Росією. Фонд офіційно не оголошує про зупинку співробітництва. З вітчизняної економіки починають вилучати капітал, як нерезиденти шляхом виходу на межі України, так і резиденти шляхом переводу засобів у валюту і виведенням з обороту (під «подушку»). «Газові» та «кредитні» відносини, які склалися на території нашої держави, починають давити на курс національної валюти. Нацбанк, звичайно, приймає ряд дій, щоб не допустити девальвації національної грошової одиниці, але і валюти майже всіх сусідів України здали свої позиції та спостерігається нестабільність ситуації на світових фінансових та фондових ринках .

Крім зовнішніх факторів існують і внутрішні. Бюджетна заборгованість, порівняно з минулими роками, почала зменшуватися. Це досягнуто фактичним переведенням суб?єктів сільськогосподарської діяльності на сплату податків з обороту ставкою 20%, що приносить додатковий дохід бюджету, але в короткостроковій перспективі (в довгострокових приводить до викривлення конкурентного середовища, розоренню суб'єктів сільського господарства і проблемам на макрорівні).

Підбиваючи річні підсумки роботи сільського господарства і завдяки доброму врожаю приводять до зменшення темпів інфляції. Також збільшення урожайності сприяло підвищенню ВВП. За 9 місяців ВВП виріс на 5,1 %, а його основна складова - індекс промислового виробництва на 8,8%. Але продовження блокування владою експорту зернових приведе до втрати цих здобутків. Фермерам не буде за що купляти техніку.

Також на збільшення ВВП впливало будівництво, не дивлячись на його гальмування в серпні, порівняно з серпнем 2010р., на 10,4 %. За 8 місяців ця галузь зросла на 13%. . Завдяки будівництву, ми простежуємо і розвиток металургії (+18,7% в серпні та 12,3% з початку року). Але на розвиток металургії посприяло підвищення цін на метал на світових ринках. Продовжує і рости хімічна промисловість: + 29,8% в серпні, 24,4% з початку року. Ріст машинного будівництва залишається стабільним - на рівні 21%.

В цілому багато факторів (дії НБУ по стримуванню інфляції і курсу гривні, а також адміністративний тиск на розвиток бізнесу) показує, що в найближчій місяці індекс виробництва буде знижуватися .

Прослідковуючи збільшення цін за 2008 р., в порівнянні з 2010 р., можна сказати, що обсяги інфляції зменшилися. І досягли рівня 7%. Можна прогнозувати, що до кінця року вона становитиме 9,5-10,5 %.

Спинити ріст цін не вдалося і монетарними методами, але з іншої сторони вони навпаки певною мірою посприяли на ріст цін. Скорочення кредитування бізнесу, в наслідок зменшення об'єму ресурсів повинно було сприяти до підвищення цін на виробництво. В той же час нестабільність світового ринку тільки сприяла на їх підвищення.

Розглядаючи торговий баланс, можна простежити, що об'єми імпорту більші за об'єм експорту [15]. Ключову роль у торговому балансі відіграє споживання газу Україною, і, якщо ціни на газ підніматимуться для населення, то до кінця року сальдо торгового балансу може зменшитися до - $5-6 млрд. Протягом 2007-2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово- економічної кризи - у тому числі й Україна, про що свідчать її основні макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення).

Проте особливу увагу варто звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв'язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.

Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв'язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис- тематичною незбалансованістю доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо.

Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не враховувала показників зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного забезпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).

У 2010 році, порівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п'ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання - тільки удвічі [14, c.61-7].

Прогнозування впливу фінансово-економічної кризи на Україну та пошук шляхів її подолання є одним з основних завдань діяльності вчених-економістів сучасності.

По-друге, супроводження кризи крахом більшості банків, а не падінням їх доходів внаслідок зниження потреби в інвестиціях при зменшенні можливості технологічного прогресу.

Першоджерелом усіх криз є важливий феномен, властивий будь-якій розвиненій ринковій економіці, - так звані рефлективні процеси. Найбільш відомі з них - процес підйому і спаду біржових цін. Інші, менш значні, але теж важливі для економіки, пояснюють зростання цін на нерухомість, поведінку вкладників банків, внутрішню нестійкість банківської системи у цілому.

Мова йде про феномен, найбільш повно розглянутий у теорії рефлективності Дж. Сороса. Рефлективність розглядається як процес формування цін уявленнями учасників біржіпро наступні тенденції їх зростання чи спаду. При цьому рівень доходності паперів або розмір активів практично не впливають на ціни. Наприклад, сьогодні вартість акцій широко відомої компанії «Майкрософт» перевищує її реальну вартість у сотні разів, а раніше - у тисячі.

Отже, кризи виникають у зв'язку з принципіальною нестійкістю цін, що сформувалися подібним чином. Маса вартості будь-яких цінних паперів, які зростають у ціні завдяки рефлективним процесам, перевершує критичну, і досить випадкового поштовху, щоб запустити ланцюгову реакцію падіння цін.

Викликає зацікавленість і концепція С.Ю. Глазьєва, що характеризує світову економічну кризу як процес зміни технологічних укладів. У світовому техніко-економічному розвитку можливо виділити життєві цикли п'яти технологічних укладів, які послідовно змінюють один одного включаючи домінуючий в структурі сучасної економіки -інформаційний. До виробництв, що формують його ядро, входять: електронні компоненти, електронно-обчислювальна техніка, радіо-, телекомунікаційне і лазерне устаткування.

Формування відтворювального контуру нового технологічного укладу - тривалий процес, що має два якісно різних етапи. На першому - виникають його ключовий чинник і ядро, що обмежує виникнення виробництв нового устрою потребами власного розширеного відтворення. З вичерпанням економічних можливостей цього процесу наступає другий етап, що починається із заміщення домінуючого технологічного укладу у вигляді нової довгої хвилі економічної кон'юнктури. У цей період новий технологічний уклад виходить з ембріональної фази розвитку, що проявляється, як фінансова і структурна криза економік провідних країн світу, супроводжується подальшим падінням цін на енергоносії і інші сировинні матеріали. Для його подолання недостатньо заходів порятунку банківської системи, реанімації фінансового ринку. Вони повинні доповнюватись програмами стимулювання розвитку нового технологічного укладу, активізація якого тільки і може створити нову довгу хвилю економічного зростання. Слід відзначити, що економічний характер кризи поки залишає в тіні її глобальний і цивілізаційний контексти.



ВИСНОВКИ

Формування ринкової економіки в Україні розпочалося з відтворенням ринкових інституцій, які існували лише в зародковому стані. Це має відбуватися за схемою, яка враховує економічні, політичні, історичні та психологічні особливості, характерні для нашої країни.

Щодо розділу 1 , то можна зазначити , що важливою рисою перехідної економіки є її багатоукладність. Під економічним укладом розуміється тип економічних відносин, що допускає одночасне співіснування в даній країні не тільки різних форм, але і типів власності. Таким чином, перехідна економіка характеризується наявністю старого і нового базису, а також співіснуванням різних типів регулювання господарських зв'язків між суб'єктами економіки. Перехідній економіці властиво нестійкий розвиток та перетворення займають досить тривалий час.

Підсумовуючи вище написане у розділі 2, можна зробити висновок, що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об'єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. Значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль.

У розділі 3 я розкрила суть становлення ринкових відносин в Україні і можу зробити висновок , що перехід до ринкової економіки супроводжується значним зростанням безробіття, оскільки неефективні державні підприємства, які часто мали надлишкову зайнятість, банкрутують. Тому постає завдання створити дієвий механізм соціального захисту громадян. Зокрема, потрібно розробити програму допомоги з безробіття не лише з огляду на дотримання соціальної справедливості, а й для зменшення спротиву населення переходові до ринкової економіки. Отже уряд країни повинен виконати ще одне важливе завдання - сформувати психологічно прийнятне ставлення населення до ринку.

Відповідно до розділу 4 можна сказати , що сучасна модель економіки України, безперечно, ринкова. Але за такими ознаками, як ефективність, стабільність, соціальність, цивілізованість, демократичність вона значно поступається моделям економіки у розвинутих країнах, де економіка на базі високої ефективності виробництва забезпечує відповідний рівень задоволення потреб населення.

Держава покликана зробити все, щоб переконати суспільство у тому, що ринкова економіка - це єдина економічна система, яка здатна забезпечити високий життєвий рівень. Цього можна досягти лише за допомогою добре продуманої соціальної політики, яку потрібно якнайшвидше підкріпити реальними економічними результатами ринкових перетворень.

Знецінення національної грошової одиниці, яке, як звичайно, виникає на перших етапах перехідного періоду, потребує розроблення відповідних механізмів та програми заходів впливу для стабілізації грошового обігу.

Важливу роль у цьому процесі відіграє центральний банк країни.

Змінюється також роль і місце держави на міжнародній арені. Вона стає гарантом і захисником прав громадян та фірм за межами державного кордону і не має права диктувати свої умови бажаючим вийти на зовнішні ринки. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається винятково за допомогою економічних важелів.

У зовнішній політиці пріоритетними є тільки такі напрями діяльності, які дають економічну вигоду країні.



Список використаної літератури

1. Базилевич В. Д. , Базилевич К. С. Ринкова економіка : основні поняття і категорії : Навч. посібник. - К.: Знання, 2006. - 263с.

2. Баришкевич О. Міжнародний рух капіталу та проблеми зовнішньої заборгованості // Вісник Національного банку України. - 2012. - №10. - с.40-51

3. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ А. С. Гальчинський - К.: Вища школа, 1995. - 142с.

4. Геец В. Макроекономічна оцінка грошово-кредитної і валютно-курсової політики України до і під час фінансової кризи /В. Геец // Економіка України. - 2009. - №12. - с.5-24

5. Дмитриченко Л. І. Політична економія : Навч. посібник/ Л. І. Дмитриченко - Д. : Норд - Прес, 2008. - 61-63 с.

6. Зазимко А. Політична економія: Структурно-логічний навч.посібник/ А.Зазимко - К. : КНЕУ, 2006. - 358с.

7. Лук'янов В. С. //Актуальні проблеми економіки. - 2013. - №1. - с.168-172

8. Мельник Л. Г. Політична економія : Навч. посібник/ Л. Г. Мельник - Д.: Пороги, 2005. - 430с.

9. Мовсеян А., Огнивцев С. Деякі тенденції світової економіки// Єкономіст. - 2000. - №7. - с.85-94

10. Мочерний С.В. Основи економічної теорії : Навч. посібник/ С.В.Мочерний., 2006 - 600с.

11. С. Ю. Пахомов // Формування ринкових відносин в Україні . - 2013. - №5. - с.225-229

12. С.А. Демінський //Формування ринкових відносин в Україні . - 2012. - №4. - с.29-33

13. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії : Навч. посібник / В. Г. Чепінога - К.: Юрінком Інтер, 2011. - 500с.

14. Шинкарук Л.В. Макроекономічні передумови та перебіг економічної кризи в Україні / Л. В. Шинкарук // Економічна теорія. - 2010. - №2. - с.61-70

15. Електронний ресурс: www.business.ua - «БИЗНЕС», № 39 від 26.09.11 р.

Размещено на Allbest.ru

...