Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 Суть та класифікація основних засобів

1.2 Методи аналізу основних засобів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СКЛАДУ, СТРУКТУРИ І ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

2.1 Аналіз складу та структури основних засобів

2.2 Аналіз технічного стану основних засобів

2.3 Аналіз рівня забезпеченості та темпів оновлення основних засобів

РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ У ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

4.1 Діяльність щодо вдосконалення технічного стану та модернізація основних засобів

4.2 Способи зниження трудомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Виконання курсової роботи є важливою складовою навчального процесу. Мета курсової роботи полягає в поглибленні теоретичних знань, набутих у процесі вивчення курсу і у виробленні вміння застосовувати їх у практичному вирішенні питань економічного аналізу. У процесі написання курсової роботи необхідно здійснити аналіз основних техніко - економічних показників господарювання, виконати економічні розрахунки, вивчити резерви виробництва і на цій основі обґрунтувати заходи щодо підвищення ефективності діяльності первинної ланки виробництва.

Базою написання курсової роботи обрано Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», яке займається виробництвом, транспортуванням і реалізацією теплової та електричної енергії.

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» було засноване 1965 року на базі котелень, які опалювали житлові будинки міста і належали ЖЕКам.

В цей час до складу підприємства входять Теплоелектроцентраль - 1 (ТЕЦ-1), Північна і Південна теплоцентралі, 111 котелень, 130 центральних теплових пунктів (ЦТП), 72 ІТП та 427,82 км теплових мереж (в 2-х трубному вимірі) з них магістральних теплових мереж - 79,3 км. З прийняттям на баланс ТЕЦ-1 підприємство позбулося покупної теплоенергії і стало виробником не лише теплової, а й електричної енергії. На даний момент основні засоби на підприємстві спрацьовані на 50% та потребують оновлення і у зв'язку з підвищенням цін на газ та введенням тарифів доступних для населення підприємство є збитковим.

Написання курсової роботи на базі саме цього підприємства, допоможе мені як майбутньому економісту, навчитися аналізувати інформацію, необхідну для пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Важливим моментом є аналіз структури основних засобів і темпів їх оновлення, пошук резервів підвищення продуктивності праці та порівняння основних показників роботи підприємства за різні періоди його діяльності.



РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 Суть та класифікація основних засобів

При сучасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних засобів, їх технічний стан значною мірою визначають потенційні можливості промислового виробництва, його потужність.

З цього твердження випливає потреба в аналізі забезпеченості підприємства основними засобами, їх технічного стану і використання, а також оцінці впливу основних засобів на зростання обсягу продукції і виконання плану виробництва.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу якщо він довший за рік) та вартість дорівнює встановленому державою критерію або перевищує його. Станом на 2016 рік вартісний критерій віднесення матеріальних активів до основних засобів становить 6000 гривень. [6, с. 132] Основні засоби підприємства -- це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом та частинами переноситься на вартість новоствореної продукції. [10, с. 158] Основні засоби класифікують за багатьма ознаками.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі і невиробничі. Вартість виробничих основних засобів переноситься на створювану продукцію поступово, частинами, у міру їх використання, а поновлюються вони через капітальні інвестиції. Невиробничі ж основні засоби, перебуваючи на балансі підприємства, не беруть участь у виробничому процесі і не переносять своєї вартості на створену продукцію, відтворюються вони лише за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. [6, с. 134]

Виробничі основні засоби в свою чергу поділяються на виробничі основні засоби основного виду економічної діяльності і виробничі основні засоби інших галузей. До перших відносять основні засоби, які за своїм призначенням відповідають основному виду економічної діяльності, до других - всі інші виробничі основні засоби (наприклад, основні засоби закладів торгівлі, громадського харчування, що входять до складу промислового підприємства).

Важливе значення має поділ виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності на їх активну і пасивну частини. [13, с. 219]

Активна частина виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності безпосередньо впливає на предмети праці, беручи участь у переміщенні та переробці сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів (наприклад, у промисловості - машини та обладнання, транспортні засоби).

Пасивна частина виробничих основних засобів основного виду економічної діяльності не бере безпосередньої участі в процесі виробництва продукції, але створює необхідні для його здійснення умови (будинки, споруди, передавальні пристрої тощо). Зростання частки активної частини виробничих основних засобів є свідченням покращення структури основних засобів, підвищення рівня технічної оснащеності виробництва. [13, с. 220]

За матеріально-речовою ознакою основні засоби поділяють на наступні групи: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби.

Забезпечення підприємства конкретними видами основних засобів можна оцінювати, порівнявши їх фактичну наявність за даними інвентарних карток обліку основних засобів та інших облікових документів з плановою потребою, необхідною для виконання виробничої програми підприємства. [10, с. 159]

1.2 Методи аналізу основних засобів

Діяльність підприємства нерозривно пов'язана з наявністю та використанням основних засобів, які повинні характеризуватися відповідним складом та структурою для здійснення процесу виробництва. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства та отримання необхідної величини прибутку потрібно здійснювати постійний аналіз ефективності використання основних засобів та досліджувати фактори, які впливають на цю зміну. Під час аналізу ефективності використання основних засобів необхідно вивчити обсяг основних засобів, темпи їх зростання за відповідні періоди, питому частку окремих груп у загальній вартості основних засобів (їх структуру), визначити активну частину основних засобів, причини зміни їх обсягів та структури, шляхи покращення структури. [6, с. 134]

При аналізі обсягу, структури та динаміки основних засобів необхідно враховувати, що різні види основних засобів беруть різну участь у процесі господарської діяльності підприємства. Виробнича потужність визначається лише величиною промислово-виробничих основних засобів. Невиробничі основні засоби у виробництві безпосередньої участі не беруть, вони лише обслуговують культурно-побутові потреби колективу. Для оцінки основних засобів використовують показники первісної чи залишкової вартості основних засобів на певну дату чи середньорічної вартості за певний період. Аналіз основних засобів здійснюється в розрізі декількох етапів.

На першому етапі аналізу основних засобів здійснюється визначення їх динаміки (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Для цього загальну вартість основних засобів чи вартість їх окремих груп в поточному періоді порівнюють з їх вартістю в минулому чи іншому взятому за базу порівняння періоді. [10, с. 158] Одержані на цьому етапі аналізу значення темпів зростання (приросту) загального обсягу основних засобів слід також порівняти з темпами зростання (приросту) обсягу виробництва і реалізації продукції. Останні повинні перевищувати темпи зростання (приросту) вартості основних засобів. [10, с. 160]

На другому етапі аналізу досліджують зміни у структурі основних засобів шляхом ділення окремої групи основних засобів на їх загальну вартість та виявляють тенденції структурних зрушень. У процесі такого дослідження визначають та аналізують зміну часток окремих видів та частин основних засобів у їх загальному обсязі. Це дає змогу виявити видову та натурально-речову структуру основних засобів, що є у розпорядженні підприємства, проаналізувати зміни, що відбуваються, й оцінити їх наслідки для підприємства. Особливу увагу слід звернути на дослідження частки активної частини у структурі основних засобів, оскільки саме вона визначає виробничі можливості підприємства. Позитивними за результатами аналітичного дослідження слід вважати: збільшення частки активної частини основних засобів порівняно з часткою пасивної їх частини; перевищення темпів зростання активної частини основних засобів порівняно з темпами зростання їх пасивної частини. [10, с. 161]

Узагальнюючими показниками забезпечення підприємства виробничими основними засобами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці. Фондоозброєність праці - це обсяг виробничих основних засобів у вартісному вимірі, що припадає на одного працівника підприємства. Загальну фондоозброєність праці обчислюють діленням середньої за період, що аналізується, вартості виробничих основних засобів на середньооблікову чисельність штатних працівників підприємства за цей період. Рівень технічної озброєності праці визначають як відношення вартості виробничого устаткування або активної частини виробничих основних засобів до середньооблікової чисельності персоналу основної діяльності. В процесі аналізу значення розрахованих показників порівнюють зі значеннями цих показників в попередні періоди та з плановими (прогнозними) значеннями. Темпи зростання показників забезпечення підприємства виробничими основними засобами порівнюють також з темпами зростання продуктивності праці на підприємстві. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання цих показників. [13, с. 223]

На третьому етапі здійснюють аналіз стану основних засобів. Основні засоби підприємства перебувають у постійному вартісному обороті. На першій стадії сформовані підприємством основні засоби беруть участь у процесі виробництва продукції, переносячи на неї частину своєї вартості. Триває амортизація конкретного об'єкта основних засобів до закінчення терміну його корисної експлуатації. В процесі реалізації продукції сума амортизації нагромаджується на підприємстві, а потім спрямовується на відновлення діючих чи придбання нових видів основних засобів. [13, с. 219]

Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють на підставі таких показників, як коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх періодах). Розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості.

Коефіцієнт придатності - показник, зворотний до коефіцієнта зносу. Він показує яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності і обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів підприємства до їх первісної вартості.

Обидва показники використовують в аналізі для характеристики якісного стану основних засобів як загалом, так і за окремими їх видами на початок і кінець звітного періоду. Чим меншою є величина коефіцієнта зносу і більшою величина коефіцієнта придатності, тим кращим є якісний (технічний) стан основних засобів. [10, с. 163]

До показників стану основних засобів часто відносять також абсолютні показники надходження і вибуття основних засобів за аналізований період, а також коефіцієнти вибуття, оновлення й приросту основних засобів. [3, с. 259]

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує частку вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується, у загальній вартості основних засобів на початок цього періоду. Розраховують його як відношення первісної вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується до первісної вартості основних засобів на початок цього періоду.

Коефіцієнт оновлення основних засобів - характеризує інтенсивність оновлення, показує частку вартості основних засобів або їх окремих груп, що надійшли за відповідний період, у загальній їх вартості. Його обчислюють як відношення обсягу надходження основних засобів за період, що аналізується до первісної вартості основних засобів підприємства на кінець періоду.

Коефіцієнт приросту - характеризує приріст основних засобів або їх окремих груп за відповідний період і його обчислюють як відношення приросту первісної вартості основних засобів (різниця основних засобів, що надійшли і тих, що вибули) до їх первісної вартості на початок цього періоду. [10, с. 134]

Охарактеризовані вище коефіцієнти можуть розраховуватись для усіх виробничих основних засобів, окремих їх частин і груп, видів виробничого устаткування. Варто зазначити, що значення цих коефіцієнтів істотно залежить від методу нарахування амортизації, який підприємства обирають самостійно, а також від кон'юнктури ринку основних засобів. [6, с. 165]

У межах аналізу активної частини виробничих основних засобів доцільно дослідити її вікову структуру. Для такого дослідження наявне устаткування групують за видами, а всередині груп за термінами експлуатації. [6, с. 166]

Залежно від галузі і темпів морального старіння окремих видів устаткування можна сформувати групи з різним діапазоном тривалості їх експлуатації. Одним з варіантів вікового діапазону могла б бути така вікова градація: до 3-х років, 3-5 років, 5-7 років, 7-10 років, 10-15 років, понад 15 років. Оцінюючи віковий склад різних видів устаткування, виходять з того, що оптимальним терміном для заміни робочих машин і обладнання вважається сім (у деяких галузях - десять) років; оптимальні терміни експлуатації інших видів основних засобів залежать від їх особливостей, галузі економіки тощо. [9, с. 237] Дослідження вікової структури активної частини виробничих основних засобів дає змогу оцінити їх технічний рівень, ступінь їх морального зносу, визначити частку придатного для експлуатації устаткування та устаткування, яке потребує капітального ремонту чи заміни.

На четвертому етапі здійснюють аналіз ефективності використання основних засобів. Ефективність використання основних засобів оцінюють за системою натуральних і вартісних показників, основними серед яких є фондовіддача і фондомісткість. При укрупненому аналізі об'єктом є всі виробничі засоби, а з метою його поглиблення - окремі види основних засобів.

Фондовіддача (коефіцієнт виробничої віддачі основних засобів) - показує обсяг виготовленої продукції в розрахунку на грошову одиницю загальної вартості виробничих основних засобів підприємства або вартості окремої частини основних засобів (наприклад, активної). Розраховують показник фондовіддачі за формулою:

,

де ОВП - обсяг виготовленої продукції за період, що аналізується; - середня вартість виробничих основних засобів за період, що аналізується.

Фондомісткість (коефіцієнт виробничої місткості основних засобів) - обернений до фондовіддачі показник; він характеризує середню вартість виробничих основних засобів, що припадає на одиницю обсягу виготовленої продукції. Для розрахунку цього показника використовують формулу:

,

Фондовіддачу і фондомісткість можна розраховувати як у вартісних, так і натуральних (тонни, метри, штуки) вимірниках. [3, с. 354] Натуральні вимірники використовуються здебільшого на підприємствах, які виробляють один вид продукції, вартісні - кілька видів продукції. У процесі економічного аналізу порівнюють фактичні значення перелічених вище показників у звітному періоді з аналогічними показниками попередніх періодів або з плановими показниками, вивчають їх динаміку за декілька років, визначають фактори зміни їх величини, виявляють резерви підвищення ефективності використання виробничих основних засобів. Аналіз фондовіддачі здебільшого проводять за двома напрямами: визначення впливу факторів на зміну цього показника і вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Фондовіддача - узагальнюючий показник ефективності використання виробничих основних засобів. На величину і динаміку фондовіддачі впливає безліч різних факторів, які як залежать, так і не залежать від підприємства; разом з тим резерви підвищення фондовіддачі, кращого використання основних засобів є на кожному підприємстві, в цеху, на дільниці та робочому місці. Для виявлення наявних резервів підвищення ефективності використання виробничих основних засобів використовують основні напрями факторного аналізу фондовіддачі. До основних факторів, що впливають на фондовіддачу відносять: вартість активної частини виробничих основних засобів, її питома вага у загальній вартості виробничих основних засобів. Застосування цієї факторної моделі дає змогу відповісти на просте запитання: як зміни в структурі основних виробничих засобів вплинули на зміну фондовіддачі. [7, с. 213]

На п'ятому етапі здійснюють аналіз використання виробничого обладнання.

Для поглибленої оцінки й аналізу використання основних засобів необхідно більш детально дослідити ефективність використання виробничого обладнання, оскільки вона вирішально впливає на ефективність використання основних засобів загалом. [10, с. 172] Аналіз рівня використання виробничого обладнання передбачає наступне:

- оцінку показників, що характеризують використання виробничого обладнання;

- визначення резервів підвищення ефективності використання обладнання;

- визначення впливу використання виробничого обладнання на обсяг продукції.

Рівень використання виробничого обладнання характеризується такими показниками, як:

1.Коефіцієнт використання наявного обладнання.

2.Коефіцієнт використання встановленого обладнання.

3.Коефіцієнт змінності роботи обладнання.

4.Коефіцієнт екстенсивного навантаження.

5.Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

6.Інтегральний коефіцієнт.

Коефіцієнт використання наявного обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до кількості наявного обладнання. Коефіцієнт використання встановленого обладнання визначається як відношення кількості одиниць діючого обладнання до встановленого обладнання. Аналізуючи перший і другий показники, з'ясовують наявність реальних резервів залучення у виробництво наявного устаткування, обладнання, його встановлення і використання. В процесі аналізу виясняється, яке конкретне обладнання не встановлене і за якої причини. Аналіз дозволяє передбачити заходи про його можливе залучення у виробництво чи реалізацію на сторону.

Аналіз екстенсивного використання обладнання пов'язаний з вивченням часу його роботи. Аналіз використання обладнання за часом роботи здійснюється на основі балансу часу роботи обладнання, складовими елементами якого є календарний фонд часу, режимний фонд часу, можливий, плановий та фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу обладнання розраховується як добуток кількості календарних днів у досліджуваному періоді, тривалості доби (24 години) та кількості одиниць обладнання. Для того, щоб визначити режимний фонд часу роботи обладнання, необхідно знайти добуток кількості одиниць обладнання, кількості робочих днів в досліджуваному періоді і тривалості робочого дня в годинах з врахуванням коефіцієнта змінності.

Можливий фонд часу роботи обладнання розраховується як різниця між режимним фондом часу і часом, передбаченим на ремонт обладнання. Плановий фонд часу - час, необхідний для планового випуску продукції. Фактичний фонд часу - час, фактично затрачений на випуск продукції.

Порівнюючи календарний і режимний фонд часу, виявляють можливості більш ефективного використання обладнання за рахунок підвищення коефіцієнта змінності. Здійснюючи порівняння режимного і можливого фондів часу, аналізують використання обладнання за рахунок скорочення часу на здійснення ремонтів. Співставляючи фактичний фонд часу з плановим, визначають відповідні зміни в часі роботи (понадпланові втрати або збільшення часу роботи обладнання порівняно з планом). [4, с. 109]

Одним з показників використання обладнання за часом є коефіцієнт змінності. Він розраховується як відношення загальної кількості верстато-годин до кількості одиниць обладнання. Підвищення коефіцієнта змінності свідчить про зменшення втрат часу роботи обладнання, що, в свою чергу, призводить до збільшення обсягу продукції.

Коефіцієнт екстенсивного навантаження визначається як відношення фактичного часу роботи обладнання до максимально можливого або планового часу. Використання обладнання необхідно аналізувати не тільки за часом, але і за потужністю. Це здійснюється за допомогою коефіцієнта інтенсивного навантаження, який розраховується як відношення фактичного виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання до максимально можливого або планового виробітку.

Інтенсивний шлях розвитку підприємства передбачає досягнення більшої частки приросту обсягу продукції за рахунок збільшення виробітку продукції за одиницю часу роботи обладнання порівняно з часткою приросту продукції, виготовленої внаслідок підвищення ефективності часу роботи обладнання. Обсяг продукції можна виразити як добуток часу роботи обладнання на виробіток продукції за одиницю часу. Виходячи з цієї залежності визначають вплив екстенсивного та інтенсивного використання обладнання на обсяг виробництва продукції.

Загальним показником використання обладнання є інтегральний коефіцієнт, який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного навантаження. Він характеризує збільшення обсягу продукції (зменшення) внаслідок зміни часу роботи обладнання та його продуктивності. Завершальним етапом аналізу активної частини є визначення резервів підвищення ефективності роботи обладнання, а також розробка заходів по покращенню використання обладнання за часом та за потужністю.

Успішне функціонування основних засобів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу функціонування обладнання є: скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними. Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи. Інтенсивне використання основних засобів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників. [4, с. 113]



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СКЛАДУ, СТРУКТУРИ І ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

2.1 Аналіз складу та структури основних засобів

Структуру основних засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго» відповідно до їх натурально-речової ознаки наведено в табл. 2.1. (додатки 5, 6)

Таблиця 2.1 Натурально-речова структура основних засобів

Група основних засобів	Базове значення	Звітне значення	Динаміка
	сума (тис. грн.)	пит. вага,%	сума (тис. грн.)	пит. вага,%	сума (тис. грн.)	пит. вага
Земельні ділянки	-	-	-	-	-	-
Капітальні витрати на поліпшення земель	-	-	-	-	-	-
Будівлі, споруди та передавальні пристрої	329426	65,34	362219	65,58	32793	0,24
Машини та обладнання	165987	32,92	181138	32,79	15151	-0,13
Транспортні засоби	3167	0,63	3135	0,57	-32	-0.06
Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4110	0,82	4268	0,77	158	-0,05
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-	-
Інші основні засоби	34	0,0067	34	0,0061	0	-0,0006
Бібліотечні фонди	-	-	12	0,0022	12	-
Малоцінні необоротні матеріальні активи	-	-	1549	0,28	1549	-
Тимчасові (нетитульні) споруди	-	-	-	-	-	-
Природні ресурси	-	-	-	-	-	-
Інвентарна тара	-	-	-	-	-	-
Предмети прокату	-	-	-	-	-	-
Інші необоротні матеріальні активи	1446	0,29	-	-	-1446	-
Разом	504170	100	552355	100	48185	-

З таблиці видно, що загальне зростання основних засобів в основному відбулося за рахунок приросту вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв, а також машин і обладнання. Причому темп приросту будівель, споруд та передавальних пристроїв вищий за темп приросту машин і обладнання, тобто вартість машин і обладнання хоч і зросла, але їх питома вага у загальній вартості основних засобів зменшилась за рахунок вагомого зростання в загальній вартості основних засобів будівель, споруд і передавальних пристроїв. Загалом вартість основних засобів зросла на 48185 тис. грн., що призвело до зміни їх структури.

Основні виробничі засоби поділяються на активну і пасивну частину. Структуру основних виробничих засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго» наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Структура основних виробничих засобів

Основні виробничі засоби	Базове значення	Звітне значення	Динаміка
	сума (тис. грн.)	пит. вага,%	сума (тис. грн.)	пит. вага,%	сума (тис. грн.)	пит. вага,%
Активна частина	171209	33,96	186407	33,75	15198	-0,21
Пасивна частина	332961	66,04	365948	66,25	32987	0,21
Разом	504170	100	552355	100	47912	-

Отже, зростання активної частини основних виробничих засобів є нижчим за зростання їх пасивної частини. Зменшення частки активної частини основних виробничих засобів є свідченням погіршення структури основних засобів, зниження рівня технічної оснащеності виробництва. Загалом вартість основних виробничих засобів зросла на 48185 тис. грн. (додатки 5, 6)

2.2 Аналіз технічного стану основних засобів

Основні засоби підприємства беруть участь у процесі виробництва продукції, поступово переносячи на неї частину своєї вартості. Триває амортизація конкретного об'єкта основних засобів до закінчення терміну його корисної експлуатації. В процесі реалізації продукції сума амортизації нагромаджується на підприємстві, а потім спрямовується на відновлення діючих чи придбання нових основних засобів. Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють на підставі таких показників, як коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. [3, с. 269]

Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію. Розраховується за формулою:

,

де З - сума накопиченого зносу, - первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнт придатності - показник, зворотний до коефіцієнта зносу. Він показує яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності і обчислюється за формулами:

,

де - залишкова вартість основних засобів.

Показники технічного стану основних засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго»:

· коефіцієнт зносу базового періоду:

249747 / 504170 = 0,50

· коефіцієнт придатності базового періоду:

1 - 0,50 = 0,50

· коефіцієнт зносу звітного періоду:

272603 / 552355 = 0,49

· коефіцієнт придатності звітного періоду:

1 - 0,49 = 0,51

Аналіз динаміки основних показників технічного стану основних засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго» наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Аналіз динаміки технічного стану основних засобів

Показники	Базовий період	Звітний період	Динаміка (+,-)
Первісна вартість (тис. грн.)	504170	552355	48185
Сума зносу (тис. грн.)	249747	272603	22856
Коефіцієнт зносу	0,50	0,49	-0,01
Коефіцієнт придатності	0,50	0,51	0,01

Коефіцієнти зносу та придатності, як бачимо з таблиці, є взаємо-зворотними і в сумі дають одиницю, що підтверджує вірність проведених розрахунків. Варто зазначити, що основні засоби, які у даному випадку аналізуються, мають середній ступінь зносу, оскільки нарахований знос становить половину їхньої вартості, але тенденція, яка спостерігається, не є негативною, оскільки оновлення основних засобів (приріст первісної вартості 48185 тис. грн.) відбувається швидше, ніж їхнє зношення в ході використання (приріст накопиченого зносу 22856 тис. грн.).



2.3 Аналіз рівня забезпеченості та темпів оновлення основних засобів

Узагальнюючими показниками забезпечення підприємства виробничими основними засобами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці. Фондоозброєність праці - це обсяг виробничих основних засобів у вартісному вимірі, що припадає на одного працівника підприємства. Загальну фондоозброєність праці обчислюють за формулою:

,

де - середня за період, що аналізується, вартість основних засобів;

- середньооблікова чисельність працівників підприємства за цей період.

Розрахунки показників рівня забезпеченості основними засобами:

· фондоозброєність (базовий період):

482471 / 2161 = 223,26 тис. грн.

· фондоозброєність (звітний період):

528262,5 / 2121 = 249,06 тис. грн.

Аналіз динаміки показників рівня забезпечення основними засобами ЛМКП «Львівтеплоенерго» та факторів, що впливають на них наведено в табл. 2.4.



Таблиця 2.4 Аналіз динаміки показників рівня забезпеченості основними засобами

Показники	Базовий період	Звітний період	Динаміка
			Абс. (+,-)	(%)
Фондоозброєність (тис. грн.)	223,26	249,06	25,8	11,56
Середньорічна вартість основних засобів	482471	528262,5	45791,5	9,49
Середньоспискова чисельність працівників	2161	2121	-40	-1,85

1. 528262,5 / 2161 = 244,45 тис. грн.

2. 249,06 - 244,45 = 4,61 тис. грн.

3. 244,45 - 223,26 = 21,19 тис. грн.

4. 21,19 + 4,61 = 25,8 тис. грн. (див. додатки №1 та №2)

Фондоозброєність у звітному періоді становить 249,06 тис. грн. та порівняно з попереднім за рахунок зменшення чисельності працівників на 40 осіб, зросла на 4,61 тис. грн. та за рахунок збільшення середньорічної вартості основних засобів зросла на 21.19 тис. грн., в загальному зросла на 25,8 тис. грн. актив фонд трудомісткість продуктивність

Варто також порівняти показники рівня забезпеченості підприємства основними засобами з темпами зростання продуктивності праці на підприємстві. Показником, який характеризує продуктивність праці є виробіток. Виробіток -- це обсяг продукції, який припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він розраховується за допомогою формули:

,

де - обсяг виготовленої продукції за певний період;

- середньооблікова чисельність працівників підприємства за цей період.

Розрахунки показників рівня виробітку ЛМКП «Львівтеплоенерго»:

· базовий період: 518044 / 2161 = 239,72 тис. грн.

· звітний період: 496284 / 2121 = 233,99 тис. грн.

Аналіз динаміки показника виробітку та його порівняння з динамікою показників забезпеченості підприємства основними засобами наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Динаміка виробітку та порівняння його з показником фондоозброєності

Показники	Базовий період	Звітний період	Динаміка
			Абсолютне відхилення (+,-)	Темп приросту (%)
Фондоозброєність (тис. грн.)	223,26	249,06	25,8	11,56
Виробіток (тис. грн.)	239,72	233,99	-5,73	-2,39

Як видно з таблиці, не зважаючи на зростання рівня забезпеченості працівників підприємства основними засобами, продуктивність праці зменшилась у звітному періоді порівняно з базовим на 2,39 % через погіршення ефективності використання основних засобів. (див. додатки №1, №2, №3 та №4)

На підприємстві необхідно здійснювати визначення динаміки основних засобів (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту). Для цього загальну вартість основних засобів в поточному періоді порівнюють з їх вартістю в минулому чи іншому взятому за базу порівняння періоді.

Аналіз динаміки основних засобів та її порівняння з динамікою обсягу виробництва наведено в табл. 2.6



Таблиця 2.6 Аналіз динаміки основних засобів та обсягу виробництва

Показники	Вартість основних засобів (тис. грн.)	Обсяг виробництва (тис. грн.)
Базовий період	504170	518044
Звітний період	552355	496284
Абсолютний приріст (+,-)	48185	-21760
Темп приросту (%)	9,56	-4,2

Вартість основних засобів в звітному періоді порівняно з базовим зросла на 48185 тис. грн. і становить 552355 тис. грн.. При цьому обсяг виробництва зменшився на 4,2%, це означає, що від введення основних засобів не отримано економічної вигоди через погіршення ефективності їх використання.

Дані для аналізу взято з додатків №1, №2, №3 та №4

Також буде доцільно визначити абсолютні показники надходження і вибуття основних засобів за аналізований період та коефіцієнти вибуття, оновлення й приросту основних засобів.

Коефіцієнт вибуття розраховують як відношення первісної вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується до первісної вартості основних засобів на початок цього періоду.

· коефіцієнт вибуття (базовий період): 786 / 460772 = 0,0017

· коефіцієнт вибуття (звітний період): 937 / 504170 = 0,0019

Коефіцієнт оновлення обчислюють як відношення обсягу надходження основних засобів за період, що аналізується до первісної вартості основних засобів підприємства на кінець періоду.

· коефіцієнт оновлення (базовий період): 44184 / 504170 = 0,088

· коефіцієнт оновлення (звітний період): 49122 / 552355 = 0,089

Коефіцієнт приросту обчислюють як відношення приросту первісної вартості основних засобів (різниця основних засобів, що надійшли і тих, що вибули) до їх первісної вартості на початок цього періоду.

· коефіцієнт приросту (базовий період): (44184 - 786) / 460772 = 0,094

· коефіцієнт приросту (звітний період): (49122 - 937) / 504170 = 0,096

Абсолютні показники надходження і вибуття основних засобів за аналізований період та коефіцієнти вибуття, оновлення й приросту основних засобів і їх динаміку наведено в табл. 2.7 на основі додатків №5 та №6.

Таблиця 2.7 Динаміка вибуття, оновлення й приросту основних засобів

Показники	Базовий рік	Звітний рік	Динаміка
			Абсолютна (+,-)	Темп приросту (%)
Вибуття (тис. грн.)	786	937	151	19,21
Надходження (тис. грн.)	44184	49122	4938	11,18
Приріст (тис. грн.)	43398	48185	4787	11,03
Коефіцієнт вибуття	0,0017	0,0019	0,0002	11,76
Коефіцієнт оновлення	0,088	0,089	0,001	1,14
Коефіцієнт приросту	0,094	0,096	0,002	2,13

З таблиці видно, що в звітному році вибуло основних засобів вартістю 937 тис. грн., що на 151 тис. грн. більше ніж в базовому році, але надходження становлять 49122 тис. грн., що на 4938 тис. грн. більше ніж в базовому році завдяки чому загальний приріст основних засобів більший ніж в попередньому періоді на 4787 тис. грн. Це свідчить про те, що основні засоби оновлюються швидше ніж вибувають і це є позитивною тенденцією, але не потрібно забувати про доцільність введення окремих об'єктів основних засобів в експлуатацію та потрібно їх ефективно використовувати, в іншому випадку продуктивність праці через введення основних засобів може навіть погіршитись (див. табл. 2.6).



РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ У ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

Питання комплексного економічного аналізу відіграє важливу роль при оцінці ефективності господарської діяльності та пошуку шляхів її підвищення, тому будь-яка підприємницька діяльність потребує постійного контролю та аналізу процесів, під дію яких потрапляє підприємство в сучасних умовах господарювання. Вивчення і аналіз ефективності функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того - чи відповідають управлінські рішення, якими керується підприємство, ринковим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття таких рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. Комплексний аналіз -- це всебічний аналіз діяльності підприємства та його підрозділів, який упорядковує аналітичну роботу, підвищує її ефективність, допомагає приймати обґрунтовані управлінські рішення. [10, с. 236]

Комплексний аналіз основних показників господарської діяльності ЛМКП «Львівтеплоенерго» наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Комплексний аналіз показників діяльності у ЛМКП «Львівтеплоенерго»

№ з/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Динаміка
				Абс. (+,-)	%
1	Обсяг продукції (тис. грн.)	518044	496284	-21760	-4,20
2	Основні засоби (тис. грн.)	504170	552355	48185	9,56
3	Коефіцієнт зносу	0,50	0,49	-0,01	-2
4	Коефіцієнт придатності	0,50	0,51	0,01	+2
5	Коефіцієнт оновлення	0,088	0,089	0,001	1,14
6	Коефіцієнт вибуття	0,0017	0,0019	0,0002	11,76
7	Фондовіддача (грн.)	1,07	0,94	-0,13	-12,15
8	Фондомісткість (грн.)	0,93	1,06	+0,13	13,98
9	Фондоозброєність (тис. грн.)	223,26	249,06	25,8	11,56



Отже, проаналізувавши діяльність підприємства за 2 роки встановлено, що в звітному році порівняно з минулим збільшилась загальна вартість основних засобів на 48185 тис. грн. і становить 552355 тис. грн., а також збільшився показник забезпеченості працівників основними засобами (фондоозброєність) на 25,8 тис. грн. і становить 249,06 тис. грн., при цьому зменшився показник фондовіддачі, що характеризує ефективність використання основних засобів на 0,13 грн. і становить 0.94 грн., відповідно зменшився обсяг виготовленої продукції (теплоенергії) на 21760 тис. грн. і становить 496284 тис. грн. Це пов'язано зі зменшенням продуктивності праці та чисельності працюючих. Провівши факторний аналіз, встановлено, що за рахунок зменшення продуктивності праці на 5,73 тис. грн. обсяг продукції зменшився на 12400 тис. грн. та за рахунок зменшення чисельності працівників на 40 осіб, вартість продукції зменшилась на 9360 тис. грн.

В звітному році коефіцієнт оновлення основних засобів зріс на 0,001 і становить 0,089 та коефіцієнт вибуття зріс на 0,0002 і дорівнює 0,0019. Це є позитивною тенденцією в роботі підприємства, оскільки основні засоби оновлюються швидшими темпами, ніж вибувають. За рахунок цього в звітному році коефіцієнт зносу основних засобів зменшився на 0,01 і становить 0,49, коефіцієнт придатності відповідно зріс на 0,01 і становить 0,51. Основні засоби, які у даному випадку аналізуються мають середній ступінь зносу.

Чисельність працівників в звітному році зменшилась на 40 осіб та їх середньооблікова чисельність становить 2121 чоловік. Зріс фонд оплати праці на 4927,1 тис. грн. і становить 79385,6 тис. грн. Відповідно збільшилась середня заробітна плата на 2,97 тис. грн. і становить 37,43 тис. грн.

Виробнича собівартість в звітному році зменшилась на 50994 тис. грн. і становить 532862 тис. грн. Незважаючи на це, в звітному році обсяг продукції зменшився меншими темпами, ніж собівартість. В основному це пов'язано із зменшенням матеріаломісткості на 0,05 грн. і яка становить 0,67 грн. В структурі витрат підприємства відбулись деякі зміни, операційні витрати склали 558149 тис. грн. і порівняно з минулим роком зменшились на 46522 тис. грн., в тому числі матеріальні витрати зменшились на 52797 тис. грн., витрати на оплату праці зросли на 3775 тис. грн., відрахування на соціальні заходи збільшились на 1048 тис. грн., амортизація зросла на 2181 тис. грн., інші операційні витрати зменшились на 729 тис. грн. Адміністративні витрати збільшились на 2356 тис. грн. і становлять 16706 тис. грн.

В звітному році як і в попередньому не отримано прибутку від реалізації продукції, але збиток зменшився порівняно з минулим роком на 29234 тис. грн. і становить 36578 тис. грн. Незважаючи на це, підприємство отримало чистий прибуток в розмірі 119239 грн. за рахунок інших операційних доходів. В минулому році підприємство не отримало чистого прибутку, а отримало збиток в розмірі 81653 тис. грн.

Валюта балансу в звітному році зросла на 4760 тис. грн. і дорівнює 624346 тис. грн. В звітному році підприємство мало власний оборотний капітал в розмірі 3375 тис. грн., тоді як в минулому році підприємство мало тільки запозичений оборотний капітал.

Коефіцієнт покриття, який характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов'язання з найбільш легко реалізованої частини активів - оборотних коштів в звітному році збільшився на 0,23 та склав 1.01. Це означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов'язань (боргів) підприємство має 1,01 грн. поточних активів. Таке значення коефіцієнта свідчить про те, що підприємство може своєчасно погашати борги, хоча у розробленому в Україні Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке має бути не меншим 2,0 - 2,5. Визнано, що поточні активи мають вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання, тобто нормативне значення цього показника дорівнює 2.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів в звітному році зменшився на 0,01 та становить 0,07. У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке має бути не меншим 0,2 - 0,35. Тобто якщо підприємство на даний момент може на 20 - 35 % погасити всі свої борги то його платоспроможність вважається нормальною. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими. Однак за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред'явили йому свої боргові вимоги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних активів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. В звітному році даний коефіцієнт збільшився порівняно з минулим роком на 0,21 і становить 0,95. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Коефіцієнт автономії, що характеризує частку коштів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна в звітному році збільшився на 0,19 і становить 0,56, що припускає забезпеченість позикових коштів власними.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим показником до коефіцієнта автономії, в звітному році зменшився на 0,19 і становить 0,44. Коефіцієнт фінансової залежності показує, скільки позикового капіталу припадає на загальну вартість майна підприємства. Критичним значенням коефіцієнта вважається 0,5, позитивною тенденцією є зменшення коефіцієнта.

Коефіцієнт маневрування власним капіталом - показує яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. В звітному році становить 0,01. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки створюються кращі можливості проведення розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт мобільності оборотних активів - показує частку грошових коштів та їх еквівалентів в загальній сумі оборотних активів, в звітному році зменшився на 0,03 і становить 0,07.

Показник ймовірності банкрутства для даного підприємства становить 2.02. Якщо показник становить більше 1,23, то ризик банкрутства мінімальний, в іншому випадку підприємству з великою ймовірністю загрожує банкрутство. ЛМКП «Львівтеплоенерго» банкрутство не загрожує.



РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО»

4.1 Діяльність щодо вдосконалення технічного стану та модернізація основних засобів

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва - основних засобів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних засобів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. [16, с. 186]

В звітному році на підприємстві ЛМКП «Львівтеплоенерго» відбулося зростання вартості основних засобів, в основному за рахунок приросту вартості будівель, споруд, передавальних пристроїв, а також машин і обладнання. Причому темп приросту будівель, споруд та передавальних пристроїв вищий за темп приросту машин і обладнання, тобто вартість машин і обладнання хоч і зросла, але їх питома вага у загальній вартості основних засобів зменшилась за рахунок вагомого зростання в загальній вартості основних засобів будівель, споруд і передавальних пристроїв. Загалом вартість основних засобів зросла на 48185 тис. грн., що призвело до зміни їх структури. (додаток 1, 2)

Отже, зростання активної частини основних виробничих засобів є нижчим за зростання їх пасивної частини. Зменшення частки активної частини основних виробничих засобів є свідченням погіршення структури основних засобів, зниження рівня технічної оснащеності виробництва.

Варто зазначити, що нарахований знос основних засобів становить половину їх первісної вартості. На підприємстві основні засоби ліквідують не часто, здійснюють тільки ремонт основних засобів і не достатньо часто здійснюють їх модернізацію, а це означає, що основні засоби не мають довгострокової перспективи їх використання через те, що постійно підвищується ступінь їх морального зносу.

Для підвищення ефективності використання основних засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго» сума необхідних вкладень на їх відновлення та модернізацію в рік має становити не менше 10% первісної вартості обладнання, що складає близько 55,2 млн. грн. станом на звітний період. Власних коштів підприємству не вистачає для проведення в повному обсязі необхідних капітальних і поточних ремонтів та модернізації. В існуючий важкій фінансовій ситуації підприємство змушене використовувати амортизаційні нарахування для покриття поточних витрат на ремонти, а не для оновлення обладнання. На теплопостачальних об'єктах підприємства експлуатуються:

- 339 тепло-парогенератори (котли),

- 1523 трубчастих водоводяних теплообмінники,

- 91 пластинчастих водоводяних теплообмінників,

- 1720 помпувальних агрегати.

Оціночна кількість малих теплоенергетичних об'єктів, де експлуатується нове або модернізоване обладнання, складає 35 % від їхньої загальної кількості. Близько 60 % малих теплоенергетичних об'єктів після їхнього уведення в експлуатацію мають вік, що перевищує 30 років. (див. додаток №9)

Для кардинального покращення ситуації у сегменті роботи підприємства, який стосується експлуатації «надмалих» теплоенергетичних об'єктів, було би доцільним: а) частину споживачів тепла від таких об'єктів у плановому порядку перевести, після відповідної реконструкції із установленням індивідуальних джерел теплозабезпечення, на режим самозабезпечення, б) на решті проблемних щодо ефективності об'єктів у процесі реконструкції замінити існуюче теплогенеруюче обладнання на сучасне високоефективне, яке дозволило би експлуатувати його в автоматичному режимі без постійної присутності чергового персоналу, а саме:

· замінити найменшефективні малі теплоенергетичні об'єкти (із заміною теплогенераторів, що виробили свій технічний ресурс);

· модернізувати електропомпувальні агрегати (для переміщення води);

· реконструктувати електрорушії;

· здійснити заміну трубопроводів теплових мереж та мереж постачання гарячої води.

Підприємство не зможе одразу замінити або модернізувати все обладнання і постійно витрачає майже всі кошти з фонду амортизаційних відрахувань на поточний ремонт основних засобів, щоб підтримувати їх в робочому стані. Для того щоб отримати додаткові кошти на організацію модернізації та реконструкції основних засобів необхідно використовувати інші резерви підвищення ефективності роботи підприємства, а саме:

· оптимальне навантаження в процесі виробництва;

· правильне ведення технологічного процесу, що дозволяє уникнути простою в роботі обладнання;

· вдосконалення технології виробництва;

· забезпечення постачання матеріалів, що відповідають необхідним стандартам для зниження часу на допоміжні і підготовчі процеси;

· покращення структури персоналу;

· зменшення витрат на управління підприємством.



4.2 Способи зниження трудомісткості, підвищення фондовіддачі та продуктивності праці на підприємстві

Однією з головних та найважливіших загальногосподарських і галузевих функцій в умовах вітчизняних ринкових реалій є раціональне використання трудових ресурсів та основних засобів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню прибутків підприємства. Реалізація цих завдань є неможливою без підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості та підвищення фондовіддачі. [3, с. 353]

Основними шляхам...