Конкурентоспроможність продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

конкурентоспроможність якість рейтинг післяпродажний

Вступ

1. Якість - сукупність властивостей продукції підприємства

2. Головні принципи конкурентоспроможності продукції підприємства

3. Оцінка та класифікація якості та конкурентоспроможності продукції підприємства

4. Приклад

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

З поняттям «рейтинг товару» зазвичай пов'язують міру переваги одного виробу, однієї моделі над іншими за конкретних умов експлуатації або використання товару споживачем. Цей показник відбиває органічне поєднання технічного рівня виробу, якості його виготовлення та ефективності в експлуатації. Рейтинг потрібен для порівнювання моделей одного класу, типу або типорозміру. З допомогою цього показника можна здійснювати відносну оцінку виробів і різних класів, але однакових за функціональним призначенням.

Конкурентоспроможність у найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на конкретному ринку в конкретний проміжок часу. Конкурентоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, ідентичними аналогічним показникам раніше проданого товару. За невиконання останньої умови вживання терміну «конкурентоспроможність» втрачає економічний зміст стає суто умовним поняттям. Конкурентоспроможність є необхідною характеристикою всіх елементів економічної системи, але для багатьох із них вона виявляється переважно тільки в конфліктних ситуаціях під час перерозподілу ринку. Порядок оцінювання конкурентоспроможності товару базується на послідовному виконанні певних робіт.

Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками, що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. За сучасних умов все більшого значення набувають інші фактори конкурентоспроможності. До них належать:

* зниження ціни споживання товару;

* випуск наукомісткої продукції;

* мінімізація термінів поставки товару;

* рівень післяпродажного обслуговування.



1. Якість - сукупність властивостей продукції підприємства

З поняттям «рейтинг товару» зазвичай пов'язують міру переваги одного виробу, однієї моделі над іншими за конкретних умов експлуатації або використання товару споживачем. Цей показник відбиває органічне поєднання технічного рівня виробу, якості його виготовлення та ефективності в експлуатації. Рейтинг потрібен для порівнювання моделей одного класу, типу або типорозміру. З допомогою цього показника можна здійснювати відносну оцінку виробів із різних класів, але однакових за функціональним призначенням. В основу рейтингу покладено системний підхід до поняття якості товару та його показників. Як відомо, сукупність показників, що характеризують ту чи ту модель, є взаємозв'язаними. Зміна одного показника впливає на всі інші.

Так, удосконалення функціональних параметрів (швидкість, потужність) можна досягти або за рахунок збільшення енерговитрат, або зменшення матеріаломісткості (ваги виробу), або застосування різних ґатунків супутніх матеріалів і т. п. Взаємозв'язаність різних показників ускладнює визначення рейтингу, потребує особливо ретельного відбору різних моделей і типів продукції для порівнювання параметрів. Об'єктивність досягнутих результатів оцінки співвідношення залежить від числових значень показників, узятих за базові для порівняння. Такими показниками, наприклад, є граничні параметри виробу, що їх було досягнуто за сертифікаційних випробувань у спеціальних центрах або національних організаціях захисту прав споживачів. Рейтинг можна також визначити з допомогою найважливіших параметрів, зафіксованих у національних і міжнародних стандартах та інших загально визнаних нормативно-технічних документах. Рейтинг товару (), визначається за формулою:



де Qі -- відносний показник якості товару;

п -- кількість одиничних показників якості, узятих для оцінки.

Відносний показник якості товару обчислюється за формулами:

або

де Рі -- одиничний показник якості моделі, що оцінюється;

Ріb -- одиничний показник якості базової моделі.

Перша формула застосовується для оцінки тих показників, збільшення яких свідчить про підвищення якості продукції (потужність, продуктивність, ресурс, довговічність). Друга формула застосовується для оцінки співвідношення показників, зменшення яких забезпечує підвищення якості (матеріаломісткість, витрати пального, енергії, похибки вимірювань). Отже, для визначення рейтингу товару треба здійснити диференційовану оцінку окремих показників якості, добуток яких уможливить знаходження загальної кількісної характеристики переваг одного виробу над іншим (табл. 1).

Таблиця 1. Обчислення рейтингу двох типів кавомолок

Показник якості	Одиниця вимірюван-ня	Порівняль-на модель, Pi	Базова модель, Pib	Формула розрахунку	Відносний показник якості	Рейтинг, Рт
Номінальний вміст зерен кави	г	50	30	Pi / Pib	1,7	2,11
Час розмелювання	с	50	30	Pi / Pib	1,7
Номінальна потужність	Вт	150	130	Pib / Pi	0,87
Ефективність розмелювання	%	95	90	Pi / Pib	1,05
Маса	кг	1,0	0.8	Pib / Pi	0,8

Наведений приклад свідчить, що рейтинг є найпростішим різновидом оцінки технічного рівня продукції. Його показник можна вважати попередньою, найбільш загальною оцінкою конкурентоспроможності товару.

2. Головні принципи конкурентоспроможності продукції підприємства

Конкурентоспроможність у найширшому розумінні визначає можливість продажу товару на конкретному ринку в конкретний проміжок часу. Конкурентоспроможною можна вважати однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, ідентичними аналогічним показникам раніше проданого товару. За невиконання останньої умови вживання терміну «конкурентоспроможність» втрачає економічний зміст стає суто умовним поняттям. Конкурентоспроможність є необхідною характеристикою всіх елементів економічної системи, але для багатьох із них вона виявляється переважно тільки в конфліктних ситуаціях під час перерозподілу ринку. Тому розробляючи конкурентоспроможну продукцію треба брати до уваги всі ринкові чинники, використовувати досягнення сучасного маркетинг) з вивчення наявного та прихованого (латентного) попиту. Найсуттєвішою базою для оцінювання конкурентоспроможності мас бути дослідження потреб покупців, вимог ринку. Остаточний вибір покупця зумовлюється співвідношенням між перевагами, набутими внаслідок використання товару, і витратами на його придбання, тобто споживчою цінністю товару (послуги). Отже конкурентоспроможність можна визначити як міру привабливості для споживача. Ця привабливість об'єктивно пов'язана рівнем задоволення сукупності різноманітних, інколи дуже суперечливих вимог, які залежать не тільки від виду продукції, але й від типу її споживача. Тому конкурентоспроможності властивий динамічний характер, що реагує на конкретний період часу, стан ринкової кон'юнктури, етап життєвого циклу товарів. Бажаючі-щось придбати, споживач натрапляє на велику кількість аналогічних товарів, але вибирає лише той, що найбільше задовольняє його потреби. Однією із умов вибору товару споживачем є збіг основних параметрів виробу з умовними характеристиками потреби що прогнозується. Тому для створення конкурентоспроможної продукції продуцент повинен максимально точно передбачити властивості й головні показники товару, які й визначатимуть вибір споживача. Такими показниками найчастіше є нормативні й технічні параметри, а також ціна споживання товару.

Нормативні параметри характеризують властивості товару, як регламентовано обов'язковими нормами, стандартами і законодавством ринків майбутнього продажу. Це, наприклад, екологічні показники, показники безпеки і т. п. Так, для легкового автомобіля екологічними показниками є вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах бензинових та дизельних двигунів, рівень зовнішнього шуму. Показники безпеки автомобіля регламентують законодавчими вимогами Правил ЄЕК ООН.

До групи технічних параметрів, які використовують для оцінювання конкурентоспроможності, відносять здебільшого показники призначення та надійності, а також ергономічні та естетичні. Інколи ці параметри умовно визначаються як «жорсткі» та «м'які». Найточніші їх визначення подано в стандартах показників якості окремих видів товарів. Як приклад, розглянемо систему технічних параметрів такого досить складного виробу як гральний автомат. Показниками призначення цього виробу вважаються: кількість ігрових програм; рівень автоматизації; здатність програми зацікавити споживача; рівень допоміжних ігрових ефектів (мерехтіння кольорового світла, мелодійна музика тощо); сприяння розвитку певних корисних навичок людини; час готовності до роботи; час безперервної роботи; кількість людей, які одночасно можуть брати участь у грі; наявність призів; габаритні розміри тощо. До показників надійності грального автомата належать: час роботи до першої відмови; середній строк служби; середній час відновлення. Ергономічними показниками цього виробу вважаються: показник рівня шуму; показник відповідності автомата та його елементів розмірам тіла людини; зусилля натискання на органи управління; показник відповідності можливостям людини до сприйняття (зорового та слухового), збереження і обробки інформації. Зовнішній вигляд грального автомата характеризується естетичними властивостями: показник стильової відповідності; показник функціонально-конструктивної пристосованості; показник цілісності композиції; показник досконалості виробничого виконання.

Задовольняючи свої потреби, покупець витрачає гроші як на придбання товару, так і на його використання. Величина цих витрат формує ціну споживання, її рівень має відповідати коштам, які покупець готовий асигнувати для задоволення конкретної потреби. Нагадаємо, що рівень задоволення споживача залежатиме від того, наскільки витрати на придбання та використання товару відповідатимуть його уявленню про споживчу цінність цього товару. Ціна споживання обчислюється за формулою:

де Ві - витрати на придбання права власності на товар (купівлю товару);

Цп -- ціна товару;

Qі -- витрати споживання і-го виду;

і -- кількість видів витрат за час використання товару;

Зв -- залишкова вартість товару.



Склад елементів формули засвідчує, що ціна споживання є суттєво вищою за ціну продажу. Так, наприклад, у загальних експлуатаційних витратах життєвого циклу сучасних моделей вантажних автомобілів ціна придбання становить тільки 15--17%, магістральних літаків - 11%, побутових холодильників - 10%, тракторів - 19%. За таких умов конкурентоспроможнішим буде товар, що забезпечуватиме мінімальну ціну споживання за весь термін використання його покупцем. Отже, загальну умову конкурентоспроможності товару можна визначити з допомогою такої формули.

,

Проте найпоширеніше визначення конкурентоспроможності товару з допомогою двох його найсуттєвіших характеристик (якості й ціни) недостатньо враховує суто маркетингові чинники які здебільшого не підлягають формалізації та обчисленню. Це наприклад, вимоги споживача до порядку укладання угоди та використання товару: оперативність поставки; забезпеченість запасними частинами; організація сервісу; репутація держави-імпортера або конкретного постачальника тощо. На конкретному ринку вага кожного із цих критеріїв може різнитись, тому визначення конкурентоспроможності слід здійснювати окремо для кожного ринку. Зрозуміло, що всі критерії споживчої оцінки переваг одного товару над іншим під час розрахунку конкурентоспроможності врахувати майже неможливо. Крім того, усі такі розрахунки завжди свідчитимуть тільки про очікувану, а не про реальну конкурентоспроможність.

Для успішного продажу товару необхідно, щоб він своєчасно і в достатній кількості опинився саме на тому ринку, де треба. На додачу і споживач має бути підготовлений до появи на ринку такого товару, а відповідна маркетингова програма - недоступною для нейтралізації конкурентами. Таким чином передумова завоювання сучасного ринку це, по суті, поєднання конкурентоспроможності як самого товару, так і його маркетингової програми. Щоб привернути увагу, товар мусить мати ще якісь додаткові властивості, які відрізняють його від товарів конкурентів. Такими властивостями вважаються певна додаткова корисність у процесі споживання товару і, ясна річ, різниця в цінах. За насиченого ринку зацікавити споживача може лише товар, який значно ефективніше вирішує його проблеми, ніж інші товари, і суттєво відрізняється від того, що споживач уже має. Додаткова корисність нині все більше відсуває різницю в ціні на задній план, оскільки покупці згодні цю додаткову корисність відповідно оплатити.

3. Оцінка та класифікація якості та конкурентоспроможності продукції підприємства

Порядок оцінювання конкурентоспроможності товару базується на послідовному виконанні таких робіт. По-перше, аналіз ринку та вибір найконкурентоспроможнішого товару -- зразка (еталона для порівняння).По-друге, визначення сукупності параметрів порівняння двох товарів. По-третє, розрахунки інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що оцінюється.

Еталон для порівняння має належати до тієї самої групи товарів, що й оцінюваний виріб, мати такі самі умови використання та функціонального призначення; він також має бути широковідомим на вибраному ринку та користуватися максимальним попитом покупців.

Вибір нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення: 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпеки) цей показник дорівнює 1, а якщо ні - то 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою:

де Іпр -- груповий показник нормативних параметрів;

Qni -- одиничний показник i-го параметра;

п - кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінюванню.

Нульове значення цього індексу свідчить про нульову конкурентоспроможність товару на даному ринку.

За визначення сукупності порівнювальних параметрів конкурентоспроможності товару виходять із того, що одна частина показників дає характеристику споживчих властивостей товару (його споживчої цінності), а інша - оцінює економічні (вартісні) показники. Споживчі властивості товару, що формують корисний ефект від нього, мають здебільшого суто технічні характеристики. Останні випливають із конструктивних особливостей виробу (показники призначення, надійності, безпеки, стандартизації), а також із його дизайну (естетика, ергономічні властивості, упаковка). Множинність показників споживчих властивостей товару зумовлює необхідність установлення ієрархії всіх параметрів, що мають бути взяті до розгляду. Зрозуміло, передовсім вивчатимуться ті властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення ваги кожного параметра доручають групі експертів, що спеціально формується на підприємстві. Обов'язковими вимогами до членів таких груп є компетентність, заінтересованість проблемою, діловитість та об'єктивність. Експертні групи широко застосовують оцінки в балах. Щоб досягти достовірних результатів, керівники груп мають уживати певних заходів для зменшення суб'єктивізму, притаманного експертному методу. З цією метою проводиться кілька турів опитування. Спочатку, експерти фіксують значення коефіцієнтів вагомості незалежно один-від одного, потім, після короткочасного спільного обговорення і обґрунтувань оцінок кожним фахівцем, проводять другий тур опитування, коли експерти (з урахуванням наслідків першого туру) знову незалежно встановлюють коефіцієнти вагомості для кожного параметра. Кількість турів опитування залежить від компетентності окремих експертів і представницького складу групи в цілому. Для попередніх оцінок достатньої точності результатів досягають уже після двох-трьох турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів у балах або в частках одиниці. Для оцінки застосовується п'яти- чи десятибалова шкала. Отримані результати використовуються для визначення середнього арифметичного коефіцієнтів вагомості кожного параметра за формулою:

де А -- середнє арифметичне коефіцієнтів вагомості;

п -- кількість параметрів товару;

N-- кількість експертів;

aij -- параметри вагомості i-го показника, що визначені j-м експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості qi, обчислюються за формулою:

При цьому задовольняється вимога:



Наприклад, потрібно визначити коефіцієнти вагомості окремих властивостей спортивної моделі взуття. Експерти визначають в балах вагомість трьох показників якості:

Р1 -- показник зовнішнього вигляду;

Р2 -- показник силуету;

Р3 -- показник внутрішнього оздоблення.

Результати оцінювання експертів за п'ятибальною шкалою наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Підсумкові результати оцінювання ваги показників якості взуття

Експерт	Коефіцієнт вагомості
	Р1	Р2	Р3
Перший	5	4	5
Другий	4	3	4
Третій	4	3	3
Четвертий	3	4	3
П'ятий	5	5	4
Шостий	4	4	5
Сьомий	5	3	4
Середній показник	4,3	3,7	4,0

Нормативні значення коефіцієнтів вагомості мають такий вираз

Найпріоритетніші з погляду конкурентоспроможності параметри стають об'єктами детальних досліджень. Саме такий підхід є найефективнішим.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням ваги кожного з них за формулою:



де Іtр -- груповий показник за технічними параметрами;

Pi - одиничний показник і-го технічного параметра (надійність, потужність, енергоємність);

Qi -- вага i-го параметра в загальній сукупності;

п -- кількість параметрів, узятих до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також і щодо товару-конкурента (товару-еталона). Порівняння двох групових показників дає змогу визначити рівень конкурентоспроможності товару проти товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

де Кt -- показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

Itn1, Itn2 -- відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються,

У такий самий спосіб обчислюється сукупність вартісних параметрів товару, що визначають його основні економічні властивості. Для покупця -- це витрати на придбання і використання виробу за час його експлуатації. До них відносять ціну виробу, витрати на його транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхові внески і т.п. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання -- суму коштів, що необхідні споживачу на весь час використання товару.

Визначення сукупності економічних параметрів, їхню оцінку і «зважування» треба робити з такою самою точністю, що й технічних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами обчислюється за формулою:

де Іen -- груповий показник за економічними параметрами;

Zi -- економічний параметр /-го виду;

Qi -- вага /-го економічного параметра в загальній сукупності;

п -- кількість економічних параметрів, узята до оцінювання.

На підставі загальних методичних положень здійснюється співвіднесення групових економічних показників товару, що оцінюється, з показниками товару-еталона. Розрахунки проводяться за такою формулою:

де Ке - показник конкурентоспроможності товару проти еталона;

Ien1, Ien2 -- відповідно групові показники економічних параметрів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару знаходять за формулою:

де Jkt -- зведений індекс конкурентоспроможності товару;

Кt - показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

Ке -- показник конкурентоспроможності за економічними показниками.

Якщо Jkt більше за 1 - виріб має переваги щодо конкурентоспроможності проти товару-еталона, за Jkt, меншому за 1 -- виріб програє товару-конкуренту.

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром не цільовий ринок рекомендується використати дані табл. 3.

Таблиця 3. Шкала оцінювання перспективності товару за інтегральним показником конкурентоспроможності

Значення показника Jkt щодо товару-еталона	Прогнозна оцінка конкурентоспроможності товару на цільовому ринку
1, 6 і більше	Дуже перспективно
1,59--1,40	Перспективно
1,39--1,20	Малоперспективно
1,19--1,00	Неперспективно

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару демонструє міру його привабливості для покупця. З погляду продавця ця привабливість ототожнюється з чистим прибутком. Останній дорівнює контрактній ціні, зменшеній на витрати з продажу товару та інші витрати. Економічний зиск від продажу одиниці товару обчислюють за формулою

Кпр = Вс/Зс,

де Кпр -- питомий ефект;

Вс -- чистий прибуток від продажу;

Зс -- повні витрати на виробництво, транспортування та реалізацію продукції.

Економічний зміст інтегрального показника конкурентоспроможності і показника питомого ефекту свідчить, що вивчення конкурентоспроможності товару має здійснюватися безперервно, цілеспрямовано і комплексно, з орієнтацією на задоволення потреб споживачів.

Отже, конкурентоспроможність передбачає вищу норму задоволення потреб споживача за рахунок пропонування високоякісних товарів за помірними цінами.

4. Приклад

Задача:

Підприємство придбало автомобіль сплативши 144 тис. грн. в т.ч. ПДВ - 20%. Витрати на споживання складають 15% від вартості автомобіля. Термін експлуатації 5 років, амортизація 18,6%.

Визначити витрати на придбання автомобіля.

Розв'язок:

Зв=144000*(1-)=10080 грн.

Qі= грн.

Ві=144000+21600-10080=155520 грн.

Витрати на придбання автомобіля складають 155520 грн.



Висновки

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Рівень якості -- це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним -- відносного рівня якості окремих видів продукції.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.



Список використаної літератури

1. Кардаш В.Я. Экономика и стандартизация качества продукции, Киев: УМКВО, 1985.

2. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управления качеством, Москва: Издательство стандартов, 1992.

3. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу, Київ: Знання прес, 2000.

4. Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз, Київ: КНЕУ, 1999; 176 с.

5. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник, -- 3-тє вид., перероб. і доп., Київ: Знання-Прес, 2002; 190 с.

Размещено на Allbest.ru

...