Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, доводиться постійно ухвалювати неординарні рішення, зв'язані з урахуванням фінансового положення підприємства.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтовувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації і ефективності зі всесторонньо розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре відладженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створюються ринковою економікою.

Один з чинників підвищення ефективності - вдосконалення структури економіки. Вищими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують науково-технічний прогрес і успішне рішення соціальних задач, добиватися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями агропромислового комплексу.

Основою економіки вже довгий час є підприємство. Ефективність його діяльності - це і робочі місця, і національний дохід, і форма ринкової інфраструктури. рентабельність фінансовий бухгалтерський

Актуальність теми полягає в тому, що для оцінки рівня ефективності роботи авіапідприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності.

У сучасних ринкових умовах кінцевий результат роботи авіапідприємства оцінюється рівнем рентабельності. Рентабельність виступає одним з найважливіших основних показників роботи підприємства.Показники рентабельності більш повно, чим прибуток, відображають остаточні результати господарської діяльності авіапідприємства. Вони характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і так далі. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.

Показники рентабельності зазвичай використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Мета: аналізувати рентабельність продукції авіатранспортного підприємства та розрахувати інтегральний показник за наданими данними.

Завданнями курсової роботи є:

1. Провести теоретичний аналіз рентабельності авіапідприємства.

2. Визначити, що впливає на зміни рентабельності.

3. Розрахувати інтегральний показник за наданими даними.

4. На основі даної роботи зробити висновок.

1. Теоретична частина

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу підприємства є бухгалтерський баланс (форма №1). Вимоги до форми і змісту балансу містяться в НП(С) БО №2. Бухгалтерський баланс - це найбільш інформативна форма для аналізу фінансового стану, найважливіша форма фінансової звітності, звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс складається за уніфікованою формою.

Бухгалтерський баланс є основою фінансової звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період, основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання, а також інформаційною базою для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Він характеризується: повнотою охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства; економічно обґрунтованим групуванням господарських процесів; відображенням зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

Крім того, форма балансу дозволяє визначити зміну фінансового стану та результатів діяльності підприємства порівняно з попереднім періодом. Він інформує про те, скільки капіталу використовується на підприємстві (вартість підприємства); як фінансується підприємство (джерела надходження засобів, питома вага залучених засобів у них). За даними балансу виявляються недоліки в роботі та фінансовому стані підприємства, їх причини, а також розробляються заходи щодо їх усунення. Також дані бухгалтерського балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового призначення.

Бухгалтерський баланс складається у вигляді двосторонньої таблиці, в якій засоби підприємства характеризуються за їх складом та джерелами. По складу засоби підприємства (активи) в бухгалтерському балансі поділяються на необоротні та оборотні, а за джерелами - на власні та зобов'язання. Загальну схему балансу згідно з НП(С) БО №2 "Баланс" можливо представити в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Загальна схема бухгалтерського балансу

Активи в балансі розміщені за принципом зростання ліквідності згори до низу, пасиви - за принципом скорочення термінів повернення капіталу.

Схему бухгалтерського балансу затверджує та розробляє кожна держава. Тому підходи та принципи складання бухгалтерського балансу є єдиними, але схеми індивідуальні.

Таблиця 1.2. Економічна характеристика складу бухгалтерського балансу

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням. Зобов'язання відображаються в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

Для того, щоб здійснювати аналіз балансу, треба добре розуміти зміст кожної його статті. В НП(С)БО №2 відображається зміст кожної статті балансу.

Характеристику про якісні зміни в структурі майна підприємства можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, залежить фінансовий стан підприємства та ефективність його діяльності. Негативним є як нестача, наприклад, запасів чи матеріалів, грошових коштів, так і утворення їх надлишків, що не можуть бути задіяні в виробництві.

Фінансовий стан підприємства суттєво залежить від правильності вкладення фінансових ресурсів у активи, величина і структура яких перебувають і постійній зміні в процесі функціонування підприємства. Оцінку якісних змін в динаміці і структурі майна та джерел його фінансування можна отримати за допомогою вертикального (структурного) та горизонтального (динамічного) аналізу звітності.

Вертикальний аналіз активів відображає структуру майна підприємства. Показники структури визначаються у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз активів звітності відображає зміни у складі майна підприємства протягом певного періоду. Показники динаміки визначаються шляхом розрахунку абсолютних і відносних відхилень кожної статті активу балансу звітного періоду від базового.

Структура розміщення майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах. Однак сама по собі структура майна не визначає фінансового стану підприємства, а лише оцінює стан активів. Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дає змогу зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси чи які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ресурсів.

Дослідження зміни в структурі активів дозволяє одержати важливу інформацію. Так, наприклад, зростання питомої ваги оборотних активів може свідчити про:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обертання коштів підприємства;

- відволіканні частини поточних активів на кредитування споживачів готової продукції, товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних активів з виробничого процесу;

- згортання виробничої бази;

викривлення реальної оцінки основних засобів внаслідок існуючого порядку бухгалтерського обліку.

Для того, щоб зробити точні висновки про причини зміни певних пропорцій в структурі активів, необхідно провести більш детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу, зокрема оцінити стан виробничого потенціалу підприємства, ефективність використання основних засобів і нематеріальних активів, швидкість обороту поточних активів тощо.

Аналіз пасивів підприємства є невід'ємною частиною комплексного фінансового аналізу, розкриває склад і структуру джерел фінансування активів. Метою аналізу пасивів підприємства є визначення політики фінансування операційної і інвестиційної діяльності. Завдяки аналізу пасивів можна з'ясувати такі важливі характеристики фінансового стану підприємства як:

- ступінь фінансової залежності від позикового капіталу,

- рівень фінансових ризиків,

- рівень контролю акціонерів над фінансовими ресурсами підприємства, - характер боргової політики (взаємовідносини з кредиторами, банками, постачальниками);

- рівень капіталізації; ознаки наявності фінансової кризи. Основними напрямками аналізу пасивів балансу є:

- аналіз динаміки пасивів, який проводиться з метою виявлення тенденцій позитивних і негативних змін у джерелах формування фінансових ресурсів;

- аналіз структури пасивів, який проводиться з метою визначення рівня залежності від кредиторів, рівня ризикованості фінансування, рівня фінансової автономії, рівня диверсифікованості джерел фінансування тощо. Структура пасивів віддзеркалює політику фінансування підприємства і є непрямим свідченням майстерності і компетенції фінансового директора; - коефіцієнтний аналіз, який є доповненням до аналізу динаміки і структури і надає більш глибоку інформацію стосовно стійкості, ризикованості і якості формування капіталу підприємства.

2. Практична частина

Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Під банкрутством розуміється встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність боржниками здійснювати платежі за своїми зобов'язаннями. До стану банкрутства підприємство може призвести погіршення усіх показників, які визначають його фінансову стійкість, тому саме на них базується аналіз імовірності настання такого стану.

Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав у себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:

1) рентабельність капіталу за „чистим прибутком”;

2) рентабельність продукції;

3) оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

4) коефіцієнт фінансової незалежності;

5) ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

У ринковій економіці фінансові ресурси вкладаються у будь-які види діяльності виключно за крітерієм максимуму прибутку. Прибутковість, тобто ефективність використання капіталу, має назву рентабельність.

Рентабельність капіталу характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний і залучений капітал. Цей показник визначає який прибуток одержує підприємство на кожну грошову одиницю вкладеного капіталу, тобто характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства.

Рентабельність капіталу за „чистим прибутком” можна розрахувати за формулою

Rкчп =,

де ЧП -“чистий” прибуток (що залишається після сплати податків і обов'язкових платежів);

К - середній за аналізований період залишок власного і позикового капіталу підприємства (або суми всіх активів).

Цей коефіцієнт показує у відсотках, скільки “чистого” прибутку приносить кожна гривня капіталу, вкладеного у підприємство.

Рентабельність продукції розраховуеться за формулою:

Rп = ,

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

Стп - операційні витрати на випуск реалізованої продукції.

Одним із найсуттєвіших факторів зростання прибутку є швидкість обертання вкладених грошей у будь-яке підприємство, яка вимірюється часом від їх авансування у будь-які активи до вивільнення у грошовій формі, що свідчить про готовність капіталу до чергового авансування в активи для одержання прибутку. Прибуток залежить від того, наскільки швидко обертаються усі частини капіталу - фінансові ресурси, вкладені в основні засоби, в оборотні засоби, в засоби обігу, інші активи.

Оборотність коштів, вкладених в оборотні активи, розраховується за формулою:

Ко =

де Ко - середня кількість обертів, зроблених оборотними коштами, вкладеними в оборотні активи (коефіцієнт оборотності);

Сзм - собівартість реалізованої продукції (без амортизаційних відрахувань і вартості зносу нематеріальних активів);

О - середня за аналізований період сума фінансових ресурсів, вкладених в оборотні активи;

Поділ загальної суми фінансових ресурсів підприємств на власні й залучені, залежить від безлічі факторів, таких, як галузь діяльності підприємства, рівень сезонності, тактичні і стратегічні завдання, які стоять перед підприємством на тому чи іншому етапі його розвитку, ступінь довіри до підприємства з боку банків, інших кредиторів. За всіх умов підприємство повинно дбати про певний рівень своєї фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов'язання власними коштами.

Показником, який характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової автономії), є коефіцієнт фінансової незалежності, який визначає питому вагу власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених коштів. Він визначається за формулою:

Кфнз =

де, Кфнз -коефіцієнт фінансової незалежності підприємства;

Квл - сума власного капіталу;

К - весь капітал (власний і залучений).

Якщо показник Кфнз падає нижче значення 0,5, то фінансова стійкість підприємства характеризується як незадовільна.

Ліквідність - це здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання перед усіма контрагентами і державою.

Коєфіцієнт поточної ліквідності відповідає на запитання, чи здатне підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями (відображеними у розділі IV пасиву бухгалтерського балансу) перед усіма кредиторами наявними ліквідними оборотними активами. Стан поточної ліквідності підприємства вважається цілком задовільним, якщо показник Клк досягає або наближається до 2. Суть саме такого підходу заключається в необхідності збереження підприємством фінансової автономії: воно не повинно створювати активи лише за рахунок позикового капіталу,частина активів обов'язково має формуватися за рахунок власного капіталу.Зіншого боку, перетворення будь-яких активів на гроші для покриття зобов'язань завжди має імовірнісний характер, тому підприємство має забезпечуватися такою сумою активів, яка більша, ніж сума зобов'язань. Також вважається, якщо показник Кл 1, то підприємство перебуває у кризовому стані стосовно своєї поточної ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності можно визначити за формулою:

Кл = 

де, Кл -коефіцієнт поточної ліквідності ( коефіцієнт покриття поточних зобов'язань );

О - загальна сума капіталу підприємства, вкладеного в оборотні фонди і у фонди обігу;

Омп - капітал, вкладений у витрати майбутніх періодів;

Онл - капітал, вкладений у неліквідні оборотні активи;

ПКп - короткотерміновий (поточний) позиковий капітал.

За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди.

На основі даних, наведених у таблиці, необхідно розрахувати інтегральний коефіцієнт для кожного кварталу і зробити висновки щодо ймовірності банкрутства підприємства.

Курсову роботу доцільно виконувати за допомогою обчислювальної техніки і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних, так і розрахункових за кожен наступний квартал, взятий для аналізу). На першому етапі в електронну таблицю вводяться вихідні дані в залежності від варіанту курсової роботи і визначаються показники умовно-оптимального кварталу (тобто вибирається найкращий з показників із восьми кварталів), які заносяться в останній стовпчик таблиці. Далі обчислюються коефіцієнти Хі, які відображають співвідношення фактично досягнутих показників із показниками умовно-оптимального кварталу

та інтегральні (рейтингові) коефіцієнти кожного кварталу за формулою:

де РКі - інтегральні (рейтингові) коефіцієнти відповідного кварталу;

Хі - відповідні показники фінансової стійкості у співвідношенні до „оптимального” ;

n --кількість показників.

Результати розрахунків заносяться в останню строку таблиці.

Якщо після отриманих результатів виявляється чітко виражена тенденція до погіршення інтегрального коефіцієнта, це має спонукати керівництво підприємства до вжиття термінових заходів, спрямованих на поліпшення стану використання фінансових ресурсів.

Особливо небезпечним з точки зору ймовірності банкрутства є становище, коли на фоні стійкого погіршення інтегрального показника спостерігається спад окремих параметрів, що його формують, до нижніх граничних значень. Останні визначаються як самою логікою ринкових відносин, конкурентної боротьби так і багаторічним досвідом функціонування ринку і широко використовуються на практиці. В умовах України п'ять параметрів, прийнятих за основні для характеристики ймовірності банкрутства, можуть враховуватися у таких розмірах:

Темп інфляції у країні у звітному періоді складає 14 %.

Виходячи з даних таблиці будуємо графік рентабельності підприємства

Отже виходячи з отриманих результатів ми можемо здійснити висновки про те, що підприємство є рентабельним, бо на останніх етапах звітнього та базового років прибуток збільшується.

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Фінансові результати пiдприємства вимiрюються двома показниками - прибутком i рентабельнiстю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсiв. Тому для аналiзу його доповнюють показником рентабельностi.

Рентабельнiсть - це вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства, котрий у загальнiй формi обчислюється як вiдношення прибутку до витрат. Рентабельнiсть має кiлька модифiкованих форм залежно від того, який саме прибуток i ресурси використовують у розрахунках.

Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

Я розрахував інтегральний показник, та зробила висновок, що базовому році підприємство буде банкрутом, так як показники спадають на останньому етапі.

Размещено на Allbest.ru