Ф_з = Б_вовф / Ч_р = 5400000 / 210 = 25714,29 грн./чол.

Механо озброєність праці робітників (М_п), як економічна категорія, характеризує співвідношення між балансовою вартістю засобів механізації (Б_ва) і чисельності робітників. Визначаємо за формулою:

М_п = Б_ва / Ч_р = 4000000 / 210 = 19047,62 грн./чол.

Показники, які характеризують використання ОВФ підприємства в часі.

Коефіцієнт використання календарного часу (К_кч), як економічна категорія, характеризує тривалість використання ОВФ на протязі року. І визначаємо:

К_кч = Р_дн / К_д ,

де Р_дн - число робочих днів, К_д - число календарних днів у році.

Тоді, К_кч = 140 / 365 = 0,3836 (або 38,36%).

Коефіцієнт використання робочого часу (К_рч), як економічна категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою:

К_рч = Ч_фрд / Ч_рдпл ,

де Ч_фрд - число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл - число робочих днів запланованих у році.

Отже, К_рч = 140 / 230 = 0,6087 (або 60,87%).

Коефіцієнт змінності (К_зм) ОФ, як економічна категорія, характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. І визначаємо:

К_зм = ЕБ_ві / Б_в ,

де Б_ві - балансова вартість ОФ, яка використовується у різні зміни (Е - сума).

Отже, К_зм = ( 4,30 + 3,40 + 1,30 ) / 5,40 = 1,667.

Коефіцієнт використання внутрішньо змінного часу (К_зм), як економічна категорія, що характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, і визначається за формулою:

К_зм = Ч_фгзм / Ч_гзм ,

де Ч_фгзм - число годин, відпрацьованих у зміну; Ч_гзм - число годин зміни.

Тоді, К_зм = ( 8 - 0,7 ) / 8 = 0,9125 , (або 91,25%);

де 0,7 - внутрішньо змінні втрати робочого часу (у годинах).

Інтегральний коефіцієнт використання часу (К_ін), як економічна категорія, характеризує ступінь використання ОВФ у часі. І визначаємо його за допомогою добутку відповідних коефіцієнтів використання ОВФ:

К_ін = К_кч х К_рч х К_зм х К_зм = 0,3836 х 0,6087 х 1,667 х 0,9125= 0,3552;

Коефіцієнт використання календарного часу дорівнює 0,3836, а це не входить в нормативний проміжок (0,65 - 0,70), отже потрібно впроваджувати такі заходи, за допомогою яких вдалося б підвищити використання календарного часу, в результаті чого підвищувалась ефективність використання ОВФ. Використання робочого часу характеризується коефіцієнтом використання робочого часу, який в даному випадку рівний 0,6087. Робочий час на підприємстві використовується не повністю, що впливає на ефективність використання ОВФ. Протилежне спостерігається по використанню внутрішньо змінного часу - 0,9125. Ефективність використання ОВФ складає 0,3552; це впливає на ефективність ведення виробництва.

Узагальнюючі показники.

Фондовіддача (Ф_в), як економічне категорія, характеризує обсяг продукції у грошовому виразі, що виробляється на одиницю ОВФ. Визначаємо її:

Ф_в = О / Б_вовф = 8,10 / 5,40 = 1,5 (грн./грн.).

Фондовіддача по активній частині ОВФ (Ф_ва) визначаємо:

Ф_ва = О / Б_ваовф ,

де Б_варвф - балансова вартість активної частини ОВФ.

Отже, Ф_ва = 8,10 / 4,00 = 2,025 (грн./грн.).

Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ (К_вс) визначаємо за формулою:

К_вс = О / А_р ,

де А_р - річна сума амортизаційних відрахувань.

Тоді, К_вс = 8,10 /(5,40 х 0,088) = 17,045 (грн./грн.)

По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина.

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства в часі

3.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу

Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФ робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу.

Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФ (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов'язково вплине на рівень ефективності виробництва.

Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів:

покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства;

забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.

Потрібно розширювати зв'язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФ в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФ.

На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%.

Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році:

Р_ч = Р_чб х Д_рч ,

де Р_ч - приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Р_чб - фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Д_рч - величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотків від величини базового року).

Р_ч = 140 х 0,05 = 7 (днів);

Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:

К_рч = ( Р_чб + Р_ч ) / Р_чпл ,

де Р_чпл - плановий (можливий) робочий час використання ОВФ;

Отже, К_рч = ( 140 + 7 ) / 230 = 0,6391.

Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу:

З_мпл = К_зм х Р_ч ,

де З_мпл - приріст числа змін використання ОВФ (змін), К_зм - коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році.

Отже, З_мпл = 1,667 х 7 = 11,669 (змін).

Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:

З_мпл = Р_чб х К_зм + З_мпл ,

де З_мпл - величина змін використання ОВФ у плановому році;

Отже, З_мпл = 140 х 1,667 + 11,669 = 245,05 .

Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ:

О_рчпл = ( О_б / З_мб ) х З_мпл ,

де О_рчпл - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, О_б - величина обсягу виробництва продукції у базовому році, З_мб - число змін використання ОВФ у базовому році.

О_рчпл = ( 8100000 / (140 х 1,667 )) х 11,669 = 405000 (грн).

Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень. Активної частини ОВФ - 0,1 грн. у додаткову зміну:

Д_рч = Б_вак х С_зм х З_мпл ,

де Д_рч - додаткові витрати , пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ, Б_вак - балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; С_зм - додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.

Д_рч = 4,00 х 0,1 х 11,669 = 4,668 (тис. грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою:

Д _а/ві = (Б_ві х А) / О_і ,

де Д_а/В_і - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Б_ві - балансова вартість ОВФ в і-му році, А- норма річних амортизаційних відрахувань, О_і - обсяг виробництва продукції в і-му році.

Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме у базовому році:

Д_а/В_б = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.)

У плановому році:

Д_а/В_пл = (5420 х 0,088) / (8100 + 405) = 0,0561 (грн./грн.).

Балансова вартість у плановому році дорівнює 5420 (5400-0,43+0,45).

Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:

А/В_пл = (Д_а/В_б - Да/В_пл) х О_пл ,

де А/В_пл - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції, О_пл - річний обсяг виробництва продукції у плановому році.

А/В_пл = (0,0586 - 0,0561) х 8505 = 21,2625 (тис. грн.).

Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна:

С_рч = А/В_пл - Д_рч,

де С_рч - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого часу використання ОВФ.

С_рч = 21,2625 - 4,668 = 16,5945 (тис. грн.).

3.2 Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу

В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрішньо змінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції - пропорційно втратам внутрізмінного часу.

Щоб зменшити внутрішньо змінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, і, відповідно, тим самим підвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші господарсько-технічні заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнта використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного робочого часу в межах 5-20%%. Проте проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додаткових витрат підприємства.

На основі запроектованих заходів визначаємо величину зменшення внутрішньо змінних втрат робочого часу використання ОВФ підприємства (у відсотках). Візьмемо, наприклад, зниження втрат робочого часу протягом зміни ( ВЗЧ_пл) на 9% (внаслідок проведених нами заходами).

Визначимо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:

ВЗРЧ_пл = (ВВЗЧ_б х ВЗЧ_пл) х РЧ_пл х К_зм ,

де ВЗРЧ_пл - загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу, ВВЗЧ_б - втрати внутрізмінного часу використання ОВФ у базовому році (години), ВЗЧ_пл- величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотки), К_зм - коефіцієнт змінності.

ВЗРЧ_пл = 0,7 х 0,09 х 146,3 х 1,667 = 15,36 (годин).

По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме:

ВЗРЧ_пл = ((0,7х0,9х146,3х1,667)/(146,3х1,667х 8)) х 100% = 0,79%.

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання ОВФ підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно зменшенню втрат внутрізмінного часу:

О_взч = О_б х ВЗРЧ_пл ,

де О_взч - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ, О_б - обсяг виробництва продукції у базовому році, ВЗРЧ_пл - величина зменшення втрат внутрізмінного часу (відсотки).

Отже, О_взч = 8100000 х 0,0079 = 63990 (грн.);

Можемо визначити додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного часу використання ОВФ. Розрахунок ведеться із нормативу витрат на 1 тисячу грн. активної частини ОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу - 0,4 гривні:

Д_взрч = Б_вак х С_взрч х В_зч ,

де Д_взрч - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зниженням втрат внутрізмінного робочого часу. С_взрч - додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу.

Отже, Д_взрч = 4,00 х 0,4 х 0,79 = 1,264 (тис. грн.);

Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції, і визначається за формулою:

Д_а/В_і = ( Б_ві х А ) / О_і,

де Д_а/В_і - доля амортизаційних відрахувань собівартості на одиницю обсягу продукції і-го року, Б_ві - балансова вартість ОВФ в і-му році, А- доля (норма) річних амортизаційних відрахувань, О_і - обсяг виробництва продукції в і-му році.

Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить:

у базовому році Д_а/В_б = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.).

у плановому році:

Да/В_пл = (5420 х 0,088) / (8100 + 63,99) = 0,0584 (грн./грн.).

Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = (Д_а/В_б - Д_а/В_пл) х О_пл = (0,0586 - 0,0584) х 8163,99 = 1,6328;

Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде складати:

С_взрч = А/В_пл - Д_взрч ;

де С_взрч - величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ.

С_взрч = 1,6328 - 1,264 = 0,369 (тис. грн.).

Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році:

К_вз = (Т_зм - В_з) / Т_зм;

де Т_зм - тривалість зміни, В_з - витрати внутрізмінного часу.

Отже, К_вз = (8 - (0,7 х 0,91)) /8 = 0,9204

3.3 Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів

Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнта змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ, можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на підвищення рівня технічного стану ОВФ, забезпечення процесу виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, поліпшення організації виробництва і праці тощо. Як свідчить виробничий досвід, запроектовані заходи дозволяють збільшити змінність використання ОВФ на 5 - 30%% в рік. В практиці збільшення змінності використання ОВФ відбувається в першу, другу чи третю зміни роботи підприємства. Проте, впровадження запроектованих заходів по збільшенню змінності використання ОВФ потребує додаткових витрат, які необхідно врахувати при визначенні ефективності використання цих фондів.

На основі запроектованих заходів будемо визначати величину збільшення тривалості використання ОВФ на підприємстві, а також в яку зміну буде збільшуватись тривалість використання та обсяг ОВФ. Визначимо величину збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві. До розрахунків приймемо, що додатково буде використовуватися ОВФ:

у першу зміну - 100 тис. грн.

у другу зміну - 75 тис. грн.

у третю зміну - 50 тис. грн.

Тобто обсяг використання - 225 тис. грн. ( 100 + 75 + 50 );

Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ становитиме:

КЗМ_пл = Е Б_ві / Б_в ,

де КЗМ_пл - збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ , Б_ві - балансова вартість приросту ОВФ підприємства (Е - сума).

Отже, КЗМ_пл = (100 + 75 + 50) / 5400 = 0,042.

Визначаємо коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:

КЗМ_пл = КЗМ_б + КЗМ_пл ,

де КЗМ_б і КЗМ_пл - коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках.

Отже, КЗМ_пл = 1,667 + 0,042 = 1,709.

Визначаємо число змін використання ОВФ у плановому році із збільшенням коефіцієнта змінності:

З_мпл = РЧ_пл х КЗМ_пл ,

де З_мпл - число змін використання ОВФ у плановому році, РЧ_пл - робочий час використання ОВФ у плановому році, КЗМ_пл - коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.

Отже, З_мпл = 146,3 х 1,709 = 250 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції у зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну у базовому році:

 ОЗМ_пл = ( Об / З_мб ) х З_мпл ,

де ОЗМ_пл - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності (у тис. грн.), О_б - обсяг виробництва продукції у базовому році, З_мб - число змін використання ОВФ у базовому році, З_мпл - приріст числа змін використання ОВФ у плановому році ( З_мпл = З_мпл - З_мб ).

Отже, ОЗМ_пл = (8100 / (1,667 х 140)) х (250 - (1,667 х 146,3)) = 212,334.

Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ. До них відносять витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити на основі нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств - 1 тис. грн. на одну зміну в рік:

Д_зм = З_мпл х С_зм ,

де Д_зм - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ, С_зм - норма витрат з розрахунку на одну зміну використання ОВФ підприємства в рік.

Отже, Д_зм = 6,1179 х 1 = 6,1179 (тис. грн.).

Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Д_а/В_і = (Б_ві х А) /О_і ,

де Д_а/В_і - доля амортизаційних відрахувань у вартості у одиниці продукції, Б_ві - балансова вартість ОВФ підприємства, А - середньозважена річна доля амортизаційних відрахувань, О_і - обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить:

у базовому році Д_а/В_б = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.).

у плановому році Д_а/В_пл =(5420 х 0,088) / (8100 + 212,334)= 0,0574(грн./грн.).

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = (Д_а/В_б - Д_а/В_пл) х О_пл = (0,0586-0,0574)х8312,334=9,975.

Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році:

С_змпл = А/В_пл - Дзм = 9,975 - 6,1179 = 3,857 (тис. грн.).

Визначаємо величину додаткових робочих місць у зв'язку із збільшенням змінності використання ОВФ на підприємстві.

Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочих місць, а це відповідно, у свою чергу, веде до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства у зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:

Ч_п = Е Б_ві / Ф_п ,

де Ч_п - додаткова потреба підприємства у працівниках (чоловік), Б_ві - балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну (гривень), Ф_п - фондоозброєність праці працівників підприємства (гривень).

Отже, Ч_п = 225000 / 25714,29 = ~ 9 (чол.)

в тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = 100000 / 25714,29 = ~ 4 (чол.)

в другу зміну:

Ч_п2 = 75000 / 25714,29 = ~ 3 (чол.)

в третю зміну:

Ч_п3 = 50000 / 25714,29 = ~ 2 (чол.)

3.4 Підвищення ефективності використання календарного часу

Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання фонду робочого часу, внутрізмінного часу та змінності використання ОВФ, передбачаються заходи по підвищенню коефіцієнта використання календарного робочого часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу.

Підвищення коефіцієнта використання календарного часу ОВФ на підприємстві може досягнути за рахунок скорочення тривалості технічного обслуговування та ремонтів; здійснення частини технічного обслуговування та ремонтів у вихідні дні; впровадження системи планово-попереджувального ремонту ОВФ тощо.

За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 8 - 12 %.

Припустимо, що проведені на підприємстві заходи по підвищенню використання календарного часу дозволили збільшити фонд робочого часу на 8 %.

Проте, впровадження заходів щодо підвищення коефіцієнта використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства.

Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів:

Р_ч = РЧ_пл х Д_вч ,

де Р_ч - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), РЧ_пл - розрахований фонд робочого часу на плановий період (днів), Д_вч - величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів (у відсотках).

Отже, Р_ч = 230 х 0,08 = 18,4 (днів).

Визначаємо число додаткових змін використання ОВФ ( ЗМ_кч) підприємства:

ЗМ_кч = Р_ч х К_зм = 18,4 х 1,709 = 31,45 (змін).

Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році:

О_кч = (О_пл /ЗМ_пл) х ЗМ_кч.

О_пл = О_б + О_рчпл + О_взч + ОЗМ_пл =8100+405+63,99+212,334 = 8781,324;

ЗМ_пл = З_мпл + ЗМ_кч = 250 + 31,45 = 281,45;

Отже, О_кч = (8781,324 / 281,45) х 31,45 = 981,25 (тис. грн.).

Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі - 600,0 грн. в кожну зміну за рік.

Д_кч = ЗМ_кч х С_кч,

де Д_кч - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (грн.), С_кч - додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, (грн.).

Отже, Д_кч = 31,45 х 0,6 = 18,87 (тис. грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції:

Д_а/В_і = (Б_ві х А) / О_і,

де О_і - обсяг виробництва продукції у базовому і плановому році.

Отже, доля цих витрат у базовому році складе: Д_а/В_б = 0,0586;

У плановому році:

Д_а/В_пл = (5420 х 0,088) / (8781,324 + 981,25) = 0,0489 (грн./грн.).

Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.):

А/В_пл = ( Д_а/В_б - Д_а/В_пл)хО_пл = (0,0586-0,0489)х9717,526=94,7

(О_пл = О_кч + О_пл).

Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити:

 С_кч = А/В_пл - Д_кч = 94,7 - 18,87 = 73,45(75,83) (тис. грн.).

Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу ОВФ (К_кч):

К_кч = ((Р_чб + Р_ч) + Р_ч) / ККД ,

де Р_ч - в першому випадку - приріст робочого часу використання ОВФ, у другому випадку - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), ККД - кількість календарних днів.

Отже, К_кч = ((140 + 6,3) + 18,4) / 365 = 0,45.

Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі у зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства.

Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ ( Чп) у зв'язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємствах, балансової вартості ОВФ, що використовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів у зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу:

Ч_п = (Е Б_ві / Ф_п) х ( ЗМ_кч / ЗМ_пл) ,

де Б_ві - балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-ту зміну (грн.), (Е - сума), ЗМ_кч - число додаткових змін використання ОВФ у зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (змін), Ф_п - фондоозброєність праці (грн.), ЗМ_пл - число змін використання ОВФ у плановому році (змін).

Ч_п = ((4300 + 3400 + 1300) / 25,71429) х (31,45 / 250)= 44 (чол.).

В тому числі в першу зміну:

Ч_п1 = (4300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 21 (чол.).

В другу зміну:

Ч_п2 = (3400 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 17 (чол.).

В третю зміну:

Ч_п3 = (1300 / 25,71429) х (31,45 / 250) = 6 (чол.).

3.5 Аналіз одержаних результатів

На підставі результатів економічного обґрунтування заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів.

Поліпшення використання ОВФ дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних ОВФ на підприємстві.

Показники	Величина коефіцієнтів	Зростання коефіцієнтів	Додаткові витрати тис. грн.	результати
				збільш. обсягу прод. тис. грн.	зниж. собів. прод. тис. грн.	збільш робоч. місць чол.
	Базовий рік	Плановий рік
1.підвищення коефіцієнта викор робочого часу	0,6087	0,6391	0,0304	4,668	405	16,6
2. підвищ. коефіцієнта викор внутрізмін. часу	0,9125	0,9204	0,0079	1,264	63,99	0,369
3. підвищення коефіцієнта змінності	1,667	1,709	0,042	6,1179	212,33	3,857	9
4. підвищ. коефіцієнта викор. календарн. часу	0,3836	0,45	0,0664	18,87	981,25	75,83	44
Разом				30,92	1662,57	96,656	53

Таким чином, поліпшення використання ОВФ забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році:

К = О_пл / Ф_вб ,

де К - економія капітальних вкладень, О_пл - обсяг додаткової продукції в плановому році, Ф_вб - фондовіддача у базовому році.

Отже, К = 1658,04 / 1,5 = 1105,36 (тис. грн.).

3.6 Вплив підвищення ефективності використання ОВФ на господарську діяльність підприємства

Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.

Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, яке полягає в зниженні витрат живої і уречевленої праці, а по сумі собівартості продукції, оскільки значна сума витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням ОВФ на підприємстві.

Показники	Одиниці виміру	Базовий рік	Приріст абсолютний	Відносний	Плановий рік
Проектна потужн. підприємства	млн. грн	12,00	-		12,00
Обсяг реалізації продукції	млн. грн	8,10	1,66257	20,5	9,76257
Освоєння проектної потужності	%	67,5	13,85	20,5	81,35
Балансова вартість ОВФ	млн. грн	5,40	0,02	0,37	5,42
Фондовіддача	грн./грн.	1,5	0,3079	20,53	1,8079
Чисельність працівників	Чол.	400	53	13,25	453
Продуктивність праці	млн. грн	0,02025	0,0013	6,42	0,02155
Собівартість продукції	млн. грн	6,10	1,1794	19,33	7,2794
Витрати на 1грн реалізов. продукції	млн. грн	0,7531	-0,0075	-0,99	0,7456
Середня заробітна плата	Грн.	479,17	14,81	3,09	493,98
Прибуток	млн. грн	2	0,48317	24,16	2,48317
Рентабельність виробництва	%	32,79	1,32	4,03	34,11

Фондовіддача на даному підприємстві зросла на:

Ф_пл = 1,66257 / 5,40 = 0,3079 (грн./грн.).

Тоді у плановому році вона становитиме:

Ф_пл = 1,5 + 0,3079 = 1,8079 (грн./грн.).

Продуктивність праці у плановому періоді складатиме:

П_п = 9,76257 / 453 = 0,02155; (у базовому році - 8,10 / 400 = 0,02025).

Зміну собівартості у плановому періоді визначаємо слідкуючим чином:

С_пл = (С_б / О_б) х (О_пл - зниження собівартості продукції) =

= (6,1 / 8,1) х (9,76257 - 96,656) = 0,7531 х 9,665914 = 7,2794(млн. грн.)

Отже, абсолютна зміна собівартості у порівнянні з базовою буде становити:

С_пл = 7,2794 - 6,10 = 1,1794 (млн. грн.).

Витрати на 1 гривню реалізованої продукції у плановому періоді будуть становити:

В1грн = 7,2794 / 9,76257 = 0,7456, (у базовому - 6,10/8,10);

З цього видно, що на 1 грн. реалізованої продукції затрати у плановому періоді зменшилась на 1,288 %, а за рахунок того, що збільшився обсяг виробництва продукції на 20,5 %, а загальна собівартість зросла на 19,33 %.

Тоді середня заробітна плата у базовому році складатиме ( грн.):

ЗП_баз = (С_баз - МВ) / (Ч_пбаз х 12), тобто:

ЗП_баз = (6,1 - 3,8) / (400 х 12) = 2300000 / 4800 = 479,17 грн.

Заробітна плата у плановому році середня складатиме:

ЗП_пл = (С_пл - ((МВ / О_б) х (О_пл + додаткові витрати))) / (Ч_ппл х 12);

ЗП_пл = (7,2794 - ((3,8 / 8,1) х (9,76257 + 0,03092))) / (453 х 12) = 493,98(грн.)

Прибуток визначаємо:

ПРИБ = О - С, тобто у базовому році прибуток складатиме:

ПРИБ_б = О_б - С_б = 8,1 - 6,1 = 2 (млн. грн.)

У плановому періоді ПРИБ_пл = О_пл - С_пл = 9,76257 - 7,2794 =2,48317 млн.

Визначаємо рентабельність:

РЕНТ = (ПРИБ / С) х 100%, тобто у базовому році рентабельність дорівнює:

РЕНТ_б = (ПРИБ_б / С_б)х 100 = (2 / 6,1) х 100 = 32,79%;

РЕНТ_пл = (ПРИБ_пл /С_пл) х 100 = (2,48317 / 7,2794) х 100 = 34,11%.

За рахунок підвищення ефективності використання ОВФ продуктивність праці зросла на 6,42 %, а середня зарплата зросла на 3,09 %. Отже, вище вказані заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ виправдали себе: прибуток підприємства зріс на 24,16 %, рентабельність виробництва зросла на 4,03 %.

Висновок

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням ОВФ на підприємстві.

У своїй курсовій роботі я підвищував ефективність використання ОВФ за рахунок:

підвищення використання річного робочого часу;

підвищення коефіцієнта змінності;

підвищення використання внутрізмінного часу;

підвищення використання календарного часу.

За рахунок першого заходу я досяг збільшення обсягів виробництва на 405тис.грн.,внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 16,6тис.грн.

За рахунок підвищення коефіцієнта змінності я досяг збільшення виробництва обсягів виробництва продукції на 212,33 тис. грн., внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 3,857 тис. грн., а чисельність робітників зросла на 9 чоловік.

За рахунок підвищенні використання внутрізмінного часу я досяг збільшення обсягів виробництва продукції на 63,99 тис. грн., собівартість продукції знизилась на 0,369 тис. грн.

За рахунок підвищення використання календарного часу досягнуто збільшення обсягів виробництва продукції на 981,5 тис. грн., собівартість продукції знизилась на 75,83 тис. грн., а чисельність робітників збільшилась на 44 чоловіки.

В загальному збільшилось виробництво продукції на 1,61754 млн. грн., що більше 10 процентів (збільшення обсягу продукції в плановому році) від проектної потужності підприємства, тому підприємству потрібно шукати нові ринки збуту цієї продукції. Загальна ефективність виробництва на нашому підприємстві (дивимось по зростанню прибутку підприємства) зросла на 483 тисячі 170 грн., тобто на 24,16 %.

Список використаної літератури

Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) - К.:Заповіт, 97р.

Т.О.Примак. “ Економіка підприємства ”, навчальний посібник. - Київ, “ Вікар”, 2001р.

Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., професора С.Ф.Покропивного. - Київ, 2001 р.

Самуельсон П. Економіка. Львів.,Світ. 1993 р.

Методичні вказівки (методики №№ 067-135, 067-136).

Размещено на Allbest.ru

...