Антиінфляційна політика держави

Інфляція пропозиції означає зростання цін, спровокований збільшенням витрат виробництва в умовах неповного використання виробничих ресурсів чи скорочення сукупної пропозиції. Її іноді так і називають - інфляцією витрат виробництва. Останнім часом тип інфляції, при якому ціни ростуть при зниженні сукупного попиту, часто зустрічається у світовій практиці. Основними причинами інфляції пропозиції є: зростання заробітної плати; подорожчення сировини та енергоносіїв; монопольна та олігополістична практика ціноутворення; фінансова політика держави.

Найбільш поширеним методом вимірювання інфляції є індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), (рис. 3), який розраховується для поточного періоду по відношенню до базового періоду.

Рис. 3

Протягом 2011 р. динаміка ІСЦ була нерівномірна. Період березень - квітень 2011 р. характеризується підвищенням рівня інфляції. Це було обумовлено: зростанням цін на сирі продукти, що, окрім сезонного чиннику, спричинене високою продовольчою інфляцією на світових ринках; підвищенням адміністративно регульованих цін, в тому числі тарифів на послуги ЖКГ; стрімким зростанням цін на паливо через підвищення світових цін на енергоносії. Проте в липні 2011 р. ІСЦ знизився на 1,3 % (-0,2 % за вирахуванням сезонного фактора), що було обумовлено зниженням цін на сирі продовольчі товари . За підсумками 2012 р. в Україні спостерігається низькі показники місячної інфляції, які протягом року перебували на близькому до нуля рівні (від 0,3 % до «мінус» 0,3 %) . Основним чинником низхідної динаміки ІСЦ у 2012 р. було здешевлення продуктів харчування. Високий урожай плодоовочевої продукції в 2011-2012 р. і поліпшення інфраструктури зберігання та реалізації продовольчих товарів визначили зниження цін на продукти харчування. Позитивний вплив на загальний інфляційний фон в Україні мала стабілізація цін на нафту на світових риках. З січня- липень 2013 р. прослідковується стабільний рівень інфляції. У серпні 2013 р. ІСЦ знизився на 0,7 % за місяць. Суттєве здешевлення споживчого кошика спричинене насамперед зниженням вартості продуктів харчування за серпень. Зокрема падіння цін на овочі та фрукти було найбільшим за останні два роки. Їх здешевлення, крім сезонного чинника, було пов'язане з високим урожаєм поточного року, а також частковою переорієнтацією агровиробників на внутрішній ринок через ускладнення процедури експорту на окремі зовнішні ринки. У жовтні 2013 р. ІСЦ зріс на 0,4 %, що обумовлене насамперед подорожчанням продуктів харчування, серед яких суттєво зросла вартість овочів за складних умов та пізніх строків збору врожаю. Інфляція в грудні та за 2013 р. у цілому становила 0,5 % . Зростання ІСЦ у річному вимірі було обумовлене насамперед подорожчанням підакцизної продукції та стримувалося переважно зниженням цін на продукти харчування. Водночас у грудні вартість харчових продуктів сезонно зросла, що стало основним чинником зростання ІСЦ у цьому місяці. Станом на березень 2014 р. ІСЦ зріс на 2,2 % (найвище значення за останні 3 роки) переважно у зв'язку зі знеціненням номінального ефективного обмінного курсу гривні. Значною мірою зростання цін було обумовлено небазовою складовою ІСЦ в основному за рахунок суттєвого подорожчання сирих продуктів. Адміністративно регульовані ціни в бе резні підвищилися у зв'язку зі зростанням вартості алкогольної та тютюнової продукції, залізничного пасажирського транспорту, а також окремих видів хлібопродуктів. Ціни на паливо в березні зросли під впливом корекції курсу гривні.

Вихідним для ІСЦ є «споживчий кошик» - набір товарів і послуг, що купуються середньостатистичний міським жителем протягом того чи іншого проміжку часу (кварталу, місяця) (рис. 4). Індекс інфляції використовується як основа для прийняття рішень у галузі управління державними фінансами, аналітики використовують даний показник як базу для аналізу цінових змін на споживчому ринку, державні органи управління вивчають його для ініціювання перегляду розмірів встановлених соціальних гарантій для населення, а також перегляду рівня пенсійного забезпечення.

Рис. 4

У 2011 р. порівняно з 2010 р. зростає індекс інфляції (14,3%) на транспортні послуги, у 2012 р. прослідковується різке зниження даного показника (на 16,8%) . Також у даному році індекс інфляції покращився й на комунальні (10,3%) послуги та продукти харчування (3,6%) .

До основних причин інфляції можна віднести наступні: порушення пропозицій суспільного виробництва; надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу; зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами; мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит; недосконалість податкової системи; кризові явища у фінансово- кредитній системі; зовнішньоекономічні фактори, пов'язані з посиленням інтернаціоналізації гос подарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та іншими).

До основних наслідків інфляції відносяться: перерозподіл доходів і багатства; відставання цін державних підприємств від ринкових; прихована державна конфіскація коштів через податки; прискорена матеріалізація грошових коштів; нестабільність економічної інформації; зворотна пропорційність темпу інфляції і рівня безробіття. Якщо розглядати інфляцію з точки зору співвідношення росту цін по різних товарних групах, тобто за ступенем збалансованості їхнього росту, то в Україні переважає незбалансована інфляція. Незбалансована інфляція негативно впливає на економіку країни. Неможливо раціонально вибрати сфери застосування капіталу, розрахувати і порівняти прибутковість варіантів інвестування.

У світі є дві головні концепції антиінфляційних заходів, що спираються на кредитно-грошову та фіскальну політику. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системi оподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю за цiнами та заробітною платою. Другий метод - це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiї та iнші. В Україні існують такі методи регулювання інфляції як: антиінфляційного оподаткування; скорочення податків; регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності; контроль за рухом іноземної валюти. До того ж необхiдним є повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцiї.

В сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиінфляційної політики слід здійснювати прогнозування інфляційних процесів, розробляти і реалізовувати валютну політику в галузі курсоутворення, організації руху іноземної валюти, її залучення до інвестиційного процесу, організовувати її конвертацію у вітчизняну грошову одиницю. Для цього необхідно, на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Реалізацією антиінфляційних заходів мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні, посилення його роботи стає неодмінною умовою щодо вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави, так і розвитку економіки в цілому.

Висновки

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i с основною проблемою в тих краiнах, що розвиваються.

Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнює доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом.

Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов'язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв'язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.

У станi iнфляцiйноi нестабiльностi орiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовлясться вiд впливу на цiни, суттево посилюючи його в кризовi для нацiональноi економiки перiоди.

Вихiд з кризового стану для економiки будь-якоi краiни мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцii та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом є саме вирiшення питання iнфляцii, оскiльки це - найважливiша умова для поновлення iнвестицiйноi активностi, що, в свою чергу, мас забеспечити вiдродження виробництва.

Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснус функцiональний взаємозв'язок i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб'сктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього.

Отже, порівняння світового досвіду економічної стратегії держави у нестабільних економічних системах із практикою економічних реформ в Україні дозволяє зробити ряд висновків, що мають стати основою формування державної економічної стратегії в країні.

Нерозвиненість та деформованість структури економічної стратегії, непослідовність в її проведенні є головними чинниками тривалої трансформаційної кризи, що призвела до різкого погіршення стану економічної безпеки держави. Критично важливими на даному етапі реформ в Україні є чітке визначення стратегічної мети, напрямів, завдань та пріоритетів економічної стратегії держави, досягнення їхньої прозорості та легітимності, забезпечення наступності та науково виваженої послідовності економічної політики держави.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про ціни та ціноутворення» / (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 19-20, ст.190)

2. Вплив відкритості економіки на характер зв'язку між інфляцією та безробіттям / В. В. Козюк // Фінанси України. - 2007. - № 12. - С. 17-26.

3. Гроші та грошово-кредитна політика / Гриценко О. // К.: Основи, 1997. - 180 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред. професора Б.С. Івасіва. // К: КНЕУ, 1999. - 404с.

5. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В.С. Стельмаха.

6. Державне регулювання економіки / Михасюк І., А. Мельник, М. Крупка // ЛНУ ім. Франка, Львів: “Українські технології”, 1999. - 640с.

7. Державне регулювання економіки / Стельмащук А.М. // Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. -362с.

8. Державне регулювання економіки / Стеченко Д.М. // Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000. -176с.

9. Дослідження інфляцієутворюючих чинників в Україні / А. О. Волошенко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 9. - С. 83-92.

10. Економічна теорія: Політекономія / В. Д. Базилевич // К. : Знання-Прес, 2007. - 719 с.

11. Макроекономіка: навч. Посіб. / О. Я. Базілінська // [2-ге вид. вип.]. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 442 с.

12. Перспективи довгострокового безінфляційного зростання. / Юрчишин В.В. // Статистика України, 2005, №1, с.85-89.

13. Трансформація інфляційних процесів в умовах реорганізації економіки / В. С. Марцин // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 9. - С. 25-35.

14. Цінова стабільність: сутність і чинники впливу / О. Шаринська // Вісник Національного Банку України. - 2005. - № 5. - С. 34-39.

15. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL http://ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru