Економічна сутність капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Створення і нормальне функціонування підприємств будь-якої форми власності неможливе без формування достатнього обсягу власного капіталу. Власний капітал утворюється за рахунок особистої участі власників у його формуванні. При цьому, створюючи капітал підприємства, власник частково втрачає прямий зв'язок з капіталом і фактично стає власним капіталом підприємства, а не власника.

Актуальність теми полягає в тому, що економічні перетворення, які здійснюються в Україні протягом останніх років спрямовані на реформування господарського механізму відповідно до особливостей ринкової економіки. Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств. Особливе місце в цьому займає організація обліку формування та руху статутного капіталу. При формуванні товариства з обмеженою відповідальністю виникає багато організаційних питань, які потребують вирішення. Вагомий внесок у розвиток дослідження статутного капіталу зроблено в працях М.М.Коцупатрого, Ф.Ф.Бутинця, І.К.Губіна, Є.В.Калюги, М.В.Кужельного, О.В.Ковальова, І.М.Павлюка, О.Т. Подцерковного, О.А.Петрика, В.Я.Савченка, М.І.Савлук, В.В.Сопко, Н.М.Ткаченка, О.А Шевчука, Б.Ф.Усача, О.М.Шендрика. С.Ф.Огійчука та інших вчених.

Метою курсової роботи є розкриття теоретичних аспектів з обліку формування та руху статутного капіталу, а також практики відображень операцій з ними в регістрах бухгалтерського обліку і на рахунках бухгалтерського обліку, розробка удосконалення.

Завданнями курсової роботи є :

1) розглянути теоретичну сутність капіталу як економічної категорії, його класифікацію;

2) розглянути організацію аналітичного та синтетичного обліку статутного капіталу на окремому підприємстві;

3) розглянути документальне оформлення створення і руху статутного капіталу;

Об'єктом дослідження є господарські операції, пов'язані з формуванням та змінами статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань з бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарського контролю операцій зі статутним капіталом.

Методи дослідження. У процесі дослідження теоретичних аспектів обліку статутного капіталу застосовувалися методи індукції та дедукції, за допомогою яких визначено місце статутного капіталу у загальній класифікації капіталу. Теоретичне узагальнення, групування і порівняння використовувалися для розкриття сутності поняття “статутний капітал”. Для уточнення та деталізації рахунків, призначених для бухгалтерського обліку статутного капіталу, а також для дослідження генезису методики обліку статутного капіталу застосовувалися історичний та логічний методи. За допомогою статистичних методів (зведення, групування, відносних показників) досліджено динаміку корпоративних прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб - Чорнобай» Черкаської області.

Інформаційною базою дослідження є нормативні документи, що регламентують організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні та зарубіжних країнах, цивільне та господарське законодавство, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в області бухгалтерського обліку, економічної теорії, господарського контролю, довідково-інформаційні видання, матеріали науково-практичних конференцій, фінансова звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Донснаб - Чорнобай» Черкаської області.

1. Економічна сутність капіталу, його види, функції

Поняття «капітал» дуже поширене в економічній теорії і практиці. Від правильного розуміння поняття значним чином залежить оцінка еволюції економічної системи світу, а також економічних процесів в Україні.

Суть даної категорії може бути розкрита лише за умови розгляду капіталув діалектичній єдності обох його сторін ( матеріально-речовій та суспільній).

Такий підхід дає можливість розуміти, що капітал не просто сукупність речей, а сума вартостей.

Отже, капітал - це не просто сума вартостей, а і певні виробничі відносини, за яких засоби виробництва, гроші та товари стають знаряддям привласнення чужої праці. Тобто сума вартостей стає капіталом лише коли використовується для отримання доданої вартості.

Визначаючи капітал, як вартість,що шляхом експлуатації найманих працівників створює додану вартість, ми цим самим підкреслюємо, що гроші не капітал.Капіталом вони стають вони стають лише за певних відносин. Коли один клас є власником засобів виробництва і прагне свою власність примножити, а інший позбавлений і для свого існування продає свою робочу силу, [9].

Дослідженням сутності капіталу приділяли значну увагу теоретики в усі часи. Тому категорія капіталу не обмежується одним визначенням.

Розмаїття поглядів стосовно визначення капіталу підприємства зумовлене, перш за все, неоднозначним трактуванням суті капіталу у вітчизняній та зарубіжній літературі.

У працях деяких вчених капітал трактується як: 1) сукупні ресурси, що використовуються у підприємництві: сума накопичених матеріальних благ, результати минулої (попередньої) і засіб для подальшої виробничої ч комерційної діяльності; 2) початкова сума коштів, призначених для підприємницької діяльності; 3) чиста вартість; 4) вартість- носій додаткової вартості; 5) гроші, велика сума грошей,[3, ст.116].

Історія розвитку економічної науки засвідчує існування різних підходів до визначення сутності та структури капіталу (табл. 1.1), у тому числі:

Таблиця 1.1 Теоретичне осмислення сутності капіталу в історії економічної думки

У реальному житті капітал як вартість чи цінність, що приносить дохід функціонує у формі продуктивного капіталу (у сфері матеріального виробництва). У свою чергу продуктивний капітал може набувати форми грошового капіталу(капітал як передумова виробництва), виробничого капіталу (капітал як засіб праці), товарного капіталу (капітал як виробничі блага для реалізації на ринку). Торговельний капітал діє у сфері обміну (обігу) товарів, позичковий капітал - у сфері кредитних відносин. Продуктивний капітал у своєму русі приносить дохід у формі прибутку, торговельний - у формі торговельного прибутку, позичковий - у формі процента, [4, с. 147]. капітал грошовий накопичення кругообіг

Є певні підходи до визначення сутності капіталу. Наприклад:

1. Предметно-функціональний підхід: капітал ототожнюється з нагромадженою працею, завдяки чому стає можливим процес подальшого виробництва або продажу й одержання доходу. Такий підхід створює умови для аналізу капіталу як фактора виробництва, що справляє відповідний вплив на результати підприємницької діяльності і приносить дохід власникові.

2. Соціально-економічний підхід: капітал трактується як економічна категорія - специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Соціально-економічну форму капіталу визначає взаємодія руху підприємницької та особистої власності економічних суб'єктів у процесі їх господарської та комерційної діяльності, а також спосіб отримання та розподілу доходів.

3. Грошовий підхід дає можливість досліджувати капітал як фінансовий ресурс, що використовується власником задля отримання доходу у вигляді процента.

4. Капітал також ототожнюється з часом. У такому сенсі він виступає особливим економічним ресурсом, що відкриває можливість отримання доходу в майбутньому в разі відмови від здійснення поточних вкладень та задоволення теперішніх потреб.

5. Капітал також трактується як певні вкладення та розміщення, що дає можливість отримати дохід. Тут особливо набуває значення категорія “людський капітал” як здатність особистості приносить дохід завдяки здібностям та цілепрокладанню. Критерії освіти, професіональних навичок, досвіду роботи, здоров'я, природних здібностей та творчих підходів до повсякденної праці розглядаються як чинники продуктивної сили людини, що створює надійне підґрунтя для впровадження інноваційних технологій та збільшення доходу окремої особистості й суспільства в цілому,[4, ст. 277]

Загальновизнано, що капітал є складною динамічною субстанцією, яка постійно змінює свої форми. Відтак розуміння капіталу постійно розширюється, виходячи за межі свого початкового змісту. У сучасній економічній літературі набули поширення такі категорії:

I. Людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. Освіта, професійна підготовка, здоров'я, природні здібності і творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили, що сприяє збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції і приносить так звану технологічну ренту, виступаючи найважливішим джерелом зростання доходу окремої людини й суспільства в цілому.

II. Інтелектуальний капітал - нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, здібностей і взаємовідносин, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу.

III. Соціальний капітал - капітал, втілений у якості соціальних зв'язків та відносин, заснованих на довірі як концентрацій очікувань та зобов'язань, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей,[1, ст. 315].

Багатоаспектність категорії «капітал» виявляється у різноманітних формах його існування. У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами:

1. За сферами застосування (промисловий, торговельний, позиковий капітали, або капітал сфери виробництва).

2. За напрями інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали).

3. За масштабами функціонування (місцевий, регіональний, національний, транснаціональний капітали).

4. За значенням у створенні та перерозподілі доходу (реальний і фіктивний капітали),[10, c.125-130].

5. За роллю у відтворювальному процесі (капітал-власність; капітал-функція).

Капітал-власність - капітал, який перебуває у власності кредитора. Капітал-функція - запозичений капітал, який функціонує в певній галузі.

6. За джерелами формування (власний та залучений капітали).

7. За інноваційною спрямованістю (неризиковий та венчурний капітали)

Венчурний капітал - ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень.

8. За формами функціонування (індивідуальний, суспільний, колективний). [10, ст. 132-140]

Капітал - це вартість авансованих підприємцями у виробництво продукції засобів виробництва, грошових ресурсів, які в процесі своєї продуктивної взаємодії забезпечують зростання вартості та одержання прибутку.

Рух капіталу завжди починається з грошей, але гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли використовуються не для обміну, а для отримання прибутку. Капітал -- це самозростаюча вартість. Загальна формула капіталу:

Г - Т - Г',

де Г' = Г + ДГ,

де Г - початково авансовані на виробництво кошти,

ДГ - це приріст авансованих коштів (капіталу) - додаткова вартість.

При обігу грошей як капіталу Г - Т - Г' метою і рушійним мотивом є отримання більшої вартості (додаткової вартості). Головною умовою перетворення грошей в капітал є перетворення робочої сили в товар, робоча сила стає товаром.

Для виконання своїх функцій капітал повинен постійно рухатись. Рух капіталу складає суть його обігу. Кругообіг капіталу - це безперервний рух капіталу, в якому він послідовно перетворюється з однієї форми на іншу і робить кругообіг з приростом. У процесі кругообігу капітал набуває своєї натуральної форми у вигляді предметів і засобів праці. У процесі виробництва засоби праці переносять частково, а предмети праці - повністю свою вартість на виготовлену продукцію.

У процесі реалізації вартість реалізованої продукції набуває форми грошей. Тобто у процесі кругообігу капітал набуває трьох форм: грошової, продуктивної і товарної.

Капітал виконує цілий ряд важливих функцій (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Функції капіталу

Для започаткування господарської діяльності будь-яке підприємство потребує власних джерел його фінансування. У момент створення підприємства таку функцію виконує його початковий капітал, який за своїм матеріальним складом є сукупністю активів, інвестованих засновником.

На цьому етапі підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, тому його власний капітал дорівнює вартості активів підприємства:

К = А.

В процесі господарської діяльності підприємство вступає у взаємовідносини з постачальниками, підрядниками, створюючи при цьому поточні зобов'язання, як перед ними, так і перед працівниками. Саме підприємство є власником всього майна та інших активів, набутих на законних правах. Право власників підприємства на набуті ним активи та права засновників на власність підприємства відрізняються за своїм обсягом, оскільки право вимоги щодо активів мають і кредитори.

Таким чином для визначення суми власного капіталу необхідно із вартості активів вирахувати суму зобов'язань:

К = А - З.

Розрізняють два види капіталу: запозичений та власний. Гарантією захищеностіправ власників підприємствавиступає власний капітал. З точки зоруекономічної теорії власний капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так званудодаткову вартість. Бухгалтерський облікв свою чергу даєвизначеннявласному капіталу, як частки в активах підприємства, що залишаєтьсяпісляврахування його зобов'язань [3;с.237].

Склад власного капіталу відображено на рис.1

Рис.1. Склад власного капіталу з облікової точки зору.

В міжнародній практиці ведення бухгалтерського обліку власний капітал розглядається як капітал, вкладений акціонерами компанії, що включає два джерела: вкладений капітал - інвестиції акціонерів компанії та накопичений нерозподілений прибуток, реінвестований в бізнес.

Проаналізувавши визначення власного капіталу, які надаються вченими різноманітних галузей економіки, оцінивши їх переваги та недоліки, а також відповідність чинному законодавству, є доцільним сформулювати наступне його визначення, яке, найбільш широко охоплює сутність власного капіталу як об'єкту обліку.

Власний капітал - це модифікована величина заборгованості підприємства його засновникам у розмірі вартості активів, які ним забезпечуються.

Зміст наданого визначення обґрунтовується наступним. Твердження, що власний капітал за економічним змістом є заборгованістю підприємства його засновникам базується на тому, що основним і єдиним елементом власного капіталу на момент заснування підприємства є статутний капітал. Саме він втілює заборгованість останнього його засновникам у сумі, що відповідає вартості внесеного ними майна (активів), [11, ст. 193].

Статутний капітал є найважливішою складовою власного капіталу.

Розмір статутного капіталу використовується як основа при розрахунках багатьох економічних коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства, і, в першу чергу, - автономність бізнесу.

Статутний капітал є невід'ємною складовою частиною практично будь-якого підприємства, разом з тим, він - досить умовна величина, яка означає сукупний розмір внесених засновником або учасником коштів в момент створення товариства, наприклад, надане в натуральній формі у власність підприємствам за рахунок внесків до статутного капіталу чи в оплату акцій, оцінюють за вартістю, визначеною за домовленістю учасників.

Об'єктивною оцінкою будь-якого підприємства є не розмір його статутного капіталу, а кошти чистих активів. До того ж сам по собі розмір не може ніяким чином гарантувати права кредиторів на майно підприємства.

Значення статутного капіталу полягає в забезпеченні створеної юридичної особи основними і оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг чи продажу товарів.

Таким чином капітал виступає невід'ємною складовою частиною будь-якого підприємства. Капітал становить матеріальну основу для початку і продовження підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Його розмір використовується як основа при визначенні фінансово-економічного становища підприємницьких структур, автономності бізнесу.

Размещено на Allbest.ru