Економічний потенціал підприємства та шляхи його підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. Важливою складовою потенціалу підприємства є економічний потенціал, ефективне використання якого дозволяє підприємству значно вплинути на його конкурентоспроможність. Економічний потенціал розвитку будь-якого підприємства визначає результати його діяльності за певний період, отже надає власникам можливість зіставити свої очікування із запланованими результатами. Це, насамперед, забезпечує ефективність функціонування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Питання визначення сутності економічного потенціалу і його ефективного використання є предметом дослідження провідних зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів.

Особливу увагу дослідженню цього питання у своїх працях приділяють такі науковці, як А.І. Анчишкін, О.С. Федонін, В.Ф. Савченко, О.П. Омельянчик, Н.С. Краснокутська та ін. Тому дослідження даного питання є особливо актуальним і потребує значної уваги.

В умовах ринку, що характеризуєься нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентноспроможності на ринку.

Формування ринкових відносин в Україні з метою трансформації економіки в соціально орієнтовану ставить перед суб'єктами підприємницької діяльності задачу гармонізації економічної та соціальної ефективності виробництва.

Ефективність успішного функціонування підприємств значною мірою залежить від якості, оперативності, достовірності й аналітичності інформації, яка досягається в першу чергу за рахунок підвищення економічного потенціалу.

Мета роботи - дослідження сутності, завдань, методів економічного потенціалу підприємства та надання пропозицій щодо його вдосконалення.

Завдання:

визначити сутність економічного потенціалу підприємства ;

дослідити видові прояви та структуру економічного потенціалу;

дати характеристику процесу оцінки економічного потенціалу підприємства;

розробити рекомендації щодо підвищення ефективності управління економічним потенціалом підприємства.

Об'єкт дослідження - процес формування і оцінювання розвитку економічного потенціалу підприємства.

Предмет дослідження - економічний потенціал підприємства та шляхи його підвищення.

Інформаційне забезпечення - Господарський Кодекс України, наукові та дослідницькі статті та публікації, електронні ресурси, навчальні посібники.



1. Теоретичні основи формування економічного потенціалу підприємства

1.1 Поняття економічного потенціалу підприємства

У даний час слово "потенціал" вживається для позначення засобів, запасів і джерел, що є в наявності і можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення будь-якої задачі, а також можливостей окремої персони, суспільства чи держави в певній області [20].

У вітчизняній науковій літературі одним з перших поняття економічного потенціалу використав А.І. Анчишкін, він увів до нього набір ресурсів, які в процесі виробництва приймають форму факторів виробництва [1].

Цей ресурсний підхід до концепції економічного потенціалу одержав досить широке поширення серед дослідників. Сьогодні найбільш чітко виділяються дві "ресурсні" позиції. Перша -- економічний потенціал являє собою сукупність ресурсів без обліку їхніх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. Так, Л.І. Абалкін вважає, що потенціал є "узагальнена, збірна характеристика ресурсів" [10]. Як "кількість і якість ресурсів, якими розпоряджається та чи інша господарська система", розуміють економічний потенціал І.І. Лукінов [23]. На думку Д.А. Чернікова, економічний потенціал характеризується "сукупністю ресурсів без обліку реальних взаємозв'язків, що склалися у процесі виробництва" [10].

Особливість другої ресурсної позиції полягає у трактуванні економічного потенціалу як сукупності ресурсів, здатних виробити визначену кількість матеріальних благ. Наприклад, 3.Б. Фігурнов вважає, що економічний потенціал "характеризує ресурси виробництва, кількісні і якісні їхні параметри, що визначають максимальні можливості суспільства з виробництва матеріальних благ у кожен даний момент часу" [24]. На думку Д.К. Шевченка, економічний потенціал являє собою "сукупність виробничих ресурсів, з'єднаних у процесі виробництва, що володіють визначеними потенційними можливостями в області виробництва матеріальних благ і послуг" [20].

Поряд з ресурсним підходом до визначення сутності економічного потенціалу в нашій літературі зустрічаються й інші його трактування. Так, Ю.Ю. Донець вважає економічний потенціал синонімом виробничої потужності підприємства і тому вважає можливим визначити його як "максимально можливий річний, добовий віднесений до іншої тимчасової одиниці обсяг випуску продукції" [10]. Крім того, на його думку, поняття "економічний потенціал" "носить переважно територіальний характер і поширюється на сукупність виробництв, розташованих на визначеній території".

У представлені П.А. Ігнатовского економічний потенціал містить у собі "сучасні системи машин і інші знаряддя праці, весь науковий і виробничий арсенал, розвідані і запаси сировини, що добуваються, енергію, трудові ресурси, виробничий досвід" [23].

На думку групи економістів, економічний потенціал країни, галузі, підприємства характеризується "обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим об'ємом виробництва матеріальних благ і послуг, які можна досягти в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів" [20].

Специфічне трактування економічного потенціалу дає 3.П. Горбанів. Він включає в нього людський і трудовий потенціали, потенціал природних ресурсів, виробничий і відтворювальний потенціали і потенціал споживання населення [6].

Отже можна зробити найбільш точне і загальне твердження, що під економічним потенціалом країни слід розуміти максимальну здатність галузей народного господарства виробляти продукцію, здійснювати перевезення, капітальне будівництво, надавати послуги за даний відрізок часу (рік) для досягнення поставлених цілей.

Таким чином, на думку більшості дослідників, економічний потенціал є узагальнюючим показником, що характеризує розвиток продуктивних сил. У ньому поєднуються природні, виробничі, науково-технічні, соціально-політичні і культурні можливості суспільства. Величина економічного потенціалу визначається розмірами, ступенем досконалості і структурною комбінацією продуктивних сил.

1.2 Класифікація видових проявів економічного потенціалу підприємства та його структура

Класифікація видових проявів економічного потенціалу підприємства здійснюється за такими напрямами:

за об'єктами дослідження;

за ступенем реалізації;

за сферою реалізації;

за принципом ієрархії;

за функціями управління.

За об'єктами дослідження виділяють ресурсну та результатну концепції потенціалу підприємства. Ресурсна концепція розглядає економічний потенціал як сукупність ресурсів підприємства, оцінка яких здійснюється за вартістю їхнього залучення.

Наступним рівнем класифікації є поділ економічного потенціалу підприємства за ступенем використання можливостей підприємства на фактичний (поточний, реалізований, досягнений у даний момент) і перспективний (стратегічний, орієнтований на досягнення довгострокових цілей). Така диференціація дозволяє оцінювати ступінь використання економічного потенціалу підприємства через порівняння його перспективного рівня з фактичним значенням. Основним етапом оцінки стає визначення потенційних можливостей підприємства.

За сферою реалізації економічний потенціал можна розглядати як ринковий (зовнішній) і внутрішній. Зовнішній характеризує можливості підприємства, орієнтовані на ринок, і визначається потенційним обсягом попиту, незадоволеним сформованою ним пропозицією. Підприємство має обмежений вплив на зовнішній (ринковий) потенціал через складність, динамічність, непередбачуваність зовнішнього середовища. Внутрішній потенціал представлений ресурсами та компетенціями, які дозволяють реалізувати ринкові шанси, що надаються.

За принципом ієрархії, підприємство можна розглядати як систему, що складається з більш дрібних підсистем - бізнес-одиниць, виділених за принципом значущості їхнього функціонування для бізнесу в цілому.

Правомірно розглядати також економічний потенціал підприємства за функціональними напрямками його формування та використання. У цьому випадку виділяють потенціал маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюжка "збут-виробництво-закупівля" фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу) [13].

Незважаючи на різноманітність видових проявів економічного потенціалу підприємства властиві деякі характерні риси, а саме:

призначення - означає, що потенціал підприємства взагалі та кожен його елемент формуються для реалізації точно визначених здібностей;

здатність до самовідтворення та розвитку - означає, що потенціал і його елементи змінюються відповідно з вимогами зовнішнього та внутрішнього характеру;

поліструктурність - означає, що потенціал підприємства поєднує в собі різні структурні елементи, деякі з яких також характеризується власною структурою (наприклад, виробничий потенціал);

взаємозамінність, альтернативність елементів - означає можливість вибору ефективних варіантів розподілу ресурсів між елементами потенціалу для забезпечення збалансованої рівноваги [24].

1.3 Загальні підходи щодо формування економічного потенціалу підприємства, з урахуванням факторів які обумовлюють його розвиток

Процес формування економічного потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування економічного потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги (див. рис. 2.1): що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації економічного потенціалу (виходу системи) спочатку необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем. Спочатку формулюються вимоги до "виходу" системи, потім - до "входу" і зовнішнього середовища і тільки потім - до реалізації внутрішніх бізнес-процесів.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента економчного потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування економічного потенціалу підприємства є:

підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів;

економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування економічного потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на "вчорашні" світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на теперішній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) в процесі планування відтворювального процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів економічного потенціалу нормативів:

якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

ефективності використання ресурсного потенціалу;

щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів економічного потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формування економічного потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними[9].

Розглянувши теоретичні основи сутності та основні фактори й передумови щодо формування і розвитку економічного потенціалу підприємства, в наступному розділі буде досліджено механізм його оцінки.



2. Механізм оцінки економічного потенціалу підприємства

2.1 Основні підходи до оцінки вартості економічного потенціалу підприємства

Оцінка вартості, перш за все, ґрунтується на розумінні того, що будь-який об'єкт проходить стадію свого народження, яка супроводжується необхідними витратами. Надалі, права на будь-який об'єкт можуть виступати предметом обміну на ринку, і тому є можливість оцінити його на основі статистики ринкових продажів. І, нарешті, будь-яке придбання в умовах ринкової економіки обґрунтовується з позицій ефективності інвестицій, тому об'єкт оцінки можна розглядати як джерело вигод, на отримання яких розраховує його власник. Відповідно до цього методологія оціночної діяльності поєднує три загальновизнаних підходи, кожен з яких характеризується власними методами та прийомами:

доходний підхід;

порівняльний (ринковий) підхід;

підхід з погляду акумуляції активів - майновий (для підприємства як цілісного майнового комплексу) або витратний (якщо мова йде про оцінку окремих активів).

Кожен підхід дозволяє підкреслити певні характеристики об'єкта. Так, в процесі оцінки з позиції доходного підходу основним фактором, що визначає вартість об'єкта, виступає доход, який цей об'єкт здатний генерувати. Чим більше доход, принесений об'єктом оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших рівних умов.

Сутність методів доходного підходу полягає в прогнозуванні майбутніх доходів від використання об'єкта на один або кілька років з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об'єкта. При цьому мають значення тривалість періоду одержання можливого доходу, ступінь і вид ризиків,що супроводжують даний процес. Перетворення майбутніх доходів у величину поточної вартості здійснюється за допомогою спеціальних коефіцієнтів - ставки дисконту або коефіцієнта капіталізації, що розраховуються за даними ринку. Ставка дисконту - це необхідна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал у порівнянні за рівнем ризику об'єкти. Вона має розраховуватися з урахуванням впливу трьох факторів [29]:

1) наявності у багатьох підприємств різних джерел залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;

2) необхідності урахування для інвесторів вартості грошей у часі; 3) фактора ризику або ступеня імовірності одержання очікуваних у майбутньому доходів.

Існують різні методи визначення ставки дисконту, найбільш розповсюдженими з яких є:

модель середньозваженої вартості капіталу (WАСС-Weighted Average Cost Capital) - для грошового потоку всього інвестованого капіталу;

модель оцінки капітальних активів (САРМ - Capital Asset Pricing Model) - для грошового потоку власного капіталу;

метод кумулятивної побудови (для грошового потоку для власного капіталу).

Розрахунок ставки дисконту за методом середньозваженої вартості капіталу здійснюється за формулою:

r = В (1 - ПП) + В (2.1)

де r - ставка дисконту;

В, В - вартість залучення позикового та власного капіталу відповідно;

ПП - ставка податку на прибуток підприємства;

, - відповідно частка позикового та частка власного капіталу в структурі капіталу підприємства.

Відповідно до моделі оцінки капітальних активів ставка дисконту розраховується за формулою:

r = R + (R - R) + S, (2.2)

де R - безризикова ставка доходу;

- коефіцієнт бета, який характеризує рівень систематичного ризику, пов'язаного з макроекономічними та політичними процесами, що відбуваються в країні;

R - загальна прибутковість ринку в цілому;

S - різні надбавки, пов'язані з ризиками інвестування в даний об'єкт. Методи оцінки об'єкта власності за доходом базуються на принципі очікування та відбивають майбутню прибутковість об'єкта власності, яка найбільшою мірою цікавить будь-якого гіпотетичного покупця, тому цей підхід є домінуючим як у зарубіжній, так і в українській оцінній практиці. Порівняльний підхід припускає визначення вартості об'єкта власності за результатами порівняння його характеристик із характеристиками аналогічних об'єктів, угоди купівлі-продажу за якими вже здійснилися, а ціна цих угод відома. Основою ефективного застосування методів порівняльного підходу є якісний вибір повної і достовірної інформації про об'єкти-аналоги, яка є доступною в умовах існування активного ринку порівнянних об'єктів власності. Таким чином, даний підхід заснований на застосуванні принципу заміщення, а вартість об'єкта власності за ним визначається мінімальною вартістю об'єкта з аналогічною корисністю.

Сутність майнового підходу полягає у визначенні вартості об'єкта власності як різниці між вартістю всіх його активів, оцінених окремо, і сумою залученого капіталу. Якщо об'єктом оцінки виступають окремі активи підприємства, то правомірно говорити не про майновий підхід, а про витратний, сутність якого в даному випадку полягає в калькулюванні всіх витрат, пов'язаних із відтворенням цього активу. Інформація, необхідна для використання цього підходу включає дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартості матеріалів, витрати на устаткування, прибуток і накладні витрати будівельників на місцевому ринку і т. ін [26].

Міжнародні стандарти оцінки та норми професійної діяльності оцінювача України вимагають застосування в процесі оцінки об'єктів власності декількох підходів із наступним узгодженням результатів.

2.2 Загальна оцінка вартості підприємства

Оцінка вартості економічного потенціалу підприємства безпосередньо пов'язана з теорією зміни вартості грошей у часі, тому що:

по-перше, існує певний часовий лаг між моментом вкладання коштів у підприємство як об'єкт оцінки та моментом отримання доходів від користування ним як товаром;

по-друге, існування такого часового лагу обумовлює необхідність урахування як інфляційних очікувань, так і ризику неотримання прогнозованих доходів [12].

Тому для нівелювання впливу фактору часу та забезпечення порівнянності вартісних показників, які прогнозуються на різні моменти часу, в теорії зміни вартості грошей застосовується часова оцінка грошових потоків.

Часова оцінка грошових потоків передбачає використання шести стандартних функцій складного процента, або шести функцій грошової одиниці:

майбутня вартість одиниці (складний процент);

поточна вартість одиниці (дисконтування);

поточна вартість аннуітета;

періодичний внесок на погашення кредиту;

майбутня вартість аннуітета;

періодичний внесок до фонду накопичення.

Майбутня вартість одиниці (складний процент).

Розрахунки майбутньої вартості здійснюються за формулою:

FV = PV (1 + r)n, (2.3)

де FV - майбутня вартість;

РV - первинний внесок (поточна вартість);

r - процентна ставка (ставка дисконту);

n - число періодів нарахування процентів.

Множник називають фактором майбутньої вартості або фактором накопичення.

Поточна вартість одиниці (дисконтування).

Поточна вартість одиниці є зворотною величиною відносно майбутньої вартості, тому процес її визначення називають дисконтуванням, а її розрахунки для суми FV ведуться за формулою:

(2.4)

Величину називають дисконтним множником або фактором поточної вартості. Поточна вартість аннуітету.

Оскільки аннуітет становить собою особливий грошовий потік, представлений однаковими сумами через однакові часові інтервали, то відносно інвестора він може бути як вихідним (наприклад, здійснення періодичних однакових платежів), так і вхідним грошовим потоком (наприклад, регулярні надходження фіксованих сум орендної плати).

Формула для розрахунку звичайного аннуітету має вигляд



, (2.5)

де РVА - поточна вартість аннуітету;

А - платіж п-го періоду.

Множник називають дисконтним множником аннуітету, фактором поточної вартості аннуітету або фактором Інвуда. Періодичний внесок на погашення позики (внесок на амортизацію одиниці). Ця функція виступає зворотною відносно поточної вартості аннуітету і використовується для розрахунку фіксованої суми аннуітетного платежу, якщо відомі його поточна вартість, кількість внесків і ставка дисконту. Під амортизацією в даному випадку розуміють процес погашення боргу за визначений період часу.

Розрахунок періодичного внеску на погашення позики (амортизацію одиниці) здійснюється за формулою:

Множник називається фактором внеску на амортизацію одиниці або фактором внеску на погашення позики.

Майбутня вартість аннуітету (зростання одиниці за період) Використання цієї функції доцільно за умов визначення майбутньої вартості суми, яку буде накопичено за рахунок надходження аннуітетних платежів при заданій процентній ставці.

Розрахунок майбутньої вартості звичайного аннуітету здійснюється за формулою:

(2.7)

де FVА - майбутня вартість аннуітету.

Множник називається фактором майбутньої вартості аннуітету.

Періодичний внесок до фонду нагромадження (фактор фонду відшкодування). Дана функція є зворотною відносно майбутньої вартості аннуітету та дозволяє визначити розмір грошового внеску, який слід періодично депонувати на рахунок, щоб через певний час мати необхідну суму коштів при заданій ставці дисконту.

Формула для розрахунку періодичного внеску до фонду нагромадження має вигляд:

(2.8)

Множник називається фактором періодичного внеску до фонду нагромадження або фактором внеску до фонду відшкодування [4].

Така оцінка охоплює усі найбільш важливі часові оцінки грошових потоків підприємства, дозволяє швидко і ефективно одержати картину стану підприємства на галузевому ринку. Якщо економічний потенціал підприємства високий - це свідчить, що підприємство раціонально використовує наявні ресурси і ефективно організовує процес виробництва.

Тому кожне підприємство прагне, щоб його економічний потенціал був високий і шукає шляхи його нарощування.



3. Напрями нарощування економічного потенціалу підприємства

3.1 Теоретичні підходи нарощування потенціалу підприємства на основі стійких конкурентних переваг

В умовах формування ринкових відносин важливу роль у стабільній роботі підприємства відіграють їх ресурси, що становлять основу його економічного потенціалу. Залежно від джерел формування ресурсного потенціалу та ефективності його використання визначаються економічні показники діяльності підприємства, зокрема такі як розмір товарообороту, доходи витрати прибутки і т.д.

Незважаючи на те, що поняття економічний потенціал часто трапляється у сучасній науковій літературі ні в нашій країні ні за кордоном немає загальноприйнятого визначення чи комплексних досліджень даної категорії. Існують істотні розходження у визначенні змісту реальних процесів, а саме що виражає категорія "потенціал". Все це відповідно ускладнює розробку методів його кількісної оцінки, аналізу використання та розвитку. Важливість визначення проблеми економічного потенціалу полягає у розкритті його суті складу співвідношення та взаємозв'язку з іншими категоріями [15].

Ефективне функціонування підприємства в умовах розвитку ринкових відносин пов'язане із забезпеченням оптимального співвідношення між затратами та результатами його діяльності, знаходження більш раціональних форм застосування і використання капіталу. Успішна реалізація названих умов залежить від форм ресурсного забезпечення та характеру його використання, тобто від економічного потенціалу підприємства. Внесок у дослідження даної теми внесли такі вчені як Е.В. Попов, Н.С. Краснокуцька, О.Живолуга, О.Клімахіна, однак не існує одночасності у визначених категоріях та методах їх оцінки [11].

Основна маса публікацій з теорії потенціалу присвячена такій категорії як "економічний потенціал" підприємства, що функціонує у сфері виробництва, а не у сфері реалізації продукції та надання послуг. В економічній літературі можна виділити три підходи щодо визначення "економічного потенціалу" підприємства: ресурсний, структурний, цільовий.

Ресурсний підхід зорієнтований на визначення потенціалу підприємства як сукупності ресурсів, оцінює його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих складових.

Прихильники структурного напряму визначають виробничий потенціал, як систему матеріальних і трудових чинників, що забезпечують досягнення поставленої мети виробництва. Цільовий підхід спрямовано на визначення відповідності наявного потенціалу цілям підприємства [6].

Управління економічним потенціалом включає наступні етапи: формування, використання та розвиток формування потенціалу підприємства - це виявлення стратегічних можливостей, ресурсів та резервів потенціалу, що сприяють поліпшенню конкурентоспроможності підприємства. Використання потенціалу підприємства - це залучення до роботи тих ресурсів, які були задіяні при формуванні потенціалу. Розвиток потенціалу - це "нарощування" його за рахунок виявлених резервів і конкурентних переваг. Нарощування потенціалу можливо як на етапі формування, так і в процесі його використання [21].

При формуванні економічного потенціалу підприємства необхідно орієнтуватися на створення стійких конкурентних переваг. Ефективні стійкі конкурентні переваги підприємства повинні бути значними, так щоб виділити їх на фоні інших конкурентів; стійкими в рамках зміни середовища і дій конкурентів; прозорими тобто такими, які використовуються Використання потенціалу, яким володіє підприємство, нарощування його за рахунок резервів - головне завдання підприємства. При цьому необхідно враховувати, що сильні сторони являються потенціалом підприємства, а слабкі - резервом потенціалу.

Завданнями підприємства є використання сильних позицій при одночасній ліквідації слабких позицій. Класифікацію деяких сильних і слабких позицій функціональних складових економічного потенціалу підприємства зазначена у Додатку Б 3.1 [7].

При формуванні та використанні економічного потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюють їх функції та зв'язки тобто здійснюється структуризація. Оптимальна структура повинна мати мінімальну кількість компонентів, проте вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Блочно-модульна структуризація економічного потенціалу заснована на взаємодії трьох складових, які охоплюють всі стратегічні компоненти підприємства та найбільш повно характеризують стан підприємства - ресурсів, системи управління та діяльності персоналу [18].

Отже, аналізуючи вищезазначене можна зробити декілька висновків щодо економічного потенціалу підприємства, а саме:

це сукупність кількісних та якісних характеристик елементів (ресурсів) та їх властивостей, що залучаються у виробництво, формують майбутні можливості, а також використовуються і проявляються у виробничих процесах;

склад та характеристики можливостей (ресурсів) елементів підприємства визначається інтегральною спроможністю підприємства відповідати вимогам ринку;

у свою чергу інтегральна спроможність потенціалу визначається його здатністю забезпечувати відповідні позитивні результати діяльності підприємства;

нарощування потенціалу у поточній діяльності підприємства приносить позитивні результати протягом тривалого проміжку часу.



3.2 Шляхи підвищення ефективності управління економічним потенціалом підприємства

Ринкові умови господарювання надають широкі можливості для змін умов функціонування промислових підприємств. Одночасно змінюється характер та напрями процесів організації виробництва. Сьогодні вітчизняному виробництву притаманно далеко не повне використання факторів управління, які б забезпечували підвищення його ефективності, впровадження новітньої технології і сучасних методів управління виробництвом. За таких умов для забезпечення розвитку промисловості необхідний пошук нових підходів щодо економічного розвитку потенціалу підприємств [21].

В працях відомих вітчизняних економістів О.І. Амоші, М.І. Долішнього, Є.І. Бойко, Й.М. Петровича, М.П. Горина визначено проблеми промислового розвитку та промислової політики держави та регіонів зокрема. Вважається важливим приділяти увагу процесу розвитку підприємств на основі вирішення проблем формування та ефективного використання їх потенціалу [3].

Становлення ринкових відносин в Україні забезпечило більшу самостійність підприємств як у формуванні їхнього потенціалу, так і в управлінні ним. Тому керівництву підприємства необхідно вирішувати нові проблеми, що потребують визначення пріоритетів розвитку власного потенціалу.

Необхідною складовою управління економічним потенціалом підприємства є визначення його сутності, складових. Розуміння економічного потенціалу підприємства є актуальним, оскільки уявлення про його зміст дає змогу виробити підхід до управління його розвитком [19].

Процес управління економічним потенціалом розвитку підприємства є складним процесом. Особливістю цього процесу є необхідність визначення існуючого потенціалу, визначення резервів та розробка заходів щодо їх використання. Завдяки ефективному використанню таких резервів підприємство спроможне здійснити різкий ривок як в технічній, так і в соціально-економічній площині.

Економічний потенціал підприємства є складною системою, що включає основні фонди, трудові ресурси, фінансові ресурси, технологію, енергетичні ресурси і інформацію, що знаходиться у розпорядженні організації для утворювальної діяльності. Йому властивий ряд специфічних характеристик. Перш за все цілісність, що означає що тільки за наявності всіх елементів потенціалу можливе досягнення кінцевого результату його функціонування - випуск продукції. А також такі особливості як: взаємозамінність, взаємозв'язок елементів, здібність до впровадження новітніх досягнень НТП, гнучкість і адаптивність до продукції, до економічних і виробничо-технічних умов, які весь час змінюються [8].

Вивчення цих механізмів стає інструментом управління ефективністю виробництва даного підприємства, сприяє якісному ривку в оновленні виробництва, інвестиційній політиці, виявленню механізму гнучкості, що дозволяє понизити витратоємність виробництва і підвищити можливості суспільства в задоволенні потреб.

Підприємства володіють стійкою відзначною перевагою, не тільки коли мають систему управління з використанням сучасної інформаційної системи, а й працівників, які вміють нею користуватися та отримують всі переваги від неї, ієрархічну структуру, разом з якою інформаційна система становить єдине ціле - економічну систему.

Важливою функціональною складовою потенціалу розвитку підприємства загалом є виробничий потенціал. Деякі вчені ототожнюють його з усім потенціалом. Виробничий потенціал акумулює в собі значну частку потенціалу підприємства. При відсутності виробничого потенціалу немає потреби і в маркетинговому, трудовому або інноваційному потенціалах. Однак, те ж саме можна сказати й про інші види потенціалів [2].

На думку В.Щелкунова, “під виробничим потенціалом розуміють можливості підприємства, результатом реалізації яких є товари та послуги”[14]. Саме реалізація виробничого потенціалу, за допомогою фінансового, управлінського, трудового та інших видів потенціалу, створює той продукт, який надалі стає вхідним ресурсом для маркетингового потенціалу.

Щодо виробничого потенціалу, то його специфіка зводиться до такого: виробничий підрозділ підприємства безпосередньо не контактує з клієнтами, а тільки опосередковано ( через товари). Тому найважливішими показниками є номенклатура та якість вироблених товарів. Вони вміщують дуже багато інших взаємопов'язаних показників: принципи управління, застосовувана виробнича стратегія, обсяг та використання виробничих потужностей, система забезпечення якості, термін використання та стан обладнання.

Оцінка використання виробничого потенціалу підприємства дозволяє виявити резерви і втрати його виробничо-господарської діяльності. Для підприємств резервами покращення потенціалу є підвищення продуктивності праці, зростання фондовіддачі, збільшення показника капіталовіддачі. Втратами виробничо-господарської діяльності даних підприємств є досить велике значення показника, що характеризує знос обладнання. При цьому виробничий потенціал повинен розглядатися як цілісна система, що характеризує максимальну можливість підприємства з виробництва конкурентоздатної продукції, що задовольняє суспільним потребам, за допомогою повного використання усіх виробничих ресурсів [12].

Ефективне використання виробничого потенціалу підприємств уповільнюється через зношені виробничі фонди, які потребують дедалі активнішого пошуку підприємствами шляхів їх модернізації та переоснащення, тобто створення нового виробничого потенціалу.

Одним із основних напрямів у підвищенні ефективності використання виробничого потенціалу залишається орієнтація на ліквідації втрат ресурсів( сировинних, енергетичних, трудових), яка можлива шляхом модернізації діючих технологій на основі інновацій.

Черваньов Д.М. та Нейкова Л.І. у монографії “ Менеджмент інноваційно - інвестиційного розвитку підприємств України” роблять акцент на інноваціях як рушійній силі економіки. Як вони стверджують, важливої ролі набувають поглиблене вивчення можливостей використання інновацій як способу економічного розвитку, забезпечення державного регулювання і підтримки інноваційних процесів, розроблення і ухвалення правильної стратегії досягнення поставленої мети, способів її реалізації та шляхів фінансового забезпечення . Інноваційний потенціал також суттєво впливає на потенціал розвитку підприємств [24].

Цю думку підтверджують також такі економісти, як В.Квінт та А.Кочетков [9]. Вони справедливо підтверджують, що ефективність науки і техніки виробництва величезною мірою залежить від правильного вибору, оцінки і впровадження найважливіших інновацій.

Єгоров А.Ю. та Нікулін Л.Ф. підходять до управління виробничим потенціалом через персонал підприємства і ставлять акцент на знаннях ( кваліфікації та професіоналізмі), а також людському капіталі як головних чинниках економічного зростання [14].

Аналогічної думки про керівну роль саме кадрового та управлінського фактору дотримується й автор праці “ Новий менеджмент. Управління підприємствами на рівні найвищих стандартів” Бовикін В.І. [27]. Він пише : “ Для успіху та меншої уразливості з боку зовнішнього середовища, що постійно змінюється, для виживання в умовах конкуренції та досягнення своїх цілей недостатньо того, щоб організація тільки лише мала певний потенціал для ефективного( прибуткового) функціонування. Для реалізації цього потенціалу організація повинна бути внутрішньо ефективною, що можна характеризувати наступним чином. Внутрішньо ефективна організація раціонально використовує всі види ресурсів: трудові, матеріальні,фінансові, енергетичні, виробляючи при цьому товари та послуги з мінімальними витратами та високою якістю”. При цьому підвищення внутрішньої ефективності є завданням насамперед менеджменту.

Для досліджуваних підприємств потрібно створити економічний механізм управління формуванням і використанням потенціалу. Керівники підприємств і фахівці - науковці повинні спільно розробляти програми розвитку підприємства, наявності ресурсів і попиту на продукцію.

Проблема підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняного виробництва в умовах розвитку економіки пов'язана насамперед з ефективним управлінням щодо формування і використання потенціалу підприємствами.

Отже, ефективне управління формуванням та використанням виробничого потенціалу підприємств забезпечить збільшення випуску конкурентоздатної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, освоєння економічно ефективних високотехнологічних виробництв і модернізацію виробничої бази, що безпосередньо впливатиме на розвиток потенціалу підприємства загалом.

економічний інноваційний маркетинговий ресурсний



Висновки

Підбиваючи підсумок, слід наголосити, що вирішення проблеми формування потенціалу підприємства, може значно вплинути на подолання негативних явищ ринкових відносин. Передумовою і важливою складовою будь-якого підприємства є потенціал, тому кожному суб'єкту господарювання необхідно знати і розуміти теоретичні основи, закономірності процесу формування, структуру, джерела зростання, методи оцінювання й напрями ефективного використання такого потенціалу. Вільне володіння цим питанням дасть змогу їм об'єктивно оцінювати свої можливості, розробляти нові напрями діяльності підприємства, сформувати ефективну стратегію розвитку.

Формування потенціалу підприємства має відбуватися із врахуванням результатів оцінки та стратегічних цілей розвитку. Під час формування потенціалу підприємства важливо підібрати окремі його складові у такий спосіб, щоб вони у своєму найкращому поєднанні забезпечили прояв позитивного ефекту синергії. Інакше кажучи, важливо досягти такого підбору та поєднання елементів системи функціонування підприємства, який би забезпечував додатковий результат від взаємного підсилення їхніх спільних дій.

Особливе значення під час формування потенціалу підприємства мають питання створення привабливого інвестиційного іміджу підприємства з метою створення передумов для залучення інвестицій у проекти його розвитку. Це передбачає формування інвестиційного потенціалу підприємства.

Розвиток підприємства неможливий без активної інноваційної діяльності. В усьому світі саме інновації є тим засобом, за допомогою якого підприємство адаптується до змін у зовнішньому середовищі або й змінює його у власних інтересах, прагнучи і досягаючи економічного лідерства. Здатність до продукування інновацій є невід'ємною рисою підприємця, завдячуючи якій він знаходить вільні чи створює нові ринкові ніші, формує суттєві конкурентні переваги, забезпечуючи можливості для розширення бізнесу.

Потреба у визначенні ринкової вартості підприємства не вичерпується операціями купівлі - продажу. Зростає потреба в оцінці бізнесу підприємств при численних і складних варіантах реалізації вартості майнових прав - акціонуванні, притягненні нових пайовиків, випуску додаткових акцій, страхуванні майна, обчисленні податків.

Для того, щоб оцінка вартості підприємства була достовірною і точною, необхідно строго дотримуватись технології оцінки. Технологія містить в собі ряд послідовних етапів: визначення цілі і функції оцінки, розробка плану оцінки об'єкта, визначення найкращого і найбільш ефективного засобу використання об'єкта, збір і аналіз необхідної інформації.

Визначення ринкової вартості підприємства сприяє його адаптації до боротьби за виживання на конкурентному ринку, дає реалістичне уявлення про потенційні можливості підприємства.

Визначення свого місця в конкурентному середовищі є першим і одним з найважливіших кроків в управлінні конкурентоспроможністю підприємства. Рішення цього завдання вимагає від підприємства пошуку науково-обґрунтованого та надійного методичного інструментарію проведення оцінки власної конкурентоспроможності стосовно конкурентів. Помилки ж при виборі такої методики можуть призвести до неправильної оцінки підприємством власних конкурентних можливостей та можливостей конкурентів і, як наслідок, прийняття невірних управлінських рішень. Важливою рисою конкурентоспроможності є її складний характер. Конкурентоспроможність систематизує у собі різні аспекти діяльності підприємства. Тому її оцінка зводиться до рішення багатокритеріальної задачі, що характеризується певною кількістю та структурою критеріїв. У загальному вигляді оцінка конкурентоспроможності передбачає визначення факторів конкурентоспроможності, що забезпечують максимально повне охоплення основних властивостей об'єкта дослідження, вибір показників, що їх характеризують та методичного інструментарію обробки цих показників. Враховуючи те, що ринок є системою, яка постійно та динамічно розвивається, і з метою забезпечення стабільної конкурентоспроможності суб'єкти господарювання повинні здійснювати безперервний бенчмаркінг для того, щоб на цій основі забезпечити виявлення та запровадження інновацій і раціоналізаторства, які б дали змогу підприємству постійно підвищувати свою конкурентоспроможність, а отже, - і конкурентоспроможність країни загалом.

Щодо проблем, то на сьогодні в Україні не сформовано єдиного чіткого механізму управління інноваційним розвитком підприємств, що призводить до гальмування розвитку економіки країни в цілому; небезпечні процеси зниження кількісних та якісних характеристик трудового потенціалу, деформація попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці, знизився рівень якості освіти та охорони здоров'я, відбуваються вкрай небезпечні процеси депопуляції української нації; великою проблемою і перешкодою для заснування і існуючого бізнесу є складність отримання банківських кредитів - це не всі проблеми, проте вони потребують негайного вирішення і в більшості з них повинна брати участь держава.



Список викорастаних джерел

1. Анчишкін А.І. Основы оценочной деятельности / А.І. Анчишкін // Риполь-Сарагоси Ф.- М.:Приор, 2001. -240 с.

2. Ареф'єва О.В., Коренков О.В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств / О.В. Ареф'єва // Монографія. - К.: ГРОТ, 2004. - 200 с.

3. Ареф'єва О.В. Економічні засади формуванняпотенціалупідприємства / О.В. Ареф'єва // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №7. - С.71-76.

4. Бачевський Б.Є. Потенціал і розвитокпідприємства / Б.Є. Бачевський, І.В. Заблодська, О.О. Решетняк; навч. посіб. - К.: Центр учбовоїлітератури, 2010. - 400 с.

5. Бачевський Б.Є., Пастушкова І.А., Яцура Є.А. Визначення економічного потенціалу підприємства:

6. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpen/2011_ 7/21VEP.pdf

7. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 18-22 - С.144

8. Даниліна Н.В. Формуванняпотенціалупідприємства: теоретичніоснови та особливості / Н.В. Даниліна // Прометей. - 2011. - №2 (32). - С. 96.

9. Добикіна О.К., Рижков В.С., Касьянюк С.В., Кокотько М.Є., Костенко Г.Д., Герасимов А.А. Потенціалпідприємства: формування та оцінка: Навчальнийпосібник. - К.: Центр учбовоїлітератури, 2007. - 208с.

10. Довбенко В.І. Потенціал і розвитокпідприємства / В.І. Довбенко, В.М. Мельник. - Л.: Львівськаполітехніка, 2011. - 232 с.

11. Должанський І.З. Управління потенціалом підприємства / І.З. Должанський, Т.О. Загорна, О.О. Удалих, І.М. Герасименко, В.М Ращупкіна; навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 362 с.

12. Ковалев А.П. Оценка стоимости имущества промышленного предприятия / Учебное пособие. -М.: "Станкин", 2007.- С.3.

13. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посібник / Н.С. Краснокутська. - К.: Центр навч. літ-ри, 2005. - 352 с.

14. Нужний К.М., Бобкова О.Ю. Сутнісна характеристика економічного потенціалу підприємства // Материалы ІІ Международной научно-практической конференции "Европейская наука ХХI века-2007", 16-31 мая 2007р. Т.3. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 727.

15. Одинцова Г.С., Селезнева Г.А. Некоторые аспекты структуризации потенциала предприятия // Економікарозвитку. - 2005. - №2. - с. 74-75.

16. Омельянчик О.П. Потенціал підприємства: формування та оцінка / О.П. Омельянчик. - К.: ЦНЛ, 2006. - 352 с.

17. Петрович Й.М. Управлінський потенціал та його вплив на ефективність діяльності машинобудівних підприємств / Й.М. Петрович, Л.М. Прокопишин // Регіональна економіка. - 2010. - №2. - С. 71-80.

18. Раєвнєва О.В. Управління розвитком підприємства: методологія, механізми, моделі / Раєвнєва О.В. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 496 с.

19. Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління / І.М. Рєпіна // Вісник Української Академії державного управління. - 2009. - №2. - С. 262-271.

20. Савченко В.Ф. Потенціал національної економіки України: моногр. / В.Ф. Савченко; Міністерство освіти і науки України, Чернігівський державний інститут економіки і управління. - Чернігів: ЧДІЕіУ, 2010. - 273с.

21. Савченко М.В. Управління економічним потенціалом промислових підприємств [Текст]: дис. … к.е.н.: 08.06.01 / Савченко Марина Василівна - Харків, 2004. - 190 с.

22. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль повышение ; перевод с англ. -М.: Прогресс, 2005.-528 с.

23. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч.метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І. Олексюк; Міністерство освіти і науки України, Київський національний економічний університет. Київ: КНЕУ, 2005. - 261 с.

24. Харченко С.В. Управлінські аспекти забезпечення результативності використання потенціалу підприємства / С.В. Харченко // Актуальні проблеми економіки. - 2010. -№8. - С. 141 - 149.

25. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення. Монографія. -Львів: Вид. Нац. університету “Львівська політехніка”, 2002.-316 с.

26. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно - інвестиційного розвитку підприємств України. Монографія. - Львів: Вид. Нац. університету “Львівська політехніка”, 2004.-240 с.

27. Шаманська О.І. Загальна система формування економічного потенціалу / О.І. Шаманська // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №2. - С. 109 - 114.

28. Шевченко А.А. Формування та ефективне використання економічного потенціалу підприємств харчової промисловості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. - Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства, 2007. - 26 с.

29. Шелегеда Б.Г. Стратегічне управління потенціалом підприємства: монографія / Б.Г. Шелегеда. - Донецьк: ДонУЕП. - 2006. - 219 с.

Размещено на Allbest.ru

...