Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

• Вступ
• Поняття «кластер»
• Історія виникнення кластерів
• Класифікація кластерів
• Концепції промислових кластерів
• Кластерна стратегія в Україні, проблеми та перспективи її розвитку
• Висновок
• Джерела


Вступ

В промислово розвинутих країнах накопичено великий практичний досвід реалізації новаційних стратегій і створення різноманітних інноваційних форм та систем розвитку бізнесу. Однією з таких форм, яка дозволяє значно підвищити конкурентоспроможність підприємств на регіональному та національному рівні, стали промислові кластери.

кластер промисловий конкурентоспроможність

Поняття «кластер»

Кластер - це територіальне об'єднання взаємозалежних підприємств і установ у межах відповідного регіону, сформоване навколо певного сектору промисловості. Це мережа спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, з'єднаних між собою технологічним ланцюжком, а також їх взаємодія з наукою, освітою, фінансуванням, стратегією уряду.

Ефективність діяльності кластера визначається через результат досягнення учасниками власних цілей й рівень його інновативності. При цьому додаткова ефективність діяльності кластерів як на рівні окремих його компонентів (суб'єктів господарювання), так і на рівні економіки регіону обумовлена синергетикою їх взаємодії.

Особливістю інноваційних кластерів є полегшення доступу до капіталу, оскільки концентрація підприємств, організацій, фірм, які беруть участь, формує сприятливий клімат для виникнення сукупних внутрішніх кредитних ресурсів, а також залучає венчурний капітал, прямі іноземні інвестиції й нові технології.

Важливою відмінною рисою кластера є його інноваційна орієнтованість, тому успішні кластери формують там, де здійснюється або очікується прорив у сфері техніки і технології виробництва з подальшим виходом на нові ринки збуту.

Історія виникнення кластерів

Концепція промислових кластерів виникла ще в 19 столітті, коли А. Маршал у роботі "Принципи економіки" розкрив питання спеціалізованого зовнішнього територіального розподілу. У середині 20 століття значний внесок у подальший розвиток мережних систем - "індустріальних округів" - внесли італійські дослідники і практики. Але реальний політичний інтерес до кластерів з'явився з опублікуванням в 990 р. американським економістом Майклом Портером праці «Національні конкурентні переваги». В середині 1990-х pp. ХХ століття вже "сотні американських міст і регіонів розвивають кластерні стратегії... Європейські міста і регіони впроваджують кластерну концепцію ще з більшим ентузіазмом"

Кластери визнані ефективним засобом швидкого піднесення економіки на певній території тому, що дозволяють якнайповніше врахувати і використати природні, історичні особливості, технічний та кадровий потенціал. Приклад багатьох регіонів, в яких розміщені динамічні промислові кластери і сьогодні привертає велику увагу національних, регіональних і місцевих органів влади різних країн, які впроваджують в життя кластерно-орієнтвані стратегії.

Про значення цього феномену свідчить проведення в січні 2001 року в Парижі першого всесвітнього конгресу з локальних виробничих систем, скликаного Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та міжнародними організаціями, такими як ЮНІДО, Всесвітній банк, Європейська комісія та ін.

Проблеми створення та функціонування кластерів обговорювалися на міжнародному економічному форумі „Нові виробничі системи і прискорений розвиток регіонів", що пройшов в листопаді 2001 р. в Києві. В його роботі взяли участь керівники міністерств і відомств України, голови облдержадміністрацій та їх заступники з економічних питань, керівники загальноукраїнських об'єднань підприємців, представники наукова ділових кіл України, а також таких міжнародних організацій, як Європейська економічна комісія ООН та ЮНІДО, радники з економічних питань дипломатичних представництв ряду зарубіжних країн, зарубіжні вчені-економісти.

В 2002 р. при підтримці Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, НАН України, Торгово-промислової палати України, Київської і Харківської обласних державних адміністрацій та ВАТ „Укрімпекс" було проведено міжнародних науково-практичних конференцій з проблем підвищення конкурентоспроможності економіки України, на яких поряд з іншими питаннями розглядався зарубіжний досвід формування кластерних систем.

Таким чином, сьогодні став загальновизнаним той факт, що високий рівень конкурентоспроможності національних фірм в сучасних умовах досягається шляхом активізації інноваційних процесів в домінуючих національних кластерів. Розповсюдження інновацій за межі цих кластерів приводить в кінцевому рахунку до зростання конкурентоспроможності національної економіки.

Вплив промислових кластерів на прискорення інновацій і зростання національної конкурентоспроможності в більшості країн світу розглядається як визначальний факор при їх формуванні.

Класифікація кластерів

Концепція промислових кластерів не настільки проста, як це може здатися на перший огляд. Е. Бергман і Е. Фезер визначають промислові кластери як об'єднання фірм і галузей за різними аспектами спільної діяльності, наприклад, за географічним положенням, джерелами інновацій, постачальниками, ресурсами і т.п. Регіональні промислові кластери, на їх думку, - це промислові кластери, що сконцентровані географічно в межах окремого регіону. Подібним чином необхідно підходити і до аналізу інших видів кластерів, які можуть поділятися на локальні, регіональні, національні та міжнародні, за складом учасників, так і за функціональною ознакою (постачання, збут продукції, стадії інноваційного процесу).

Складність класифікації кластерів обумовлена їх різноманітністю. Так, в залежності від внутрішньої структури кластери поділяють на дві групи: створені на базі малих і середніх підприємств та створені навколо крупних компаній і концернів. Сформувавши кластери на базі цих двох груп, можна забезпечити поєднання переваг малосерійного виробництва із великомасштабним. У разі, коли крупні компанії формують ядро кластера, навколо якого групуються малі фірми, користь безумовна: переваги великих підприємств на світових ринках поєднується з мобільністю малих і середніх підприємств.

В залежності від характеру зв'язків кластери поділяють на виробничі, науково-технічні, змішані. Перші створюються на базі промислових підприємств, а науково-технічні - навколо університетів.

Розрізняють кластери також за рівнем взаємодії між компаніями, некомерційними організаціями, університетами і іншими інститутами, що формують кластер: від вільних відносин в асоціації - до форм структурованого співробітництва і конкуренції (кластери регламентованими взаємозв'язками та кластери із несистемними взаємозв'язками).

Згідно територіальному поділу праці розрізняють кластери регіональні, національні міжрегіональні, міжнародні. Ця класифікація пов'язана з тим, що географічно кластер може включати не одне тільки місто чи країну, але охоплювати і ряд сусідніх країн.

Регіональні кластери створюються у межах одного регіону і орієнтуються на певну географічну концентрацію взаємозалежних галузей. Як правило, це галузі суспільного харчування. індустрія розваг, нерухомість та будівництво. Наприклад, кластер розваг у США - «Голівуд». В Україні сформовані регіональні кластери - будівельний та швейний в Хмельницькому, туристичний та харчовий у Кам'янець-Подільському.

Міжрегіональні (національні) кластери складаються з підприємств, організацій та установ, розташованих у різних регіонах однієї країни, які зорієнтовані на зовнішній ринок.

У міжнародних кластерах дуже часто взаємодіють підприємства із розвинутих та країн, що розвиваються, тому що використання дешевої робочої сили і природних ресурсів слаборозвинених країн поєднується з імпортом технологій із розвинутих країн.

Згідно галузевої приналежності членів кластера вирізняють міжгалузеві, включають підприємства різних галузей та галузеві, що належать до однієї галузі. Межі кластера часто не збігаються із класифікацією галузей тому, що вона не враховує існуючі міжгалузеві зв'язки. Це пов'язано з тим, що технічний прогрес і розширення ринку обумовлюють виникнення нових галузей, формують нові зв'язки чи змінюють цільові ринки.

Концепції промислових кластерів

Не менш важливою теоретичною проблемою є необхідність визначеності конкретною концепцією промислових кластерів, на базі якої можливо ефективне формування того чи іншого виду кластеру.

Найбільш відомою є концепція міжфірмового суперництва Майкла Портера Провівши аналіз конкурентоспроможних галузей ряду країн-лідерів міжнародної конкуренції, науковець приходить до висновку, що приклади високого рівня конкурентоспроможних кластерів є в усіх країнах. Визначальною ознакою формувань - конкурентоспроможних кластерів, на його думку, є розповсюдження існуючої активної конкуренції в одній галузі на інші галузі кластера, а потім і на інші галузі національно економіки. Але по мірі розвитку галузі інноваційні процеси в ній затухають тому, що високий рівень конкурентоспроможною все більш залежить не від виробничих факторів, а від здатності фірм створювати та використовувати знання і технології. В цілому конкурентоспроможність галузі втрачається, коли національні умови більше не підтримують і не стимулюю, інноваційні і інвестиційні процеси, необхідні для розвитку галузевої структури

В країнах-членах Європейського Союзу при розробці кластерно-орієнтованої економічної політики переважно використовуються концепції „інноваційного середовища" та „узгодженої конкуренції", які, в свою чергу, базуються на теорії „асоційованої економіки". Теорії „інноваційного середовища" та „узгодженої конкуренції" розглядають в якості головного фактору розвитку сучасного виробництва, знання та обмін ними як в межах окремих кластерів, так і в межах регіонів і країни в цілому. Виходячи з такого підходу у сучасній інноваційній теорії в центрі аналізу інноваційних процесів знаходиться стратегічне поводження й альянси фірм, так само як взаємодія й обмін знаннями між фірмами, дослідницькими: інститутами, університетами й іншими організаціями. При цьому інновації і зростання виробничих можливостей розглядаються як динамічний соціальний процес, що розвивається найбільш успішно в мережах, в яких існує інтенсивна взаємодія між цими «продуктивними агентами».

На цій основі в європейських країнах розробляються „національні інноваційні системи", під якими розуміють елементи і відносини, що взаємодіють в виробництві, розповсюдженні і використанні нових економічно корисних знань, що знаходяться чи створюються в межах національної держави, та виникає нова підгалузь Кластери розглядаються у європейській національній і регіональній політиці як важливий інструмент політики, пов'язаної з розвитком економіки, що базується на знаннях , в межах якої формуються інноваційні кластери.

Кластерна стратегія в Україні, проблеми та перспективи її розвитку

Для України кластерні об'єднання -- організацій но-економічна інновація. Вже функціонують більше 20 кластерів, але всі вони створені без підтримки держави.

Як і в більшості європейських аналогів, координатором першого українського кластера була не місцева влада, а недержавна організація - Управляючий комітет -- асоціація “Поділля Перший” (РРПСО), метою якої був розвиток підприємницької активності посередництвом консолідації державних органів влади, муніципальних утворень (міст Кам'янець-Подільського, Староконстантинова, Грицива та ін.), наукових організацій (Хмельницького технологічного університету), різних агентств та асоціацій, підприємницьких кіл та банківських структур (Укрсоцбанк, Хмельницька торгово-промислова палата).

На разі в Україні існують такі кластери:

- Автомобільний кластер в Закарпатті;

- Кластер Інформаційних Технологій та Бізнес Послуг в Львівській області;

- Кластер Деревообробки та Меблевого Виробництва (ДОМВ) - це об'єднання підприємств, які працюють з деревиною у Західній Україні, - деревообробних, меблевих тощо;

- Кластер художніх промислів "Сузір`я" у Прикарпатті;

- РГО «Перший аграрний кластер» у Чернівецькій області;

- Волинські кластери: аграрний, туристично-рекреаційний, освітній, льонарства, транспортний, автомобільний, комбікормовий, і деревообробний.

- Кластер деревообробки Полісся Рокитнівщини

- Асоціація «Поділля Перший», що об'єднує швейні, будівельні та туристичні кластери у Хмельницькій області;

- Кластер зеленого туризму та ремесел в селі Сунки;

- Одеські кластери;

- Транспортно-туристичний кластер "Південні ворота України" у Миколаївській області;

- Мелітопольські кластери зеленого сільського туризму, бджільництва, і сільськогосподарського машинобудування;

- Кластер «Луганськлегінвест», що включає 6 підприємств легкої промисловості та торговельні підприємства

Однак процеси кластеризації у вітчизняній економіці відрізняються некоординованістю дій, низькою ефективністю вже створених мережевих структур, відсутністю стимулюючого середовища. Основними причинами слабкого розповсюдження таких процесів в Україні є:

-- тривала економічна і політична криза, пов'язана із трансформацією економіки країни, глобальна фінансова криза;

-- неефективне державне регулювання інноваційною сферою через механізми податкової, фінансової, митної, амортизаційної політики;

-- несинхронність у прийняті та введені у дію законів, кодексів, підзаконних актів у правовому просторі інноваційної сфери країни, протиріччя в них, часті зміни і просто скасування нормативно-правових актів, відсутність законодавчої підтримки процесів кластеризації;

-- різке скорочення державних замовлень і попиту на інноваційну продукцію, продукти, послуги, особливо у високотехнологічних видах діяльності;

-- низький промисловий попит на продукцію з високою доданою вартістю:

-- слабка інноваційна активність промислових підприємств, особливо малих, тобто пасивність підприємців до змін в умовах високих ризиків й невизначеностей у вітчизняній економіці;

-- найбільш активні види економічної діяльності національного господарства: транспорт, телекомунікації, хімічна і харчова промисловість потреби у технічному переозброєнні, модернізації виробництва реалізовують переважно за рахунок імпорту машин, технологічного обладнання, устаткування, пристроїв тощо;

-- структура власності, яка склалася у господарському комплексі України, впливала і дотепер впливатиме на можливості самофінансування учасниками своєї інноваційної діяльності та їх доступу до кредитних та інших фінансових ресурсів.

Висновок

Формування і розвиток кластерів приводить до інтегральних переваг: підвищення конкурентоспроможності економіки, активізації інноваційних процесів і реальних механізмів узгодження інтересів влади, бізнесу, науки та освіти при розробці стратегії розвитку як на рівні окремого суб'єкта господарювання, учасника кластера, так і на рівні регіону і країни.

Тож одним із найважливіших завдань сучасної України є створення нових кластерів та розвиток вже існуючих.

Джерела

1. Посібник з кластерного розвитку 2006.

2. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: сети, альянсы, партнерства, кластеры.

3. Оскольский В.О. О перспективах становления конкурентоспособной региональной экономики.

4 M. Портер. Международная конкуренция: пер. с англ. / Под. ред. В.Д. Щетинина.

5 Чевганова В., Брижань И. Кластеры и их экономическое значение // Экономика Украины 2002.

6. http://ucluster.org/universitet/klastery-ukraina/karta/

Размещено на Allbest.ru