Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ВИДИ ВАРТОСТІ

Розумне обговорення методів оцінки неможливе без прив'язки до якого-небудь загальновизнаного визначення вартості. Визначення причини і цілі проведення робіт по оцінці служить підставою для вибору варіанту здійснення оцінних процедур.

Ринок платить тільки за ті активи, які приносять йому доход від їхнього використання. Для вибору адекватного стандарту вартості бізнесу такою основною ознакою виступає джерело формування доходу.

Всього виділяють два джерела формування доходу при використанні підприємства: ліквідність вартість бізнес дисконтування

- Доход від діяльності підприємства

- Доход від розпродажу активів підприємства.

Відповідно до цього у виділяють два види вартості:

1. Вартість діючого підприємства. Це вартість, що відображає перше джерело доходу, передбачає, що підприємство продовжує свою діяльність і приносить доход.

2. Вартість підприємства по активах. Це вартість, що відображає друге джерело доходу, передбачає, що підприємство буде розформовано або ліквідоване, тобто підприємство оцінюється поелементно.

У свою чергу залежно від цілей оцінки і обставин бізнес може оцінюватися по-різному. Тому для проведення оцінки потрібне точне визначення вартості.

Згідно до Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" виділяють наступні види вартості:

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

Ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

Вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

Вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

Залишкова вартість відтворення - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою);

Вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій;

Спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки;

Інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;

Вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;

Оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

Заставна вартість -- оцінка підприємства по ринковій вартості для цілей іпотечного кредитування.

Балансова вартість -- витрати на придбання об'єкту власності. Балансова власність буває первинною і відновною. Первинна вартість відображається в бухгалтерських документах на момент введення в експлуатацію. Відновна вартість відтворювання раніше створених основних засобів визначається в процесі переоцінки основних фондів.

В основі оцінки бізнесу лежить припущення, що сьогоднішня вартість рівна вартості майбутніх вигод (доходів), які власник отримає в результаті володіння даною власністю (бізнесом).

Фактори, що впливають на величину вартості бізнесу

При визначенні вартості оцінювач приймає до уваги різні мікро- і макроекономічні фактори, до числа яких відносяться наступні.

Попит. Попит визначається перевагами споживачів, які залежать від того, які доходи приносить даний бізнес власнику, за якого часу, з якими ризиками це зв'язано, які можливості контролю і перепродажу даного бізнесу.

Доход. Доход, який може отримати власник об'єкту, залежить від характеру операційної діяльності і можливістю отримати доход від продажу об'єкту після використання. Доход від операційної діяльності, у свою чергу, визначається співвідношенням потоків доходів і витрат.

Час. Велике значення для формування вартості підприємства має час отримання доходів. Один випадок, якщо власник придбаває активи і швидко починає одержувати доход від їхнього використання, і інший випадок, якщо інвестування і повернення капіталу відокремлене значним проміжком часу.

Ризик. На величині вартості неминуче позначається і ризик, як вірогідність отримання очікуваних в майбутньому доходів.

Контроль. Одним з найважливіших факторів, що впливають на вартість, є ступінь контролю, який одержує новий власник.

Якщо підприємство купляє в індивідуальну приватну власність або якщо отримується контрольний пакет акцій, то новий власник одержує такі істотні права, як право призначати керівників, визначати величину оплати їхньої праці, впливати на стратегію і тактику роботи підприємства, продавати або купляти його активи; реструктурувати і навіть ліквідовувати дане підприємство; ухвалювати рішення про поглинання інших підприємств; визначати величину дивідендів і т.і. Внаслідок того, що купляють великі частки, вартість і ціна, як правило, будуть вище, ніж у разі купівлі неконтрольного пакету акцій.

Ліквідність. Одним з найважливіших факторів, що впливають при оцінці на вартість підприємства і його майна, є ступінь ліквідності цієї власності. Ринок готовий виплатити премію за активи, які можуть бути швидко конвертовані в гроші з мінімальним ризиком втрати частини їх вартості.

Звідси вартість закритих акціонерних товариств повинна бути нижче вартості аналогічних відкритих товариств.

Обмеження. Вартість підприємства реагує на будь-які обмеження, які має бізнес. Наприклад, якщо держава обмежує ціни на продукцію підприємства, то вартість такого бізнесу буде нижче, ніж у разі відсутності обмежень.

Співвідношення попиту і пропозиції. Попит на підприємство разом з корисністю залежить також від платоспроможності потенційних інвесторів, цінності грошей, а також можливістю залучати додатковий капітал. Ставлення інвестора до рівня доходності і ступеня ризику залежить від його віку. Більш молоді схильні йти на великий ризик заради більш високої прибутковості в майбутньому.

Важливим фактором, що впливає на попит і вартість бізнесу, є наявність альтернативних можливостей для інвестицій.

Попит залежить не тільки від економічних факторів. Важливі також соціальні і політичні фактори, такі, як ставлення до бізнесу в суспільстві і політична стабільність. Ціна пропозиції передусім визначаються витратами створення аналогічних підприємств. Кількість виставлених на продаж об'єктів також впливає на доходність.

Вибір рішення покупця і продавця залежить від перспективи розвитку даного бізнесу. Звичайно, вартість підприємства в передбанкротному стані нижче за вартість підприємства з аналогічними активами, але фінансово стабільного.

На оцінну вартість будь-якого об'єкту впливає співвідношення попиту і пропозиції. Якщо попит перевищує пропозицію, то покупці готові сплатити максимальну ціну. Верхня межа ціни попиту визначається поточною вартістю майбутніх доходів, які може отримати власник від володіння цим підприємством. Особливо це характерно для галузі, в якій пропозиція обмежена природними можливостями. Звідси витікає, що у разі перевищення попиту над пропозицією найбільш близькі до максимальної межі ціни на сировинні підприємства. В той же час при перевищенні попиту над пропозицією можлива поява в деяких галузях нових підприємств. В довгостроковому плані ціни на ці підприємства можуть дещо впасти.

Якщо пропозиція перевищує попит, то ціни диктує виробник. Мінімальна ціна, по якій він може продати свій бізнес, визначається витратами на його створення.

Отже, основними факторами, які визначають вартість, є:

- попит;

- поточний і майбутній доход оцінюваного бізнесу;

- витрати на створення аналогічних підприємств;

- співвідношення попиту і пропозиції на аналогічні об'єкти;

- ризик отримання доходів;

- ступінь контролю над бізнесом і ступенем ліквідності активів.

2. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ДИСКОНТУВАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ У РАМКАХ ДОХІДНОГО ПІДХОДУ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу ви- окремлюють два основні методи:

- дисконтування грошових потоків (дисконтування Cash-flow);

- визначення капіталізованої вартості доходів.

При оцінці вартості підприємства цими методами дані про вартість, склад і структуру активів безпосередньо не впливають на оцінку, а використовується лише інформація про здатність активів генерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності інвестицій на базі концепції зміни вартості грошей у часі.

Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow = DCF)

Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства в розрізі окремих періодів. За своїм економічним змістом він схожий з методикою дисконтування Cash-flow у рамках оцінки доцільності інвестицій .

Згідно з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.

Надлишкові активи -- це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефективним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з найкращого альтернативного варіанта їх використання.

Дискусійним є питання врахування при визначенні вартості підприємства його зобов'язань. При цьому виокремлюють два підходи: Entity (брутто-вартість -- на базі сукупного капіталу) та Equity (нетто-вартість -- на базі власного капіталу). Здебільшого, якщо структура капіталу підприємства є задовільною і воно не перевантажене боргами, використовують брутто-підхід. Якщо ж баланс підприємства переобтяжено боргами, то об'єктивність оцінки забезпечується використанням Equity-підходу. Отже, застосувавши ставку дисконтування до прогнозної суми чистого грошового потоку (чи дивідендів) за окремі періоди, отримаємо вартість підприємства (брутто). Різниця між цією вартістю та сумою позичкового капіталу відповідає чистій вартості підприємства (нетто) або загальній сумі власного капіталу за ринковою вартістю. Ринкова ж вартість власного капіталу дорівнює ринковій ціні корпоративних прав оцінюваного підприємства, тобто ціні, за яку його можна продати.

Для здійснення розрахунків цим методом слід визначитися з чотирма базовими величинами:

1. Часовий горизонт, на який поширюватимуться розрахунки (прогнозний період).

2. Обсяг очікуваного Cash-flow (або дивідендів) у розрізі окремих прогнозних періодів.

3. Ставка дисконтування, яку слід використовувати для приведення майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості.

4. Залишкова вартість підприємства.

Алгоритм розрахунку вартості підприємства (нетто) методом DCF можна уявити в такому вигляді:

, (2.1)

де ВПн -- чиста (нетто) вартість підприємства на дату оцінки;

FCFt -- сумарна величина операційного та інвестиційного Cash-flow в періоді t;

ЗВП -- залишкова вартість підприємства в періоді n;

НА -- надлишкові активи; r -- коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = WACCs/100).

Вибір прогнозного горизонту, який враховується при оцінці вартості підприємства, значною мірою залежить від цілей оцінки. З теоретичного погляду цей період може бути безкінечним, однак на практиці виходять з періоду корисної експлуатації об'єкта. Якщо оцінка здійснюється в рамках прийняття рішення про тимчасове вкладення капіталу в підприємство (довгострокові позички чи інвестування коштів у корпоративні права), то прогнозний період збігатиметься зі строками, на які кошти планується вкласти у підприємство. Якщо ж строк інвестування є невизначеним, то прогнозний горизонт поширюватиметься до моменту повної стабілізації діяльності та доходів підприємства.

Для оцінки вартості підприємства на базі DCF найдоцільніше є використання показника Free Cash-flow, який характеризує сумарну величину чистих грошових потоків підприємства в результаті операційної та інвестиційної діяльності. Зрозуміло, що прогнозні показники FCF повинні ґрунтуватися на прогнозних звітах про фінансові результати та прогнозних показниках балансу. Очікувані доходи слід обчислювати з урахуванням особливостей діяльності підприємства, перспектив його розвитку, галузевої специфіки та ряду інших економічних факторів.

Слід враховувати, що чим ширшим є горизонт планування, тим вищим є рівень ризику неправильної оцінки майбутнього грошового потоку. Для спрощення розрахунків фактор ризику, як правило, відображається не в прогнозних показниках FCF, а в ставці дисконтування.

Ставка дисконту характеризує норму прибутку, за якою майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої вартості на момент оцінки. Вона враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик, тим ставка дисконтування буде вищою. Ставку дисконтування для цілей оцінки вартості підприємства рекомендується розраховувати на основі використання моделі середньозваженої вартості капіталу.

Рядом методик пропонується також розрахунок ставки дисконту як суми двох її основних компонентів:

1) процентної ставки з мінімальним ризиком (чи безризикової): рекомендується розраховувати, виходячи з середньої по ринку дохідності за депозитними вкладеннями; можуть братися ставки за гривневими депозитами, скориговані на середньорічні темпи інфляції, які закладаються в них, або ставки за валютними депозитами;

2) кумулятивної надбавки за ризик, яка включає різні надбавки за ризик вкладень у конкретне підприємство, зокрема можуть передбачатися надбавки за:

- неточність прогнозування очікуваних грошових потоків (1--3 %);

- ризик структури капіталу (0--2 %);

- високий рівень поточної заборгованості (0--2 %);

- ризик помилкових рішень менеджменту, ризик погіршення ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції (2--4 %);

- інфляційні ризики (залежно від прогнозних темпів інфляції).

Слід звернути увагу на необхідність узгодження розрахунку ставки дисконтування з типом очікуваних вигід, які приводяться до теперішньої вартості: якщо майбутні доходи чи грошові потоки розраховуються з урахуванням сплати податків, то ставку дисконту також слід скоригувати на вплив податкового фактора (наприклад, WACCs). Навпаки, вигоди до оподаткування слід дисконтувати за ставкою, розрахованою без урахування ставки оподаткування.

Для об'єктивного прогнозування всіх майбутніх грошових доходів, які можна одержати, вкладаючи кошти в підприємство, слід визначити його залишкову вартість у постпрогнозний період (вартість реверсії). Йдеться про розрахунок величини чистого грошового потоку, який можна отримати в результаті ліквідації підприємства чи продажу його корпоративних прав. Зрозуміло, що цей грошовий потік суттєво впливає на теперішню вартість підприємства. До найвідоміших способів розрахунку залишкової вартості належать:

- на основі визначення ліквідаційної вартості підприємства (вірогідної ціни, за яку може бути проданий на ринку цілісний майновий комплекс підприємства або сукупність його майнових активів, включених у ліквідаційну масу);

- шляхом визначення чистих активів на кінець останнього прогнозного періоду, який береться до розрахунків;

- за логікою моделі Гордона, згідно з якою залишкова вартість підприємства (загальна ринкова вартість його корпоративних прав = = КА) може бути розрахована як відношення чистого FCFp у постпрогнозний період (квартал, рік) до різниці між ставкою дисконту (WACC) і темпами приросту FCF(g):

KA = FCFp/WAСС - g;

- з використанням триступінчастої моделі розрахунку, за якою період ділової активності підприємства умовно поділяється на три фази: протягом першої (наприклад, від 1 до 5 років) рентабельність інвестицій у підприємство набагато перевищує ставку дисконту; протягом другої (6--10 років) спред між WACC та ROI зменшується; починаючи з 10--20 року темпи приросту підприємства є мінімальними і ставка дисконту наближена до рентабельності активів.

Відповідно до цього підходу, який на сьогодні є найпоширенішим в європейській практиці оцінки вартості підприємств, прогнозна залишкова вартість підприємства може розраховуватися як відношення FCF у постпрогнозний період до ставки дисконту.



3. ПРЕМІЯ ЗА КОНТРОЛЬ, ЗНИЖКИ ЗА НЕКОНТРОЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ПАКЕТА Й НЕДОСТАТНЮ ЛІКВІДНІСТЬ

Бізнес як об'єкт оцінки має ряд специфічних особливостей, що принципово відрізняють його від інших об'єктів власності з погляду методології оціночно-аналітичного процесу. Виділення частки в бізнесі в переважній більшості випадків не має нічого загального з його фізичним поділом, а потрібно лише для визначення "частки впливу", тобто означає віртуальний поділ. При оцінці бізнесу на відміну від інших об'єктів власності необхідно враховувати ступінь контролю власника (контрольний пакет акцій). Зазначені вище особливості вимагають застосування специфічних методів оцінки вартості часток у бізнесі.

Закриті й відкриті акціонерні товариства випускають акції, за рахунок чого формують власний капітал. Закриті акціонерні товариства мають право розподіляти акції тільки серед засновників. Акції можуть продаватися третім особам лише за згодою більшості акціонерів. Акції відкритих акціонерних товариств можуть перебувати у вільному обігу. На фондовому ринку функціонують також похідні цінні папери (опціони, варранты, ф'ючерси), в основу яких покладені базисні активи -- акції.

Вони засвідчують право власника на покупку або продаж емісійних цінних паперів у певній кількості й за фіксованою ціною в майбутньому.

По способу виплати доходу цінні папери класифікують на:

- с фіксованим (привілейовані акції) доходом;

- с плаваючим (звичайні акції).

Номінальна вартість розміщених привілейованих акцій не може перевищувати 25% від статутного капіталу акціонерного товариства.

По пріоритетній значимості розрізняють первинні й вторинні цінні папери. Первинні фінансові інструменти характеризуються їхнім випуском в обіг первинними емітентами й засвідчують прямі майнові права або відносини позики (акції й корпоративні облігації). Вторинні цінні папери служать об'єктом фінансових угод на організованому фондовому ринку ( на фондовій біржі).

Під обігом цінних паперів розуміють передачу прав на них від одного власника іншому. Права власників емісійних цінних паперів документарної форми випуску засвідчують сертифікатами (якщо вони перебувають у власників) або сертифікатами й записами по рахункові "депо" у депозитарії (якщо вони передані йому на зберігання).

Права власників емісійних цінних паперів у бездокументарній формі засвідчують у системі ведення реєстру записами на особових рахунках у власника реєстру або записами по рахункові "депо" у депозитарії.

На фондовому ринку функціонують також похідні цінні папери (опціони, варранти, ф'ючерси), в основу яких покладені базисні активи -- акції. Вони засвідчують право власника на покупку або продаж емісійних цінних паперів у певній кількості й за фіксованою ціною в майбутньому.

Розрізняють наступні види вартості емісійних цінних паперів (акцій і корпоративних облігацій):

Номінальна вартість -- оцінка, яку вказують на бланку акції. Емітент визначає її довільно, оскільки навіть на первинному ринку акції можуть продаватися вище їхньої номінальної вартості. Однак у бухгалтерському обліку цю оцінку активно використовують.

Так, сумарний обсяг акцій по номінальній вартості утворює статутний капітал акціонерного товариства. Номінальна вартість усіх звичайних акцій повинна бути однакової. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна суспільства, що гарантує інтереси його кредиторів, Сумарний обсяг усіх емітованих облігацій не повинен перевищувати величину його статутного капіталу. Емісійна вартість -- ціна продажу акцій при їхньому первиннім розміщенні. Вона, як правило, не збігається з номінальною вартістю. У такому випадку акціонерне товариство одержує емісійний дохід, обумовлений по формулі



Дэ = (Эст - Нст) * Коа, (3.1)

де Дэ -- емісійний дохід;

Эст -- емісійна вартість акції;

Нст -- номінальна вартість акції;

Коа -- кількість розміщених звичайних акцій.

Курсова (ринкова) вартість -- ціна, що відображає рівновагу між сукупним попитом та пропозицією в певному інтервалі часу ( як результат котирування цінних паперів на вторинному ринку -- фондовій біржі).

Ліквідаційна вартість емісійних цінних паперів ліквідованого акціонерного товариства -- залишкова вартість його майна у фактичних цінах, що доводиться на одну звичайну акцію.

Викупна вартість -- ціна, що вказується на відкличних акціях, тобто сума коштів, виплачувана суспільством за придбання власних акцій або при достроковім погашенні облігацій.

У бухгалтерському обліку фінансові вкладення відображають по первісній вартості. Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за плату, визнають суму фактичних витрат підприємств на їхнє придбання, за винятком податку на додану вартість і інших податків, що відшкодовуються.

Якщо визначається вартість меншої частки закритої компанії за допомогою методів дисконтування грошових потоків, капіталізації доходів, чистих активів, ліквідаційної вартості й методу угод, то віднімають знижку за неконтрольний характер пакета й знижку за недостатню ліквідність.

Якщо ж вартість розраховується по методу ринку капіталу, то віднімається тільки знижка за недостатню ліквідність.

Премія за контроль являє собою вартісне вираження переваги, пов'язаного з володінням контрольним пакетом акцій. Вона відображає додаткові можливості контролю над підприємством ( у порівнянні з меншою часткою, тобто володінням міноритарним пакетом акцій).

Знижка за неконтрольний характер пакета акцій -- величина, на яку зменшується вартість оцінюваної частки пакета ( у загальній вартості пакета акцій підприємства) з обліком її неконтрольного характеру.

Вартість володіння (розпорядження) контрольним пакетом завжди більше вартості володіння (розпорядження) міноритарним пакетом.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що на практиці часто починають діяти фактори, що обмежують права власників контрольних пакетів, що й знижують вартість контролю. До таких факторів ставляться: ефект розподілу власності, режим голосування, контактні обмеження, фінансові умови бізнесу.

Ефект розподілу власності

Наприклад, усі акції розподілені між трьома акціонерами. Два акціонери володіють рівними великими пакетами, у третього ж пакет акцій невеликий, однак саме він може одержати премію за свій пакет понад вартість, пропорційно його частці в капіталі. Це пов'язане з тим, що при голосуванні його акції переважать чашу ваг у ту або іншу сторону.

Режим голосування. У світовій практиці використовують некумулятивну й кумулятивну системи голосування при виборі Ради директорів.

Некумулятивна система тут діє за принципом один голос, одна акція за один директора. При некумулятивній системі голосування виявляються у виграші власники контрольних пакетів.

При кумулятивній системі дрібні акціонери можуть розподіляти голосу за своїм розсудом у будь-якій пропорції, тим самим сконцентрувавшись на одній кандидатурі. Така система голосування вигідніше власникам міноритарних пакетів. У цьому випадку вартість контролю, зв'язана зі здатністю обирати директорів, переходить міноритарним акціонерам.

Існують контактні обмеження або обмеження по боргах: якщо боргові зобов'язання компанії істотні, те це може обмежувати дивідендні виплати і т.д. Частина вартості премії за контроль губиться.

Фінансові умови впливають: якщо фінансове становище компанії нестійке, те багато прав, пов'язані з контролем (наприклад, право на покупку контрольних пакетів акцій інших компаній), стають важко реалізованими. У кожному конкретному випадку необхідно провести аналіз елементів контролю, і якщо який-небудь із них отсутствует, то вартість контрольного пакета повинна бути зменшена. Напроти, якщо елементи контролю присутні в оцінюваного міноритарного пакета, то вартість останнього повинна бути збільшена.

4. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ 1

1. Обчислити майбутню вартість ануїтету через 10 років, якщо сума ануїтетного платежу - 170 грн., річна відсоткова ставка - 12 %, темп інфляції - 3 %.

P- платіж, що здійснюється наприкінці періоду.

Р=170, r=0,12, t=10

FVA=170(1+0,12)⁹(1+0,03)⁹+170(1+0,12)⁸(1+0,03)⁸+

+170(1+0,12)⁷(1+0,03)⁷+170(1+0,12)⁶(1+0,03)⁶+170(1+0,12)⁵(1+0,03)⁵ +

+170(1+0,12)⁴(1+0,03)⁴+170(1+0,12)³(1+0,03)³+170(1+0,12)²(1+0,03)²+

+170(1+0,12)¹(1+0,03)¹+170(1+0,12)⁰(1+0,03)⁰= 3512,71

Таким чином майбутня вартість складатиме 3512,71 грн.

5. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ 2

2. Що Ви обираєте: 9000 грн. готівкою чи виплати по 1500 грн. на протязі 5 років, річна відсоткова ставка - 5 %?

Необхідно обчислити ефективну % ставку.

Ч= (FV-PV)/FV

PV= 1500/1,05¹+1500/1,05²+1500/1,05³+1500/1,05⁴+1500/1,05⁵= 6492,937

FV=1500*1,05¹+1500*1,05²+1500*1,05³+1500*1,05⁴+1500*1,05⁵=10194,5

Чт= (10194,5-6492,937)/10194,5=0,36

Ставка дохідності складає 36%. Цього недостатньо. Тому ми вибираємо 9000 грн. готівкою.

6. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ 3

3. Чи варто вкладати гроші в інвестиційний проект, який розрахований на 4 роки і передбачає такі грошові потоки: с(0) = -7000 грн., с(1) = 2000 грн., с(2) = -1700 грн., с(3) = -3200 грн., с(4) = 2500 грн. Альтернативна відсоткова ставка - 8 %.

Необхідно розрахувати внутрішню норму дохідності.

IRR= A+ a(B-A)/(a-|b|)

Де А- ставка, при якій NPV 0 , B - ставка, при якій NPV 0

T	Bt-Ct	1/(1+і)t	Bt-Ct при 10%	1/(1+і)t	Bt-Ct при 7%
0	-15000	1	-15000	1	-15000
1	1800	0,9091	1636	0,9259	1667
2	1800	0,8264	1488	0,8734	1572
3	1800	0,7513	1352	0,8163	1469
4	1800	0,6830	1229	0,7629	1373
5	1800	0,6209	1118	0,7130	1283
6	1800	0,5645	1016	0,6663	1199
			-7161		-6437



При даних відсоткових ставках значення NPV менше 0, тому робимо висновок, що інвестувати у цей проект не вигідно.

7. РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ 4

4. Оцінити значення внутрішньої норми доходності інвестиції об'ємом 15000 грн., що генерує грошові потоки по 1800 грн. на протязі 6 років. Розрахувати внутрішню доходність інвестиції при дисконтних ставках 10% та 7%.

Необхідно розрахувати чисту дисконтовану вартість.

t	Bt-Ct	1/(1+і)t	Bt-Ct при 8%
0	-7000	1	-7000
1	2000	0,93	1860
2	-1700	0,86	-1462
3	-3200	0,79	-2528
4	2500	0,74	1850
			-7280

NPV менше 0, тому робимо висновок, що інвестувати у цей проект не вигідно.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”

2. Основи оцінки нерухомості. Г.В. Попов Київ 2005р

3. Аналіз і оцінка прибуткової нерухомості. Д. Фрідман, Н. Ордуей. Справа Лтд., Київ 2008р.

4. Оцінка ефективності інвестиційних проектів Савчук В.П.

5. Оцінка підприємства, теорія і практика. У. В. Грігорьев, М. А. Федотова, Київ Інфра-М, 2007р.

6. Оцінка вартості активної частини основних фондів. А. П. Ковальов, Київ Фінстатінформ, 2011р.

7. Скільки коштує бізнес? М. А. Федотова, Київ, Перспектива 2006р.

8. Оцінка бізнесу. Під. ред. А.Г. Грязнової, Київ, Фінанси і статистика. 2008р.

9. Фінансовий аналіз. У. В. Ковальов, Київ, Фінанси і статистика, 2006р.

10.Керівництво по оцінці бізнесу. Гленн М. Десмонд, Річард Е. Келлі.

11.Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. Крейніна М. Н. ІКС "ДІС", 2012р Київ.

12.Оцінка бізнесу. С.В. Валдайцев, Санкт-Петербурзькій університет, 2009р.

Размещено на Allbest.ru

...