Інфляція в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Особливості інфляційного процесу в Україні

2. Скоринг та кредитоздатність

3. Задача

Список використаних джерел

1. Особливості інфляційного процесу в Україні

У даному докладі розглядається головна проблема економічного стану України - інфляція, проаналізована динаміка і наслідки інфляції.

Ключові слова: інфляція, помірна інфляція, гіперінфляція, інфляція попиту, інфляція витрат.

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки, однією із проявів порушення макроекономічної рівноваги. Не можна вважати за інфляцію будь-яке підвищення ціни. Інфляція має місце тоді, коли підвищується загальний рівень цін, що призводить до знецінення грошей. Інфляція - це не тільки зниження покупної спроможності грошей, але й підрив спроможності господарського регулювання.

У сучасному переосмисленні інфляція має зовсім інший вплив на економічне зростання ніж спостерігалося. За останні 30 - 40 років інфляція змінила свій вплив на функціонування економічної системи. До 80-х років помірна інфляція (до 3% на рік) не розглядалася як соціальне зло. Навпаки, вона позитивно впливала на економіку, надавала їй необхідного динамізму.

Значні темпи інфляції, особливо гіперінфляції, негативно впливають на всі аспекти суспільного життя країни. Проблема інфляції для України 90-х років була надзвичайно актуальною. Пік інфляційного зростання цін в Україні припав на 1993 рік. За змістом, характером інфляція в Україні була одночасно й інфляцією попиту, і інфляцією витрат. У 1996 - 1998 роках в Україні вдалося різко знизити рівень інфляції завдяки досить жорсткій політиці Національного банку України, спрямованій на обмеження емісії, зменшення дефіциту державного бюджету та грошовій реформі і запровадженню національної валюти - гривні. [2]

Проаналізуємо динаміку і наслідки інфляційного стану в Україні. Зовні інфляція проявляється у зниженні купівельної сили грошової одиниці в усіх її формах: зростанні товарних цін, поглибленні товарного дефіциту, падінні курсу національної валюти тощо. На практиці це виражено у динаміці індексу цін. інфляційний скоринг кредитоздатність

Причиною інфляції з точки зору кейнсіанців є надлишковий попит. У цьому випадку мова йде про інфляцію попиту.

Представники монетаристів вважають найважливішою причиною інфляції діяльність держави у бюджетній сфері та грошовій політиці. Коли ресурси повністю задіяні, а держава прагне покрити свої бюджетні витрати за допомогою додаткової емісії без товарного покриття, то це призводить до підвищення цін.

До найважливіших джерел інфляції в Україні належать збільшення номінальної заробітної плати і підвищення цін на сировину та електроенергію.

В період з 2000 по 2011 роки в Україні спостерігалися коливання індексів цін (табл.1). Так, найвищий показник інфляції відзначається у 2008 році - 128,6%. Найменший показник інфляції зафіксований у 2011 році - 104,6%. Кабінет міністрів України має намір скорочувати рівень інфляції та не допускати його зростання.

Інфляція в Україні Таблиця1

Антиінфляційне регулювання - необхідна, постійна функція держави. Вона втілюється у встановленні надійного контролю над темпами зростання цін. Найтиповішими антиінфляційними заходами в Україні є регулювання попиту, контроль за заробітною платою та цінами, індексація. Звичайно, використання тих чи інших заходів антиінфляційної політики залежить від конкретної ситуації в національній економіці.

Інфляція має глибокі соціально-економічні наслідки. Вона передусім відбивається на обсязі національного виробництва і перерозподілі доходів. Економічна ситуація в Україні на початку 90-х років наочно продемонструвала випадок, коли реальний обсяг національного виробництва скорочувався, тоді як ціни продовжували зростати. [3]

Наслідки інфляції в Україні:

-Зниження довіри населення до уряду.

-Знецінення заощаджень населення.

-Розлад господарських зв'язків, платежів.

-Проблеми з довгостроковим плануванням.

-Погіршення умов життя груп населення з твердими доходами.

-Підвищення ризику інвестицій.

-Зниження реальних доходів населення.

Ураховуючи руйнівні наслідки інфляції, Україна проводить ефективну антиінфляційну політику.

Інфляція завдає реальних збитків суспільству. Вона впливає на реальний національний продукт, перерозподіляє багатство, змушує людей витрачати ресурси на те, щоб уникнути наслідків інфляції, викликає незадоволення та конфлікти між людьми. Все це є наслідком невизначеності, яку інфляція вносить у розрахунки людей щодо майбутніх цін. Сьогодні в Україні відзначається один з найнижчих темпів інфляції серед країн СНД.

2. Скоринг та кредитоздатність клієнта

Останнім часом, в нашій країні, спостерігається інтенсивне зростання ринку кредитування і, зокрема, сектору кредитування фізичних осіб. Це неминуче призводить до збільшення кредитних ризиків, які беруть на себе як окремі кредитно-фінансові інститути, так і банківська система країни в цілому. Зростання ризиків обумовлюється одночасно розширенням контингенту позичальників та збільшенням обсягів кредитування.

У цій ситуації якість управління кредитними ризиками в роздрібному кредитуванні набуває особливої актуальності і стає одним з факторів підвищення конкуренто-спроможності кредитної установи на ринку банківських послуг. При видачі кредиту банк, перш за все, цікавить кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто здатність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Саме задачі вибору кредито-спроможних позичальників в основному і служать скорингові системи.

Скоринг -- це система оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника. Ця оцінка базується на числових статистичних методах, які застосовуються на різних етапах взаємовідносин між кредитором (банком) і позичальником (клієнтом). За результатами набраних балів скорингова система самостійно пропонує рішення про погодження чи від- мову у видачі кредиту [1].

Вихідний матеріал для побудови скорингових моделей - це інформація про попередніх клієнтів банку, на основі якої робиться прогноз про кредитоспроможність майбутніх позичальників. Тобто дані для скорингових моделей виходять з імовірностей повернень кредитів окремими групами позичальників, отриманими з аналізу кредитних історій тисяч людей. Наявність бази даних кредитних справ за минулі періоди є необхідною умовою функціонування скорингової системи, тобто тієї основи, з якою порівнюється кожний но- вий позичальник банку. Практика показує, що для формування такої аналітичної бази (тисячі кредитних справ) може знадобитися декілька років, залежно від кредитної активності банку (у разі, якщо банк використовує лише власні джерела інформації). Проте у світовій банківській практиці досить часто застосовується інформація із зовнішніх джерел, як пра- вило, це так звані “бюро кредитних історій”, які містять дані про кредитні справи багатьох осіб [3]. Щодо обміну інформацією про позичальників між банками, як альтернативі централізованим незалежним структурам, то, як показує практика, вітчизняні фінансові установи намагаються не розкривати дані про своїх клієнтів. Тому можемо говорити про проблему недосконалості баз даних про позичальників в українських банках.

Таким чином, сутність скорингу полягає у визначенні сукупного кредитного балу позичальника в результаті його оцінки по ряду критеріїв. Дані критерії мають різні питомі ваги і згодом агрегуються в інтегральний показник - сукупний кредитний бал. Якщо говорити спрощено, то система дає відповідь на головне питання: видати кредит потенційному кредито-отримувачу чи ні? Величина кредитного ліміту в скорингових системах носить другорядний характер і визначається виходячи з рівня доходів позичальника.

Необхідного умовного застосування комерційними банками ефективних методів видачі позик клієнтам є мінімізація кредитного ризику за всіма напрямки вкладення коштів. Основним і найефективнішим методом такої мінімізації є якісна оцінка банком кредитоспроможності позичальників. Під кредитоспроможністю позичальника розуміють здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і лишається одним з основних критеріїв при визначенні доцільності встановлення кредитних відносин. Кредитоспроможність тлумачиться не лише як можливість повернути основну суму боргу і відсотки за ним, а й як бажання клієнта виконати свої зобов'язання. Тому здатність до повернення кредиту пов'язується з моральними якостями клієнта, його репутацією, майстерністю і сферою діяльності, ступенем вкладених капіталів в нерухоме майно, можливістю декларувати грошові потоки у процесі виробництва та обігу.

Кожен комерційний банк повинен сформувати власну документально оформлену та затверджену правлінням банку методику оцінювання кредитоспроможності позичальника. Банк повинен визначити ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників та методи проведення аналізу.

Банки у процесі аналізу можуть розробляти й застосовувати власні системи показників та групи методів, вибір яких залежить, насамперед, від специфіки того сегменту ринку, який обслуговує банк (галузеві особливості, категорія позичальників), а також від рівня спеціалізації банку (іпотечний, інвестиційний, торговельний), видів кредитів (короткострокові, довгострокові), рівня кваліфікації працівників, рівня організації та технічного забезпечення аналітичної роботи банку.

У процесі аналізу банк може використати різноманітні джерела інформації, які в цілому складаються з трьох груп:

§ інформація, отримана безпосередньо від клієнта;

§ внутрішньо банківська інформація;

§ зовнішні джерела інформації.

До першої групи належить: 1) фінансова та бухгалтерська звітність; 2) документація, яка підтверджує правовий юридичний статус клієнта: статут, договір засновників, свідоцтво про реєстрацію, дані про юридичну адресу та ін.; 3) документація, пов'язана з кредитним заходом - техніко екологічне обґрунтування, розрахунки очікуваних надходжень від реалізації проекту - бізнес - план, копії контрактів та ін. документів; 4) інформація, одержана в процесі попередньої бесіди з майбутнім позичальником , під час якої кредитний працівник має оцінити моральні, етичні та професійні якості працівників підприємства (директора, головного бухгалтера), виявити специфічні особливості та деталі, пов'язані з даним кредитом; 5) додаткова інформація подається за вимогою банку - довідки про наявність рахунків в інших банках, виписки з рахунків в інших банках, довідки з податкової інспекції та інші.

3. Задача

Підприємству надається кредит для розширення виробництва у розмірі 25 млн. грн на рік, з помісячним погашенням кредиту за ставкою 27% річних. Складіть графік погашення підприємством кредиту.

Розв'язання.

Отже, відсотки по кредиту - 3,68 млн. грн, вся сума до погашення - 28,68, млн. грн.

Список використаних джерел

1. Базулин Ю. В. Концепция денег М. И. Туган-Барановского /Ю. В. Базулин // Проблемы современной экономики. - 2009. - № 1 (29)[Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.meconomy.ru/art.php?nArtId=2485

2. Гальчинський А. Основи кейнсіанської моделі регулювання економічного циклу. Питання теорії / А. Гальчинський // Вісник НБУ. -- 2009. -- № 1. -- С. 3--8.

3. Злупко С.М. Теорія грошей М.І. Туган-Барановського та її вплив на монетаризм ХХ ст. / С.М. Злупко // Фінанси України. -- 1998. -- № 8. -- С.99--114.

4. Небрат В.В. Українська фінансова думка другої половини ХІХ -початку ХХ століть. -- К. : Ін-т екон. та прогнозув., 2007. -- 224 с.

5. Туган-Барановский М. И. Избранные сочинения. В 2-х т. / Науч. ред. и автор вступ. статьи Л.И. Дмитриченко. Т.2. Основы политической экономии.

-- Донецк: ДонГУЭТ, 2004. - 686 с.

6. Туган-Барановський М. І. Паперові гроші та метал. - К. : КНЕУ, 2004..

-- 200 с.

7. Фридмен М. Программа денежной стабилизации / Основы

монетаризма/ Под науч. ред. Д.А. Козлова. -- М.: ТЕИС, 2002 -- 175 с.

8. Семенов С.К. О механизме эмисии денег// Финансы и кредит (рус.). - 2002. - №13 - 203 с.

9. Деньги, кредит, банки: Учебник/ Под ред. О.И. Лаврушина. -3-е изд., перераб. и доп. - М.: КНОРУС, 2006. - 448с.

10. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. - К.: «Знання», КОО, 2003. - 199с.

11. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. - К.: Т-во «Знання», КОО. - 2004. - 372с.

Размещено на Allbest.ru