Конкуренція: сутність, форми та методи

Размещено на http://allbest.ru

Конкуренція: сутність, форми та методи

ВСТУП

конкуренція економіка ринковий

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям -- ринок. За визначенням ринок -- це організована структура, де ”зустрічаються” виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. Велика кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Актуальність цієї теми полягає в тому щоцентральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин, є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Він сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні.

Науково-методологічною базою для написання курсової було використано наукові праці відомих зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, які займаються дослідженням даної проблеми: Ф. Котлер,Ф.Хайєк, А. Сміт, В. Петті, Г.Медведєв , М. Портер,Ю. Рубін, Б.Говорецъкий, А.Юданов, І. Грищенко, А.Зазимко, І. Хоменко та інші.

Об'єкт дослідження - є ринкова конкуренція в Україні та в світі.

Предмет дослідження - сутність, функції, форми, методи та розвиток конкуренції.

Мета дослідження - дослідити теоретичні основи ринкової конкуренції, розкриття поняття конкуренції її функції, форми та методи. Дослідження структури конкуренції України та високо розвиненої країни Сінгапур, аналіз їх конкурентоспроможності, характеристика процесів, що відбуваються в економічній сфері.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступнихзавдань:

- дослідити сутність, функції, причини виникнення та розвиток конкуренції;

- охарактеризувати форми конкуренції;

- розглянути методи конкуренції;

-дослідити Сінгапур, та оглянути країну;

- розглянути та проаналізувати«Економічне диво» Сінгапуру;

- визначити особливості розвитку законодавчої конкурентоспроможної бази в Україні;

-проаналізувати та оцінити індекс глобальної конкурентоспроможності в Україні за останні роки;

- розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення перспективи розвитку України в умовах ринкової конкуренції;

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стало вивчення й переосмислення основних здобутків світової та вітчизняної науки з проблем ринкової конкуренції. Для досягнення поставленої мети дослідження застосовувалися наступні методи: діалектичний - при розкритті сутності конкуренції, а також в обґрунтуванні щодо вдосконалення перспективи розвитку України в умовах ринкової конкуренції; аналіз - сутність, функції, причини виникнення та розвиток конкуренції, які розкривають його призначення; системний аналіз - при розгляді форм та методів конкуренції, що складають єдиний процес конкурентоспроможності з урахуванням реально існуючих змістовно-логічних зв'язків між ними;абстрактно-логічний - при формулюванні висновків і наданні пропозицій; економіко-математичний істатистичний методи - під час аналізу ринкової економіки, результатів його перспектив розвитку в Україні; графічний - для надання наочності й схематичної ілюстрації наукового матеріалу .

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ

1.1 Конкуренція:сутність, функції, причини виникнення та розвитку

Конкуренція (від лат. сопсиrrеrе - "зіштовхуватися") - економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Конкуренція - це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності.Нарешті, в рамках світового господарства відбувається конкуренція різних країн, кожна з яких прагне випередити інші країни (або наздогнати піти вперед) у боротьбі за кращі умови для своїх громадян і для вітчизняних підприємців. Деякі суспільствознавці вбачають у конкуренції універсальний механізм, що пояснює розвиток суспільства в цілому - воно постає як конкуренція соціально-економічних систем і окремих «правил гри». Цяідеяперегукується з трудам знаменитого австро-американського економіста Фрідріха фонХайєка, який назвав конкуренцію «процедурою відкриття». Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.[22-23]

Завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

- наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

- свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

- абсолютно вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

- певна відповідність між попитом і пропозицією;

-відсутність надвиробництва і дефіциту;

- абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

- відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

- наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки конкуренцію визначають як процес використання вже відомих (вищеназваних) умов та відкриття і використання нових умов розвитку.[13-14]

Сучасними факторами розвитку конкуренції можна вважати:

- загальноекономічні - загальний рівень і динаміка виробництва; стан ділової активності; стан ринків; наявність та структура ресурсів; розвиненість кредитно-фінансової системи;

- технологічні - галузева структура економіки; рівень поширення сучасних технологій; наявність в економіці технологічного лідера; сприйнятливість економіки до інновацій;

- інституційно-соціальні - наявність юридичних норм економічної діяльності; створення ринкових інститутів; цілі державної політики; ступінь втручання держави в економічні процеси; національні традиції; менталітет і духовні цінності народу; загальна і професійна культура; політична, економічна і соціальна стабільність у суспільстві;

- міжнародні - ділова активність на міжнародних ринках; дії міжнародних економічних організацій; стабільність світової фінансової системи.[11]

Позитивні явища конкуренції:

- зниження витрат;

- швидке впровадження НТП;

- гнучке пристосування до попиту;

- висока якість продукції;

- перешкоджає завищенню цін.

Негативні явища конкуренції:

- розорення багатьох суб'єктів ринкової економіки;

- анархія і криза виробництва;

- надмірна експлуатація ресурсів;

- несприятливий вплив на екологію.

З метою забезпечення безперебійної роботи механізму функціонування ринку конкуренція виконує такі функції:

-Регулювання-для того, щоб вистояти у боротьбі, товаровиробник має пропонувати вироби, які користуються пріоритетним попитом у споживача (суверенітет споживача). Тому і фактори виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них існує найбільша потреба.

-Мотивації-для товаровиробника означає шанс і ризик одночасно:підприємства, що пропонують кращу за якістю продукцію чи виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічний прогрес, підприємства, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків чи витісняються з ринку (негативні санкції).

-Розподілу-конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності, але і дає змогу розподіляти доход серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їх ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

-Контролю- конкуренція обмежує та контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. В той же час конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Що більш досконала конкуренція, то більш справедлива ціна.

-Інформації -диктує ринку скільки і яких товарів треба виробляти.[11]

Конкурентна стратегія має ґрунтуватися на всебічному розумінні структури галузі тa процесу її зміни. У будь-якій галузі економіки не має значення, діє вона лише на внутрішньому ринку чи зовнішньому теж, - суть конкуренції виражається п'ятьма силами:

- загрозою появи нових конкурентів;

- загрозою появи товарів або послуг, які б могли замінити існуючі;

- здатністю постачальників комплектуючих виробів та інших торгуватися;

- здатністю покупців торгуватися;

- суперництвом уже наявних конкурентів між собою(Рис.1.1)

Рис.1.1П'ять сил, які визначають конкуренцію в галузі

Значення кожної з п'яти сил змінюється від галузі до галузі та визначає, врешті-решт, прибутковість галузей. У тих галузях, де дії цих сил складаються сприятливо (скажімо, у виробництві безалкогольних напоїв, промислових комп'ютерів, у торгівлі програмним забезпеченням, у виробництві лікарських препаратів або косметики), численні конкуренти можуть одержувати високі прибутки від вкладеного капіталу. В тих же галузях, де одна чи кілька сил діють несприятливо (наприклад, у виробництві гуми, алюмінію, багатьох металовиробів, напівпровідникових приладів і персональних комп'ютерів) далеко не всім фірмам удається довгий час зберігати високі прибутки. П'ять сил конкуренціївизначаютьприбутковістьгалузі, тому що вони впливають на ціни, якіможутьдиктуватифірми, на витрати, якіїм приходиться нести, та на розмірикапіталовкладень, необхідні для того, щобконкурувати в ційгалузі.[5]

Важливезначення для виборуконкурентноїстратегіїмає і конкурентнапозиціяпідприємства на ринку. Виходячи з частки ринку, яку утримуєпідприємство, Ф. Котлервиділивчотиритипиконкурентнихстратегій (Рис.1.2): лідера, атакуваннялідера (претенденства на лідерство), послідовника (переслідуваннялідера) та фахівця (новачкаабо "нішера").[4]

Рис.1.2. Конкурентністратегії за Ф. Котлером

Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно-наслідкові взаємозв'язки між економічними суб'єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Закон конкуренції та кожна форма його вияву мають внутрішні суперечності: між виробниками і споживачами, між різними підприємствами, між різними споживачами, між дрібними, середніми і великими підприємствами за реалізацію своїх потреб та інтересів. Усі суб'єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес - одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і відмінностей споживчих вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Конкурентоспроможність (у загальному вигляді) - це володіння властивостями, що створюють певні переваги для суб'єкта економічної конкуренції.

Конкурентні переваги підприємства визначаються за допомогою коефіцієнта конкурентоспроможності, який визначається відношенням ринкової вартості продукції до затрат виробництва, тобто:

де КК - коефіцієнт конкурентоспроможності; ВП - ринкова вартість продукції; ВВ - затрати виробництва.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибутку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніша його позиція на ринку.[15]

Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона породжує свою протилежність - монополію, призводить до розорення та банкрутства малих і середніх підприємств, посилює зростання рівня безробіття, інфляції, майнове і соціальне розшарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні форми боротьби та ін.

Отже, об'єктивно виникає суперечність між умовами виробництва товарів і можливостями їх реалізації з отриманням бажаного прибутку. Ця суперечність розв'язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, на величину прибутку.

1.2 Форми конкуренції

Для виникнення конкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією, наявність на ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного вибору господарської діяльності.

Прийнято розрізняти такі форми конкуренції:

- міжгалузева;

- внутрішньогалузева;

- чиста;

- олігополістична;

- монополістична.

1.Міжгалузева конкуренція являє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більш прибуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу з однієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузева конкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорцій суспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненню суперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз. Конкуренція за допомогою переливу капіталу виникає при зміні підприємством профілю своєї діяльності чи її диверсифікації. Вона викликається відмінностями кон'юнктури і норми прибутку в різних галузях. В ідеалі перелив капіталу міг би наводити до вирівнювання норми прибутку по всіх галузях. Однак на практиці для переливу капіталу існують перешкоди, які в економічній літературі отримали назву вхідних і вихідних бар'єрів.[22-24]

Вхідні бар'єри - це перешкоди для проникнення на ринок нових конкурентів. До них відносяться:

· Економія на масштабах виробництва

· Диференціація продукту

· Потреба в значному капіталі

· Виокі витрати по переорієнтації споживачів

· Недоступність каналів збуту

· Обмеженість доступу до джерел ресурсів

· Відсутність земельних ділянок

· Високий рівень використовуваних в галузі технологій

· Наявність у діючих в галузі підприємств виключного права займатися даним видом діяльності

· Патентний захист інновацій

· Ліцензійні обмеження

· Брак досвіду

· Протидія існуючих фірм та ін

Вихідні бар'єри - це перешкоди для спроб фірм, діючих на ринку, піти з нього. Це можуть бути:

· Необхідність списання крупних інвестицій

· Великі витрати по конверсії виробництва

· Небажання втратити свій імідж

· Честолюбство менеджерів

· Протидія уряду чи профспілок

· Протести постачальників, клієнтури і ділерів та ін

Чим вище вхідні і вихідні бар'єри, тим менша загроза проникнення в галузь нових конкурентів.

Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави. Немає проблеми і з реалізацією. Продукція збувається методом звичайного обміну або через товарну біржу.

З цього можна зробити висновок, що в умовах чистої конкуренції виробники і продавці не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу цін, рекламу, стимулювання збуту тощо.

Однак сказати, що в умовах чистої конкуренції підприємство не має жодних проблем зі збутом продукції, було б неправильно. Воно має уважно вивчати попит, можливі його коливання.

Основні характеристики досконалої (чистої) конкуренції:

1) на ринку велика кількість покупців і продавців, кожен займає відносно малу частку ринку даних товарів;

2) тотожна, стандартизована продукція, товари однорідні з погляду потреб покупців і, відповідно, продавців;

3) вільний доступ до ринків нових продавців і можливість такого ж вільного виходу з них, вхід і вихід з галузей абсолютно вільний;

4) наявність повної і доступної інформації для учасників обміну про ціни і їх зміни, про продавців і покупців; економічні суб'єкти повинні мати в своєму розпорядженні однаковий об'єм інформації про ринок.

Недоліки ринку досконалої конкуренції:

1) у довгостроковому періоді відсутній економічний прибуток, як головне джерело НТП;

2) сприяє уніфікації і стандартизації продукту, що не відповідає вимогам сучасного покупця;

3) не може розповсюджуватися на виробництво суспільних благ;

4) витісняється монополіями і олігополістичними структурами.[22-24]

4.Олігополія (від грец. oligos - мало, небагато, poleo - продаю) як модель ринку являє собою невелике число фірм-виробників даного товару, які діють спільно, і вхід в олігополію нових фірм обмежений високими бар'єрами. Олігополія - це коли невелика кількість великих фірмвиробляютьосновнучасткупродукціїданоїгалузі.

Олігополіяхарактеризуєекономічнуситуацію, приякій на ринку залишається мала кількістьвиробників, - продавців (відтрьох до десяти фірм). Найбільші з тих, щозалишилисядістаютьможливістьвпливати на ринковуціну.

Характерна особливість олігополістичного ринку - взаємозв'язок фірм: будь-який з олігополістів знаходиться під істотною дією поведінки решти фірм і вимушений враховувати цю залежність.

В умовах олігополії можлива як цінова, так і нецінова конкуренція. Але цінові методи суперництва зазвичай менш ефективні. Між підприємствами існує тісна взаємозалежність. Якщо один з конкурентів понизив ціни, то інші вимушені адекватно відповідати, інакше виявиться дуже велика втрата покупців і прибутки. Зробивши у відповідь хід, вони одночасно зведуть нанівець зусилля цінового лідера. Тому цінові методи тут можуть принести лише короткочасний ефект.

Оскільки продукцію проводять крупні підприємства, витрати на виробництво за рахунок ефекту масштабу знижуються.

Зміна ціни одним з конкурентів, домінуючим у виробництві, визначає цінову політику в галузі. Інші підкоряються їй. Цінова конкуренція при цьому слабшає. Така ситуація, звана лідерством в цінах, характерна для олігополії.

В умовах олігополії нецінові методи конкуренції - від реклами до економічного шпигунства - виявляються ефективнішими, тому використовуються частішим.

Вступ до олігополістичного ринку обмежений. Потрібні значні капітальні вкладення, щоб створити підприємство, здатне протистояти фірмам, вже контролюючим даний ринок.

При олігополістичній конкуренції фірма в змозі контролювати два основні параметри своєї діяльності - ціну і об'єм випуску продукції або надання послуг, їй вигідно менше проводити і більшою мірою завищити ціну.[22-24]

5.Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію.[12-19]

Основні характеристики монополістичної конкуренції:

1. Відносне велике число дрібних фірм;

2. Ці фірми проводять різноманітну продукцію, продукт кожної фірми в чомусь специфічний, споживач легко може знайти товари-замінники і перемкнути свій попит на них;

3. Зберігаються можливості щодо легкого вступу до галузі нових виробників.

Нецінова конкуренція - головна зброя монополістичної конкуренції. Особливе значення в ній набуває реклама.

Проникнення на ринок монополістичної конкуренції досить легка, досить запропонувати товар з властивостями, які зацікавлять покупця.

Монополістична конкуренція властива реально існуючим ринкам. Вона допомагає покупцеві найповніше задовольнити потреби, активізує торгівлю і виробництво, на (Рис.1.3) показані детальніші наслідки.

1.3 Рис. Позитивні та негативністоронимонополії

Існує багато методів конкурентної боротьби, але основними, в сучасних умовах, є:

1. Цінові;

2. Нецінові;

3. Недобросовісні методи конкуренції.

1.Цінові методи характеризуються тим, що в конкурентній боротьбі за споживача і завоювання ринку головним чином використовується такий прийом як зниження цін. Підприємець, що прийняв таке рішення, вважає, що більш низькою ціною на свої товари йому вдасться перемогти (розорити) конкурентів. Захопивши панівне становище на ринку, наступним зростанням цін підприємець прагне заповнити тимчасові втрати прибутку. У сучасних умовах крім традиційного зниження цін до основних методів конкурентної боротьби відноситься і зниження витрат виробництва та обігу. Такий прийом в ідеалі є основою довгострокової стратегії розвитку будь-якої фірми.

2.Нецінові методи конкуренції в даний час є основними в ринковому механізмі всіх розвинених країн світу. Суть їх полягає в підвищенні якості вироблених товарів, покращенні після продажного и допродажного обслуговування. Це означає, що в конкурентній боротьбі особлива увага приділяється: високій якості товарів (послуг); надійності товарів, їх безпеки; економічності товарів; зручності в експлуатації і обслуговуванні; більшого гарантійного терміну використання товарів; кращим екологічним характеристикам і т.д. Велике значення також має оперативна готовність фірм до перепрофілювання виробництва своєї продукції залежно від зміни ринкової ситуації. Цей прийом особливо характерний для поведінки малих фірм, що і пояснює їх високу живучість і гнучкість.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, та й за рахунок активної рекламної діяльності. Рекламні критики стверджують, що основною її метою є маніпулювання смаками людей. Велика частина реклами має скоріше психологічний, ніж інформативний характер. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають процвітанню суспільства.

Реклама іноді викликає негативні зовнішні ефекти, такі як збільшення споживання тютюнових виробів, алкоголю і т.д. Ефективність реклами низька, оскільки більша її частина має тенденцію до самонейтралізації. Критики також стверджують, що реклама стримує конкуренцію. Говорячи про захист, адепти реклами вказують, що її основною метою є забезпечення споживачів інформацією про товар. Реклама повідомляє про ціни на товари, про появу нової продукції та про розташування торгових точок. Вона сприяє підвищенню інтенсивності конкуренції. Кошти за розміщення реклами - це чи не найголовніше джерело доходів засобів масової інформації. Реклама стимулює вдосконалення продукту рекламодавцем, та так само стимулює високий рівень споживчих витрат, що створює позитивні передумови для економічного зростання, збільшення зайнятості і, врешті-решт, підвищення загального добробуту нації.

У сучасних умовах господарювання саме нецінові методи конкурентної боротьби, такі як: модифікація властивостей товару; створення товарів - субститутів, тобто взаємозамінних товарів; удосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів і т. д., - є головними гарантами зростання конкурентоспроможності товаровиробників. Особливе значення це положення має для українських фірм у світлі перспектив інтеграції в структури світового ринку.

3.Недобросовісні методи конкуренції в тій чи іншій мірі є сусідами з ціновими і неціновими методами, але вони піддаються як громадського осуду, так і кримінального переслідування. До названих методів належать: промислове шпигунство; промислова контррозвідка; підробка продукції конкурентів; злодійство товарного знака; прямий обман споживачів; зманювання фахівців фірм-конкурентів більш високою зарплатою; підкуп посадових осіб; махінації зі звітністю фірми з метою приховати прибуток від оподаткування.[11-14]

Отже, в умовах ринкових відносин, в період первісного нагромадження капіталу багато хто з підприємців використовують саме ці методи. Такий практиці може протистояти лише формування правового поля підприємницької діяльності, вдосконалення законодавства. Виховання цивілізованих методів конкурентної боротьби - проблема багатогранна і вимагає великої уваги з боку держави. Без конкуренції ринкові відносини теоретично немислимі, а практично - неможливі. В конкуренції, як і в будь-якому іншому значимому громадському явищі, поєднуються добро і зло, плюси і мінуси.

РОЗДІЛ 2 КОНКУРЕНЦІЯ, ЯК РУШІЙНАСИЛА НА ПРИКЛАДІ СІНГАПУРУ

2.1 Сінгапур, огляд країни

Географічне положення Сінгапуру вважається стратегічно вигідним для ведення торгівлі і комерції. Завдяки своєму розташуванню, Сінгапур довго був перевалочним пунктом і сьогодні є одним з провідних транспортних центрів повітряних і морських вантажоперевезень. Контейнерний порт постійно зайнятий, оскільки обслуговує, щонайменше, 200 судноплавних ліній, що пов'язують близько 600 портів в більш ніж в 100 країнах світу. Такі великі торговельні зв'язки дозволяють компаніям в офшорі Сінгапур отримувати доступ до більшого числа ринків завдяки зниженому розміру мит і пільг, які були встановлені за допомогою підписання угод про вільну торгівлю.

Сінгапур розташований в південній краю Малайського півострова. Офіційна назва країни - Республіка Сінгапур. Сінгапур є острівною державою.

Сінгапур став повністю незалежною державою в серпні 1965 року. Своїми вражаючими успіхами країна зобов'язана Лі Куан Ю, який в 1959-1990 роках був прем'єр-міністром, в 1990-2004 роках старшим міністром і з 2004 року є міністром-ментором (наставником).

У роки його безпосереднього правління (1959-1990е роки) позбавлена ресурсів (навіть прісну воду і будівельний пісок імпортували з Малайзії) країна змогла вирішити багато внутрішніх проблем і виконати запаморочливий шлях від країни «третього світу» до високорозвиненої держави з одним із найкращих рівнів життя.

Сьогодні сінгапурське суспільство живе за дуже строгим законам. У країні панує свобода, але заборонені азартні ігри.[2-3]

2.2 «Економічне диво» Сінгапуру

Стратегію економічного розвитку Лі Куан побудував навколо ідеї відходу у невиробничу сферу і перетворення Сінгапуру в торгово-фінансовий центр Південно-Східної Азії, а також залучення іноземних інвесторів шляхом створення привабливого пакета умов для міжнародних компаній.

Процитуємо Лі Куана: «Ми не просто вітали кожного інвестора, ми просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати у нас виробництво». Така політика принесла свої плоди. Зусиллями американських корпорацій був закладений фундамент масштабної високотехнологічної промисловості Сінгапуру.

Взявши орієнтацію на «захід», уряд реформував систему освіти. З впровадженням інформаційних технологій пов'язані чи не головні перспективи розвитку держави.

Сінгапур багато років утримує перші місця в рейтингу країн з найкращим у світі інвестиційним кліматом. Ще Сінгапур це країна, де в рекордно короткі терміни були проведені ефективні ринкові ліберальні реформи, які забезпечили високий життєвий рівень для більшості населення країни. Не виключено, що є й третя причина особливого інтересу до Сінгапуру - там ліберальні економічні реформи були проведені жорсткою рукою авторитарного лідера, що має всі необхідні для цього конституційні повноваження. Причому цьому успіху не завадило (швидше - сприяло) наявність трьох державних мов - малайського, китайського та англійської.

Істотна частина цих успіхів досягається шляхом залучення іноземних інвестицій за допомогою пільгового оподаткування. Діючі ставки одні з найнижчих у світі, з масою податкових звільнень і досить високими порогами доходу для нарахування.

Наприклад, для розвитку бізнесу на перші три роки діяльності встановлено щорічне податкове звільнення на суму рівну 60.000 доларів США. При цьому на наступні 60.000 прибутку нараховується лише 50% від податкової ставки.

А для фізичних осіб першу 12.000 (в еквіваленті американської валюти) доходу податком взагалі не обкладаються. Для окремих високотехнологічних іноземних компаній зайнятих у науково-дослідній та проектної роботі діють особливі пільги, включаючи 10-річне звільнення від податків.

Крім того, для усунення подвійного оподаткування Сінгапур активно укладає міжнародні угоди з іншими країнами. У той час уряд не забуває про інтереси своїх громадян. Ще в 60-ті роки була створена особлива система доступного іпотечного кредитування посприяв швидкому зростанню житлового будівництва. Більше 90% житла зайнято власниками. До речі, податок на нерухомість у розмірі 3,7% стартує при вартості понад 9 млн. доларів США. У доповідях, випущених Світовим банком і в Звіті про глобальну конкурентоспроможність офшор Сінгапур називається самим відповідним метом для ведення бізнесу у світі та найбільш конкурентоспроможною країною в Азії, також у 2016 році країна посіла друге місце уІмндексГлобамльноїКонкурентоспромомжності (англ. The Global Competitiveness Index) (Рис.2.1) . У Сінгапурі податки стягуються за територіальною ознакою ісінгапурські компанії не несуть відповідальності і не платять податки на дохід, який не отриманий у Сінгапурі. Будучи країною з численними інвестиційними можливостями, офшорна зона Сінгапур пропонує інвесторам наступні переваги:

-Відсутність податків на офшорні доходи і прибуток

-Економічна конкурентоспроможність

-Розвинена інфраструктура

-Професійні, сучасні й талановиті працівники

-Стратегічне розташування

-Широка мережа інвестиційних гарантій і угод про вільну торгівлю

-Жорсткі закони про захист інтелектуальної власності



Рис.2.1Перша десятка рейтингу глобальної конкурентоспроможності за 2015 р

Отже, історія «економічного дива» Сінгапуру вражає. За пів століття з убогої корумпованої країни зробити центр азіатського та світового бізнесу. Цьому сприяла важлива роль створення гнучкого конкурентноспроможного середовища та простих та зрозумілих «умов гри».[2-3]

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1 Особливостірозвиткузаконодавчоїконкурентоспроможної бази в Україні

Законодавство про захист економічної конкуренції є однією з наймолодших галузей українського права. Втім, за невеликий час конкурентне законодавство України міцно увійшло до життя нашого суспільства.

Знання, розуміння, вміння застосовувати норми законодавства про захист економічної конкуренції є необхідними і для правників-професіоналів, і для працівників державних органів, які опікуються питаннями управління економікою, і для підприємців, і просто для громадян, у яких виникає потреба в захисті своїх прав, як споживачів та покупців

Історія розвитку законодавства про захист економічної конкуренції в Україні розпочалася з прийняття у лютому 1992 року Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, який започаткував створення правової системи захисту економічної конкуренції. Цей закон був побудований на основі антимонопольного законодавства розвинутих країн. В умовах майже 100 відсоткової монополізації економіки та відсутності культури конкуренції у бізнесових колах та суспільстві в цілому цей закон, насамперед, вирішував завдання припинення численних зловживань монопольним становищем суб'єктів господарювання, антиконкурентних дій органів влади та недобросовісної конкуренції.

Наступним кроком було прийняття у 1993 році Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, яким було створено інституційні засади захисту конкуренції, визначено Антимонопольний комітет України уповноваженим органом у сфері захисту конкуренції, встановлено його завдання та повноваження.[6-16]

Найбільш вагомою подією у формуванні законодавства у сфері конкуренції мало закріплення у 1996 році основних принципів державного захисту конкуренції у Конституції України.

Також у 1996 році за ініціативою Антимонопольного комітету України норми щодо захисту від недобросовісної конкуренції були удосконалені та виділені в окремий Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, який спрямований на захист підприємців від недобросовісної конкуренції, встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкурентної боротьби при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки.[8-16]

Для реалізації завдань та повноважень, визначених законодавством про захист економічної конкуренції було прийнято низку підзаконних актів, якими встановлено спеціальні правові механізми, спрямовані на запобігання монополізації ринків і обмеження конкуренції на них. Крім того, окремі аспекти у сфері захисту та розвитку конкуренції були регламентовані у численних актах галузевого законодавства, Президента України та Кабінету Міністрів України.

За активної участі органів Комітету у ході реформ 1990-х років в Україні було створено основні інституційні передумови розвитку економічної конкуренції. З них найважливіше значення мали приватизація, лібералізація цін, ліквідація монополії держави на зовнішню торгівлю.

У результаті цих реформ суттєво звузився монополізований сектор економіки та сектор економіки, в якому структурні передумови конкуренції є обмеженими. При цьому частка підприємств, які діють на конкурентних ринках, зросла майже до 50 відсотків.

За таких умов на перший план вийшло завдання ефективного захисту конкуренції, вирішення якого вимагало істотної зміни правової бази. Мета внесення змін до законодавства - зробити захист конкуренції головним пріоритетом конкурентної політики, а також досягти синхронізації з європейським законодавством.

У 2002 році набув чинності Закон України “Про захист економічної конкуренції”. Враховуючи, що на той момент Україна задекларувала стратегічну мету вступ до Європейського Союзу, конкурентне законодавство України було побудовано на базі німецького законодавства та максимально наближене до конкурентного законодавства ЄС.[6-18]

Система захисту економічної конкуренції, що склалася в Україні, дозволяє вирішувати всі завдання, які традиційно стоять перед конкурентними органами, зокрема запобігання та припинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, зловживань монопольним становищем та недобросовісної конкуренції, здійснення попереднього контролю за концентраціями та узгодженими діями суб'єктів господарювання, адвокатування конкуренції.

Протягом останніх років базове законодавство про захист конкуренції в Україні неодноразово удосконалювалося. До найбільш значущих змін можна віднести:

- зміни, внесені в Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», що дозволили Комітету припиняти порушення законодавства у вигляді поширення суб'єктами господарювання інформації, що вводить в оману;

- зміни до Закону України «Про захист економічної конкуренції», що дозволили виявляти антиконкурентні дії шляхом економічного аналізу, розширення повноважень територіальних відділень комітету завдяки збільшенню розмірів штрафних санкцій, які вони можуть накладати;

- зміни до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», які розширили сферу повноважень Антимонопольного комітету України по захисту конкуренції на сферу державних закупівель, а також поклали на Комітет повноваження органу оскарження процедур державних закупівель;

- зміни до Законів України «Про Антимонопольний комітет України»,

«Про природні монополії», «Про телекомунікації» в частині розмежування повноважень Антимонопольного комітету та національних регуляторів у сферах природних монополій та зв'язку. Також були внесені зміни до Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Положення про концентрацію, Положення про узгоджені дії, Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, а також інших нормативно-правових та регуляторних актів.

У вересні 2012 року розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено Концепцію Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2013-2023 роки, розроблену Антимонопольним комітетом України на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187.[6-17]

На сьогодні українське конкурентне законодавство, за оцінкою експертів Організації економічного співробітництва та розвитку, в цілому ефективно регулює відносини, які можуть впливати на економічну конкуренцію на території України.

3.2 Індекс глобамльноїконкурентоспромомжності за останні роки в Україні

Індекс глобамльноїконкурентоспромомжності (англ. TheGlobalCompetitivenessIndex) -- глобальне дослідження і супроводжуючий його рейтинг країн світу за показником економічної конкурентоспроможності. Розрахований за методикою Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), заснованій на комбінації загальнодоступних статистичних даних і результатів глобального опитування керівників компаній -- великого щорічного дослідження, яке проводиться ВЕФ разом з мережею партнерських організацій -- провідних дослідницьких інститутів і організацій у країнах, аналізованих у звіті. Дослідження проводиться з 1979 року і в цей час представляє найповніший комплекс показників конкурентоспроможності по різних країнах світу.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складений з 113 змінних, які детально характеризують конкурентоспроможність країн світу, що знаходяться на різних рівнях економічного розвитку. Сукупність змінних на дві третини складається з результатів глобального опитування керівників компаній (щоб охопити широке коло факторів, що впливають на бізнес-клімат в досліджуваних країнах), а на одну третину із загальнодоступних джерел (статистичні дані і результати досліджень, що здійснюються на регулярній основі міжнародними організаціями). Всі змінні об'єднані в 12 контрольних показників, що визначають національну конкурентоспроможність:

1. Якість інститутів.

2. Інфраструктура.

3. Макроекономічна стабільність.

4. Здоров'я і початкова освіта.

5. Вища освіта і професійна підготовка.

6. Ефективність ринку товарів і послуг.

7. Ефективність ринку праці.

8. Розвиненість фінансового ринку.

9. Рівень технологічного розвитку.

10. Розмір внутрішнього ринку.

11. КС компаній.

12. Інноваційний потенціал.

Відповідно до нещодавно опублікованого дослідження Всесвітнього економічного форуму, Україна за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2015-2016 посіла 79-е місце серед 140 країн світу (Таблиця 3.1), втративши за рік три позиції (у попередньому рейтингу займала 76-у позицію).[9-10]

Таблиця.3.1 ДинаміказмінпозиційУкраїнив рейтингу за Індексомглобальної конкурентоспроможністї за 2010-2016р

Вже багато років поспіль рейтинг очолюють Швейцарія та Сінгапур. У цьогорічному дослідженні до десятки найконкурентоспроможніших також увійшли США, Німеччина, Нідерланди, Японія, Гонконг, Фінляндія, Швеція, та Великобританія.Росія цьогоріч посіла 45 місце в рейтингу, покращивши свої позиції одразу на 8 пунктів.(Рис3.1)

Рис.3.1 Індекс глобальної конкурентоспроможності 140 країн світу 2015-2016р

Найбільше позицій Україна втратила за складовими макроекономічного середовища (мінус 29 позицій, 134 місцеіз 140 країн)(Таблиця 3.2)

Таблиця 3.2 Макроекономічнесередовище за 2014-2015р та 2015-2016р

Традиційно Україна відстає у рейтингу за складовими якості інституцій (у 2015 році як і у 2014 Україна знаходиться на 130-му місці) та ефективності ринку товарів та послуг (106-е місце).

За складовою інституцій найгіршими є оцінки бізнесоммарнотратства у бюджетних витратах (134-е місце), захисту інтересів міноритарних акціонерів (134-е) та надійності роботи правоохоронних органів (133-е). Впали оцінки втрат бізнесу від загрози тероризму (мінус 16 місць, 133-е) через об'єктивні причини конфлікту за сході країни.В той час, доки реформа державної служби очікує на ефективне просування у вигляді погодження Стратегії та законопроекту «Про державну службу», органи виконавчої влади скорочують штати. Наприклад, за результатами реорганізації в Адміністрації Президента вдалось скоротити штат на 30%, а Міністерство економіки - також на 30%. Безумовно, це призведе до економії бюджетних коштів у найближчій перспективі.(Таблиця.3.3)

Таблиця.3.3 Інституції за 2014-2015р та 2015-2016р

Важливо зазначити наголосити, що опитування проводилось до запуску патрульної поліції. На сьогодні вже є перші результати реформи патрульної поліції. Поліцейські вже працюють на вулицях Києва, Львова і Одеси. Конкурсний відбір проходить у семи містах. Прийом анкет - у шести. Всього в країні працюють 2880 патрульних поліцейських, а 3460 проходять навчання.

У той же час, Україна на 8 позицій піднялась за показником незалежності судової системи. Позиції все ж не високі (132-е місце), але саме вирішення цієї проблеми - забезпечення рівного доступу громадян до незалежного правосуддя - є одним із завдань Судової реформи.

З іншого боку, Україна покращила свої позиції за складовими ефективності ринку праці (плюс 14 позицій, 56-е місце серед 140 країн у рейтингу) та вищої освіти та професійної підготовки (плюс 7 позицій, 34 місце в світі).( Таблиця 3.4, Таблиця 3.5)

Таблиця.3.4 Ефективність ринку праці за 2014-2015р та 2015-2016р

Таблиця.3.5 Вищаосвіта та професійнапідготовка за 2014-2015р та 2015-2016р

Україна на 47 місці в світі за практикою наймання і звільнення(піднялась на 17 позицій у 2015 році) та на 14 за залежністю оплати праці від продуктивності (плюс 14 позицій). Ці фактори є конкурентною перевагою України в світі. У 2015 році Україна піднялась у рейтингу на 32 сходинки за показником співпраці у відносинах працівник-працедавець (опинилась на 87-му). За вищою освітою та професійною підготовкою Україна піднялась на 7 позицій і зайняла 34 місце з 140 країн світу. Таким чином, вища освіта залишається конкурентною перевагою України. Україна зайняла 14е місце в світі за рівнем охоплення вищою освітою та 38 місце за якістю викладання математики та природничих наук. 44 місце - за доступом до Інтернету в школах (плюс 23 позиції). Освітня реформа передбачає подальші структурні зміни в усіх галузях освіти і науки, що в першу чергу, призведуть по підвищення якості освіти. Зокрема, активно рухається процес надання ВИШам автономії, закриття неякісних установ (сьогодні припинено діяльність 76 ВНЗ та філій). У подальшому передбачено кардинальну реформу професійної підготовки. Зокрема, зросте вплив роботодавців на формування змісту програм.

Українатакожмаєконкурентнуперевагу у якості (45-е місцесеред 140 країн) та охопленні початковою освітою (33-е).(Таблиця 3.6)

Таблиця 3.6 Початкова освіта за 2014-2015р та 2015-2016р

За результатами 2015 року Українамає декількаконкурентнихпереваг за інноваціями. Українапосіла 29 місце у рейтингу за наявністюнаукових та інженернихкадрів, 43 - за якістюнауково-досліднихзакладів та 50 - за кількістюпатентів на винаходи. Очевидно, щоінновації є потенціалом для зростанняекономіки. Задля цього необхідні зусилля держави і бізнесу: збільшити державні закупівлі високотехнологічної продукції (наразі Україна знаходиться на 98му місці) та вдосконалити співпрацю університетів і бізнесу у науці та інноваціях (74-е місце). (Таблиця 3.7)

Таблиця 3.7 Іноваціїза 2014-2015р та 2015-2016р

За оцінками експертів, найбільш проблемними факторами для ведення бізнесу у нашій країні визначено (в порядку зменшення): корупцію, ускладнений доступ до фінансів, інфляцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, неефективну державну бюрократію, складність податкового законодавства, регулювання валютного ринку, часту зміну урядів, обмежувальне регулювання ринку праці, недостатню здатність до інновацій, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров'я, недостатню освіченість і погану етику робочої сили.

3.3 Перспективи розвитку України в умовах ринкової конкуренції

Ефективність функціонування конкурентного середовища країни в значній мірі залежить від запровадження ринкових механізмів, що сприяють стабільному розвитку товарних ринків, гармонізації національного законодавства у відповідності до норм міжнародного права, підвищення прозорості та ефективності використання державних ресурсів, збалансування промислової та конкурентної політики. В Україні з перших років незалежності підтримка і захист добросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності віднесені до пріоритетних напрямів державної політики. Саме розвиток конкуренції забезпечує формування цивілізованих ринкових відносин, сприяє поступовому підвищенню рівня національної конкурентоспроможності та забезпеченню економічного зростання, що надзвичайно актуально для України в умовах глобалізації економіки та посилення міжнародної конкуренції Нині можна виділити такі проблеми українського конкурентного середовища: ефективне, але недосконале законодавчо-правове поле, нерозвинута інституційна структура конкуренції, існування доволі багатої кількості стійких природних монополій, незахищеність внутрішнього ринку від руйнівного впливу іноземних конкурентів, недостатній рівень інноваційності конкурентного середовища, руйнування потужного науково-технічного потенціалу, відсутність достатніх ресурсів для реалізації перспективних проектів, нерозвинуте співробітництво з міжнародними організаціями тощо.

Реакцією на нагальну потребу проблеми підвищення конкурентоспроможності національної економіки є вироблення науковцями ІЕП НАНУ проекту концепції Державної програми підвищення конкурентоспроможності національної економіки на 2007-2015 роки1, яка передбачає створення 335 елементів інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, регіональних інноваційних кластерів, інноваційних бізнес-інкубаторів, банків технологічної інформації тощо) . завдяки цьому було б створено 10 тисяч нових робочих місць для висококваліфікованих фахівців, зросло б на 10 тисяч одиниць число суб'єктів малого підприємництва, що реалізують інновації, підвищиться на 5% інноваційна активність підприємств, збільшиться виробництво інноваційної продукції на 20%, буде залучено декілька мільярдів грн. інвестицій для реалізації інноваційних проектів.

В світі ж глобальної кризи програма дещо загальмувала: немає інвестицій для розвитку інновацій, скорочується кількість суб'єктів малого підприємництва, інноваційна активність підприємств не зростає, не створюються нові робочі місця тощо. Ці фактори повинні бути враховано державою і відповідними органами для підтримки вітчизняного конкурентного середовища хоча б на тому рівні, на якому він зараз тримається.

З метою виявлення, припинення та недопущення антиконкурентних дій, оптимізації процесів інтеграції України у європейську та світову економіку необхідно розширювати міжнародні зв'язки у сфері захисту і розвитку конкуренції. Насамперед це стосується налагодження ефективного співробітництва з такими міжнародними організаціями як ЮНКТАД, ОЕСР, СОТ та антимонопольними органами країн СНД, Європи. Без дієздатного спеціального механізму міжнародного співробітництва ефективна конкурентна політика стає неможливою, оскільки, як свідчать дослідження, найбільший негативний вплив на внутрішню конкуренцію, у тому числі в нашій державі, мають саме ті дії, які здійснюються за межами відповідних країн транснаціональними корпораціями та їх дочірніми підприємствами, філіями, представництвами.

Актуальними залишаються питання співробітництва України з країнами ЄС. Україна вже отримала статус країни з ринковою економікою, однак реформи, потрібні для ефективного функціонування внутрішнього ринку та глибшої інтеграції до світової економіки, не завершені. У країнах Центральної Європи поштовхом для реформ була перспектива членства в Європейському Союзі. Утім, ЄС поки що не готовий обговорювати таку перспективу стосовно України

Таким чином, сучасність постіндустріального періоду висуває перед Україною проблему пошуку форм і методів адаптації національного економічного та політико-правового середовища. Вдосконалена законодавча база, розвинута інституційна структура конкуренції, скорочення природних монополій, захищеність внутрішнього ринку від впливу іноземних конкурентів, високий рівень інноваційності, розвинуте співробітництво з міжнародними організаціями (початок переговорів з ЄС щодо утворення зони вільної торгівлі, набуття членства у СОТ, реалізація інтеграційних домовленостей з країнами ЄЕП) відкривають для України нові перспективи та можливості підвищення конкурентоспроможності національної економіки, що, у свою чергу, вимагає формування ефективної конкурентної та загальнодержавної політики держави.[9-10]

ВИСНОВОК

В даній курсовій роботі було розглянуто питання конкуренції її сутність, форми та методи.

Сучасна світова економіка перебуває у стані глибоких змін, коли традиційні принципи та орієнтири структуризації та розвитку національного господарства втрачають свою дієвість через такі процеси як глобалізація, активний технічно-інформаційний прогрес. Виникає потреба у оновленні теорії та практики. Зокрема поняття «конкуренція» та «конкурентні відносини» потребують глибшого аналізу.

Згідно поведінкової концепції, конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, мають можливість вибрати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання, не може визначити умови обороту товарів на ринку. Без конкуренції ринкові відносини теоретично немислимі, а практично - неможливі. В конкуренції, як і в будь-якомуіншомузначимомугромадськомуявищі, поєднуються добро і зло, плюси і мінуси.

Порівняно з економічно-розвиненою країною Сінгапур, Україна не використовує повною мірою інноваційних факторів зростання, хоча і Сінгапур був у скрутному становищі але голова країни змінивобставини на дуже високий рівень, на даному етапі ця країна є одним із лідерів по індексу глобальної конкурентоспроможності у світі.Цей досвід врешті решт можна застосувати і до України. До того в нас є негірші умови. Цілком зрозуміло, що багато чого залежить від лідерів держави, але й виконання законів, верховенства права, чесністьповинні стати метою в суспільстві. Бовід кожного з нас залежить, чи буде конкурентноспроможнимиукраїнськітовари, послуги, інтелектнації, розвитоккраїни та іїмісце в світі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Семененко В. Економічна теорія. Політекономія Навчальний посібник/ Семененко В. М., Коваленко Д. І., Бугас В. В., Семененко О. В. Економічна теорія; За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 360 с.

2.Костусев А., Пугачова М. Конкурентнаясреда в Украине: состояние и тенденцииразвития. // Вестник Антимонопольного комитетаУкраины. Конкуренция. - 2009. - №4. - С. 19-25.

...