Основні виробничі фонди підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження: Будь-який процес виробництва є процес перетворення предметів праці, здійснюваний живою працею за допомогою засобів праці. Сукупність засобів праці утворює основні виробничі фонди, які застосовуються в кількох виробничих циклах, поступово зношуються і переносять свою вартість на виготовлену продукцію частинами протягом усього терміну служби, не втрачаючи при цьому своєї натуральної форми. Ця особливість основних фондів робить необхідним їх максимально ефективне використання.

Основні фонди - це засоби праці, які беруть участь у виробничому процесі більше 1 року (від дати введення в експлуатацію), зберігаючи при цьому свою натурально-речовинну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні.

В промисловості ОФ складають приблизно 80%, в національному багатстві країни - приблизно 60%.

За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди - це ті, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції - машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва - будівлі, споруди). Проте віднесення об'єктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання - активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).

Основні невиробничі фонди - це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних амортизаційних сум застосовують загальну класифікацію, виокремлюючи 3 групи основних фондів:

· Перша - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й передавальні пристрої.

· Друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, телефони, інше офісне обладнання.

· Третя - основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Основні фонди поділяються на активні, тобто ті, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечують належний обсяг та якість продукції, і пасивні, що створюють умови для здійснення процесу виробництва. Для активної частини основних фондів відносять переважно роботі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, деякі технічні споруди - гірничі виробки шахт, газові й нафтові свердловини.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період.

Основні фонди підприємства оцінюються: залежно від моменту проведення оцінки - за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів - за повною або залишковою вартістю.

Зі зміною умов виробництва і цін на ті самі елементи засобів праці між первісною (початковою) та відновленою вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку й поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства.

Предметом дослідження - основні виробничі фонди.

Об'єктом дослідження - знос і амортизація.

Мета дослідження - знос і амортизація основних виробничих фондів.

У зв'язку з поставленою метою є такі завдання:

1) ознайомитися з поняттям основних фондів підприємства, вивчити класифікацію основних фондів підприємства та їх структуру, ознайомитися з оцінкою відтворення основних фондів підприємства;

2) провести оцінку вартості підприємницького об'єкта - гаража за порівняльним, витратним та дохідним підходами;

3) визначити проблеми оцінки основних фондів підприємства.

4) Знос основних фондів.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означав: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Методологічною базою для написання курсової роботи є “Закони України”, положення, стандарти, методики оцінки, книги, а також інформація з Інтернету.

Структурно курсова робота складається зі змісту, плану, вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел.

Розділ 1. Основні фонди підприємства як економічна категорія

1.1 Поняття, склад та структура основних виробничих фондів підприємства

Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці.

Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва, що, беручи участь у виробничому процесі в натуральній і вартісній формі, в сукупності складають речовинний зміст виробничих фондів. Залежно від специфіки характеру, участі у виробничому процесі і засобу обороту виробничі фонди поділяються на основні та оборотні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура основних фондів

Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва.

Основні фонди -- це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань [7, с. 125].

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди визначаються як матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), що виробляється.

За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів торговельного підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

1. Будинки - архітектурно-будівельні об'єкти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

2. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

3. Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування.

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмета: виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмета конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування та ін. [7, с. 126].

У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.

До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі фонди -- це засоби праці непромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).

За належністю основні виробничі фонди поділяють на власні і залучені. Власні основні фонди -- це фонди, які знаходяться на балансі підприємства. Залучені -- взяті в тимчасове користування в іншої організації на умовах оренди або надання послуг.

За ознакою використання основні фонди поділяють на діючі, до яких належать засоби праці, що функціонують у процесі виробництва як в основному, так і в підсобному, і недіючі, якими вважаються фонди, які перебувають на стадії вибуття у зв'язку з їхнім зносом, на консервації або в запасі.

У промисловості традиційно використовується наступна видова класифікація основних фондів (рис. 1.2).

Згідно з наведеною класифікацією та роллю, яку відіграють основні фонди в процесі виробництва, розрізняють активну і пасивну частини основних фондів [14, с. 203].

До активної частини відносять основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, приладдя та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для нього.

У податковому обліку, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", при визначенні амортизації фондів беруть до уваги розподіл фондів на 4 групи:

-- будинки, споруди, передавальні пристрої;

-- автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання;

-- будь-які інші фонди, не включені до груп 1,2,4;

-- електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить виробничу структуру основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де активна частина основних фондів зростає.

Чинники впливу на виробничу структуру основних фондів:

-- виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;

-- форми суспільної організації виробництва;

-- форми відтворення основних фондів;

-- рівень організації будівельних робіт;

-- розміщення підприємства.



Рис. 1.2. Видова класифікація основних фондів

Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів -- це відношення різних вікових груп основних фондів до їх загальної вартості [20, с. 527].

Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.

1.2 Класифікація основних фондів

Основні фонди аграрних підприємств охоплюють велику кількість засобів праці. їх якісний склад і раціональне співвідношення значно впливають на розвиток виробництва, оскільки вони є виміром і основою розвитку продуктивних сил, забезпечують відповідний рівень і темпи збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці. Залежно від функціонального призначення й участі в процесі виробництва вони поділяються на основні засоби виробничого та невиробничого призначення (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Класифікація основних засобів підприємств

До виробничих фондів аграрних підприємств належать засоби праці, які постійно та безпосередньо беруть участь у виробництві й реалізації того чи іншого виду продукції.

Поряд з основними виробничими фондами діють основні невиробничі фонди. Вони є джерелом отримання нематеріальних послуг, ці основні фонди не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але відіграють важливу роль, створюючи належні умови для життя сільських трудівників, і забезпечують умови високопродуктивної праці, у такий спосіб опосередковано впливають на результати виробничої діяльності підприємств.

До невиробничих основних фондів належать основні фонди житлово-комунального господарства та культурно-побутового обслуговування: житлові будинки, клуби, будинки культури, школи, дитячі дошкільні заклади, лікувальні заклади, спортивні об'єкти, лазні й інші, що належать підприємству [6, с. 133].

В умовах інтеграції аграрні підприємства можуть виробляти не лише сільськогосподарську, а й інші види продукції, надавати різні послуги, здійснювати будівництво. Тому виробничі фонди за функціональною роллю - неоднорідні. Ця ознака міститься в класифікації основних фондів: на виробничі сільськогосподарського призначення та виробничі ^сільськогосподарського призначення.

До виробничих фондів сільськогосподарського призначення належать будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі й силові машини, вимірювальні прилади, інструменти, обчислювальна техніка, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робоча й продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін.

До виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать засоби праці промислово-виробничих цехів і дільниць, будівельних організацій, фонди торгівлі та громадського харчування аграрних підприємств.

У структурі основних виробничих фондів, як засвідчує багаторічна практика, основну частку становлять основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення, близько 96,0 %.

До основних засобів, згідно з Інструкцією нового плану рахунків від 25 грудня 1999 р., належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше року.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки, що відповідають їх видовій класифікації: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини й обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади й інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Видова класифікація основних фондів

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і встановлення амортизаційних сум, відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи групи основних фондів:

- будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;

- автомобільний транспорт і вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них [17, с. 256];

- інші основні фонди, не введені до першої, другої та четвертої груп;

- електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Багато вчених вважає, що така класифікація основних фондів невдала, оскільки об'єднує в другу групу різні за функціональним призначенням об'єкти, наприклад, автомобільний транспорт; меблі й конторське обладнання. Це ж стосується і четвертої групи.

До групи земельні ділянки належать земельні ділянки, якими володіє господарство.

Капітальні затрати на поліпшення земель - це витрати на заходи, пов'язані з плануванням, осушенням, зрошенням, розкорчуванням площ, насипанням дамб, очищенням водоймищ.

Будівлі та споруди в рослинництві охоплюють: склади для зберігання зерна, картоплі, овочів та навіси для зберігання сільськогосподарської техніки, силосні башти, силосні й сінажні траншеї, теплично-парникове господарство, зрошувальні, осушні споруди. У тваринництві до них належать: тваринницькі будівлі, зооветеринарні й зоотехнічні лабораторії, склади для продукції тваринництва, гноєсховища, водонапірні башти, свердловини, водорозподільна мережа, лінії електропередач, внутрігосподарські дороги, під'їзні шляхи.

До групи машини й обладнання належать трактори, силові установки, всі ґрунтообробні та посівні машини, комбайни, машини для боротьби зі шкідниками, хворобами сільськогосподарських культур і тварин, внесення добрив, доїльні установки, холодильники, інкубатори, обладнання кормоцехів і засоби кормо роздавання, гаражне, ремонтне обладнання та ін.

Транспортні засоби. Ця група об'єднує всі види автомобілів, гужовий і водний транспорт, тракторні причепи, автокари й інші засоби переміщення.

До групи інструментів, приладів, інвентар входять усі предмети виробничого призначення, які слугують для полегшення виконання виробничих операцій, а також обладнання з охорони праці, конторський, господарський і протипожежний інвентар і под.

До складу робочої та продуктивної худоби належать продуктивні тварини всіх видів, а також тварини, яких використовують на сільськогосподарських роботах.

Багаторічні насадження - це плодові, ягідні багаторічні насадження, полезахисні смуги, а також інші насадження, що мають виробниче призначення [11, с. 198].

До інших основних засобів належать усі ті, які не введені до попередніх груп.

Значна частина виробничих фондів аграрних підприємств надходить з промисловості. Це переважно засоби індустріалізації (трактори, комбайни, автомобілі, сільськогосподарські машини й інше обладнання). У зв'язку з цим їх вартість формується і визначається у галузі промисловості, а їх якість, відповідність технології та експлуатаційні характеристики залежать від досягнутого рівня науки, техніки, продуктивності праці в цих галузях.

1.3 Оцінка та відтворення основних фондів підприємства

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться за окремими інвентарними об'єктами основних фондів у натуральному та вартісному вимірах.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їхні параметри -- потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію тощо.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зношування основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють враховувати їх при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінювання основних фондів використовується первісна, відновлювальна та залишкова вартість.

Первісна вартість - відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання, страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю [5, с. 280].

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов у цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів за певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Розбіжність, яка виникає між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів, ускладнює їх оцінювання та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 р. рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалося на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримують єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 р., відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійне щорічне переоцінювання основних фондів, виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зношування основних фондів у зв'язку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розрізняють:

- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (визначеного державою) механізму її амортизації;

- реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів у результаті фізичного і морального зношування.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів у діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зношування -- фізичне та моральне.

Під фізичним зношуванням (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей унаслідок їх використання або впливу на них природних сил [15, с. 200].

На швидкість та розміри фізичного зношування основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності торговельного підприємства, якість технологічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Моральне зношування (техніко-економічне старіння основних фондів) -- це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зношування є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усунення наслідків зношування може відбутися у різних формах. Фізичне зношування (спрацювання) поділяють на усувне (тимчасове) та неусувне.

Перший вид фізичного зношування періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

Другий не може бути усунений таким шляхом. З часом неусувне фізичне зношування нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів при якому їх подальше використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові--аналогічного призначення.

Моральне зношування (техніко-економічне старіння) також може бути повне та часткове.

Часткове моральне зношування може бути усунуто шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зношування обумовлює потребу в заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості основних фондів виділяють:

- просте відтворення, при якому досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

- розширене відтворення, при здійсненні якого споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Просте відтворення відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об'єктів основних фондів, розширене - шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переоснащення, модернізації основних фондів. Вибір форми відтворення здійснюється в процесі управління інвестиційною діяльністю торговельного підприємства.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, характеризується поняттям "цикл відтворення основних фондів".

Цикл відтворення основних фондів не слід плутати з поняттям "обіг основних фондів", яке відображає проміжок часу, протягом якого відбувається відновлення вартості основних фондів через механізм амортизаційних відрахувань.

Наведені поняття не тільки змістовно, але й кількісно відрізняються одне від одного [9, с. 307].

Якщо цикл відтворення основних фондів більш тривалий, ніж обіг основних фондів, то підприємство отримує додатковий дохід за рахунок використання накопиченої амортизації. Якщо ж у разі неефективного використання то підприємство не має фінансових джерел для відновлення основних фондів і несе збитки через списання залишкової вартості основних фондів на фінансові результати діяльності.

Розділ 2. Оцінка вартості основних фондів підприємства

2.1 Загальна характеристика агрофірми «Галичина»

Компанія «Галичина», досвідчений та надійний партнер сільгоспвиробника у забезпеченні стабільних врожаїв, була заснована у 1993 р. За цей період, завдяки висококваліфікованим спеціалістам, використовуючи новітні технології, постійно удосконалюючи якість продукції, займає одне з ведучих місць серед виробників насіння, реалізуючи кращі продукти на насінневому ринку, маючи в своєму розпорядженні потужну матеріально-технічну базу, сучасний машино-тракторний парк, грунтооброблювальну, посівну, зернозбиральну техніку.

Підприємство зареєстроване за адресою Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Горіхова 26.

Основним видом діяльності є сільськогосподарське виробництво.

На сьогоднішній день компанія орендує близько 25 тисяч гектарів землі, що розміщені одним масивом у Снятинському районі Івано-Франківської області, на яких займається вирощуванням зернових, олійних і технічних культур, сорти яких занесені до Державного реєстру сортів сільськогосподарських культур. Середня врожайність зернових і зернобобових культур у 2012 році середня урожайність склав 52,3 ц/га (валовий збір 57832 т), у 2013 році середня урожайність - 84,1 ц/га (валовий збір 79231 т).

Основні напрями діяльності:

· Виробництво і реалізація базового та сертифікованого насіння.

· Реалізація круп, борошна пшеничного та житнього та олії.

· Послуги зі зберігання та відвантажування зерна.

2.2 Загальна характеристика основних фондів підприємства

Структура основних засобів -- це питома вага їх процентного співвідношення за певними ознаками в загальній вартості. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини, обладнання) та пасивну частини фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі фонди безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і, тому мають найбільшу питому вагу.

Найактивнішою частиною засобів праці є машини і обладнання. Аналіз забезпеченості технікою допомагає встановити: відповідність її наявності потребі в ній; в якій мірі склад машин і обладнання задовольняє виробництво; чи забезпечує наявна техніка виконання необхідного обсягу робіт, відповідно до прийнятої технології виробництва в установлені строки. Аналізуючи забезпеченість господарства різними видами техніки і обладнання, враховують, що один з них універсального призначення і може використовуватися на різних роботах (трактори, автомобілі тощо), інший -- обмеженого використання, а ще інший -- спеціального призначення.

Аналіз основних виробничих фондів буде неповним, якщо не розглянути їх склад і структуру впродовж досліджуваного періоду в «Галичині».

Отже, можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу у складі основних фондів машини та обладнання, а також транспортні засоби, які змінюють своєї вартості протягом 2011 - 2013 рр. Загальна вартість основних фондів збільшилась, оскільки це пов'язано зі збільшенням вартості машин та обладнання, а саме 16 830 тис. грн. у 2011 р. та 19 990 тис. грн. у 2013 р. В основу розрахунків покладена Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності».

Розвиток сільського господарства, рівень і темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від забезпеченості сільськогосподарських підприємств основними виробничими фондами. Її рівень характеризується фондозабезпеченістю господарства і фондоозброєності праці. Фондозабезпеченість підприємства - це вартість основних фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці - це відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Забезпеченість основними виробничими фондами Агрофірми «Галичина» відображено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.. Забезпеченість основними виробничими фондами «Галичини»

Показники	Роки	Звітний рік до базисного, (+,-)
	2011	2012	2013
Сільськогосподарські угіддя, тис. га	15	18	25	-28
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	780	740	770	-1,00
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	61250	63630	81420	20170,00
Фондозабезпеченість, тис. грн.	53,2	55,9	72,5	19,3
Фондоозброєність, грн.	785,3	859,9	1057,4	272,1

Характеризуючи дані, ми бачимо, що фондозабезпеченість збільшується у 2013 р. на 19,3 тис. грн. порівняно з 2011 р. Це спричинене тим, що збільшилась середньорічна вартість основних виробничих засобів фондів на 20170 тис. грн. за 2011 - 2013 рр.

Фондоозброєність також збільшується із збільшенням середньорічної вартості основних засобів, тобто у 2012 р. цей показник становить 1057,4 тис. грн., що на 272,1 тис. грн. більше ніж у 2013 р.

Показники складу і структури сільськогосподарських угідь свідчать про високий рівень використання землі в господарстві, а отже, покращувати результати діяльності можливо лише використовуючи інтенсивний шлях розвитку, тобто використання високопродуктивних сортів рослин та більш активну сільськогосподарську техніку.

2.3 Застосування підходів до оцінки вартості гаражу

Гараж загальною площею 1 000 кв. м., який призначений для зберігання сільськогосподарської техніки і знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Снятин, вул. Широка, 33 і належить Агрофірмі «Галичина».

Таблиця 2.2. Дані про продаж нежилих приміщень.

Аналоги	Місцезнаходження	Площа, м. кв.	Матеріал стін	Стан приміщення
А1	Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Незалежності, 5	1050	Цегла	Добрий
А2	Івано-Франківська область, м. Городенка вул. Котиківка, 8	950	Цегла	Відмінний
А3	Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Петлюри 45	1000	Шлакоблок	Добрий

Витратний підхід для оцінювання нерухомості ґрунтується на підсумовуванні вартості земельної ділянки й витрат за спорудження наявних у ньому покращень з відрахуванням накопиченого зносу.

Таблиця 2.3. Розрахунок вартості складського приміщення за витратним підходом.

Показники	Значення
1. Площа земельних ділянок	1 250
2. Ринкова вартість земельних ділянок (права оренди земельних ділянок),грн./м2	250
3. Разом вартість земельних ділянок (чи прав оренди), грн.	312 500
4. Площа будинку,м2	1000
5. Вартість спорудження 1м2/грн.	2 415
6. Разом вартість будівництва об'єкта оцінки, грн.	2 415 000
7. Фізичний знос об'єкта оцінки, %	20
8. Функціональний знос об'єкта оцінки, %	10
9. Зовнішній знос об'єкта оцінки, %	0
10. Разом накопичений знос, %	30,5%
11. Разом накопичений будовою знос, грн.	736 575
12. Разом вартість, розрахована із застосуванням витратного підходу, грн.	1 678 425

Розрахунок виконується за формулами:

Площа земельних ділянок вираховується за формулою:

П_зд=П_зпс/Н_п·1,5 =1 000/1·1,5=1 500

де: П_зпс - загальна площа споруди, м²;

Н_п - кількість поверхів;

1,5 - коефіцієнт щільності забудови.

Нагромаджений будовою знос визначається за такою формулою:

І_з = 1 - (1 - І_фіз) (1 - І_функц) (1 - І_зовн)= 1 - (1-0,25) · (1-0,1) · (1-0)= =0,305=30,5%

де: І_фіз - фізично застаріло в частках;

І_функц - функціональний знос в частках;

І_зовн - зовнішній знос нежитлового приміщення, частки.

З_вз = П_зд · Ц_цз,=1 250·250=312 500

де: П_зд - площа земельних ділянок, м²

Ц_цз - ціна землі, грн./м²

З_нп =ПВ + НВ +ПП= 1 750 +(0,15·1 750)+ (0,2· (1 750+265,5))=2 415

де: ПВ - прямі витрати (вартість безпосередньо будівництва);

НВ - непрямі витрати (оплата за потужності тощо.);

ПП - прибуток підприємця.

З_вп = З_вз + З_нп - І_з = 312 500+2 415 000 - 736 575=1 990 025

де: З_вп - вартість об'єкта нерухомості, певна витратним підходом, грн.,

З_вз - вартість землі (прав оренди), грн.,

З_нп - вартість нового будівництва поліпшень, грн.,

І_з - накопичений будовою знос, грн

Дохідний підхід ґрунтується на визначенні очікуваних доходів від використання об'єкта оцінки.

1. Визначаємо потенційний валовий дохід:

ПВД = П_нп · А · n = 1000м.кв. ·50грн./м² ·12 місяців = 600 000 гривень протягом року ;

ДВД =ПВД - У₁ - У₂=600 000 - 0 - 0,03·600 000 = 582 000 гривень протягом року;

3. Витрати орендодавця протягом року:

Витрати орендодавця із управління = 0,1·582 000 =58 200 гривень;

Витрати орендодавця на резерви = 0,02·582 000 = 11 640 гривень;

Витрати орендодавця (інші операційні витрати) = 0,2·582 000 = 116 400 гривень.

ЧОД = ДВД -Р=582 000 - (58 200+11 640+116 400)=395 760 гривень;

4. Вартість що оцінюється об'єкта, розрахована із застосуванням дохідного підходу, тис. грн.,

З_дп =ЧОД / СК=395 760/0,2=1 978 800 грн.

Отже вартість об'єкта за дохідним підходом становить 1 978 800 грн.

Узгодження результатів.

Таблиця 2.4. Зведення вартісних показників в підсумкову оцінку вартості об'єкта

Підходи для оцінювання нерухомості	Вартість нежитлового приміщення, грн.	Ваговий коефіцієнт
Порівняльний Витратний Дохідний	3 032 000 1 678 425 1 978 800	0,3 0,2 0,5
Разом вартість об'єкта, грн.	2 234 685	1,00
Ринкова вартість об'єкта оцінки становитиме округлено, грн.	2 234 685

Висновок: Ринкова вартість гаражного приміщення площею 1 000 м² становить 2 234 685 (два мільйони двісті тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) гривень.

Розділ 3. Проблеми оцінки основних засобів в сучасних умовах економічної діяльності

Важливою умовою функціонування суб'єкта господарювання є наявність основних засобів. Ефективне використання основних засобів зумовлює необхідність впровадження на підприємстві науково обґрунтованої системи їхнього обліку, яка б відповідала вимогам управління. У системі бухгалтерського обліку наявності та руху основних засобів визначальну роль відіграє концепція їх оцінки, яка повинна забезпечувати виконання принципу об'єктивності у формуванні фінансової звітності підприємства.

Найголовнішим моментом при формуванні амортизаційної політики є встановлення вихідної оцінки основних засобів. Адже розмір амортизаційних відрахувань буде різним в залежності від того, нараховуються вони з первісної, справедливої чи іншої вартості основних засобів. На жаль, сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначення багатьох видів вартості. Розглянемо існуючі протиріччя та неурегульованість в питаннях визначення справедливої вартості основних засобів [18, с. 325].

Одним з принципів оціночної діяльності є принцип обачності, відповідно до якого методи оцінки, що застосовуються в оцінці, повинні запобігати заниженню суми зобов'язань та витрат і завищенню суми активів та доходів. Проте, не зважаючи на наявні багаторічні напрацювання та науковий досвід щодо питань оцінки основних засобів, багато проблем залишаються не вирішеними та потребують подальшого вивчення, дослідження та вдосконалення.

Основні вимоги до оцінки (реальність, точність, простота, своєчасність, порівнянність облікових даних) передбачають правильну оцінку основних засобів. Наслідком неправильної оцінки основних засобів може стати неточне обчислення сум амортизації, що призведе до неправильного визначення собівартості продукції (робіт, послуг). Деякі вчені вважають, що оцінка основних засобів ? це специфічна форма ціни, яка використовується для правильного визначення їх загальної вартості, складу та структури, величини амортизаційних відрахувань, собівартості продукції, а також прибутку й рентабельності роботи підприємства. Інші вважають оцінку основних засобів грошовим вираженням вартості основних засобів, за якою вони відображаються в бухгалтерському обліку.

В оціночній діяльності застосовують такі види оцінок основних засобів: первісна вартість, відновлювальна вартість, залишкова вартість, а також балансова вартість, справедлива вартість тощо. Вченими досліджено, що існують певні проблеми у визначенні вартості основних засобів. П(С)БО 7 передбачає три види оцінок: первісна, переоцінена і ліквідаційна, визначення яких наведене у п. 4 цього стандарту. Однак у тексті стандарту згадується термін «залишкова вартість». У міжнародному обліку особливе місце займає поняття «справедливої вартості», оцінку за цією вартістю використовують і в українській обліковій практиці. За справедливою вартістю оцінюються основні засоби, які надходять на підприємство як внесок до статутного капіталу, при безоплатному отриманні об'єкта тощо, але визначення цього поняття не наведене в П(С)БО 7 «Основні засоби», тільки в П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств». Ці невизначеності можуть призвести до суттєвих викривлень в обліку [16, с. 187].

Справедлива вартість основних засобів, як вважають деякі з дослідників, дає змогу оцінити перспективи підприємства в подальшому розвитку. Але на практиці використання справедливої вартості зумовлює складності, оскільки МСБО та П(С)БО містять лише загальні орієнтири щодо справедливої вартості.

Також актуальною проблемою є те, що в даний час більшість економістів вважають, що при оцінці основних засобів в умовах інфляції застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Навіть якщо ціни будуть на одному рівні, потенціал основних засобів не залишається незмінним, оскільки скорочується термін їх служби, вони стають морально застарілими. Основні засоби, придбані в різний час, та які мають однакові характеристики будуть мати різну вартість.

Дослідники пропонують для більш адекватної, точної та достовірної оцінки основних засобів ввести класифікацію за характером участі активу у виробничо-господарській діяльності підприємства. Кожен об'єкт по ознаці повинен бути віднесений до одного з наступних категорій:

· робочі (операційні) активи, необхідні для продовження діяльності підприємства в тій чи іншій сфері діяльності. Вони поділяються на такі активи: спеціалізовані активи, які нечасто продаються на відкритому ринку; неспеціалізовані активи;

· інвестиційні активи, якими підприємство володіє для цілей генерації фінансового доходу;

· надлишкові активи (активи, надлишкові для виробничого використання підприємством у майбутньому).

Дана класифікація на підприємствах не проводиться, але, щоб обрати адекватну базу оцінки основних засобів, вчені стверджують, що її необхідно обов'язково зробити підприємству до початку роботи по переоцінці основних засобів. Вони переконані, що така класифікація дозволить отримати достовірну вартість основних засобів, внесених в статутний фонд та призведе до збільшення амортизаційних нарахувань ? одних з найважливіших джерел власних інвестицій, які направлені на модернізацію виробництва, капітальне будівництво тощо [12, с. 150].

Таким чином, дослідження показало, що існує багато проблемних питань, оцінюванні основних засобів, які потребують вирішення, зокрема використання первісної та справедливої вартості, а також самого визначення оцінки основних засобів. Це пов'язано насамперед з діючою в Україні нормативно-законодавчою базою, яка не дає в повній мірі реалізувати усі пріоритети оцінки основних засобів.

Висновок

В даній курсовій роботі за допомогою порівняльного, дохідного та витратного підходів проведено частинну експертну грошову оцінку вартості бізнесу - гаражу. Даним об'єктом став гараж, який належить агрофірмі «Галичина»

Підсумовуючи проведену роботу по визначенню ринкової вартості об'єкта оцінки можна зробити висновок, порівняльний підхід ґрунтується по визначенню ринкової вартості нерухомості в ринкових умовах, враховуючи той факт, що свідомий покупець заплатить суму не більшу ніж ту, за яку можливо придбати аналогічний за якістю і корисністю автотранспортний засіб; витратний в свою чергу теж дає досить точні результати, але він не такий точний як інші, тому що при визначенні витрат на будівництво різні забудовники можуть давати різну оцінку вартості будування того ж самого об'єкта; найбільш ефективним методом оцінки нерухомості в даному випадку став дохідний підхід до оцінки вартості нерухомого майна.

Таким чином вартість частини бізнесу, тобто гаражного приміщення становить: за допомогою порівняльного підходу - 3 032 000 (три мільйони тридцять дві тисячі)гривень, за допомогою витратного - 1 678 425 (один мільйон шістсот сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять п'ять) гривень, та за допомогою дохідного підходу - 1 978 800 (один мільйон дев'ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень. З врахуванням вагових коефіцієнтів для кожного підходу ринкова вартість оцінюваного об'єкта становить - 2 234 685 (два мільйони двісті тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять) гривень. економічний гараж фонд облік

Найбільш розвинені системи бухгалтерського обліку, МСБО та US GAAP орієнтовані на широке застосування оцінки активів саме за справедливою вартістю. Проте на практиці використання справедливої вартості викликає певні труднощі, оскільки МСБО та П(С)БО містять лише загальні орієнтири щодо справедливої вартості. Тому використання оцінки за справедливою вартістю по різному сприймається як у розвинених країнах так і країнах з перехідною економікою.

На мою думку, різне тлумачення і розуміння поняття «справедлива вартість» викликане відсутністю єдиної чіткої класифікації оцінок, які застосовуються в бухгалтерському обліку та різноманітністю видів оцінок, які передбачені МСБО.

При роботі з курсовою роботою я виконала наступні завдання:

1) ознайомилася з поняттям основних фондів підприємства, вивчила класифікацію основних фондів підприємства та їх структуру,

2) ознайомилася з оцінкою відтворення основних фондів підприємства;

3) провела оцінку вартості підприємницького об'єкта - гаража за порівняльним, витратним та дохідним підходами;

4) визначила проблему оцінки основних фондів підприємства.

Найосновнішою проблемою при проведенні оцінки нерухомого майна за допомогою порівняльного підходу є правильний огляд та ідентифікація нерухомого майна; за допомогою витратного підходу є не точні, або велика різниця в цінах різних забудовників; за дохідним - правильне оцінювання майбутніх витрат, а також часу не використання об'єкта нерухомості; а також недотримання правил нормативного законодавства при проведення оцінки.

Список використаної літератури

1. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної України 28 червня 1996 року.

2. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" із змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 1992-IV від 9 вересня 2004 p.

3. Національний Стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 р.

4. Національний Стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна" Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28 жовтня 2004 р.

5. Байцар Ю. І., Любіжанін Ю. Г., Рибак Ю. О. Система оцінки нерухомості.: Зб. наук, праць. Л., 2010. - В. І. - Т. ІІІ. - С. 278-284.

6. Бешелев С. Д., Гурвіч Ф. Г. Методи експертних оцінок. - Х., 2005. - 185 с.

7. Благун І.С. Оцінка майна. Навч. пос.-Тернопіль, 2011р.-264с.

8. Воротіна Л,І.,Воротін В.Є.Оцінка майна в Україні.-Том 1.Нерухоме

майно:Монографія.-К.:СУ,2005.-217С.

9. Єсіпов В. Є., Маховикова Г. А., Терехова В. В. Оцінка бізнесу, нерухомості.- СПб.: Пітер, 2002 р. - 365с.

10. Козирьов А. Н., Макаров В. Л. Особливості оціночної діяльності,- Москва «Интерреклама», 2003р.- 452с.

11. Круш П.В., Поліщук С.В. Оцінка бізнесу та нерухомості, Київ 2004р.-415с.

12. Кучеренко В.Р., Квач Я.П. «Оцінка бізнесу та нерухомості», ТАНГ,С.152-156;

13. Пазинич В.І., Свистун Л.А.,/ Оцінка об'єктів нерухомості/ Центр учбової літератури, Київ, 2009р.-325с.

14. Перович Л. М., Губар Ю. П. Оцінка майна підприємства, Навчальний посібник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. 296 с.

15. Попов Г.В. /Основи оцінки нерухомості./ Київ, 2010 р.- 246с.

16. Роїна О.М. Оцінка майна і майнових прав: Нормативна база. - Київ, КНТ,2005р.-398с.

17. Стельмащук А.М. Експертна оцінка майна, землі і бізнесу підприємства/Нав.посіб.-Т.:ТАНГ,2003.-323с.

18. Федотова М. А., Уткін Е. А. Оцінка нерухомості та бізнесу. Підручник.- Київ-452с.

19. Фрідман Дж., Орудей Н. Оцінка майна, Москва, 1997р.-365с.

20. Шпаргано Г. Є. Методологія оцінки майна незалежними експертами 2010, Київ.- 621с.

Размещено на Allbest.ru

...