Сучасна просторова організація та перспективи розвитку господарства Миколаївської області

На території області мешкає більш як 100 нації та народностей. Переважну кількість населення складають українці - понад 81,9%, до 14,1% населення регіону - росіяни. В раді випадків досить компактно проживають молдовани, болгари та греки. Такий склад населення є сприятливим фактором для розвитку взаємовигідних зв'язків з багатьма державами світу, шляхом створення спільних підприємств та іншого співробітництва.

4. Господарство регіону

Провідне місце в структурі сільського господарства північних районів посідає зерно-бурякове рослинництво з розвинутим тваринництвом молочно-м'ясного напрямку, південних - зерно-олійницько-плодоовочеве з тваринництвом м'ясо-молочного напрямку. В сільських місцевості розташовані головним чином підприємства переробної, поліграфічної промисловості та будівельних матеріалів.

Промисловий потенціал області сконцентрований головним чином в п'яти містах обласного підпорядкування, питома вага яких в загальнообласних обсягах промислової продукції досягає майже 95%. Місто Миколаїв є центром машинобудування, в тому числі суднобудування, кольорової металургії, харчової та легкої промисловості області. В м. Южноукраїнськ розташована атомна станція, яка дає понад 20% промислової продукції області. Промислова спеціалізація м. Первомайськ визначається виробництвом дизелів та дизель-генераторів, сільськогосподарського обладнання, цукру, молочних консервів та швейних виробів. Місто Вознесенськ спеціалізується на виробництві шкір, харчової та швейної продукції, а м. Очаків - рибних консервів. Питома вага підприємств міст Первомайськ, Вознесенськ та Очаків в загальнообласних обсягах промислової продукції становить відповідно 1,8; 5,6 та 0,1%.

Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені значними запасами будівельних матеріалів. Республіканське значення мають родовища різнобарвних гранітів, що відзначаються широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями, з них виготовляються декоративно-оздоблювальні вироби. Розвідані запаси чотирьох родовищ гранітів досягають 20 млн. куб. метрів, що становить близько 10% запасів України.

З інших будівельних матеріалів домінують розвідані запаси будівельного каміння - понад 480 млн. куб. м (6,1% запасів України), матеріалу для виробництва буто-щебневої продукції. Запаси сировини для виробництва цементу - карбонатні та глинисті породи досягають 85 млн. тонн (3,5% запасів України).

Промислове значення мають також поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків та глини для виробництва вапна, цегли, шляхових матеріалів тощо. На території області розвідані поклади кобальто-нікелевих руд - понад 3 млн. тонн, що складає близько 7% запасів України, мінеральної води, лікувальної грязі тощо.

Сприятливими факторами економіко-географічного положення Миколаївської області є її близькість до великих промислових центрів Донецько-Придніпровського регіону та вихід до Чорного моря. Це посилює значення області в територіальному поділі праці, зумовлює розвиток портового господарства, морського транспорту республіканського та міжнародного значення, а також рекреаційного господарства.

Природні ресурси регіону, нароблений досвід зовнішньоекономічного співробітництва, наявність різноманітних форм власності відкривають широкі можливості для раціонального використання інвестицій закордонних партнерів.

Миколаївська область - це високорозвинутий, індустріальний регіон республіки і визначається потужною, багатогалузевою промисловістю, яка має дуже важливе значення в структурі народногосподарського комплексу України.

В загальнореспубліканському поділі праці на долю області припадає до 2,5% промислової продукції. Промислові підприємства області забезпечують до 40% обсягів продукції суднобудування України, понад 100% республіканського виробництва газових турбін, 80% обсягів глинозему - сировини для виробництва алюмінію тощо.

Провідна галузь - суднобудування представлена в обласному центрі великими державними підприємствами Державна акціонерна холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод", "Суднобудівний завод ім. 61 Комунара", ВАТ"Дамен Шіпярдс Океан", Суднобудівний завод "Лиман" та Миколаївська малотоннажна верф. Основною продукцією цих потужних підприємств - танкери, суховантажі, контейнеровози, рефрижератори, траулера, плаваючі готелі, катера тощо. До цієї ж галузі входять низка підприємств, які забезпечують виробництво судового обладнання.

Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" виготовляють багатопрофільні газотурбіні двигуни, які використовуються як для обладнання кораблів та суден, так і для транспортування природного газу та виробництва електроенергії.

ВАТ "Первомайський завод "Дизельмаш" є єдиним на Україні підприємством, що виробляє дизелі, дизель-генератори та дизельгазогенератори. Заводами-монополістами України являються акціонерні товариства "Миколаївський завод мастильного і фільтруючого обладнання", " Завод "Дормашина", який виробляє асфальтоукладальники, " Первомайський завод "Фрегат" - дощувальні машини тощо.

Крім суднобудівної галузі в області розміщені два крупних підприємства електронної промисловості, на яких створені унікальні потужності та сформовані висококваліфіковані кадри.

Питома вага продукції машинобудування і металообробки області становить 2,7% цієї галузі України і до 20% промислової продукції області.

Провідне місце в промисловому потенціалі області займає також кольорова металургія, яка представлена одним з найбільших в Європі підприємством алюмінієвої промисловості - АТ "Миколаївський глиноземний завод", потужністю 1 млн. тонн глинозему на рік. Близько 90% своєї продукції завод експортує в інші країни, а натомість підприємство отримує готовий алюміній.

Електроенергетична галузь регіону представлена п'ятьма підприємствами головним з яких є ВО "Південно-Українська АЕС". Атомна станція виробляє до 20 млрд. кВт. годин електроенергії, що втричі перевищує потреби області. Питома вага електроенергетичної галузі області досягає майже 4% виробництва електроенергії в Україні.

На базі розробки місцевих покладів будівельної сировини в області досить розвинута промисловість будівельних матеріалів. Вона представлена ВАТ "Югцемент" потужністю понад 1 млн. тонн цементу на рік, цегельними підприємствами загальною потужністю понад 49 млн. штук умовної цегли на рік, підприємствами залізобетонних виробів потужністю 195 тис куб. метрів на рік тощо. В північній частині області розміщені підприємства, які випускають щебінь та гранітні вироби.

Легка галузь представлена значними підприємствами швейної промисловості які виробляють чоловічий, жіночий та дитячий одяг (акціонерні товариства "Евіс", "Вікторія", "Санта Україна"), трикотажні та галантерейні вироби (АТ "Аура", "Ангела"), шкіряну сировину, шкіргалантерею та різноманітне взуття (АТ "Возко", "Ніккож" та "Ніко"). Ця галузь виробляє до 9% республіканських обсягів продукції легкої промисловості.

Одне з провідних місць в області займає розвинута харчосмакова галузь, доля продукції якої в республіканському виробництві становить більше 3%. На базі переробки сільськогосподарської сировини в області розвинута м'ясна промисловість, яка представлена акціонерними товариствами: "Вознесенська продовольча компанія", Варварівська птахофабрика, понад 50-ти міні-ковбасними цехами.

На території області розташовано провідне підприємство по переробці дарів моря - АТ " Снігурівський рибоконсервний комбінат" потужністю до 16 млн. умовних банок в рік.

Крім того, в регіоні є підприємства харчової промисловості споживчої кооперації - десятки ковбасних, консервних та рибопереробних цехів, також 450 міні-переробних цехів в господарствах і приватному секторі. Цими підприємствами виготовляється понад 500 найменувань продовольчих товарів.

Приймання та переробка молока здійснюються на 16 підприємствах, найбільш потужними з них є акціонерні товариства - "Лакталіс-Україна", Баштанській сир завод, Первомайський молочноконсервний комбінат, Вознесенський сирокомбінат та ТД "Доманівський". Потужність підприємств розрахована на випуск 30 тонн тваринного масла, 250 тонн продукції з незбираного молока та майже 100 тис. умовних банок молочних консервів на добу.

Виробництво борошна, хлібобулочних та макаронних виробів здійснюється на підприємствах виробничих об'єднань "Елеваторзернопром", хлібопекарної промисловості, макаронній фабриці та в численних приватних хлібопекарнях. Загальна потужність підприємств по виробництву борошна досягає 150 тис.

тонн на рік, хлібобулочних виробів - понад 300 тонн на зміну, макаронних виробів - до 10 тис. тонн на рік.

Потужності акціонерних підприємств "Гілея" та "Шелтон" дають змогу переробляти на добу до 10 тис. тонн цукрових буряків. В регіоні також є кондитерська фабрика, 10 харчосмакових фабрик, лікеро-горілчаний завод, найбільший пивзавод «Янтар», потужність якого 7,2 млн. дал. пива в рік, який випускає широкий асортимент безалкогольних и слабоградусних напоїв.

Провідне підприємство по виробництву вина, слабоалкогольних напоїв, соків, нектарів и напоїв на основі соків в упаковці тетра-пак АТ«Сандора» виробляє до 30 млн. пакетів на рік.

Винсовхоз «Зелений Гай» об'єднання «Садвинпром» виробляє широку номенклатуру вин із виноматеріалів власного виробництва, а також коньяку. Щорічно розливає 250-300 тис. дал. сухих, марочних и столових вин, а також є постачальником фруктів в широкому асортименті. Колективне сільськогосподарське підприємство «Ольвія» виробляє близько 400 дал. вина та понад 300 дал. виноматеріалів. АТ «Радсад» - підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні фруктів и винограду, виробництві виноматеріалів и вина. Виробнича потужність лінії розливу - 1млн. бут. в місяць. Крім цього, консервне виробництво області виробляє понад 260 муб. плодоовочевих консервів на рік.

Галузь хімічного виробництва представлена акціонерним товариством "Алиє паруса", яке має значні потужності для випуску різноманітної парфюмерно-косметичної продукції: мила туалетного и господарського із натуральної сировини. Виробляє понад 100 видів товарів: одеколони, духи, води туалетні, різноманітні креми для любих видів шкіри, засіб для догляду за волоссям, декоративну косметику, засіб до и після гоління.

На території області розміщена також ціла низка підприємств з переробки дарів моря з яких найпотужнішим з них є АТ "Очаківський рибоконсервний комбінат потужністю до 16 млн. умовних банок на рік.

Крім цього в регіоні налічується підприємства харчової промисловості споживчої кооперації - десятки ковбасних, консервних та рибопереробних цехів, а також 450 міні-переробних цехів в господарствах і приватному секторі. За рік на цих підприємствах виробляється більш як 500 найменувань продовольчих товарів.

Сільське господарство - друга за обсягами та перша по зайнятості трудових ресурсів галузь матеріального виробництва області. Площа сільгосподарських угідь області перевершує 2 млн. га, з яких майже 85% становить - рілля (понад 5% України), 13,7 - пасовища та сіножаті і 2% - плодово-ягідні насадження.

На одного мешканця області припадає майже 1,4 га ріллі, або в 2 рази більше ніж в середньому по Україні, а на одного працівника, зайнятого в сільському господарстві приходиться понад 11 га орної землі. Це один з найвищих показників в республіці. У господарствах області налічується до 200 тис. га зрошувальних земель.

Ці особливості Миколаївщини відкривають великі можливості для інвестицій у сільське господарство з метою застосування індустріальних технологій, потужної та високоефективної техніки.

Сільськогосподарське виробництво в області здійснюють колективні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства. Питома вага області в республіканському виробництві сільськогосподарської продукції досягає 3%.

Виробнича структура сільського господарства є рослинницько-тваринницька. Питома вага продукції рослинництва в загальному обсязі досягає 60%. Основними культурами рослинництва в області є зернові (озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза) під якими зайнято більш 40% посівних площ, технічні культури - соняшник та цукрові буряки, овочево-баштанні культури. Розвинуте садівництво та виноградарство.

В середньому за рік область виробляє до 2 млн. тонн зерна, більш як 230 тис. тонн соняшника, до 200 тис. тонн цукрових буряків, понад 200 тис. тонн овочів тощо. Частка області в загальнореспубліканському виробництві зерна досягає 5,7%.

Розвинуте рослинництво, в якому значну питому вагу займають кормові культури, є доброю базою для тваринництва, яке має м'ясо-молочний напрямок. До 30% великої рогатої худоби сконцентровано в особистих приватних господарствах населення, а свиней - понад 46%.

Капітальне будівництво в області здійснює 84 будівельно-монтажних організацій та до 675 малих підприємств на яких працює майже 6% населення, зайнятого в галузях народного господарства.

Найпотужнішими будівельними організаціями є компанія "Миколаївбудінвест", управління "Облавтошлях", акціонерні товариства "Південенергобуд", "Житлобуд-8", "Миколаївгазбуд", "Глиноземпромжитлобуд", "Мехколона N 9, "Мостозагін-73" та інші.

5. Соціальний розвиток регіону

В Миколаївській області функціонує потужна транспортна система, до складу якої входить залізничний, морський, річний, автомобільний, авіаційний та трубопровідний транспорт.

З давніх часів територія регіону була одним із важливих центрів міжнародних економічних і транспортних зв'язків, через який проходять залізничні, автомобільні і трубопровідний міжнародні коридори.

В Миколаївській області сконцентрувалися всі потенційно привабливі умови розвитку комплексного транспортного вузла:

· привабливе географічне положення регіону;

· могутня багатогалузева промисловість;

· розгалужена транспортна система;

· розвинене портове господарство, які обумовлюють її стратегічне значення для розвитку економіки України.

Автомобільний транспорт відіграє найважливішу роль у міжміських і обласних перевезеннях. За 2002 рік автомобільним транспортом перевезено 18,4 млн. тонн вантажів, що складає 83% від загальної суми вантажоперевезень по області.

Через область проходять такі міжнародні автомобільні транспортні коридори:

· Євроазіатський із проходженням по Україні: Одеса - Миколаїв - Херсон - Джанкой - Керч;

· ЧЕС із проходженням по Україні: Рені - Ізмаїл - Одеса - Миколаїв - Херсон - Мелітополь - Бердянськ - Маріуполь - Новоазовськ;

· Балтійське море - Чорне море з проходженням по Україні: Ягодин - Ковель - Луцьк - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Умань - порти Чорного моря.

Протяжність мережі автомобільних доріг загального користування складає 4810,2км, з них державного значення - 563 км. Протяжність доріг з твердим покриттям - 4786,2 км.

Через територію області проходять такі автомобільні шляхи державного значення:

· Київ - Одеса,

· Кіровоград - Платоново (на Кишинів через Любашівку) - М-13,

· Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на Таганрог) - М-14,

· Ульянівка - Миколаїв (через Вознесенськ) - М-23,

· Дніпропетровськ - Миколаїв (через Кривий Ріг) - Р-06,

· Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв - Р-16.

Розроблено техніко-економічне обґрунтування розбудови ЧЕС та Євроазіатського міжнародних автотранспортних коридорів, згідно з яким планується реконструювати Північно-східний обхід м. Миколаєва під параметри першої технічної категорії; побудувати наступну чергу обходу м. Миколаєва з мостовим переходом через річку Південний Буг за розробленим інвестиційним проектом “Будівництво мостового переходу через ріку Південний Буг у місті “Миколаєві”

Мета проекту - забезпечення будівництва мостового переходу на трасі транспортного коридору Західна Європа - Азія на півночі від міста Миколаєва.

Реалізація проекту дозволить збільшити пропускну здатність транспортної магістралі Ростов-на-Дону - Одеса, розвантажити наявні мости міста Миколаєва через річки Південний Буг та Інгул, покращити екологічну ситуацію в місті.

Залізничний транспорт. До складу залізничного транспорту входять локомотивне та вагонне депо, залізничні станції, підпорядковані Одеській залізниці, Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту. Експлуатаційна довжина магістралей залізничних колій загального користування складає 0,7 тис.км. Потужність залізничного вузла “Миколаїв” по переробці вантажів складає 800 вагонів за добу, у тому числі станція Кульбакіно цілодобово може здійснювати 20 повних операцій по переробці контейнерів.

Через область проходять такі міжнародні залізничні транспортні коридори:

· Євроазіатський із проходженням по Україні: Херсон - Миколаїв - Одеса;

· ЧЕС із проходженням по Україні: Рені - Ізмаїл - Одеса - Колосовка - з відгалуженням Колосівка - Миколаїв - Херсон - Чаплине - Бердянськ.

Трубопровідний транспорт області представлений Миколаївським Державним підприємством "Трансаміак", що здійснює транзит рідкого аміаку по території України. Довжина магістрального трубопроводу, що обслуговується підприємством, складає 444 км. Технічна можливість для транспортування рідкого аміаку - до 3 млн. тонн на рік.

Водний транспорт. Географічне положення області, наявність судноплавних артерій сприяють розвитку водного транспорту і становленню позиції Миколаєва в якості транзитного транспортного вузла.

Могутнім портовим містом не тільки області, а й України, є місто Миколаїв, де функціонують три морські й один річковий порти, які входять до єдиного Бузько-Дніпровського морського транспортного вузла (БДМТВ):

· Миколаївський морський торговельний порт;

· Дніпро-Бузький морський порт, створений в складі Миколаївського глиноземного заводу;

· Спеціалізований морський порт “Октябрьськ";

· Миколаївський річковий порт.

Миколаївський морський торговельний порт - один із найпотужніших портів області - з'єднується з Чорним морем Бузько-Днiпровським лиманським каналом протяжністю 44 милі. Допустима прохідна осадка судна - 9,5метрів, допустима довжина судна - 215 м, ширина - 30 м. Плавання по каналу суден довжиною понад 187 м здійснюється з буксирним забезпеченням. Навігація в порту триває цілорічно.

Розрахунковий вантажообіг порту - 9 млн. тонн на рік. В основному це експортно-імпортні вантажі в експорті - хімічні добрива, металоконструкції, труби, бавовна та ін., в імпорті - продовольчі товари.

В порту 14 причалів з довжиною причальної лінії 3,3 тис. погонних метрів. Вони мають залізничне сполучення, практично всі знаходяться безпосередньо біля складських приміщень, що значною мірою скорочує транспортування вантажів між судном і складом або на відкриті бетоновані майданчики (майже 23 тис. м2 критих та 197,3тис. м2 відкритих складів).

Порт має три сучасні виробничих перевантажувальних комплекси для переробки навалочних вантажів зерна, руди (два - в м.Миколаєві, третій - об'єднує портопункти Ожарськ і Очаків). Всі причали обладнані сучасними перевантажувальними механізмами: високопродуктивними портальними кранами вантажопідйомністю від 5 т до 40 т, авто і електронавантажувачами від 1,5 т до 25т, двома плавучими кранами вантажопідйомністю 100 т і 5т.

В порту розташований елеватор місткістю 60 тис. тонн зерна. Будується критий склад для калійних добрив на 20 тис. тонн.

Миколаївський річковий порт має в своєму складі вантажний район i пасажирський відділок, майстерні по ремонту флоту та устаткування, об'єкти соціального призначення.

Вантажний район порту займає територію площею близько 50 га, з них 15га - водна акваторія. З Бузько-Днiпровським лиманським каналом акваторія порту з'єднується підхідним каналом довжиною 800 м, глибиною 5,8 м.

Порт має 7 вантажних причалів довжиною 858 погонних метрів, 46,6тис. м2 обладнаних складських майданчиків; 729 м2 закритих складських приміщень, 13 - портальних та 7 - плавучих кранів тощо.

Для виконання місцевих перевезень вантажів, а також для обслуговування транзитного вантажообігу в порту є 13 буксирних суден, три самохідних i 31 несамохідне судно загальною вантажопідйомністю 29 тис. тонн та інша техніка для переробки вантажів.

Потужність порту по переробці вантажів складає 6 млн. тонн на рік, в т.ч. місцевих матеріалів - 3 млн. тонн на рік.

До складу пасажирського відділку входить річковий вокзал (площею 1966 м2, розрахований на 300 пасажирів) i 28 пасажирських причалів загальною довжиною 750 погонних метрів т а 9 пасажирських суден загальною місткістю 1794 чол.

Авіаційний транспорт представляє Обласне комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт Миколаїв” входить до числа великих аеропортів півдня України. У концепції розвитку єдиної транспортної системи України й області аеропорт Миколаїв планується зробити провідним міжнародним вантажо-пасажирським аеропортом півдня України, що працює за схемою “море - повітря - земля” на країни Прибалтики, Західної Європи, Середньої і Південно-Східної Азії. Розглядається можливість залучення іноземних інвестицій від фірми “Тurmex” (Об'єднані Арабські Емірати).

Наявність у м. Миколаєві великого навчального авіаційного центра і великого авіаремонтного заводу військово-повітряних сил дозволяє створити на їхній базі комплексний міжнародний центр військово-повітряних сил і цивільної авіації, та забезпечити ремонт цивільних літаків, що будуть прибувати через аеропорт Миколаїв.

Аеродром “Кульбакіно” - аеродром 1-го класу, розташований в двох кілометрах на схід від залізничного вокзалу м. Миколаєва.

Аеродром призначений для зберігання, обслуговування та виконання польотів повітряних суден вдень та вночі в простих та складних метеорологічних умовах.

Аеродром спроможний прийняти до 20-30 літаків, в залежності від типу, з максимальним приведеним навантаженням на умовну одноколісну опору 17000 кг або з льотною вагою 300 т.

На аеродромі наявні ємності для зберігання 7000 т авіаційного гасу та 3000т автомобільного бензину (ДП).

Аеродром “Кульбакіно” має великий потенціал по використанню його як потужного повітряно-транспортного терміналу.

По рівню телефонного зв'язку область знаходиться на достатньо високому рівні. Забезпеченість населення основними домашніми телефонами - одна із самих високих на Україні. На території області діє 485 переговорних пунктів, а в Миколаєві працює пункт колективного користування послугами зв'язку по телетайпу, телефаксу та телексу із виходом на міжнародну телефону мережу. Монтована ємність автоматичних телефонних станцій досягає 263 тис. номерів.

На території області функціонують обласні управління Національного та Ощадного банків України, головне відділення "Промінвестбанку" України, регіональне відділення Укрексімбанку, обласні дирекції банків "Україна", "Аваль", 52 філії та відділення інших комерційних банків, 12 товарних бірж, 10 страхових компаній, 79 аудиторських фірм.

Миколаївська область володіє значним експортним потенціалом. 334 підприємства, організації та фірми займаються експортом товарів та послуг та 262 - імпортними операціями. Підприємства регіону підтримують ділові стосунки з партнерами 111 країн світу. Загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту складає понад 919,6 млн. дол. США з позитивним сальдо - 301,2 млн. дол. США.

Головними підприємствами-експортерами в області є АТ "Миколаївський глиноземний завод", та підприємства суднобудівної галузі. В структурі експорту найбільшу питому вагу мають глинозем - сировина для виробництва алюмінію, суда, електричне і механічне обладнання, машини и механізми, шкіряна сировина, зернові культури. Імпортуються в основному руди, механічне та електричне обладнання, нафтопродукти, нікелеві вироби.

На території області розташовано 4 митних пунктів в морських та річному портах та митний пункт міжнародного аеропорту "Миколаїв".

Вигідне географічне розташування області, існуючий виробничий та зовнішньоекономічний досвід праці, різноманітні форми власності, дозволяє раціонально використовувати інвестиції закордонних партнерів, сприяють подальшому розвитку ділових відносин на базі створення спільних виробництв, реалізації інших видів зовнішньоекономічного співробітництва.

В області сконцентровано значний науковий та культурний потенціал. Нині функціонує 30 вищих навчальних закладів, з них 15 вищих заклади 3-4 рівнів акредитації, у тому числі Український державний морський технічний університет, аграрна академія, державний педагогічний університет, державний гуманітарний університет ім. Петра Могили та 11 філій і факультетів Київського Слов'янського університету, юридичного інституту Одеського державного університету, Київського державного інституту культури та інші. Науковою діяльністю займаються 75 докторів наук, 705 кандидатів наук, з яких 28 чоловік мають вчене звання академіка, 2 - члена-кореспондента, 48 - професорів.

Наукові сили та кошти зосереджені, головним чином, в пріоритетних галузях - в промисловому та агропромисловому комплексах.

Науково-технічною діяльністю займаються 35 організацій та підприємств. Ці заклади забезпечують в значній мірі функціонування промислових підприємств та всього господарського комплексу області. Науково-технічною діяльністю займається понад 3,5 тис. чол., з яких 81 чоловік мають наукову ступень, у тому числі 8 чоловік - доктора наук.

В області функціонує 3 професійних театрів, обласний будинок культури, обласна філармонія 495 закладів культури клубного типу, 199 стаціонарних кіноустановок та 506 державних бібліотек в яких налічується понад 10 млн. примірників книжок та журналів. Підготовка митців ведеться в філії Київського державного інституту культури та в 49 дитячих музичних і мистецьких школах. В області працюють понад 164 державних та громадських музеїв з яких найвизначнішими є обласний краєзнавчий музей та художній музей ім. В.В.Верещагіна, музей історії суднобудування та флоту в Миколаєві, музеї ім. російського військового діяча О. В. Суворова, художника Р.Г. Судковського в Очакові та художній музей Є.А.Кібріка в Вознесенську тощо.

На території області знайдені стоянки доби палеоліту, мезоліту та неоліту, поселення трипільської культури та кіммерійців, скіфських часів. Серед визначних пам'яток грецьких поселень - відомий заповідник "Ольвія" - залишки найбільшого в північному Причорномор'ї античного міста-держави, яке було засновано ще в VI ст. до нашої ери. Трапляються сліди поселень ранніх слов'янських племен. З кінця XV століття історія краю тісно пов'язана з історією запорізького козацтва, яке стало форпостом боротьби з Кримським ханством та Оттоманською імперією.

В області зареєстровано понад 5000 пам'яток історії, культури та архітектури, 400 меморіальних дошок, пам'ятники Т.Г.Шевченку, О.С.Пушкіну в Миколаєві, О.В.Суворову і Р.Г. Судковському в Очакові, будинок обсерваторії в Миколаєві тощо. Є майже 1000 пам'ятків бойових дій в роки громадянської та вітчизняної війни.

В області функціонує 487 постійних дошкільних закладів, в яких виховується понад 29,0 тис. дітей та 583 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 8 ліцеїв та гімназій, в яких навчається 189,5 тис. учнів.

Система професійно-технічної освіти представлена 28 учбовими закладами, які ведуть підготовку 15,3 тис. учнів по 129 професіях.

Понад 28,5 тис. чоловік набувають освіту в 15 вищих навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації та в 17 закладах 1-2 рівнів акредитації

Лікувально-профілактичну допомогу населенню області надають 4,6 тис. лікарів усіх спеціальностей та 9,8 тис. середнього медичного персоналу. В регіоні функціонує 85 лікарняних закладів на 11,7 тис. лікарняних ліжок та 190 амбулаторно-поліклінічних закладів потужність яких досягає майже 20,1 тис. відвідувань за зміну.

Житловий фонд області налічує 26,17 млн. м2 загальної площі, що в середньому на одного жителя області становить 20,9 кв. метра (по Україні 21,0 м2).

В області функціонує 41 готель одноразовою місткістю понад 2 тис. ліжко - місць, в тому числі в обласному центрі - 11 готелів на 1,0 тис. місць.

Природно-заповідний фонд Миколаївської області включає біосферні та природні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальною площею понад 5,5 тис. гектарів, або 2,2% території області.

Площа об'єктів природно-заповідного фонду має тенденцію на збільшення складає 55268,4га, постійно ведеться робота по впорядкуванню цих земель. Сприятливі передумови для збільшення площі земель з природними ландшафтами, що склалися у процесі реформування економічних відносин у землекористуванні, забезпечуються наданням переваги відновленню природних ландшафтів як найбільш доцільному виду використання земель, що вибувають із сільськогосподарського, промислового використання, тощо.

На землях природно-заповідного фонду області створені та функціонують три регіональних ландшафтних парка з загальною площею - 32352,4га, з яких: «Кінбурська коса» -17890,2га, «Гранітно-степове Побужжя» - 6266,8га, «Тилигульский» - 8195,4га, в 2002 році було створено регіональний ландшафтний парк «Приінгульский» з площею 3152,7га. Всього площа чотирьох парків складає 35505,1га.

В даний час розглядається питання розширення площі регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», відомого своїми унікальними для степової зони півдня України каньйоноподібними долинами, скельними відслоєннями, також чисельністю представників ендемічної флори і фауни, історичними пам'ятками.

У найближчій перспективі Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екомережі» передбачено створення на базі двох регіональних ландшафтних парків області національних природних парків - «Гранітно-степове Побужжя» і «Кінбурнська коса».

Сприятливі природно-кліматичні умови, значні рекреаційні ресурси області сприяють подальшому розвитку санаторно-курортної галузі. Регіон характеризується тривалим теплим періодом з середньодобовою температурою повітря на узбережжі моря вище 15 градусів.

Основними природними рекреаційними ресурсами області є морські піщані пляжі, протяжністю більш як 70 км, живописні ландшафти берегів Південного Бугу та багаточисленних водосховищ, джерела мінеральної води з затвердженими експлуатаційними запасами до 1,0 тис. м³, запаси лікувальних грязів, особливо Тилигульського та Бейкушського лиманів з геологічними запасами понад 2 млн. м3. Як рекреаційне джерело в області використовується понад 11 тис. га лісних масивів, у тому числі 4 тис. га зелених зон навкруги міст. В області нараховується понад 120 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, 0регіональні ландшафтні парки «Кінбурська коса» та «Гранітно-степове Побужжя», частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 42 пам'ятки природи, біля 19 парків тощо. Миколаївський зоопарк є один з найкрасивіших в Україні.

На території області функціонує 7 лікувальних санаторіїв та пансіонатів на 1,9 тис. місць, 111 санаторіїв та закладів відпочинку на 21,3 тис. місць, 9 санаторіїв - профілакторіїв, 14 будинків і пансіонатів відпочинку на 5,3 тис. місць та 81 бази відпочинку на 13,2 тис. місць. Заклади відпочинку розташовані, головним чином, у курортних зонах Коблево, Очакова і Миколаєва на узбережжі Чорного моря та його лиманів.

13 липня 2000 року прийнятий Закон України «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв».

Спеціальна економічна зона «Миколаїв» загальною площею 860га, у тому числі 113 га акваторії ріки Південний Буг, створена в межах земельних ділянок, на яких розташовані суднобудівні підприємства м.Миколаєва: державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод», відкрите акціонерне товариство «Дамен Шіпярдс Океан», державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 комунара", а також прилегла до заводу територія земель Миколаївської міської ради.

Специфічною рисою СЕЗ «Миколаїв» є можливість використання суб'єктами СЕЗ наявних виробничих потужностей і елементів інфраструктури суднобудівного комплексу для потреб власної діяльності на умовах господарських договорів, що звільняє суб'єкта-інвестора від необхідності будівництва і прискорює розгортання його виробництва.

До послуг інвесторів пропонуються численні обладнані складські приміщення загальною площею до 264 тис. м², цехові приміщення площею 2 тис. м² з побутовими та адміністративними будинками, обладнаними кранами і залізничними коліями, причальними лініями загальною довжиною 3938 м та іншими засобами.

Площі, відведені законом під СЕЗ, розташовані на периферії районів розселення, мають вихід до узбережжя Дніпро-Бузького лиману, з'єднані судноплавним каналом. Усі території також з'єднані з транспортно-комунікаційною мережею міста і області.

Згідно статі 6 Закону «Про СЕЗ «Миколаїв» суб'єкти СЕЗ можуть реалізовувати інвестиційні проекти, вартість яких має бути не менше:

500 тис. доларів США - у харчовій промисловості та промисловості з переробки сільськогосподарської продукції;

700 тис. доларів США - у будівництві, енергетиці, сфері транспорту;

1 млн. доларів США - у машинобудуванні та приладобудуванні;

3 млн. доларів США - на підприємствах суднобудівної промисловості.

6. Прогноз розвитку регіону

Ключовими проблемами, що потребують поетапного розв'язання на даному етапі є наступні:

1) забруднення водних ресурсів;

2) нестача питної води;

3) ерозія ґрунтів;

4) надмірна кількість відходів;

5) критична демографічна ситуація;

6) через географічні особливості розташування потерпає область і від отруйних павуків каракуртів.

Дуже серйозна проблема - стан води в ріці Інгулець, котра є важливим джерелом водопостачання області. З неї беруть воду жителі м. Снігурівки та сіл, розташованих вздовж русла річки, її водою заповнюється Жовтневе водосховище Миколаєва, котре як резервна водойма прісної води. В Інгулець уже багато років скидають високо мінералізовані шахтні води найбільшого гірничо-переробного промислового комплексу України - Крив баса. Ці стоки містять дуже велику кількість солей, фенолів, важких металів, хлороогранічних сполук, а їх бактеріальне забруднення більш ніж у 20 разів перевищує норму, що є причиною найвищого в Україні рівня захворюваності жителів Снігурівського района вірусним гепатитом А. Під час відключення водогону Дніпро-Миколаїв у листопаді 2001 року жителі обласного центру теж відчули запах і смак води з Інгулця.

Не менш серйозним джерелом забруднення водойм є поверхневі стоки. Разом із дощовими та талими, паводковими водами до рік та лиманів потрапляють отрутохімікати і добрива з полів, нафтопродукти і багато іншого.

Усе це веде до того, що вода в Миколаївських річках забруднена нафтопродуктами в 3-6 разів більше за норму, перевищені також норми вмісту в ній фенолів, нітратів, амонійного азоту, фосфору.

Отож, якщо найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, то скоро Миколаївські річки, лимани, та й навіть Чорне море перетворяться у звичайний колектор стічних вод.

З усіх природних компонентів найбільшому забрудненню піддається ґрунт. Одне з найважливіших завдань в охороні земель - захист їх від забруднення і псування. Тривале екстенсивне використання землі, велика кількість орних площ вплив водної та вітрової ерозії, незбалансоване внесення добрив, недотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур стали причиною деградації майже всього ґрунту області. За даними агроекологічних досліджень, рівень хімічного забруднення ґрунтів важкими металами, пестицидами тощо невеликий і не перевищує норми. Зате дослідження продукції сільського господарства, проведені обласною санепідемстанцією, показують, що вміст у ній нітратів нерідко перевищує допустимі норми. Хоча поки що загрози для здоров'я населення немає, однак тривале накопичення нітратів у ґрунтах, на яких вирощують продукти харчування, може призвести до небажаного впливу на живі організми, у тому числі на людей.