Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Реферат з курсу “Історія економіки та економічної думки”

на тему: “ Економічні погляди О. Терлецького ”

Виконала:Ляшенко Катерина, ОА-11

Київ 2015

Зміст

Вступ

Біографія О. Терлецького

Основні праці

Економічні погляди

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

О. Терлецький - відомий учений і громадський діяч. Його наукова і громадська діяльність була досить активною і багатогранною. У формуванні його економічних поглядів велику роль відіграв В. Навроцький. Він, так само як і Навроцький, основну увагу у своїй науковій діяльності приділяє аграрному питанню. Розв'язати його Терлецький уважав за можливе революційним шляхом, а поки що пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

Терлецький наголошував на необхідності глибокого дослідження соціально-економічних проблем і сам розглядав їх з демократичних позицій. Друковані праці Терлецького, сповнені гострої критики тогочасних суспільно-економічних відносин і уряду, що «обтяжував народ різними здирствами», часто вилучались із продажу.

Біографія О. Терлецького

Народився О.С.Терлецький 5 лютого 1850 року в селі Назірна біля Коломиї, в сім'ї священика. Початкову освіту дістав в Коломиї, а в 1859 р. вступив до гімназії в Станіславі, яку закінчив у 1868 році. Вже в 5 класі гімназії Остап Степанович з притаманним йому запалом віддається громадській роботі серед гімназистів: стає одним із організаторів «Громади» - молодіжного товариств, а в 1865 р. організовує і редагує учнівську рукописну газету «Зірка», сам стає найплодовитішим її дописувачем. В ній вміщує свої вірші, оповідання публіцистичні статті. У той час цікавиться перлинами народної творчості, збирав і записував народні пісні.

Навчаючись у Станіславі О.С.Терлецький не пориває зв'язків з Коломиєю. Він надсилає свої дописи до Коломийської учнівської рукописної газети «Голос народний». Коропецький І. С. Українські економісти XIX ст. та західна наука. -- К., 2003

У 1867 р. під час літніх канікул відвідав Терлецький в Старонцях Юрія Федьковича. З першого знайомства зав'язалась між ними дружба. Того ж року за старанням Терлецького станіславське товариство «Громада» видала дві книжечки, які були надруковані в першій коломийській друкарні Михайла Білоуса.

Життя Остапа в гімназії співпало з добою широкого розквіту так званих громад серед української молоді. Утворені таємно з метою самоосвіти та підтримки патетичного духу, вони видавали рукописні газети, збирались на засідання де обговорювали свої літературні спроби, декламувати твори Тараса Шевченка та Юрія Федьковича. Тут О.Терлецький потоваришував з Володимиром Навроцьким, який наполягав, що треба вдягати сардаки, киптарі, опончі та полотнянки, які носять селяни. Це зблизить молодь з простими людьми, і Остап прислухався до цих порад серцем. Тут наспіла ще одна подія, котра забере спокій у молодого гімназиста: закохався у Марію Сорохан і його лякала думка про близьку розлуку з нею. Дійсність розвіяла юначі мрії. Зі Станіслава вже до Остапа доходили вісті, що Марію силує виходити заміж її мама, що до неї вже сватаються. Коли Остап поринув у кипучу діяльність Станіславської громади і все рідше приїздив додому, у Назірній готувалось весілля. Марію сватав парубок з Загайполя Матвій Рибак. Зустрівся Остав з Марією через два тижні, коли йшли з церкви після служби. Невдовзі Матвій забере жінку до Загайполя, далі від Остапових очей. Остап не докучав батькові і не шукав винних у своєму горі. Його могла розрадити смертельно хвора бабуся Юліана.

Помирає вона 25 лютого, потім відходить на вічний спочинок батько. Біль втрати коханої, рідної непосильним тягарем лягли на молоді плечі, і Остап тяжко занедужав - почались епілептичні припадки, які виснажували 20 років, розладнали нерви. Вечорами багато читав, думав про сенс життя.

Через хворобу О.Терлецький відмовився від улюбленого читання. Не допомагало жодне лікування. Їде оздоровлюватися до Ферескула над Черемошем.

На філологічний факультет Львівського університету поступив О.С.Терлецький в 1869 р. після річної перерви, спричиненої його хворобою. Втративши батьків, він змушений був пробиватись крізь життя власними силами, працюючи в гімназії коректором, а під час університетських студій у Львові він працює у поміщика Володислава Федоровича над упорядкуванням бібліотеки родинного архіву.

О.Терлецький добре знав англійську, французьку мови, а польською та німецькою володів вільно.

Зневіра в щирості народовецьких кличів, зароджена ще під час гімназійного періоду під впливом старшого шкільного товариша Володимира Навроцького, у Львові все більше поглиблюється. Пізнавши зблизька народовецьких провідників Терлецький зовсім розчаровується у правдивості та доцільності проголошуваних ними ідей і пориває з ними.

В пригніченому духовному стані Остап у 1872 р. після закінчення філологічного факультету покидає Львів і виїжджає на роботу до Відня. За допомогою свого професора історії Цайсберга він одержує місце в університетські бібліотеці. Тут інтенсивно працює над поглибленням і поширенням своїх знань, зачитується книгами різних галузей науки, знайомиться з творами К. Маркса і Ф.Енгельса, з соціалістичним рухом Західної Європи. В цей час він зустрічається з Михайлом Драгомановим та Сергієм Подолинським - одними з перших пропагандистів марксизму на Україні. Все це разом допомагає Остапу Степановичу вийти з того тупика, в якому він опинився після розриву з народовцями, стати на шлях революціонера-демократа.

У 1875-1876 рр. Терлецький видає своїм накладом і коштом книжечки- «метелики для народу». «Парова машина» і «Про бідність розмова перша» - написані Сергієм Подолинським та переклали з російської мови: «Правда» і «Правдиве слово хлібороба до земляків». Три перші з них розійшлися скоро між народом, а четверта була конфіскована. Терлецького, як видавця, разом з Яковом Ковачем - власником друкарні, притягнено до судової відповідальності. Була конфіскована тоді ще й п'ята книжечка «Казка про чотирьох братів», яка була тільки набрана.

«Метелики» відіграли велику роль у піднесенні свідомості трудового народу. У них викривалась несправедливість капіталістичного ладу, лунав заклик до організованого виступу проти експлуататорів.

Терлецькому доводилось боронити свої «Метелики» не тільки перед нападами урядових кругів, а й захищати їх від критики - своїх, як це видно з його листа до Мелітоза Бачинського, який теж накинувся на «Метелики». Терлецький називає його писанину про «Метелики» «нісенітницею та тупістю». Він вказав у згаданому листі на важке економічне становище і злидні народу з одного боку, а з другого на запаморочення і запорошення своїм попівством і параграфами патріотами. Критикуючи галицьких народовців, які вбачали причину в пияцтві і лінивстві селян, Терлецький писав Бачинському: «Не горілка заллє народ, а заллє його уся ця мізерія галицька, усі ці народолюбці галицькі за заячою шкірою, заячим серцем і курячим розумом».

Не встиг ще добре заспокоїтись від переслідувань за соціалістичні «метелики», як хлинуло на нього нове лихо. У червні 1877 р. його заарештовує австрійський уряд у зв'язку з першим соціалістичним процесом в Галичині проти Івана Франка, Михайла Павличка та інших. Всім їм довелось сидіти в тюрмі аж до 21 січня 1978 р., коли було винесено вирок. Важкі тюремні умови найсильніше дались взнаки Терлецькому. Виснажений його організм почала знову мучити важка хвороба. Та це зламало його морально. Після винесення вироку, яким засуджено Терлецького до одного місяця тюрми, без врахування 8-місячного слідчого ув'язнення. Остап Степанович виїхав одразу в родинне село для лікування (призначену кару йому було дозволено відбути пізніше).

Згодом десь у травні він повертається до Львова й поселяється разом з Іваном Франком, Михайлом Павличком та Анною Павлик. «Скомпрометована» четвірка жила в дуже важких матеріальних умовах і духовній депресії. Українське громадянство за невеликими винятками, уникало їх, як зачумлених. Повертатись до Відня Терлецький не мав чого, бо, як політичний, втратив право на попереднє місце праці. Не залишилось у нього ніяких надій на майбутнє. Рятує Терлецького з безвиході Володислав Федорович, який намовляє його виїхати до Відня на вивчення юридичних дисциплін, обіцяючи йому на початок матеріальну допомогу. Терлецький, відсидівши призначену йому кару, в кінці 1878 р. виїжджає до Відня і поступає на юридичний факультет, який закінчує в 1884 р. На цей час припадає найбільш активна його публіцистична і наукова діяльність.

Помер Остап Терлецький 22 липня 1902 р. у львівській лікарні після операції внаслідок запалення легень.

Основні праці

Перші статті Терлецького («Коляди» та «Григорій Савич Сковорода») друкувались ще під час навчання у Львівському університеті, але вони пройшли без уваги. Лише в 1874 р., після повернення з археологічного з'їзду в Києві, з'являється його велика стаття «Галицько-руський народ і галицько-руські народовці» (перевидана пізніше Іваном Франком окремою книжкою під зміненим заголовком «Москвофіли і народовці 70-х років»), яка справила на галицьку громадськість сильне враження своїми сміливими на той час думками. Це перша стаття, в якій Терлецький наблизився до революційно-демократичних позицій. У ній він піддав гострій критиці обидві галицькі партії (народовців і москвофілів) за те, що вони не звертають уваги на соціальне становище трудових мас, не думають про поліпшення їх життєвих умов.

Другою статтею «Лихва на Буковині», написаною вже після тюремного ув'язнення, Терлецький ще більше наблизився до революційно-демократичних позицій, висловивши думку, що аграрне питання буде розв'язане тільки тоді, коли приватна власність буде замінена громадською., а капіталістичний лад - соціалістичним. Ця стаття була надрукована 1878 р. в журналі «Молот», редагованому Франком і Павликом.

У публіцистичній статті «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідних часах», надрукований 1881 р. в журналі «Світ» Терлецький висловлює думку, що саме «Боротьба двох основних класів сучасного суспільства - пролетаріату і буржуазії - визначить майбутнє людства». Через рік у «Вільному слові» появляються ще дві його статті «Боротьба партії і рух робітників в Австрії» та «Останні мітинги в Австрії». У них автор висловлює радість з приводу того, що селяни і робітники приходять до усвідомлення своїх класових інтересів. Він впевнений в тому, що міський пролетаріат включиться в боротьбу разом з фабричним пролетаріатом.

Згодом пише ще одну велику працю «Літературні устремління галицьких русинів 1772-1872 років». Але не має де її надрукувати, бо народовецькі журнали відмовляються друкувати його статті, а прогресивних в той час не було. Тому ця праця побачила світ лише в 1891 р. з появою Франковою журналу «Житіє і Слово». У ній літературні устремління Галичини він розглядає на фоні соціальної і політичної боротьби. Терлецький звернув увагу на економічні та духовні інтереси працюючих народних мас. Розділ ХІІІ-ХІ цієї праці Франко пізніше перевидав окремою книжкою під заголовком «Історія панщини в Галичині й її знесення».

Крім того, перу Терлецького належать ще статті про Володимира Навроцького - прогресивного економіста і публіциста в Галичині, а також «Українське село в драматургії Карпенка-Карого», в якій стверджує, що «великим поступом людської думки є те, що народ береться мас вирішувати свою долю», але зазначає, що «ті форми (асоціації і кооперація), які нам передав Карпенко-Карий в своїх драмах, це не послідне слово тих змагань й навіть не зовсім докладний їх образ».

Економічні погляди

терлецький економічний навроцький аграрний

У теоретичних розробках Терлецького можна виділити кілька напрямів. Перш за все - це аналіз суспільно-економічного стану тодішнього суспільства, становища робітничого класу. Значне місце в його працях посідає розгляд аграрного питання і становища селянства і, зрештою, - питання щодо майбутнього суспільства.

О. Терлецький не був теоретиком у прямому розумінні цього слова, проте його аналіз складних соціально-економічних процесів галицького суспільства кінця ХІХ ст. є надзвичайно важливим джерелом економічної думки.

У своїх працях, виступах, листуванні Терлецький критично оцінює існуючий економічний лад, що заснований на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманих робітників. «Теперішній соціально-економічний устрій державний, - заявляє він, - оснований а експлуатації усього робочого народу через меншість багату і непродуктивну». Він бачив і розумів поділ суспільства на: працюючих - робітників, селян, дрібних ремісників і капіталістів, що володіють засобами виробництва. Характер економічних відносин між ними Терлецький називав конкуренцією, яка є основною рисою капіталістичного виробництва. Лукінов І. І. Еволюція економічних систем. -- К., 2002.

У цій конкуренції перевага на боці капіталістів, а працюючі не можуть з ними зрівнятися, бо позбавлені засобів виробництва і перебувають у економічній неволі великого капіталу. Велику увагу Терлецький приділяє безпосередньо робітничому питанню. Він пише про нещадну експлуатацію робітників, низьку заробітну плату, безробіття. Заробітна плата не забезпечувала навіть мінімальних потреб робітника.

Терлецький проаналізував сутність та вплив безробіття на становище робітників. Він розумів, що безробіття позначається не лише на становищі самих безробітних, а й негативно впливає на робітників «з роботою». Капіталіст, в умовах наявності резервної армії безробітних посилює експлуатацію працюючих, знижує їм заробітну плату. «Так діється, - пише він- з резервою робітничою. Вона мусить бути довольна якою-небудь платою, але напливом своїм держить фабричні місця і плату, тих робітників, котрі мають роботу. Конкуренція робітника без роботи з робітником з роботою робить неможливою конкуренцію робітника з фабрикантом і піднесення робітницької плати.» Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. -- Львів, 2000.

Отже, Терлецький звертає увагу на те, що конкуренція, котра точиться між працюючим і безробітним, робить неможливою боротьбу робітників з фабрикантами. Спостерігаючи посилення робітничого руху, зокрема в Австрії, він не лише схвалює його, а й закликає галицьких робітників стежити за боротьбою робітників австрійських і робити відповідні висновки.

Терлецький, аналізуючи робітницький рух в Австрії, відзначав його вищу у порівнянні з селянством організованість в обороні своїх інтересів і що така організованість прийде і до галицького робітництва. Класову боротьбу робітники з буржуазією ведуть в обороні від голодної смерті і "забезпечення прав робітницького народу перед капіталом". Хоча Терлецький першорядного значення надавав ідейній боротьбі, полеміці, диспутам, але зумів помітити і піднести значення практичної боротьби: досвід страйків вносить у "хаос політичних понять" свідомості робітників промені світла. Перевагу політичних страйків Терлецький вбачає і в конкретності їх вимог (10-годинний робочий день, політичні свободи тощо). Ткаченко В. А. Економічні погляди О. Терлецького// З історії економічної думки на Україні. - К., 2001.

Наголошує Терлецький на необхідності розв'язання найзлободеннішого питання для Галичини, а саме аграрного. Він критикує тих економістів, які причину тяжкого становища селянства вбачали в його особистих вадах - пияцтві, лінивстві тощо і пропонували рецепти морального виховання народу. Зокрема з такими рекомендаціями виступив професор Чернівецького університету Ю. Пляттер. За рекомендацією І. Франка Терлецький написав рецензію на працю Пляттера («Лихва на Буковині» 1878), в якій дав не просто критичний аналіз праці, а й виклав своє розуміння багатьох питань, що торкалися аграрної проблеми. У статті він писав, що саме економічні злидні спричиняють моральний і духовний занепад людини. На думку вченого, розв'язати аграрне питання можливо революційним шляхом. За існуючого ладу він пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

Терлецький критикує методологічні засади автора, який замість наукового аналізу питань займається моралізуванням. Він звертає увагу на ідентичність проблем, що мали місце в сільському господарстві Буковини і Галичини і зауважує однакові причини їх походження. Такою причиною, писав він, є «здирство панське», яке забирає у селянства «велику частку його гіркої праці». Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України. - К., 2004.

Причини посилення експлуатації селянства за капіталізму Терлецький вбачає у появі нових визискувачів - буржуазії та її держави. Ті нові визискувачі разом із представниками експлуататорів минулого - аристократією - зробили саме існування селянина нестерпним. Це було свідченням того, наскільки міцно і довго зберігались у Галичині феодальні відносини після 1848 року та як вони довго вживалися з капіталістичними.

Критикуючи існуючий лад, розкриваючи сутність експлуатації робітників і селян, Терлецький доходить висновку про необхідність його заміни. «Теперішній устрій економічний як в державі австро-угорській, так і в інших державах, не справедливий, люди віддаючись праці, напримір селяни, робітники і інші, лиш з праці живучи, не мають з неї такий пожиток, який би їм належав. З другої сторони, люди, що не працюючі, всі пожитки з праці бідних держать, отож думаю, що той устрій повинен бути змінений.»

Майбутнє суспільство Терлецький пов'язує з соціалізмом. Розуміння соціалізму у нього близьке до драгоманівського. Сутність зміни суспільного ладу він бачив «в переміні приватнокапіталістичної продукції на продукцію колективну». Він вимагав передати засоби виробництва робітничим і селянським громадам.

Поліпшити своє становище, вважає Терлецький, народ може лише покладаючись на себе, на свою власну силу. Ткаченко В. А. Економічні погляди О. Терлецького// З історії економічної думки на Україні. - К., 2001.

Він вірив у перемогу соціалізму, але був прихильником мирного, еволюційного розвитку суспільства. Розвиток суспільства по шляху історичного прогресу, доводив Терлецький, має закономірний характер і випливає з «природної конечності». Щоправда І. Франко в статті про О. Терлецького писав, що він і його прихильники були сповнені віри у велику соціальну революцію.

У 70-х роках Терлецький заповзято боронив соціалістичну доктрину від критичних закидів, нападів і заперечень. Соціалізм, за Терлецьким, покладе край "деструктивним і руйнуючим тенденціям приватного капіталу". Він визволить людину з-під влади речей, охоронить її від морального нівечення і духовного спотворення, тобто Терлецькиий говорить про ті хвороби сучасного йому капіталізму, на котрих наголошувала і тодішня європейська гуманістична філософія.

Прихід соціалізму Терлецький ставив у залежність від повної пролетаризації робітних людей, що свідчить про утопічний характер його соціалістичних поглядів. Соціалізм Терлецького є етичним. Прагнучи соціальної справедливості для співвітчизників, він вважав, що за капіталізму життя трударів "не дається зробити кращим". Обстоюючи свій соціалізм, Терлецький вдавався здебільшого до загальників та ідеологічних оцінок. Системи соціалізму як суспільного ладу ним створено не було.

Розуміння Терлецьким закономірностей суспільного розвитку знайшло прояв у його виступі в суді. Спростовуючи звинувачення в антидержавній діяльності, він заявляв, що втілення соціалістичних ідей «нелегальним шляхом», фізичною силою - неможливе. «Пропаганда бунту, фізичної сили можлива і мислима лише там, де розвій економічної дезорганізації доведений хоть по часті до того степені, де нарід уже розпався на дві зовсім ворожі верстви капіталісти і пролетаріат.» У Галичині цей процес лише почався. Соціалістична пропаганда, зазначає він, лише роз'яснювала робітникам і селянам їх реальне становище. Що ж до політичної революції, то Терлецький узагалі вважав їх шкідливими. Виступаючи в суді, він заявив, що як прихильник еволюційного розвитку суспільства, «займався лише соціалістичною літературною пропагандою. » Лукінов І. І. Еволюція економічних систем. -- К., 2002.

Така заява Терлецького досить важлива для характеристики його світогляду. Йдеться про розуміння ним закономірностей суспільного розвитку. І якщо дослідники творчості Терлецького за радянських часів мусили писати, що він не до кінця зрозумів, не зумів зробити належних висновків з учення Маркса, то тепер слід зробити висновок, що він був досить грамотним теоретиком і реалістом.

Дійсно, будучи обізнаний з працями К. Маркса, він сприймав, як і більшість прогресивних мислителів того часу, так би мовити першу частину марксистської теорії, а саме - глибокий і всебічний аналіз сутності капіталістичної експлуатації - і не сприймав її революційних висновків. Це не раз дає підстави твердити про самостійність і своєрідність світоглядних позицій українського мислителя.

Останні два десятиліття свого життя О. Терлецький майже повністю присвятив вивченню історії суспільних відносин і суспільної свідомості галицьких українців у період кризи панщинного господарства -- з кінця XVIII до середини XIX ст. («Галицько-руське письменство 1848--1865 рр.», 1903).

Висновок

У своїх поглядах на природу О. Терлецький виходив з матеріалістичного розуміння світу, визнання нествореності та незнищуваності матерії в її постійному русі і розвитку, що відбуваються за своїми власними закономірностями без втручання потойбічних сил. Звідси його орієнтація на наукове пізнання, методологічна вимога розглядати предмети і явища в їх всезагальному зв'язку і розвитку. Соціально-політичні погляди О. Терлецького тяжіли до соціалістичної орієнтації, де відчувається вплив марксизму. Єдине спасіння трудящих, особливо селян, від розорення та експлуатації він вбачав у перебудові суспільства на соціалістичних засадах. У 1890 р. в Галичині разом з І. Франком заснував Русько-українську радикальну партію, що об'єднала українських селян і ремісників.

Після ознайомлення з економічною теорією Маркса він дотримується теорії трудової вартості, розглядає капіталізм як спосіб виробництва, оснований на експлуатації багатою меншістю більшості народу. Терлецький досліджує аграрні проблеми, справедливо критикує авторів, які важке становище селян пов'язували з їх особистими вадами, пияцтвом, лінощами. На думку О. Терлецького, до занепаду селянство штовхають злидні. Припинення зубожіння населення можливе лише революційним шляхом, після чого повинно виникнути нове суспільство. Становище експлуатованих за капіталізму робітників теж може поліпшитись лише внаслідок їх боротьби за власні права. Він захищав у своїх працях інтереси трудівників, називав мужика в Галичині живим інвентарем, а отже, ототожнював його з рабом, виступав проти шовіністичних поглядів, аналізував процес вивезення капіталу на початковому етапі вищої стадії капіталізму, нову роль банків.

Список використаної літератури

1. Ткаченко В. А. Економічні погляди О. Терлецького// З історії економічної думки на Україні. К., 2001.

2. Корнійчук Л. Я. Історія економічної думки України. К., 2004.

3. Лукінов І. І. Еволюція економічних систем. К., 2002.

4. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблема і політика. Мікроекономіка. Львів, 2000.

5. Коропецький І. С. Українські економісти XIX ст. та західна наука. К., 2003.

Размещено на Allbest.ru