Соціально-економічний розвиток регіону в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічний розвиток регіону в сучасних умовах



Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці

1.1 Економіко-географічне положення

1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка

1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість

Розділ 2. Характеристика господарства району

2.1 Промисловість

2.2 Сільське господарство

2.3 Транспортне забезпечення розвитку регіону

2.4 Сфера обслуговування населення

Розділ 3. Сучасні проблеми та перспективи розвитку регіону

3.1 Проблеми соціального та економічного розвитку регіону і шляхи їх подолання

3.2 Екологічна ситуація Миколаївської області

3.3 Перспективні напрями соціально-економічного розвитку регіону

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Сучасний етап становлення національної економіки потребує винайдення докорінно нових підходів до формування політики регіонального розвитку, яка б забезпечила стале економічне зростання країни в цілому.

Вирішення регіональних проблем економічного і соціального розвитку набуло особливої актуальності на порозі нового тисячоліття. Виявлені тенденції і закономірності розвитку і розміщення продуктивних сил та детальний ретроспективний аналіз пропорційно-цілісних систем обласного рангу, визначення основних параметрів їх сучасного функціонування та вихідної природно-ресурсної і соціально-економічної бази можуть скласти основу розробки стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку регіонів.

Однією з таких соціально-економічних систем є Миколаївська область, об'єктом дослідження якої є господарський комплекс та розвиток і розміщення продуктивних сил.

Сучасні форми і методи управління на загальнодержавному рівні і на рівні такого специфічного об'єкта, як регіональні соціально-економічні системи, не сприяють раціональному використанню наявного потенціалу та ефективного розвитку продуктивних сил.

За умов, коли відтворювальний процес у трансформаційному суспільстві характеризується нестабільністю, держава втратила важелі впливу на розвиток окремих галузей, а антикризове і посткризову регулювання соціально-економічного регіонального розвитку ще не сформувалося як цілісна система.

Відтак втрачаються оптимальні структурні пропорції та просторові пріоритети соціально-економічної сфери країни, руйнується її інфраструктура складова, загострюється проблема економічної безпеки. У зв'язку з цим особливої уваги потребує розгляд практики регулювання соціально-економічного розвитку на рівні регіону, оскільки саме тут зосереджені засоби виробництва, предмети праці, інноваційно-інвестиційний потенціал та потреби внутрішнього ринку, які потребують формування адекватних механізмів антикризового регулювання соціально-економічного розвитку старопромислового регіону в умовах невизначеності та ризику.

Метою курсової роботи є дослідження соціально-економічного стану та розробка практичних рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені та реалізовані такі наукові завдання:

- визначити регіональні особливості ресурсного забезпечення розвитку продуктивних сил регіону;

- провести оцінку ефективності використання потенціалу регіональної економіки Миколаївської області;

- проаналізувати транспортну складову розвитку продуктивних сил регіону та виявити їх особливості;

- розробити напрями соціально-економічного розвитку економічної системи регіону в умовах нестійкого економічного середовища.

Об'єктом дослідження є процес соціально-економічного розвитку регіону в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування ефективної системи регулювання як фактору уникнення або мінімізації впливу кризових ситуацій на соціально-економічний розвиток продуктивних сил старопромислових регіонів України.

Методи дослідження.

У роботі використано: методи аналізу і синтезу - для розробки напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону; логічний та порівняльний аналіз - для оцінки ефективності діючих механізмів регіональної економічної політики та взаємозв'язку ринкового і державного механізмів забезпечення економічної безпеки держави і регіонів; системний підхід - для розгляду соціально-економічної сфери як цілісної системи взаємодіючих елементів регіональної економічної системи; екоміко-статистичний - для аналізу сучасного стану соціально-економічного розвитку регіону.



Розділ 1. Місце і роль регіону в республіканському поділі праці

1.1 Економіко-географічне положення

На півдні України, в басейні нижньої течії Південного Бугу на площі понад 24,6 тис. кв.км розкинулися землі Миколаївської області. Центр області -- місто Миколаїв

Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 року. З трьох сторін світу область межує з іншими регіонами України. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. На півдні її територія займає кілька сот кілометрів берегової лінія Чорного моря та його лиманів. Глибоко в суходіл вдаються Дніпровсько-Бугський, Бугський, Березанський та Тілігульський лимани, які створюють дивовижне плетиво водяних плес.

По території області протікають 85 річок завдовжки понад 10 км. Головною рікою, що перетинає територію області з північного заходу на південний схід є Південний Буг з притоками Iнгул, Кодима та інші. На сході області протікає приток Дніпра - Iнгулець. В межах області споруджено багато ставків та водосховищ, загальною площею водного дзеркала понад 13 тис. гектарів. Річки і ставки використовуються в основному для зрошування сільськогосподарських рослин та рибництва.

1.2 Природні умови і ресурси, їх господарська оцінка

За особливістю природних умов територія області належить до степової зони. Клімат помірно-континентальний з м'якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня - -4,5°C, липня - +22,2°C. Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області. Висота снігового покрову 9-11 см. Природні та кліматичні умови області сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського господарства.

В регіоні налічується понад 160 видів представників тваринного світу, у тому числі ссавців - 24, птахів - 90, риб - 31. Трапляються лось, козуля, дика свиня. У Чорному морі промислове значення мають скумбрія, ставрида, кефаль, осетрові, в річках - судак, лящ, сазан та інші.

Серед зональних типів ґрунтів на півночі області переважають чорноземи звичайні, на півдні - чорноземи південні, каштанові і темно-каштанові.

1.3 Населення, трудові ресурси, зайнятість

Головне управління статистики повідомляє, що станом на 1 січня 2013 року в регіоні, за оцінкою, проживало 1173,5 тис. осіб, з них 796,1 тис. мешкає у міських поселеннях , 377,4 тис. -- у сільській місцевості. Внаслідок демографічних процесів, які відбулися впродовж минулого року, чисельність наявного населення області скоротилась на 4,7 тис. осіб.

Таблиця 1. Чисельність населення на 1 березня 2013 року

(осіб)

	Наявне населення	Постійне населення
Усього	1172541	1171826
Міські поселення	795633	792697
Сільська місцевість	376908	379129

Головним чинником зменшення чисельності населення продовжує залишатися його природне скорочення, яке за 2012 рік становило 3,8 тис. осіб, зафіксовано і міграційне скорочення -- 0,9 тис. осіб.



Таблиця 2. Міграційний рух населення у січні-лютому

(осіб)

	2013	2012
	число прибулих	число вибулих	міграційний приріст, скорочення (-)	число прибулих	число вибулих	міграційний приріст, скорочення (-)
Усього	1935	1897	38	1928	1937	-9
Міські поселення	1316	1143	173	1258	1134	124
Сільська місцевість	619	754	-135	670	803	-133

На січень-лютий 2013 року на Миколаївщині зареєстровано 2103 народжених. Традиційно хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, на 100 народжених дівчаток торік припадало 109 хлопчиків. Коефіцієнт народжуваності порівняно з 2011 роком зріс з 11 до 11,5 немовлят на 1000 наявного населення. Водночас дещо знизився показник смертності -- з 14,8 до 14,7 померлих на 1000 наявного населення. Кількість померлих хоча і зменшилась на 164 особи в порівнянні з попереднім роком, залишилась досить значною і становила 17277 осіб.

Природний рух населення Миколаївщини характеризувався перевищенням числа померлих над живонародженими, у 2012 році на 100 померлих припало 78 народжених дітей.

За рік, що минув, на Миколаївщину прибуло 15308 мігрантів, на 980 більше ніж вибуло. У межах області мігрувало 8630 осіб. Як і в попередні роки, переважав рух населення із сільської місцевості в міські поселення, за рахунок чого міське населення збільшилося на 844 особи. Внаслідок міжрегіональної міграції кількість населення зменшилась на 1659 осіб, причому 57% міграційних переміщень у межах країни припадало на Одеську область та м. Київ. Водночас з інших країн в регіон прибуло 990 осіб, вибуло -- 311.Позитивне сальдо сформувалось переважно за рахунок міграційних переміщень з Туркменістану (238 осіб), Росії (197 осіб) та Молдови (65 осіб).



Таблиця 3. Історична динаміка населення Миколаївської області.

	Чисельність населення тис.	Урбанізація
1939	919,0	27,0%
1959	1014,0	39,0%
1970	1148,1	52,7%
1979	1242,6
1989	1330,6	65,5%
2001	1264,7	66,3%
2013	1173,5	67,8%

Адміністративно область поділена на 19 районів. В області налічується 5 міст обласного підпорядкування, 17 селищ міського типу та понад 908 сільських населених пунктів.

Провідне місце в структурі сільського господарства північних районів посідає зерно-бурякове рослинництво з розвинутим тваринництвом молочно-м'ясного напрямку, південних - зерно-олійницько-плодоовочеве з тваринництвом м'ясо-молочного напрямку. В сільських місцевості розташовані головним чином підприємства переробної, поліграфічної промисловості та будівельних матеріалів.

Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином в п'яти містах обласного підпорядкування, питома вага яких в загальнообласних обсягах промислової продукції досягає майже 95%. Місто Миколаїв є центром машинобудування, в тому числі суднобудування, кольорової металургії, харчової та легкої промисловості області. В м. Южноукраїнськ розташована атомна станція, яка дає понад 20% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайськ визначається виробництвом дизелів та дизель-генераторів, сільськогосподарського обладнання, цукру, молочних консервів та швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкір, харчової та швейної продукції, а м. Очаків - рибних консервів. Питома вага підприємств міст Первомайськ, Вознесенськ та Очаків в загальнообласних обсягах промислової продукції становить відповідно 1,8; 5,6 та 0,1%.

Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів. Республіканське значення мають родовища різнобарвних гранітів, що відзначаються широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями, з них виготовляються декоративно-оздоблювальні вироби. Розвідані запаси чотирьох родовищ гранітів досягають 20 млн. куб. метрів, що становить близько 10% запасів України.

З інших будівельних матеріалів домінують розвідані запаси будівельного каміння - понад 480 млн. куб. м (6,1% запасів України), матеріалу для виробництва буто-щебневої продукції. Запаси сировини для виробництва цементу - карбонатні та глинисті породи досягають 85 млн. тонн (3,5% запасів України).

Промислове значення мають також поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків та глини для виробництва вапна, цегли, шляхових матеріалів тощо. На території області розвідані поклади кобальто-нікелевих руд - понад 3 млн. тонн, що складає близько 7% запасів України, мінеральної води, лікувальної грязі тощо.

Сприятливими факторами економіко-географічного положення Миколаївської області є її близькість до великих промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону та вихід до Чорного моря. Це посилює значення області в територіальному поділі праці, зумовлює розвиток портового господарства, морського транспорту республіканського та міжнародного значення, а також рекреаційного господарства.

Природні ресурси регіону, нароблений досвід зовнішньоекономічного співробітництва, наявність різноманітних форм власності відкривають широкі можливості для раціонального використання інвестицій закордонних партнерів.



Розділ 2. Характеристика господарства району

2.1 Промисловість

Миколаївська область - це високорозвинутий, індустріальний регіон республіки і визначається потужною, багатогалузевою промисловістю, яка має дуже важливе значення в структурі народногосподарського комплексу України.

В загальнореспубліканському поділі праці на долю області припадає до 2,5% промислової продукції. Промислові підприємства області забезпечують до 40% обсягів продукції суднобудування України, понад 100% республіканського виробництва газових турбін, 80% обсягів глинозему - сировини для виробництва алюмінію тощо.

Рисунок1. Промислове виробництво Миколаївської області у 2010-20112 pp.

Провідна галузь - суднобудування представлена в обласному центрі великими державними підприємствами Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод", "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", ВАТ"Дамен Шіпярдс Океан", Суднобудівний завод "Лиман" та Миколаївська малотоннажна верф. Основною продукцією цих потужних підприємств - танкери, суховантажі, контейнеровози, рефрижератори, траулера, плаваючі готелі, катера тощо. До цієї ж галузі входять низка підприємств, які забезпечують виробництво судового обладнання.

Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" виготовляють багатопрофільні газотурбіні двигуни, які використовуються як для обладнання кораблів та суден, так і для транспортування природного газу та виробництва електроенергії.

ВАТ "Первомайський завод "Дизельмаш" є єдиним на Україні підприємством, що виробляє дизелі, дизель-генератори та дизельгазогенератори. Заводами-монополістами України являються акціонерні товариства "Миколаївський завод мастильного і фільтруючого обладнання", " Завод "Дормашина", який виробляє асфальтоукладальники, " Первомайський завод "Фрегат" - дощувальні машини тощо.

Крім суднобудівної галузі в області розміщені два крупних підприємства електронної промисловості, на яких створені унікальні потужності та сформовані висококваліфіковані кадри.

Питома вага продукції машинобудування і металообробки області становить 2,7% цієї галузі України і до 20% промислової продукції області.

Провідне місце в промисловому потенціалі області займає також кольорова металургія, яка представлена одним з найбільших в Європі підприємством алюмінієвої промисловості - АТ "Миколаївський глиноземний завод", потужністю 1 млн. тонн глинозему на рік. Близько 90% своєї продукції завод експортує в інші країни, а натомість підприємство отримує готовий алюміній.

Електроенергетична галузь регіону представлена п'ятьма підприємствами головним з яких є ВО "Південно-Українська АЕС". Атомна станція виробляє до 20 млрд. кВт. годин електроенергії, що втричі перевищує потреби області. Питома вага електроенергетичної галузі області досягає майже 4% виробництва електроенергії в Україні.

На базі розробки місцевих покладів будівельної сировини в області досить розвинута промисловість будівельних матеріалів. Вона представлена ВАТ "Югцемент" потужністю понад 1 млн. тонн цементу на рік, цегельними підприємствами загальною потужністю понад 49 млн. штук умовної цегли на рік, підприємствами залізобетонних виробів потужністю 195 тис куб. метрів на рік тощо. В північній частині області розміщені підприємства, які випускають щебінь та гранітні вироби.

Легка галузь представлена значними підприємствами швейної промисловості які виробляють чоловічий, жіночий та дитячий одяг (акціонерні товариства "Евіс", "Вікторія", "Санта Україна"), трикотажні та галантерейні вироби (АТ "Аура", "Ангела"), шкіряну сировину, шкіргалантерею та різноманітне взуття (АТ "Возко", "Ніккож" та "Ніко"). Ця галузь виробляє до 9% республіканських обсягів продукції легкої промисловості.

Одне з провідних місць в області займає розвинута харчосмакова галузь, доля продукції якої в республіканському виробництві становить більше 3%. На базі переробки сільськогосподарської сировини в області розвинута м'ясна промисловість, яка представлена акціонерними товариствами: "Вознесенська продовольча компанія", Варварівська птахофабрика, понад 50-ти міні-ковбасними цехами.

На території області розташовано провідне підприємство по переробці дарів моря - АТ " Снігурівський рибоконсервний комбінат" потужністю до 16 млн. умовних банок в рік.

Крім того, в регіоні є підприємства харчової промисловості споживчої кооперації - десятки ковбасних, консервних та рибопереробних цехів, також 450 міні-переробних цехів в господарствах і приватному секторі. Цими підприємствами виготовляється понад 500 найменувань продовольчих товарів.

Приймання та переробка молока здійснюються на 16 підприємствах, найбільш потужними з них є акціонерні товариства - "Лакталіс-Україна", Баштанській сир завод, Первомайський молочноконсервний комбінат, Вознесенський сиркомбінат та ТД "Доманівський". Потужність підприємств розрахована на випуск 30 тонн тваринного масла, 250 тонн продукції з незбираного молока та майже 100 тис. умовних банок молочних консервів на добу.

Виробництво борошна, хлібобулочних та макаронних виробів здійснюється на підприємствах виробничих об'єднань "Елеваторзернопром", хлібопекарної промисловості, макаронній фабриці та в численних приватних хлібопекарнях. Загальна потужність підприємств по виробництву борошна досягає 150 тис.

Потужності акціонерних підприємств "Гілея" та "Шелтон" дають змогу переробляти на добу до 10 тис. тонн цукрових буряків. В регіоні також є кондитерська фабрика, 10 харчосмакових фабрик, лікеро-горілчаний завод, найбільший пивзавод "Янтар", потужність якого 7,2 млн. дал. пива в рік, який випускає широкий асортимент безалкогольних и слабоградусних напоїв.

Провідне підприємство по виробництву вина, слабоалкогольних напоїв, соків, нектарів и напоїв на основі соків в упаковці тетра-пак АТ"Сандора" виробляє до 30 млн. пакетів на рік.

Винсовхоз "Зелений Гай" об'єднання "Садвинпром" виробляє широку номенклатуру вин із виноматеріалів власного виробництва, а також коньяку. Щорічно розливає 250-300 тис. дал. сухих, марочних и столових вин, а також є постачальником фруктів в широкому асортименті. Колективне сільськогосподарське підприємство "Ольвія" виробляє близько 400 дал. вина та понад 300 дал. виноматеріалів. АТ "Радсад" - підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні фруктів и винограду, виробництві виноматеріалів и вина. Виробнича потужність лінії розливу - 1млн. бут. в місяць. Крім цього, консервне виробництво області виробляє понад 260 муб. плодоовочевих консервів на рік.

Галузь хімічного виробництва представлена акціонерним товариством "Алиє паруса", яке має значні потужності для випуску різноманітної парфюмерно-косметичної продукції: мила туалетного и господарського із натуральної сировини. Виробляє понад 100 видів товарів: одеколони, духи, води туалетні, різноманітні креми для любих видів шкіри, засіб для догляду за волоссям, декоративну косметику, засіб до и після гоління.

На території області розміщена також ціла низка підприємств з переробки дарів моря з яких найпотужнішим з них є АТ "Очаківський рибоконсервний комбінат потужністю до 16 млн. умовних банок на рік.

Крім цього в регіоні налічується підприємства харчової промисловості споживчої кооперації - десятки ковбасних, консервних та рибопереробних цехів , а також 450 міні-переробних цехів в господарствах і приватному секторі. За рік на цих підприємствах виробляється більш як 500 найменувань продовольчих товарів.

Таблиця 4. Прогноз структури промислового виробництва Миколаївської області у 2007-2015 pp.

Види діяльності	2006	2007-2009	2010-2012	2013-2015
		на кінець періоду
Промисловість (всього)	100,0	100,0	100,0	100,0
з них:
Виробництво енергії (електроенергії, газу, води)	24,2	24,5	24,3	24,2
Металургія та обробка металу	19,7	19,8	19,7	19,6
Машинобудування	18,4	18,6	19,0	19,5
Виробництво неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів)	3,8	2,8	3,1	3,0
Легка промисловість	3,0	3,1	2,9	2,8
Харчова промисловість та переробка сільськогосподарської продукції	28,7	29,3	30,1	30,5
Хімічна і нафтохімічна промисловість	0,3	0,2	0,2	0,2
Целюлозно-паперова та поліграфічна промисловість	0,2	0,2	0,3	0,3
Інше виробництво	1,7	1,2	2,0	1,9



2.2 Сільське господарство

Сільське господарство - друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа сільгосподарських угідь області перевершує 2 млн. га , з яких майже 85% становить - рілля (понад 5% України), 13,7 - пасовища та сіножаті і 2% - плодово-ягідні насадження.

На одного мешканця області припадає майже 1,4 га ріллі, або в 2 рази більше ніж в середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві приходиться понад 11 га орної землі. Це один з найвищих показників в республіці. У господарствах області налічується до 200 тис. га зрошувальних земель.

Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють колективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Питома вага області в республіканському виробництві сільськогосподарської продукції досягає 3%.

Рисунок 2. Виробництво основних с/г культур у Миколаївській області у 2012 році.

Виробнича структура сільського господарства є рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 60%. Основними культурами рослинництва в області є зернові (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза) під якими зайнято більш 40% посівних площ, технічні культури - соняшник та цукрові буряки, овочево-баштанні культури. Розвинуте садівництво та виноградарство.

В середньому за рік область виробляє до 2 млн. тонн зерна, більш як 230 тис. тонн соняшника, до 200 тис. тонн цукрових буряків, понад 200 тис. тонн овочів тощо. Частка області в загальнореспубліканському виробництві зерна досягає 5,7%.

Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, яке має м'ясо-молочний напрямок. До 30% великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах населення, а свиней - понад 46%.

2.3 Транспортне забезпечення розвитку регіону

В Миколаївській області функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річний, автомобільний, авіаційний та трубопровідний транспорт.

Рисунок 3. Пасажирські перевезення за січень-березень 2012року.

З давніх часів територія регіону була одним із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв'язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори.

В Миколаївській області сконцентрувалися всі потенційно привабливі умови розвитку комплексного транспортного вузла:

· привабливе географічне положення регіону;

· могутня багатогалузева промисловість;

· розгалужена транспортна система;

· розвинене портове господарство, які обумовлюють її стратегічне значення для розвитку економіки України.

Таблиця 5. Вантажні перевезення за січень - березень 2012 року

	Перевезено (відправлено) вантажів	Вантажооборот
	тис.т	у % до січня-березня 2011р.	тис.ткм	у % до січня-березня 2011р.
Усіма видами транспорту	1136,1	93,0	201720,0	90,0
у тому числі
залізничним	…	…	…	…
автомобільним1	1136,1	93,0	201720,0	90,0
водним	-	-	-	-
авіаційним	-	-	-	-

Автомобільний транспорт відіграє найважливішу роль у міжміських і обласних перевезеннях.

Через область проходять такі міжнародні автомобільні транспортні коридори:

· Євроазіатський із проходженням по Україні: Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой - Керч;

· ЧЕС із проходженням по Україні: Рені - Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Мелітополь - Бердянськ - Маріуполь - Новоазовськ;

· Балтійське море - Чорне море з проходженням по Україні: Ягодин - Ковель - Луцьк - Тернопіль - Хмельницьк - Вінниця - Умань - порти Чорного моря.

Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування складає 4810,2км, з них державного значення - 563 км. Протяжність доріг з твердим покриттям - 4786,2 км.

Через територію області проходять такі автомобільні шляхи державного значення:

· Київ - Одеса,

· Кіровоград - Платоново (на Кишинів через Любашівку) - М-13,

· Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на Таганрог) - М-14,

· Ульянівка - Миколаїв (через Вознесенськ) - М-23,

· Дніпропетровськ - Миколаїв (через Кривий Ріг) - Р-06,

· Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв - Р-16.

Розроблено техніко-економічне обґрунтування розбудови ЧЕС та Євроазіатського міжнародних автотранспортних коридорів, згідно з яким планується реконструювати Північно-східний обхід м. Миколаєва під параметри першої технічної категорії; побудувати наступну чергу обходу м. Миколаєва з мостовим переходом через річку Південний Буг за розробленим інвестиційним проектом "Будівництво мостового переходу через ріку Південний Буг у місті "Миколаєві"

Мета проекту - забезпечення будівництва мостового переходу на трасі транспортного коридору Західна Європа - Азія на півночі від міста Миколаєва.

Реалізація проекту дозволить збільшити пропускну здатність транспортної магістралі Ростов-на-Дону - Одеса, розвантажити наявні мости міста Миколаєва через річки Південний Буг та Інгул, покращити екологічну ситуацію в місті.

Залізничний транспорт. До складу залізничного транспорту входять локомотивне та вагонне депо, залізничні станції, підпорядковані Одеській залізниці, Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту. Експлуатаційна довжина магістралей залізничних колій загального користування складає 0,7 тис.км. Потужність залізничного вузла "Миколаїв" по переробці вантажів складає 800 вагонів за добу, у тому числі станція Кульбакіно цілодобово може здійснювати 20 повних операцій по переробці контейнерів.

Через область проходять такі міжнародні залізничні транспортні коридори:

· Євроазіатський із проходженням по Україні: Херсон - Миколаїв - Одеса;

· ЧЕС із проходженням по Україні: Рені - Ізмаїл - Одеса - Колосовка - з відгалуженням Колосівка - Миколаїв - Херсон - Чаплине - Бердянськ.

Трубопровідний транспорт області представлений Миколаївським Державним підприємством "Трансаміак", що здійснює транзит рідкого аміаку по території України. Довжина магістрального трубопроводу, що обслуговується підприємством, складає 444 км. Технічна можливість для транспортування рідкого аміаку - до 3 млн. тонн на рік.

Водний транспорт. Географічне положення області, наявність судноплавних артерій сприяють розвитку водного транспорту і становленню позиції Миколаєва в якості транзитного транспортного вузла.

Могутнім портовим містом не тільки області, а й України, є місто Миколаїв, де функціонують три морські й один річковий порти, які входять до єдиного Бузько-Дніпровського морського транспортного вузла (БДМТВ):

· Миколаївський морський торговельний порт;

· Дніпро-Бузький морський порт, створений в складі Миколаївського глиноземного заводу;

· Спеціалізований морський порт "Октябрськ";

· Миколаївський річковий порт.

Миколаївський морський торговельний порт - один із найпотужніших портів області - з'єднується з Чорним морем Бузько - Днiпровським лиманським каналом протяжністю 44 милі. Допустима прохідна осадка судна - 9,5метрів, допустима довжина судна - 215 м, ширина - 30 м. Плавання по каналу суден довжиною понад 187 м здійснюється з буксирним забезпеченням. Навігація в порту триває цілорічно.

Розрахунковий вантажообіг порту - 9 млн. тонн на рік. В основному це експортно-імпортні вантажі в експорті - хімічні добрива, металоконструкції, труби, бавовна та ін., в імпорті - продовольчі товари.

В порту 14 причалів з довжиною причальної лінії 3,3 тис. погонних метрів. Вони мають залізничне сполучення, практично всі знаходяться безпосередньо біля складських приміщень, що значною мірою скорочує транспортування вантажів між судном і складом або на відкриті бетоновані майданчики (майже 23 тис. м2 критих та 197,3тис. м2 відкритих складів).

Порт має три сучасні виробничих перевантажувальних комплекси для переробки навалочних вантажів зерна, руди (два - в м.Миколаєві, третій - об'єднує портопункти Ожарськ і Очаків). Всі причали обладнані сучасними перевантажувальними механізмами: високопродуктивними портальними кранами вантажопідйомністю від 5 т до 40 т, авто і електронавантажувачами від 1,5 т до 25т, двома плавучими кранами вантажопідйомністю 100 т і 5т.

В порту розташований елеватор місткістю 60 тис. тонн зерна. Будується критий склад для калійних добрив на 20 тис. тонн.

Миколаївський річковий порт має в своєму складі вантажний район i пасажирський відділок, майстерні по ремонту флоту та устаткування, об'єкти соціального призначення.

Вантажний район порту займає територію площею близько 50 га, з них 15га - водна акваторія. З Бузько-Днiпровським лиманським каналом акваторія порту з'єднується підхідним каналом довжиною 800 м, глибиною 5,8 м .

Порт має 7 вантажних причалів довжиною 858 погонних метрів, 46,6тис. м2 обладнаних складських майданчиків; 729 м2 закритих складських приміщень, 13 - портальних та 7 - плавучих кранів тощо.

Для виконання місцевих перевезень вантажів, а також для обслуговування транзитного вантажообігу в порту є 13 буксирних суден, три самохідних i 31 несамохідне судно загальною вантажопідйомністю 29 тис. тонн та інша техніка для переробки вантажів.

Потужність порту по переробці вантажів складає 6 млн. тонн на рік, в т.ч. місцевих матеріалів - 3 млн. тонн на рік.

До складу пасажирського відділку входить річковий вокзал (площею 1966 м2, розрахований на 300 пасажирів) i 28 пасажирських причалів загальною довжиною 750 погонних метрів т а 9 пасажирських суден загальною місткістю 1794 чол.

Авіаційний транспорт представляє Обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" входить до числа великих аеропортів півдня України. У концепції розвитку єдиної транспортної системи України й області аеропорт Миколаїв планується зробити провідним міжнародним вантажо-пасажирським аеропортом півдня України, що працює за схемою "море - повітря - земля" на країни Прибалтики, Західної Європи, Середньої і Південно-Східної Азії. Розглядається можливість залучення іноземних інвестицій від фірми "Тurmex" (Об'єднані Арабські Емірати).

Наявність у м. Миколаєві великого навчального авіаційного центра і великого авіаремонтного заводу військово-повітряних сил дозволяє створити на їхній базі комплексний міжнародний центр військово-повітряних сил і цивільної авіації, та забезпечити ремонт цивільних літаків, що будуть прибувати через аеропорт Миколаїв.

Аеродром "Кульбакіно" - аеродром 1-го класу, розташований в двох кілометрах на схід від залізничного вокзалу м. Миколаєва.

Аеродром призначений для зберігання, обслуговування та виконання польотів повітряних суден вдень та вночі в простих та складних метеорологічних умовах.

Аеродром спроможний прийняти до 20-30 літаків, в залежності від типу, з максимальним приведеним навантаженням на умовну одноколісну опору 17000 кг або з льотною вагою 300 т.

На аеродромі наявні ємності для зберігання 7000 т авіаційного гасу та 3000т автомобільного бензину (ДП).

Аеродром "Кульбакіно" має великий потенціал по використанню його як потужного повітряно-транспортного терміналу.

2.4 Сфера обслуговування населення

Зв'язок:

По рівню телефонного зв'язку область знаходиться на достатньо високому рівні. Забезпеченість населення основними домашніми телефонами - одна із самих високих на Україні. На території області діє 485 переговорних пунктів, а в Миколаєві працює пункт колективного користування послугами зв'язку по телетайпу, телефаксу та телексу із виходом на міжнародну телефону мережу. Монтована ємність автоматичних телефонних станцій досягає 263 тис. номерів. Набули розвитку "сотовий" та пейжинговий зв'язки.

Ринкова інфраструктура

На території області функціонують обласні управління Національного та Ощадного банків України, головне відділення "Промінвестбанку" України, регіональне відділення Укрексімбанку, обласні дирекції банків "Україна", "Аваль", 52 філії та відділення інших комерційних банків, 12 товарних бірж, 10 страхових компаній, 79 аудиторських фірм.

Науковий та культурний потенціал

В області сконцентровано значний науковий та культурний потенціал. Нині функціонує 30 вищих навчальних закладів, з них 15 вищих заклади 3-4 рівнів акредитації, у тому числі Український державний морський технічний університет, аграрна академія, державний педагогічний університет, державний гуманітарний університет ім. Петра Могили та 11 філій і факультетів Київського Слов'янського університету, юридичного інституту Одеського державного університету, Київського державного інституту культури та інші. Науковою діяльністю займаються 75 докторів наук, 705 кандидатів наук, з яких 28 чоловік мають вчене звання академіка, 2 - члена-кореспондента, 48 -професорів.

Наукові сили та кошти зосереджені, головним чином, в приоритетних галузях - в промисловому та агропромисловому комплексах.

Науково-технічною діяльністю займаються 35 організацій та підприємств. Ці заклади забезпечують в значній мірі функціонування промислових підприємств та всього господарського комплексу області. Науково-технічною діяльністю займається понад 3,5 тис. чол., з яких 81 чоловік мають наукову ступень, у тому числі 8 чоловік - доктора наук.

В області функціонує 3 професійних театрів, обласний будинок культури, обласна філармонія 495 закладів культури клубного типу, 199 стаціонарних кіноустановок та 506 державних бібліотек в яких налічується понад 10 млн. примірників книжок та журналів. Підготовка митців ведеться в філії Київського державного інституту культури та в 49 дитячих музичних і мистецьких школах. В області працюють понад 164 державних та громадських музеїв з яких найвизначними є обласний краєзнавчий музей та художній музей ім. В.В.Верещагіна, музей історії суднобудування та флоту в Миколаєві, музеї ім. російського військового діяча О. В. Суворова, художника Р.Г. Судковського в Очакові та художній музей Є.А.Кібріка в Вознесенську тощо.

В області зареєстровано понад 5000 пам'яток історії, культури та архітектури, 400 меморіальних дошок, пам'ятники Т.Г.Шевченку, О.С.Пушкіну в Миколаєві, О.В.Суворову і Р.Г. Судковському в Очакові, будинок обсерваторії в Миколаєві тощо. Є майже 1000 пам'ятків бойових дій в роки громадянської та вітчизняної війни.

Соціальна інраструктура

В області функціонує 487 постійних дошкільних закладів, в яких виховується понад 29,0 тис. дітей та 583 загальносвітних навчальних закладів, у тому числі 8 ліцеїв та гімназій, в яких навчається 189,5 тис. учнів.

Система професійно-технічної освіти представлена 28 учбовими закладами, які ведуть підготовку 15,3 тис. учнів по 129 професіях.

Понад 28,5 тис. чоловік набувають освіту в 15 вищих навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації та в 17 закладах 1-2 рівнів акредитації

Лікувально-профілактичну допомогу населенню області надають 4,6 тис. лікарів усіх спеціальностей та 9,8 тис. середнього медичного персоналу. В регіоні функціонує 85 лікарняних закладів на 11,7 тис. лікарняних ліжок та 190 амбулаторно-поліклінічних закладів потужність яких досягає майже 20,1 тис. відвідувань за зміну.

Житловий фонд області налічує 26,17 млн. м2 загальної площі, що в середньому на одного жителя області становить 20,9 кв. метра (по Україні 21,0 м2).

В області функціонує 41 готель одноразовою місткістю понад 2 тис. ліжко - місць, в тому числі в обласному центрі - 11 готелів на 1,0 тис. місць.



Розділ 3. Сучасні проблеми та перспективи розвитку регіону

3.1 Проблеми соціального та економічного розвитку регіону і шляхи їх подолання

Ключовою проблемою, що потребує поетапного розв'язання, є збільшення диспропорцій соціально-економічного розвитку, низька конкурентоспроможність та інвестиційно-інноваційна активність.

Різні темпи розвитку протягом 90-х років підсилювалися кризовими проявами в економіці. Це в основному спричинено дією механізму ринкової конкуренції, що призвело до поділу міст і районів за їх конкурентними перевагами, різним рівнем адаптації до умов ринку з різною структурою економіки та можливостями місцевої влади до проведення реформ на місцевому рівні. Поглиблення дисбалансу в соціально-економічному розвитку на місцевому рівні істотно ускладнює реалізацію єдиної політики у сфері соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу виникнення криз, дезінтеграції національної економіки; перешкоджає формуванню загальнодержавного ринку товарів і послуг; не дає змоги повною мірою використовувати потенціал міжрегіонального співробітництва; ускладнює розв'язання екологічних проблем. Значна диспропорція у сфері економічного розвитку міст і районів області спричинена проблемами, що впливають на конкурентоспроможність, - незадовільний стан інфраструктури, низький рівень пристосування робочої сили до ринкових умов, недостатня підтримка розвитку підприємництва, відсутність інноваційної спроможності підприємств, деградації навколишнього природного середовища та, як наслідок, низька інвестиційна привабливість територій.

Зазначена ситуація склалася в основному через відсутність ефективного механізму обмеження та послаблення впливу диспропорції у сфері розвитку, ефективного стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та підприємців, пов'язаної з прискоренням розвитку міст і районів області на основі більш повного використання природного, економічного, трудового, наукового та іншого потенціалу.

Миколаївська область належить до розвинутих регіонів країни і має розгалужений промисловий комплекс.

Основними завданням для вирішення проблем Миколаївської області є:

створення умов як для підвищення конкурентоспроможності області в цілому, так і міст та районів області, забезпечення сталого розвитку на сучасній технологічній основі, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення.

Виконання зазначених завдань дасть можливість забезпечити динамічний збалансований розвиток області, наблизити рівень життя населення до європейських стандартів та створити умови для посилення економічної активності в усіх містах і районах області, що сприятиме поступовому пом'якшенню диспропорцій, зменшенню ризиків утворення депресивних територій, та захистить суспільство від значних витрат на відновлення належних умов їх життєдіяльності.

зниження диспропорцій у соціальних показниках, у тому числі заробітній платі та забезпеченні додержання державних соціальних гарантій;

збільшення обсягу інвестицій в основний капітал при одночасному зниженні диспропорції за цим показником;

створення умов для сталого розвитку області, районів і міст обласного значення в інтересах усієї країни, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу;

забезпечення додержання визначених державних соціальних гарантій стосовно кожного громадянина незалежно від місця його проживання;

подолання депресивного стану окремих територій, своєчасне і комплексне розв'язання проблем охорони довкілля.



3.2 Екологічна ситуація Миколаївської області

Як і в кожній область так і в Миколаївській є дві сторони медалі: як позитивна, так і негативна. Не все так просто та чудово, як здається на перший погляд. Миколаївська область має свої проблеми, які негативно впливають на її розвиток та на життя жителів області.

Рисунок 4. Основні показники поводження з відходами І-ІV класів небезпеки у 2011 році в Миколаївській області.

Екологічна ситуація в Миколаївській області досить напружена. Промисловий комплекс і багатогалузеве сільське господарство здійснюють значний негативний вплив на довкілля. Незважаючи на те, що обсяги виробництва продукції в області за останні десять років значно знизились, ступінь техногенного навантаження на основні складові екосистеми залишається суттєвим. Наразі потребують вирішення наступні екологічні проблеми області:

1. Має місце тенденція збільшення загальної кількості викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

2. У структурі промисловості значна частка належить потенційно небезпечним виробництвам, які використовують застарілі технології та обладнання. Високі показники зносу основних виробничих фондів та недостатні темпи відновлення та модернізації виробництва створюють передумови для виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, знижують можливості запобігання прояву небезпечних природних явищ.

3. Залишається складною й невирішеною ситуація зі скидом високо мінералізованих шахтних вод Кривбасу через р. Інгулець в р. Дніпро.

4. Продовжує залишатися актуальною проблема добудови Ташлицької ГАЕС та пов'язана з цим зміна меж регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя".

5. Повільно вирішуються питання ліквідації несанкціонованих звалищ, створення об'єктів утилізації, знешкодження та захоронення відходів.

6. Гострим лишається питання інвентаризації об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) та переведення земель територій та об'єктів ПЗФ до категорії земель природоохоронного призначення.

Рисунок 5. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2011році в Миколаївській області.

Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із земельними фондами інших регіонів надзвичайно високе (86,6%). Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення й погіршення екологічного стану. Загальний рівень забруднення земель області можна оцінити як слабо та середньо забруднений.

Основними джерелами забруднення ґрунтів внаслідок антропогенного впливу є сільське господарство, промисловість і транспорт. Характерними забруднювачами земельних ресурсів виступають важкі метали та пестициди.

Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та в ґрунтах придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом.

Забруднення ґрунтів області екологічно небезпечними пестицидами (хлорорганічними препаратами), має стійку тенденцію до зниження. За останні 5 років відсоток забрудненості ґрунтів пестицидами не перевищував 0,1-0,2%.

За результатами еколого-агрохімічної паспортизації вміст в ґрунтах області ртуті, кобальту та цинку не перевищує максимально допустимих рівнів (2,1 мг/кг для ртуті, 5,0 мг/кг для кобальту і 23 мг/кг для цинку). Навпаки, в ґрунтах області спостерігається дефіцит цинку, який є мікроелементом і стає токсичним лише у великих концентраціях.

Вирішення проблем утилізації, знешкодження, переробки та захоронення токсичних відходів, у тому числі небезпечних, є важливою ланкою в системі заходів щодо покращення екологічного стану в Миколаївській області, оскільки щорічне утворення промислових відходів постійно зростає. За статистичними даними, що надаються підприємствами Миколаївської області до Держуправління екології та природних ресурсів в Миколаївській області, а також матеріалами перевірок, обсяг утворення відходів в області за рік становить близько 2 млн. тонн, домінуюче положення серед яких займають тверді побутові відходи - понад 1,6 млн. тонн.

В області зареєстровано 119 видів відходів. Найбільша складова накопичених відходів припадає на долю червоного шламу ВАТ "Миколаївський глиноземний завод". Існують підприємства, які здійснюють збирання, зберігання відходів як вторинної сировини і транспортують їх для переробки на відходоперероблюючі підприємства України, що розташовані за межами області.

Держуправління екології та природних ресурсів у Миколаївській області, у межах своєї компетенції вживає спеціальних заходів для виявлення безхазяйних відходів та запобігання виникненню несанкціонованих сміттєзвалищ.

В області зареєстровано 753 тонни невідомих, заборонених та непридатних до використання пестицидів, з яких 489,3 т зберігається на підприємствах області. Відсутність централізованих пунктів зберігання, утилізації, знешкодження та захоронення токсичних відходів сприяє накопиченню їх на територіях промислових підприємств, що призводить до забруднення навколишнього природного середовища, в першу чергу, погіршення стану земельних ресурсів, підземних і поверхневих вод, атмосферного повітря, врешті - згубно діє на здоров'я людей та зумовлює загальну деградацію довкілля.

На території Миколаївської області більше 20 років працює Южноукраїнська атомна електростанція.

На Южноукраїнській АЕС багато уваги приділяється впровадженню сучасних технологій, що гарантують високий рівень безпеки для персоналу, населення та навколишнього природного середовища. Южноукраїнська АЕС перша серед електростанцій України отримала постійну ліцензію Держатомрегулювання на експлуатацію енергоблоків.

Атомна станція використовує ядерне паливо, яке є потенційним джерелом забруднення довкілля радіоактивними речовинами, такими як тритій, цезій, стронцій, кобальт, хром, цинк.

Контроль за радіаційним станом навколишнього природного середовища проводиться як на проммайданчику, так і в радіусі 30 км. навколо АЕС. сільський транспортний республіканський праця



3.3 Перспективні напрями соціально-економічного розвитку регіону

З метою вирішення актуальних і складних соціально-демографічних, економічних та екологічних проблем малих міст Верховна Рада України ухвалила Закон України, яким затвердила Загальнодержавну програму комплексного розвитку малих міст. Ця Програма відображає основні стратегічні напрями їх розвитку.

На виконання Програми та розпорядження голови облдержадміністрації у щорічних та довгострокових програмах соціально-економічного розвитку малих міст передбачено розробку конкретних заходів, спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану малих міст шляхом:

зміцнення виробничих потужностей промислових підприємств міст, забезпечення розвитку переробної промисловості, використання власної сировинної бази;

забезпечення дотримання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та охорону праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності.

для розвитку бюджетів малих міст потрібне залучення додаткових фінансових ресурсів. З цією метою необхідно створити інвестиційні кредитні установи шляхом акумуляції різних фінансових джерел ( частково: бюджетні кошти, міжнародна фінансова допомога), за допомогою яких кредитувалися програми розвитку малих міст ;

формування об'єктів права комунальної власності громад малих міст.

Заходи щодо поліпшення соціально-економічного стану є довгостроковими стратегічними планами соціально-економічного розвитку малих міст.

Стратегічні орієнтири облдержадміністрації та обласної ради:

забезпечення зростання доходів та видатків місцевих бюджетів;

ефективне використання земельних ресурсів державної та комунальної власності;

запровадження системи економічних та адміністративних заходів для легалізації доходів і скорочення тіньового сектору економіки ;

продовження роботи з легалізацією найманої праці, подолання негативних явищ, пов'язаних з виплатою заробітної плати найманим працівникам, погашення заборгованості із заробітної плати;

забезпечення вимог бюджетного законодавства у процесі виконання місцевих бюджетів;

вдосконалення мережі установ та закладів бюджетної сфери, що фінансуються з місцевих бюджетів з метою поліпшення якості їх послуг та ефективного використання фінансового ресурсу;

посилення впливу системи формування місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць, підвищення рівня добробуту населення на основі вартісних та якісних критеріїв надання суспільних послуг.



Висновок

Дослідження передумов, особливостей , тенденцій і перспектив розвитку і розміщення продуктивних сил Миколаївської області ( в тому числі іі природно та соціально-економічного потенціалу, структури і територіальної організації господарського комплексу, рівня та якості життя населення, міжнародних зовнішньоекономічних зв'язків ) дозволяє зробити наступні висновки, що окреслюють основні пріоритети соціально-економічної стратегії регіону на ближчу і тривалу перспективу, спрямовану, зокрема на ствердження соціальної згоди в суспільстві, зміцнення його потенціалу і конкурентних в Україні ф світовому співтоваристві, підвищення добробуту населення, підвищення інвестиційної привабливості.

Виходячи з цього, для регіону необхідно покращення економіки, яка б спрямувала на забезпечення ефективності її функціонування. Важливим питанням і зараз є екологічна ситуація в Миколаївській області яка досить напружена. Промисловий комплекс і багатогалузеве сільське господарство здійснюють значний негативний вплив на довкілля. Незважаючи на те, що обсяги виробництва продукції в області за останні десять років значно знизились, ступінь техногенного навантаження на основні складові екосистеми залишається суттєвим.

Процес використання людського потенціалу в містах та районах уповільнюється через ситуацію, що склалася на ринку праці, низький рівень якості надання соціальних послуг та освіти, зменшення доходів та рівня особистого споживання, поширення бідності тощо.

Потребує розв'язання проблема збереження і зміцнення трудового потенціалу, що має велике значення для сталого соціально-економічного розвитку області. Саме кількісні та якісні параметри трудового потенціалу в умовах кризових явищ в економіці та соціальних протиріч у суспільстві стають основним чинником розвитку.

Природна база формування трудового потенціалу характеризується демографічними особливостями його відновлення, які виявилися у 60-х - 90-х роках минулого століття та вплинули на зниження показника народжуваності і збільшення показника смертності, скорочення тривалості життя і загальне старіння населення. Зазначені тенденції впливають на кількісно-якісний склад трудового потенціалу, продуктивність суспільної праці та її стимули, кваліфікаційний і освітньо-культурний рівень населення, вартість робочої сили і доходи населення. Економічні та соціальні проблеми спричинили безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, зниження національного інтелектуального та освітнього потенціалу, значне розшарування населення за рівнем доходів.

...