Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні аспекти розробки прогнозних моделей

1.1 Етапи економіко-математичного моделювання

економічний математичний моделювання машинобудівний

Математичні моделі економічних процесів і явищ коротко можна назвати економіко-математичними моделями. Для класифікації цих моделей використовують різні класифікаційні ознаки[1].

За цільовим призначенням економіко-математичні моделі поділяються на теоретико-аналітичні, що використовуються під час дослідження загальних властивостей і закономірностей економічних процесів, і прикладні, що застосовуються у розв'язанні конкретних економічних задач (моделі економічного аналізу, прогнозування, управління).

Економіко-математичні моделі можуть призначатися для дослідження різних сторін функціонування народного господарства (зокрема, його виробничо-технологічної, соціальної, територіальної структури) і його окремих частин. У класифікації можна виокремити моделі народного господарства загалом і його підсистем - галузей, регіонів тощо; комплекси моделей виробництва, споживання, формування і розподілу доходів, трудових ресурсів, ціноутворення, фінансових зв'язків тощо.

За характером відображення причинно-наслідкових аспектів розрізняють моделі жорстко детерміновані і моделі, що враховують випадковість і невизначеність. Треба розрізняти невизначеність, яка описується ймовірнісними законами, і невизначеність, для опису котрої закони теорії ймовірностей застосовувати не можна. Другий тип невизначеності набагато складніший для моделювання: мається на увазі теорія нечітких множин та нечітка логіка.

За способами відображення чинника часу економіко-математичні моделі поділяються на статичні й динамічні. У статичних моделях усі залежності відносять до одного моменту чи періоду часу. Динамічні моделі характеризують зміни економічних процесів у часі. За тривалістю розглянутого періоду розрізняють моделі короткотермінового (до року), середньо термінового (до 5 років), довготермінового (10-15 і більше років) прогнозування і планування. Час в економіко-математичних моделях може змінюватися неперервно або дискретно.

Моделі економічних процесів надзвичайно різноманітні за формою математичних залежностей. Важливо виокремити клас лінійних моделей, що набули великого поширення завдяки зручності їх використання. Відмінності між лінійними і нелінійними моделями є суттєвими не лише з математичної точки зору, а у теоретико-економічному відношенні, бо багато залежностей в економіці мають принципово нелінійний характер: ефективність використання ресурсів за зростання виробництва, зміни попиту і споживання населення, збільшення виробництва, зміни попиту населення зі зростанням доходів тощо. Теорія «лінійної економіки» істотно відрізняється від теорії «нелінійної економіки». Від того, чи вважаються множини виробничих потужностей підсистем (галузей, підприємств) опуклими чи не опуклими, суттєво залежать висновки про можливість поєднання централізованого планування й господарської самостійності економічних підсистем[2].

За співвідношенням екзогенних і ендогенних змінних, які включаються в модель, вони поділяються на відкриті і закриті. Повністю відкритих моделей не існує; модель повинна містити хоча б одну ендогенну (таку, що визначається за допомогою моделі) змінну. Повністю закриті економіко-математичні моделі, тобто такі, що не містять екзогенних змінних, надзвичайно рідкісні; побудова їх потребує повного абстрагування від «середовища», тобто серйозного огрублення економічних систем, які завжди мають зовнішні зв'язки. Переважна більшість економіко-математичних моделей посідає проміжну позицію і розрізняється за ступенем відкритості (закритості).

Для моделей народногосподарського рівня важливим є поділ на агреговані та деталізовані. Залежно від того, містять народногосподарські моделі просторові чинники й умови чи не містять, розрізняють моделі просторові і точкові.

Зазначимо, що під математичним моделюванням мається на увазі також процес установлення відповідності для деякої даної реальної системи S з деякою математичною моделлю М, що відповідає наведеним вище вимогам, і дослідження цієї моделі (М), що дозволяє отримати як характеристики, так і оцінки поведінки реальної системи в певних інтервалах значень її показників і параметрів.

Для аналітичного моделювання характерним є те, що процеси функціонування елементів системи записують у вигляді деяких математичних співвідношень (алгебраїчних, інтегро-диференціальних, кінцево-різницевих тощо) чи логічних умов[2].

Аналітична модель може досліджуватися такими методами:

· аналітичним, коли прагнуть у загальному вигляді отримати деякі залежності для шуканих характеристик;

· числовим;

· якісним, коли, не маючи явного розв'язку, все ж знаходять деякі властивості рішень.

Комп'ютерне моделювання характеризується тим, що математична модель системи (використовуючи основні співвідношення аналітичного моделювання, - на цьому необхідно зробити наголос) подається у вигляді деякого алгоритму та програми, придатної для її реалізації на комп'ютері, що дозволяє проводити з нею обчислювальні експерименти. Залежно від математичного інструментарію (апарату), що використовується в побудові моделі, та способу організації обчислювальних експериментів можна виокремити три взаємопов'язані види моделювання: числове, алгоритмічне (імітаційне) та статистичне[3].

За числового моделювання для побудови комп'ютерної моделі використовуються методи обчислювальної математики, а обчислювальний експеримент полягає в числовому розв'язанні деяких математичних рівнянь за заданих значень параметрів і початкових умов.

Алгоритмічне (імітаційне) моделювання (може бути як детермінованим, так і стохастичним) - це вид комп'ютерного моделювання, для якого характерним є відтворення на комп'ютері (імітація) процесу функціонування досліджуваної складної системи. Тут імітуються (з використанням аналітичних залежностей і моделей) елементарні явища, що становлять процес, зі збереженням їхньої логічної та семантичної структури, послідовності плину в часі, що дозволяє отримати нову інформацію про стан системи S у задані моменти часу.

Статистичне моделювання - це вид комп'ютерного моделювання, який дозволяє отримати статистичні дані відносно процесів у модельованій системі S.

Зазначимо, що все частіше (і це логічно) в економіці використовується комбіноване моделювання, системо твірним елементом якого є аналітичні моделі.

У побудові та використанні комбінованих моделей попередньо проводять декомпозицію процесу функціонування моделі на складові елементи.

З розвитком економіко-математичних досліджень ускладнюється й проблема класифікації моделей, що використовуються. Разом із виникненням нових типів моделей (особливо змішаних типів) і нових ознак їх класифікації здійснюється процес інтеграції моделей різних типів у більш складні модельні конструкції[4].

Основні етапи процесу моделювання розглядалися вище. Зауважимо, що в різних галузях знань, зокрема в економіці, вони набувають специфічних рис. Проаналізуймо послідовність і зміст етапів одного циклу економіко-математичного моделювання.

· Постановка економічної проблеми та її якісний аналіз.

· Побудова математичних моделей.

· Математичний аналіз моделі.

· Підготовка вихідної інформації.

· Числові розв'язки.

· Аналіз числових результатів та їх використання.

· Взаємозв'язки етапів.

Оскільки економіко-математичні задачі можуть бути складними за своєю структурою, мати велику розмірність, то часто трапляється, що відомі алгоритми і програми для комп'ютерів не дозволяють розв'язати задачу у первісному вигляді. Якщо неможливо за короткий термін розробити нові алгоритми і програми, то вихідну постановку задачі та відповідну модель спрощують: знімають і об'єднують умови, кількість чинників, нелінійні співвідношення замінюють лінійними тощо.

Недоліки, які не вдаться виправити на проміжних етапах моделювання, усуваються в наступних циклах. Але результати кожного циклу мають і цілком самостійне значення. Почавши дослідження від побудови простої моделі, можна швидко одержати корисні результати, а потім перейти до створення більш досконалої моделі, яка доповнюється новими умовами, котрі включають уточнені математичні залежності[5].

З розвитком і ускладненням економіко-математичного моделювання деякі його етапи виокремлюються у спеціалізовані сфери дослідження, підсилюються відмінності між теоретико-аналітичними і прикладними моделями, відбувається диференціація моделей за рівнями абстракції та ідеалізації.

Теорія математичного аналізу математичних моделей економіки розвинулась в особливу гілку сучасної науки - математичну економіку. Моделі, які вивчаються в межах математичної економіки, часто втрачають безпосередній зв'язок з економічною реальністю; вони мають справу з виключно ідеалізованими економічними об'єктами та ситуаціями. У побудові таких моделей головним принципом є не стільки наближення до реальності, скільки одержання якомога більшої кількості аналітичних ресурсів за допомогою аналітичних доведень. Цінність цих моделей для економічної теорії і практики полягає у тому, що вони слугують теоретичною базою для моделей прикладного типу[6].

Досить самостійними царинами дослідження стають підготовка й опрацювання економічної інформації та розробка математичного забезпечення економічних задач (створення баз даних і банків інформації, програм автоматизованої побудови моделей і програмного сервісу для економістів-користувачів). На етапі практичного використання моделей провідну роль мають відігравати фахівці у відповідній галузі економічного аналізу, планування, управління. Головною ділянкою роботи системних аналітиків залишається постановка та формалізація економічних задач і синтез процесу економіко-математичного моделювання.

1.2 Прогнозування економічних показників

Сучасні умови господарювання потребують максимального розширення фронту прогнозування, подальшого вдосконалення методології та методики розроблення прогнозів. Чим вищий рівень прогнозування процесів суспільного розвитку, тим ефективніше регулювання й управління цими процесами в суспільстві.

Методологія прогнозування - це галузь знань про методи, способи та системи прогнозування.

Загальнотеоретичним підґрунтям прогнозування є спеціальна галузь - прогностика, що вивчає закономірності розроблення прогнозів[7].

Прогностика визначає також:

· Методи прогнозування - сукупність заходів і способів мислення, що вможливлює на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних та ендогенних зв'язків об'єкта прогнозування, а також вимірювань їх у межах явища або процесу, що розглядається, ймовірний висновок стосовно майбутнього розвитку об'єкта.

· Способи прогнозування - отримання й оброблення інформації про майбутнє на підставі однорідних методів розроблення прогнозу.

· Системи прогнозування - впорядкована сукупність методик і технічних засобів, призначена для прогнозування складних явищ або процесів. Система прогнозування СЕС означає певну єдність методології, організації й розроблення прогнозів, що забезпечує узгодженість, послідовність і неперервність їх.

Форми передбачення тісно пов'язані у своїх виявах одна з одною та з досліджуваною системою управління та планування, і становлять послідовні щаблі пізнання поведінки об'єкта в майбутньому. Початок цього процесу - загальнонаукове передбачення стану об'єкта, останній етап - побудова плану переведення об'єкта в новий, планований для нього стан. Важливим засобом цього слугує прогноз як єднальна ланка між загальнонауковим передбаченням і планом[8].

Найтісніше прогнозування пов'язане із плануванням.

План і прогноз - це взаємодоповнювальні стадії планування за вирішальної ролі плану як провідної ланки управління суспільним виробництвом. При цьому прогноз виступає чинником, який орієнтує наявну практику на можливості розвитку в майбутньому, а прогнозування є інструментом розроблення планів. Форми поєднання прогнозу та плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробленню плану (як правило), складатися після плану (прогнозування наслідків зафіксованого у плані рішення), здійснюватися в процесі розроблення плану[9].

Між прогнозом і планом існують і розбіжності. Головна з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз - імовірний характер. План - це однозначне рішення, зокрема й тоді, коли його розробляють на варіантній основі. Натомість прогноз за своєї сутністю має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі прогнозування становить дослідницьку базу планування, яка, втім, має власне методологічне й методичне підґрунтя та значною мірою відрізняється від планування. Розроблення прогнозів ґрунтується на прогностичних методах, тоді як планування спирається на більш строгі й точні методи балансових та інших розрахунків. Прогнозування й планування відрізняються й тим, що характеризують різні щаблі пізнання досліджуваного об'єкта, різні, хоча й взаємопов'язані, форми передбачення його майбутнього стану.

У проблемі прогнозування розрізняють два аспекти: теоретико-пізнавальний та управлінський, пов'язаний із можливістю прийняття на підставі набутого знання управлінських рішень.

Конкретизація в цих випадках також набуває різних форм: власне передбачальну (прескриптивну, описову) і вказівну (прескриптивну, визначальну).

· Під передбаченням розуміють опис можливих чи бажаних перспектив, станів, розв'язань проблем майбутнього.

· Вказівка (рекомендація) дає спосіб розв'язання цих проблем, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності.

Виходячи із загальноприйнятих понять теорії управління суспільними процесами, прогнозування відіграє провідну роль у системі управління процесами соціально-економічного розвитку як єднальна ланка між об'єктивно необхідними функціями підготовки й реалізації відповідних рішень.

Функції підготовчого блоку мають дослідницький і аналітичний характер. До них належать такі:

· інформація - передбачає отримання поточних статистичних та аналітичних даних стосовно динаміки соціально-економічних процесів на відповідному рівні моніторингу, а також ознайомлення з новітнім досвідом і тенденціями в цій галузі;

· цілеспрямування - полягає у встановленні системи конкретних цілей соціально-економічного розвитку стосовно певного календарного періоду, виходячи із загальнонаціональної мети - підвищення якості життя та зростання добробуту населення, гарантування його безпеки й соціальної справедливості[9];

· аналіз - передбачає вивчення й узагальнення одержаної інформації про динаміку соціально-економічних процесів у зіставленні з відповідними цільовими індикаторами;

· вимірювання передбачає створення та вдосконалення системи соціально-економічних показників (індикаторів) і методів кількісного оцінювання їх;

· діагностика - полягає в підготовці висновків і узагальнювального підсумку (на зразок аудиторського) щодо наявного стану та рівня соціально-економічного розвитку із визначенням позитивних і негативних чинників, які здійснили вплив на нього.

Прогнозування полягає в розробленні й обґрунтуванні можливих варіантів очікуваних змін соціально-економічної ситуації та їхніх наслідків під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Тим самим прогнозування завершує підготовчий блок функцій управління соціально-економічними процесами, що передбачає розв'язання завдань прогнозування у комплексі з усіма попередніми функціями шляхом розроблення відповідних технологій їхнього виконання.

З іншого боку, прогнозування є підґрунтям здійснення функцій виконавчого блоку, які мають програмно-управлінський характер:

· програмування (тобто розроблення програм соціально-економічного розвитку);

· планування (укладання планів здійснення заходів, передбачених програмою);

· регулювання (внесення оперативних змін під час виконання програми).

Отже, стосовно якості та ефективності прогнозів соціально-економічного розвитку можна робити висновки мірою реалізації програм, які на них ґрунтуються.

Таким чином, усі функції управління соціально-економічними процесами становлять у сукупності цілісну систему узгодження й функціонального розподілу дій органів управління будь-яких рівнів.

Прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів має виходити з необхідності науково обґрунтованого врахування загальноекономічних галузевих і регіональних пропорцій. У регіональному аспекті провідну роль відіграє соціальна домінанта розвитку економічних систем, оскільки регіони створюють передумови для всебічного розвитку індивіда, використовуючи для цього соціальні нормативи [10].

Якісне виконання функцій управління зумовлено рівнем обладнання й використання сучасних технологій і засобів комп'ютерної та телекомунікаційної техніки. Стосовно конкретного змісту й сфери впливу функцій управління на соціально-економічні процеси технологія, що розробляється, є механізмом виконання їх, який визначає послідовність операцій (дій), технічні засоби, склад виконавців і форми їхньої взаємодії, а також процедури узгодження й затвердження готових документів нормативного, проектного або розпоряджувального характеру.

Основними вимогами та пов'язаними із ними проблемами під час розроблення технологій прогнозування соціально-економічного розвитку є:

· виконання прийнятих у прогностиці принципів системності, узгодженості, варіантності, безперервності, верифікаційності (тобто ймовірності, точності, обґрунтованості) та рентабельності прогнозів;

· орієнтація на домінантний вибір нормативного виду прогнозів, за яких прогнозовані показники визначають залежно від співвідношення фактичних і нормативних (ретроспективних і перспективних) значень внутрішніх і зовнішніх чинників;

· використання абсолютних і відносних показників, що відбивають динаміку зміни значень параметрів прогнозованих об'єктів;

· встановлення оптимальної довжини бази й упередження прогнозу.

Виходячи з принципу системності в розробленні технологій прогнозування визначають склад і взаємозв'язок економічних та соціальних параметрів, суттєвих для опису й кількісного оцінювання об'єктів прогнозування як значущих змінних стосовно завдання, що розв'язується. При цьому виокремлюють ендогенні змінні кожного об'єкта, які відображають його властивості, та екзогенні змінні, зумовлені впливом певної сукупності зовнішніх чинників.

Кожен параметр характеризує об'єкт прогнозування впродовж прогнозної бази та періоду випередження прогнозу. Що стосується вимірювання й оцінювання параметрів об'єктів прогнозування, то для цього використовують як натуральні, так і похідні від них вартісні показники.

Особливе значення при цьому має створення механізмів узгодження їх на всіх рівнях економіки, оскільки від цього залежить можливість порівняльного аналізу різних варіантів прогнозованих рішень, забезпечення безперервності й достовірності використовуваної інформації, а також ефективність прогностичної діяльності.

Економічне прогнозування здійснюють у поєднанні з іншими видами прогнозування: соціальним, політичним, демографічним, науково-технічним, прогнозуванням природних ресурсів тощо. На результати цих прогнозів зважають у народногосподарському та інших типах економічних прогнозів. Своєю чергою, економічні прогнози - невід'ємна складова прогнозування й планування розвитку суспільних процесів.

Зв'язок різноманітних видів прогнозів дістає вияв у послідовності їхнього розроблення. Так, економічні прогнози будують за прогнозами науково-технічного прогресу, природних ресурсів, демографічних процесів тощо[11].

За функціональною ознакою (спрямуванням прогнозування) розрізняють два типи прогнозів: пошуковий і нормативний.

Обидва типи прогнозів на практиці водночас як напрями, підходи до прогнозування і використовуються разом.

У поєднані їх проявляється стимулююча роль прогнозування як інструменту планування досягнення поставлених цілей. Стимулююча функція прогнозування спричиняє таку його особливість, як ефект дії прогнозу на початкові передумови передбачення.

Ефект дії може бути позитивним, пришвидшуючи здійснення прогнозу, та негативним, коли гальмує його реалізацію, а подеколи навіть приводить до самознищення прогнозу. Зумовлено це тим, що досягнення мети прогнозу безпосередньо залежить від об'єктивних умов його здійснення. Якщо прогноз відповідає нагальним умовам розвитку об'єкта, реалізація його на практиці відбудеться успішно.

Навпаки, невідповідність прогнозу цим умовам негативно позначиться на його реалізації. На взаємозв'язки умов здійснення прогнозу з його цілями впливає вплив також взаємодія прогнозування із прийняттям рішень. Рішення, як правило, приймають на підставі даних прогнозування. Своєю чергою, прийняті рішення справляють вплив на результати здійснення прогнозів. Тому з метою запобігання розбіжності між прогнозом і прийнятим рішенням необхідно систематично коригувати прогноз, наприклад, шляхом порівняння його із цілями розвитку об'єкта прогнозування й можливістю здійснення їх.

Із типологією прогнозів тісно пов'язане питання стосовно джерел інформації щодо майбутнього та способи його прогнозування. Розрізняють три основні джерела інформації для побудови прогнозу:

· набутий досвід, ґрунтований на знанні закономірностей проходження й розвитку досліджуваних явищ, процесів, подій;

· екстраполяція наявних тенденцій, закони розвитку яких у минулому й сучасному відомі;

· побудова моделей об'єктів прогнозування стосовно очікуваних або накреслених умов.

Цим джерелам інформації відповідають три способи прогнозування, що взаємно доповнюють одне одного:

· експертний, оснований на мобілізації професійного досвіду й інтуїції висококваліфікованих експертів для одержання прогнозів, що не мають кількісних характеристик.;

· екстраполяція - вивчення минулого і сучасного розвитку об'єкта і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

· моделювання - дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об'єкта у світлі очікуваних або окреслених змін його стану.

1.3 Тенденції розвитку машинобудівного комплексу в Україні

У сучасних умовах господарювання підприємства машинобудування змушені функціонувати в умовах жорсткої конкуренції з боку іноземних виробників і за умов відсутності розвинутих ринків збуту.

Питома вага машинобудування в створенні продукції промисловості в Україні на протязі 2008-2013 рр. мала нестабільний характер.

Хоча в Україні спостерігається зростання частки машинобудування в створенні продукції промисловості, але цього не достатньо у порівнянні з розвиненими країнами світу, де цей відсоток становить від 30 - 50%.

Необхідно зазначити, що нарощування промислового потенціалу є пріоритетним напрямком розвитку економіки України.

Машинобудівний комплекс - один із провідних галузей промислової індустрії України, який об'єднує систему науково-дослідних, конструкторсько-технологічних організацій; охоплює 11267 підприємств, з яких 146 - великих, 1834 - середніх та 9287 - малих; понад 22% зайнятого промислово-виробничого персоналу, 13,4% загального обсягу промислової продукції та понад 15% вартості основних виробничих фондів [7, с. 395].

До складу машинобудівного комплексу входять три великі групи підприємств, серед яких: машинобудування - 16 комплексних інтегрованих галузей та 90 інших різновидів; промисловість металевих конструкцій та виробів охоплює 14 напрямків, ремонт машин та устаткування - 16 [6, с. 154].

Тенденції зміни обсягів виробництва промислової продукції машинобудування за період 2008-2013 рр. мали змінний характер (табл. 1.1).

Що зумовлено нестійкою економічною та політичною ситуацією в країні.

Індекси обсягу продукції машинобудування за видами діяльності у 2008-2013 рр.

Показник	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Промисловість	116,7	109,6	119,5	135,5	106,5	120,9
Машинобудування	110,1	104,3	109,9	120,0	111,3	110,7
Виробництво машин та устаткування	114,4	106,3	110,0	115,5	114,7	106,9
Виробництво електричного та електроного устаткування	110,8	108,6	108,3	111,2	114,5	109,7
Виробництво транспортного устаткування	106,4	99,8	110,7	127,5	107,5	113,3

У період з 2008 року до початку 2013 року спостерігалося прискорення зростання обсягів виробництва продукції.

Позитивна динаміка промислового виробництва, зокрема машинобудівної галузі певною мірою була зумовлена:

· розвитком металургії таоброблення металу;

· збільшенням попиту на зовнішньому ринку (зростання експорту транспортних засобів та шляхового обладнання);

· збільшенням попиту на внутрішньому ринку (вітчизняні підприємства інвестували кошти в оновлення основних фондів та введення в дію нових технологій);

· зростанням доходів населення (зросли реальні наявні доходи);

· зростання споживчого кредитування (стимулювало виробництво легкових автомобілів та побутової техніки) [5].

А вже наприкінці 2011 р. відбулося різке уповільнення темпів виробництва (з 125% січні - вересні 2011 р. до 108,6%) як за рахунок погіршення загальноекономічної ситуації країн - основних торгівельних партнерів, так і внаслідок зменшення внутрішнього попиту та зниження інвестиційної активності.

Падіння обсягів продукції машинобудування за підсумками 2012 року було найглибшим серед інших видів промислової діяльності та порівняно з попереднім роком становило «мінус» 44.9%.

Основними чинниками зменшення обсягів виробництва було: зниження попиту на внутрішньому ринку, пов'язане зі скороченням купівельної спроможності вітчизняних споживачів; відсутність обігових коштів для розвитку виробництва; зниження світової інвестиційної діяльності та відповідно скорочення зовнішнього попиту на вітчизняну машинобудівну продукцію призвело до втрат окремих зовнішніх ринків збуту [5].

Існує ряд інших проблем, які викликали негативні тенденції сучасного фінансового стану машинобудівного комплексу України: знецінення та коливання курсу національної валюти; залежність машинобудування від кон'юнктури на зовнішніх ринках; зростання імпорту у внутрішньому споживанні до 60 - 70%; різке подорожчання зовнішніх фінансових ресурсів та жорсткість умов їх залучення; практично повне згортання інноваційно - інвестиційної діяльності; нерозвиненість фондового ринку та ринку фінансового лізингу; недостатність державних програм, спрямованих на фінансування промисловості за рахунок державних замовлень; застарілість та низький технічний рівень основних фондів, нестача кваліфікованого персоналу в сфері управління та виробництва; неефективна завантаженість виробничих потужностей більшості підприємств - на 50 - 60%; недостатня швидкість та обґрунтованість рішень стосовно змін зовнішньої кон'юнктури; незадовільна гнучкість та конкурентоспроможність асортиментно-цінової стратегії [7, с. 399].

Збереження високого зовнішнього інвестиційного попиту забезпечує стабільно високі темпи зростання виробництва машинобудування.

В листопаді 2013 р. темпи зростання якого прискорились до 39,2% в річному вимірі. Так, зокрема: холдингова компанія «АвтокКрАЗ» за 6 місяців поточного року в порівнянні з відповідним періодом минулого року збільшила виробництво великовантажних автомобілів в 5 разів - до 432 шт.; корпорація «Богдан» в січні - червні 2013 року збільшила обсяги виробництва автобусів та тролейбусів в 2.74 рази.

За цей період було вироблено 413 автобусів та тролейбусів, з них в червні - 99 штук, що на 7.6% перевищує показники травня; до кінця 2013 року «Дніпровагонмаш» мав поставити російській залізниці 50 секцій тепловозів та 3220 вантажних вагонів [1].

Не зважаючи на те, що спостерігається збільшення обсягів виробництва у машинобудівній галузі за останній рік все ж таки промисловому комплексу країни приходиться функціонувати в умовах економічної нестабільності, тому для підвищення його функціонування необхідно:

· вдосконалити законодавчу базу, зокрема, в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності;

· державне стимулювання процесу технічного та технологічного оновлення виробничих фондів;

· використання високопродуктивних засобів виробництва для інноваційних технологій з ефективним використанням енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів;

· створити програми на державному рівні для розвитку високоефективних сучасних галузей - електронної та електронно-обчислювальної техніки, авіабудування та ін.;

· зробити швидкий перехід на виробництво енерго - та ресурсозберігаючих машин і механізмів нового покоління;

· підйом рівня механізації та автоматизації всіх стадій виробничого процесу;

· розвивати пріоритетні галузі виробництва машинобудівного комплексу виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, приладобудування, суднобудування, автомобілебудування, виробництво новітнього рухомого складу та іншого обладнання для залізничного транспорту, міських автобусів великої та особливо великої місткості[3].

Машинобудівний комплекс займає значуще місце в економіці України.

1.4 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Техномаш»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічні системи і машини» засноване в 2004 році на базі виробничих потужностей приладобудівного заводу «Електрон - Газ».

Основними напрямками діяльності ТОВ «Технологічні системи і машини» є:

· розробка і виробництво опалювальної та водонагрівальної техніки;

· розробка та виготовлення технологічного оснащення (штампи, прес-форми та інше);

· виконання замовлень на виготовлення деталей за допомогою механічної обробки.

Вся продукція, що випускається піддається 100% контролю професійним апаратом ВТК, як на проміжних технологічних операціях, так і при випуску готових виробів.

Компанія розташована в центральній частині України - місті Жовті Води (Дніпропетровська область). Близькість промислово розвинених індустріальних центрів і наявність автомобільних і залізничних магістралей створюють сприятливі умови для розвитку комерційних зв'язків з усіма регіонами України.

ТОВ «Техномаш» динамічно розвивається компанія. В основі технічної політики закладено принцип безперервної модернізації виробництва, що випускається, і освоєння нових видів виробів.

У 2005 році власними силами підприємства здійснено розробку і постановка на виробництво серії проточних газових водонагрівачів торгової марки Vestal з автоматичним розпалюванням та регулюванням температури підігріву води.

На підприємстві ведуться роботи з освоєння виробництва настінних газових котлів та конвекторів.

Враховуючи актуальні потреби ринку в сучасному енергозберігаючому котельному обладнанні, Компанія, спільно з одним з відомих світових виробників теплотехніки - угорською фірмою Novum FEG, здійснює виробництво опалювальних модулів потужністю від 70 до 105 кВт.

На базі наявного на підприємстві високоточного технологічного обладнання, наша Компанія освоїла і успішно виконує замовлення ТОВ «Авіа - Про» (місто Херсон, Україна) з виготовлення комплектів деталей для складання двомісних літаків.

У другому кварталі 2006 року завершується підготовка до сертифікації системи управління якістю підприємства на відповідність вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2000.

Організаційно-технічна структура підприємства являє собою повний замкнутий цикл, початком якого служить постановка ідеї, оформлення технічного завдання, розробка повного комплекту необхідної конструкторської та технологічної документації, виготовлення необхідної технологічної оснастки і запуск розробленого виробу в серійне виробництво.

1. Штампувальне виробництво.

Оснащене пресами від 10 т.с. до 160 т.с., що дозволяє отримувати деталі методом поділу, формовки і витяжки. Розміри робочого столу - 240х360 мм мінімум, 560х850 мм максимум. Наявне в складі штампувального виробництва зварювальне відділення дозволяє отримувати закінчені вузли з листових матеріалів з використанням електронно - променевої, дугового, точкового зварювання.

2. Механообробне виробництво.

Оснащене широкою гамою сучасного універсального обладнання, в тому числі і з числовим програмним управлінням.

Верстати токарної групи, включаючи верстати з ЧПУ дозволяють вести обробку деталей діаметром 50 мм, з штучних заготовок діаметром до 250 мм, з високою точністю виготовлення будь-яких форм.

Верстати фрезерної групи включаючи і верстати з ЧПУ дозволяють обробляти деталі будь-яких форм і поверхонь з габаритом до 700 * 500 * 400 мм.

Верстати шліфувальної групи:

· Для площинний обробки - загатовкі розміром 1600 * 400 * 300 мм.

· Для круглої шліфовки - заготовки діаметром до 200 мм і довжиною до 1000 мм.

· Для внутрішньої шліфовки - діаметр шліфувального отвори до 120 мм і довжина до 400 мм.

3. Гальванічне виробництво.

Застосовується анодне оксидування алюмінієвих сплавів. На підприємстві є ділянка для фарбування порошковими полімерними матеріалами в електростатичному полі. Габарити заготовок для фарбування 1,2 х2; 2,0х3, 0 метра.

Розрахунок основних техніко - економічних показників здійснений використовуючи Баланс підприємства Ф №1 та звіт про фінансові результати Ф №2 (див. додатки 1-2). Для аналізу динаміки техніко-економічних показників підприємства необхідно розрахувати їх абсолютні та відносні відхилення у порівняних цінах.

Дані для розрахунків основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за беруться з додатків «Балансу» та «Звіт про фінансові результати» ТОВ «Техномаш».

Оцінка основних техніко-економічних показників ТОВ «Техномаш» за 2010-2012 роки

Показник	Один. виміру	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
					абсолютне 2012-2010	відносне 2012-2011
1. Обсяг товарної продукції	тис. грн.	1905.90	3850	1866,6	-39.30	-2,06
2. Обсяг реалізованої продукції	тис. грн.	1905.90	3850.00	1866.60	-39,3	-2,06
3. Собівартість товарної продукції	тис. грн.	4311	5520.00	2694,3	-1616,7	-37,5
4. Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	4311	5520	2694,3	-1616,7	-37,5
5. Валовий збиток	тис. грн.	2405,1	1670.00	827,7	-1577,4	-65,59
6. Чистий збиток	тис. грн.	21379,3	9403	5627,6	-15751,7	-73.68
7. Середньооблікова чисельність	чол.	11.00	15	19	8	72,73
8. Фонд оплати праці	тис. грн.	180.60	168,8	189	8,4	4,65
9. Середньорічна заробітна плата	тис. грн.	16.42	11,25	9,95	-6,47	-39,41
10. Продуктивність праці	тис. грн.	173,26	256,67	98,24	-75.02	-43,3
11. Середньорічна вартість ОВФ	тис. грн.	65282,9	44458	36017	-29265.90	-44.83
12. Середньорічний залишок оборотних коштів	тис. грн.	5768,35	6054,4	4713	-1055,35	-18.30
13. Збитковість продукції	%	55,79	30.25	30,72	-25,07	-
14. Збитковість підприємства	%	30,09	18,62	13,82	-16,27	-

Отже, як видно з таблиці, обсяг випущеної продукції саме в грошовому виразі в період з 2010 по 2012 роки значно зростає, але протягом останніх двох років різко зменшується.

Так, у 2012 році порівняно з 2011 обсяг реалізованих продукції зменшився на 4,6 тис. грн (0,72%), а порівняно з 2010 роком зменшився на 7721,8 (46%).

Значний спад собівартості (з 9,19 тис. грн. у 2011 році та 6,793 тис. грн. у 2012 або 73%) пов'язане з тим, що виробництво і збут на нашому підприємстві були організовані раціонально.

Стосовно витрат на 1 грн. товарної продукції можна сказати, що у період з 2009 по 2010 роки цей показник знаходиться в допустимих межах (не перевищує 1), тобто ціна є більшою, ніж витрати на 1. Але у 2011 та 2012 роках ситуація погіршується і цей показник складає вже 1,08 та 1,1 грн. відповідно.

Аналізуючи валовий прибуток та чистий прибуток можна сказати, що розмір прибутків змінюється в залежності від обсягу реалізації та ефективності функціонування підприємства. Починаючи з квітня 2009 року виробнича діяльність підприємства - збиткова.

Фондовіддача у період з 2010 по 2012 роки постійно зростає, а оскільки цей показник показує, скільки продукції в грошовому виразі припадає на одиницю грошового виміру вартості ОВФ, то можна зробити висновок, що основні фонди у цей період використовуються більш ефективно. Фондоємність з кожним роком суттєво зменшується.

Це позитивна тенденція, оскільки з кожним роком економніше використовується задіяна в ОВФ праця та на додатковий приріст продукції потреба в основних фондах зменшується.

На підприємстві не спостерігається зменшення тривалості 1 оберту оборотних засобів, а навпаки, його зростання в 2010 та 2012 роках.

За останні 2 роки цей показник збільшився майже на 49 днів (18,4%) і це є негативним явищем, оскільки свідчить про погіршення використання оборотних засобів, так як це залучає додаткові матеріальні ресурси.

Рентабельність використання оборотних засобів значно зменшується. Так, у 2011 році порівняно з 2010 роком цей показник зменшився на 3,42%.

У період з 2010 по 2011 роки середньооблікова чисельність працівників підприємства змінювалась не дуже значно і самою високою була у 2010 році - 127 чоловік, а найнижчою у 2011 році - лише 103 чоловіка.

Темп зростання середньомісячної з/п значно перевищує темп приросту середньорічного виробітку, що є дуже негативним явищем, оскільки в цьому випадку з/п не є мотиватором до підвищення продуктивності праці.

Зростання фонду основної заробітної плати та середньомісячної заробітної плативідбулося за рахунок підвищення працівникам тарифних ставок.

1.5 Постановка задачі

Виходячи з загальної характеристики підприємства для підвищення ефективності виробництва поставимо наступні задачі:

· розглянути теоретичні аспекти розробки прогнозних моделей;

· визначити тенденції розвитку машинобудівного комплексу в Україні;

· проаналізувати організаційно-економічну характеристику ТОВ «Техномаш»;

· провести економічний аналіз ефективного використання основних фондів підприємства ТОВ «Техномаш»;

· побувати адаптивні економіко-математичні моделі прогнозування, для прогнозування зносу основних фондів на підприємстві ТОВ «Техномаш»;

· перевірити точність та адекватність побудованої моделі;

· створити інформаційну систему прогнозування зносу, для найбільш точної адаптивної моделі.

2. Аналіз ефективності використання основних фондів підприємства ТОВ «Техномаш»

2.1 Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів на підприємстві ТОВ «Техномаш»

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Згідно до «Звіт про наявність та рух основних засобів, амотризацію» Ф №11 - ОЗ за 2010-20112 роки інформація про обсяг і склад основних засобів підприємстваТОВ «Техномаш» представлена в таблиці.

Обсяг і склад основних фондів підприємства ТОВ «Техномаш» за 2010-2012 роки

Найменування показника	Наявність накінець року, тис грн	Абсолютний приріст	Темп приросту, %
	2010	2011	2012	2010-2012	2010-2012	2010-2012	2011- 2012
Усього	1206,4	1430,1	1439,2	232,8	9,1	19,3	0,6
Будинки, споруди, передавальні пристрої	772,4	904,1	882,97	110,6	-21,1	14,3	-2,3
Машини та обладнання	374,7	452,58	471,8	97,0	19,2	25,9	4,2
Транспортні засоби	33,3	40,77	53,8	20,5	13,0	61,8	32,0
Інструменти, прилади, інвентар	21,03	24,79	20,8	-0,3	-4,0	-1,2	-16,2
Малоцінні необоротні матеріальні активи	4,96	7,87	9,9	4,9	2,0	99,6	25,8

Згідно з таблиці можна зробити висновок, що на кінець року вартість основних засобів підприємства ТОВ «Техномаш» у 2012 році збільшилась на 19,3% що склало 232,8 тис. грн. у порівнянні з 2012 роком. Порівнюючи 2011 рік з 2012 роком вартість збільшилась на 0,6%, що склало 9,1 тис. грн.

Обсяг вартості будинків, споруд і передавальних пристроїв свідчить про збільшення обсягу на 110,6 тис. грн. (14,3%), лише за 2011 рік зменшилося на 21,1 тис. грн. (2,3%). Це відбувається за рахунок амортизації.

Вартість машин та обладнання за 2010-2012 роки зросла на 97 тис. грн. (25,9%), за рахунок введення в експлуатацію нових виробничих одиниць.

Вартість транспортних засобів зросла на 20,5 тис. грн. (61,8%), враховуючи за 2011 рік - 13 тис. грн. (32%).

Вартість інвентарю скоротилась на 0,3 тис. грн. (1,2%), за 2012 рік на 4 тис. грн. (16,2%).

Вартість малоцінних необоротних матеріальних активів зросла на 4,9 тис. грн. (99,6%), лише за 2011 рік на 2 тис. грн. (25,8%).

Динаміка структури основних фондів підприємства ТОВ «Техномаш» за 2010-2012 роки

Найменування показника	Наявність накінець року, тис грн	Приріст
	2010	2011	2012	2010-2012	2011-2012
Усього	100%	100%	100%	-	-
Будинки, споруди, передавальні пристрої, %	67,07	65,71	63,21	-3,86	-2,50
Машини та обладнання, %	29,11	30,70	29,98	0,87	-0,72
Транспортні засоби%	2,03	2,60	2,77	0,75	0,18
Інструменти, прилади, інвентар%	1,30	1,29	1,14	-0,16	-0,15
Малоцінні необоротні матеріальні активи, %	0,43	0,42	0,45	0,02	0,03

Дані, що наведені в таблиці свідчать, що у структурі основних фондів найбільшу частку займають будинки, споруди і передавальні пристрої, а отже найменшу - малоцінні необоротні матеріальні активи.

У структурі основних фондів частка будинків і споруд, за аналізований період скоротилась на 3,86%, також скоротилась частка інструментів, приладів, інвентарю на 0,16%.

Частка машин і обладнання зросла на 0,87%, транспортних засобів зросла на 0,75% і малоцінних необоротних активів на 0,02%.

2.2 Аналіз руху і технічного стану основних засобів

Важливе значення має аналіз руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підприємстві таких показників, як: коефіцієнт відновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності тощо.

Показники для аналізу руху та технічного стану основних засобів підприємства ТОВ «Техномаш» за період 2010-2012 роки.

Показник	Одиниці виміру	Роки	Абсолютний приріст	Темп приросту, %
		2010	2011	2012	2010 - 2012	2011 - 2012	2010-2012	2011 - 2012
Вартість ОВФ на поч. періоду	тис грн	452,1	587,9	496,9	44,8	-91	9,91	-15,48
Вартість ОВФ на кін. періоду	тис грн	587,9	496,9	711,6	123,7	214,7	21,04	43,21
Введено ОВФ	тис грн	112,8	59	175,7	62,9	116,7	55,76	197,8
Вибуло ОВФ	тис грн	23	32	39	16	7	69,57	21,88
Знос	тис грн	842,2	942,3	991,2	149	48,9	17,69	5,19
К відновлення	%	19,19	11,87	24,69	5,50	12,82	-	-
К вибуття	%	5,09	5,44	7,85	2,76	2,41	-	-
К зносу	%	186,29	160,28	199,48	13,19	39,19	-	-
К придатності	%	-86,29	-60,28	-99,48	-13,19	-39,19	-	-

К відновлення = Введено ОВФ: Вартість ОВФ на кінперіоду*100%

2011: Кв=112,8:587,9*100%=19,19%

2012: Кв=59:496,9*100%=11,87%

2013: Кв=175,7:711,6*100%=24,69%

К вибуття = Вибуло ОВФ: Вартість ОВФ на почперіоду*100%

2011: Квиб=23:452,1*100%=5,09%

2012: Квиб=32:587,9*100%=5,44%

2013: Квиб=39:496,9*100%=7,85%

К зносу = Знос: Вартість ОВФ на почперіоду*100%

2011: Кзн=842,2:452,1*100%=186,29%

2012: Кзн=942,3:587,9*100%=160,28%

2013: Кзн=991,2:496,9*100%=198,48%

К придатності = 100 - Кзносу

2011: Кпр=100-186,29=-86,29%

2012: Кпр=100-160,28= -60,28%

2013: Кпр= 100 - 198,48 = -98,48%

За даними таблиці 2.3. вартості основних засобів на кінець періоду свідчить, що за її обсяг збільшився на 123,7 тис грн (21,04%), включаючи збільшення за період 2011-2012 роки на 214,7 тис грн (43,21%).

Обсяги введених ОВФ зменшились на 62,9 тис грн (55,76%), за 2011 рік на 116,7 тис грн. (197,8%).

Обсяг списання ОВФ за період зріс на 16 тис грн. (69,57%), в тому числі за останній рік на 7 тис грн. (21,88%).

Обсяг зносу зріс в абсолютному вимірі на 149 тис грн. (17,69%) порівняно з початком періоду.

Коефіцієнт вибуття зріс на 2,76% по відношеню 2010 до 2012 року, та за 2011 до 2012 ріку на 2,41%. Це зумовлено меншим терміном елементів основних фондів.

Коефіцієнт відновлення зріс на 5,5% по відношеню 2010 до 2012 року, та за 2011 до 2012 ріку на 12,82%.

Коефіцієнт зносу підприємства зріс на 13,19% по відношеню 2010 до 2012 року, та за 2011 до 2012 ріку на 39,19%. Це зумовлене невиконанням завдань з введення в експлуатацію основних засобів і їх модернізацію.

Ослобливої уваги заслуговує аналіз технічної івікової структури основних засобів. Для такого аналізу діюче устаткування необхідно згрупувати за видами, а в середині груп - за тривалістю експлуатації. Як правило, виділяють наступні групи за періодом експлуатації: до 3 років, 3-7 років, 7-15 років, понад 15 років.

Середній термін експлуатації як усього устаткування підприємства, так і окремих видів можна визначити за формулою:

де Т_ЕК - середній термін експлуатації;

Т_і - середньоарифметичне значення відповідного інтервалу в роках;

К_і - кількість верстатів відповідної вікової групи;

К_сум. - загальна кількість одиниць устаткування.

Вихідні дані для аналізу середнього терміну експлуатації основних засобів

№ з/п	Вид основних засобів	Одиниці виміру	Термін використання, років	Разом
			до 3	3 до 7	7 до 15	понад 15
1	Машини й обладнання	од.	17	9	3	2	31
2	Транспортні засоби	од.	10	24	4	-	38
3	Інструменти прилади та інвентар	од.	67	49	24	-	140
4	Інші основні засоби	од.	23	22	13	9	67
5	Разом	од.	117	104	44	11	275
6	Питома вага	%	42.2	37.8	16	3,60	100.0

За даними таблиці середній термін експлуатації основних засобів на підприємстві дорівнює 5 років:

При цьому найбільш питому вагу займають основні засоби. Термін використання яких не перевищує 3 років (42.5%), а частка основних засобів терміном використання від 3 до 7 років - 37.8% Таким чином, 80.3% основних засобів підприємства мають термін використання до 7 років.

Процес аналізу технічного стану основних засобів віповідає виконаню плану підприємства з упровадження нової техніки, введення в дію нових об'єктів, ремонту основних засобів.

2.3 Аналіз ефективності використання основних фондів

Економічна ефективність функціонування основних засобів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

Дані для аналізу використання основних засобів.

№ з/п	Показник	Од. виміру	Ум. Позна-чення	2010	2011	2012	Відхилення
							2010- 2012	2011- 2012	2010- 2012	2011- 2012
1	Середньорічна вартість основних виробничих засобів	тис. грн.	ОЗ	509,55	520	542,4	32,85	22,4	6,4	4,3
2	Активна частина основних засобів, у т.ч.: - невстановлене - діючи основні засоби	тис. грн.		1206,4	1430,1	1439,2	232,8	9,1	19,3	0,6
		тис. грн.	Озакт	754,3	842,2	942,3	188	100,1	24,9	11,9
		тис. грн.	Озд	452,1	587,9	496,9	44,8	-91	9,9	-15,5
3	Кількість робочих днів	дні	Д	260	260	265	5	5	1,9	1,9
4	Середня кількість діючого обладнання	од.	К	409	420	441	32	21	7,8	5,0
5	Кількість відпрацьованих верстато-змін	верстато-змін	Тзм	130341	130500	131000	659	500

Подобные документы

• Планування економічних показників машинобудівного підприємства

  Показники ефективності розвитку машинобудівної галузі, індекси обсягу промислової продукції. Аналіз виробничої потужності підприємства, собівартість продукції, використання основних фондів. Заходи по підвищенню ефективності і рентабельності виробництва.
  
  курсовая работа [130,8 K], добавлен 08.10.2010
  

• Аналіз основних фондів в умовах шахти ім. О.О. Скочинського

  Характеристика підприємства, умов виробництва. Аналіз техніко-економічних показників. Аналіз обсягу випуску і реалізації продукції. Аналіз основних фондів. Аналіз стану основних фондів. Аналіз ефективності використання основних фондів.
  
  курсовая работа [136,9 K], добавлен 10.11.2003
  

• Економічний аналіз лісопромислового комплексу

  Оцінка рентабельності підприємства. Аналіз основних економічних показників лісопромислового комплексу. Структура управління лісовиробничим комплексом України, проблеми та перспективи розвитку комплексу. Визначення ефективності інвестиційного проекту.
  
  контрольная работа [679,5 K], добавлен 26.01.2014
  

• Економічне моделювання в економічному аналізі

  Сутність моделювання в економічному аналізі та засоби його реалізації. Класифікація економічних моделей, етапи побудови. Види економічного аналізута його зв’язок з іншими науками і дисциплінами. Характеристика прийомів моделювання факторних систем.
  
  реферат [32,2 K], добавлен 05.06.2008
  

• Економічне моделювання в економічному аналізі

  Сутність моделювання в економічному аналізі і засоби його реалізації. Класифікація економічних моделей та етапи їх побудови. Види економічного аналізу, зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами. Основні принципи аналізу систем.
  
  курсовая работа [31,7 K], добавлен 03.06.2008
  

• Аналіз показників водопровідного підприємства

  Аналіз показників виробничої програми водопровідного підприємства, факторний аналіз доходу та показників стану, руху і ефективності використання основних фондів. Склад і структура працівників підприємства. Аналіз собівартості за економічними елементами.
  
  курсовая работа [129,3 K], добавлен 07.06.2011
  

• Економічний аналіз господарської діяльності підприємства

  Визначення показників виконання річної виробничої програми підприємства. Аналіз економічних результатів діяльності підприємства, ефективності використання ресурсного потенціалу. Вартісна оцінка основних виробничих та оборотних фондів підприємства.
  
  курсовая работа [494,3 K], добавлен 14.04.2019
  

• Аналіз виробничого потенціалу підприємства

  Принципи та необхідність управління виробничим потенціалом підприємств, особливості, основні вимоги та важелі даного процесу, концептуальні підходи. Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників, шляхи вдосконалення потенціалу підприємства.
  
  курсовая работа [215,1 K], добавлен 17.01.2015
  

• Ефективність використання основних фондів на підприємстві ТОВ "Днєстр"

  Оцінка, класифікація та структура основних фондів промислового підприємства. Знос і амортизація основних фондів, методи її нарахування. Аналіз складу, структури та динаміки основних фондів на підприємстві, показників їх стану і ефективності використання.
  
  курсовая работа [460,6 K], добавлен 20.09.2013
  

• Економічний аналіз ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"

  Динаміка основних техніко-економічних показників ВАТ "СВЗ". Аналіз виробництва і реалізації продукції, ефективності використання основних засобів. Аналіз прибутку та рентабельності продукції, її собівартості, стану та використання праці на підприємстві.
  
  курсовая работа [106,8 K], добавлен 08.08.2010
  

• Розрахунок, оцінка й аналіз планових техніко-економічних показників роботи ТЕС

  Визначення капітальних вкладень в енергетичне підприємство, вартості основних виробничих фондів. Розрахунок річного виробітку і відпуску енергії, річних експлуатаційних витрат. Оцінка техніко-економічних показників виробничої діяльності підприємства.
  
  контрольная работа [95,2 K], добавлен 06.12.2015
  

• Оцінка ефективності використання основних фондів

  Поняття та економічна сутність основних виробничих фондів та їх класифікація, система показників та методика аналізу. Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання, розробка заходів щодо підвищення даного показника.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 16.10.2014
  

• Економічне обґрунтування проекту машинобудівного підприємства

  Значення машинобудування для зміцнення економіки України. Особливості проектування машинобудівного підприємства. Аналіз основних методик розрахунків, тарифів і цін. Характеристика економічних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства.
  
  курсовая работа [446,5 K], добавлен 20.02.2011
  

• Історія та тенденції розвитку економічного аналізу

  Основні тенденції економічного аналізу, етапи та історія його розвитку. Особливості економічного аналізу в епоху капіталістичного і домонополістичного капіталізму, дослідження його становлення на Україні. Способи розрахунків економічних показників.
  
  контрольная работа [50,1 K], добавлен 22.04.2010
  

• Дослідження економічної діяльності підприємства

  Аналіз основних фінансово-економічних показників сучасного підприємства. Виробництво авіаційної техніки в рамках підвищення міжнародної конкурентоспроможності компанії. Використання основних фондів та шляхи поліпшення формування майнових активів.
  
  курсовая работа [134,1 K], добавлен 22.06.2016
  

• Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства

  Дослідження загальної господарської діяльності підприємства ПП "Хлiбзавод Дубов'язiвський": організаційна структура і управління комбінатом, економічна служба, асортимент продукції. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства.
  
  отчет по практике [1,1 M], добавлен 11.04.2012
  

• Статистична оцінка динамічного моделювання соціально-економічних явищ та процесів

  Моделювання і прогнозування, характеристика часових рядів, структура та підходи до статистичного вивчення. Метод сезонної декомпозиції як основа вивчення часових рядів. Статистичне дослідження сезонності реалізації м'ясо-молочної продукції та урожайності.
  
  дипломная работа [268,5 K], добавлен 28.11.2014
  

• Аналіз господарської діяльності підприємства

  Формування фінансових та економічних показників результатів діяльності підприємства. Аналіз забезпеченості, технічного стану та ефективності використання основних засобів виробництва. Аналіз платоспроможності та ліквідності. Показники ділової активності.
  
  курсовая работа [146,1 K], добавлен 22.12.2014
  

• Економічні показники будівлі

  Розрахунок вартості будівлі, етапи даного процесу та головні параметри, що його визначають. Баланс робочого часу одного робітника на рік. Розрахунок чисельності та фонду оплати праці. Визначення собівартості продукції, техніко-економічних показників.
  
  контрольная работа [39,5 K], добавлен 02.10.2014
  

• Оцінка ефективності використання основних фондів на підприємстві

  Економічна суть основних виробничих фондів та їх класифікація. Загальна земельна площа підприємства. Аналіз ефективності використання основних засобів на ПП "Оріон – Агрос" та дослідження шляхів підвищення ефективності використання основних фондів.
  
  курсовая работа [867,6 K], добавлен 26.11.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам