Склад і класифікація витрат, що включаються в собівартість продукції, і планування собівартості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад і класифікація витрат, що включаються в собівартість продукції, і планування собівартості

Собівартість продукції, робіт, послуг - це вартісна оцінка використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію.

У собівартість виробництва і реалізації продукції включаються витрати, пов'язані:

- З безпосереднім виробництвом продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва;

- Використанням природної сировини;

- Підготовкою і освоєнням виробництва;

- Удосконаленням технології та організації виробництва, а також поліпшенням якості продукції, підвищенням її

надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей (витрати некапітального характеру);

- Винахідництвом і раціоналізацією, проведенням опитноексперіментальних робіт, виготовленням і випробовуванням моделей і зразків, виплатою авторських винагород і т.п .;

- Обслуговуванням виробничого процесу: забезпеченням виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом та іншими засобами і предметами праці, підтриманням основних виробничих фондів у робочому стані, виконанням санітарно-гігієнічних вимог;

- Забезпеченням нормальних умов праці та техніки безпеки;

- Управлінням виробництвом: утриманням працівників апарату управління підприємства, фірми та їх структурних підрозділів, відрядженнями, утриманням та обслуговуванням технічних засобів управління, оплатою консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг, представницькими витратами, у зв'язку з комерційною діяльністю підприємств, фірм і т.п .;

- Підготовкою та перепідготовкою кадрів;

- Відрахуваннями на соціальні потреби (єдиний соціальний податок) та ін.

У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання застосовується наступна класифікація:

- За видом виробництва: основне і допоміжне;

- За видом продукції: окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;

- По виду витрат: статті калькуляції (для калькулювання собівартості продукції та організації аналітичного обліку) і елементи витрат (для складання проектного кошторису витрат і звіту за витратами на виробництво);

- За місцем виникнення витрат: дільниця, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада.

Для практичного використання в системі управління формуванням витрат і витрат доцільно виділити і розглянути класифікацію витрат з урахуванням виду витрат за статтями калькуляції та елементами витрат.

Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу за видами продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва.

На машинобудівних підприємствах приймають поточну класифікацію за такими статтями калькуляції.

1. Сировина і матеріали (за вирахуванням відходів).

2. Покупні вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств.

3. Заробітна плата основна виробничих робітників.

4. Заробітна плата додаткова виробничих робітників.

5. Відрахування на соціальне страхування із заробітної плати основної та додаткової виробничих робітників.

6. Витрати на підготовку і освоєння виробництва.

7. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

8. Цехові витрати.

9. Загальнозаводські витрати.

10. Втрати від браку.

11. Позавиробничі витрати.

Перші вісім статей витрат утворюють цехову собівартість. Цехова собівартість плюс загальнозаводські витрати і втрати від браку складають виробничу собівартість. Нарешті, всі 11 статей являють собою повну собівартість продукції.

На підприємствах промисловості застосовують такі основні методи калькулювання собівартості продукції: прямого рахунку; нормативний; розрахунково-аналітичний; параметричний.

Найбільш простий і найменш точний - метод прямого рахунку, при якому собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми витрат на кількість виготовленої продукції. Застосування цього методу можливе лише на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, у зв'язку з чим метод використовується дуже обмежено. Крім того, він не дає уявлення про витрати на окремі статті калькуляції.

Нормативний метод калькулювання собівартості продукції застосовується на підприємствах, де чітко організований облік змін фактичних витрат кожного виду ресурсів на одиницю конкретного виду продукції масового виробництва. Він заснований на нормах і нормативах використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. При цьому норми і нормативи використання цих ресурсів повинні бути прогресивними і науково обгрунтованими. Їх величини необхідно систематично переглядати.

Найбільш точний і досконалий метод калькулювання собівартості продукції - розрахунково-аналітичний. При цьому методі, насамперед, здійснюється всебічний аналіз стану виробництва, можливих змін у ньому. Вивчається, які фактори і як впливають на собівартість продукції. В основу нормативів і норм закладаються техніко-економічні та організаційні умови роботи в проектованому періоді.

При калькулюванні однотипних, але різних за якістю виробів застосовується параметричний метод. Він полягає у встановленні закономірностей зміни витрат виробництва в залежності від якісних характеристик продукції. Так, визначають собівартість виробу на підставі вартості одного кілограма, однієї тонни конструктивного ваги аналогічних машин і устаткування. Можуть застосовуватися й інші показники, найбільш характерні для даної продукції. За цим же методом можна визначати і додаткові витрати на поліпшення якісних характеристик продукції.

У нинішніх умовах переходу до ринкової економіки на багатьох малих і середніх підприємствах використовують скорочену номенклатуру калькуляційних статей, що включає в себе:

- Матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі) в прямому обчисленні;

- Витрати на оплату праці (також в прямому обчисленні);

- Інші прямі витрати;

- Витрати з управління та обслуговування виробництва (непрямі).

Перед підприємствами стоїть завдання отримання швидкого і якомога більш достовірної інформації про витрати виробництва. Нерідко підприємцю доводиться складати калькуляції витрат на базі певних пропозицій. При цьому призначення калькуляції витрат - отримання інформації індикативного характеру, що дозволяє виявити відхилення від заданих норм, планів, заздалегідь встановлених стандартів, визначити причину цих відхилень і вжити необхідних заходів щодо усунення або скорочення подібних відхилень. калькулювання собівартість витрата

На відміну від статей калькуляції, угруповання яких носить рекомендаційний характер, витрати, утворюютьсобівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими загальноприйнятим елементам:

- Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);

- Витрати на оплату праці;

- Відрахування на соціальні потреби;

- Амортизація основних фондів;

- Інші витрати.

В елементі "матеріальні витрати" відображається вартість придбаних зі сторони для виробництва продукції сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачаються як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинків, транспортні роботи тощо .). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв, що утворилися в процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До складу "витрат на оплату праці" входять витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства (фірми), включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства (фірми) працівників , зайнятих в основній діяльності.

В елементі "відрахування на соціальні потреби" відображаються обов'язкові відрахування на соціальне страхування, медичне страхування, пенсійне забезпечення (зараз це єдиний соціальний податок).

До складу "амортизації основних фондів" входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислена виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини.

Всі інші витрати, які не ввійшли в перераховані вище елементи витрат, знаходять відбиток у елементі "інші витрати". Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди, платежі по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та ін.

Таким чином, угруповання витрат за статтями калькуляції відображає місце виникнення цих витрат і застосовується для планування, обліку і калькулювання витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції, всієї товарної продукції. Вона містить у багатьох випадках комплексні статті витрат.

Угруповання витрат за елементами витрат включає економічні елементи, витрачені незалежно від місця їх виникнення. Як правило, це прямі витрати. В умовах ринкової економіки класифікація витрат у вітчизняному господарстві буде спрощуватися і наближатися до закордонної практики

Размещено на Allbest.ru