Франчайзинг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Зміст франчайзингової форми здійснення господарської діяльності

1.1 Сутність франчайзингу та його еволюція

1.2 Розвиток франчайзингу в Україні

1.3 Регулювання франчайзингових відносин в Україні

Розділ 2. Характеристика франчайзингових мереж в Україні

2.1 Аналіз франчайзингових мереж в Україні

2.2 Механізм формування франчайзингових мереж

2.3 Динаміка розвитку підприємств роздрібної торгівлі в Україні

Розділ 3. Шляхи підвищення франчайзи для господарської діяльності торговельного підприємства

3.1 Особливості формування франчайз в Україні

3.2 Підтримка та стимулювання процесів створення франчайзингових систем в Україні

Висновки та пропозиції

Перелік використаних джерел

Додатки



Вступ

В умовах ринкової економіки запорукою успішного функціонування підприємств є формування гнучкої змішаної структури економіки, яка відповідає загальносвітовим тенденціям та містить різні форми власності й адекватні їм моделі ведення бізнесу. Малі підприємства, які не вимагають великих стартових інвестицій і забезпечують досить високу швидкість обігу ресурсів, можуть істотно покращити структуру національної економіки і забезпечити насичення вітчизняного ринку споживчими товарами та послугами. Зазвичай, у структурі економіки розвинених країн малі та середні підприємства становлять переважну більшість. Водночас розвиток малого та середнього підприємництва в Україні стикається з цілою низкою проблем, серед яких чи не найголовнішою є проблема започаткування бізнесу.

Перед майбутніми підприємцями насамперед постає вибір одного з трьох можливих способів входження в бізнес: перший - відкриття нової справи “з нуля”, другий - купівля існуючого бізнесу і третій - придбання франшизи.

На сучасному етапі розвитку світової економіки з'явилася велика кількість багато міліонних корпорацій котрі перешкоджають як виникненню так і розвитку малого бізнесу. Саме тому стають популярними так звані франчайзингові договори, коли одна сторона передає іншій стороні за платню чи на певний строк безкоштовно право на використання торгівельної марки, фірмового найменування тощо. Така схема дає великим компаніям можливість розширювати ринки збуту, а малим та середнім ефективно здійснювати підприємницьку діяльність.

Для економіки України франчайзинг - відносно нове явище, тоді як у розвинених країнах світу він пройшов багаторічний шлях розвитку, як засіб забезпечення потреб суспільства у різних послугах. Можна стверджувати, що франчайзинг нині - єдиний інструмент, який дозволяє підвищити ефективність малого бізнесу саме завдяки унікальній можливості об'єднувати переваги малого і великого підприємства. Сьогодні франчайзинг слід розглядати як один із нових економічних механізмів, що дає змогу вирішити різні економічні проблеми сучасної України.

Однак існують проблеми, які стримують розвиток франчайзингу в нашій країні. Основною перешкодою на шляху створення і розвитку ефективної франчайзингової мережі є відсутність знань та досвіду з цього питання у переважної більшості українських підприємців, що не дозволяє їм правильно використовувати цей потужний ринковий інструмент. Саме тому важливо опанувати найкращий досвід розвинених зарубіжних країн, переосмислити, знайти точки перетину з місцевими реаліями та потребами, адаптувати теоретичні та практичні методики функціонування франчайзингу до вимог українського ринку та надати цей інструментарій українським підприємцям.

Бізнес на умовах франчайзингу - це оперативний та ефективний спосіб розширення ринку збуту продукції, збільшення обсягів товарообігу, особливо в умовах, коли одним з вирішальних факторів у конкурентній боротьбі стає наявність розвиненої торгівельної мережі. Водночас розроблення та реалізація методів створення найбільш ефективних збутових мереж все ще залишається актуальною проблемою як для бізнесменів-практиків, так і для науковців.

Метою курсової роботи є вивчення та надання повної характеристики франчайзинговим договорам, ознайомлення з порядком укладення даних договорів та відповідальністю сторін.

Завдання роботи:

Розглянути історію виникнення та розвитку франчайзингу;

Надати загальну характеристику франчайзинговим договорам;

Визначити основні положення та особливості франчайзингу;

Розглянути франчайзинг як форму здійснення господарської діяльності; франчайзинговий торгівельний господарський україна

Об'єкт: франчайзинг як форма здійснення господарської діяльності.

Предмет дослідження: франчайзингові договори, а саме нормативно-правова база, якою регламентуються дані договори.

Структура роботи представлена вступом, трьома розділами, висновками, переліком використаних джерел та додатками.



Розділ 1. Зміст франчайзингової форми здійснення господарської діяльності

1.1 Сутність франчайзингу та його еволюція

Історія розвитку франчайзингу бере свій початок ще з середньовіччя. Становлення франчайзингу як форми здійснення господарської діяльності відбувалося в різних соціальних, психологічних, економічних, історичних та правових умовах. Саме тому поняття франчайзингу у різних країнах розумілося дещо по-різному[5].

У середньовічній Англії король надавав знаті різні права, наприклад, збирати податки на визначеній території в обмін на необхідні владі послуги. Громадянам давалися дозволи (франчайза) продавати товари на ринках, брати участь у ярмарках. І в наші дні у Великобританії ще продовжують діяти стародавні франчайзи, що надають їхнім власникам права на утримування ринків, проведення ярмарків, утримування поромів і мостів. У такий спосіб з давніх часів влада делегувала частину своїх повноважень в обмін на капітал або необхідні послуги, тим самим впродовж століть закладаючи фундамент сучасного франчайзингу[8].

Що стосується торговельної практики, то в Лондоні в XVII столітті були засновані системи торговельних гільдій, віддалено схожі на сучасні системи франчайзингу. На початку XIX століття, в тій же Великобританії, була запроваджена система "зв'язаних домів", сутність якої полягала у наданні владою права на торгівлю спиртними напоями тільки власникам постоялих дворів (сучасною мовою - примітивних готелів) за спеціальною ліцензією. Більшість власників не мала досить коштів для приведення постоялих дворів у порядок і оплату ліцензії. Цю систему прекрасно використовували броварники (виробники пива), надаючи власникам постоялих дворів позику чи здаючи їм в оренду майно, одержуючи натомість ринок збуту свого пива й інших спиртних напоїв.

Терміном "франчайзинг" ("франшиза") у середньовічній Франції визначався привілей (право) на здійснення певної діяльності, куплений у короля. У Цивільному кодексі України законодавцями було прийнято достатньо умовне поняття "комерційна концесія" ( у римському праві - concessio- спеціальний дозвіл, який держава надавала товариству), яке найбільш відповідало змісту франчайзингу. У Модельному Цивільному кодексі для країн СНД цей інститут іменувався "комплексною підприємницькою ліцензією" [7].

Договір франчайзингу широко застосовувався в господарський діяльності з 70-х років ХХ століття, хоч уже був відомий в США з кінця ХІХ століття. За своєю суттю франчайзинг є одним із засобів надання продукції або послуг споживачам. Це -- форма організації і ведення підприємницької діяльності на основі об'єднання матеріальних та фінансових засобів і зусиль юридичних та фізичних осіб, що зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Франчайзинг передбачає створення широкої мережі однорідних підприємств, які мають знак для товарів і послуг ( торговельний знак), що об'єднує багатьох підприємців, які дотримуються однакових умов, стилю, методів та форми продажу товарів і надання послуг, а в деяких випадках і при виробництві товарів[11].

Першим, відносно сучасним прикладом франчайзингу в США, можна вважати законодавче надання прав частині бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виключне право давало стимул приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих сфер, хоча, в даному випадку, зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги. Таким чином, приватний бізнес дозволив відносно швидко і якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів. Ще більш цікаві приклади використання франчайзингу приватним бізнесом були в 50-х роках ХІХ століття, коли в США були надані виключні права виробникам.

Одна з перших успішних франчайзингових систем була застосована компанією "GeneralMotors". Оскільки у 1898 році молода компанія ще не мала початкового капіталу, необхідного для відкриття магазинів, "GeneralMotors" почала продаж парових двигунів через систему дилерів. Ця система донині залишається основним способом продажу автомобілів. Одними з перших франчайзі виявилися власники магазинів із продажу велосипедів і магазинів товарів широкого вжитку. З 50-х років ХХ століття в багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і ресторанів. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, мало серед конкурентів свої індивідуальні особливості, досить високу репутацію якості обслуговування, товарний знак (торговельну марку). Власник товарного знаку міг потім видавати ліцензії іншим фірмам на визначений відрізок часу, протягом якого власник контролював якість товарів чи послуг, продаваних під його товарним знаком[9].

Продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного знаку під різнобічним контролем і під захистом закону дозволяв власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат. Поступово на цій основі стали складатися певні правила ведення справ власника товарного знаку (франчайзера) з підприємствами, що придбали ліцензії на їхнє використання (франчайзі), тобто складалися відносини франчайзингу.

Одним з сучасних та найбільш наочних і переконливих прикладів розвитку і становлення франчайзингової системи є діяльність всесвітньо відомої фірми "Макдональдс", що у даний час може розглядатися як безперечний лідер в індустрії швидкого харчування[16].

Успіх "Макдональдса" обумовила, у першу чергу, фанатична віра в ідею забезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли інші франчайзери просто дублювали основні напрями свого бізнесу, компанія "Макдональдс" послідовно поліпшувала кожен аспект своєї діяльності.

Коли наприкінці 40-х років брати Ричард і Моріс Макдональди (власники невеликого пришляхового кафе) задумалися над тим, як поліпшити обслуговування своїх клієнтів і, природно, збільшити дохід, вони знайшли вдалий засіб: скоротили число позицій у меню до трьох страв, стандартизували технологію на основі конвеєрної системи й уніфікували рецептуру організації готування блюд. Наприклад, гамбургери важили рівно 1,6 унції і містили не більш 19 % жиру. Працівники були одягнені в накрохмалені білі сорочки і виконували один вид роботи: одні знімали гамбургери зі сковорідки, інші вмочали їх у киплячу олію тощо. Подібна організація підвищила ефективність і знизила витрати. Однаковість "Макдональдс" створила нове покоління клієнта, що точно знав, що де б він не був, скрізь у "Макдональдса" прекрасне і швидке обслуговування і звичний асортимент страв. Аналогічні підприємства швидкого обслуговування почали з'являтися у великій кількості. Серед них такі, як "Кентуккі фрейдчикенс", "Холідейінн" тощо. Кожний з цих бізнесменів мав свою торговельну марку, що використовувалася на всій створеній мережі франчайзингу. Багато бізнесменів, зрозумівши і сприйнявши цей напрям бізнесу, розпочали приєднуватися до нього[10].

Найвищий підйом у розвитку франчайзингу продовжувався впродовж наступних десятиліть до кінця 80-х років. У 1984 році майже третина обсягу продажу у всіх магазинах США (близько 500 млрд. доларів) була реалізована через франчайзингові фірми.

Бурхливий розвиток франчайзингу спостерігається в Канаді, Західній Європі, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах регіону Карибського моря. Франчайзери з інших країн, у свою чергу, придивляються до ринку США. Очевидно, міжнародний франчайзинг найближчим часом буде розвиватися ще більш швидкими темпами. Франчайзери шукають потенційних франчайзі у закордонних країнах, а багато приватних осіб і фірм активно шукають франчайзерів з інших країн, щоб придбати їхню ліцензію і права і за їх фінансової підтримки, на їхній технології виробництва й обслуговування робити свій прибутковий бізнес.

Найбільша концентрація американських франчиз нині у Канаді, Японії, континентальній Європі та Великій Британії .В Австралії понад 90% загальної торгівлі на підприємствах швидкого обслуговування здійснюється на умовах франчайзингу. Франція посідає третє місце за кількістю франчайзингових мереж серед європейських країн і налічує понад 600 франчайзерів (правовласників) та 30 тисяч франчайзі (користувачів). Офіційні дані свідчать про те що франчайзинг використовується вже більш ніж у 80 країнах світу[13].

В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи:

І. Етап традиційного франчайзингу. Він характеризувався використанням франчайзингу у наступних трьох галузях:

1. Продаж автомобілів і побутової техніки. Німецька фірма "Singer" узяла на озброєння схему франчайзингу ще з 1860 року, а американська компанія "GeneralMotors" - з 1911 року . Остання нині продає за франчайзингом 95% своєї продукції.

2. Розлив і продаж прохолодних напоїв. Першою в даній галузі є компанія Coca-Cola та інші аналогічні підприємства.

3. Реалізація нафтопродуктів. Нафтові компанії надавали заправним станціям свою продукцію на умовах франчайзингу, звільняючи, таким чином, себе від функції роздрібної торгівлі[17].

ІІ. Етап франчайзингу бізнес-формату.

Характеризується тим, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу у різних країнах. Цей період розпочався ще в 50-і роки в США і в 60-і в Європі. Одночасно франчайзинг набув широкого поширення у сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки і ремонту будинків, автомобілів тощо.



1.2 Розвиток франчайзингу в Україні

Франчайзинг це форма тривалої співпраці, за якої велика компанія (франчайзер) надає окремому підприємцеві або групі підприємців (франчайзі) право на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торгівельною маркою даної компанії на певній території, на термін і умовах, що визначаються договором. Франчайзинг є дуже перспективною моделлю ведення бізнесу, але він не досить поширений у нашій країні, порівняно з США та країнами Європи[12].

В Україні франчайзинг почав розвиватися наприкінці XX століття, проте значний його розвиток відбувся у 2004 році. З тих пір кількість франчайзингових мереж щорічно збільшується в середньому на 30%. Як і в багатьох інших країнах, найбільше франшиз представлено в роздрібній торгівлі, на другому місці - громадське харчування, потім - сфера послуг та виробництво.

Слід зазначити, що франчайзинг в Україні є перспективним напрямом економічній діяльності, і найближчими роками ми спостерігатимемо зростання цього способу здійснення господарської діяльності.

Головною перешкодою на шляху розвитку франчайзингу в Україні є недосконалість правового забезпечення. На сьогодні "Закон про франчайзинг" ще не прийнятий, тому франчайзинг регулюють Цивільний і Господарський кодекси України[15].

Окреме законодавство, що регулює саме франчайзинг, з'явилося в Україні 1 січня 2004 року, коли набули чинності Цивільний і Господарський кодекси України, що містять спеціальні норми присвячені франчайзингу (глава 75 ЦК України (статті 1115-1129) та (глава 36 ГК України (статті 366-376)). В результаті крім нового правового інституту до вітчизняного законодавства впроваджено нові терміни: франчайзинг - «комерційна концесія», а договір франчайзингу - «договір комерційної концесії».

У Цивільному кодексі України, статті 1115 зазначено, що за франчайзинговою угодою одна сторона (правовласник) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг на основі синергізму(використання загальновідомих факторів та чинників) франшиз(див. Додаток Б).

Перші франчайзингові системи в Україні не створювалися національними підприємствами, як і в інших країнах, вони створювалися в рамках відомих іноземних компаній. Перша франчайзингова точка в Україні почала працювати у 1983 році - в рамках міжнародної інформаційної системи «Компас» (Нідерланди); пізніше на ринку з'явилися компанії McDonald's, Coca-Cola, «Кодак-Експрес», «БаскінРобінс»(див. Додаток А).

Поява McDonald's у 1997 році змінила розвиток бізнесу в галузі швидкого харчування в Україні. З часом українські підприємці побачили переваги франчайзингового виду діяльності. З 1997 року стали з'являтися перші вітчизняні мережі закладів громадського харчування швидкого обслуговування (наприклад, «МакСмак»). Піонером українського франчайзингового фаст-фуду став бренд «Піца Челентано» (заснований в 1997 році). Сьогодні він є безумовним лідером місцевого ринку фаст-фуду. Також в громадському харчуванні успішно розвиваються: «Вареники ТУТ», «Планета Суші», «Наминайко», «Блінок», «Суп Хауз» та ін.

Проаналізувавши динаміку кількості франчайзерів в Україні, можна сказати, що найбільша їх кількість спостерігалась у 2008 році (382), у 2009 році цей показник впав до 247, а на кінець 2010 збільшився і становив 359 франчайзерів (мал.1).

Франчайзинг в Україну підтримує Асоціація франчайзингу (АФ), яка була створена в 2001 році. У її компетенцію входить популяризація франчайзингу, представлення інтересів франчайзерів і франчайзі, організація спеціалізованих конференцій і семінарів, видання посібників тощо. Однак, на сьогодні в Україні існують певні перешкоди для розвитку франчайзингу, що вимагають здійснення ряду заходів щодо нівелювання їх впливу та сприяння подальшому розвитку франчайзингу в Україні[20].

1.3 Регулювання франчайзингових відносин в Україні

В Україні франчайзинг - досить новий правовий інститут, тому підприємці постійно зіштовхуються з проблемою неврегульованості франчайзингових відносин у вітчизняному законодавстві. Основними нормативними актами, що регулюють розглянуті правовідносини, залишаються: Цивільний кодекс України (Глава 76), Господарський кодекс України (Глава36) і Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Особливістю обслуговування франчайз та франчайзерів є можливе застосування оригінальних кредитних схем: кредитування франчайзерів з використанням механізму факторингу, кредитування франчайзі комерційним банком під опіку франчайзера або «асоціацій франчайзі»,використання механізму венчурного інвестування, кредитування суб'єктів франчайзингу під заклад їх приватної власності з використанням гарантій третіх осіб, надання кредитів франшизам з використанням схем страхування кредитних ризиків великими страховими компаніями.

Слід зазначити, що провідні юристи до цього часу не дійшли згоди стосовно єдиного визначення франчайзингу. Крім того, дуже часто на правовому рівні його ототожнюють із комерційною концесією.

Українське законодавство визначає комерційну концесію як підприємницьку діяльність, здійснення якої регулюється відповідним договором. Згідно цього документу одна із сторін виступає правовласником, а друга - користувачем. Предметом договору виступають виключні права на продаж або виготовлення певної продукції чи послуг. Право на використання передається за певну плату або безоплатно на термін, узгоджений сторонами договору. Однак, поняття концесійного договору і договору комерційної концесії не є тотожними. Вони стосуються концесії, предметом якої виступає державне або комунальне майно. Документ, котрий регулює дані відносини та порядок їх здійснення - Закон України “Про концесії”, прийнятий та затверджений 16.07.1999 р.

Діюче законодавство України, котре регулює відносини на умовах франчайзингу, потребує доопрацювання. Керуватися лише Законом України «Про концесії», з юридичної точки зору, сторони не мають права. Договір франчайзингу повинен бути законодавчо закріпленим. Відповідні норми містяться у законопроекті «Про франчайзинг», який Верховна Рада розглядає з 08.11.2001 р. Документ необхідно вдосконалити та привести у відповідність із діючим Цивільним кодексом України, врахувавши міжнародні правові норми регулювання франчайзингових відносин[21].



Розділ 2. Характеристика франчайзингових мереж в Україні

2.1 Аналіз франчайзингових мереж в Україні

Станом на жовтень 2007 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2 тис. франчайзі; з них: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% -- підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг (мобільний зв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, туристичні агентства); 8% -- АЗС; 35% - підприємства інших сфер.

Період стресів від кризи 2008 року перетворився на період активного пошуку тих видів діяльності, які допомогли підприємцям у стабільному існуванні та поступовому розвитку. За такої складної економічної ситуації компанії-франчайзери змінили ринкові стратегії як щодо споживачів, так і щодо бізнес-партнерів[18].

Станом на 2009 р. активних франчайзерів, які мають партнерів-франчайз, і упродовж року відкрили одну чи більше франчайзингових точок, налічувалось трохи більше 200.

Протягом 2009 року також з'явилося багато нових франчайзерів, переважно з концепціями, що не потребують великих інвестицій; про початок розвитку по франчайзингу оголосили деякі знані великі компанії. Дуже активно цього року розвивається галузь стріт--фуду. Франчайзингові мережі компаній цієї сфери налічують сотні торгових точок.

Для сфери торгівлі, де франчайзи часто представляють потужні іноземні бренди, 2009 рік виявився важким: кількість відкритих магазинів і кількість закритих рівні, масове закриття нерентабельних магазинів, виражена тенденція зміни локації торгових площ, а також деякі франчайзери розширяли мережу лише за рахунок відкриття власних магазинів. Загалом компанії шукали можливості певних поступок для залучення франчайзі, розробляти антикризові формати.

У галузі послуг населенню ситуація неоднозначна. Як і всюди, найбільшу підтримку отримали концепції з невеликою кількістю інвестицій. Наприклад, дуже активно розвивається туристична галузь, в той час як розширення мереж салонів краси та фітнес-клубів було мінімальним. Не втратили активності у 2009 році компанії, що надають освітні послуги для дітей та батьків: незважаючи на велику кількість інвестиції, відкривалися як власні школи, так і на франчайзингових умовах. Галузь ресторанного харчування 2009 року переживає період стагнації. Загальною тенденцією цієї сфери є зменшення кількості відвідувачів. Нових партнерів у франчайзерів галузі ресторанного господарства цього року з'явилося дуже мало[16].

Стан ринку франчайзингу як України так і СНГ в цілому у 2011-2012 р. був достатньо динамічним з точки зору зацікавленості зарубіжних компаній у виході на український ринок та розвитку з українськими партнерами.

Загалом, кількість бізнесів в Україні, які розвиваються по типу «франчайзинг», за період 2008-2011 років скоротилася на 40-50%, але це скорочення якісно вплинуло на сам ринок: в основному скоротились ті франшизи, які не відповідали нормам цього виду відносин. Станом на 2011 рік в Україні за системою франчайзингу працюють близько 200 торговельних марок не лише зарубіжних, але й українських. Найбільш прибутковими та активними у 2011-2012р.р.були компанії, що розвивають іноземні франшизи.

Ринок ресторанного бізнесу займає найбільшу частку - близько 55% від усіх брендів які розвивають франчайзингу в Україні. Деякі українські оператори ресторанного бізнесу активно розглядають можливості покупки іноземних франшиз для посилення власного портфелю бізнесу та збільшення капіталізації. Ринок роздрібної торгівлі становить біля 35%, а 10% займають всі інші види діяльності.

Спостерігається висока привабливість галузевого розвитку бізнесу, який в перспективі буде працювати на умовах франчайзингу[22]. Торгові марки, мережі яких в Україні розвиваються по франчайзингу -- це: Піца Челентано, Віденські Булочки, Форнетті, Наша Ряба, Сеть Магазинов Горящих Путевок, TEZ Tour, Універсальний Прибиральник, УН МОМЕНТО, IDS AquaService, FitCurves, HelenDoron, Експрес Манікюр, Наш Край, New-York-Street-Pizza, Mexx, MANGO, COLUMBIA, Arber, Nike, Atlantic, Bosch Service, LiquiMoly, Vianor, Savage, Ромстал Україна, Ельдорадо та багато інших.

2.2 Механізм формування франчайзингових мереж

При створенні франчайзингової мережі перед підприємством франчайзером постає ряд питань, пов'язаних із навчанням, контролем та розвитком підприємств франчайз. Незважаючи на те що франчайзинг визнано однією з найпростіших та найефективніших схем створення та розвитку бізнесу, створення франчайзингової мережі не зменшує, а навпаки додає завдань управлінському апарату підприємства франчайзера. Франчайзинг потребує постійного контролю та розвитку співпраці між підприємствами мережі. Тож невирішеним лишається питання про те хто та як повинен обслуговувати франчайзингову мережу та забезпечувати її розвиток.

Найчастіше брак уваги спостерігається саме з боку франчайзера, адже він має думати про свій власний розвиток, про свої філії, і тільки потім - про франчайзи. І якщо початківцям франчайзи надається достатня підтримка, то з часом вона може сильно скоротитися.

Структура в організації франчайзера повинна взяти на себе ряд функцій: забезпечення маркетингового взаємодії франчайзера і франчайзи; забезпечення контролю за діяльністю франчайзи; навчання франчайзи; контроль колишніх франчайзи; розвиток франчайзингу; забезпечення стратегічної взаємодії франчайзера і франчайзи.

З огляду на всі можливі негативні наслідки розірвання або закінчення контракту для франчайзера, служба підтримки франчайзи повинна вести базу даних потенційних, наявних і колишніх франчайзи, заносячи інформацію про рід діяльності останніх і регулярно оновлюючи дані[24].

На мою думку, в обов'язки служби підтримки франчайзи повинен входити і моніторинг потенційних франчайзи. Насправді, ця функція має реалізовуватися не кожним франчайзером, тому що не завжди у компанії франчайзера є потреба і мета розширювати франчайзингову мережу. Але якщо така мета є, її реалізація повинна бути також покладена на службу підтримки франчайзи.

Пошук нових франчайз повинен здійснюватися не стихійно, а планомірно. Так, служба підтримки франчайзи повинна розміщувати інформацію про франчайзинговий проект компанії в засобах масової інформації, Інтернеті, на спеціалізованих виставках тощо. Ця функція також має бути покладена на службу підтримки франчайзи.

Найважливішим фактором розвитку франчайзингових мереж є властивості ключових учасників франчайзингових проектів, які безпосередньо позначаються на ймовірності їх успішної реалізації[20].

Франчайзер для успішної реалізації власного франчайзингового проекту повинен мати наступні характеристики:

Торгова марка повинна бути зареєстрована, або отриманий патент на винахід, право використання якого буде передаватися франчайзі. Безумовно, тут є і виключення - в практиці є досвід запуску франчайзинговий проектів вже в той час, коли торгова марка перебувала у стадії реєстрації. Однак, ризики франчайзера і франчайз в даному випадку значно зростали - відмова в реєстрації торгової марки може призвести до розпаду франчайзингової системи[27].

2.3 Динаміка розвитку підприємств роздрібної торгівлі в Україні

Перехід до ринкових відносин зумовив кардинальні перетворення також і у роздрібній торгівлі. З прийняттям у 1992р. Указу Президента України “Про комерціалізацію державної торгівлі” та Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” адміністративно-управлінську вертикаль управління торгівлею було скасовано. Позитивним результатом цього процесу стало створення конкурентного середовища, умов для концентрації власності в руках більш ефективних, ніж держава, власників, виникнення господарських товариств з високим ступенем господарської і фінансової самостійності.

На початок 2011р. в державній власності залишилось 12,3% підприємств роздрібної торгівлі від їх загальної кількості, у колективній власності налічувалося 76,3% підприємств, 0,4% та 11% складали підприємства міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

Однак кризові процеси, що супроводжували становлення ринкових відносин в Україні, обумовили суттєве зниження обсягів діяльності в торгівлі: фізичний обсяг роздрібного товарообороту, включаючи ресторанне господарство, офіційно зареєстрованих підприємств усіх форм власності та господарювання неухильно скорочувався[9].

Лише з 2000р. ситуація в галузі торгівлі почала змінюватися на краще. в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка товарообороту підприємств роздрібної торгівлі

Рік	Роздрібний товарооборот, млн. грн.	Темп приросту до попереднього року, %	Співвідношення продовольчих та непродовольчих товарів, %	Індекси фізичного обсягу р/т, % (2013р. - 100%)
			продовольчі	непродовольчі
2007	11964,0		63	37	36
2008	28757,4	8,1	52	48	32
2009	34417,0	19,7	50	50	36
2010	39690,8	15,3	48	52	42
2011	49993,5	26,0	46	54	50
2012	67556,1	35,1	44	56	61
2013	94332,4	39,6	42	58	76

Проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що індекс обсягу роздрібного товарообороту з 2007р. і до нашого часу невпинно зростає, частка обсягу продажу не продтоварів дещо більша ніж продовольчих.

Поряд зі збільшенням частки не продтоварів у загальних обсягах реалізації зростає частка товарів вітчизняного виробництва. Одночасно слід відмітити, що сфера роздрібної торгівлі розвивається досить суперечливо, але деякі тенденції набули стійкого характеру і, по суті, визначають ії стан на сучасному етапі господарювання.

Продовжує скорочуватися кількість підприємств, які функціонують у сфері роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, дані наведені у таблиці.

Таблиця 2.2 - Динаміка збільшення кількості підприємств роздрібної торгівлі

Галузь	Кількість підприємств	Показники 2013р. до 2011р., %
	2011р.	2012р.	2013р.
	од.	%	од.	%	од.	%
Підприємства роздрібної торгівлі транспортними засобами	1396	3,2	1383	3,5	1276	3,4	91,4
Підприємства роздрібної торгівлі масового попиту	21974	49,8	16372	41,1	14959	40,0	68,1

Як видно з даних таблиці динаміка розвитку підприємств роздрібної торгівлі має тенденцію до зростання. Кількість торговельних підприємств зростає з року в рік таким чином стабілізуючи економіку країни[18].



Розділ 3. Шляхи підвищення франчайзи для господарської діяльності торговельного підприємства

3.1 Особливості формування франчайз в Україні

Тривалість етапу “становлення” франчайзингової системи повинен становити три-чотири роки. Це максимальний термін, протягом якого система повинна показати себе ефективною. В протилежному випадку необхідно припинити її існування[6].

Характеристика економічного змісту етапів формування франчайз в Україні:

1) Етап “зародження” характеризується великими ринковими можливостями для нових підприємств у визначеній галузі. На цьому етапі франчайзер, який володіє прогресивними технологіями, розробляє франчайзингову програму. Саме цей етап визначає успіх створюваної франчайзингової системи в майбутньому, адже він передбачає визначення франчайзером доцільності виведення на ринок товару, право виготовлення якого лежатиме в основі франчайзингових договорів, аналізування ефективності застосування франчайзингової форми розширення підприємницької діяльності. Франчайзером здійснюється первинна оцінка ціни товару (роботи, послуги) і рівня конкуренції на вибраному ринку, розраховуються витрати грошових засобів на організування франчайзингової системи та ступінь ризику. Етап “зародження” вимагає від франчайзера здійснення певних грошових витрат, які пов'язані із розробленням та виданням рекламних матеріалів, проведенням семінарів тощо;

2) Етап “становлення” передбачає активне впровадження розробленої франчайзингової програми. На цьому етапі франчайзер організує широкомасштабну рекламну кампанію своєї продукції, торговельної марки, пропонованої ним франшизи для залучення якомога більшої кількості потенційних франчайз. Етап “становлення” франчайзингової системи характеризується також проведенням франчайзером пробного маркетингу. Аналіз робіт А. Цират та О. Легейдидає змогу стверджувати, що пробний маркетинг може бути виконаний такими двома найпоширенішими способами:

а) реалізація франчайзером “пілотного проекту”, сутність якого полягає у створенні та забезпеченні функціонування протягом певного періоду підприємства, яке є аналогічним за видом діяльності, розміром, кількістю персоналу тощо франчайзинговим підприємствам, які створюватимуться франчайз на основі проданої для них франчайзером франшизи;

б) укладання короткострокових франчайзингових договорів з кількома франчайзі. Застосування пробного маркетингу дасть змогу франчайзеру виявити недоліки розробленої ним франчайзингової програми та усунути їх на початковому етапі створення франчайзингової системи із мінімальними затратами.

На етапі “становлення” франчайзер здійснює витрати, пов'язані із проведенням широкомасштабної рекламної кампанії, пробним маркетингом, залученням франчайз у систему та сприянням останнім у створенні франчайзингових підприємств (надання навчальних, консультаційних послуг, контролювання діяльності франчайзингових підприємств тощо). Однак на цьому етапі франчайзер має можливість покривати здійснювані витрати за рахунок отримуваних від франчайз платежів у вигляді вступного внеску та роялті;

3) Етап “розвитку” характеризується швидким нарощуванням створеними франчайзинговими підприємствами обсягів виробництва та реалізації, пошуком франчайзером нових ринків збуту та розширенням чисельності франчайз у системі, продовженням проведення широкомасштабної реклами торговельної марки системи. На цьому етапі прибуток, отримуваний суб'єктами франчайзингової системи, стрімко зростає. Розширення ринків збуту та кількості франчайз сприяє зростанню грошових надходжень на користь франчайзера у вигляді вступних внесків та роялті, однак спричиняє труднощі, пов'язані із ускладненням контролю за діяльністю численних франчайз. Тривалість етапу “розвитку” залежить від галузі діяльності, коротшим він є для високотехнологічних галузей;

4) Етап “стабілізації” передбачає припинення стрімкого зростання показників ефективності діяльності елементів франчайзингової системи. Для підтримання прибуткової діяльності в умовах високої конкуренції набувають актуальності інноваційні рішення щодо застосовуваних технологій та продукції, що виготовляється. Важливим на цьому етапі є налагодження ефективної системи обміну інформацією між учасниками франчайзингової системи;

5) Етап “занепаду” характеризується поступовою втратою ринкових позицій франчайзингової системи, скороченням обсягів реалізації та прибутку її учасників. Такий етап може тривати від 10до 40 років. Протягом цього періоду зменшується кількість франчайз у системі: франчайзи залишають систему, розпочинаючи власний бізнес або переходять в іншу мережу, нових учасників залучити практично неможливо.

Отже, огляд етапів життєвого циклу франчайзингу дає змогу стверджувати, що з початком етапу “розвитку” закінчується реалізація франчайзером сформованої ним франчайзингової програми і створена франчайзингова система починає реалізовувати свій ринковий потенціал. З огляду на це можна зробити висновок, що перші два етапи життєвого циклу франчайзингу(“зародження” та “становлення”) можуть бути об'єднані поняттям “формування франчайзингової системи”, оскільки саме вони визначають майбутні характеристики створюваної системи.

Враховуючи вищесказане, “формування франчайзингової системи” треба розглядати як послідовну реалізацію завдань та функції етапів “зародження” та “становлення” життєвого циклу франчайзингу[26].



3.2 Підтримка та стимулювання процесів створення франчайзингових систем в Україні

Франчайзинг являє собою економічний інструмент, для якого потрібно впроваджувати різноманітні економічні передумови, однак в Україні такі передумови ще не сформовані взагалі або сформовані лише частково. Серед них такі:

нестабільний розвиток економіки, а франчайзингові системи потребують передбачуваної та стабільної економіки;

більшість підприємців не володіє необхідним капіталом для їх входження до системи франчайзингу;

для створення стартового капіталу потрібне отримання кредитів, яке в нашій країні має певні труднощі.

Серед організаційно-правових проблем основа лежить в економічній сфері. Також проблеми нормального функціонування напряму пов'язані із відсутністю правового забезпечення франчайзингу, через що в Україні ускладнюється використання даної системи у вітчизняній економіці. Для забезпечення повноцінного функціонування потрібно вносити певні зміни до законодавства[23]. Таким чином можна досягнути наступні цілі:

будуть створені умови для реальної конкурентоздатності систем франчайзингу, механізми реалізації товарів;

відбудеться забезпечення зручного застосування законодавчих актів для франчайзерів;

буде створено прозору франчайзингову систему та елементи з метою повноцінного функціонування контролюючих органів.

Найголовніша проблема - це відсутність стабільного економічного розвитку, який необхідний для успішного розвитку даної системи. Франчайзинг у першу чергу - це система відносин, яка скріплюється укладенням двосторонніх угод. Природним є те, що дана система стає інерційною, об'єднуючи економічно незалежних власників бізнесу.

Згідно відомостей, поданих у 2008 році Українською асоціацією франчайзингу та компанією TeamVision, франчайзинговий український ринок не може розглядатися як розвинений, однак у ньому відзначаються достатньо стрімкі показники росту:

істотне збільшення кількості франчайзерів протягом року;

зростання кількості точок в мережевому підприємництві;

поява нового сегменту франчайзингового та мережевого бізнесу.

У підсумку про проблеми франчайзингової системи слід окреслити такі показники, як широкі перспективи розвитку франчайзингу в Україні. Однак для реалізації цих планів потрібно створити певні передумови, а саме:

включення до урядової програми системи розвитку франчайзингу для підтримки малого бізнесу;

створення системи податкових пільг, особливо на початку розвитку системи франчайзингу;

надання можливостей застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку;

створення мережі для проведення навчально-консультаційних занять з франчайзингу по всій країні, а не лише у мегаполісах.

Таким чином, виконавши усі вищеперераховані передумови для успішного ведення франчайзингом системи підприємництва, можна буде стверджувати про те, що дана система являється достатньо перспективною у нашій країні, а економіка знаходиться у стабільному розвитку[27].

Розвиток франчайзингу в Україні стримується недоліками, які властиві даній технології ведення бізнесу. Так для франчайзера це: складності в розриві відносин з франчайзі, які не виконують умови угоди. Як правило, франчайзинговий договір передбачає неможливість для франчайзера одностороннього розірвання контракту з франчайзі, з цією метою останнього слід повідомити заздалегідь (як правило, за шість місяців), наявність певних проблем у контролі якості товарів, що надаються франчайзі, що викликане його відносною незалежністю; негативний вплив неефективних франчайзі на імідж і ринкову репутацію торгової марки, виплата платежів із запізненням або їх недоплата; надання неповних або фальсифікованих звітів; ймовірність розголошення комерційної таємниці[22].

Для франчайзі це: неможливість швидкого розриву франчайзингового договору, можлива конкуренція з боку інших франчайзі і безпосередньо франчайзера (для невиключної франшизи); відсутність підтримки з боку франчайзера всупереч обумовленим в угоді зобов'язаннями; залежність від фінансової стабільності франчайзера; ризик переоцінки позитивності іміджу і перспективності торгівельної марки або товарного знака франчайзера і т.д.

Слід також зазначити, що в Україні франчайзинг - задоволення не для бідних. За даними Асоціації франчайзингу, найдешевший варіант входження у франчайзинговий бізнес починається з 25000 доларів США.

Таким чином, для підтримки та стимулювання розвитку франчайзингу в Україні необхідне вдосконалення правової бази в напрямку підвищення захищеності як франчайзера, так і франчайзі. Для визначення назріваючих проблем і прийняття своєчасних рішень для їх ліквідації слід здійснювати детальний моніторинг всієї франчайзингової мережі. Цю функцію, а також консультаційну, освітню та інформаційну підтримку франчайзерів і франчайз необхідно вбудувати в систему регіональної підтримки малого та середнього бізнесу, посилити в цих процесах вплив і роль Асоціації франчайзингу в Україні. Система франчайзингових відносин наведена у Додатку В.



Висновки та пропозиції

Франчайзинг є порівняно новим явищем у вітчизняній економіці. Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний у 1994 р.. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організації підприємницької діяльності останніми роками набуває значного поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Про це засвідчує зокрема Асоціація франчайзингу України.

Стійка тенденція поширення відносин франчайзингу серед суб'єктів вітчизняного бізнесу підтверджується дослідженнями всіх організацій, що стежать за динамікою використання франчайзингової форми організації підприємницької діяльності в нашій країні.

Однак говорити про широке використання вітчизняними суб'єктами господарювання франчайзингової форми співробітництва ще досить рано. Це підтверджується статистичними даними, що відображають розвиток франчайзингу в окремих країнах Європи: на початку нинішнього століття у Франції нараховувалося близько 30 тис. франчайзингових підприємств, Німеччині - 37 тис., Італії - 26 тис., Угорщині - 5 тис.. Щодо рівня розвитку франчайзингових відносин на батьківщині сучасного франчайзингу - США, то ця країна посідає перше місце за масштабами використання франчайзингової форми організації підприємницької діяльності. За даними Міжнародної асоціації франчайзингу, в США нараховується більше 350 тис. франчайзингових підприємств, які здійснюють свою діяльність у рамках близько 1500 франчайзингових мереж.

Однією з особливостей розвитку франчайзингу в Україні є те, що він в основному представлений мережами вітчизняного походження. Частково така ситуація обумовлена простотою виходу на український ринок саме вітчизняних підприємств, оскільки від них вимагається мінімальна адаптація свого франчайзингового пакета до місцевих умов.

Незважаючи на домінуючу роль на українському ринку вітчизняних франчайзерів, на території нашої держави представлені також франчайзингові мережі з Росії, Польщі, Нідерландів, Франції, США, Німеччини та інших країн. Найбільшими іноземними франчайзерами, що працюють на території України, є “Баскін Роббінс” (США), “Лукоіл” (Росія), “Монарх” (Канада), “Еконіка” (Росія) та деякі інші.

Згідно з експертними оцінками Асоціації франчайзингу України, франчайзингові відносини підприємств у нашій державі розвиваються в галузі торгівлі, громадського харчування, надання послуг індивідуальним споживачам та суб'єктам підприємництва, виробництва. Водночас, рівень поширення відносин франчайзингу у різних сферах господарювання України досить нерівномірний.

Незважаючи на стійку тенденцію поширення франчайзингової форми співробітництва в Україні, буде перебільшенням стверджувати, що в нашій державі створені всі необхідні умови для розвитку франчайзингу. Існують такі групи факторів, що перешкоджають стрімкому розвитку франчайзингу в Україні:

Економічні:

нестабільність та непередбачуваність розвитку української економіки;

відсутність у більшості підприємців необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;

Організаційно - правові:

відсутність належної інфраструктури з обслуговування учасників франчайзингових відносин;

недосконалість правового забезпечення здійснення франчайзингових відносин в Україні;

Соціально - психологічні:

відсутність досвіду та належної поваги до інтелектуальної власності з боку вітчизняних підприємців;

Розв'язання вище перерахованих проблем дозволить забезпечити широке використання в Україні франчайзингової форми організації господарської діяльності та, як наслідок, вирішити низку проблем розвитку вітчизняного підприємництва.

Провівши дослідження можу сказати, що франчайзинг є перспективним видом господарських відносин і може позитивно вплинути на стан економіки в країні. Оскільки це нова форма здійснення підприємницької діяльності в Україні, існує ряд недоліків які гальмують процес її поширення. Задля успішного поширення франчайзингових відносин необхідно здійснити:

включення до урядової програми системи розвитку франчайзингу для підтримки малого бізнесу;

створення системи податкових пільг, особливо на початку розвитку системи франчайзингу;

надання можливостей застосування спрощеної системи бухгалтерського обліку;

створення мережі для проведення навчально-консультаційних занять з франчайзингу по всій країні, а не лише у мегаполісах.



Перелік використаних джерел

1. Абрамова І.В., Пєнська І.П. Проблеми розвитку підприємництва в Україні // Фінанси України. - 1999р. - № 4., - с. 20-24.

2. Андрощук Г.П., Денисюк В.М. Франчайзинг: определения, преимущества, перспективы // БизнесИнформ. - 1997р. - № 9., - с. 10-15.

3. Андрощук Г.П. Твердая выгода франчайзинга // Компаньйон. - 2002р. - № 26 (282)., - с. 42-44.

4. Бедринець М.І. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні // Фінанси України. - 2001р., - № 2., - с. 96-104.

5. Бойчук І.В. Доцільність розвитку франчайзингової системи співробітництва в Україні // Регіональна економіка. - 2001р. - № 3., - с. 251 - 251.

6. Варналій З.А. Франчайзинг як ефективна форма інтеграційних зв'язків суб'єктів малого бізнесу та кооперацій // Актуальні проблеми економіки. - 2002р. - № 3., - с. 47-53.

7. Гайдис Н.М. Інвестування: Навч. посібник., - Л.: Львівський банківський інститут НБУ. - 2002р. - с. 271.

8. Гировец С.М. О состоянии франчайзинга в Украине // Маркетинг и реклама. - 2006р. - № 2 (144). - с. 54-55.

9. Доценко Н.І. Франчайзинг в новому Цивільному кодексі України // Фондовий ринок. - 2002р. - № 3., - с. 16-17.

10. Дубинец В.И. Имя напрокат. Сущность франчайзинга и перспективы его развития в Украине // Персонал. - 2000р. - № 2., - с. 70-72.

11. Економічний тлумачний словник: власність, приватизація, ринок цінних паперів / Л.М. Алексеенко, В.М. Олексієнко. - Тернопіль: Астон, 2003р. - с. 672.

12. Економічний ризик: ігрові моделі / В.В. Вітлінський, П.І. Верченко, А.В. Сігал, та ін.; За ред.. д-ра екон. Наук, проф. В.В. Вітлінського. - К.: КНТЕУ, 2002р. - с. 446.

13. Зайцев І.В. Франчайзинг для франчайників // Галицькі контракти. - 2006р. - № 5., - с. 34-39.

14. Злупко С.П., Стефанишин О.В., Швайка Л.О. Підприємництво: основи, особливості, механізми: Навч. посіб. - Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000р. - с. 369

14. Кабакова Е.П. Особенности финансирования франчайзинга // Финансовая консультація. - 2004р. - № 2., - с. 580.

15. Каталог франшиз “Купи успешный бизнес”.- К.:Асоціація Франчайзингу , 2005р. - с. 84.

16. Кащеєва Г.С. З досвіду розвитку франчайзингу українських торгових підприємств // Маркетинг в Україні. - 2004р. - № 1., - с. 49-51.

17. Ковалюк О.А. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики): Монографія. - Л.: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2002р. - с. 396.

18. Корольчук О.В. Розвиток в Україні вертикальних маркетингових систем на основі франчайзингових відносин // Регіональна економіка. - 2003р. - № 3., - с. 114-119.

19. Корольчук О.П. Франчайзинг (теорія, методологія, практика)// Регіональна економіка.- 2006р. - №4., - с. 4-5

20. Кривонос А.П. Ми переживаємо початковий бум франчайзингу // Галицькі контракти. - 2003р. - № 17-18., - с. 102-118.

21. Крижна В.І. Право на використання торговельних марок і комерційних найменувань за договором комерційної концесії // Економіка та право. - 2004р. - № 3., - с. 37-45.

22. Легейда І.П. Життєвий цикл франчайзингу // Бізнес Інформ. - 1997р. - № 5., - с. 28-33.

23. Марченко А.П. На волнах франчайзинга // Секретарь-референт. - 2005р. - № 2 (27)., - с. 32-35.

24. Мирончук Т.І. Витрати франчайзера, зумовлені його участю у відносинах франчайзингу // Проблеми економіки та управління: Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - 2004р. - № 517., - с. 53-59.

25. Мирончук Т.І. Переваги та недоліки франчайзингу для учасників франчайзингових відносин // Науковий посібник Львівського юридичного інституту. Серія економічна: Збірник / Гол. ред. Л.П. Ортинський. - Л.: Львівський юридичний інститут МВС України, 2005р. - Вип. 2. - с. 32-47.

26. Мирончук Т.І. Структура франчайзингової винагороди // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Л.: Видавництво НУ “Львівська політехніка”, 2005р. - № 547., - с. 69-76.

27. Міценко Н.П. Проблеми та передумовирозвитку малого підприємництва в Україні // Торгівля, комерція, підприємництво: Зб. Наук. праць Львівської комерційної академії. - Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2003р. - с. 168-171.



Додаток А

Динаміка кількості франчайзерів в Україні.



Додаток Б

Основні фактори синергізму франшизи



Додаток В

Система франчайзингових відносин

Размещено на Allbest.ru

...