Аналіз економічної діяльності авіаційного транспортного комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Важлива галузь кожної держави - транспорт. Обсяг транспортних послуг багато в чому залежить від стану економіки країни, а сам транспорт часто стимулює підвищення рівня активності економіки. Особливе місце серед різних видів транспорту посідає авіаційний транспорт.

У складі єдиної транспортної системи України важливе місце належить авіаційному транспорту, значення якого у світі та у нашій державі зростає.

Повітряний транспорт є важливим складником транспортного комплексу України та її регіонів. Він виконує важливі функції у зв'язках України з іншими державами та регіонами світу.

Різні аспекти розвитку повітряного транспорту України досліджуються у працях таких науковців, як Ю.Є. Пащенко, В.Г. Дідик, О.Ю. Бордун, О. Ложачевська, Н. Шаповал та ін. Ю.Є. Пащенко, зокрема, аналізує особливості розвитку транспортно-дорожнього комплексу України, у тому числі авіаційного транспорту. В.Г. Дідик досліджує особливості правового регулювання сфери повітряного транспорту в Європейському Союзі та в Україні. У працях О.Ю. Бордун проаналізовано транспортну інфраструктуру західноукраїнського прикордоння. О. Ложачевська, Н. Шаповал досліджують фактори, які впливають на розвиток повітряного транспорту України. У науковій літературі мало уваги приділяється аналізу функціонування повітряного транспорту на регіональному рівні, що має важливе значення в умовах інтеграції нашої держави в європейський повітряний простір

Дослідження авіаційної галузі є одним з найбільш важливих напрямків розвитку ринку пасажирських перевезень, та є одним з найважливіших об'єктів для дослідження серед таких науковців, як В. Горбулін, Ю. Кулаєв, С. Соколенко, В. Бадрак, В. Загорулько, Д. Бугайко, В. Щелкунов та інші.

Об'єктом дослідження є авіаційне підприємство України.

Предметом дослідження є інвестиційний проект підприємства авіаційної галузі України.

Метою курсової роботи є оцінити доцільність запровадження інвестиційного проекту на авіаційному підприємстві

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити ряд наступних завдань:

- визначити значення і місце авіаційного транспорту України;

- дослідити основні передумови, що вплинули на розвиток і розміщення авіаційного транспорту України;

- проаналізувати основні показники розвитку авіаційного транспорту, його сучасна структура, стан і проблеми розвитку;

- здійснити аналіз розміщення авіаційного транспорту України. Транспортно-економічні зв'язки;

- визначити перспективи розвитку і розміщення авіаційного транспорту.

- проаналізувати основні економічні показники діяльності підприємства за 2013 рік;

- визначити економічну доцільність запровадження інвестиційного проекту.

Розділ 1. Авіаційна галузь України: стан і проблеми розвитку

1.1 Значення і місце авіаційного транспорту у транспортній системі України

Повітряний транспорт - наймолодший і найбільш швидкісний, однак поки що дорогий. Поряд з перевезеннями вантажів, пошти й пасажирів він здійснює санітарні перевезення, а також аерофотозйомки, хімічну обробку посівів та боротьбу з лісовими пожежами.

Найбільші авіапорти України - Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ.

Для повітряних перевезень України характерна велика, порівняно з іншими видами транспорту, сезонна нерівномірність: їхній обсяг зростає, починаючи з квітня й до серпня включно. Середня відстань авіаперевезень перевищує 1 тис. км.

У 2013 році авіаційним транспортом України біло перевезено 0,1 млн. т. вантажів (що складає 0,1% від загального обсягу вантажних перевезень) та 8 млн. пасажирів [14].

Нині у сфері авіаційного транспорту України 97 реєстрових авіакомпаній, які мають сертифікат експлуатанта, 51 з них має право перевозити пасажирів. З 1992 р. Україна входить до Міжнародної організації цивільної авіації, має договори з 46 країнами світу, 45 зарубіжних компаній здійснюють 160 рейсів за тиждень. Українські літаки підтримують постійний зв'язок з 45 країнами світу [3, c.14].

Головна державна компанія - «Авіалінії України», до якої належать 27 авіазагонів, 105 аеродромів та підприємства з ремонту авіатехніки. Створено також компанію «Міжнародні лінії України» за участю іноземного капіталу (ірландська лізингова компанія Джі-Пі-Ей, якій належать 11,3% акцій) [3,c.15].

Повітряний транспорт перевозить переважно пасажирів. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкриті повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та багатьох інших країн.

Особливого значення набувають авіаційні перевезення через м. Київ, повітряні ворота країни, що є найсприятливішими для Європи та Америки. Здійснюється регулярне міжнародне пряме авіасполучення з Амстердамом, Барселоною, Берліном, Брюсселем, Віднем, Лондоном, Мадридом, Манчестером, Москвою, Мюнхеном, Парижем, Римом, Франкфуртом-на-Майні, Цюрихом та іншими. Кількість прямих міжнародних авіаліній постійно зростає. Найбільший обсяг перевезень здійснюється з Франкфуртом, Дюссельдорфом, Віднем, Лондоном та Тель-Авівом. [3, c.15]

Обмежена кількість паливно-мастильних матеріалів, зменшення частоти польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до їх закриття. Найперспективнішими аеропортами є Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч.[3, c.17]

Технічно поновити повітряний флот передбачається за рахунок літаків Ту-204, Ту-154 М, В, ЯК-42, Іл-114, літаків Boeing та Aerobus. Особливі сподівання пов'язані із створенням вітчизняного аеробуса Ан-218, який за основними параметрами наближається до найкращих західних зразків авіатехніки. [4]

Завданням подальшого розвитку повітряного транспорту України є збільшення загального обсягу перевезень, спорудження нових та реконструкція ряду старих аеропортів та ін.[4]

1.2 Перспективи розвитку і розміщення авіаційного транспорту

Дослідженням проблеми підвищення конкурентоспроможності авіаційного комплексу як одного з провідних секторів економіки України займаються такі науковці, як В.Горбулін, Ю. Кулаєв , І.Соколи, М. Григорак , М.Новикова та інші.

Стан вітчизняної авіаційної галузі на сьогодні залишається незадовільним. Так, за 9 місяців 2014 року порівняно з таким же періодом 2013 року спостерігається значне зниження вантажообороту на 25%, пасажирообороту на 17,8% [13]

Таблиця 1.1

	Одиниці виміру	Всього	у т.ч. міжн
		9міс. 2013р	9 міс. 2014р	% 14/13	9міс. 2013р	9 міс. 2014р	% 14/13
Перевезено пасажирів	тис. чол	6252,1	5140,8	82,2	5339,8	4622,1	86,6
у т.ч. на регулярних лініях		4105,9	3541,8	86,3	3230,7	3037,3	94
Перевезено вантажів та пошти	тис. тон	74,3	55,7	75,0	74,0	55,3	74,7
у т.ч. на регулярних лініях		11,1	7,6	68,5	10,8	7,3	67,6
Виконано комерційних рейсів	тисяч	73,2	59,4	81,1	54,8	48,3	88,1
у т.ч. регулярних		47,6	39,7	83,4	33,9	30,9	91,2

Серед основних чинників, які призвели до спаду попиту на авіаперевезення - сьогоднішня військово-політична ситуація в державі і анексія Криму та пов'язане з цим погіршення загального стану сучасної економічної кон'юнктури. Так на сьогодні не працює частина вітчизняних аеропортів, відмінено або скорочено частоту виконання деяких рейсів. Слід відмітити, що за цей період, не дивлячись на складну ситуацію, розпочато виконання регулярних пасажирських рейсів за 14 новими міжнародними маршрутами. Одночасно до/з України виконували регулярні польоти 44 іноземні авіакомпанії з 29 країн світу, у тому числі 4 нові (з ОАЕ «Emirates Airline»I з Греції «Ellinair»I з Ірану «Taban Air» та «Vista Georgia» з Грузії). [13]

Існує потреба у розробці і формуванні нових перспективних механізмів та принципів у системі цивільної авіації, які дозволили б забезпечувати прогресивний розвиток галузі та стійке протистояння жорсткій зовнішній конкуренції. Актуальною проблемою, що постає перед авіаційним комплексом України є обґрунтування шляхів виходу з кризи та завоювання міцних конкурентних позицій на світовому ринку. [12]

Цивільна авіація як складова єдиної транспортної системи вирішує завдання щодо організації міждержавних транспортних зв'язків, задоволення потреб суб'єктів господарювання та населення в авіаційних перевезеннях і роботах як на території України, так і за її межами. Саме тому Україна має конкурувати з провідними країнами, які мають потужні позиції в світовій авіаційній галузі: США, країни ЄС (Франція, Великобританія, Німеччина), Бразилія, Канада, Японія. В Україні сьогодні не існує потужних корпорацій, які могли б конкурувати зі світовими лідерами. [9, c. 396] Більшість підприємств авіаційної галузі залишаються стратегічно важливими для держави, перебувають у її власності і не підлягають приватизації. Річні видатки бюджету України на НДДКР в сфері авіаційної промисловості, за інформацією Українського науково-дослідного інституту авіаційної технології, становлять не більше 5 млн. дол. США. Відсутність активної міжнародної кооперації стримує розвиток вітчизняного авіаційного комплексу. На сьогоднішній день основними проблемами розвитку авіаційної галузі України являється зношеність основних фондів (60%), дефіцит кваліфікованих кадрів (57%), невідповідність технічних можливостей аеропортів сучасним міжнародним вимогам (65%), відсутність державної підтримки створення нової техніки й впровадження сучасних технологій (30%), відсутність державної програми підтримки розвитку авіатранспортної та авіабудівної систем, втрати керованості інвестиційною на транспорті (60%), жорстка податкова політика держави відносно авіаційної галузі (40%), недостатній рівень правової бази сертифікації експлуатантів, невизначеність умов діяльності та підвищений економічний ризик управління авіакомпаній (55%), недостатня модернізація парку повітряних суден (65%), велика кількість формальностей при міжнародних авіаперевезеннях (70%), завантаженість аеропортів та повітряного простору та інші [9, c. 396-397].

Тому для подолання існуючих проблем та формування конкурентних переваг, що сприятимуть зміцненню позицій на світовому ринку, збільшенню рентабельності, залученню інвестицій, розвитку технологічної бази для України пріоритетним є створення міжнародних консорціумів за участю провідних транснаціональних корпорацій; організація спільних підприємств; довгострокова кооперація; транскордонні злиття і поглинання; державна підтримка аерокосмічної промисловості. Перспективою розвитку авіаційної галузі України є консолідація авіаційних підприємств в рамках потужних структур, що є характерним для авіакомплексів розвинутих країн. На шляху до цього в Україні була створена державна корпорація „Авіація України"”, в яку увійшли 10 підприємств [10].

Крім того, ефективним кроком є приватизація частини підприємств державного авіаційного комплексу з метою підвищення прибутковості та інвестиційно-інноваційної активності підприємств. Приватизація дозволяє подолати такі недоліки державного управління, як монополізм та відсутність конкурентних умов бізнесу, відсутність стимулів щодо отримання прибутку, обмеженість фінансування, нецільове використання коштів [8]. Проте необхідно враховувати й негативні наслідки роздержавлення підприємств авіаційної галузі, а саме: доведення підприємств-реципієнтів до тяжкого фінансового стану через набуття контролю над ними; захват іноземними компаніями перспективних сегментів авіаційного комплексу країни з метою гальмування, обмеження або згортання НДДКР; отримання зарубіжними ТНК контролю над авіаційними підприємствами виключно з метою оволодіння "ноу-хау" та переведення отриманих розробок за кордон; спекулятивна купівля підприємства авіаційного сектора з метою перепродажу; перешкоджання реалізації авіаційної техніки, що вироблена в приймаючій країні з метою просування власної аналогічної продукції.

Ще одним пріоритетом розвитку має стати політика провідних українських авіакомпаній, спрямована на інтегрування внутрішніх та міжнародних авіарейсів. Вдале географічне розташування України і наявність міжнародних аеропортів дають можливість освоєння нової відкритої ніші ринку - ринку транзитних пасажирів, що літають між Західною та Східною півкулями, а також з Європи з пересадкою в столиці України [10].

Практична реалізація вище викладених заходів дозволить забезпечити подальший прогресивний розвиток авіаційного комплексу України, налагодити тісні соціальні та економічні взаємозв'язки з іншими країнами, розширити потенційні ринки збуту української авіабудівної продукції, забезпечити участь вітчизняних підприємств у виконанні іноземних проектів та зайняти гідне місце у глобальному конкурентному середовищі авіатранспортних послуг.

1.3 Інвестиційний потенціал підприємств авіаційної галузі України

Інвестиційний потенціал авіапідприємства (ІПА) -- це організована сукупність внутрішніх та зовнішніх економічних можливостей та ресурсів, які створюють умови для розвитку та забезпечують реалізацію стратегічних і тактичних цілей підприємства в сфері інвестиційної діяльності. В цьому визначенні відображено найбільш характерні ознаки ІПА, а саме:

- охоплює сукупність економічних можливостей та ресурсів (фінансових, трудових), які можуть бути в наявності у підприємства, або можуть бути мобілізовані на зовнішньому ринку в залежності від макроекономічної ситуації, яка склалася на ринку капіталу в країні, регіоні, окремій галузі;

- ІПА не можна ототожнювати з інвестиціями через те, що потенціал характеризує певний стан, який реалізується через механізм інвестицій на підприємстві;

- використання інвестиційного потенціалу передбачає наявність у авіапідприємства системи стратегічних і тактичних цілей, де в першу чергу пріоритет повинен надаватися цілям розвитку. [1, c.34]

В основі аналізу ІПА лежить аналіз власних інвестиційних можливостей та можливостей залучення зовнішніх інвестицій, які визначається інвестиційною привабливістю. В процесі прийняття управлінських рішень щодо джерел фінансування проектів розвитку авіапідприємства у випадку забезпеченості власним ІПА необхідність залучення зовнішніх інвестицій відпадає. [1, c.105]

Авіаційна галузь в Україні має досить великий потенціал, який дістався нам у спадок ще з часів СССР. Його складають не лише авіаційні заводи, а й наявність кадрів та високорозвиненої наукової бази для галузі. Задіяти їх та максимально ефективно використати - мета яка допоможе підняти не лише галузь, а й численні дослідницькі установи, фундаментальну науку [15,16,17]. На сьогоднішній день необхідно провести модернізацію обладнання та існуючих методів управління. Значну частку галузі зайняли авіаперевізники, що за часи незалежності налагодили міжнародні зв'язки та мають доступ до закордонних та вітчизняних фінансових активів та конкурентні переваги на українському ринку.

Заводи-гіганти, хоча і не є досить ефективними за сучасними стандартами, проте можуть стати осередками розвитку не лише інвестиційного ринку, а й науково-дослідницького потенціалу країни, міжнародних зв'язків, тощо. [2]

Крім того, при здійсненні інвестиційної діяльності авіапідприємствами необхідно пам'ятати про певні особливості, а саме:

- великі масштаби виробництва та необхідність залучення значних коштів,

- довгостроковий характер інвестиційних вкладень,

- значні амортизаційні відрахування і, поряд з тим, високий рівень зносу основних фондів,

- значна частка підприємств державної форми власності, що є перешкодою для приватного інвестування,

- залежність від національного розвитку та обсягів ВВП,

- низьку конкуренцію всередині країни та конкурентоспроможність на закордонних ринках. [3]

Розділ 2. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства

2.1 Звіт про фінансові результати підприємства (форма №2)

В курсовій роботі розглядається підприємство, яке є складовою частиною авіаційного комплексу України. У 2013 році економічні показники підприємства складали:

- дохід: 4144300 грн.

- собівартість: 2706000 грн.

- інші операційні доходи: 512500 грн.

- адміністративні витрати: 296700 грн.

- витрати на збут: 246200 грн.

- інші операційні витрати: 218800 грн.

Виходячи з цих даних маємо змогу визначити суму чистого прибутку, який отримало підприємство в 2013 році. Для цього розрахуємо наступні показники:

? Податок на додану вартість;

? Чистий дохід;

? Валовий прибуток;

? Фінансові результати від операційної діяльності;

? Податок на прибуток від звичайної діяльності

Податок на додану вартість складає 20% від доходу підприємства:

4144300:6 = 690717 грн.

Чистий дохід від реалізації продукції - це дохід без урахування ПДВ:

4144300 - 690717 = 3453583 грн.

Валовий прибуток підприємства розраховується як різниця між чистим доходом і собівартістю продукції: 3453583 - 2706000 = 747583 грн.

Нагадаємо, що собівартість продукції - це витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції

Фінансові результати від операційної діяльності розраховуються за формулою:

Фінансові результати від операційної діяльності = Валовий прибуток +інші операційні доходи - адміністративні витрати - витрати на збут - інші операційні витрати = 747583+512500-296700-246200-218800=498383 грн.

Податок на прибуток від звичайної діяльності складає 19% від фінансових результатів діяльності підприємства до оподаткування: 498383*19% = 94693 грн.

Чистий прибуток розраховується як різниця між фінансовими результатами від звичайної діяльності до оподаткування та податком на прибуток: 498383 - 94693 = 403691 грн.

Результати розрахунків основних економічних показників навдено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники діяльності підприємства, тис. грн.

Найменування показника, тис. грн.	2013 рік
Дохід (виручка) підприємства від реалізації продукції	4144300
ПДВ	690717
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	3453583
Собівартість реалізованої продукції	2706000
Валовий прибуток	747583
Інші операційні доходи	512500
Адміністративні витрати	296700
Витрати на збут	246200
Інші операційні витрати	218800
Фінансові результати від операційної діяльності	498383
Інші фінансові доходи	0
Інші фінансові витрати	0
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	498383
Податок на прибуток від звичайної діяльності	94693
Чистий прибуток	403691

2.2 Оцінка рентабельності підприємства

Визначення показників рентабельності є важливим етапом оцінки фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки рентабельність - це відносний показник ефективності діяльності підприємства, який характеризує його прибутковість і розраховується як співвідношення результату (прибутку) до витрат, які підприємство вкладає для того, щоб ці результати отримати.

Рентабельність продажу показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство.

Рентабельність основної діяльності визначається як відношення операційного прибутку до суми собівартості, адміністративних витрат та витрат на збут за формулою:

Рентабельність продукції. Показник розраховується як відношення валового прибутку підприємства, до повної собівартості реалізованої продукції та дає можливість побачити скільки прибутку отримано на одиницю собівартості реалізованої продукції.

Входячи з одержаних даних можна зробити висновок, що підприємство не є збитковим, його прибуток становить 403691 грн, рентабельність продажу складає 11,68%, рентабельність продукції 27,63%, рентабельність основної діяльності - 11,68%, в той час як рентабельність галузі загалом згідно зі статистичними даними складає всього 3,6%.

інвестиційний фінансовий рентабельність авіаційний

Розділ 3. Оцінка ефективності інвестиційного проекту та визначення його впливу на фінансово-економічну діяльність підприємства

3.1 Оцінка доцільності реалізації інвестиційного проекту

В курсовій роботі розглядається інвестиційний проект вартістю 870000грн, розрахований на 4 роки. Вихідні дані щодо інвестиційного проекту наведено в таблиці 3.1

Таблиця 3.1

Рік	Обсяг, шт	Ціна, грн./шт	Витрати, грн./шт
1	9560	75	30
2	10200	77,5	30,9
3	10500	78,9	31,4
4	10500	81,2	32,1

Для визначення доцільності залучення та впровадження інвестицій необхідно розрахувати наступні показники:

? чисту теперішню вартість;

? внутрішню ставку доходності;

? період окупності;

? індекс прибутковості

Існує дві методики оцінки ефективності інвестиційного проекту:

1) традиційна методика - на основі первинних грошових потоків;

2) дисконтна методика - на основі грошових потоків, приведених к теперішньому часу шляхом дисконтування;

Ми скористуємось другою методикою.

Оскільки вартість проекту 870000грн, а чистий прибуток складає лише 403691 грн, ми вимушені скористатися кредитними ресурсами. Визначимо ставку кредиту 28%.

Коефіцієнт дисконтування в майбутньому періоді (PVIF) розраховується за формулою:

де PVIF - процентний фактор дисконтування;

R - ставка дисконту;

n - кількість років або періодів.

Результати розрахунків приведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Дисконтування грошового потоку від реалізації інвестиційного проекту

Рік	Виручка грн.	Витрати, грн.	Грошовий потік, грн.	Коефіцієнт дисконтування	Дисконтований грошовий потік, грн.
1	717000	286800	430200	0,78125	336093,75
2	790500	315180	475320	0,610352	290112,30
3	828450	329700	498750	0,476837	237822,53
4	852600	337050	515550	0,372529	192057,34
Всього	3188550	1268730	1919820	2,240968	1056085,93

Чиста теперішня вартість проекту (NPV) дозволяє одержати узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеною до справжньої вартості сумою чистого потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. NPV розраховується при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

Де PV - теперішня вартість очікуваних грошових потоків

NI - теперішня вартість первісних інвестицій проекту.

NPV = 1056085,93 - 870000 = 186085,93 грн

Проект приймається, оскільки NPV>0.

Внутрішня ставка доходу (IRR) - є популярним засобом оцінки доцільності інвестицій. IRR - це міра прибутковості, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює вартості початкових інвестицій. Отже, IRR - це дисконтна ставка, за якої NPV дорівнює нулю. Значення ставки, при якій проект відхиляють, називають граничною ставкою. Виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту, враховують розмір граничної ставки, після визначення якої прогнозують майбутні грошові потоки та розраховують IRR.

IRR розраховують за формулою

Граничною кредитною ставкою для нашого проекту, при якій проект вже буде збитковим є 40%. Розрахуємо, якою буде NPV в даному випадку.

Таблиця 3.3

Дисконтування грошового потоку від реалізації інвестиційного проекту

Рік	Виручка грн.	Витрати, грн.	Грошовий потік, грн.	Коефіцієнт дисконтування	Дисконтований грошовий потік, грн.
1	717000	286800	430200	0,714286	307285,7
2	790500	315180	475320	0,510204	242510,2
3	828450	329700	498750	0,364431	181760,2
4	852600	337050	515550	0,260308	134201,9
Всього	3188550	1268730	1919820	1,849229	865758

NPV = 865758 - 870000 = -4242 грн.

Період повернення вкладених інвестицій (DPB), протягом якого інвестор може повернути капітальні вкладення. Тобто, термін окупності (DPB) визначається як період часу, протягом якого інвестиції будуть повернені за рахунок доходів, одержаних від реалізації інвестиційного проекту. Більш того, під терміном окупності в ринкових умовах мається на увазі тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтована у момент завершення інвестицій, рівна сумі інвестицій.

Це один з найпоширеніших і зрозумілих показників, особливо для попередньої оцінки ефективності інвестицій, оскільки дає можливість швидко проаналізувати ефективність невеликих за масштабами проектів та порівняти альтернативні вкладення ресурсів. При розрахунку DPB, прийнятому в західних фірмах, враховуються всі початкові інвестиції (капітальні і експлуатаційні витрати), а при альтернативному розрахунку на вітчизняних підприємствах враховується лише початкові капіталовкладення. Інвестиційний проект буде схвалено у разі, коли період окупності для компанії буде прийнятним.

1 рік: 870000 - 336093,75 = 533906,25

2 рік: 533906,25 - 290112,30 = 243793,95

3 рік: 243793,95 - 237822,53 = 5971,41

4 рік: 5971,41/192057,34 = 0,03

Отже, DPB = 3,03 роки

Індекс прибутковості представляє собою відношення отриманого економічного ефекту від реалізації інвестиційного проекту до сумарної величини капітальних вкладень. Він показує, скільки гривень прибутку підприємство отримає від однієї гривні інвестицій. При порівнянні декількох альтернативних проектів вибирають той, індекс прибутковості якого є вищим

Оскільки, ІП більше 1, можна зробити висновок, що проект приносить прибуток

Таблиця 3.4

Показники оцінки доцільності реалізації інвестиційного проекту

Показник	Значення
Чиста приведена вартість, грн.	186085,93
Внутрішня норма доходності, %	39,73
Індекс прибутковості	1,214
Період окупності, років	3,03

Визначивши всі показники доцільності реалізації інвестиційного проекту, ми можемо зробити висновок, що даний інвестиційний проект є доцільним для реалізації, оскільки через 4 роки він приносить прибуток, кожна гривня, вкладена в проект приносить 1,214 грн. прибутку и проект окупається через 3,03 роки.

3.2 Визначення точки беззбитковості та запасу безпеки проекту в перший рік його реалізації

Точка беззбитковості - виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має прибутку, тобто - фінансовий результат дорівнює нулю.

Точка беззбитковості (ТБ) визначається за формулою:

ТБ = ПВ / ВМД,

де ПВ - постійні витрати,

ВМД - відносний маржинальний доход.

До постійних витрат (ПВ) відносяться ті види спожитих ресурсів, робіт і послуг, вартість яких безпосередньо не залежить від обсягу виробленої і проданої продукції. Такими витратами є витрати, пов'язані з управлінням підприємством, загальногосподарські і загальновиробничі витрати, амортизація основних виробничих засобів:

Відносний маржинальний доход (ВМД) визначається як відношення маржинального доходу (МД) до виручки (В):

ВМД = МД/В.

Маржинальний доход - це різниця між виручкою та змінними витратами (ПерВ):

МД = В - ЗмВ

До змінних витрат відносяться усі види прямих матеріальних витрат і прямі трудові витрати, величина яких безпосередньо залежить від зміни обсягу продукції. Прямі матеріальні витрати включають вартість спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, технологічного тепла, електроенергії т.д.), що прямо входять у виготовлений продукт і складають тим самим його натурально-речовинну основу. Прямі трудові витрати включають оплату праці тих працівників, що безпосередньо зайняті виготовленням продукції. Розподілимо наші загальні витрати за перший рік по статтям і визначимо, які з них постійні, а які змінні.

Таблиця 3.5

Cтаття витрат	Сума, грн	Вид витрат
Амортизація	87000	постійні
Витрати на сировину і матеріали	71000	змінні
Заробітна плата основних робітників	50000	змінні
Відрахування в соц.фонди	19250	змінні
Траспортні витрати	20000	змінні
Витрати на рекламу	6000	постійні
Вартість орендної плати	0	постійні
Адміністративні витрати	25000	постійні
Експлуатаційні витрати	5000	змінні
Комунальні послуги	3550	змінні
Всього	286800

МД = 717000 - (71000+50000+19250+20000+5000+3550)= 548200 грн

ВМД = 548200/717000 = 0,765

ТБ = (87000+6000+25000)/0,765 = 154334,18 грн.

Запас безпеки (ЗБ) показує, наскільки далеко підприємство знаходиться від точки беззбитковості в досягнутих обсягах виробництва:

ЗБ = В - ТБ =717000 - 154334,18 = 562665,82 грн.

Відносний запас безпеки (ВЗБ):

ВЗБ = ЗБ/В х 100 = 562665,82/717000 х100% = 78,48%

Розрахувавши точку беззбитковості підприємства, яка дорівнює 154334, 18 грн можемо зробити висновок, що підприємство має хороший запас безпеки, який складає 562665,82 грн., або 78,48%

3.3 Розрахунок впливу запровадження інвестиційного проекту на основні економічні показники підприємства у прогнозному періоді

Чистий дохід розраховується як сума чистого доходу підприємства за 2013 рік та виручка за перший рік реалізації інвестиційного проекту.

Чистий дохід = 3453583,33 + 717000 = 4170583,33 грн.

Собівартість - це сума собівартості підприємства за 2013 рік та витрат за перший рік реалізації інвестиційного проекту.

Собівартість = 2706000 + 87000 + 71000 + 50000 + 19250 + 5000 +3550=

=2941800 грн.

Прогнозний валовий прибуток = 4170583,33-2941800 = 1228783,33 грн.

Фінансові результати від операційної діяльності = 1228783,33+512500-

- 321700 - 272200 - 218800 = 928583,33 грн.

Прогнозний податок на прибуток від звичайної діяльності складає 18% від фінансового результату від операційної діяльності

Чистий прибуток = 928583,33 - 167145 = 761438,33

Економічний ефект розраховується як різниця між значенням відповідного показника у прогнозному періоді та 2013 році.

Основні економічні показники підприємства після реалізації інвестиційного проекту представлені в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Основні економічні показники підприємства після реалізації інвестиційного проекту, тис. грн.

Найменування показника	2013 рік	Прогноз	Економічний ефект	Темп приросту
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	3453583,33	4170583,33	717000,00	20,76
Собівартість реалізованої продукції	2706000,00	2941800,00	235800,00	8,71
Валовий прибуток	747583,33	1228783,33	481200,00	64,37
Інші операційні доходи	512500,00	512500,00	0,00	0,00
Адміністративні витрати	296700,00	321700,00	25000,00	8,43
Витрати на збут	246200,00	272200,00	26000,00	10,56
Інші операційні витрати	218800,00	218800,00	0,00	0,00
Фінансові результати від операційної діял.	498383,33	928583,33	430200,00	86,32
Податок на прибуток від звичайної діял.	94692,83	167145,00	72452,17	76,51
Чистий прибуток	403690,50	761438,33	357747,83	88,62

Для визначення прогнозної рентабельності підприємства користуємось тими ж формулами, що і для визначення рентабельності у 2013 році, але з прогнозними даними.

Результати розрахунків наведені в таблиці 3.7

Таблиця 3.7

Оцінка рентабельності підприємства після реалізації інвестиційного проекту, %

Показник	2013 рік	Прогноз
Рентабельність продаж	11,69	18,26
Рентабельність (прибутковість) основної діяльності	15,34	26,26
Рентабельність продукції	27,63	41,77

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що реалізація проекту привела до збільшення чистого доходу на 20,76%, що в свою чергу обумовило ріст валового прибутку на 64,37%, чистого прибутку на 88,62%. До того ж рентабельність продаж в порівнянні з 2013 роком зросла з 11.69% до 18.26%, рентабельність продукції з 27,63% до 41,77%, і рентабельність основної діяльності з 15,34% до 26,26%.

ВИСНОВОК

Рівень розвитку транспортної системи держави - одна з найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості. При інтеграції в європейську і світову економіку потреба у високорозвиненій транспортній системі дедалі посилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство та зайняття в ньому місця, яке відповідає рівню високорозвиненої держави.

В нашій курсовій роботі ми проаналізували стан авіаційного транспортного комплексу України в цілому, і оцінили доцільність реалізації інвестиційного проекту на конкретному підприємстві. Довели, що реалізація проекту привела до збільшення чистого доходу на 20,76%, що в свою чергу обумовило ріст валового прибутку на 64,37%, чистого прибутку на 88,62%

Отже, авіаційна галузь на сьогоднішній день, не дивлячись на певні перешкоди, динамічно розвивається та потребує інвестицій для модернізації та оновлення. Таким чином, можна стверджувати, що авіапідприємства досить привабливі для інвестицій, а деякі з них мають високий інвестиційний потенціал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 352 с.

2. Григорак М.Ю. Глобальна логістика і перспективи розвитку повітряного транспорту / Ю. Григорак, О.Й. Косарев - // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. праць. - Вип.10. - 2008.

3. Новикова М.В., Михальченко І.Г. Організаційно-економічний механізм глобалізаційних процесів в авіаційній галузі. - Зб.наук.пр .: Формування ринкових відносин в Україні. - К., 2008, - Вип. 5 (84). - С. 124-130.

4. Ростислав Мараев “Шаг вперёд, два на месте (Серийное производство авиатехники в Украине сегодня) - Авиация и время

5. Виктор Беляев «Гражданская авиация на рубеже столетий» - Авиация и время.

6. Статистичний щорічник України за 2013 рік. Державна служба статистики України за ред. О.Г. Осауленка, - К., 2014, -534 с.

7. Косарєв О.Й., Рибак О.М. Безпека авіаційніх перевезень та технічне переоснащення авіапідпріємств. "Стратегічна панорама" №2, 2008, с. 104-115.

8. Соколи І., Олейникова О. Цивільна авіація України: тенденції, перспективи, пріоритети // Економіст. - 2007. - №5. - С. 28-30.

9. Новикова М.В., Решетило О.С. Перспективи та пріоритети економічного розвитку авіаційної галузі України у контексті глобального конкурентного середовища // Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми економіки та управління на залізничному транспорті». - К., 2008. - С. 396-399.

10. Прокопчук С. Конкуренція підвіщіть безпеку авіаційніх перевезень. "Урядовий кур'єр" від 2 жовтня 2008

11. Крок до європейськіх стандартів обслуговування та безпека пасажірів. "Урядовий кур'єр" від 4 серпня 2007

12. Новикова М.В. Сучасні тенденції діяльності авіаційної галузі України // Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№1(80).-С.163-167.

13. Підсумки діяльності авіаційної галузі України за 9 місяців 2014 року, Решетник Т.П. Державана авіаційна служба України Департамент фінансів та економіки

14. Міністерство економіки України.

15. Державний комітет статистики України

Размещено на Allbest.ru

...