Оборотні активи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оборотні активи підприємства



Зміст

Вступ

Глава 1. Оборотні активи підприємства

1.1 Визначення оборотних активів, їх класифікація

1.2 Формування операційного циклу оборотних активів

Глава 2. Управління оборотними активами

2.1 Моделі управління оборотними активами

2.2 Підходи до управління оборотними активами

2.3 Ефективність використання оборотних коштів

2.3.1 Аналіз оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей

2.3.2 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

2.3.3 Аналіз оборотності грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень

Висновок



Вступ

Оборотні активи становлять істотну частку всіх активів підприємства. Від вмілого управління ними багато в чому залежить успішна підприємницька діяльність господарського об'єкта. Управління оборотними активами займає особливе місце в роботі фінансового менеджера, оскільки є постійним, щоденним і безперервним процесом.

Наявність у підприємства оборотного капіталу, його склад, структура, швидкість обороту та ефективність використання оборотного капіталу багато в чому визначають фінансовий стан підприємства і стійкість його положення на фінансовому ринку.

Розвиток ринкових відносин визначає нові умови організації оборотного капіталу і нові підходи управління ним на підприємстві. Висока інфляція, зниження обсягів виробництва і споживчого попиту, неплатежі, розрив господарських зв'язків, високий рівень податкового тягаря, зниження доступу до кредитів внаслідок високих банківських відсотків та інші кризові явища змушують підприємства змінювати свою політику стосовно оборотних коштів, шукати нові джерела поповнення, вивчати проблему ефективності їх використання.

Значний обсяг фінансових ресурсів, що інвестуються в оборотні активи, різноманіття їх видів і конкретних різновидів, визначальна роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності, а також ряд інших умов визначають складність задач фінансового менеджменту, пов'язаних з управлінням оборотними активами. Комплекс цих завдань і механізми їх реалізації одержують відображення в розробляється на підприємстві політиці управління оборотними активами.



Глава 1. Оборотні активи підприємства

1.1 Визначення оборотних активів, їх класифікація

Оборотні активи - мобільна частина активів підприємства, тобто, протягом року або менше їх вартість перетворюється в грошові кошти.

Оборотні кошти (current assets) - це активи підприємства, поновлювані з певною регулярністю для забезпечення поточної діяльності, вкладення в які як мінімум одноразово обертаються протягом року або одного виробничого циклу, якщо останній перевищує 12 міс. В економічній літературі оборотні кошти можуть позначатися як оборотні активи, поточні активи, оборотний капітал, мобільні активи.Політика щодо управління цими коштами має значимість, перш за все з позиції забезпечення безперервності і ефективності поточної діяльності підприємства. Оскільки в багатьох випадках зміна оборотних активів супроводжується зміною короткострокових зобов'язань (пасивів), обидва об'єкти обліку розглядаються, як правило, спільно в рамках політики управління чистим оборотним капіталом. [7, с. 256]

За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.

1. Валові оборотні активи (або оборотні кошти в цілому) характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу. У складі звітного балансу підприємства вони відображаються як сума другого і третього розділів його активу.

2. Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

Сума чистих оборотних активів розраховується за такою формулою:

ЧОА = ОА - КФВ,

Де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства;

ОА - сума валових оборотних активів підприємства;

КФВ - короткострокові поточні фінансові зобов'язання підприємства

3. Власні оборотні активи (або власні оборотні кошти) характеризують ту їх частина, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.

Сума власного оборотного капіталу розраховують за формулою:

СОА = ОА - ДЗК - КФВ,

де СОА - сума власних оборотних активів підприємства;

ОА - сума валових оборотних активів підприємства;

ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства;

КФВ - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання підприємства.

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування оборотних коштів, то сума власних і чистих оборотних активів співпадають.

Частина оборотних активів підприємства в складі з майном підприємства називається рівнем мобільності підприємства.

Чистий оборотний капітал є своєрідним індикатором свободи маневру в поточній діяльності, а тому в системі поточного управління фінансами фірми передбачаються заходи щодо оптимізації його величини, проводиться оцінка співвідношення і значення окремих факторів його зміни.

Що стосується динаміки величини чистого оборотного капіталу, то зазвичай розумний зростання її розглядається як позитивна тенденція, а проте можуть бути і винятки, наприклад, її зростання за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи задовольнить фінансового менеджера.

Оборотні активи короткострокові зобов'язання як характеристики поточної діяльності фірми представлені в балансі окремими розділами, а їх укрупнені статті дозволяють відокремити основні компоненти, істотні для проведення факторного аналізу чистого оборотногокапіталу (WC). До них відносяться: виробничі запаси (Inv), дебіторська заборгованість (AR), грошові кошти (CE), короткострокові пасиви; іншими славами, аналіз грунтується наступної адитивної моделі [7, с. 257]:

WC = CA - CL = Inv + AR + CE - CL.

Ця модель дозволяє проводити найпростіший факторний аналіз та виявляти значущість включених до неї чинників у контексті збільшення або зниження в динаміці величини чистого оборотного капіталу.

Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту наступним чином [1, с. 303]:

· Виробничі запаси. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних їх потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства. Включає в себе сировину та матеріали, незавершене виробництво, готову продукції та інші запаси.Економічний та організаційно-виробничий результат від зберігання певного виду оборотних активів в тому чи іншому обсязі носить специфічний для даного виду активів характер. Наприклад, великий запас сировини матеріалів рятує підприємство у випадку несподіваної нестачі запасів від припинення виробництва чи появи на ринку більш дорогих матеріалів-замінників.

· Велика кількість замовлень на придбання сировини та матеріалів хоча і призводить до утворення зайвих запасів, має сенс, якщо підприємство може добитися від своїх постачальників зниження цін (так як великий розмір замовлення зазвичай передбачає деяку пільгу, яка надається постачальником у вигляді знижки).

· За ті ж причин підприємство воліє мати достатній запас готової продукції, яка дозволяє більш економно і ефективно управляти виробництвом і продажами. У результаті цього вже саме підприємство, як правило, надає знижку своїм клієнтам. Завдання фінансового менеджера - виявити результат і витрати, пов'язані зі зберіганням запасів, і підвести розумний баланс.

· Дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, представлену фінансовими зобов'язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси і т.п. специфічний елемент дебіторської заборгованості - векселя до одержання, що є по суті цінними паперами. Одним із завдань фінансового менеджера з управління дебіторської заборгованості є визначення ризику неплатоспроможності покупців, розрахунок прогнозного значення резерву по сумнівних боргах, а також надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.

· Грошові кошти та їх еквіваленти. Найбільш ліквідна частина оборотного капіталу. До грошових коштів відносяться гроші в касі, на розрахункових і депозитних рахунках. До еквівалентів грошових коштів відносяться високоліквідні короткострокові фінансові вкладення: цінні папери інших підприємств, державні казначейські білети, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади. Вибираючи між готівковими коштами і цінними паперами, фінансовому менеджеру доводиться вирішувати завдання, подібну тій, яка стоїть перед менеджером з виробництва, - пошук оптимальної величини запасу. Завжди існують переваги, пов'язані зі створенням великого запасу грошових коштів. Це дозволяє скоротити ризик виснаження готівки, дає можливість на лише своєчасно розрахуватися з кредиторами, але і брати участь в несподівано з'явилися вигідних інвестиційних проектах.

З іншого боку, витратизберігання тимчасово вільних, невикористаних грошових коштів набагато вище, ніж витрати, пов'язані з короткостроковим вкладенням грошей у цінні папери. Зокрема, їх можна умовно прийняти в розмірі неотриманого прибутку при можливому короткостроковому інвестуванні. Таким чином, фінансовому менеджеру необхідно вирішити питання про оптимальний запасі готівкових коштів.

· Короткострокові зобов'язання (пасиви) - це зобов'язання підприємства перед своїми постачальниками, працівниками, банками, державою та ін, плановані до погашення протягом найближчих 12 місяців. Основна питома вага в них припадатиме на банківські кредити і неоплачені рахунки інших підприємств (наприклад, постачальників). В умовах ринкової економіки основними джерелами кредитів є комерційні банки. Тому звичайним є вимога банку про забезпечення наданих кредитів товарно-матеріальними цінностями.Альтернативний варіант полягає у продажу підприємством частини своєї дебіторської заборгованості фінансовій установі з наданням йому можливість отримати гроші за борговим зобов'язанням. Отже, одні підприємства можуть вирішувати свої проблеми короткострокового фінансування шляхом застави наявних у них активів, інші - за рахунок часткової їх розпродажу.

За характером участі в операційному процесі оборотні активи диференціюються наступним чином:

§ Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів; обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції);

§ Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (дебіторська заборгованість та ін.)

За періодом функціонування оборотних активів виділяють такі їх види:

1. Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань операційної діяльності підприємства і не пов'язана з формуванням запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. Іншими словами, вона розглядається як нестисливої ??мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.

2. Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного зберігання, дострокового завозу та цільового призначення. У складі цього виду оборотних активів виділяють зазвичай максимальну і середню їх частину.

Рис 1. Класифікація оборотних активів підприємства за основними ознаками [1, с. 302]

1.2 Формування операційного циклу оборотних активів

Управління оборотними активами підприємства пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу.Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі, якого відбувається зміна окремих їх видів. Постійний процес цього обороту представлений на малюнку 2.

Рис 2. Характеристика руху оборотних активів в процесі операційного циклу [1, с. 259]

Як видно з наведеного рисунка рух оборотних активів підприємства в процесі операційного циклу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.

На першій стадії грошові активи (включаючи, їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень) використовується для придбання сировини і матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.

На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в дебіторську заборгованість.

На четвертій стадії інкасування (тобто оплачена) дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до їх виробничого запитання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень). [8, с. 245]

Принципова формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має вигляд:

ПОЦ = Пода + ПО мз + ПОгп + подз,

де ПОЦ - тривалість операційного циклу підприємства, у днях;

Пода - період обороту середнього залишку грошових активів (включаючи, їх субститути у формі короткострокових фінансових вкладень), у днях;

ПОМЗ - тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;

ПОгп - тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;

Подз - тривалість інкасації дебіторської заборгованості, у днях.

1 Виробничий цикл підприємства

Характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за наступною формулою:

ППЦ = ПОСМ + понзі + ПОгп,

де ППЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

ПОСМ - період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;

Понзі - період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, у днях;

ПОгп - період обороту середнього запасу готової продукції, у днях.

2 Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства

Являє собою період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за одержані сировину, матеріали та напівфабрикати, і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості за поставлену готову продукцію.

Тривалість фінансового циклу (або циклу грошового обігу) підприємства визначається за наступною формулою:

ПФЦ = ППЦ + подз - ПОкз,

де ПФЦ - тривалість фінансового циклу (циклу грошового обігу) підприємства, у днях;

ППЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;

Подз - середній період обороту дебіторської заборгованості, у днях;

ПОкз - середній період обороту кредиторської заборгованості, у днях.



Глава 2. Управління оборотними активами

2.1 Моделі управління оборотними активами

Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня і раціональної структури поточних активів й у визначенні величини і структури джерел їх фінансування. Вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів в остаточному підсумку визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу та рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. З урахуванням цих факторів і будується політика управління фінансуванням оборотних коштів.

Якщо при незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань буде рости частка оборотних активів, фінансованих за рахунок власних джерел і довгострокового позикового капіталу, то в цьому випадку буде підвищуватися фінансова стійкість підприємства. І в той же час знижуватися ефект фінансового важеля й рости середньозважена вартість капіталу в цілому (тому що процентна ставка по довгострокових позиках у силу більшого їхнього ризику вище, ніж по короткострокових позиках).

Відповідно, якщо при незмінному участю власного капіталу і довгострокових позик у формуванні оборотних активів буде рости сума короткострокових фінансових зобов'язань, то в цьому випадку може бути знижена загальна середньозважена вартість капіталу, досягнуте більше ефективне використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового важеля). При цьому буде знижуватисяфінансова стійкість і платоспроможність підприємства (за рахунок зростання обсягу поточних зобов'язань і збільшення частоти виплат боргу).

Можна виділити чотири основні моделі управління оборотними коштами. [11]

1 Агресивна модель

Підприємство не ставить обмежень у нарощуванні поточних активів, має значні грошові кошти, запаси сировини і готової продукції, істотну дебіторську заборгованість - у цьому випадку питома вага поточних активів у складі всіх активів високий, а період оборотності оборотних коштів тривалий. Така політика управління поточними активами не може забезпечити підвищену економічну рентабельність активів, але практично виключає питання зростання ризику технічної неплатоспроможності.

Агресивною моделі управління поточними активами відповідає агресивна модель управління поточними пасивами, при якій у загальній сумі пасивів переважають короткострокові кредити. При цьому у підприємства підвищується рівень ефекту фінансового важеля.Витрати підприємства на виплату відсотків по кредитах ростуть, що знижує рентабельність і створює ризик втрати ліквідності.

2 Консервативна модель

Підприємство стримує ріст поточних активів - і тоді питома вага поточних активів у загальній сумі активів низький, а період оборотності оборотних коштів короткий. Таку політику ведуть підприємства або в умовах достатньої визначеності ситуації, коли обсяг продажів, строки надходжень і платежів, необхідний обсяг запасів і точний час їхнього споживання і т.д. відомі заздалегідь, або при необхідності строгої економії. Така політика управління поточними активами забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе в собі підвищений ризик виникнення технічної неплатоспроможності у разі непередбачених ситуацій при реалізації продукції або при помилці в розрахунках.

Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами служить відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. Всі активи при цьому фінансуються за рахунок постійних пасивів (власних коштів і довгострокових кредитів і позик). [6 с. 680]

3 Помірна модель

Підприємство займає проміжну, "центристську" позицію - при цьому поточні активи становлять приблизно половину всіх активів підприємства, період оборотності оборотних коштів має усереднену тривалість. У цьому випадку і економічна рентабельність активів, і ризик технічної неплатоспроможності перебувають на середньому рівні. Для помірної політики управління поточними пасивами характерний середній рівень короткострокового кредиту в загальній сумі пасивів підприємства.

Помірна політика управління оборотними коштами являє собою компроміс між агресивною і консервативної моделлю.

2.2 Підходи до управління оборотними активами

Основні принципи кожної з перерахованих моделі представлені в таблиці 1. [3]

Підхід	Реалізація на практиці	Співвідношення дохідності та ризику
Запаси
Консервативний	Формування завищеного обсягу страхових і резервних запасів на випадок перебоїв з поставками і інших форс-мажорних обставин	Великі втрати на зберіганні запасів і відволікання коштів з обороту, як наслідок, - зниження прибутковості. Рівень ризику зупинки виробництва - мінімальний
Помірний	Формування резервів на випадок типових збоїв	Середня прибутковість. Середній ризик
Агресивний	Мінімум запасів, постачання "точно в строк"	Максимальна прибутковість, але найменші збої загрожують зупинкою (затримкою) виробництва
Дебіторська заборгованість
Консервативний	Жорстка політика надання кредиту та інкасації заборгованості, мінімальна відстрочка платежу, робота тільки з надійними клієнтами	Мінімальні втрати від освіти безнадійної заборгованості і затримки оплати, але рівень продажів і конкурентоспроможність невеликі
Помірний	Надання середньоринкових (стандартних) умов поставки та оплати	Середня прибутковість. Середній ризик
Агресивний	Велика відстрочка, гнучка політика кредитування	Великий обсяг продажів за цінами вищими від середньоринкових, але також висока ймовірність появи простроченої дебіторської заборгованості
Грошові кошти
Консервативний	Зберігання великого страхового залишку грошових коштів на рахунках	Можливість вчасно здійснювати плановані платежі навіть при тимчасових проблеми з інкасацією може призвести до їх знецінення
Помірний	Формування порівняно невеликих страхових резервів, інвестування тільки у найбільш надійні цінні папери	Середня прибутковість. Середній ризик
Агресивний	Зберігання мінімального залишку грошових коштів, вкладення вільних грошових коштів у високоліквідні цінні папери	Підприємство ризикує не розплатитися по термінових зобов'язаннях або зазнати втрат через залучення незапланованого короткострокового фінансування

2.3 Ефективність використання оборотних коштів

У системі заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємства та зміцнення його фінансового стану, важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів. Проблема поліпшення використання оборотних коштів стала ще більш актуальною в умовах формування ринкових відносин.

Інтереси підприємства вимагають повної відповідальності за результати своєї виробничо-господарської діяльності.

Оскільки фінансове становище підприємств знаходиться в прямій залежності від стану оборотних коштів і припускає порівняння витрат з результатами господарської діяльності і відшкодування витрат власними коштами, підприємства зацікавлені в раціональній організації оборотних коштів - організації їхнього руху з мінімально можливою сумою для одержання найбільшого економічного ефекту [4, с . 255].

Від ефективності використання оборотних коштів залежать не тільки розмір оптимально необхідних для господарської діяльності оборотних коштів, але і розмір витрат, пов'язаних з володінням і зберіганням запасів, що відбивається на собівартості продукції і в кінцевому підсумку - на фінансових результатах [3, с. 126].

Загальноприйнятими характеристиками ефективності використання оборотних коштів є показники їх оборотності. Прискорення оборотності сприяє скороченню потреби в оборотних коштах, приросту обсягу продукції, збільшення суми одержуваного прибутку і, отже, підвищенню стійкості фінансового стану організації.

Оборотність оборотних коштів є тривалість одного повного кругообігу коштів з моменту перетворення оборотних коштів у грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції та її реалізації. Кругообіг коштів завершується зарахуванням виторгу від продажів на рахунок організації [5, с. 356].

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (В оборотах), який характеризує швидкість обороту оборотних коштів і показує кількість оборотів, що здійснюється оборотними коштами за період, і розраховується за формулою:

До = У / ОА,

де До - коефіцієнт оборотності оборотних коштів; У - Виручка від продажів; ОА - середній залишок оборотних коштів.

Узагальнюючим показником ефективності використання оборотних засобів є показник рентабельності оборотних коштів, що обчислюється як співвідношення прибутку від продажів або іншого фінансового результату до величини оборотних коштів:

Р = (П /? А) Ч 100%,

де Р - Рентабельність оборотних коштів;

П - прибуток до оподаткування, руб.;

А - сума оборотних активів.

2.3.1 Аналіз оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей

Для аналізу оборотності запасів товарно-матеріальних цінностей використовуються наступні показники.

Коефіцієнт оборотності запасів показує швидкість списання запасів у зв'язку з продажем товарів, продукції, робіт, послуг за звичайними видами діяльності і розраховується за формулою:

До = (С + Р) / ??(З + ПДВ),

де До - Коефіцієнт оборотності запасів;

З - Собівартість проданих товарів, робіт і послуг;

Р - Комерційні витрати; оборот капітал ресурс інвестується

З - Середня величина запасів;

ПДВ - Податок на додану вартість.

Причому середня величина запасів розраховується за формулою:

З = (З + 3) / 2,

де З, 3 - величина запасів на початок і кінець періоду відповідно.

Зростання оборотності запасів свідчить про ефективність і економному використанні їх, ??інтенсифікації процесів постачання,виробництва і збуту; зниження оборотності запасів - про зростання запасів, випереджаючому зростання собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг, і про більш повільному зниженні запасів у порівнянні зі зниженням собівартості .

Диспропорція запасів і собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг може виражатися у вигляді надлишкових залишків сировини, матеріалів та незавершеного виробництва або у вигляді надлишкових залишків готової продукції і товарів. Відносний зростання запасів сировини, матеріалів та незавершеного виробництва може означати збільшення обсягів виробництва, якому поки не відповідають обсяги товарів, що продаються, продукції, робіт, послуг, або уповільнення виробничих процесів і процесів обігу, обумовлене технологічними причинами. Відносний зростання запасів готової продукції і товарів може відображати зниження попиту на готову продукцію і товари підприємства.

Зниження оборотності запасів служить підставою для проведення ретельного аналізу організації виробничо-господарських процесів, маркетингової політики, в ході якої можуть бути визначені необхідні заходи щодо прискорення обороту (вони можуть стосуватися завантаження виробничих потужностей, змінності роботи устаткування, оптимальності номенклатури продукції, що випускається і т. д. ) [10, с. 164].

2.3.2 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовують такі коефіцієнти.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (В оборотах) показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого організацією, і розраховується за формулою:

До = В / ДЗ,

де До - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

Д З - Середня дебіторська заборгованість.

Причому середня дебіторська заборгованість розраховується за формулою:

ДЗ = (ДЗ + ДЗ) / 2,

де Д З, ДЗ - Дебіторська заборгованість на початок і на кінець періоду відповідно.

Зростання оборотності дебіторської заборгованості може відображати поліпшення платіжної дисципліни покупців (своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством) і (або) скорочення продажів з відстрочкою платежу (комерційного кредиту покупцям) - за термінами або за вартістю угод. Зниження оборотності дебіторської заборгованості свідчить про зниження платіжної дисципліни покупців і про збільшення продажів з відстрочкою платежу. Динаміка цього показника в значній мірі залежить від кредитної політики підприємства, встановлює принципи розрахунків з покупцями, і від ефективності системи кредитного контролю, що забезпечує своєчасність надходження оплати від покупців за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги [9, с. 238].

Період погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

Т = Д / К,

де Т - період погашення дебіторської заборгованості.

Чим триваліший період погашення дебіторської заборгованості, тим вище ризик її повернення. Даний показник слід аналізувати по юридичним і фізичним особам, видам продукції, умов рахунків, умов укладення угод і т. п.

Рекомендується розрахувати й інший показник руху дебіторської заборгованості - частку дебіторської заборгованості в загальній величині оборотних активів організації:

д = (З /? А) Ч 100%,

де д - частка дебіторської заборгованості в загальній величині оборотних активів організації.

Чим більша питома вага дебіторської заборгованості, тим менш мобільна структура майна (активів) організації.

2.3.3 Аналіз оборотності грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень

Короткострокові фінансові вкладення додають до грошових коштів, оскільки є своєрідним їх резервом.

Для оцінки оборотності грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень використовуються наступні показники.

Коефіцієнт оборотності грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень показує швидкість обороту і розраховується за формулою:

К = У / (ДС + КФВ),

де До - Коефіцієнт оборотності грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень;

(ДС + КФВ) - Середня сума грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень за період.

Період обороту грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень визначається за формулою:

Т = Д / К,

де Т - Період обороту грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.

Зниження оборотності і зростання середнього терміну обороту грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень свідчить про нераціональну організації роботи підприємства, що допускає уповільнення використання високоліквідних активів, основне призначення яких - обслуговування виробничо-господарського обороту підприємства. Винятком є випадок, коли оборотність уповільнюють депозити, що входять до складу короткострокових фінансових вкладень, але це пов'язане з високими відсотками за депозитами (тобто зниження оборотності даного виду активів компенсується зростанням їх рентабельності). Зростання оборотності і зниження середнього терміну обороту грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень свідчить про підвищення ефективності управління високоліквідними активами.



Висновок

Важко переоцінити значення ефективного використання оборотних коштів. У результаті вивчення теми можна зробити наступні короткі висновки.

Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні кошти - це авансується в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається у вихідну форму після його завершення.

Ефективне використання оборотних активів передбачає вибір політики управління оборотними активами на конкретний період розвитку підприємства. Суть політики управління оборотним капіталом полягає у визначенні достатнього рівня і раціональної структури поточних активів й у визначенні величини і структури джерел їх фінансування. Можна виділити три основні моделі управління оборотними засобами: агресивну, консервативну і помірну.

Основна риса сучасного періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. А значить можна відзначити, що своєчасний і об'єктивний аналіз руху, наявності, ефективності використання обігових коштів дозволить керівництву підприємства визначити резерви зростання ефективності використання оборотних коштів підприємства.

Размещено на Allbest.ru

...