Принципи раціональної організації виробничого процесу на ПАТ "Київський маргариновий завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Структура та принципи організації виробничого процесу

1.1 Загальні принципи раціональної організації виробничих процесів

1.2 Характеристика організаційних типів виробництва

Розділ 2. Організація виробничого процесу на прикладі ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.2 Структура управління та організація виробництва на ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.3 Фактори, які впливають на виробничий процес ПАТ «Київський маргариновий завод»

Розділ 3. Особливості застосування принципів раціоналізації виробничого процесу в сучасних умовах

3.1 Напрями вдосконалення виробничого процесу процес ПАТ «Київський маргариновий завод» за допомогою методів раціоналізації виробничих процесів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що усі виробничі процеси й окремі операції повинні раціонально поєднуватися у просторі і часі. Кожному підприємству властиві свої особливості, але можна виділити загальні принципи раціональної організації виробничих процесів.

Організація виробництва - складний та багатогранний процес, що охоплює чимало проблем. Найактуальнішими з них є зміцнення та розширення можливостей первинної ланки підприємства, удосконалення їх організаційних структур, організація системи технічного обслуговування виробництва та його матеріально-технічного обслуговування.

Однією з умов ефективного застосування моделей є дотримання принципів постановки задач щодо прийняття рішень для виробничих систем: чітке визначення мети в конкретно визначеному кількісному вигляді; урахування об'єктивних обмежень; розгляд достатнього переліку конкурентоспроможних альтернативних варіантів; досягнення поставленої мети; урахування різних наслідків прийнятих рішень; відображення взаємозв'язку окремих показників і компонентів у виробничій системі.

Метою курсової роботи є визначення принципів організації виробничого процесу та особливостей їх застосування в сучасних умовах.

Об'єктом курсової роботи є раціональна організація виробничого процесу.

Предметом курсової роботи є дослідження виробничого процесу та його раціоналізації на ПАТ «Київський маргариновий завод».

Для досягнення мети курсової роботи поставлені такі завдання:

- розкрити загальні принципи раціоналізації організації виробничих процесів;

- описати методи і моделі раціональної організації виробничих процесів;

провести аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- проаналізувати структуру управління та організацію виробництва на ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- розкрити фактори, які впливають на виробничий процес ПАТ «Київський маргариновий завод»;

- запропонувати напрями вдосконалення виробничого процесу процес ПАТ «Київський маргариновий завод» за допомогою методів раціоналізації виробничих процесів;

У процесі проведеного дослідження використано наступні форми наукового пізнання: робота з літературними джерелами; аналіз; експеримент; синтез; аналітичні розрахунки.

В основу курсової роботи покладені положення сучасної економіки, наукові праці вчених-економістів, в яких основна увага приділена проблемам та перспективам розвитку раціоналізації виробничих процесів.

Інформаційною базою є статті періодичних наукових економічних, підручники, навчально-методичні посібники. Були використані також сайти державних організацій та офіційний сайт підприємства. Дана література дає змогу встановити суть та значення раціоналізації виробництва, проаналізувати основні принципи раціоналізації організації виробничого процесу та особливості їх застосування та вдосконалення в сучасних умовах.

Розділ 1. Структура та принципи організації виробничого процесу

1.1 Загальні принципи раціональної організації виробничих процесів

Виробничий процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є процес праці як свідома діяльність людини, предмети та засоби праці (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Схема елементів виробничого процесу

Це ресурсні складові виробничого процесу, які потребують певних витрат коштів. Поряд з цим у багатьох виробництвах використовуються природні процеси, які здійснюються під впливом сил природи (біологічні, хімічні процеси у аграрних та аграрно-промислових виробництвах, сушіння, остуджування деталей після термічної обробки тощо). Природні процеси потребують витрат часу, а витрат ресурсів -- тільки у випадку їх штучної інтенсифікації.

Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес -- сукупність дій по зміні та значенню стану предмета праці. На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, автоматизації.

За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Основні процеси -- це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції) підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.) Всі процеси у ряді виробництв поділяються на стадії: обробну, випускну (складальну).

Разом вони створюють основне виробництво. До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення правильного протікання основних процесів.

Допоміжні процеси групуються за їх призначенням, утворюючи такі. Допоміжні виробництва, як ремонтне, інструментальне, енергетичне та ін. Обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних процесів. До них належать складські, транспортні процеси.

За перебігом у часі виробничі процеси поділяють на дискретні (перервні) та безперервні. Дискретним Процесам притаманна циклічність, пов'язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках (машини, прилади, одяг-тощо). Безперервні - продуктивність одного робочого місця, кількість робочих місць.

Виробничий процес і окремі його операції повинні бути раціонально організовані у просторі і часі. Для цього слід дотримуватися певних принципів при проектуванні та організації виробничого процесу. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямо точність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

Принцип пропорційності вимагає, щоб у всіх частинах виробничого процесу, у всій взаємопов'язаній системі підрозділів і машин була узгоджена пропускна спроможність, тобто однакова здатність виконання робіт і випуску продукції.

Недотримання цього принципу призводить до виникнення «вузьких місць» або неповного завантаження окремих підрозділів. На підприємствах із складною структурою виробництва важко досягти повної пропорційності потужностей окремих підрозділів (бригад, дільниць, цехів, виробництв).

Вона періодично порушується внаслідок освоєння нових виробів, неоднакових темпів зниження їх трудомісткості у різних підрозділах тощо.

Виникнення диспропорцій -- закономірний результат розвитку виробництва, проте їх потрібно передбачати і планомірно усувати.

Принципи раціональної організації виробничого процесу:

· Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Додержання цього принципу особливо важливе при виготовленні складних виробів, що компонуються із багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництво яких зайняло б багато часу. Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів. Паралельне виконання робіт на робочому місці забезпечується багато-інструментальною обробкою заготівок, суміщенням часу виконання основних і допоміжних операцій.

· Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні мати найкоротші маршрути по всіх стадіях і операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці, робочі місця, наскільки це можливо, розташовують за ходом технологічного процесу., ^Допоміжні виробництва, служби, склади у свою чергу розміщують по можливості ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.

· Принцип безперервності вимагає, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальні або зовсім ліквідовані. Найбільшою мірою цей принцип реалізується у безперервних виробництвах -- хімічному, металургійному, енергетичному та ін. У дискретному виробництві, де технологічний процес має широку диференціацію, повністю ліквідувати перерви неможливо як з технологічних, так і організаційних причин. В цих умовах важливим завданням є мінімізація перерв у структурі виробничого циклу шляхом синхронізації операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом. Безперервність виробничого процесу повинна доповнюватись безперервністю роботи устаткування і робітників.

· Принцип ритмічності полягає в тому, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції повинні здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю. При додержанні принципу ритмічності у рівні проміжки часу виготовляється однакова або рівномірно зростаюча кількість продукції, забезпечується рівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дозволяє найповніше використовувати виробничу потужність підприємства і його підрозділів.

· Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальна реалізація цього принципу у виробництвах з важкими і шкідливими умовами пращі. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сфери діяльності людини, в тому числі управління.

· Принцип гнучкості означає, що виробничий процес повинен оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, пов'язаних з переходом на виготовлення іншої продукції або її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу дозволяє освоювати нову продукцію у короткий термін з меншими витратами. Значення принципу гнучкості особливо зростає в умовах швидких темпів науково-технічного прогресу, коли об'єкти виробництва часто міняються. Гнучкість виробничого процесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, впровадженням верстатів з ЧПК, гнучких виробничих систем.

· Принцип гомеостотичності вимагає, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних і організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та ряд інших заходів.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці в конкретних умовах. При проектуванні виробничого процесу, його організації треба їх враховувати, але вибирати оптимальні організаційно-технічні рішення за критерієм економічної ефективності.

1.2 Характеристика організаційних типів виробництва

Тип виробництва - це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Властивий певному виробничому підрозділу тип виробництва зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожний із яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише одного з них або навіть декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого типу виробництва.

За сукупністю цих ознак розрізняють такі загальноприйняті типи виробництва: одиничне (індивідуальне); серійне; масове.

Тип виробництва підприємства визначається типом виробництвом провідного цеху, а тип виробництва цеху - характеристикою дільниці, де виконується найвідповідальніші операції та зосереджена значна частина основних виробничих фондів. Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, бо на підприємстві й навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних видів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується: широкою номенклатурою продукції; виготовленням виробів в одиничних примірниках, або малими серіями; застосуванням універсального устаткування; групування робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій; відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками; високо кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт; відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу; тим, що об'єктом планування, нормування, обліку є весь виріб або його великі вузли; порівняно невисокою вартістю підготовки виробництва нових виробів.

Форма одиночного виробництва поширена на підприємствах які виготовлюють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво характеризується: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; обмеженою номенклатурою вироблених виробів; застосування універсального і спеціального устаткування; групування робочим і предметним принципами; закріплення за робочим місцем обмеженої кількості деталеоперацій; середньою кваліфікацією працівників; детальною розробкою технологічних процесів; об'єктом планування, нормування, обліку є вузли і деталі виробу; відносно більшими витратами на підготовку виробництва повних виробів порівняно з одиничним типом виробництва.

Цей тип виробництва поширений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією. Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та виликосерійне виробництво.

Основним завданням виробництв серійного типу є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ та робітників. Для вирішення цього завдання важливе значення мають такі нормативи: розмір премій (серій) виготовлення виробів; нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску - випуску; тривалість виробничих деталей, вузлів серій виробів; випередження запуску - випуску партій, деталей і складальних одиниць; запаси.

Основним нормативом у серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партії запуску заготовок, деталей у виробництві.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підвищенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження устаткування і зниження витрат підготовчого - завершального часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій в результаті їх багаторазового повторення. Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшення тривалості виробничого циклу, запаси деталей у незавершеному виробництві, що потребує додаткових складських площ, при цьому уповільнюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій. Який забезпечив би ефективну діяльність підприємства.

Масове виробництво має такі особливості: вироби виготовляються у великих кількостях; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування, пристрої та інструменти; робочі місця розуміються за ходом технологічного процесу обробки виробів (предметний принцип); робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; об'єктом планування, нормування та обліку є деталі, операції; робітники можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію; підготовка виробництва нових виробів потребує найбільших витрат (порівняно з іншими типами виробництва). Такий тип виробництва властивий в основному виробам широкого вжитку. Цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до збільшення ефективності виробництва.

Крім загальноприйнятих типів виробництва існують нетрадиційні (специфічні) типи.

Це змішаний метод організації виробничих процесів, який поєднує методи великосерійного та масового виробництва. Він застосовується для усунення таких недоліків масового та серійного виробництва, як організація не на конкретного споживача і його вимоги, а не середні стандарти, а також, труднощі переналагодження виробництва, пов'язані із застосуванням значної кількості спеціального обладнання. Окремо виділяють дослідне виробництво, в якому виготовляють зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань доопрацювання конструкцій. За дослідними зразками розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного. За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи; від робочого місця до підприємства в цілому. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій. Коефіцієнт закріплення операцій - це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

Метод організації виробництва - це певний спосіб виконання виробничого процесу, який передбачає сукупність відповідних заходів та прийомів його реалізації. Для методу організації виробництва особливо важливим є взаємозв'язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання і ступінь неперервності виробничого процесу. Розрізняють три методи організації виробництва не потоковий (одиничний); потоковий; автоматизований.

Не потоковому виробництву властиві такі ознаки: на робочому місці обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, тому що їх кількість є невеликою й недостатньо для нормального завантаження устаткування; робочі місця розміщуються за однотипним технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій ; предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами, що викликає великі перерви між операціями. Технічне обладнання, в основному є універсальним хоча при обробці особливо складних за конструкцією та великих за розмірами деталей, може застосовуватись інше обладнання. Не потоковий метод застосовується переважно в одиночному і серійному виробництвах. Залежно від номенклатури виробів і їх кількості непотоковий метод може мати різні модифікації: за умов одиничного виробництва він здійснюється переважно у формі одиничного-технологічного методу, коли окремі предмети праці проходять обробку одиницями або невеликими партіями, які не повторюються; у серійному виробництві він набирає форми партійно-технологічного або предмето-групового методу. Патріонно-технологічний метод характеризується тим, що предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються. Величина партії предметів, що обробляються, впливає на ефективність виробництва. Тому дуже важливо визначити величину оптимальної партії. Оптимальною я така партія предметів, коли загальні витрати на її виготовлення будуть мінімальними.

Предметно-груповий метод полягає в тому що вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічні подібні групи. Обробка предметів кожної групи здійснюється за приблизно однаковою технологією і потребує однакового устаткування. Це дає змогу створювати для обробки предметів групи предметно спеціалізовані дільниці, підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва.

Предметно-групові методи створюють передумови для переходу до потокового виробництва.

Розділ 2. Організація виробничого процесу на прикладі ПАТ «Київський маргариновий завод»

2.1 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ПАТ «Київський маргариновий завод»

Основними напрямками фінансового аналізу підприємства є вивчення структури його капіталу, визначення його прибутковості, платоспроможності та фінансової стійкості. Аналіз обсягу і структури власного капіталу підприємства проведемо на основі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Власний капітал ПАТ «Київський маргариновий завод» (в абсолютних показниках)

№ п/п	Найменування показника	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Статутний капітал (тис.грн.)	2355,8	2355,8	2355,8	2355,8	2355,8
2	Інший додатковий капітал (тис. грн.)	6838,1	47580,3	51241,8	121728,7	140773,8
3	Резервний капітал (тис.грн.)	225,3	589	932	11044,3	11248,2
4	Нерозподілений прибуток (тис.грн.)	5092,3	5215,9	6884,6	86338,6	98475,1
5	Разом (тис.грн.)	14511,5	55741	61414,2	221467,4	252852,9

Таблиця 2.2 Структура власного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод» (у відносних показниках)

№	Найменування показника	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Статутний капітал (%)	16,2	4,2	3,8	1,1	0,9
2	Інший додатковий капітал	47,1	85,4	83,4	54,9	55,7
3	Резервний капітал (%)	1,6	1,1	1,5	4,9	4,4
4	Нерозподілений прибуток	35,1	9,3	11,3	39,1	39,0
5	Разом (%)	100	100	100	100	100

Найбільша питома вага в структурі власного капіталу належить іншому додатковому капіталу.

Згідно Закону України «Про господарські товариства» мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства не може бути меншим 1250 мінімальних заробітних плат (1250*332=415 тис.грн.). Отже, розмір статутного капіталу ПАТ «Київський маргариновий завод» відповідає вимогам законодавства України (2355,8415тис.грн.).

Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і фінансові результати.

Таблиця 2.3 Дані для проведення розрахунків рентабельності.

№	Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
1	Чистий прибуток	----	522,6	5559,1	6840,7	-12418,3
2	Власний капітал	14511,5	55741	61414,2	221467,4	252852,9
3	Активи	33452,7	78621,4	95427,2	351709	494575
4	Довгострокові пасиви	----	----	2512,2	23182	71223,3
5	Виручка від реалізованої продукції	----	68120	124788,2	158934,2	205905,9

Аналіз рентабельності підприємства виконується на основі використання методу Дюпона:

1. Рентабельність власного капіталу. Прибуток на власний капітал є показником рентабельності будь-яких інвестицій як підприємства в цілому, так і окремої інвестиції конкретного суб'єкта, наприклад засновника. Таким коефіцієнтом можна користуватися і для оцінки рентабельності однієї окремої угоди. Визначається відношенням чистого прибутку до середнього власного капіталу. Цей показник характеризує використання власного капіталу в складі сукупних активів підприємства.

ЧП - чистий прибуток; ВК - власний капітал

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

Величина даних показників рентабельності надто мала, найбільше значення має показник 2011 року (9%), так як нормальною вважається рентабельність близько 20%.

2. Рентабельність активів. Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він показує скільки прибутку приносить кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи.

А - вартість активів.

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

Розраховані показники рентабельності активів майже вдвічі менші за їх нормативні значення (14%), що свідчить про недостатню ефективність використання активів на заводі.

3. Рентабельність продажів. Цей показник вказує на те, скільки прибутку приносить кожна гривня обсягів реалізації.

РП - виручка від реалізованої продукції.

2010 рік

2011 рік:

2012 рік:

Показники рентабельності продажів незадовільні, адже нормою вважається показник в 25%, що показує частку чистого прибутку у виручці реалізації.

4.Рентабельність інвестованого капіталу. Цей показник характеризує ефективність використання довгострокових кредитів та позик.

ДП - довгострокові пасиви.

2011 р:

2012 р:

Показники менші бажаного рівня.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів, сплаті до бюджету, позабюджетних фондів та інші у зв'язку з перевищенням зобов'язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Розраховується коефіцієнт автономії за такою формулою:

ВК - власний капітал; ВМ - вартість майна.

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 р:

Величини цих показників дозволяють припустити, що на 2013 рік всі зобов'язання заводу можуть бути покриті власними активами (всі показники більші 0,5).

2. Коефіцієнт забезпечення боргів є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто:

ПК - позикові кошти (сума поточних та довгострокових зобов'язань).

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Отже, борги підприємства у 2009 році перевищували його власний капітал, однак протягом наступних років підприємство наблизилося до нормального показника коефіцієнта забезпечення боргів( 1). Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості відносно незалежне від зовнішніх джерел. ризику, тобто про зменшення платоспроможності підприємства.

3. Коефіцієнт покриття (платоспроможності) - показник, який характеризує рівень достатності оборотних коштів для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року:

ПА - поточні активи; сума витрат майбутніх періодів; ПЗ - поточні зобов'язання.

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Так як всі значення більші одиниці, то підприємство ПАТ «Київський маргариновий завод» вважається платоспроможним (загальні активи більші, ніж поточні зобов'язання), тобто своєчасно ліквідує борги.

Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна достатній для погашення зобов'язань, тобто підприємство є платоспроможним.

Основним показником , що характеризують фінансову стійкість, є:

1. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів - показник, який показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів:

2009 рік:

2010 рік:

2011 рік:

2012 рік:

2013 рік:

Дані показники вважаються позитивними, так як вони менші одиниці (за виключенням 2009 року).

В загальному вигляді привабливість окремого підприємства включає:

1. Загальну характеристику підприємства - характер технології; наявність сучасного обладнання, складського господарства, власного транспорту; географічне розміщення; наближеність до транспортних комунікацій.

2. Характеристику технічної бази підприємства - стан технології, вартість основних фондів, коефіцієнт фізичного та морального старіння основних фондів.

3. Номенклатуру продукції, що випускається.

4. Статутний фонд, власники підприємства, ціна акцій .

5. Виробничу потужність.

6. Місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монопольності.

7. Характеристику системи управління.

8. Структура витрат на виробництво.

9. Обсяг прибутку та напрями його використання.

10. Оцінку фінансового стану підприємства.

Отже, розрахувавши основні показники фінансово-господарської діяльності можна їх звести і зробити комплексний аналіз. Який представлений у додатку 1.

Як і кожне підприємство, ПАТ «Київський маргариновий завод» має ряд недоліків, про що свідчать негативні значення певних розрахункових показників. Крім того, в 2013 році спостерігається збитковість виробництва, однак це можна пояснити не обов'язково негативною діяльністю підприємства, а, наприклад, величиною дебіторської заборгованості.

Обсяги всієї реалізованої продукції у грошовому виразі за останні чотири роки мають зростаючу тенденцію, що свідчить про ефективну діяльність підприємства, про збільшення попиту на дану продукцію.



Рис.2.1 Обсяги реалізації продукції ПАТ «Київський маргариновий завод» за 2010 - 2013рр.

Умовні позначення: 1 -2010 р., 2 - 2011 р.,3 - 2012 р., 4 -2013 р.

Дослідивши питання стану основних фондів, можна сказати, що він в принципі позитивний, адже позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основних виробничих фондів, які вибули у звітному році, менший обсягу знову введених в експлуатацію цих фондів у цьому році, що і спостерігається на маргариновому заводі (219 < 1912,0 та 1456<3239,9).

На підприємстві спостерігається збільшення продуктивності праці. Середня зарплата працівників значно перевищує мінімальну зарплату в країні, а також прожитковий мінімум. Що стосується фінансової стійкості підприємства, то ситуація досить позитивна.

2.2 Структура управління та організація виробництва на ПАТ «Київський маргариновий завод»

ПАТ «Київський маргариновий завод» випускає маргаринову та майонезну продукцію, надає послуги по переробці олії. Основними видами діяльності є масложирова промисловість без виробництва мило-миючих засобів, виробництво харчових концентратів, оптова торгівля недержавних організацій, роздрібна торгівля недержавних організацій, зовнішня торгівля недержавних організацій.

ПАТ «Київський маргариновий завод» діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності).

Організаційно-правова форма - акціонерне товариство, тобто підприємство, власниками якого є акціонери, котрі мають обмеження відповідальності у розмірі свого внеску в Акціонерний капітал; весь прибуток належиться акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється Серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) i менеджерами.

Для того, щоб зрозуміти механізм функціонування ПАТ «Київський маргариновий завод» необхідно ознайомитись з його організаційною структурою управління (рис.2.2.).

Рис.2.2 - Організаційна структура ПАТ «Київський маргариновий завод»

Структура досліджуваного підприємства є лінійно-функціональною, так як при кожному лінійному керівникові створені відповідні служби.

Апарат управління структурних підрозділів виконує планування техніко-економічних показників діяльності підрозділу і організовує їх виконання, здійснює оперативне управління виробництвом, веде бухгалтерський облік і звітність перед бухгалтерією ПАТ «Київський маргариновий завод», забезпечує реалізацію продукції і послуг, ремонти основних засобів виробництва. А такі функції управління як забезпечення кадрами, організація праці і заробітної плати, бухгалтерський облік, комерційна і фінансова діяльність, забезпечення енергоносіями, теплоносіями і водою, основними засобами виробництва, ремонт будівель і споруд, охорона праці , охорона навколишнього природного середовища централізовані і виконуються апаратом управління ПАТ «Київський маргариновий завод».

Організація виробництва харчових продуктів на заводі базується на загально технологічних схемах, прийнятих на спеціалізованих харчових підприємствах з урахуванням максимального завантаження обладнання та повної зайнятості виробничого персоналу.

Споживачами продукції, яка виробляється на підприємстві є:

- хлібозаводи;

- кондитерські фабрики і цехи;

- населення.

Для всіх категорій споживачів ПАТ «Київський маргариновий завод» характерними є добра доступність (розвинена транспортна та комунальна інфраструктура). Сприятливість споживачів має сезонний характер (в літній період попит на майонезну та маргаринову продукцію зменшується).

Рис.2.3 - Структура реалізації продукції Київського маргаринового заводу

Реалізація здійснюється через: ринки (42%); середні та малі оптові бази (18%); роздрібну торгівлю (15%); хлібозаводи та кондитерські цехи складають 25% загального обсягу реалізації продукції підприємства.

Що стосується стану галузі виробництва, в якій здійснює діяльність дане підприємство, то особливою проблемою ще в 2001 році було те, що Україна стала стабільним експортером насіння олійних культур. Це негативно впливало на роботу національних підприємств цієї галузі. З введенням «Закону про ставки експортного мита», яким було затверджено 23% експортне мито на насіння соняшнику, сприяло тому, що більше сировини стало перероблятися в Україні. Але на сьогоднішній день ціни на сировину ростуть і тому в умовах відсутності сировинного дефіциту більшість підприємств галузі не в змозі працювати з повним завантаженням. Ще однією проблемою є сезонний характер виробництва. Для стабільної діяльності підприємства необхідна наявність коштів в період, коли ціни на основну сировину є найнижчими.

2.3 Фактори, які впливають на виробничий процес ПАТ «Київський маргариновий завод»

Олійно-жирова промисловість в Україні представлена 26 великими промисловими підприємствами. Крім крупних підприємств аналогічну продукцію випускають також малі та середні підприємства.

Основною перевагою ПАТ «Київський маргариновий завод» над аналогічними підприємствами є якість продукції, що випускає підприємство. На думку фахівців, значною мірою на якість кінцевої продукції впливає ступінь очищення основного компоненту - соняшникової олії. Якість контролю всього асортименту продукції здійснює добре обладнана заводська лабораторія. Не малий вплив на формування доброго іміджу підприємства мало впровадження торгової марки «ОЛКОМ».

Основні конкуренти ПАТ «Київський маргариновий завод» представлені у вигляді діаграми.(рис.2.4), де 34% становлять виробники, що займають два і менше відсотка ринку.

Рис.2.4 - Частка ринку основних виробників майонезної продукції.

Таблиця 2 Основні конкуренти в галузі майонезної продукції, їх частка ринку та рівень цін

№ п/п	Назва виробника	Частка ринку, %	Середня ціна, грн.
1	«Торчин продукт»	34	1,45
2	«Щедрий дар»	11	1,53
3	«Славолія»	8	1,48
4	«Сонячна долина»	6	1,51
5	«Харківський жиркомбінат»	5	1,42
6	«Олком»	3	1,54
7	Інші (більше 120 виробників)	33	---

Аналіз ринкового становища ПАТ «Київський маргариновий завод» має велике значення, враховуючи той факт, що підприємство працює на специфічному ринку, з високим рівнем конкуренції і високою місткістю.

Таблиця 3 Основні фактори, що впливають на діяльність підприємства

Група факторів	Опис проблеми	Ступінь впливу на діяльність емітента	Які зміни, що прогнозуються, мають вплинути на підприємство
		Незначний вплив	Середній вплив	Значний вплив
Виробничо-технологічні		Х
Політичні	Нестабільність політичної системи			Х	Втрата іноземних постачальників сировини
Соціальні	Низька платоспроможність населення		Х		Втрата вітчизняного споживача
Екологічні	Погіршення екологічної ситуації в країні	Х
Фінансово-економічні	Недостатність обігових коштів			Х	Збільшення обсягу реалізації продукції

Досліджуючи ринкове середовище можна виділити ряд зовнішніх факторів негативного впливу на діяльність ПАТ «Київський маргариновий завод», що можуть становити загрозу запланованому рівню виробництва, реалізації, а отже і величині отриманого прибутку. Крім того, під впливом зовнішніх чинників може значно погіршитися імідж підприємства в цілому та торгової марки «ОЛКОМ» зокрема.

Для покращення діяльності підприємства необхідно усунути причини недостатньої реалізації продукції, до яких відносяться:

- невисока купівельна спроможність населення;

- жорстока конкуренція в галузі;

- недостатність оборотних коштів для кращого просування товарів на ринок та розвитку маркетингової діяльності.

Основні методи, які використовує ПАТ «Київський маргариновий завод» у конкурентній боротьбі, наступні: вища якість продукції, ніж у конкурентів, більш високий рівень обслуговування споживачів.

Перспективами розвитку виробництва є нарощування обсягів випуску маргаринової та майонезної продукції, організація виробництва фасованої рослинної олії глибокої очистки, вдосконалення якості продукції, що випускається, продовжити модернізацію основних фондів.

На даному етапі свого розвитку ПАТ «Київський маргариновий завод» особливу увагу звертає на реальний напрямок інвестування, що забезпечує вирішення значної частки його проблем.

Розділ 3. Особливості застосування принципів раціоналізації виробничого процесу в сучасних умовах

3.1 Напрями вдосконалення виробничого процесу процес ПАТ «Київський маргариновий завод» за допомогою методів раціоналізації виробничих процесів

Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях. Збільшуючи однорідність виробництва, спеціалізація спрощує його організацію, створює передумови для його автоматизації, унаслідок чого поліпшується використання ресурсів підприємства, підвищується якість продукції, знижується її собівартість.

Рівень внутрішньозаводської спеціалізації істотно залежить від конструктивної, технологічної та організаційної уніфікації. Уніфікація -- це зведення продукції, методів її виробництва або їхніх елементів до єдиних форм, розмірів, структури, складу. Уніфікація дає змогу зменшити номенклатуру деталей і вузлів, розумно обмежити різноманітність методів виробництва, типи й марки устаткування, маршрути виготовлення деталей тощо.

Додержання принципу спеціалізації істотно впливає на здійснення інших принципів раціональної організації виробничого процесу.

Принцип пропорційності потребує узгодження пропускної спроможності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємозв'язаної системи підрозділів і машин. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно зв'язаних ланок виробництва пропорційна обсягу робіт, що виконуються. Це відповідає умові:

де n -- кількість технологічно взаємозв'язаних підрозділів;

П, В, М -- у кожному підрозділі відповідно обсяг робіт, продуктивність одного робочого місця, кількість робочих місць.

Порушення цього принципу призводить до виникнення «вузьких місць» або неповного завантаження окремих підрозділів. На підприємствах зі складною структурою виробництва важко досягти повної пропорційності потужностей окремих підрозділів (бригад, дільниць, цехів, виробництв). Вона періодично порушується внаслідок освоєння нових виробів, неоднакових темпів зниження їхньої трудомісткості в різних підрозділах тощо. Виникнення диспропорцій -- закономірний результат розвитку виробництва та його функціонування в динамічному середовищі. Проте їх потрібно передбачати й планомірно мінімізувати.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Додержання цього принципу є особливо важливим у виготовленні складних виробів, що компонуються з багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництво, яких потребувало б тривалого часу.

Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів. Паралельне виконання робіт на робочому місці забезпечується багатоінструментальною обробкою заготівок, суміщенням часу виконання основних і допоміжних операцій.

Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці, робочі місця (наскільки це можливо) розміщують за ходом технологічного процесу. Допоміжні виробництва, служби, склади, у свою чергу, тримають якнайближче до тих підрозділів, котрі вони обслуговують.

Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або їх було зовсім ліквідовано. Найбільшою мірою цей принцип реалізується в безперервних виробництвах -- хімічному, металургійному, енергетичному та ін. У дискретному виробництві, де технологічний процес має широку диференціацію, повністю ліквідувати перерви неможливо як з технологічних, так і з організаційних причин. За таких умов важливим завданням є мінімізація перерв у структурі виробничого циклу через синхронізацію операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом. Безперервність виробничого процесу треба доповнювати безперервністю роботи устаткування й робітників.

Принцип ритмічності полягає в тім, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю. За додержання цього принципу в однакові проміжки часу виготовляють однакову або таку, що рівномірно зростає, кількість продукції, забезпечуючи рівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дає змогу якнайповніше використати виробничу потужність підприємства та його підрозділів.

Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальною є реалізація цього принципу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сфери діяльності людини, у тім числі управління.

Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, зв'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу уможливлює освоєння нової продукції в короткий термін і з меншими витратами. Значення принципу гнучкості особливо зростає за умов прискорених темпів науково-технічного прогресу, коли об'єкти виробництва часто змінюються.

Гнучке виробництво швидко адаптується до зміни кон'юнктури ринку, що підвищує його конкурентоспроможність. Гнучкість виробничого процесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, запровадженням верстатів із ЧПК, гнучких виробничих систем.

Принцип гомеостатичності полягає в тім, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування й регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та низка інших заходів.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно між собою пов'язані, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рішення вибирати за критерієм економічної ефективності.

Обладнання виробничих цехів ПАТ «Київський маргариновий завод» надто застаріле і потребує негайної заміни, однак таке вирішення проблеми можливе лише в ідеальному варіанті. В сучасних умовах підприємство намагається поступово модернізувати обладнання (інвестування в оновлення спрацьованого й застарілого обладнання, для покращення ефективності витрат) та частково оновлювати свої виробничі фонди (інвестування в нове обладнання для розширення виробництва, оскільки додатковий прибуток від додаткового продажу робить такі інвестиції привабливими).

Крім того, нещодавно підприємство освоїло випуск суміші жирів «Олмікс» для промислової переробки, що дало можливість вдосконалити технології виробництва вершково-рослинного масла.

Часткове заміщення молочних жирів жировою сумішшю «Олмікс» дозволяє знизити собівартість молочних продуктів, збільшити терміни зберігання готової продукції, вирішити проблему сезонної залежності від сировинних джерел. В «Олміксі» міститься багато ненасичених кислот, які життєво необхідні для людини, але не синтезуються організмом, а потрапляють до нього з їжею.

Дана суміш жирів може успішно використовуватися і в кондитерському виробництві для випічки, цукерок, приготування начинок для вафель, в хлібобулочному виробництві, в мережі громадського харчування для кулінарії, випічки, смаження.

Однак такий важливий продукт потребує додаткової роботи відділу технологів над індивідуальним підбором рецептури для кожного підприємства. Тому значна частина коштів має інвестуватися в освоєння виробництва нового стратегічно перспективного продукту.

Розроблення й освоєння нової продукції або вдосконалення вже існуючої. Для підтримки постійного попиту серед споживачів та розширення свого сегменту важливе значення має зміна асортименту продукції та оновлення якісних характеристик, зовнішнього вигляду та розміру упаковки.

У даній сфері підприємство є одним із лідерів. В кінці 2004 року завод випустив пробну партію майонезу «Провансаль» в стіках - упаковці місткістю 12 грамів. Безумовно виробництво майонезу в стіках закріпить положення торгової марки на ринку. По-перше, буде задоволений попит підприємств громадського харчування. По-друге, споживачів, що обідають на робочому місці або в дорозі. Також завод розраховує і на рекламний ефект від свого нового продукту.

Іншою новинкою є випуск того ж майонезу «Провансаль» у поліетиленовій упаковці, місткістю в 650 грам та пластикове відерце - 1 літр.

Крім того, лабораторія підприємства працює над розробкою рецептури нового майонезу «Столовий» для використання в ресторанах та інших закладів громадського харчування. Основною відмінною особливістю має стати більш густа майонезна маса.

Розвиток виробництв, які забезпечують функціонування основної діяльності підприємства. На даний момент підприємство працює над реалізацією проекту відкриття на своїй території швейного цеху для забезпечення всіх робітників спецодягом, який досить швидко зношується, а також для виготовлення сувенірної продукції (сумки, рукавички, рушники, фартухи), що значно економитиме кошти підприємства.

конкурент капітал платоспроможність

Висновки

Під організацією виробничих процесів розуміють різні методи сполучення всіх елементів системи в просторі і часі з метою досягнення ефективного їх використання. Раціональна організація виробничого процесу має відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність

Основними елементами виробничого процесу є: Праця як свідома діяльність людини; Предмет праці (служать для їх перетворення у готову продукцію); Засоби праці (використовується людиною для перетворення переметів праці у готову продукцію).

Тип виробництва - це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Властивий певному виробничому підрозділу тип виробництва зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожний із яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише одного з них або навіть декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого типу виробництва. За сукупністю цих ознак розрізняють такі загальноприйняті типи виробництва: одиничне (індивідуальне); серійне; масове.

Технологічний і виробничий цикли, є найдовшими при послідовному виді руху деталей. В цьому випадку тривалість циклу прямо пропорціональна до величини партії деталей і норм часу та їх виконання. Отже, цей вид доцільно застосовується при невеликих трудомісткості операцій, оскільки це приведе до скорочення тривалості циклу. Найменша тривалість циклів є при паралельному русі деталей але тут можуть виникати перерви в роботі на робочих місцях, які знижують ефективність організації виробництва.

Витрати на транспортування при паралельному й паралельно послідовному видах руху деталей є більші ніж при послідовному через появу транспортних партій. Таким чином, для зниження транспортних витрат ці види руху деталей доцільно використовувати у випадках предметної організації дільниць чи цехів, тобто за ходом протікання технологічного процесу. Послідовний вид руху деталей раціонально застосовувати при організації дільниць і цехів за технологічним принципом. Однак здебільшого види руху деталей комбінують, тобто на малотрудомістних операціях використовують послідовний вид.

Всі розрахунки розглянуті на матеріалах ПАТ «Київський маргариновий завод».

Зміст і структура курсової роботи підпорядковані реалізації поставленої мети, шляхом поетапного і послідовного вирішення певних задач.

Список використаної літератури

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.пос. - Київ: Атіка, 2012. - 480 с.

2. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В Економіка підприємства: навчальний посібник. - К.: «Каравелла»; Львів: «Новий світ-2000», 2011

3. Варналій З.С. Основи підприємництва. - К.: Знання-Прес, 2002. - 239 с.

4. Василенко В.А., Ткаченко Т.І. Стратегія управління: Навчальний посібник. - К.: - ЦУЛ, 2009 - 396 с.

5. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2009. - 524 с.

6. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

7. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник - К.: «Знання-Прес», 2011. - 424 с.

8. Економіка виробничого підприємства. Навч. посіб. / Й. М. Петрович, І.О. 15. Будіщева, І.Г. Устінова та ін.. За ред. Й.М. Петровича. - 2-ге видання, переробка і доповнення. - К.: Т-во «Зання» , КОО, 2011 - 405с.

9. Економіка підприємств /За ред. Харіва П.С. - Тернопіль: Економічна думка, 2012. - 449 с.

10. Економіка підприємства. / 3а ред. Покропивного С.Ф. - К.: Хвиля-Прес, 2010.

11. Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди - Е45 К.: Знання, 2008. - 431 с.

12. Економіка підприємства: Навч. посіб. /За ред. А. В. Шегди. -- К.: Знання-Прес, 2011.

13. Економіка підприємства: Підручник / за аг. Ред.. С.Ф. Покропивного - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2009. - 528 с

14. Економіка підприємства: Підручник /За редакцією С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2011

15. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. - К.: МАУП, 2007 - 80 с.

...