Виробнича програма підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

З дисципліни «Економіка підприємства»

На тему: «Виробнича програма підприємства»

Вступ

Перехід України до ринкових відносин, багато в чому, залежить від функціонування матеріальної основи економіки - підприємства. На рівні підприємства створюється суспільний продукт та надаються відповідні послуги, тобто фактично існування підприємств забезпечує існуванню усієї економічної системи держави як такої.

Діяльність підприємства головним чином залежить від планування його діяльності. Оскільки виробнича програма один з найголовніших аспектів планування діяльності підприємства, то саме від умілої розробки виробничої програми залежить ефективність діяльності підприємства.

Планування і складання виробничої програми повинне обов'язково опиратися на цілі, які переслідує підприємство на майбутнє.

Згідно з сучасною економічною теорією розробка виробничої програми повинна відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності.

Поняття формування виробничої програми є достатньо широким і враховує широкий спектр проблем, таких як:

- забезпечення підприємства виробничими фондами

- матеріально-технічне забезпечення виробництва

- кадрове забезпечення виробництва

- планування технологічного процесу

- планування виробничого асортименту

- планування маркетингової програми як необхідний елемент ефективної діяльності.

виробничий планування фондовіддача

1. Основні поняття виробничої програми

Головним завданням і метою діяльності підприємства, за умови одержання ним прибутку, є виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення. Саме тому планування виробництва і реалізації продукції є основою для складання виробничої програми підприємства.

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) -- це комплекс адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні їх ресурсів та отримання максимального прибутку. Для виконання цього завдання в процесі розробки виробничої програми необхідно дотримуватися наступних вимог:

1. правильного визначення потреби в продукції, що випускається підприємством, та обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2. повного узгодження натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3. обґрунтування плану виробництва продукції виробничою потужністю та ресурсами.

Виробнича програма включає в себе:

· план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом,вартістю, якістю, кількістю та терміном постачань);

· план збуту продукції;

· розрахунок виробничої потужності.

За конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки значну роль відіграє асортимент продукції, який сформувало підприємство, потреби якої категорії споживачів воно задовольняє. Асортимент продукції - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, які відрізняються за певними техніко-економічними і споживчими показниками з урахуванням їх кількісного співвідношення.

Вирішуючи, яку продукцію виробляти на підприємстві та в якій кількості, варто виходити з:

1) попиту на продукцію, рівня й динаміки цін, наявності конкурентів і цін на їхню продукцію, тобто взагалі кон'юнктури ринку;

2) власних можливостей, тобто наявності виробничої потужності та площі, трудових і матеріальних ресурсів, а також, у разі потреби, інвестиційних ресурсів.

При виконанні виробничої програми необхідно дотримуватись певних вимог, а саме:

Ш правильно встановити потреби у продукції, яку випускають, і найповніше їх задовольняти, тобто орієнтуватись на ринок, на зміну попиту на продукцію, на оновлення номенклатури і асортименту;

Ш постійно забезпечувати організацію рівномірного випуску продукції, що буде гарантією суворого виконання термінів поставок продукції і високоякісного здійснення договірних зобов'язань;

Ш обґрунтовувати виробничу програму наявними матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та виробничими потужностями з метою їх раціонального використання;

Ш забезпечувати ув'язку між усіма показниками плану, а головне - натуральними і вартісними, кількісними і якісними;

Ш добиватися виконання виробничої програми при мінімальних витратах ресурсів, тобто при багатоваріантності розробки плану вибирати оптимальний варіант (економічно вигідний).

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно на основі даних про попит на продукцію; портфеля замовлень на продукцію; державного замовлення; величини виробничої потужності; наявності ресурсів тощо.

Вона має включати в себе:

- отримання, придбання сировини для виробництва продукції (надання послуг);

- створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;

- підтримування зв'язків із підприємствами партнерами;

- ведення кадрової політики;

- питань стимулювання;

- подальшого розширення виробництва;

- захоплення нових і утримання старих сфер впливу тощо.

За результатами дослідження потреб ринку в продукції підприємства визначають обсяг виробництва кожного виду продукції, при цьому досягається рівновага попиту та пропозиції. Це означає, що плани виробників та споживачів з виготовлення й споживання того чи іншого виробу або послуги збігаються, що є важливою умовою нормального функціонування підприємства.

Планування виробництва продукції на підприємствах це процес розроблення та виконання основних показників з обсягів виробництва. Номенклатуру, асортимент і кількісні показники продукції визначають виходячи з потреб ринку, на підставі яких складають план збуту продукції.

У процесі планування виробництва продукції досягають забезпеченням збалансованості виробничої програми й виробничої потужності, конкретизації обсягів та термінів виконання робіт і послуг, також виконують розрахунки потреб в усіх видах ресурсів і визначають можливості забезпечення ними процесу виробництва.

За основу при розробці виробничої програми беруть стратегічний план розвитку підприємства; результати аналізу діяльності підприємства за період, що передував базовому; дані про забезпеченість сировиною та її якісний склад; попит на продукцію підприємства; величину виробничої потужності підприємства та показники її використання; заходи плану технічного та організаційного розвитку; планові техніко-економічні норми та нормативи; дані про залишки готової продукції на початок та кінець періоду, на який складається план; прогнози цін на продукцію.

Відбиваючи цілі і завдання виробничої діяльності підприємства, виробнича програма є провідним розділом плану підприємства. Всі інші розділи плану розробляються в відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання у встановлені терміни і при найменших витратах.

2. Основні показники виробничої діяльності

Виробнича програма це конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції певної номенклатури й асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років). Рівень різноманітності продукції, яка виготовляється підприємствами, визначається за допомогою її показників, номенклатури та асортименту.

Асортимент -- це різновидність виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура -- це перелік назв окремих видів продукції. Вона може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Також виробнича програма визначає обсяг виготовлення продукції за якістю в натуральному і вартісному відтворенні. Важливими в системі показників виробничої програми є натуральні показники, які характеризують уречевлену сторону виробництва і дають можливість визначити безпосередні зв'язки між товаровиробниками і споживачами. Обсяг виробітку кожного виду продукції в натуральному вираженні є валовим випуском.

Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів.

Розробка виробничої програми підприємства в натуральному вираженні передбачає:

· визначення номенклатури і асортименту продукції, яка буде випускатися;

· розрахунок обсягу поставок та виробництва окремих видів продукції у відповідних натуральних показниках;

· розподіл обсягу виробництва за календарними періодами року й обґрунтування планових обсягів виробництва продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Обсяг замовлень на постачання в натуральному вираженні, що найбільш повно відображає потребу в певній продукції, повинен служити вихідною базою всіх подальших розрахунків виробничої програми й інших розділів плану підприємства. За таких умов господарські договори про постачання продукції стають активним засобом формування виробничої програми, що найбільш повно відповідає формам господарських відносин у промисловості.

Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства.

Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральні одиниці обчислення обсягу виробництва продукції не дозволяють зіставити обсяги різнорідної продукції. Тому порівняння виробничої програми за натуральними показниками застосовують тільки в галузях і на підприємствах, що випускають однотипну продукцію.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція. Вона включає до свого складу всю виготовлену в плановому або попередньому періодах продукцію, яка відповідає стандартам, технічним умовам, упакована і підготовлена до реалізації споживачам.

До неї відноситься:

Ш готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку (виготовлені як з повноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства;

Ш продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства;

Ш продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживачів;

Ш напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам;

Ш продукція учбових майстерень, яка реалізується підприємством на сторону;

Ш тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість.

Товарна продукція обчислюється за формулою:

ТП = ГП + Н + Пп.х + Тн.с. + Рк.б + Пд.г + Рс.к

де ГП -- готова продукція;

Н -- напівфабрикати, які реалізуються на сторону (іншим підприємствам);

інших підприємств, своїх підрозділів;

Тн.с -- товари народного споживання;

Рк.б -- роботи з капітального будівництва, які виконуються власниками;

Пд.г -- продукція допоміжних господарств, призначена для реалізації «на сторону»;

Рс.к.-- середні та капітальні ремонти, які виконуються власними силами.

Товарна продукція оцінюється в діючих оптових цінах, по собівартості, в натуральних показниках, у трудових показниках (для внутрізаводського планування).

Наступним показником виробничої програми є валова продукція. Вона включає до свого складу всю продукцію у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності.

Показник валової продукції розраховують за формулою:

ВП = ТП - (НЗВп - НЗВк) - (Іп - Ік)

де ВП -- валова продукція;

НЗВп -- вартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду;

НЗВк-- вартість залишків незавершеного виробництва на кінець планового періоду;

Іп -- вартість інструменту для власних потреб на початок планового періоду;

Ік -- вартість інструменту для власних потреб на кінець планового періоду.

Це найбільш загальний показник, який відображає всю роботу підприємства.

Валову продукцію також можна обчислити за такою формулою:



ВП = ВО - ВЗО

де ВО -- валовий оборот підприємства;

ВЗО -- внутрішньозаводський оборот підприємства.

Валова продукція характеризує загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний (плановий) період у незмінних (порівнянних) цінах.

Планування обсягу виробництва у вартісному вираженні проводиться через такі показники як товарна, валова, реалізована, чиста продукція, валовий і внутрішній оборот.

Валовий оборот - це сукупна вартість валового випуску всіх видів продукції незалежно від того, використовуються вони в переробці на тому ж підприємстві чи призначені для відпуску споживачам, а також вартість робіт промислового характеру і послуг, наданих споживачам і власним цехам. Однак на практиці до складу валового обороту включають тільки ту частину продукції допоміжних цехів і робіт промислового характеру, яка призначена для відпуску «на сторону». В такому разі продукція і послуги допоміжних цехів, призначені для внутрішньозаводського споживання, не повинні включатися до складу внутрішньозаводського обороту.

Під внутрішньозаводським виробничим оборотом розуміють вартість продукції і послуг цехів підприємства, споживаних для власних потреб підприємства, до складу якого входять:

Ш вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;

Ш вартість електроенергії, пари, води, стисного повітря і холоду власного виробництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, заводських складів, будівель заводоуправління тощо;

Ш вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристосувань, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;

Ш вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ремонтів і під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);

Ш вартість тари власного виготовлення, призначеної для упакування продукції підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.

Важливим показником виробничої діяльності підприємства є якість вироблюваної продукції. ЇЇ підвищення - одна із форм конкурентної боротьби, завоювання та утримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію та збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продаж, але й за рахунок вищих цін на неї.

Якість продукції - це сукупність властивостей або характеристик продукції, що зумовлюють її здатність задовольняти конкретні особисті та виробничі потреби відповідно до свого призначення. Вона вимірюється системою показників: надійності, довговічності, технологічності, ремонтоздатності, стандартизації, уніфікації, безпечності, екологічності, економічності.

3. Планування виробничої програми підприємства

Сучасне промислове підприємство є складною організаційною системою, ефективне функціонування якої було б неможливим, за умови відсутності чіткої координації у часі і просторі дій усіх її структурних підрозділів. Така координація може бути забезпечена на підприємстві лише при наявності на підприємстві добре організованої системи планування.

Планування - це розробка і встановлення керівництвом підприємства системи якісних і кількісних показників його розвитку, в яких визначаються темпи, пропорції і тенденції розвитку даного підприємства як у поточному періоді, так і на перспективу.

Планування є однією з найбільш важливих функцій управління підприємством. Воно забезпечує не лише цілеспрямовану і взаємоузгоджену діяльність усіх підрозділів підприємства, а й дозволяє максимально ефективно використовувати усі ресурси підприємства, комплексно та швидко вирішувати усі різноманітні завдання управлінської діяльності.

Планування діяльності підприємства, його деталізація залежить від того, на який період воно розраховано. Так, за періодичністю планування поділяється на чотири основних види: довгострокове, середньострокове, поточне і оперативне.

Довгострокове планування представлено у вигляді довгострокових планів-прогнозів, які розробляються на період 10-25 років і націлені на вирішення багатьох стратегічних напрямів діяльності підприємства, завдяки чому їх ще називають стратегічними.

Середньострокове планування представлено у вигляді середньострокових планів-прогнозів, які конкретизують довгострокові плани. Розробляють їх на термін до 5 років. Вони націлені на вирішення конкретних стратегічних напрямів діяльності підприємства.

Поточне планування представлено комплексом поточних (короткострокових) планів, які конкретизують середньострокові плани. Їх розробляють на термін до 1 року. Даний вид планування є достатньо конкретизованим, має високий ступінь деталізації і охоплює усі основні сфери діяльності підприємства.

Оперативне планування представлено детальною розробкою планів по вирішенню конкретних питань діяльності підприємства на поточну декаду, місяць, квартал. Цей вид планування є завершальною ланкою у системі планування і виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокового планування.

Планування виробничої програми підприємства слід формувати у відповідності з певними правилами або принципами. Серед цих принципів найважливішими є:

· досяжність - полягає у тому, що будь-який план при певному напруженні зусиль і ресурсів підприємства можна досягнути у визначені терміни;

· обґрунтованість - усі види планів підприємства мають ґрунтуватись на чіткому розрахунку наявних ресурсів підприємства та у відповідності з прогресивними нормами їхніх витрат;

· безперервність - що робота по формуванню планів є безперервним процесом: розпочинається з аналізу виконання планів за попередній період і завершується формуванням планових (прогнозних) показників на наступний період;

· комплексність - одночасно необхідно формувати планові показники різних підрозділів і підприємства у цілому;

· збалансованість - всі планові показники мають бути взаємоузгодженні у кількісних одиницях виміру;

· оптимальність використання ресурсів - на кожний вид продукції (робіт, послуг) йде лише така кількість ресурсів, яка обумовлена технологією, а ефективність при цьому має бути максимальною.

Основні задачі розроблення виробничої програми:

1. підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту, а також дії конкурентів;

2. забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках;

3. формування номенклатури та асортименту виробів відповідно до стадій їх життєвого циклу;

4. найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу . В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково має опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх фінансових витрат на виробництво продукції чи надання певних послуг. Тільки у разі переконливих, позитивних показників можливої діяльності, варто втілювати дану програму в життя.

Крім цього, під час розробки виробничої програми необхідно знайти оптимальну виробничу програму.

Оптимальна виробнича програма (річний план виробництва) - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за визначеними критеріями. Дана програма повинна включати певну номенклатуру продукції, її обсяги (у натуральних та вартісних показниках), числові значення критеріальних техніко-економічних, соціальних та інших показників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів, персоналу, виробничих потужностей, тощо.

Для складання оптимальної виробничої програми необхідна така методика, в основі якої лежить метод багатокритеріальної оптимізації, який дозволяє використання декількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальної виробничої програми є складним і включає шість етапів:

1. Вибір та загальна характеристика асортименту підприємства.

2. Загальна характеристика документації підприємства.

3. Огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності

підприємства.

4. Вибір та обґрунтування критеріїв оптимальності.

5. Побудова економіко-математичної моделі формування виробничої програми.

6. Обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту річної виробничої програми підприємства.

4. Ресурсне забезпечення виробничої програми

Вирішення задачі матеріально-технічного забезпечення виробничої програми на виробничому підприємстві є однією з найбільш важливих для забезпечення ефективного функціонування підприємства. На виробничих підприємствах рішення даної задачі покладено в основному на відділ матеріально-технічного постачання.

Основна задача відділу безперервне матеріальне забезпечення виробництва відповідно до плану випуску продукції.

Основні функції відділу матеріально-технічного постачання:

- розробка нормативів запасів матеріальних ресурсів;

- планування потреби в матеріальних ресурсах і в ув'язування її з планом виробництва і нормативами запасів;

- пошук постачальників, оцінка варіантів постачань і вибір постачальників за критеріями якості матеріалів, що поставляються, надійності постачальників, цін, умов платежів і постачань, транспортно-заготівельних витрат і т.д.;

- укладання договорів на постачання;

- організація робіт з доставки матеріальних ресурсів, контроль і оперативне регулювання виконання договорів постачань;

- організація приймання, обробки і збереження матеріальних ресурсів;

- оперативне планування і регулювання забезпечення виробництва матеріальними ресурсами;

- облік, контроль і аналіз витрат матеріальних ресурсів;

- нагляд за раціональним використанням матеріалів у виробництві.

План матеріально-технічного постачання - це сукупність розрахункових документів, у яких обґрунтована потреба підприємства в матеріальних ресурсах і визначені джерела їхнього покриття.

План матеріально-технічного постачання розробляється з урахуванням виробничої програми; нормативів запасів матеріальних ресурсів; норм витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, комплектуючих виробів; планів капітального будівництва, реконструкції, підготовки виробництва нових виробів, робіт з ремонту й експлуатації устаткування, будинків, споруджень, побутових об'єктів; залишків матеріальних ресурсів на початок і кінець планованого періоду; встановлених і налагоджуваних зв'язків з постачальниками; цін на усі види матеріально-технічних ресурсів.

При плануванні своєї виробничої програми одна з найбільш важливих задач керівництва виробничого підприємства складається у визначенні потреби у фахівцях необхідної кваліфікації в потрібній чисельності.

Чисельність виробничих робітників-погодинників і допоміжних робітників встановлюється по штатних розкладах, де показується явочна чисельність, яка визначається по кількості робочих місць, відповідно до технології виробництва, норм обслуговування і змінністю робіт.

Кінцевим результатом будь-якої виробничої програми є продукція, яка забезпечує підприємству повернення вкладених у виробничу програму засобів і одержання прибутку. Для того, щоб виготовлена продукція виконала покладені на неї функції, її необхідно реалізувати на ринку кінцевим споживачам. Тому, говорячи про ефективність виробничої програми, ми насамперед повинні відзначити той факт, що вона цілком і повністю залежить від ефективності маркетингової підтримки виробничої програми. При плануванні і формуванні виробничої програми будь-яке підприємство повинне виходити насамперед з тієї передумови, що будь-який товар повинний бути вироблений у кількості, яку він реалізує на ринку споживачам. Тільки за умови успішного вирішення задач маркетингу підприємство може розраховувати на ефективність власної виробничої програми та успішне досягнення цілей і задач, які стоять перед організацією.

Задача №1

Вартість устаткування цеху 130тис.грн. З 1 березня введено в експлуатацію устаткування вартістю 2,5 тис. грн. Обсяг випуску продукції 300т. Ціна - 22тис. грн.. Виробнича потужність 500т.

Визначити величину фондовіддачі устаткування та коефіцієнт інтенсивності використання устаткування

Розв'язання.

Для того щоб визначити фондовіддачу на підприємстві спочатку необхідно розрахувати середньорічну вартість основних фондів. Цей показник (В_ср) можна розрахувати за допомогою формули:

+,

де Воф - вартість основних виробничих фондів;

Ввв - вартість введених протягом року основних фондів;

Твв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди.



Отже, += 130+2,083 = 132,08(тис.грн.)

Фондовіддача основних фондів підприємства обчислюємо за формулою:

,

де В_п - обсяг випуску продукції (грн.);

В_ср - середньорічна вартість основних фондів.

= 50(тис.грн.).

Коефіцієнт інтенсивності використання устаткування показує як використовується обладнання підприємства за виробничою потужністю. Знаходиться коефіцієнт як відношення фактичного обсягу випуску товарної продукції до виробничої потужності.

К_{інтенсивності використання} = ,

де В_ф - фактичний обсяг випуску продукції;

М_н - виробнича потужність.

Так, К_{інтенсивності використання} = = 0,6.

Висновки: фондовіддача дорівнює - 50тис.грн.; коефіцієнт інтенсивності використання устаткування - 0,6.

Висновки

Виробнича програма підприємства - це комплекс адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповіді якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємством при найкращому використанні їх ресурсів та отримання максимального прибутку.

Відбиваючи цілі і завдання виробничої діяльності підприємства, виробнича програма є провідним розділом плану підприємства. Всі інші розділи плану розробляються в відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання у встановлені терміни і при найменших витратах підприємства.

У процесі планування виробництва продукції досягають забезпеченням збалансованості виробничої програми й виробничої потужності, конкретизації обсягів та термінів виконання робіт і послуг, виконують розрахунки потреб в усіх видах ресурсів і визначають можливості забезпечення ними процесу виробництва.

Основними показниками виробничої програми є номенклатура продукції в натуральному вираженні та валова, товарна, реалізована і чиста продукція у вартісному вираженні.

Виробнича програма повинна бути оптимальною, тобто найбільшою мірою відповідати структурі ресурсів підприємств і забезпечувати найкращі результати його діяльності.

Планування виробничої програми забезпечує не лише цілеспрямовану і взаємоузгоджену діяльність усіх підрозділів підприємства, а й дозволяє максимально ефективно використовувати усі ресурси підприємства, комплексно та швидко вирішувати усі різноманітні завдання управлінської діяльності.



Список використаної літератури

1. Економіка підприємства. Під редакцією С.Ф. Покропивного - Київ, 2001.

2. Економіка виробничого підприємства, Петрович Й.М. - Львів. - 1996.

3. «Економика и управление производственным предприятием», Рузанов С.П., М.: 2001.

4. Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми // Актуальніпроблеми економіки, Гукалюк А.Ф. - 2006.

5. Економіка підприємства: Навч. посіб.: Вид. 2-ге, Пономарьова Ю.В., Сідун В.А., перероб. Та доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. -- 2-ге видання, Гетьман О. О., Шаповал В. М. -- К.: Центр учбової літератури, 2010.

7. Економіка підприємства: Навч. посіб. Ковальчук І.В. ,К.: Знання, 2008.

8. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов -- К.: Центр учбової літератури, 2009.

Размещено на Allbest.ru

...