Характеристика економіки країн (Сполучені Штати Америки, Німеччина)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство Освіти і науки України

Хмельницький національний університет

«Міжнародна економіка»

Характеристика економіки країн (Сполучені Штати Америки, Німеччина)

Виконав: ст. гр. ФКс-15-1

Задворний О.О.

Перевірив: Танасієнко Н. П

Хмельницький 2016

1. Характеристика економіки США

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу країни:

Площа - 9,4 млн км2.

Населення - 261 млн чоловік.

Столиця - Вашингтон.

За державним устроєм США -- федеративна республіка, до складу якої входить 50 штатів і федеральний (столичний) округ Колумбія. США - найбільша за своїм економічним, політичним і військовим потенціалом країна світу. При 5 % населення на її частку припадає близько 1/4 світового виробництва і споживання товарів та послуг. Країна веде першість за рівнем продуктивності праці, розвитком науки і наукоємних виробництв, в освоєнні космосу, а також у воєнному виробництві. З-поміж транснаціональних корпорацій світу - 2/5 американські. Через них США здійснюють вплив на економіку і політику інших країн. США є вирішальною силою НАТО. Перетворення США на наймогутнішу країну світу є наслідком поєднання дуже сприятливих природних, соціально-економічних умов і політичних обставин.

Частина величезної території США знаходиться в екстремальних умовах і зазнає стихійної шкоди - землетрусів, ураганів, повеней, посухи, заморозків. Діяльність людини утруднена в пустелях і високогір'ях Заходу і особливо на Алясці, частина якої розташована за Полярним колом. Проте в цілому, природа країни сприятлива, а природні ресурси дуже великі. Корисні копалини США різноманітні, а родовища вигідно розміщені. Це стосується і паливно-енергетичної сировини, і руд металів, і нерудних матеріалів. Величезними е земельні ресурси. Майже 1/2 площі використовується для потреб сільського господарства.

Так цікавим фактом є те що США займає перше місце серед запасів кам'яного і бурого вугілля в світі. Прогнозна забезпеченість запасами становить 252 роки. Україні знаходиться на 8 місці.

Демографічний потенціал:

За кількістю населення США посідають третє місце в світі після Китаю й Індії. Демографічна ситуація тут аналогічна іншим індустріально розвинутим країнам. У формуванні населення виняткова роль належить міграціям. З початку XIX ст. сюди переселилися з інших країн 60 млн чоловік. У наш час, незважаючи на різні обмеження, щорічний притік населення становить 600-800 тис. чоловік. За рахунок мігрантів США поповнюють свої людські ресурси дешевою робочою силою, а також спеціалістами високої кваліфікації. Імміграція розглядається як позитивне явище, що урізноманітнює можливості країни.

Пересічна густота населення США - 27 чол. на 1 км2. Дуже слабо заселені Аляска і Гірські штати, мало жителів на Великих рівнинах. Найвища густота характерна для районів скупчення міст. Це Атлантичне узбережжя Півночі, Приозер'я, окремі ареали Мексиканського і Тихоокеанського узбережжя. Внаслідок зростання великих міст і злиття їх між собою утворилися величезні міські зони - мегалополіси, Найбільшим є БосВаш (Бостон - Вашингтон) на Атлантичному узбережжі. Він простягся на 800 км і об'єднує понад чотири десятки великих міст із загальною кількістю населення 45 млн чоловік і пересічною густотою - 450 чол. на 1 км2.

Етнічний склад населення США строкатий. Початковими його елементами були аборигени-індіанці, європейські іммігранти (англійці, ірландці, німці, скандинави) і негри-раби з Африки. З-поміж європейців найбільше було вихідців з Британських островів, що забезпечило зверхність англійської мови і культури. З кінця XIX ст. серед іммігранти стали переважати вихідці з Південної і Східної Європи (італійці, греки, чехи, поляки, росіяни, українці), а нині - вихідці з Латинської Америки та Азії. Нові переселенці помітно відрізнялися своєю мовою і культурою від попередніх. Вони селилися компактними групами і тільки в містах, у яких до певної міри зберігали свою етнічну відокремленість. Іммігранти-українці переселялися в Новий Світ у пошуках кращої долі або з політичних причин. Спочатку це були селяни, робітники. Після Другої світової війни значною стала також частка інтелігенції. На відміну від Канади українці в СІЛА зразу ж осідали в містах. Нині кількість громадян СІЛА українського походження становить, за різними оцінками від 0,5 до 1 млн чоловік.

Загальна характеристика економіки країни:

США посідають перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, мають найбільше у світі високоефективне сільське господарство. Майже половина світового експорту зерна припадає на Сполучені Штати Америки.

Економічну модель США можна розділити на дві групи: традиційні та формують новий вигляд економіки.

До першої групи відносять риси, здавна притаманні американської економічної моделі: всіляке заохочення американським суспільством і державою підприємницької активності, сприятливий підприємницький клімат, громадська установка на досягнення успіху для кожної людини, незалежно від його походження та соціального статусу.

Відносно низький рівень перерозподілу ВВП через державний бюджет (менше 17-18% через федеральний і близько 30% через консолідований бюджет, тобто набагато менше, ніж у більшості інших розвинених країн).

Відносно низький питома вага держави у виробленому ВВП (близько 12%). Державна власність представлена лише в атомній енергетиці, у виробничій інфраструктурі (мости, дороги, трубопроводи), в освіті та охороні здоров'я.

Більш обмежене, ніж у багатьох інших розвинених країнах, але дуже ефективне державне втручання в економіку.

Висока трудова мораль, багато в чому заснована на протестантській етиці, працьовитість і віра більшості громадян у власні сили.

Дані характеристики є основою американської ліберальної економічної моделі. Але в останні десятиліття великого значення набувають нові риси економічної моделі, пов'язані з розвитком науково-технічної революції. Зокрема, одна з найважливіших особливостей сучасного економічного розвитку США - орієнтація на гнучке, диверсифіковане і дрібносерійне виробництво, здатність адаптуватися до швидко змінюваних потреб економіки і населення. Це досягається за рахунок використання і в матеріальному виробництві, і в сфері послуг новітніх технологій, заснованих на мікропроцесорах, мікроелектроніці, програмованої автоматизації та біоінженерії.

Ще одна принципова риса, що характеризує стан американської економіки, - підвищення рівня її науко ємності. Він визначається, з одного боку, загальним збільшенням витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР), вдосконаленням їх структури та кадрового забезпечення, а з іншого - становленням і виділенням групи галузей економіки, виробничі результати яких надзвичайно сильно залежать від витрат на НДДКР.

Якісно новою рисою зрушень у суспільному виробництві США на початку ХХІ ст. стала роль сформувалася всеосяжної інформаційної інфраструктури. Її принципова значення полягає в тому, що вона стала найважливішим і необхідним елементом всієї виробничої інфраструктури. Без неї ефективне функціонування економіки та суспільства в даний час неможливо.

В основі інформаційної інфраструктури лежить створення комплексної індустрії обробки інформації на базі новітньої електронної техніки і засобів зв'язку. На частку США на початку ХХІ ст. припадало понад 40% всіх працюючих у світі комп'ютерів.

Ще одна дуже важлива особливість економічного розвитку США і їх економічної моделі - роль і масштаби сфери послуг, що не мають аналогів в інших розвинених країнах. Значення сфери послуг, однак, аж ніяк не вичерпується зростанням її частки у ВВП і концентрацією в ній ресурсів і капіталу.

Сучасна економічна модель зазнає істотні зміни, пов'язані з відносинами власності. Ключовою рисою домінуючого приватного сектора господарства є еволюція структури виробничого капіталу. На початку ХХІ ст. близько 90% усіх доходів в економіці створювалося в корпоративному секторі господарства, частка якого у створенні ВВП в порівнянні з 1970 р. зросла на 20 процентних пунктів. Таким чином, корпоративна приватна власність стала в США переважною в порівнянні з іншими формами приватної власності (партнерство, індивідуальна приватна власність) і проявила себе як найбільш ефективна з точки зору залучення додаткових капіталовкладень, можливостей використання новітніх управлінських методів, підвищення продуктивності праці та вдосконалення трудових відносин. Набули поширення і зайняли свою нішу на ринку і нові форми приватної власності: компанії, що належать інвесторам (понад 80% акціонерного капіталу корпоративного сектора країни) або працівникам (8%); компанії, що належать споживачам, а також неприбуткові організації (разом - решту 12% акціонерного капіталу).

Відчутні зміни відбулися у функціонуванні товарних ринків і в динаміці економічного циклу. Розповсюдження інформаційних технологій революціонізувало, наприклад, всю систему управління матеріальними запасами: ці технології дозволяють уникати пере накопичення запасів і таким чином зменшують матеріальну основу пере накопичення виробничого капіталу в цілому. Як наслідок, зазнав зміни економічний цикл, що, безсумнівно, призвело до принципових зрушень у всьому механізмі відтворення. У останні 50 років економічні спади стали набагато менш хворобливими для американської економіки.

Агропромисловий комплекс США:

Сільське господарство США відрізняється високим рівнем розвитку, великими обсягами і різноманітністю продукції, яка становить приблизно 1/4 загальносвітової. У тому числі США виробляють понад 2/5 світової продукції сої та кукурудзи, до 1/3 фуражного зерна, сорго, м'яса птиці і сиру, близько 1/5 бавовни, цитрусових і яловичини, 1/7 коров'ячого молока і яєць, 1/10 вершкового масла, свинини, свіжих фруктів. Формування агропромислового комплексу почалося в США ще до Другої світової війни, а завершилося в повоєнні десятиліття. США - перша країна західного світу, в якій в таких великих масштабах відбулося зрощення сільського господарства з промисловістю та іншими галузями, що призвело до утворення АПК, системи агробізнесу. Наприкінці 1990-х рр.. в системі АПК було зайнято 18% економічно активного населення країни, а продукції він давав на 1 трлн дол. Однак про високий рівень його розвитку в США говорить не тільки це, але й показники, що характеризують структуру АПК. Ще з кінця XIX в. і особливо в першій половині XX в. генеральним напрямом змін у галузевій структурі АПК стало збільшення частки несільськогосподарських I і III сфер АПК при відповідному зменшенні II (сільськогосподарської) сфери. До початку 1990-х рр.. частка I і III сфер в загальній вартості продукції АПК перевищила вже 4/5. Ця тенденція пояснюється закономірностями розвитку всієї економіки США, поглибленням суспільного і територіального поділу праці, перерозподілом функцій між трьома сферами АПК, яке ми далі розглянемо. До I сфери АПК належить створення предметів і засобів виробництва для сільського господарства - машин, хімікатів, насіння і т. д. На початку 1990-х рр.. на цю сферу припадало 13% зайнятих в АПК США і 14% вартості його продукції. США першими серед економічно розвинених країн перейшли до машинної стадії розвитку сільського господарства. Механізація - передусім тракторизації-цій галузі почалася ще в 1930-х рр.. На початку XXI в. в ній працювало 4,7 млн. тракторів (середня потужність реалізованих на американському ринку тракторів - 75 кВт), 3,4 млн. вантажних автомобілів, 660 тис. зернових комбайнів. Отже, на одного постійного працівника цієї галузі припадало по 1,3 трактора і по 1 вантажного автомобілю. Поставками машин для сільського господарства в США займаються більше 1,5 тис. компаній, але основну частину цих поставок забезпечує невелике число великих фірм. Хімізація сільського господарства США в широких масштабах почалася в 1950-х рр.. У наш час ця галузь щорічно отримує приблизно 20 млн. т. мінеральних добрив. До складу I сфери входить також комбікормова промисловість. У США 10 тис. комбікормових заводів, які постачають складні кормові суміші та мінерально-вітамінні добавки. Словом, галузі I сфери забезпечують сільське господарство США всіма основними елементами його матеріально-технічної бази. Вони також концентрують більше 1/2 всіх наукових досліджень в області сільського господарства, надання значної частини різноманітних інформаційно-консультативних послуг. Останнім часом в сільському господарстві США все ширше застосовується автоматизація. Можна говорити також про початок переходу АПК до більш високої біотехнологічної стадії. Вже в 2001 р. площі, засіваються генетично модифікованими культурами, зросли майже до 40 млн. га. Більше половини вирощуваної в США сої і майже чверть кукурудзи вирощуються саме таким способом. Що ж до зернових, то застосування методів генної інженерії в деяких випадках забезпечує підвищення їх врожайності на 40-60%. Настільки ж швидкими темпами зростає в США застосування гормональних добавок у тваринництві. До II сфері АПК відноситься саме виробництво сільськогосподарських продуктів, або власне сільське господарство. Про частку цієї сфери можна судити за наступними показниками. У 2005 р. у сільському господарстві і суміжних з ним галузях було зайнято близько 2% економічно активного населення країни. У структурі самого АПК по зайнятості та по валової продукції частка II сфери становила відповідно 16 і 12%. До 2007 р. частка сільського господарства у ВВП знизилася до 1%. Однак таке скорочення частки зовсім не означає зменшення виробництва. Досить сказати, що з 1950 р. до початку 1990-х рр.. обсяг продукції сільського господарства США виріс в 1,8 рази, а продуктивність праці в ньому зросла в б раз. Одночасно дещо змінилися структурні пропорції сільського господарства, в якому традиційно домінувало тваринництво. Починаючи з середини 1970-х рр.., Коли під час світової продовольчої кризи ціни на рослинницьку продукцію і особливо на зерно помітно піднялися, рослинництво США, значною мірою орієнтоване на експорт, стало розвиватися швидше. У результаті співвідношення між рослинництвом і тваринництвом вирівняти або навіть намітився деякий перевага рослинництва. Але при цьому не можна забувати, що більше 2/3 усього виробленого в країні зерна згодовується худобі і 1/2 її території використовується для вирощування кормового зерна і в якості пасовищних угідь. Важливим синтетичним показником успіхів сільського господарства США можуть служити такі дані. У 1900 р. одна людина, зайнятий у сільському господарстві, забезпечував продовольством 4 несільськогосподарських споживачів, в 1935 р. - 10, в 1950 р. - 27, в 1970 р. - вже 73, а в 1995 р. - 129 споживачів. Основний тип сільськогосподарського підприємства США - капіталістична ферма, що виробляє основну частину продукції на продаж. Переважають сімейні ферми, які складають більше 90% від загального числа сільськогосподарських підприємств і виробляють майже 93% валової продукції галузі. Велика частина таких сімейних ферм припадає на індивідуальні ферми, хоча поряд з ними є також сімейні корпорації і партнерства. Інша частина продукції виробляється несімейними акціонерними компаніями. Як правило, кожна сімейна ферма укладає контракт з тією або іншою компанією в системі агробізнесу. Компанія постачає ферму машинами, добривами, насінням, забезпечує науково-методичні консультації. Але вона ж вказує фермеру точні терміни здачі продукції, її розміри і якість. Запізнення з термінами поставок або невиконання завдань по якості загрожує йому розривом контракту і повним руйнуванням.

Грошово-кредитна система країни:

Грошова одиниця - долар США

Державні грошові знаки - монети і паперові гроші. Відповідно до Федерального закону тільки Міністерство фінансів США і ФРС можуть випускати валюту США. Міністерство фінансів карбує монети, а ФРС разом з Міністерством фінансів випускають кожний окремий тип паперових грошей відповідно купюри США.

Монети випускаються в кількох номіналах відповідно до їх вартістю:

- «пенніВ», або один цент - одна сота долара;

- «нікельВ», або п'ять центів - п'ять сотих долара;

- «даймВ», або 10 центів - десять сотих долара;

- «чверткаВ», або 25 центів - четверта частина долара;

- монета в 50 центів, або півдолара

- монета в 1 долар.

Паперові гроші, які друкуються в США, складаються майже виключно з купюр ФРС, які випускають 12 регіональних резервних банків ФРС. Ці купюри друкуються номіналом 1,2,5,10,20,50 і 100 доларів. До 1946 р. випускалися купюри вартістю 500, 1000, 5000 і 100000 дол (за межами США їх вже не приймають як платіжний засіб).

Міністерство США випускає сьогодні лише один вид купюр - купюри вартістю 100 доларів. Як на купюрах Сполучених Штатів, так і на купюрах ФРС містяться надруковані п ідписи міністра фінансів та скарбника США.

США вводять в обіг паперові гроші з новими елементами захисту. Не так давно введені нові банкноти номіналом 50 дол. Як і 100-доларові банкноти, введені в 1996 р., нові 50-доларові купюри поступово витісняють купюри старого зразка, які будуть надходити від депозитарних установ до ФРС, де й будуть замінюватися на нові.

Грошова маса складається також з депозитів чекових рахунків. Фактично майже три чверті всіх платежів у США здійснюються чеками. Створення системи сучасного державного регулювання грошово-кредитних відносин США почалося з прийняттям Конгресом США в 1913 р. закону про створення Федеральної резервної системи (ФРС). З цього часу ФРС стала головним органом держави з проведення грошово-кредитної політики.

ФРС контролює процес створення грошей за допомогою резервних вимог.

Зв'язки країни з Україною:

Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991. Дипломатичні відносини встановлені 3 січня 1992. З часу відновлення незалежності України США надають практичне сприяння її утвердженню як сучасної демократичної та економічно розвиненої європейської держави.

Спільною заявою президентів України і США від 4 квітня 2005 р. започатковано стратегічний формат двосторонніх відносин. Згодом його було закріплено в Хартії про стратегічне партнерство (грудень 2008 р.).

Розвиток стратегічного партнерства між Україною та США є одним із ключових пріоритетів зовнішньої політики нашої держави.

Головним українсько-американським міждержавним органом, діяльність якого спрямована на реалізацію положень Хартії стратегічного партнерства, є двостороння Комісія стратегічного партнерства (КСП), в якій співголовують Міністр закордонних справ України і Державний секретар США. Її перше засідання відбулося в грудні 2009 р. у Вашингтоні, всього відбулося три засідання.

КСП координує діяльність шести міжгалузевих механізмів, до компетенції яких віднесено питання політичного діалогу і верховенства права, нерозповсюдження та експортного контролю, енергетичної і ядерної безпеки, науки і технологій, торгівлі й інвестицій, а також оборони. Діалог у торговельно-економічній сфері інституційно організований у формі двосторонньої Ради з питань торгівлі та інвестицій.

Протягом останніх років суттєво розширено договірно-правову базу співпраці. В цілому, між Україною і США укладено 143 міжнародно-правових документів.

Серед пріоритетних для української сторони питань співпраці зі США: мобілізація міжнародної спільноти на захист суверенітету та територіальної цілісності України, зміцнення обороноздатності й енергетичної безпеки України, залучення міжнародної допомоги для реалізації всеосяжних політичних, економічних та соціальних реформ, а також зміцнення верховенства права в Україні.

США продовжують залишатися найбільшим донором технічної допомоги Україні, зокрема з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Її обсяги, починаючи з 1992 р., склали понад 3 млрд. дол. США, що перевищує сумарні показники інших країн-донорів за цей період. Внесок США до Чорнобильських проектів складає понад 360 млн. дол.

На консульському напрямі пріоритетними для української сторони питаннями є захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб України, забезпечення гідних умов проживання і виховання усиновлених з України громадянами США дітей, лібералізація візової політики з боку США.

Позитивну динаміку зберігає міжпарламентська співпраця. Активну роль у розвитку двосторонніх відносин відіграють Групи сприяння Україні («Українські Кокуси») у Сенаті та Палаті представників Конгресу США, у Верховній Раді України діє Депутатська група з міжпарламентських зв'язків із Сполученими Штатами Америки. В рамках програми міжпарламентських обмінів відбуваються візити українських законодавців до США під егідою конгресової Комісії сприяння демократії.

Важливим фактором, який сприяє повнішій реалізації потенціалу співробітництва України і США, залишається присутність на території Сполучених Штатів численної української громади - понад 900 тис. американців українського походження (в американських україномовних виданнях йдеться про 2 млн українців). У зв'язку з цим, пріоритетним для Української держави залишається зміцнення зв'язків з українською громадою, сприяння забезпеченню її етнокультурних потреб.

Велика увага надається розширенню контактів між обома країнами, виведенню їх за межі обох столиць. Цьому сприяють проекти щодо встановлення і розширення побратимства на рівні міст обласного значення України та впливових міст США, а також щодо активізації існуючих і налагодження нових зв'язків між вищими навчальними закладами України і США. У рамках міжрегіонального співробітництва побратимські зв'язки встановлено між 23 містами двох країн.

2. Характеристика економіки Німеччини

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу країни:

Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто ще називають Північнонімецькою низовиною. Це -- край невисоких гір та озер. На південь від низовини -- височини й середньовисотні гори. Басейн Рейну охоплює одні з найкращих у Європі райони виноградарства. На схід від нього -- моренні горби, покриті досить родючими грунтами. Понад чверть території країни вкривають ліси, які тяжко потерпають од вихлопних газів транспорту і промислових викидів. Колись лісів було значно більше. Середньонімецькі височини на півдні переходять у Центральні Альпи. їх іще називають Баварськими Альпами. Найвища гора -- Цуґшпітце, 2962 м. На заході -- Рурський кам'яновугільний басейн, на сході -- великі родовища лігнітів. Чорний Ліс (Шварцвальд) і Швабська Юра багаті на соснові ліси й такі мінерали, як поташ, сіль та ін. У Баварії, розташованій на півдні країни, рельєф горбистий і гірський. Тут знаходяться альпійські пасовища та озера, на сході Баварії -- глибока долина р. Дунай. Великими ріками вважаються Рейн, Везер, Ельба, Одер. На pp. Дунай та Ельба у серпні 2002 р. трапилася небачена повінь.

Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найбільше відчувається вплив океану на кліматі північно-західної частини країни. Зима тут м'яка і вітряна. На рівнинах середні температури січня коливаються від 0 до +3 °С. У гірських місцевостях січень холодний -- там середньо­місячна температура становить -5° С. Взимку холодніше на сході та півдні.

Що далі в глиб континенту й вище в гори -- то температура нижче, а кількість снігу більше. Середні температури липня: на рівнинах від +16 до +20, в горах від +12 до +14 °С. Річна кількість опадів -- 500-800 мм. У горах показник вищий -- до 1000 мм.

Мінеральні ресурси: крім згаданих лігнітів і кам'яного вугілля, -- залізна руда, калійна і кам'яна солі, невеликі запаси нафти, природного газу, кольорових металів, урану. економічний ресурсний америка німеччина

Фізико-географічні умови: Німеччини можна вважати цілком задовільними для ведення господарської діяльності.

Демографічний потенціал:

Станом на 1 січня 2009 року в Німеччині проживало 82 002 356 мешканців. За цим показником країна посідає 2-е місце в Європі (після Росії), 1-е місце в ЄС та 15-е - у світі.

Середня густота населення в Німеччині становить 232,6 осіб на кв. км. У Європі за цим показником вона поступається лише Нідерландам, Бельгії і Великобританії. Розміщення населення характеризується меншою нерівномірністю, ніж у країнах з домінуванням одного міського центру, таких як Франція.

Природний приріст населення в Німеччині доволі незначний. За період з 1991 по 2002 рр. щорічно вмирало більше людей, ніж народжувалося. Так, в 2001 р. число померлих перевищило число народжених на 94 тис. чол. При цьому в Німеччині до 2002 р. знижувалася як народжуваність, так і смертність: у 2001 р. народилося 734,5 тис. (8,9% проти 9,4% у 1999 р.), а померло 828,5 тис. ( 10,1% проти 10,3%).

У 2002 р. народилося 725 тис. дітей, померло 845 тис. осіб, Що майже на 3% перевищує рівень попереднього року. Негативна різниця між народженими і померлими зросла до 120 тис. чол. При цьому дитяча смертність в Німеччині невелика - 3,9 осіб на 1000 живонароджених - і продовжує знижуватися. Незважаючи на подібні тенденції населення країни не скорочується і навіть трохи зростає внаслідок перевищення імміграції над еміграцією. Приплив відбувається за рахунок як іноземців, так і переселенців німецької національності, але перша категорія переважає.

Станом на 2010 рік тенденція до природного скорочення населення зберігається. Останніми роками скорочується і кількість приїжджаючих у країну іммігрантів при одночасному зростанні еміграції. У 2006 році чисельність прибулих у ФРН на проживання іноземців перевершила число переселилися за кордон німців всього на 20-30 тис. чоловік. Очікувана тривалість життя становить 79,41 роки (36 місце в світі), зокрема для жінок 82,57 роки, для чоловіків 76,41 років.

Вікова структура населення у Німеччині станом на 2010 рік наступна: від 0 до 14 років - 13,7%; 15-64 років - 66,1%; особи, старші за 65 років - 20,3%. Таким чином, спостерігається явище старіння нації, викликане зростанням середньої тривалості життя та зниженням природного приросту. Середній вік населення 44,3 роки (43 роки для чоловіків, 45,6 років для жінок). У статевій структурі переважають жінки (на 100 жінок припадає 97 чоловіків).

Загальна характеристика економіки країни:

Німеччина є високорозвиненою промисловою країною ринкової економіки. За обсягом промислового виробництва посідає третє місце у світі. Возз'єднання двох частин Німеччини, яке відбулось у жовтні 1990 p., та пов'язані з цим значні затрати на реконструкцію економіки колишньої НДР не підірвали економіки Німеччини в цілому, хоча дещо затримали її розвиток. Фахівці вказують на досить гармонічні взаємини профспілок і підприємців. Робітники беруть активну участь в управлінні виробництвом.

Промисловість. За видобутком лігнітів країна посідає перше місце у світі. Видобувають також кам'яне вугілля, нафту, природний газ, поліметалеві руди, калійну та кам'яну сіль. Атомні електростанції забезпечують У4 виробництва електроенергії. Основним її виробником є теплові електростанції. У країні добре розвинена чорна і кольорова металургія та машинобудування. Випускають верстати, електротехнічні та радіоелектронні вироби, прилади, автомобілі, судна, двигуни, інструменти, літаки, космічні апарати, зброю тощо. Здавна Німеччина має розвинену хімічну промисловість. Згодом у неї з'явилась і нафтохімія. Нині вона в основному працює на довізній сировині. Розвинені деревообробна, легка, хар­чова та інші галузі промисловості.

Економіка Німеччини -- це 30% економіки всього Європейського Союзу. Великими промисловими центрами є Гамбург, Берлін, долина Рейну, узбережжя Балтійського та Північного морів, Баварія.

Транспорт. Добре розвинені всі його види. Довжина залізниць -- понад 90 тис. км, автошляхів -- приблизно 500 тис. км. Німеччина -- велика морська держава. Тоннаж її морського торговельного флоту наближається до 6 млн т дедвейту. Головні морські порти -- Гамбург, Бремен, Бремергафен, Віль-гельмсгафен, Росток-Варнемюнде. Головні міжнародні аеропорти -- у столиці, Франкфурті-на-Майні, Кельні, Мюнхені, Дюссельдорфі, Гамбурзі.

Зовнішня торгівля. Основні експортні товари -- машини, устаткування, хімічні продукти, вироби легкої промисловості, продукція деревообробної промисловості та радіоелектроніки, продовольство, оптика.

Імпортують вироби промислового призначення, продукцію машинобудування, продовольчі товари й напої, транспортне устаткування, нафту і нафтопродукти, природний газ та інші товари.

Головні зовнішньоторговельні партнери -- країни Європейського Союзу, США та Росія.

Розвинений міжнародний туризм. Основна маса туристів відвідує південь країни.

Агропромисловий комплекс Німеччини:

Країна приділяє значну увагу виробництву продовольства і має інтенсивне сільське господарство. Тваринництво відіграє в ньому провідну роль. Основна його спеціалізація -- свинарство та розведення великої рогатої худоби молочного напрямку. Продукція тваринництва забезпечує 70% вартості сільськогосподарського виробництва. Продукцією рослинництва є зернові (пшениця, ячмінь тощо), цукрові буряки, картопля. Німці полюбляють пиво. Для його виробництва потрібні ячмінь і хміль. І ячмінь, і хміль вирощують у Німеччині. Відома країна своїм виноробством. Найбільшого розвитку воно набуло у долинах Рейну і Мозелю. Рибальство.

В агропромисловому комплексі країни зайнято близько 20% населення, тоді як безпосередньо в сільському господарстві не більш 2%. До 1990 року в ФРН переважали ферми з наділами до 20 га в НДР - державні господарства.

Грошово-кредитна система країни:

Органами грошово-кредитного регулювання Німеччини є Німецький Федеральний банк і Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини.

Згідно із Законом «Про кредитну справу» Німецькому феде­ральному банку ставиться в обов'язок тісна взаємодія з Федеральним управлінням фінансового нагляду Німеччини. Оскільки дане відомство не має своїх структурних підрозділів у регіонах, банківське законодавство підключає до практичної реа­лізації функції нагляду на місцях систему Німецького федераль­ного банку.

Німецький федеральний банк і Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини повинні повідомляти один одному будь-яку ін­формацію і результати своїх спостережень, які можуть мати зна­чення для виконання ними відповідних функцій. Федеральний банк повинен надавати Відомству з нагляду статистичну інформа­цію, яку він збирає. Президент Федерального управління фінансового нагляду Німеччини (або його заступник) має право брати участь в обговоренні Радою центральних банків питань, що знаходяться в межах його компе­тенції. Під час таких обговорень він володіє правом дорадчого голосу.

Головною ланкою банківської системи Німеччини є Німецький федеральний банк (ДойчеБундесбанк), структура якого була сформована в повоєнні роки. Після закінчення Другої світової війни в західних зонах окупації була введена двоступенева система емісійних банків. У кожній з ні­мецьких земель виникли Центральні банки на базі відді­лень Рейхсбанку, що збереглись. Їх діяльність коорди­нувалась Банком Німецьких земель(БНЗ), створеним окупаційною владою 1 березня 1948 р. Закон «Законом про Німецький Федеральний банк» (Bundesbank Act), що заснував федеральний емісійний банк Федеральної Республіки Німеччини, був ухвалений бундестагом 4 липня 1957 р. і набрав чинності 1 серпня 1957 р. У 1957 р. відпо­відно до цього закону Центральні банки земель та Центральний Західноберлінський банк були об'єднані з БНЗ в єдиний ДойчеБундесбанк і, таким чином, виникла емісійна система, яка функціонує й понині. Місцем перебування Німецького Федерального банку є Франкфурт-на-Майні.

Основними функціями Центрального банку Німеччини є:

1. Грошово-кредитна політика. Основним завданням грошово-кредитної політики, закріпленим в договорі ЄС, є в підтримка стабільних цін в зоні євро. Стабільні ціни стимулюють зростання і зайнятість в середньостроковій перспективі та захист вкладників від негативних наслідків інфляції. Президент ДойчеБундесбанку є членом Ради керівників ЄЦБ і щомісячно бере участь в процесі ухвалення рішень щодо грошово-кредитної політики. Крім того, рішення грошово-кредитної політики зачіпають питання кількості грошей в обігу, а, отже, і питання загального рівня цін. Центральний банк змінює основні процентні ставки, що позначається на вартості кредитів для підприємств і приватних осіб.

2. Фінансова і валютна система. Основна діяльність у цій сфері направлена на запобіганню національних і міжнародних фінансових криз, оскільки міжнародні кризи можуть мати побічні наслідки для Німеччини, а національні - призводять до широкомасштабних банкрутств банків, до спаду зайнятості і т.д. Завдання ДойчеБундесбанкує аналіз фінансового ринку для того, щоб визначити джерела ризику на ранньому етапі і прийняти відповідні контрзаходи.

3. Банківський нагляд. ДойчеБундесбанк виконує ключові оперативні завдання, забезпечуючи ефективну у фінансовому відношенні банківську галузь і стабільність фінансової системи в цілому. Центральний банк надає необхідну інформацію щодо можливості забезпечення стабільності фінансових ринків, валютно-грошової ситуації, грошового обороту рефінансування кредитних установах і т.д.

Зв'язки країни з Україною:

Німеччина та Україна вже багато років поспіль тісно пов'язані між собою не надто інтенсивними двосторонніми стосунками. Попри це всередині Європейського Союзу Німеччина -- це важливий і надійний партнер України. Федеративна Республіка Німеччина є як одним із найбільших інвесторів, так і одним з найважливіших торговельних партнерів України. Німецькі політичні фонди здійснюють інтенсивну проектну роботу в Україні з українськими партнерами. Зокрема через Німецький Фонд міжнародного правового співробітництва Німеччина надає сприяння численним проектам у сфері правового консультування.

У 2007 році Німеччина за обсягами торгівлі -- 7, 42 млрд євро -- була для України другим за важливістю торговельним партнером після Росії (зростання на 18,9% проти 2006 року). У сфері прямих інвестицій Федеративна Республіка Німеччина посідає друге місце (загальні обсяги інвестування у 2007 році: 5,92 млрд дол. США).

Наразі в Україні представлені понад 1000 німецьких фірм. Їхні інтереси окрім Посольства представляє також Бюро Делегата німецької економіки.

Німеччина надала підтримку процесу реформ в економіці України у рамках своєї програми «Трансформ» (1993 -- 2004 рр.: 115 млн євро). У березні 2008 року відбулося підписання Угоди про фінансове співробітництво на основі асигнувань 2006 року (обсяги фінансування: 185 млн євро)

Федеративна Республіка Німеччина офіційно представлена в Україні вже 25 років, коли у 1989 році було відкрито перше Генеральне консульство. У січні 1992 року, невдовзі після здобуття незалежності Україною, було відкрито посольство. Нині у німецькому представництві в Києві працюють пліч-о-пліч приблизно 60 німців і 120 українців. Ще одним проявом інтенсивних відносин між Німеччиною та Україною є почесний консул у Львові, з вересня 2003 року почесний консул у Донецьку, з липня 2008 року в Одесі, а з вересня 2012 року -- у Харкові.

Размещено на Аllbest.ru