Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності суб`єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності суб`єктів господарювання

1. Економічна сутність ліквідності та платоспроможності підприємства

ліквідність коефіцієнт платоспроможність заборгованість

Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійсненна. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів. Слід зауважити, що в складі поточних активів є такі їх елементи, які можна швидко продати, але зі значною знижкою в ціні. До таких елементів відносять виробничі запаси, при реалізації яких підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх облікової вартості.

У зв'язку з цим ліквідність необхідно розглядати: як час,необхідний для продажу активів; як суму, одержану від продажу активу.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно та повністю виконувати свої фінансові зобов'язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними показниками платоспроможності є: наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку; відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування йогом подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: прибуток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов'язань господарюючого суб'єкта.

Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність. Отже, ліквідність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність.

Взаємозв'язок між платоспроможністю та ліквідністю підприємства, ліквідність балансу і ліквідністю активів показано на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами. [6, с. 14]

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом. Зміст визначення полягає в тому, що якщо процеси виробництва і реалізації продукції відбуваються в нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції, буде достатньо для розрахунків з кредиторами, тобто розрахунків за поточними зобов'язаннями. Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є винятком збої в надходження грошових коштів від дебіторів, однак у будь-якому випадку ці кошти надійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.

Слід зазначити, що наведене визначення категорії «ліквідність підприємства» не єдине і в економічній літературі спостерігається багатоваріантність тлумачень цього терміна.

З метою уточнення його суті вважаємо за доцільне розглянути походження слова «ліквідність». У перекладі з грецької мови «liquidus» означає «рідкий,плинний». Якщо пригадати властивості будь-якої рідини, то однією з них є здатність останньої приймати форму того посуду, який вона наповнює, і миттєво змінювати цю форму при її переміщенні з одного посуду в інший.

У зв'язку з цим вважаємо, що найбільш точним є визначення, коли під ліквідність розуміють мобільність активів, їх спроможність (у разі потреби і за короткий термін часу) перетворюватися з натурально-речовинної форми в грошову.

Для розкриття поняття «ліквідність підприємства» необхідно враховувати ще одну характеристику рідини її плинність. Остання забезпечується тепловим рухом молекул, яке являє собою коливання біля положення рівноваги.

Виходячи з викладеного можна дати таке визначення: «ліквідність підприємства» - це мобільність підприємства, його спроможність(при виникненні будь-яких обставин ) за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел оперативно вишукувати резерви платіжних коштів, необхідних для погашення боргів, і постійно, на будь0який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами і строками перетворення активів у грошові кошти та обсягами і строками погашення зобов'язань.

Зазначені блоки схеми рівнозначні між собою, але разом з тим досягнення завдання другого блоку неможливе без реалізації завдань першого блоку, а третього - без наявності першого і другого, четвертого - без наявності першого і другого.

Отже, ліквідність активів є основою платоспроможності підприємства. Іншими словами - це засіб підтримання платоспроможності.

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими, поточний стан є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов'язаннями і змушене буде або порушити технологічний процес (наприклад, терміново придбати частину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпродати частину довгострокових активів.

При визначення рівня ліквідності недостатнім є лише порівняння величини поточних активів з величиною поточних активів. На практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквідності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість.

До неліквідів, як правило, відносять залежні виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, і готову продукцію, що не користується попитом, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів.

Неліквіди, тобто активи, які не можуть бути використані у технологічному процесі чи реалізовані (як товар) на ринку, а іноді й невиправдана дебіторська заборгованість, не відображується в балансі. Це означає, що активи, фактична цінність яких сумнівна,входять до їх загальної величини і використовується при розрахунках показників ліквідності, рівень якої не відповідає реально існуючому.

Хоча при складанні балансу активи, що потенційно не обіцяють доходу, мають бути списані на збитки, на практиці це здійснюється не завжди. Крім того, заздалегідь передбачити частку сумнівної дебіторської заборгованості дуже складно.

Разом з тим слід зазначити, що така ситуація має місце не завжди.

Невиправдане збільшення поточних активів на величину неліквідів відбувається лише в процесі здійснення зовнішнього фінансового аналізу, оскільки інформація про якісний склад оборотних засобів є недоступною.

Отже підводячи підсумок можна сказати, що наведені трактування понять «ліквідність» та «платоспроможність» дозволяють стверджувати, що їх не слід ототожнювати, оскільки кожне з них має власний економічний зміст. Також відсутність загальновизнаного універсального підходу до організації аналізу та методики розрахунку цих показників.

Тому нагальною задачею є розробка цілісності теоретичної концепції аналізу ліквідності і платоспроможності, яка б відповідала об'єктивній сутності даних явищ, забезпечувала отримання об'єктивної, багатогранної, точної та достовірної інформації про них та забезпечувала розробку і прийняття оптимальних управлінських рішень.

2. Інформаційне забезпечення аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства

Дослідження платоспроможності в науковій літературі має певні особливості, що обумовлено характером інформаційної бази підприємства та періодом оцінки.

Згідно інформаційного забезпечення виділяють статистичну та динамічну платоспроможність: Визначення статичної платоспроможності здійснюється на певну дату і є характеристикою здатності підприємства виконувати платіжні зобов'язання за рахунок реальних грошових коштів. В основі дослідження динамічної платоспроможності розглядають аналіз грошового обороту підприємства, тобто визначення та порівняння обсягів вхідного (надходження коштів) і вихідного (витрачання коштів) грошових потоків підприємства протягом певного періоду часу.

За періодом оцінки в науковій літературі виділено поточну ( фактичну) та перспективну платоспроможність [14, с. 276]:

Поточна (фактична) платоспроможність визначає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів для виконання розрахунків за поточною кредиторською заборгованістю на певну дату або впродовж періоду оцінки. Перспективна платоспроможність характеризує здатність підприємства здійснювати виконання платіжних зобов'язань у майбутньому періоді.

Основні методичні підходи до оцінки платоспроможності, в залежності від інформаційної бази та періоду аналізу приведено на рис.2.

Рис. 2. Методичні підходи до оцінки платоспроможності підприємства

Інша особливість аналізу платоспроможності та ліквідності полягає в тому, що його в літературних джерелах пропонують здійснювати за певними етапами, які не є обумовленими, здійснюються в різній послідовності і зводяться до вирішення конкретних завдань (табл. 1).

Більшість науковців аналіз платоспроможності підприємства здійснюють з використанням відносних показників ліквідності: коефіцієнта абсолютної ліквідності; коефіцієнта проміжної ліквідності та коефіцієнта загальної ліквідності.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівняння величин платіжних засобів (активів), які згруповані за рівнем ліквідності, з величинами зобов'язань (пасивів), які згруповані за терміновістю сплати.

Основною метою аналізу ліквідності балансу є оцінка можливостей підприємства здійснити розрахунки за зобов'язаннями власним майном у певний період часу.

Однак проблемним є відсутність в економічній літературі єдиного підходу до складу кожної з груп при групуванні активів за ступенем ліквідності та пасивів за термінами погашення. Зокрема виявлено розбіжності стосовно віднесення до певних груп активів необоротних активів, утримуваних для продажу та групи вибуття, а також щодо віднесення до певних груп пасивів зобов'язань пов'язаних із необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття.

В процесі формування груп з метою аналізу ліквідності балансу доцільно вносити зміни до їх складу з врахуванням економічного змісту господарських операцій. Зокрема у випадку списання необоротних активів їх слід відносити до складу важко ліквідних, а у випадку їх реалізації до складу повільно ліквідних.

Що стосується дебіторської заборгованості, яка за терміном виникнення становить 12 і більше місяців, вона не може вважатися повільно ліквідним активом. Тому при розрахунку показника проміжної ліквідності необхідно виконати аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення та оцінити реальність її перетворення на грошові кошти.

На основі оцінки змін у формі 1 Баланс (Звіт про фінансовий стан), які пов'язані із застосуванням НП(С)БО 1 можна вказати, що в процесі проведення зовнішнього аналізу у користувачів не має можливості реально оцінювати стан платіжної дисципліни підприємства, оскільки відображення дебіторської заборгованості здійснюється без виділення резерву сумнівних боргів; а в складі витрат майбутніх періодів можуть бути як поточні так і розраховані на тривалий час. З метою підвищення аналітичних можливостей інформаційної бази для проведення аналізу, особливо внутрішніми користувачами, доцільно більш широко використовувати дані фінансового обліку.

Розподіл активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення лежить в основі розроблених в науковій літературі [8, с. 425] критеріїв розподілу підприємств за рівнем платоспроможності, що дає можливість виконати узагальнену оцінку. Однак, використання цих критеріїв є обмеженим, внаслідок певних умовностей, які допускаються при розподілі активів та пасивів на групи, що впливає на об'єктивність проведених досліджень.

Оцінку ліквідності балансу ряд авторів [13, 14] пропонують проводити на основі узагальнюючого показника ліквідності, який відображає відношення суми всіх ліквідних активів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань, при умові врахування їх ліквідності. Сфера використання цього показника у порівнянні балансів ряду підприємств за певні звітні періоди, з метою вибору найбільш ліквідного балансу.

Автори Шморгун Н.П., Головко І.В. та інші при аналізі ліквідності балансу в складі системи показників оцінки платоспроможності підприємства, крім відносних передбачили використання абсолютного показника, тобто наявність власних (чистих) оборотних коштів (активів) або величина робочого (чистого) капіталу [12, с. 54., 14, с. 147]. Цей показник характеризує суму поточних активів, яка сформована за рахунок власного капіталу [12, с. 54] і набуває ще більш важливого значення для оцінки платоспроможності, в процесі його порівняння з аналогічним показником підприємств-конкурентів. Використання цього показника полягає в необхідності оцінки можливостей підприємства здійснювати нормальну фінансово-господарську діяльність у майбутньому.

Платоспроможність підприємства характеризується не тільки можливостями негайного погашення зобов'язань на момент проведення оцінки за рахунок грошових коштів, а також як здатність забезпечувати утворення грошових потоків, які за обсягом та термінами відповідають платіжним потребам підприємства. В зв'язку з цим методичний підхід, запропонований в [13], щодо оцінки платоспроможності підприємства включає найбільш широкий перелік показників порівняно з іншими авторами і, зокрема, передбачає оцінку платоспроможності на основі грошових потоків. До найбільш важливих показників, які використовують на цьому етапі аналізу можна віднести коефіцієнт достатності грошових коштів, який характеризує ступінь покриття платіжних потреб підприємства за рахунок грошових коштів, що є у розпорядженні підприємства. Зростання цього показника характеризує здатність підприємства генерувати грошові кошти для здійснення необхідних платежів. Важливим є оцінка синхронності надходження та витрат коштів, що дозволяє оцінити збалансованість в часі та за обсягом вхідних та вихідних грошових потоків. В зв'язку з цим, заслуговує уваги, запропонований науковцями підхід до оцінки поточної та перспективної платоспроможності на основі грошових потоків від операційної діяльності, з врахуванням стабільності та ритмічності діяльності підприємства [11].

Дослідження грошових потоків на нашу думку дає найбільш об'єктивну оцінку платоспроможності підприємства, оскільки дозволяє оцінити можливість постійно розраховуватися за зобов'язаннями на основі грошових коштів.

Отже саме методичний підхід, який базується на використання відносних показників ліквідності і набув найбільшого поширення при оцінці платоспроможності підприємства не забезпечує об'єктивної оцінки результатів дослідження. До напрямів вдосконалення оцінки платоспроможності підприємства можна віднести покращання аналітичних можливостей його інформаційної бази для проведення аналізу, шляхом використання облікових даних; розрахунок системи показників платоспроможності на основі грошових потоків підприємства; проведення оперативного аналізу платоспроможності. Подальшим напрямом дослідження є формування системи показників платоспроможності підприємства та обґрунтування їх нормативних значень на галузевому рівні.

3. Методика аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства

Під ліквідністю якогось активу розуміють спроможність його трансформуватися в кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вище ліквідність даного виду активів.

Ліквідність підприємства - це наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх для негайного погашення кредиторської заборгованості, яка цього потребує.

Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

а) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але не тотожні один одному. Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства (від ступеня ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності). У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі перспективи на майбутнє.

Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної їх групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов'язань.

Сам же аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщенні у порядку убування (зменшення), їх ліквідності із зобов'язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщенні у порядку зростання термінів.

Баланс вважають ліквідним, якщо виконують наступні умови:

> П1 A2> П2; А3> П3; А1А4 <П4

де, А1 - найбільш ліквідні активи - ряд. (220+230+240), форми № 1;

А2-середньо ліквідні активи - ряд. (150+160+170+180+190+200+210+ +250+270 до 1 року), форми № 1;

А3 - низько ліквідні активи - ряд. (100+110+120+130+140), форми№1

А4 - важко ліквідні активи - ряд. (080+270 понад 1 рік), форми № 1;

П1 - поточні зобов'язання за розрахунками - ряд. (620-500-510+430 до 1 року+630 до 1 року), форми № 1;

П2 - короткострокові кредити банків і позики -ряд.(500+510), форми № 1;

П3 - довгострокові зобов'язання - ряд. (480+430 понад 1 рік +630 понад 1 рік), форми № 1;

П4 - постійні пасиви - ряд. 380, форми № 1.

Виконання перших трьох умов свідчать про те, що поточні активи підприємства (А1+А2+А3) перевищують його зовнішні зобов'язання (П1+П2+П3), тобто воно має власний оборотний капітал, який при ефективному використанні забезпечує належну фінансову сталість.

З метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосувати загальний показник платоспроможності.

Алгоритм його розрахунку наступний:

Кл =(А1+0,5+А2+0,3А3)/(П1+0,5+П2+0,3П3)

Збільшення значення Кл свідчить про зміцнення платоспроможності підприємства та зрушення в бік покращення структури пасивів і активів.

Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. З ціє метою застосовують систему коефіцієнтів ліквідності, що розрізняють між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов'язань, наведено у таблиці 1.4.

Таблиця 2. Показники ліквідності та алгоритм їх розрахунку за балансом підприємства.

Кожен із зазначених коефіцієнтів має своє аналітичне призначення. Так, загальну оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної лікідності. В міжнародній аналітичній практиці він має ще назву - коефіцієнт покриття, поточної ліквідності та оптимальне значення, яке залежить від галузі діяльності. Це коефіцієнт універсальний, так як аналітиками застосовується не лише при оцінці рівню платоспроможності, але й, наприклад, діагностиці ймовірності банкрутства підприємства. Його оптимальне значення (2-2,5) свідчить, що оборотні активи повинні у двічі перевищувати розмір поточних зобов'язань підприємства. При значенні показника нижче за оптимальне суб'єкт господарювання вважається платоспроможним, але має ознаки фінансового ризику в оплаті боргів. Рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань (значення коефіцієнту > 1) є свідченням загрози для фінансової стабільності підприємства, так як воно має можливість розрахуватися лише з боргами, власного капіталу в обороті для продовження господарської діяльності не матиме. При значенні коефіцієнту < 1 підприємство визначається неплатоспроможним, оскільки не в змозі оплатити свої зобов'язання.

Коефіцієнт термінової ліквідності (швидкої ліквідності, проміжного покриття, миттєвої оцінки) допомогає оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов'язань у разі виникнення критичних обставин. Однак при оцінці рівню платоспроможності за вказаним показником слід врахувати «якість» складу оборотних активів, дебіторської заборгованості, реальність і терміновість її повернення на підприємство.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є свідченням достатності грошових коштів для негайного покриття зобов'язань. При цьому підприємство повинно погасити не менше 20 % короткострокових боргів, що є запорукою його платоспроможності. Однак більшість вітчизняних підприємств мають значення показника нижчі за оптимальні, але це не дає підстави робити висновок про неможливість розрахунків, так як усі кредитори одночасно не звертаються з вимогами про повернення боргів.

Інші, вище наведенні показники ліквідності, розраховуються аналітаки за потребою, оптимальних значень не мають, їх визначають індивідуально для кожного підприємства та свідчать про частку певного виду поточних активів у покритті зобов'язань.

Значення, динаміка коефіцієнтів платоспроможності цікавить, як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Зокрема:

1) Постачальників - коефіцієнт абсолютної ліквідності;

2) Банківські установи - коефіцієнт термінової ліквідності;

3) Покупців та акціонерів - коефіцієнт загальної ліквідності.

Тому робітникки фінансово - аналітичних служб повинні проводити оперативний, перспективний аналіз та оцінку фінансового становища підприємства, адже якщо не прийняти своєчасних антикризових заходів - підприємство має реальні шанси отримати статус банкрута.

Таким чином, розглянувши сутність понять «ліквідність» та «платоспроможність», його інформаційне забезпечення агалізу та методику розрахунку, визначили що, ліквідність підприємства - це здатність та швидкість перетворення оборотних активів у грошові кошти з метою погашення поточних зобов'язань як у міру надходження термінів їх сплати, так і прострочених боргів. З'ясовано, що платоспроможність - це здатність підприємства наявними в нього ресурсами своєчасно та в повному обсязі розрахуватися по своїм борговим зобов'язанням.

В роботі було розглянуто суть понять ліквідності та платоспроможності підприємства,його інформаційне забезпечення та сама методика аналізу ліквідності та платоспроможності на підприємстві.

Для проведення налізу ліквідності та платоспроможності ПАО «Центральний ГЗК» було обрано методику Подольської В.О.

Размещено на Allbest.ur