Бюджетний дефіцит і державний борг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківська національна академія міського господарства

Кафедра Економічної теорії

Курсова робота

з макроекономіки

«Бюджетний дефіцит і державний борг»

Виконав: студентка 1 курсу ФМ

гр. тур-2012-2

Трофимець Т.Ю

Керівник: Тимофієва С. Б.

2012-2013 н.р.

ВСТУП

Важливим моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо розв'язати за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного боргу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескінченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зусиль для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у країні. Найвірогідніше, йдеться про те, щоб посилити увагу до концепції функціональних фінансів.

Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту і державного боргу. Інакше воно само по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три основних загальноприйнятих способи фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: грошово-кредитна емісія; випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету дослідження цього явища є актуальним. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету вимагає подальших досліджень, розробки заходів щодо його стабілізації і розвитку економіки держави в умовах дефіцитного бюджету. Очевидно, що бюджетна система України, а головним чином бюджетний дефіцит, потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження.

Метою даної роботи є дослідження стану бюджетного дефіциту і державного боргу України.

Відповідно до поставленої мети у роботі були поставлені такі завдання:

? визначення сутності бюджетного дефіциту і державного боргу та його ролі в соціально-економічних процесах;

? оцінка причин і наслідків бюджетного дефіциту та державного боргу для економіки України;

? розгляд можливих напрямків вирішення існуючих проблем в управлінні бюджетом України.

Об'єктом дослідження курсової роботи є економічні відносини з приводу бюджетного дефіциту і державного боргу.

Предметом дослідження виступає бюджетний дефіцит і державний борг.

Інформаційною базою даної курсової роботи є: навчальні посібники вітчизняних авторів, періодична література, статистична інформація.

РОздІл 1. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ПРИЧИНИ ЙОГО ВИНИКНЕННЯ

Реалізація фіскальної політики тісно пов'язана з формуванням та використанням державного бюджету.

Державний бюджет - це основний фінансовий план держави - це грошовий вираз кошторису доходів та витрат держави за певний період часу, як правило, за рік. Загальний обсяг доходів і видатків у країні називають консолідованим або зведеним бюджетом. За рівнями господарювання зведений бюджет складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом за цільовим призначенням бюджет поділяється на загальний фонд та спеціальний фонд.

Перевищення видатків над доходами бюджету утворює бюджетний дефіцит. До збалансування бюджету існує три підходи:

1. Збалансування бюджету на щорічній основі, коли кожного фінансового року доходи бюджету дорівнюють видаткам. Цей підхід характерний для командно-адміністративної економіки.

2. Збалансування бюджету на циклічній основі, коли в періоди циклічних спадів і застосування фіскальної експансії з'являються дефіцити, які покриваються бюджетними профіцитами, що виникають в період економічного піднесення (кейнсіанський підхід).

3. Збалансування бюджету на довгостроковій основі, коли після різкого зниження податків економіка поступово збільшує темпи зростання і початковий дефіцит згодом змінюється профіцитом бюджету (теорія функціональних фінансів школи економіки пропозиції).

Відповідно до цих підходів розрізняють циклічний та структурний дефіцити бюджету. Циклічний виникає при спаді економіки, а структурний існує навіть при піднесенні та повній занятості. Його причинами є різкі зниження податків та перевитрати бюджетних коштів на інвестування, оборону, соціальні потреби.

Структурний бюджет вказує, якими мають бути витрати, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміни доходів, витрат і дефіциту, які виникають через те, що економіка працює за потенційного обсягу виробництва.

Циклічний бюджет - різниця між фактичним і структурними бюджетами. Отже, будь-який бюджет має дві основні складові: доходи і витрати. [1, с. 603]

Стан державного бюджету може бути нормальним або дефіцитним. Нормальний - видатна частина бюджету дорівнює дохідній. В протилежному випадку утворюється бюджетний дефіцит. [2, с.126]

Бюджетний дефіцит -- перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в цілому, якщо він становить 2--3 % ВВП. У протилежному разі він негативно впливає на функціонування грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому

Рівень дефіциту державного бюджету = (Р-D)/ВВП*100% (1.1)

де Р - видатки,

D - доходи

Причини дефіциту держбюджету:

- падіння доходів в умовах кризового стану економіки;

- зменшення приросту національного доходу;

- збільшення бюджетних витрат;

- непослідовна фінансово-економічна політика;

- надмірна величина державного сектору;

- зростання витрат у зв'язку з обслуговуванням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

- домінуюча політика державного патерналізму.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

- перехід від фінансування до кредитування;

- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

- скорочення витрат на управління державою;

- реформування системи оподаткування;

- збільшення ролі місцевих бюджетів.

Бюджетний дефіцит має такі види:

1) Структурний.

Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці та базовому рівні безробіття.

2) Циклічний.

Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного зменшення національного доходу та обсягу виробництва внаслідок кон'юнктурних коливань, що спонукає до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження з причини обмеження бази оподаткування та збільшуються соціальні трансферти у зв'язку зі зниженням життєвого рівня населення) [3].

Існує і така класифікація видів бюджетного дефіциту:

1.За формою прояву:

а) відкритий бюджетний дефіцит - це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

б) прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту. [1, с.626-627]

2. За причинами виникнення

а) вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

б) Навмисний (структурний) бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету.

Навмисний бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період економічного піднесення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок. [2, с.128]

3. За напрямом дефіцитного фінансування

а) активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

б) пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері, сплата процентів за боргом та ін.)..

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть виступати:

- грошово-кредитна емісія (монетизація дефіциту) -- власне інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту;

- випуск державних позик; (не інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту);

- збільшення податкових надходжень до державного бюджету.

Дефіцит державного бюджету дорівнює сумі додатково випущених в обіг грошей та сумі позик, тобто:

DEF=?M+?B (1.2)

де DEF - дефіцит державного бюджету;

?M - додаткова емісія грошей;

?B - сума приросту боргу.

Грошово-кредитна емісія (М) може застосовуватися лише за умови жорсткого контролю за використанням грошей. Вона виправдана у разі спрямування коштів у інвестиції, що сприяє зростанню ВВП і спричиняє невисокі темпи інфляції. Використання емісійних коштів на поточні витрати (заробітна плата, соціальні трансферти та ін.) призводить до прискорення інфляції.

У ст. 15 Бюджетного кодексу України джерела фінансування дефіциту бюджету визначені так:

· державні внутрішні та зовнішні запозичення [8, ст. 15-1];

· запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги [8ст. 15-2].

Якщо для фінансування дефіциту державного бюджету застосовують монетизацію, яка призводить до перевищення темпів приросту грошової маси над темпами приросту реального ВВП, то спостерігається зростання рівня цін. Внаслідок цього держава отримує своєрідний (інфляційний) податок, який сплачують всі економічні агенти. Цей податок, зумовлений надмірною емісією грошей, називають сеньйораж.

Інфляційне покриття дефіциту державного бюджету породжує ефект Олівера -- Тайзі. Зміст цього ефекту полягає в тому, що в умовах інфляції платник податків свідомо відстрочує сплату податків, щоб з часом розрахуватись із державою знеціненими грошима. Це порушує стабільність фінансової системи.

Монетизація дефіциту не обов'язково здійснюється шляхом емісії готівки. Вона може здійснюватись за допомогою розширення кредитів, що надаються центральним банком уряду для підтримки останнім державних підприємств на пільгових умовах та шляхом відстрочення платежів уряду за своїми борговими зобов'язаннями. Прикладом останнього є несвоєчасна виплата працівникам бюджетного сектору заробітної плати, відстрочення платежів уряду за закуплені ним зернові тощо. Ці відстрочені платежі з часом нагромаджуються, збільшуючи загальний дефіцит бюджету, покривати який не інфляційним шляхом уряд уже не може. Тому, незважаючи на те, що офіційно прострочені платежі не відносять до інфляційних джерел фінансування дефіциту, вони все-таки містять у собі інфляційну компоненту.

Фінансування бюджетного дефіциту шляхом випуску державних позик може зумовити ефект витіснення.

Зміст цього ефекту полягає в тому, що здійснення державних запозичень шляхом випуску позикових цінних паперів зменшує пропозицію грошей і, за інших однакових умов, збільшує ринкову процентну ставку, що знижує стимули приватного сектору до інвестування, а також скорочує чистий експорт та споживчі витрати домогосподарств, що послаблює і навіть може звести нанівець ефект фіскальної політики. [1, c.628-629]

Стосовно боргового фінансування бюджетного дефіциту слід зауважити, що воно не усуває загрози розгортання інфляції, а відстрочує її.

Якщо, наприклад, облігації державної позики розподіляються серед комерційних банків та серед населення, це створює меншу загрозу інфляції, ніж безпосереднє їх розміщення у центральному банку. Коли центральний банк на вторинному ринку їх скупить, це знову ж таки розширить межі для зростання інфляції.

Якщо ж розміщення державної позики здійснюється у позабюджетний сектор примусово під знижені або навіть від'ємні реальні процентні ставки, то боргове фінансування бюджетного дефіциту по суті перетворюється в механізм додаткового оподаткування.

Із сказаного випливає, що, по-перше, абсолютно неін- фляційних джерел фінансування дефіциту державного бюджету немає; по-друге, жодне джерело фінансування бюджетного дефіциту не можна розглядати як абсолютно безпечне й таке, що має переваги перед іншими; по-третє, є межа бюджетного дефіциту, за якою це явище із позитивного і безпечного може перетворитись на негативне та небезпечне.

Саме тому існує так зване бюджетне обмеження, зміст якого полягає в тому, що незважаючи на можливість держави здійснювати випуск додаткових боргових зобов'язань та друкувати гроші, що розширює її можливості збільшувати витратну частину бюджету, ці засоби не є безмежними. Кожна держава, як і кожна родина, має обмеження щодо використання бюджету.

Бюджетне обмеження -- це обмеження витрат величиною доходу.

Державне бюджетне обмеження за своїм змістом -- це обмеження витрат держави, зумовлене наявними фінансовими можливостями. І в цьому аспекті його можна виразити математично так:

Чисті фінансові активи дорівнюють різниці між валовими фінансовими активами і золотовалютними резервами.

Бюджетне обмеження можна записати й іншим способом, через чистий державний борг:

(1.3)

(1.4)

Виникає проблема теоретичного осмислення необхідності, концептуальних засад та механізмів балансування державного бюджету.

В науковій економічній літературі відомі такі концепції балансування державного бюджету:

а) щорічного балансування;

б) циклічного балансування;

в) функціональних фінансів.

Концепція щорічного балансування бюджету ґрунтується на таких засадах:

· економічні суб'єкти діють завжди раціонально і адекватно оцінюють як поточні, так і майбутні події;

· будь-які борги мають бути повернені;

· приріст боргів держави у поточному періоді зумовлює приріст податків у майбутньому, оскільки іншого (відмінного від податків) доходу держава не має.

Цю концепцію називають рікардіанською. Бюджетне обмеження за цією концепцією має вигляд:

(1.5)

Концепція щорічного балансування бюджету заперечує стабілізаційний вплив фіскальної політики на економіку. Згідно з цією концепцією зростання державних витрат не стимулює збільшення сукупного попиту через ефект витіснення, а зниження податків призводить не до підвищення споживчих витрат домогосподарств, а до зростання заощаджень у зв'язку з очікуванням збільшення податків у майбутньому.

Концепція циклічного балансування бюджету ґрунтується на таких засадах: бюджет є важливим інструментом політики держави і тому дефіцити в періоди зменшення обсягів національного виробництва стимулюють сукупний попит, а в період стрімкого збільшення виробництва (бюджетний надлишок (профіцит)) стримують зростання сукупного попиту, упереджаючи бум.

Ця концепція визнає необхідність балансування бюджету в ході економічного циклу. Вважають, що така політика дає можливість згладити амплітуду циклічних коливань на 30-35%.

Концепція функціональних фінансів ґрунтується на таких засадах:

- головним завданням держави є стабілізація економіки, а не збалансування бюджету;

- державного боргу не слід остерігатися, якщо є довіра до держави та чітко працює фінансова система.

Пояснюється сказане тим, що:

· державний борг не обов'язково повертати, оскільки обсяг цінних паперів держави зростає і їх купують практично всі інвестори, тому його можна реінвестувати;

· держава може збільшити грошову масу для зменшення боргового тягаря;

· держава може підвищити податки для збільшення доходів бюджету.

Безумовним є факт, що державний борг є небезпечним для держави, якщо процентні виплати настільки значні, що спричиняють зростання бюджетного дефіциту. Особливо це стосується дефіциту, що перевищує допустиму норму 2-3% від ВВП держави. [4]

Бюджетні дефіцити, нагромаджені державою за певний період утворюють державний борг.

Таким чином, у зв'язку зі сказаним виникає потреба розглянути детальніше проблему державного боргу, його причин та наслідків у наступному розділі роботи.

дефіцит державний борг бюджет

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ, ЙОГО ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі веде до формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 2 подано визначення державного боргу.

Таблиця 2.1 - Методичні підходи щодо визначення «державний борг»

Державний борг - це сукупність дефіцитів державного бюджету за певний період часу. Це економічне визначення державного боргу. У Бюджетному кодексі дане юридичне визначення цього поняття як боргових зобов'язань перед юридичними й фізичними особами, іноземними державами, міжнародними організаціями й іншими суб'єктами міжнародного права. [8]

Державний (урядовий) борг (Dg) -- це нагромаджена урядом сума запозичень для фінансування дефіцитів державних бюджетів.

Із визначення випливає, що між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує зв'язок, що має двобічну дію:

· з одного боку, бюджетний дефіцит формує борг держави;

· з іншого обслуговування боргу вимагає додаткових витрат бюджету і часто зумовлює зростання бюджетного дефіциту.

Таблиця 2.2 Шляхи формування державного боргу та їх недоліки

Види державного боргу	Шляхи утворення	Основні недоліки
Внутрішній борг	Кредити центрального банку	Грошова емісія, можливість інфляції
	Позики на внутрішньому грошовому ринку	Ефект витіснення
Зовнішній борг	Кредити міжнародних фінансових організацій	Політичні умови
	Позики на міжнародних фінансових ринках	Ефект чистого експорту

Причинами зростання державного боргу в багатьох країнах є:

· війни та високі військові витрати;

· глибокі спади економіки;

· навмисні структурні дефіцити, утворені в період ринкових реформ та структурної перебудови економіки;

· відсутність політичної волі та рішучості владних кіл для скорочення бюджетного дефіциту і боргу.

Для управління державним боргом застосовують різноманітні методи. Реструктуризація боргу означає виділення в його складі частин з першочерговим погашенням. Вона використовується при виникненні труднощів з виконанням поточних боргових зобов'язань. Наслідком реструктуризації може бути конверсія боргових цінних паперів - обмін короткострокових облігацій на середньострокові і довгострокові. Пролонгація - це домовленість з кредитором про продовження терміну сплати боргу. Однак найчастіше уряд застосовує рефінансування державного боргу, коли з метою погашення поточних боргів в обіг випускаються нові боргові зобов'язання. Кошти, отримані від продажу цих зобов'язань, надходять до погашення попереднього боргу.

Наслідки великого державного боргу можуть бути досить важкими для економіки:

1. До певної міри через державний борг податкових тягар перекладається з нинішнього на наступні покоління, яким доведеться його сплачувати.

2. Значний обсяг державного боргу посилює диференціацію в доходах населення, оскільки купують облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та отримують відсотки за борговими зобов'язаннями переважно заможні верстви населення.

3. Високий борг за зовнішніми зобов'язаннями та загострення проблеми їх виконання може призвести до дефолту країни, тобто оголошення її неплатоспроможною.

4. При високому боргу збільшується частка іноземних власників облігацій і тому частина національних активів у вигляді процентів потрапляють за межі країни.

5. Спрацьовує ефект витіснення, який призводить до скорочення виробничого потенціалу країни, оскільки витісняються приватні інвестиції.

6. Попит іноземних інвесторів на внутрішні облігації підвищує курс національної валюти, стимулюючи імпорт і породжуючи ефект чистого експорту. У результаті зростає дефіцит торговельного балансу.

Державний борг може набувати різних форм. Пояснюється сказане тим, що:

- державний борг не обов'язково повертати, оскільки обсяг цінних паперів держави зростає і їх купують практично всі інвестори, тому його можна реінвестувати;

- держава може збільшити грошову масу для зменшення боргового тягаря;

- держава може підвищити податки для збільшення доходів бюджету.

Концепція функціональних фінансів сьогодні є теоретичною основою фіскальної політики багатьох країн світу. Але на розгляд виноситься те саме питання: якої межі може сягнути бюджетний дефіцит і державний борг, не загрожуючи економічній стабільності? Безумовним є факт, що державний борг є небезпечним для держави, якщо процентні виплати настільки значні, що спричиняють зростання бюджетного дефіциту.

Класифікація боргу надана в підручнику за редакцією Юрія С.І. і Федосова В.М.:

- первинний і непогашений борг;

- поточний і капітальний борг;

- внутрішній і зовнішній;

- в національній і в іноземній валюті;

- державний прямий та державний гарантований;

- офіційно визнаний державний борг та борг, що не враховується в складі державного боргу, проте за економічною природою є боргом держави.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:

внутрішній борг перед юридичними і фізичними особами власної країни;

зовнішній борг перед іноземними країнами в особі міжнародних фінансових організацій, урядів іноземних країн та іноземних приватних осіб і організацій.

Залежно від структури боргових зобов'язань виділяють:

монетизований борг, який складається з боргів, опосередкованих кредитними стосунками держави з банками;

не монетизований, який включає:

· заборгованість держави з державних замовлень та надання послуг державним установам;

· заборгованість держави з виплат заробітної плати бюджетному сектору економіки;

· заборгованість з виплати соціальних трансфертів (пенсій, стипендій, допомог тощо).

Державний борг поділяється на:

Капітальний борг - це сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи відсотки.

Поточний борг - це видатки по виплаті доходів і погашенню зобов'язань.

По строках державні боргові зобов'язання можуть бути короткостроковими ( до 1 року), середньостроковими ( від 1 року до 5 років), довгостроковими ( від 5 до 30 років). Боргові зобов'язання не можуть перевищувати строк в 30 років.

За рівнем керування державний борг ділиться на державний борг, державний борг суб'єкта й муніципальний державний борг. Україна не несе відповідальності щодо боргових зобов'язань суб'єктів.

Розміри й структура державного внутрішнього боргу наведені в Програмі державних внутрішніх запозичень, суб'єктів і муніципальних утворів. Програма входить до числа документів, надаваних одночасно із проектом бюджету на черговий фінансовий рік.

Вплив державного боргу на економіку може бути позитивним і негативним.

У фазі зменшення виробництва державні запозичення через подальші витрати з них стимулюють зростання сукупного попиту, збільшують рівень зайнятості та рівень доходів населення, стимулюють економічне зростання, отже, позитивно впливають на економіку.

Негативні наслідки державного боргу пов'язані з витісненням приватного капіталу з інвестиційного процесу, що обмежує економічне зростання, спричиняє перерозподіл доходів на користь власників облігацій, зменшує обсяг споживчого попиту, збільшенням податків для обслуговування державного боргу, перекладанням відповідальності за погашення боргових зобов'язань держави на майбутні покоління.

Методами управління державного боргу є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу.

Одним з найбільш розповсюджених методів є конверсія, вона означає зміну доходності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних процентів за позикою. Однак не виключається і підвищення дохідності позики.

Іноді також застосовується консолідація - це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення строку уже випущених позик, так і в бік зменшення). Можливе поєднання консолідації з конверсію.

Методом управління державним боргом є також уніфікація позики - це об єднання кількох позик в одну; може проводитись разом х консолідацією, але може бути і поза нею.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення - це перенесення строків виплати боргу; відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Метод реконструкції - це використання у комплексі повністю чи частково зазначених методів.

Анулювання державного боргу є найбільше неприйнятним методом для політики та іміджу держави - це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом на іноземну валюту [11].

Управління державним боргом передбачає:

- вивчення кон'юнктури на ринку позикового капіталу;

- випуск та розміщення нових боргових зобов'язань;

- погашення своїх боргових зобов'язань.

- виплату позикових процентів;

- зміну позикових процентних ставок;

- анулювання боргу (у випадку фінансової неспроможності держави).

Випуск та розміщення нових боргових зобов'язань для розрахунку за старі борги називають рефінансуванням боргу.

Для оцінки безпеки (чи небезпеки) подальшого зростання державного боргу важливо знати:

а) на що спрямовуються запозичені кошти. Якщо вони використовуються на погашення боргів уряду, небезпека такого боргу значно вища, ніж за умови, що запозичення інвестуються в економічні проекти;

б) співвідношення реальної процентної ставки на обслуговування боргу і приріст обсягу реального ВВП від цих запозичень.

Якщо процентні виплати за борговими зобов'язаннями будуть перевищувати приріст ВВП від його використання, спостерігатиметься посилення боргового тягаря. Якщо приріст ВВП дорівнюватиме сумі процентних платежів за борг, спостерігатиметься самовідтворення боргу (відсутність джерела погашення боргу). Зрозуміло, що перший випадок є безпечний, а два інших несуть у собі небезпеку.

На умови погашення державного боргу впливають такі чинники:

· зміна курсу національної валюти до долара США за зобов'язаннями зовнішнього боргу в доларовому еквіваленті.

· зміна процентних ставок за користування іноземними кредитами, якщо обслуговування кредиту здійснюється за плаваючою процентною ставкою;

частка суми заборгованості, яка сплачується за плаваючою процентною ставкою [1, c.633-635].

Джерелами погашення зовнішнього боргу є: бюджет, золотовалютні резерви, кошти, отримані від приватизації державного майма, нові запозичення.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється шляхом:

- розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів;

- їхнє погашення;

- виплата доходів за ними [14]

Таким чином, бюджет є вагомим інструментом у руках держави, за допомогою якого відбувається стимулювання чи стримування економічних процесів у країні. Вплив державного боргу на економіку може бути як позитивний, так і негативний. Позитивний, коли у фазі економічного спаду використання державних запозичень стимулює споживчий попит, збільшує рівень зайнятості населення, сприяє зростанню рівня доходів у суспільстві, стимулює економічне зростання. Негативний, при якому витіснення приватного капіталу, що обмежує економічне зростання, спричиняє перерозподіл доходів на користь власників державних облігацій, зменшення обсягу споживчого попиту, збільшення податків для обслуговування державного боргу, перекладання відповідальності за погашення боргових зобов'язань на майбутні покоління.

Для того, аби дати оцінку стану державного бюджету України, розглянемо третій розділ даної роботи.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ ЗА 2011-2012 РОКИ

Впровадження фіскальної політики постійно стикається з труднощами, які значно зменшують її дієвість, а іноді приводять до результатів, протилежних бажаним.

Бюджетний дефіцит та невиконання доходної частини усіх бюджетів викликано рядом об'єктивних та суб'єктивних причин:

1) недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів. Обсяги "тіньового" сектора економіки коливаються в межах 50 % ВВП. З цієї причини бюджети усіх рівнів не до отримують щорічно понад 10 млрд. грн.;

2) недостатнім контролем з боку держави щодо руху готівки та наявністю неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що призводить до ухиляння від оподаткування понад третини платників податків;

3) спадом виробництва ВВП. Втрати доходів бюджету з цієї причини становлять близько 1 млрд. грн.;

4) погіршенням розрахунково-платіжної дисципліни та зростанням заборгованості підприємств перед бюджетом. Недонадходження до бюджету з цього приводу становлять 5 млрд. грн.;

5) зростанням обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходів бюджету в розмірі 1,5-2 млрд. грн.

Без досягнення збалансованого бюджету неможливо забезпечити тривалу макроекономічну стабілізацію. З метою досягнення скорочення дефіциту державного бюджету необхідно провести податкову реформу, впорядкувати урядові видатки, в тому числі субсидії товаровиробникам, посилити відповідальність за ухиляння від сплати податків, скасувати не обґрунтовані податкові пільги та інше.

На фоні зниження економічної активності зростання дохідної частини зведеного бюджету уповільнилося (0,2%). Одночасно видатки зростали випереджаючими темпами порівняно з доходами, що обумовило нарощення дефіциту бюджету до 24,4 млрд. грн.

Скорочення позитивного первинного сальдо, а також нарощення дефіциту зведеного бюджету з урахуванням сезонного фактора свідчили про незначне пом'якшення бюджетної політики.

Діаграма 3.1 Зведений бюджет

Щодо доходів, то через зниження реального ВВП на 1,3% у річному вимірі року приріст доходів зведеного бюджету суттєво уповільнився:

? у ІІІ кварталі 2012 року на 0,2% у річному вимірі порівняно з 26% у ІІІ кварталі 2011 року;

? у січні-вересні 2012 року 10,9% порівняно з 23,8% у січні-вересні 2011 року.

Основним джерелом збільшення доходів саме в ІІІ кварталі 2012 року на відміну від минулих років були неподаткові надходження, які зросли на 9,3% порівняно іх скороченням на 6,8% у ІІІ кварталі 2011 року (у січні - вересні 2012 року на 24,3% порівняно із скороченням на 17% у січні-вересні 2011 року). Внесок неподаткових надходжень у зростання доходів становив 1.6 в.п.

У свою чергу, зниження економічної активності позначилося на стані податкових надходжень:

? у ІІІ кварталі скорочення на 1,5% порівняно з 37,7% зростання в ІІІ кварталі 2011 року та внесок у зростання доходів був відємним - 1,2 в.п.;

? у січні-вересні зростання лише на 8,7 порівняно з 37,2% у січні-вересні 2011 року.

Безпосередньо на стан податкових надходжень вплинуло зменшення обсягів стягнутого податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Одночасно приріст надходжень від податку на доходи фізичних осіб та акцизного збору стримав загальне скорочення податкових надходжень.

У результаті триваючого зростання номінальної заробітної плати надходження від податку з доходів фізичних осіб збільшилися:

? у ІІІ кварталі на 1,8 млрд. грн.. або 11,6% (у 2011 році - на 17.7%) та внесок у зростання доходів становив 1.6 в.п.:

? у січні-вересні на 13,7% порівняно з 19,5% у січні-вересні 2011 року.

Надходження від акцизного збору зросли: (див. діаграму 3.2)

? у ІІІ кварталі на 0,8 млн. грн.. або 7,7% (у 2011 році - на 34,6%);

? у січні-вересні на 4,2 млрд. грн.. або 16,7% (у 2011 році - на 22,3%)

,

Діаграма 3.2 Структура податкових надходжень зведеного бюджету, %

Надходження від ПДВ залишилися істотним джерелом наповнення доходної частини (ураховуючи їх значну питому вагу в доходах - 38,2%) попри скорочення надходжень:

? у ІІІ кварталі на 2,3 млрд. грн.. або 6,5% (у 2011 році - на 39,2%) та внесок у зростання доходів був від'ємним 2,1 в.п.;

? у січні-вересні зберігалося зростання на 5,8 млрд. грн.., або 6,1% (у 2011 році - на 31,9%)

Зменшення надходжень від ПДВ відбувалося в умовах зростання бюджетного відшкодування даного податку грошовими коштами, яків в січні-вересні 2012 року становили 35,2 млрд. грн., що на 10,4% більше, ніж у 2011 році. Зокрема, у ІІІ кварталі обсяги відшкодування ПДВ на 11,5% вищі, ніж у 2011 році, і становили 12,2 млрд грн. Збільшення відшкодування ПДВ грошовими коштами безпосередньо вплинуло на обсяг фактичних надходжень від зазначеного податку.

Податок на прибуток підприємство у ІІІ кварталі 2012 стягувався за зниженою ставкою 21% (у 2011 - ставка 23%). Скорочення прибутку прибуткових підприємств у січні-червні на 7,1% обумовило зменшення обсягів стягнутого податку:

? у ІІІ кварталі на 2,3 млн. грн. або 17,3% ( у 2011 зростанні на 29,3%) та внесок у зростання доходів був від'ємним на рівні 2,1 в.п.;

? у січні-вересні зберігається зростання на 0,7 млрд. грн.. або 1,9 ( у 2011 році - на 42,2%)

На збільшенні неподаткових надходжень позначилися перерахування від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України в ІІІ кварталі 2012 року в обсязі 4,7 млрд. грн., а у січні-вересні - 12,6 млрд. грн. (майже 4 % загальних доходів). Внечок у зростання доходів зазначених перерахувань становив 1,3 в.п., що сприяло покращенню виконання доходної частини зведеного бюджету.

Діаграма 3.3 Структура видатків зведеного бюджету, %

Щодо видатків, то розширення видаткової частини тривало і в ІІІ кварталі:

Темпи зростання прискорилися до 19,5% у річному вимірі порівняно з 9,0% у ІІІ кварталі 2011 року. Зростання видатків високими темпами обумовило їх збільшення з початку року до 17% порівняно з 9,4% у 2011 році. Видатки збільшилися за рахунок як поточних, так капітальних. Утім вирішальним чинником були саме поточні видатки, зважаючи на їх значну питому вагу в структурі видатків ( у січні-вересні - 87,1%, у ІІІ кварталі - 85,5%).

Поточні видатки (за винятком обслуговування боргу) збільшилися: (див. діаграму 3.4)

? у ІІІ кварталі на 19,4 млрд. грн., або 23,6% (у 2011 році - на 6,7%), внесок у зростання видатків - 19,5 в.п.;

? у січні-вересні на 44,1 млрд. грн., або 17,7% (у 2011 році - на 5,1%).

Діаграма 3.4 Видатки зведеного бюджету

Поточне боргове навантаження на бюджет дещо зменшилося: частка видатків на обслуговування боргу знизилася до 4,9% з 6,2% загальних видатків (у січні - вересні 2012 року - до 5,3% з 5,7% У 2011 РОЦІ). Крім того, зафіксовано скорочення обсягів видатків, спрямованих на обслуговування державного боргу, саме в ІІ кварталі (уперше після 2008 року) на 0,4 млрд. грн., або 6,2%, а також внесок у зростання видатків був відємним на рівні 0,4 в.п. Утім у січні-вересні перевищення обсягів видатків на обслуговування державного боргу відносно 2011 року збереглося [на 0,8 млрд. грн, або 4,4% (у 2011 році - на 68,4%].

Динаміка росту капітальних видатків має низхідну тенденцію, що в першу чергу пов'язано із завершенням проведення ЄВРО-2012. Так капітальні видатки збільшилися:

? у ІІІ кварталі на 0,4 млрд. грн., або 3,5% (у 2011 році - скорочення на 1,7%) та внесок у зростання видатків - 0,4 в.п.;

? у січні-вересні на 3,9 млрд. грн., або 18,0% (у 2011 році - на 35,0%).

Діаграма 3.5 Сальдо зведеного бюджету, % ВВП

Щодо сальдо зведеного бюджету, то наслідком випереджаючих темпів зростання видатків зведеного бюджету порівняно з доходами стало його виконання з дефіцитом: (див. діаграму 3.5)

- у ІІІ кварталі - 11,5 млрд. грн., або 2,1% ВВП (у 2011 році - профіцит 8,6 млрд.грн.);

- у січні-вересні - 21,3 млрд. грн.., або 3,0% ВВП (у 2011 році - 3,1 млрд. грн.).

Дефіцит зведеного бюджету сформовано Державним бюджетом, від'ємне сальдо якого в ІІІ кварталі становило 17,7 млрд. грн. ( з початку року 24,4 млрд. грн..).

Беручи до уваги суттєві обсяги видатків на обслуговування державного боргу (17,9 млрд. грн.), зведений бюджет у січні-вересні має первинний профіцит на рівні 0,3% ВВП. Утім скорочення позитивного первинного сальдо тривало в ІІІ кварталі та первинний дефіцит становив 1,5% ВВП, що з урахуванням сезонного чинника свідчить про незначне пом'якшення бюджетної політики.

Основним джерелом фінансування дефіциту залишалися запозичення. У ІІІ кварталі відбулася переорієнтація з внутрішніх на зовнішні запозичення і навіть в умовах нестабільного фінансово-економічного стану в Європі на зовнішньому ринку було розмішено облігації зовнішньої державної позики в обсязі 30,3 млрд. грн., з яких:

- ОЗДП для фінансування дефіциту (розміщення в обсязі 2 млрд. долю США та додаткове розміщення 600 млн. дол.. США з купоном 9,25%);

- ОЗДП для рефінансування частини кредити ВТБ - банку (8,1 млрд. грн., або 1 млрд. дол.. США від 7,95 річних).

У ІІІ кварталі Уряд також продовжив використовувати раніше запроваджені інструменти на внутрішньому фінансовому ринку. Так, зокрема, на первинному ринку розміщено:

- ОВДП, номінованих у доларах США - 0,3 млрд. дол.. США (з початку року - 2,4 млрд. дол.. США);

- ОВДП з індексованою вартістю - 1,3 млрд. грн. (з початку року - 3,5 млрд. грн.).

Безпосередньо для фінансування дефіциту через механізм розміщення ОВДП, номінованих у гривні, було залучено 3,02 млрд. грн. (з початку року - 30,1 млрд. грн.).

Державний та гарантований державний борг України за станом на 30.09.2012 становив 495,8 млрд. грн.. або 35,6% ВВП.

Внаслідок чергового планового погашення кредитів МВФ на суму 920 млн. дол. США за рахунок операцій платіжного балансу резервні активи скоротилися на 599 млн. дол.. США.

За дев'ять місяців 2012 року державний бюджет виконано з дефіцитом, що становить 84,7% планового річного обсягу і при цьому втричі перевищив показник аналогічного періоду 2011 року.

Діаграма 3.6 Державний та гарантований борг України

Фінансування державного бюджету здійснено переважно за рахунок не надходження коштів від державних запозичень (93,7%), що призвело до зростання державного боргу. (див діаграму 3.7)

У державних запозиченнях для фінансування державного бюджету найбільшою є частка середньострокових надходжень - 55,2%, тоді як довгострокових запозичень - 32,4 %.



Діаграма 3.7 Дефіцит (-)/ Профіцит (+) державного бюджету

Внутрішні запозичення від розміщення облігації внутрішньої державної позики, номінованих як а національній валюті, так і в доларах та євро, становили 63,3% здійснених упродовж січня-вересня 2012 року державних запозичень.

Продовжувалося зростання боргових зобов'язань держави та витрат державного бюджету на їх погашення й обслуговування. У зв'язку із значними виплатами та державним боргом за дев'ять місяців 2012 року збільшилося боргове навантаження на державний бюджет порівняно з відповідним періодом 2011 року. (див. діаграму 3.8)

Державний і гарантований державою борг упродовж дев'яти місяців 2012 року зріс на 22 млрд. 671,0 млн. грн., або 4,8%, - до 495 млрд. 792,6 млн. грн.. При цьому внутрішній борг збільшився на 29 млрд. 32,9 млн. грн., або 16,7%, до 202 млрд. 740,6 млн. грн.



Діаграма 3.8 Державний і гарантований державою борг

Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко - та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, не позичкових інструментів фінансування бюджетних видатків. Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову політику України в контекст реалізації Стратегії економічного та соціального розвитку України.

ВисновКИ

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

Зміна інфляції на 1 відсоток змінює бюджет на декілька мільйонів гривень, а від розміру податкового тягаря залежить робота, зарплата й рівень життя громадян України. Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно збільшує (повинно збільшувати) зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки. Не можна забувати, що гривня, інвестована державою приносить прибутку (а значить і ефекту) у декілька разів менше, чим та ж гривня, інвестована приватним сектором.

Отже, що бюджетний дефіцит - це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Саме емісія призводить до інфляції, що в свою чергу спричинює занепад економіки, а зовнішні запозичення збільшують державний борг.

Опрацювуваний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України. Зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.

Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу.

Встановлення жорстких обмежень щодо збалансування Державного та місцевих бюджетів спрямоване на впорядкування та ефективне використання видатків і запобігання зростанню державного боргу. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

У даній курсовій роботі була простежена тенденція державного боргу за 2011-2012 роки, яка показала, що борг зростає. Базою для аналізу слугували Макроекономічний огляд Національного банку України за 2011 та 2012 роки. Важливо зазначити, що найновіше доступне видання (грудень 2012) у 2012 році містить інформацію лише за 3 квартали останнього року.

Державний та гарантований державний борг України за станом на 30.09.2012 становив 495,8 млрд. грн.. або 35,6% ВВП. [9]

ДЖЕРЕЛА

1. В. Базилевич, К.Базилевич, Л.Баластрик. Макроекономіка: Підручник - К. Товариство «Знання», 2007

2. В.Д. Базилевич, В.О. Баластрик Макроекономіка: Навчальний посібник Київ, 1997

3. Л.О. Коваленко Фінансовий механізм макроекономіки: Навчальний посібник. - Київ: Інст. змісту та методів навчання Міністерства освіти України; Чернігівський державний інститут економіки та управління, 1998 - 84 с.

4. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник - К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. - 487 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

5. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. Колективу і відп. ред. Л.К. Воронова. Видання друге, виправлене та доповнене - Х.: Фірма «Консум», 1999. - 496 с.

6. Паригіна В. А, Тедєєв А. А. Бюджетне право і процес. -- М.: Ексмо, 2005. -- 384 с.

7. Макроекономіка [Текст]: Навчальний посібник / Макаренко, М.І. Семененко Т.О.. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 152 с.

8. Ушакова, Н.М. Державні фінанси: Управління державним боргом Текст Н.М. Ушакова, Г.В. Кучер, В.Т. Александров, С.М. Недбаэва - К.: НВТ АВТ, 2004. - 368 с.

9. Малиш, Н.А. Макроекономіка: навч. посіб. - 2-ге вид., випр. - К.:МАУП, 2004. 18 4с.

10. Юрій С.І. Фінанси [Текст]: навчальний посібник / С.І. Юрій, В.М. Федосова. - К.:Знання. 2008. - 611 с.

Размещено на Allbest.ur

...