Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НБУ

Кафедра теоретичної і прикладної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Мікроекономіка”

Студентки Подобрій Г.С.

Група ОА-22

Науковий керівник доц. Гузь М.М.

Суми УАБС НБУ 2013

ЗМІСТ

• ВСТУП
• 1. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ДЕКІЛЬКОХ ПОКУПЦІВ
• 1.1. Попит і пропозиція
• 1.2. Розрахункова частина
• 1.3. Відповіді на контрольні питання
• 2. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА, ЩО ФОРМУЄ ПОПИТ ЗА ПЕВНИХ ПЕРЕВАГ І НАЯВНОГО БЮДЖЕТУ
• 2.1. Теорія особистого споживання
• 2.2. Розрахункова частина
• 2.3. Відповіді на контрольні питання
• 3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА
• 3.1. Процес виробництва
• 3.2 Розрахункова частина
• 3.3 Відповіді на контрольні питання
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

Одним з найважливіших розділів економічної теорії є мікроекономіка. Вона досліджує поведінку окремих елементів і структур, таких, як галузі виробництва та підприємства, товарні та фінансові ринки, банки, різні фірми, домашні господарства та ін. Займається вивченням того, як встановлюються обсяги виробництва окремих товарів і ціни на них, як впливають податки на заощадження населення і т.п. Тобто досліджує економіку на мікрорівні.

Серед найважливіших тем мікроекономіки можна виділити:

- аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців;

- побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету.

Курсова робота присвячена теоретичному та практичному аналізу, дослідженню саме цих двох тем, оскільки в сучасних умовах розвитку суспільства вони мають велике значення. Їх актуальність пояснюється тим, що такі категорії як: попит, пропозиція, ринкова рівновага, поведінка споживача привертають все більше уваги. Це логічне явище адже, зокрема, стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються саме через механізм попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців дозволяє отримати картину кон'юнктури ринку, оцінити виграш споживача та продавця. Отримані результати можуть використовуватись як державними структурами, для визначення необхідності регулювання, так і іншими особами, які приймають рішення щодо вступу на даний ринок. Важливість аналізу поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету можна обґрунтувати тим, що саме споживач, а не виробник є головною дієвою особою в економіці. Як відомо, метою виробництва (виробника) є отримання прибутку. За умов ринкової економіки, виробництво з прибутком можливе тільки тоді, коли ціни на товари будуть перевищувати витрати на їх виробництво. Саме тут ми й звертаємося до споживача, бо саме він оцінює працю виробника, купуючи товари. Якщо споживач не купує товар - виробник несе збитки, а ресурси, які він використав у виробництві, витрачені даремно. Тому побудова моделі поведінки споживача теж відіграє важливу роль в мікроекономіці.

Дана проблематика досліджена в працях А. Сміта, М. Туган-Барановського, Н.Д. Кондратьева, К. Маркса, Дж. М. Кейнса, Й. Шумпетера, М. Фрідмена.

попит пропозиція покупець споживач



1. АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ДЕКІЛЬКОХ ПОКУПЦІВ.

1.1 Попит і пропозиція

Ринок - це інститут або механізм, що зводить разом покупців і продавців окремих товарів чи послуг [1, ст.15]. Попит - це залежність між кількістю товарів, яку споживачі хочуть і можуть придбати із різними цінами на нього за певний проміжок часу. Обсяг попиту визначається тією максимальною кількістю даного товару, яку може придбати покупець (покупці) за даною ціною.

Існує величезна кількість факторів, які формують ціну, проте кожен з них впливає на ціну або через попит, або через пропозицію. Тому попит і пропозиція виступають у якості двох чинників, що обумовлюють конкретне значения ціни. Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом. Ринковий попит - це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні [2, с. 23].

Ціна попиту - це максимальна ціна, яку згоден заплатити покупець за конкретний обсяг товару. Між ціною на товар і обсягом попиту існує об'єктивний зв'язок, який отримав назву закону попиту. Закон попиту стверджує: чим вища ціна на товар, тим менший на нього попит, і навпаки [17, с. 13].

Пропозиція - це обсяг товарів, який виробники можуть і бажають виготовити і продавати на ринку. Збутова і цінова політика може мати декілька цілей, але основною є максимізація прибутку [3, с. 37].

Величина пропозиції визначається максимальною кількістю товару, який готовий для продажу за заданий період часу при даній ціні. Закон пропозиції стверджує: чим вища ціна на товар, тим більший обсяг пропозиції товару і навпаки [4, с. 14].

1.2 Розрахункова частина

1.Розглянемо таку ситуацію, за якою на ринку міститься шість учасників: три продавця і три покупця. Відомі функції пропозиції по ціні продавців і функції попиту по ціні покупців.

Функції пропозиції по ціні продавців:

Q₁^S=2P-10; Q₂^S=P-16; Q₃^S=4P-25

Функції попиту по ціні покупців:

Q₁^D=30-1,2P; Q₂^D=8-0,5P; Q₃^D=15-3P

Значення коефіцієнтів вибираємо згідно номеру варіанта з таблиць.

H=25; g=30; w=4,0; z=1,2

Спочатку знаходимо мінімальну ціну для кожного продавця на ринку(ціну,нижче якої він товар не продаватиме)

2P-10=0P=5 P-16=0P=16 4P-25=06,25

Тепер знаходимо максимальну ціну для кожного покупця(ціну,вище якої він товар не купуватиме)

30-1,2P=0Р=25 8-0,5P=0Р=16 15-3P=0Р=5

Складаємо галузеві функції пропозиції (попиту) для кожного проміжку.

Пропозиція:

5?P<6,25 - 1 продавець (інші продавати товар за таку ціну не погодяться):

Q^S=2P-10

6,25?P<16 (за таку ціну продаватимуть свій товар вже 2 продавці):

Q^S=2P-10+4P-25=6Р-35

P>16 (за цю ціну погодяться пропонувати свій товар всі 3 продавці):

Q^S=6Р-35+ P-16=7Р-51

Попит:

16<P?25(за таку високу ціну дозволити собі купувати товар може лише 1 покупець):

Q^D=30-1,2P

5<P?16 (за ціну в межах від 5 до 16 купувати продукцію зможуть 2 покупці):

Q^D =30-1,2P+8-0,5P=38-1,7Р

0<P?5 (за такої ціни активну участь на ринку беруть 3 покупці):

Q^D =38-1,7Р+15-3P=53-4,7P

Запишемо системи:

Пропозиція:



5?P<6,25 2P-10

6,25?P<16 6Р-35

P?16 7Р-51

Попит: 16<P?25 30-1,2P

5<P?16 38-1,7Р

0<P?5 53-4,7P

Випишемо ціни: 0;5;6,25;16;25

Потрібно визначити інтервал,в якому буде знаходитися рівноважна ціна,для цього: підставляємо у функцію попиту та пропозиції значення цін(в ту,що включає проміжок)

1)Р=5 Q^S (5) =25-10=0 Q^D(5)= 53-4,75=29,5

2)Р=6,25 Q^S (6,25)=66,25-35=2,5 Q^D(6,25)= 38-1,76,25=27,375 - ми бачимо,що виникає дефіцит товару при ціні Р=6,25

3)Р=16 Q^S (16)= 7-51=61 Q^D (16)= 38-1,716=10,8- при ціні Р=16 виникає надлишок товару.

4)Р=25 Q^S(25)=7Ч25-51=124 Q^D(25)=30-1,2Ч25=0 - при ціні 25 ніхто з покупців не буде купувати даний товар.

Отже,можна зробити висновок,що рівноважна ціна буде знаходитись у проміжку (6,25:16).

Умова рівноваги на ринку: Q^D=Q^S[4, ст.51]. В умовах такої рівноваги на ринку встановиться ціна рівноваги, при якій P_E = P^S = P^D (тобто визначаємо інтервал, в якому буде знаходитися рівноважна ціна,для цього підставимо у функцію попиту та пропозиції значення цін в ту, що включає в проміжок)

6Р-35=38-1,7Р 7,7Р=73 Р_Е = 9,48 - число входить у проміжок,отже воно буде рівноважною ціною. Така ціна буде одночасно задовольняти як покупців, так і продавців.

Щоб знайти рівноважний обсяг Q_E треба підставити рівноважну ціну у будь-яку з двох функцій.

Q_E=69,48-35=21,88

Тепер шукаємо рівноважний обсяг угоди для кожного учасника торгівлі,підставляючи Р_Е в початкові функції.

Q^S: 1) Q₁^S=2-10=8,96

2)Q₂^S=-16=-6,52

3)Q₃^S=4-25=12,92

Q^D: 1) Q₁^D=30-1,2Ч9,48=18,624

2)Q₂^D=8-0,5

3)Q₃^D=15-3=-13,44

2. Знаходження ціни рівноваги і обсягу угоди кожного учасника торгівлі можна представити графічно. Для цього потрібно побудувати графіки сукупного попиту і пропозиції, а точка їх перетину і вказуватиме на рівноважну ціну і обсяг угоди попиту і пропозиції учасників торгівлі.

Щоб побудувати графік,що відображатиме рішення задачі треба:

Позначити Q_E і Р_Е (це буде точка перетину кривих попиту та пропозиції D та S)

Щоб побудувати криву попиту:

Криву будуємо по проміжках (зазначимо , що для побудови відрізків нашої ламаної треба мати дві точки з координатами (Q_1:P₁) та(Q_2:P₂)

1) 0<P<=5 53-4,7P

Якщо Р=0,то Q=53; якщо Р=5,то Q=29,5



2) 5<P<=16 38-1,7Р

Якщо Р=5,то Q=29,5;якщо Р=16,то Q=10,8

3) 16<P<=25 30-1,2P

Якщо Р=16,то Q=10,8;якщо Р=25,то Q=0

P	0	5	16	25
Q	53	29,5	10,8	0

З значень ціни і отриманих обсягів попиту можна побудувати графік сукупного попиту:

Рис. 1.1. Графік сукупного попиту

Щоб побудувати криву пропозиції:

Криву будуємо по проміжках (зазначимо ,що для побудови відрізків нашої ламаної треба мати дві точки з координатами (Q_1:P₁) та(Q_2:P₂))

1) 5<P<=6,25 2P-10

Якщо Р=5,то Q=0;якщо Р=6,25,то Q=2,5

2) 6,25<P<=16 6Р-35

Якщо Р=6,25,то Q=2,5;якщо Р=16,то Q=61

3) P>16 7Р-51

Якщо Р=16,то Q=61;якщо Р=25,то Q=124

P	5	6,25	16	25
Q	0	2,5	61	124

Побудуємо графік сукупної пропозиції з отриманих обсягів пропозиції і значень ціни:

Рис. 1.2. Графік сукупної пропозиції

Отже щоб побудувати графіки кривих попиту та пропозиції треба позначити точки по їх знайдених координатах та з'єднати ці точки.

Рис. 1.3. Графік взаємодії сукупного попиту і пропозиції

Точка Е на графіку-це точка перетину кривих попиту та пропозиції.

Точки А1 і В1-точки злому,оскільки вони показують коли на ринку починає брати участь більша кількість покупців.

3. Після побудови графіка розрахуємо коефіцієнт цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту і кривої пропозиції за такою формулою

Спочатку знайдемо коефіцієнт еластичності на кожній ділянці кривої попиту:

1) ==0,427 - попит нееластичний на проміжку 0<P?5 що задається функцією 53-4,7P

2) ==0,725 - попит нееластичний на проміжку 5<P?16 що задається функцією 38-1,7Р

3) ==5,25- попит еластичний на проміжку 16<P?25 що задається функцією 30-1,2P

Знаходимо коефіцієнт цінової еластичності на кожній ділянці кривої пропозиції за такою формулою як і попит:

1) =10,99 - пропозиція еластична на проміжку 5?P<6,25

2) =2,22 - пропозиція еластична на проміжку 6,25?P<16

3) = 1,551 - пропозиція еластична на проміжку P?16

4. Надлишок споживача показує різницю між гіпотетичними витратами споживачів, які могли б бути, і реальними витратами в умовах ринку.

Надлишок споживачів є своєрідним мірилом добробуту споживачів, що утворюється на ринку окремого блага.

Надлишок виробника показує надлишок найбільш об'єктивних фірм,які можуть запропонувати на ринок товар нижче за рівноважну ціну,але реалізують його за рівноважною ціною.

Покажемо графічно на нашому графіку надлишок виробника і споживача(рис.1.4).

Рис.1.4 Надлишок споживача і виробника

/////- надлишок споживача

///// - надлишок виробника.

1.3 Відповіді на контрольні питання

1. Яким чином можна отримати галузеву функцію пропозиції? Знайдіть зміну величини пропозиції, якщо ціна змінилася з 5,8 до 10 грн.. Як побудувати графік галузевого попиту? Знайдіть зміну величини попиту, якщо ціна змінилась з 1,8 до 12 грн.

Галузева функція пропозиції - залежність між ціною та пропозицією з боку галузі. Щоб знайти зміну величини пропозиції,потрібно значення цін і підставити в функції пропозиції.

Якщо =5,8 і =10, то, підставивши їх у функції

= 2P-10, =P-16, =4P-25, отримаємо:

= 2*5,8-10=1,6 =5,8-16=-10,2 =4*5,8-25=-1,8

= 2*10-10=10 =10-16=-6 =4*10-25=15

=10-1,6=8,4 =-6+10,2=4,2 =-1,8-15=-16,8

Отже,при зміні ціни величина пропозиції зміниться і буде задовольняти лише першого і другого покупця .

Графік галузевого попиту - це сума всіх графіків індивідуального попиту.

Якщо =1,8 і =12, то, підставивши їх послідовно у функції

=30-1,2P =8-0,5P і =15-3P будемо мати:

=30-1,2*1,8=27,84 =8-0,5*1,8=7,1 =15-3*1,8=9,6

=30-1,2*12=15,6 =8-0,5*12=2 =15-3*12=-21

^d₁=15,6-27,84=-12,24 ^d₂=2-7,1=-5,1 ^d₃=-21-9,6=-30,6

Виконавши ці дії,можна зробити висновок, що при зміні ціни величина попиту зміниться і вона не буде задовольняти жодного продавця.

2. Які результаті взаємодії попиту і пропозиції визначається ціна товару?

В умовах ринкової економіки ціна на будь-який вид товару встановлюється при взаємодії попиту і пропозиції. Тобто, встановлюється рівноважна ціна, яка врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил. Тому, щоб отримати рівноважну ціну потрібно прирівняти функцію попиту до функції пропозиції і з даної рівності визначити рівноважну ціну. Оскільки ціна за умов конкурентного ринку визначається рівновагою попиту і пропозиції, окремий продавець не може впливати на ціноутворення на ринку і пропонує свій товар за ціною, яку його змушує встановлювати ринок. Така ціна не впливає на зміну обсягів виробництва. Рівновага досягається в результаті діяльності всіх учасників ринку і сприяє забезпеченню максимально високого рівня задоволення потреб [3, ст.33].

Рис.1.5 Графік взаємодії сукупного попиту і пропозиції

Умова рівноваги на ринку: Q^D=Q^S. Відповідно до мого завдання отримаємо таке рівняння:

6Р-35=38-1,7Р 7,7Р=73 Р_Е = 9,48- рівноважна ціна.

Така ціна буде одночасно задовольняти як покупців, так і продавців.

Q_E=69,48-35=21,88

Е(21,88;9,48)

3. Чому крива ринкового попиту є більш пологою ніж будь-яка з кривих індивідуального попиту, що її складають?

Крива індивідуального попиту показує поведінку окремо взятого покупця, а крива ринкового попиту характеризує загальний обсяг попиту всіх споживачів для кожної заданої ціни даного товару. Графік ринкового попиту утворюється внаслідок складання кривих індивідуальних попитів. Із побудови крива ринкового попиту є більш похилою, ніж будь-яка із складових її кривих індивідуального попиту. Це означає, що ринковий попит завжди є більш еластичний, ніж попит кожного із споживачів. Отже, абсолютне значення коефіцієнта прямої еластичності тим більше, чим менше є заборонна ціна, тобто чим більш пологою стає лінія попиту. Тому, якщо складати криву ринкового попиту для всіх покупців, то на ній не буде різких перепадів попиту при різних рівнях цін, а вони будуть вирівнюватися через те, що за даної ціни, наприклад, якщо один покупець буде вже не в змозі брати участь в торгах, то це ще зможе робити інший. І в результаті такої ситуації крива набуватиме більш пологого вигляду [1, ст.116-117].

4. Які є види еластичності? Які способи розрахунків коефіцієнта еластичності ви використовували в своїх розрахунках. Чому?

Еластичність попиту - зміна попиту на даний товар під впливом економічних і соціальних факторів, зв'язаних зі зміною цін.

Стосовно попиту виділяють такі види еластичності:

1) За ціною - процента зміна обсягу попиту спричинена однопроцентною зміною ціни даного товару. В залежності від цього виділяють: еластичний попит, не еластичний попит, попит з одиничною еластичністю, абсолютно не еластичний попит, абсолютно еластичний попит.

2) Перехресна еластичність - процентна зміна обсягу попиту на 1 товару х при зміні на 1% ціни іншого товару. За допомогою перехресної еластичності можна визначити: чи ці 2 товари є товарами субститутами, чи товарами-комплементарними, чи не залежними.

3) Еластичність попиту за доходом - це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу. За допомогою цієї еластичності, можна визначити чи це нормальне благо, чи товар нижчої якості, чи нейтральний товар, чи предмет розкоші, чи предмет 1-ої необхідності [7,ст.96].

Основні способи розрахунку еластичності:

· середньої еластичності = (5).

· дугової =6).

Де,Q₁ P₁ - обсяг і ціна початкової,

Q₂ P₂ - обсяг і ціна, що стали

· в точці Q_D=-bp+k, (7) де b-кут нахилу, k-зсув кривої.

У своїх розрахунках я використовувала формулу 6 - дугової еластичності, так як у ній не потрібно ділити на P чи на Q [1, ст.95-96].

5. Що показує надлишок споживача і надлишок виробника?

Надлишок виробника - різниця між сумою грошей, що отримані за продану продукцію, і мінімальною сумою грошей, за яку виробник готовий був продати цю продукцію. Надлишок виробника показує, що на ринку існує більше товару, ніж їх потребує споживач для ліквідації цього надлишку виробник знижує ціну, що стимулюватиме додатковий попит до досягнення рівноважної ціни [3, с.38].

Надлишок споживача - це різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден заплатити за певний обсяг благ, та тією сумою грошей, яку він за нього сплатить. Він демонструє протилежну ситуацію, коли потреби споживачів у товарі не відповідають кількості виробленого, тобто на ринку існує дефіцит товарів. Для ліквідації дефіциту споживачі будуть готові купляти товари за все вищими цінами, що стимулюватиме пропозицію і виробників доти, доки ціна не підвищиться до рівноважної, коли ліквідовано дефіцит і надлишок пропозиції [1, с.122].

6. Яким чином встановлюється ринкова рівновага за А.Маршаллом і Л.Вальрасом?

Умови сталої рівноваги на ринку розглядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розглядає криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальних прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вертикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну).

Рис.1.6. Механізм формування рівноважної ціни:

а - за Л.Вальрасом (модель Л.Вальраса);

б - за А.Маршаллом (модель А.Маршалла).

Метод Л.Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску» [1.с.71-72].

7. Що таке «павутино подібна модель»?

Павутиноподібна модель - одна з динамічних моделей ціноутворення, яка описує наступний процес: траєкторію коригування цін і обсягу виробництва при русі від одного стану рівноваги до іншого. Ця модель може використовуватися для опису коливань цін на ринку сільськогосподарської продукції, на біржовому та інших ринках, де пропозиція реагує на зміни цін з деяким запізненням[7.с. 94].

Рис.1.7. Павутиноподібна модель

Якщо , то будь-яке відхилення від рівноваги буде вести до збільшення коливань цін і обсягів, все більше видаляючи вихідне положення від точки рівноваги.

Якщо , то будь-яке початкове відхилення веде до коливань цін та обсягів однаковою амплітуди.

Якщо , то коливання будуть поступово затухати, а ринкова рівновага відновиться.

8. Що відбувається на ринку, коли, наприклад, держава втручається в процес ринкового ціноутворення? Яка ситуація складеться на Вашому ринку, якщо встановити ціну 1,4 грн., або 15,4 грн.

Коли держава починає втручатися в процес ринкового ціноутворення, то це часто призводить до різних негативних ситуацій. А саме: зникнення певних товарів з ринку; виникнення черг; нормування товарів; пошуки легальних шляхів подолання обмежень; накопичення товарів; “чорний ринок”. Проте, відбуваються і позитивні зміни такі. Відбувається процес створення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки. Це сприяє існуванню збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг та протидії монопольним тенденціям виробникам продукції, товарів і послуг. Якщо держава втручається у процес ціноутворення, то це призводить і до підвищення якості продукції, створення соціальних гарантій, в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів і створення необхідних економічних гарантій для виробників.

Ринковий механізм сам по собі є самодостатнім і саморегульованим, тобто має ознаки синергетичної системи. Відновлення ринкової рівноваги відбувається автоматично. Але на практиці ми бачимо, що у функціонування ринкового механізму часто втручається держава, що спричиняє відхилення ціни від рівноважної. За вільноринкової економічної системи такий вплив взагалі не здійснювався, але з приходом соціально-ринкової економіки держава почала контролювати ринок, не кажучи вже про командно-адміністративну економіку, де ринок - це сама держава[8, с. 287-288].

Наприклад, розглянемо таку ситуацію: держава збільшила ціну на ринку з 1,4 до 15,4.

Для пропозиції ціна 1,4 не входить у проміжки цін пропозиції, а тому продавці за цією ціною не будуть виставляти свій товар на ринок. Для попиту ціна 1,4 входить у проміжок 0<P?5, де Q^D = 53-4,7Р=53-4,7*1,4=46,42, але за такої ціни жоден з виробників не буде продавати товар - це призведе до дефіциту продукції.

А якщо ціна буде 15,4,то для попиту вона входить у проміжок 5<P?16, де Q^D = 38-1,7Р=38-1,7*15,4=11,82, а для пропозиції - 6,25<P?16, де Q^S =6P-35=6Ч15,4-35=57,4. Тобто Q^S >Q^D- це призведе до надлишку продукції.

Якщо держава встановлює фіксовану ціну на рівні, що перевищує ціну рівноваги, то це призведе до надлишку продукції, а якщо нижчу від рівноважної - до дефіциту.



2. ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА, ЩО ФОРМУЄ ПОПИТ ЗА ПЕВНИХ ПЕРЕВАГ І НАЯВНОГО БЮДЖЕТУ

2.1 Теорія особистого споживання

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи: на першому етапі необхідно формалізувати його індивідуальні смаки й уподобання, тобто визначити, що він бажає. На другому етапі визначається, що він може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага. На третьому етапі необхідно сумістити бажання споживача з його можливостями, тобто визначити, який імовірний вибір максимізує добробут споживача.

Для моделювання першого етапу теорії вводиться поняття корисності, як суб'єктивної цінності товару для споживача у певний момент часу. Відомі два підходи до вимірювання корисності - кількісний та порядковий.

Кількісний (кардиналістський) підхід до корисності передбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально. Функція корисності показує залежність корисності від загальної кількості споживаних благ:

U = f(X, Y),

де U - загальна корисність від споживання набору благ;

X, У - кількості споживаних благ.

Порядковий (кардиналістський) підхід до корисності передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності. Тобто споживач може упорядкувати різні набори благ відповідно до власних смаків. Рівень корисності аналізується за допомогою кривої байдужості - лінії рівної корисності, усі точки якої характеризують набори товарів, що забезпечують споживачу один і той же рівень корисності.

Наступний етап - моделювання обмеження, що визначає множину можливостей споживача, тобто множину наборів товарів, доступних споживачеві. Якщо споживач повністю витрачає свій дохід на придбання двох товарів X і У, то його можливості будуть мати такий вигляд:

Y = I ? P_y- P_x? P_y

де Р_х, Ру - ціни відповідних товарів.

Лінія, яку описує це рівняння, називається бюджетною лінією.

Для визначення максимальної корисності від споживання в одній системі координат необхідно сумістити криву байдужості і бюджетну лінію. Точка їх дотику відображає стан рівноваги споживача. Математично умову рівноваги можна записати таким чином:

=

де MU_X , MU_Y - граничні корисності відповідних благ [10, с. 65].

2.2 Розрахункова частина

1. Розглянемо ситуацію, коли ринкова корзина споживача складається лише з двох товарів Х та У.

Бюджетне обмеження споживача має такий вигляд:

I=P_X X+P_Y ,

де P_X - рівноважна ціна товару Х, що встановилася на ринку цього товару;

P_Y- ціна товару;

І-дохід споживача;

Х та У-відповідно кількість спожитих товарів Х і У.

Для розрахунків у своїй роботі я буду використовувати функцію корисності, яка має такий вигляд:

U=k*X^б*Y^в.

Значення коефіцієнтів беремо з таблиці відповідно функції корисності та номеру розрахункового завдання.

k=3; І= P_X+35; P_Y=4; P_X=1,5.

U=3*X^0,25*Y

Тому для визначення рівняння кривої байдужості в момент рівноваги необхідно спочатку знайти дану точку. Для цього ми підставляємо значення нашого варіанту в систему. Також ми знаємо, що рівноважна ціна P_x=9,48, тоді

І = P_x+35 =9,48+35=44,48.

Гранична корисність товару Х є похідною від MU_X ;

(MU_X)'= 0,75Y*X^-0,75

Гранична корисність товару У є похідною від MU_У

(MU_У)'= 3X^0,25

Оскільки І= P_X+35, підставивши значення P_X виходить:

І=44,48, тоді бюджетне обмеження споживача набуває вигляду:

І= 9,48Х+4У, тобто 44,48= 9,48Х+4У.

Точка рівноваги споживача повинна задовольняти систему рівнянь:

=

I = P_x Ч X + P_y Ч Y

Система рівнянь має такий вигляд:

= =

9,48Х+4У=44,48 9,48Х+4У=44,48

28,44X=3Y Y=9,48X

9,48Х+4У=44,48 9,48Х+4У=44,48

Підставивши значення Y в рівняння 9,48Х+4У=44,48.

9,48Х+4*9,48X=44,48

47,4X=44,48

X=0,94

Підставляємо одержане значення Х в рівняння 9,48Х+4У=44,48.

9,48* 0,94+4Y=44,48

4Y=35,57

Y=8,89



Отже, рівноважний набір споживача буде таким: Е₁ (0,94;8,89)

Оскільки ця точка належить кривій байдужості, на якій знаходиться покупець в момент рівноваги, то координати точки задовольняють рівняння цієї кривої байдужості:

U=3ЧX^0,25*Y

U=3Ч0,94^0,25 Ч8,89=26,14

Знайдемо рівняння кривої байдужості в точці Е₁:

26,14=3ЧX^0,25*Y

3ЧX^0,25*Y =26,14

X^0,25*Y = 8,71

Y= - рівняння кривої байдужості в момент рівноваги споживача.

2. Перехресна еластичність попиту - це чутливість споживчого попиту на товар У до змін, що відбулися в ціні спорідненого товару Х. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то продукти X і Y є взаємодоповнюючими товарами. Позитивна перехрестна еластичність означає, що товари Х та У є взаємозамінними. Чим більша величина негативного коефіцієнта, тим більше взаємодоповнюваність двох даних товарів. Нульовий чи майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продукту не пов'язані між собою, тобто є незалежними в споживанні товарами. Знання про перехресну еластичність попиту важливе для корпоративного планування.



- нова кількість У при ціні Р_x2=Р_х+P_x=9,48+1,5=10,98

- початкова кількість при Р_х=9,48

- нова ціна Р_х+P=9,48+1,5=10,98

- попередня ціна Р_х=9,48

Розв'язуємо систему рівнянь:

= =

10,98Х+4У=44,48 10,98Х+4У=44,48

32,94X=3Y Y=10,98X

10,98Х+4У=44,48 10,98Х+4У=44,48

Підставивши значення Y в рівняння 10,98Х+4У=44,48.

10,98Х+4*10,98X=44,48

54,9X=44,48

X=0,81

Підставляємо одержане значення Х в рівняння 10,98Х+4У=44,48.

10,98* 0,81+4Y=44,48

4Y=35,59

Y=8,898

Отже, рівноважний набір споживача буде таким: Е₂ (0,81;8,898)

Визначимо перехресну еластичність попиту на товар У при зміні ціни на товар Х:



= = -0,004

<0, отже товари Х та У є взаємодоповнюючими.

Початковий рівноважний набір при ціні Р_х= 9,48 був Е₁(0,94;8,892), але зміна ціни на = 1,5 призвела до зміни рівноважного набору Е₂(0,81;8,898).

3. Коли змінюється ціна на благо Х, а доход споживача і ціна блага У залишаються постійними, тоді бюджетна лінія буде обертатися навколо точки її перетину з віссю У і щоразу буде торкатись все більш віддалених кривих байдужості. Усі точки дотику бюджетної лінії, яка обертається внаслідок зміни ціни блага Х, до кривих байдужості утворить криву «ціна-споживання». Вона показує, як реагує споживач на зміну ціни одного із благ.

Точка рівноваги Е₁ переміщується в точку рівноваги Е₂. Кількість споживання товару Х₁ зменшується до Х₂. Для того, щоб визначити ефект заміщення потрібно провести бюджетну лінію, паралельну новій бюджетній лінії, так щоб вона проходила строго через точку рівноваги Е₁.

Точка Е3 буде відображати зміну в споживанні товару Х. Це буде ефект заміщення.

Ефект заміщення - це зміна обсягу попиту, спричинена зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході.

Щоб його визначити потрібно: Е3 - Е1

Перехід Е3 в Е2 показує ефект доходу.

Ефект доходу - це зміна обсягу попиту спричинена зміною реального доходу споживача при незмінності відносних цін.

Щоб його визначити потрібно: Е2 - Е3.

Отже щоб розбити загальний ефект,треба знайти координати точки Е3.

Для цього слід розв'язати систему рівнянь:



= 3Y=32,94X

26,14=3ЧX^0,25*Y Y=8,71X^-0,25

26,14X^-0,25=32,94X

= 32,94

X^1,25=1/1,26

X=0,83

Y=9,11

Ми знайшли координати точки E₃(0,83;9,11)

Е₁(0,94;8,892);

Е₂ (0,81;8,898);

E₃(0,83;9,11).

Ефект заміщення_(х)= 0,83 - 0,94 = - 0,11;

Ефект заміщення_(у)= 9,11 - 8,892 = 0,218;

Ефект доходу_(х)= 0,81 - 0,83 = -0,02;

Ефект доходу_(у)= 8,898 - 9,11 = -0,212;

Ефект загальний_(х)= -0,11 - 0,02 = -0,13;

Ефект загальний_(у)= 0,22 - 0,21 = 0,01.

Зобразимо графічно реакцію споживача на збільшення ціни товару Х.



Рис. 2.1. Реакція споживача на збільшення ціни товару Х

4.Крива "ціна - споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Нехай ціна товару У незмінна,а ціна товару Х зменшується на 10%. Тоді ціна товару Х буде становити:

9,48-(9,48/100)=8,53

Отже ціна товару Х стала 8,53.

За такої ціни споживач зможе відмовившись від товару У придбати товару Х кількістю = 5,21. Ціна товару У не змінюється,отже обсяг його споживання становитиме як і раніше 8,93, а дохід споживача залишився незмінним.

Щоб побудувати криву «ціна-споживання» слід розрахувати рівноважний набір товарів за нової ціни.

Розв'язуємо систему рівнянь:



= =

8,89Х+4У=44,48 8,89Х+4У=44,48

26,67X=3Y Y=8,89X

8,89Х+4У=44,48 8,89Х+4У=44,48

Підставивши значення Y в рівняння 8,89Х+4У=44,48.

8,89Х+4Ч8,89X=44,48

44,45X=44,48

X=1

Підставляємо одержане значення Х в рівняння 8,89Х+4У=44,48.

8,89Ч 1+4Y=44,48

4Y=35,59

Y=8,898

Отже, рівноважний набір споживача буде таким: Е₁ (1;8,898)

Рис. 2.2. Крива «ціна-споживання»

Отже як видно з графіка товари Х та У є взаємодоповнюючими.

5.Припустимо,що дохід споживача щоразу буде збільшуватись на 20%.

Тоді щоб побудувати криву «дохід-споживання» слід спочатку визначити яким став дохід:

44,48+(44,48

За цього доходу відмовившись від товару Х споживач зможе купити товару У

=13,35

Ціна товару Х не змінилась P_x=9,48

За цього доходу відмовившись від товару У споживач зможе купити товару Х

=5,63

Знайдемо рівноважний набір товарів за нового доходу розв'язавши систему рівнянь:

Розв'язуємо систему рівнянь:

= =

9,48Х+4У=53,38 9,48Х+4У=53,38

28,44X=3Y Y=9,48X

9,48Х+4У=53,38 9,48Х+4У=53,38

Підставивши значення Y в рівняння 9,48Х+4У=53,38.

9,48Х+4Ч9,48X=53,38

47,4X=53,38

X=1,13

Підставляємо одержане значення Х в рівняння 9,48Х+4У=53,38.

9,48Ч 1,13+4Y=53,38

4Y=42,67

Y=10,67

Отже, рівноважний набір споживача буде таким: Е₁ (1,13;10,67)

Будуємо графік згідно знайдених точок:

Рис. 2.3. Крива «дохід-споживання»

Крива «дохід-споживання» є зростаючою, а отже можна зробити висновок, що товари Х і Y є нормальними благами.

2.3 Відповіді на контрольні питання

1. Які властивості мають криві байдужості? Намалюйте криву байдужості, якщо споживач вважає, що товари Х і У є нейтральними, а U(X;Y)=Y

Крива байдужості - це лінія, на якій розташовані всі еквівалентні для покупця набори. Криві байдужості мають такі властивості:

1) вони опуклі донизу, не перетинаються, хоча не обов`язково паралельні;

2) мають від`ємний нахил, модуль величини якого визначає граничний рівень заміщення продукту х продуктом у;

3) граничний рівень заміщення є спадаючим;

4) криві байдужості, які лежать на північному сході, мають більш високий рівень задоволення;

5) крива байдужості може бути проведена через будь-яку точку простору товарів [12, с.9].

Функція корисності для нейтральних товарів має вигляд U(X;Y)=Y, а гранична норма заміни MRS_yx=0. Отже лінії кривих байдужості будуть горизонтальними [10, с. 79-80].

Рис. 2.4. Крива байдужості

2. Намалюйте криву заданого виду: «ціна-споживання» для нейтральних товарів при P_y=const, P_x збільшується.

Поведінка споживача в залежності від рівня цін досліджується за допомогою лінії «ціна-споживання».

Лінія «ціна-споживання» - це множина всіх оптимальних наборів товарів для споживача при зміні ціни і незмінному доході.

Якщо Х,У - нейтральні товари, то лінія «ціна-споживання» буду горизонтальною. [10, с. 83].

Рис. 2.5. Крива «ціна-споживання» для нейтральних товарів.

3. До чого призведе інфляційне підвищення цін, якщо доход домогосподарств не змінюється?

Інфляція - це зниження покупної спроможності грошової одиниці, тобто зменшення кількості товарів і послуг, що можна придбати за цю грошову одиницю, Інфляція не обов'язково призводить до зниження реального прибутку чи рівня життя. Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці, проте ваш реальний прибуток чи рівень життя знизиться тільки в отому випадку, якщо номінальний прибуток буде відставати від інфляції. Вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення [13, c. 511].

Інфляція погіршує керованість домашнім господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність. Якщо рівень цін буде рости швидше, ніж номінальні доходи в суспільстві ,то реальні доходи знизяться. Звідси випливає, що від інфляції найбільше страждають люди, що одержують відносно фіксовані номінальні прибутки.

Отже, у результаті інфляції в суспільстві відбувається перерозподіл реальних доходів. Від інфляції страждають власники заощаджень, тому що з ростом цін реальна вартість зменшується. Інфляція також перерозподіляє доходи між дебіторами й кредиторами: вона приносить вигоду одержувачам кредиту, тому що вони позичають гроші з більшою купівельною спроможністю,а повертають кредиторові знецінені інфляцією гроші. Звідси й значний ріст номінальних процентних ставок в умовах сильної інфляції при падінні реальних процентних ставок.

Якщо дохід домогосподарств не змінюється, то інфляційне підвищення цін призведе до того, що фактичні витрати домогосподарств зменшаться, а саме відбудеться зсув бюджетної лінії вниз, тобто домогосподарства зможуть купляти менше благ [14, c.201].

4. На основі кривої «ціна-споживання» побудувати криву індивідуального попиту на товар Х, якщо P_y=const.

Попит - це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Закон попиту - величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

На основі лінії «ціна-споживання» будуємо криву індивідуального попиту на товар Х вважаючи,що Р_У - const.



Рис. 2.6. Крива індивідуального попиту на товар Х



3. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА

3.1 Процес виробництва

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально - як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Випуск - це товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені фірмою (галуззю) за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

Ресурси, або фактори виробництва - блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ - готової продукції; основні види факторів - капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницькі здібності.

Технологія - знання про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення певного випуску блага; кількісно характеризується сукупністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.

Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (факторів виробництва - працею L та капіталом К) і максимально можливим випуском продукції (Q) записується за допомогою виробничої функції:

Q = F (L,K)

Зв'язок між обсягами затрачених ресурсів (L,К) і вартістю виробництва показує функція сукупної вартості виробництва (ТС), яка відображає сумарну вартість усіх використаних факторів виробництва і у випадку двох факторів має вигляд:

TC = P_L * L + P_K * K.

Мінімізація вартості - процес досягнення фірмою таких обсягів використання ресурсів, коли вартість набору ресурсів, необхідних для забезпечення певного обсягу випуску продукції, буде найменшою у порівнянні з вартістю всіх інших наборів ресурсів, які забезпечують той самий обсяг випуску. Аналітична умова мінімізації вартості має вигляд:

MP_{L ?} MP_K = P_{L ?} P_K

де MP_L, МР_К - граничні продукти відповідно праці і капіталу; P_L P_K - ціна одиниці відповідного ресурсу.

3.2 Розрахункова частина

Розглянемо ситуацію, коли на регіональному ринку кондитерських виробів фірми, що діють за встановленою рівноважною ціною і представляють весь обсяг пропозиції галузі, випускають продукцію згідно з технологією, яка характеризується виробничою функцією класу Кобба - Дугласа:

Q = B Ч K^cЧ L^d ,

де K - кількість використаного капіталу;

L - кількість найманої праці;

B, c, d - дійсні числа. Витрати на одиницю робочої сили визначаються

за ставкою заробітної плати , P L а витрати на одиницю капіталу - прокатною ціною капіталу . PK Бюджет фірми складається з суми витрат (TC ) на придбання факторів виробництва.

У короткостроковому періоді постійною величиною є капітал - K = const.

В даному варіанті: B=11; c=0,7; d=0,3; P_l=14; P_k=8; TC=330; K*=200.

Отже функція буде мати вигляд:

Q = 11K^0,7L^0,3

1. Мінімізація витрат виробництва відбувається тоді, коли виконується умова

MP_{L ?} MP_K = P_{L ?} P_K.

P_L та P_K нам відомі, а щоб знайти MP_L та MP_K знаходимо похідні від Q.

MP_L=Q_L'=11K^0,7Ч0,3L^-0,7= ;

MP_K=QK'=11L^0,3Ч0,7K^-0,3= .

/ = 14/8;

= ;

13,2K=53,9L;

K=4,08L.

Щоб знайти комбінацію ресурсів, яка мінімізує витрати виробництва даної фірми, підставляємо одержані результати у функцію сукупної вартості виробництва TC = P_L * L + P_K * K, при ТС=330

330=14ЧL+8Ч4,08L;

46,64L=330

L=7,08

Відповідно K=4,08Ч7,08=28,89.

Отже оптимальною комбінацією ресурсів, яка мінімізує витрати фірми буде Е (7,08;28,89).

Для того, щоб знайти оптимальний обсяг випуску продукції за наявного бюджету, отримані значення підставляємо в виробничу функцію

Q = 11K^0,7L^0,3:

Q=11Ч28,89^0,7Ч7,08^0,3= 11Ч10,53Ч1,799=208,38

2. Середня продуктивність праці визначається за формулою: AP=TP/L.

Відповідно до отриманих значень L та Q отримаємо:

AP=208,38/7,08=29,43

3.На базі визначеної комбінації ресурсів обсяг виробництва можна представити як функцію від однієї змінної. Нам відомо, що K=4,08L, а отже

Q = 11Ч(4,08L)^0,7ЧL^0,3=29,48L

L=;

Q=11Ч)^0,3ЧK^0,7=7,21K

K=.

Таким чином :

TC= + = 0,47Q+1,11Q=1,58Q

MC=TC'=(1,58Q)'=1,58

4. В короткостроковому періоді, коли капітал фіксовано на рівні 200, загальні витрати фірми складатимуть

TC=8Ч200+14L=1600+14L.

K=4,08L

TC=14L+1600=14Ч +1600

TC=14Ч +1600= 2286,3

2286,3=1600+LЧP_L

LЧP_L=686,3

L=

Рис.3.1. Графік попиту на працю

3.3 Відповіді на контрольні питання

1. Проаналізуйте ізоморфізм карти кривих байдужості і карти ізоквант?

Ізокванта - це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції. Ізо-кванти подібні до кривих байдужості. Так само, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживацького вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій затрат ресурсів для вироб­ництва певного обсягу продукції.

Карта ізоквант - це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Як і криві байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна ізокванта, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу продукції. Аналогічно крива байдужості, розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому обсягу споживання благ. Ізокванти як і криві байдужості мають вигляд увігнутих кривих. На ізокванті це вказує на скорочення використання одного фактору виробництва при збільшені використання іншого за незмінної кількості виготовленої продукції. А на кривій байдужості характеризує зменшення споживання одного блага, заради збільшення споживання іншого[ 14,c.203].

2. Що таке гранична норма технічної субституції праці капіталом?

Для багатьох виробничих процесів той самий обсяг випуску може бути отриманий за різних комбінацій факторів виробництва. Це означає, що фактори у визначеній мірі (частково або цілком) є взаємозамінними.

Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTS_LK) визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці:

MRTS_LK = ДK/ДL.

Граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва можна також розрахувати через граничні продукти.

3. Якою є умова вибору оптимальної комбінації ресурсів виробництва для мінімізації витрат виробника за наявної технології і заданих цінах ресурсів?

Мінімізація витрат - процес досягнення фірмою таких обсягів використання ресурсів, коли вартість набору ресурсів, необхідних для забезпечення певного обсягу випуску продукції, буде найменшою у порівнянні з вартістю всіх інших наборів ресурсів, які забезпечують той самий обсяг випуску. Умова мінімізації витрат виробника за наявної технології і заданих цінах ресурсів має вигляд:

MP_{L ?} MP_K = P_{L ?} P_K

де MP_L, , МР_К - граничні продукти відповідно праці і капіталу; P_L P_K - ціна одиниці відповідного ресурсу.

4. Проілюструйте конфігурації ізоквант: лінійну, леонтьєвського типу, ламану та непереривну ізокванти. Про що свідчить їх вигляд?

Рис.3.2. Можливі конфігурації ізоквант [3, c.101]

Лінійна ізокванта (рис.3.2, а) характеризує досконалу, повну, абсолютну взаємозамінність виробничих факторів. У такому разі випуск може бути отриманий за допомогою витрат або тільки праці (точка А), або тільки капіталу (точка В), або з використанням будь-яких комбінацій того й іншого факторів.

У разі жорсткої доповнюваності факторів (рис. 3.2, б) праця і капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні (K1, L1). Таку ізокванту називають лінійно-лімітаційною ізоквантою або ізоквантою леонтьєвського типу, за ім'ям В. Леонтьєва, який поклав цей тип ізокванти в основу розробленого ним методу “витрати-випуск”. Тут випуск Q описується точкою з координатами L1K1, але, щоб показати, що за фіксованого значення одного фактора (наприклад, L1) збільшення іншого понад фіксований розмір (K1) не впливає на випуск, її заведено відображати у вигляді прямого кута.

Ламана ізокванта (рис. 3.2, в) описує випадок наявності лише кількох методів виробництва, що повною мірою відповідає дійсності. На рисунку наведено різні способи виробництва (технології: Т1, Т2, Т3), що характеризуються різними поєднаннями праці і капіталу (Т1 ( L1; K1), Т2 (L2; K2), Т3( L3; K3)). Нахил променя показує пропорцію застосування ресурсів (технологія Т1 капіталоінтенсивніша за Т2). Ізокванта подібної конфігурації використовується в лінійному програмуванні (метод економічного аналізу, розроблений нобелівськими лауреатами Т. Купмансом і Л. Канторовичем).

Неперервна ізокванта (рис. 3.2, г) характеризує заміщеність факторів у певних інтервалах, за межами яких заміщення одного фактора іншим технічно неможливе або неефективне. Конфігурація такої ізокванти допускає однорідність і необмежену подільність застосовуваних факторів виробництва.Розміщення неперервної ізокванти відносно осей координат визначається співвідношенням еластичностей випуску за факторами виробництва.

5. Чи залежать середній, граничний і загальний продукти праці від величини застосованого фірмою капіталу? Якщо так, то яким чином?

Якщо капітал є змінним фактором виробництва, то середній, граничний і загальний продукти праці напряму залежать від його величини. Сукупний продукт змінного фактора зростає у міру того, як збільшуються затрати капіталу. Однак це зростання затухаюче. Більше того, настає момент, коли збільшення кількості капіталу не збільшує, а зменшує загальні результати виробництва. Це означає, що виробничий процес перенасичений капіталом, який не може ефективно використовуватися за даного обсягу праці.

Середній продукт буде збільшуватися доти, поки граничний продукт буде більший за нього. Якщо до виробництва залучається нова порція ресурсу, продуктивність якої більша за середню, то таке залучення, звичайно, збільшить і середній показник. Навпаки, якщо гранична продуктивність змінного фактора виявиться менше середньої, то нове залучення зменшить середні показники. Тому свого максимального значення середній продукт змінного фактора досягатиме в точці перетину кривих середнього та граничного продуктів, тобто при АР = МР.

6. Чому закон спадної граничної продуктивності передбачає, що граничний продукт змінного фактора за інших однакових умов насамперед зростає, досягає максимуму, а потім починає зменшуватися?

Рис.3.3. Криві середнього та граничного продуктів [3, c.129].

Граничний продукт досягає свого максимуму в точці А, а потім починає зменшуватися. Більше того, після досягнення нуля у точці В граничний продукт набуває від'ємного зна­чення. З цього моменту сукупний продукт починає зменшуватися при збільшенні змінного фактора. Ця залежність є досить стійкою, що дає змогу вважати її економічним законом. Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що, починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва, в той час як інші фактори залишаються незмінними, супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора. Це означає, що збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор. Точка зменшення граничної продуктивності - це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися. Дане зменшення пояснюється тим, що виникають невідповідності в пропорціях факторів виробництва. І за незмінності одного фактору виникає надлишок іншого фактору, а відповідно і його неналежне функціонування.

7. Що таке віддача від масштабу? Який ефект масштабу характеризує ваша виробнича функція? Що показують коефіцієнти c і d у виробничій функції Кобба - Дугласа Q = B ? К^с ? L^d? Який буде ефект масштабу, якщо: c=0,3; d=0,7?

Віддача від масштабу (ефект масштабу) - це зміни економічної фективності за зростання масштабів виробничої діяльності. Ефект масштабу може бути:

Позитивним (зростаючим) - коли обсяг випуску продукції збільшується більшою мірою, чим витрати ресурсів (сума ступенів L та K більше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа, тобто б+в 1).

Постійним - коли обсяг випуску продукції збільшується в тій же пропорції, що і витрати ресурсів(сума ступенів L та K = 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа).

Негативним (спадним) - коли обсяг випуску продукції збільшується у меншій мірі, чим витрати ресурсів (сума ступенів L та K менше 1 у виробничій функції Кобба-Дугласа) [14, c. 240].

Дана в моєму завданні виробнича функція має вигляд Q = 11K^0,7L^0,3 .Щоб дізнатися ефект масштабу ми додаємо степеневі показники 0,7+0,3=1. Відповідно наш ефект масштабу буде постійним.

...