Управління рентабельністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління рентабельністю підприємства

1. Суть та значення рентабельності в загальній сукупності економічних показників діяльності підприємств

При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу та рентабельності продукції.

Характеристика визначень рентабельності, що використовуються в сучасних літературних джерелах, наведені в табл.

Підходи до трактування сутності поняття «рентабельність»

Автор	Трактування поняття
М.Г. Чумаченка [1]	Рентабельність - це показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях і народному господарстві в цілому
А.М. Поддєрьогін [2]	Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.
Андрійчук В.Г. [3]	Рентабельність є поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток для розширеного відтворення
В.В. Ковалев [4]	Рентабельність - це результат діяльності підприємства в фінансовому розумінні
Івахненко В. М [5]	Рентабельність - це найбільш узагальнюючий показник діяльності підприємства. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати.
Бондар М.І [6]	Рентабельність - це найважливіший якісний економічний показник роботи підприємства. У ньому знаходить відображення ступінь прибутковості господарської діяльності підприємства.

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки. Пояснення терміну «рентабельність» не визначає різних думок, оскільки під ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання. [7]

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це та частина вартості продукту, яки залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Для оцінки ефективності рівня роботи підприємства отриманий результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або ресурсами які були використані. Тому показники рентабельності більш повно, чим прибуток відображають остаточні результати господарської діяльності підприємства. Величина показників рентабельності показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Збільшення рентабельності підприємства пов'язане із збільшенням рентабельності продукції.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, тобто прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), та окупність витрат. Їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Тому їх використовують для оцінки підприємства а також як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні. При прийнятті рішень, пов'язаних з управлінськими процесами формування прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та продаж. [12]

На практиці використовується два варіанти вимірювання норми рентабельності. Це відношення прибутку до поточних витрат - витрат підприємства (собівартості) або до авансованих вкладень (основних виробничих фондів та оборотних коштів). Обидва вимірники пов'язані між собою показником швидкості обороту авансованих вкладів. При цьому прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми. [9]

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку. [10]

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні.

Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей економіки, свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвиток ринкових відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його операційний прибуток. Операційний прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітній період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій. [8]

Отримання операційного прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (робот, послуг). Як правило цей прибуток має основну питому вагу в складі операційного прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

По-друге, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в операційному прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.

По-третє, ця діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. [2, c. 386]

До них належать:

- прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

- невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

- надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

- штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

- штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

- кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

- дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

- прибуток від завищення цін і тарифів;

- курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

- прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

- вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

- прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств.

На сьогоднішній день однією з актуальних проблем є розгляд і вивчення чинників, які прямопропорційно впливають на величину прибутку. Будь-яке підприємство всі свої сили спрямовує на отримання кінцевого результату. Прибуток - це різниця між ціною реалізації та собівартості продукції (товарів, робіт, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції [15].

Рівень і сума прибутку складаються під впливом безлічі факторів, що впливають на неї як негативно, так і позитивно. Фактори, що впливають на прибуток, численні і різноманітні. Обмежити їх досить важко. Всі фактори, що впливають на прибуток підприємства, поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать природні умови, транспортні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій, конкуренція на ринку товарів тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

До внутрішніх факторів відносять обсяги виробництва та реалізації продукції, структура продукції, собівартість продукції, якість продукції, ціни та інше. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних коштів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів та інше.

До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо [16].

Економісти Л. Донцова та Н. Нікіфоровa також розподіляють фактори на залежні й незалежні. До незалежних (зовнішніх) вони відносять стан ринку, ціну та тарифи на паливо, енергію, норми амортизації, систему оподаткування, обсяг та якість природних ресурсів. До залежних (внутрішніх), на їх думку, відносяться обсяг та якість продукції, рівень собівартості та інших затрат, рівень організації праці, економічна зацікавленість працівників та рівень виробництва [17].

Отже, чинники, які безпосередньо впливають на збільшення прибутку підприємства і які воно може контролювати - це внутрішні чинники. Розглянемо деякі із них.

Одними із найважливіших внутрішніх чинників зростання прибутку в сучасних умовах є такі: зростання обсягу готової продукції, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивність праці.

У зв'язку з тим, що переважну частину прибутку (95-97%) підприємства одержують від реалізації товарної продукції, то цій частині прибутку має приділятися головна увага.

На прибуток від товарної продукції впливає зміна залишків нереалізованої продукції. Чим більше цих залишків, тим менший прибуток від реалізації продукції. Величина нереалізованої продукції залежить від низки причин, обумовлених комерційною банківською діяльністю та умовами реалізації продукції. А отже, щоб збільшити прибуток підприємство має вжити відповідних заходів щодо скорочення залишків нереалізованої продукції як кількісно, так і у сумарному вираженні.

Найважливішим чинником, що впливає на величину прибутку, є зміна обсягу виробництва та реалізації продукції.

Падіння обсягів виробництва за сучасних економічних умов, беручи до уваги низки протидіючих чинників, як, наприклад, підвищення цін, неодмінно веде до скорочення обсягу прибутку. Звідси висновок про необхідність вжити невідкладних заходів із забезпечення зростання обсягу виробництва з урахуванням технічного його відновлення і підвищення ефективності виробництва. Натомість, вдосконалення розрахунково-платіжних відносин між підприємствами сприятиме поліпшенню умов реалізації продукції, отже, зростаннюприбутку.

Наступний важливий чинник, що впливає на величину прибутку, це ціна продукції. Вільні ціни встановлюються самими підприємствами залежно від конкурентоспроможності цієї продукції, попиту й пропозиції на аналогічну продукцію інших виробників. Тому рівень вільних цін на продукцію у певній мірі є чинником, який залежить від підприємства. Не залежать від підприємства державні регульовані ціни, наприклад, на продукцію підприємств-монополістів. Вочевидь, що справжній рівень цін визначається передусім якістю готової продукції, залежить від технічного вдосконалення її виробництва, проведення робіт з модернізації існуючих виробництв і т.д. [19].

2. Сутність управління рентабельністю капіталу

Підприємствам і організаціям з різною формою власності і організаційною структурою для ефективного функціонування господарської діяльності необхідно володіти, і вміти доцільно використовувати капітал. Саме тому необхідно дослідити зміст, характеристику та особливості цієї категорії.

Об'єктом оцінки рентабельності є будь-яке підприємство, а суб'єктами можуть виступати як працівники підприємства, так і сторонні для підприємства аналітики. [20]

Основні завдання аналізу (оцінки) рентабельності:

- оцінити ефективність діяльності підприємства на поточний момент;

- виявити зміни рентабельності протягом певного періоду;

- визначити чинники, які вплинули на зміну рентабельності;

- визначити резерви зростання рентабельності. [21].

Управління рентабельністю - основний напрямок у системі управління підприємством в умовах ринку. Щоб управляти, треба правильно виміряти рентабельність.

Управління капіталом є важливою і необхідною складовою системи управління підприємством в цілому, що забезпечує стабільність їх роботи в сучасних ринкових умовах. Модель управління капіталом являє собою сукупність елементів, які включають принципи і методи управління, спрямовані на формування оптимальної величини і структури капіталу, ефективне його використання, і де головним критерієм є рентабельність власного капіталу. [23].

Системне здійснення контролю фінансової діяльності дозволить організації досягти антикризового функціонування, згладити несприятливу дію навколишнього середовища і вжити оперативних заходів щодо оптимального досягнення поставленої підприємством мети, вчасно фіксувати недоліки роботи, оперативно їх виправляючи до або з першими ознаками виникнення кризових ситуацій. Для власників компанії найважливішим показником є рентабельність власного капіталу. Він виступає основним критерієм ефективності використання вкладених ними коштів. [22]

Проблему управління ефективним використанням власного капіталу, оскільки від рентабельності власного капіталу залежить показник стійкості економічного зростання підприємства, необхідно розглядати широко, з використанням сучасних підходів, методів. Одним із найбільш поширених методів для вибору оптимального рішення з безлічі альтернатив є імітаційне моделювання.

Дослідження стану власних джерел підприємства передбачає розкриття питомих складових і джерел набуття власного капіталу в його загальній вартості; порівняння даних різних часових періодів; визначення причин зміни складу й структури власного капіталу, джерел його набуття, і передусім тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства. На зростання статутного капіталу вплинула дооцінка основних засобів, а на збільшення резервного капіталу - дооцінка незавершеного будівництва. [11]

До основних показників рентабельності відносяться:

- рентабельність продажу;

- рентабельність активів;

- рентабельність поточних активів;

- рентабельність власного (акціонерного) капіталу.

Рентабельність капіталу - це прибутковість інвестованого у виробничо-господарську діяльність інвестицій.

Від оптимальності співвідношення власного та позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допомагає багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності. На співвідношення власного і залученого капіталів впливають фактори, обумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності господарюючого суб'єкта і вибраної ним фінансової стратегії: різниця величин відсоткових ставок за кредит та ставок на дивіденди (якщо відсоткові ставки менші за дивіденди, то потрібно збільшити частку залученого капіталу, і навпаки); розширення чи скорочення діяльності господарюючого суб'єкта на зниження чи збільшення потреб у залученні коштів; накопичення надлишкових або мало використовуваних запасів, недіючого обладнання, матеріалів; вилучення коштів на створення сумнівної дебіторської заборгованості, що спричиняє збільшення додаткового залученого капіталу. [13]

Стійкість підприємства залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних та позикових коштів) і від оптимальної структури активів підприємства й насамперед від співвідношення необоротного та оборотного капіталів. Розробка правильної фінансової стратегії в цьому питанні допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності. [22]

Оцінка рентабельності капіталу потребує обґрунтованого вибору виду прибутку. Рекомендований в деяких навчальних посібниках чистий прибуток характеризує не тільки ефективність діяльності підприємства, але й податкову політику, яка до того ж може змінюватися протягом досліджуваного періоду, що робить не зіставними показники.

Формування системи показників для оцінки рентабельності капіталу

Для оцінки та планування рентабельності капіталу підприємства можуть застосовуватися такі показники:

1. Рентабельність власного капіталу (Р_вк) - фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - важливе завдання, яке необхідно виконати управлінцям підприємства. Розраховується за формулою: [11]

Р_вк = ЧП/ ВК*100%, (1)

де, Рвк-рентабельність власного капіталу, %

ЧП-чистий прибуток, тис. грн.

ВК_сер - середня величина власного капіталу, тис. грн.

Показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн.

2. Рентабельність позикового капіталу (Р_ПК). Визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини позикового капіталу. Він характеризує рівень прибутковості позикового капіталу, використовуваного в конкретних видах діяльності або господарських операціях і розраховується за формулою

Р_пк = ЧП/ ПК_сер*100%, (2)

де, ПК_сер - середня величина позикового капіталу, тис. грн.

3. Рентабельність оборотних активів - розраховується як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів. Демонструє можливості підприємства в забезпеченні обсягу річного прибутку по відношенню до середньорічної суми обігових коштів компанії. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше ефективно використовуються обігові кошти. Розраховується за формулою:

Р_оа = ЧП/ ОА*100%, (3)

де, ОА - середня величина оборотних активів, тис. грн.

4. Рентабельність активів - відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства. Це рівень прибутку, що створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні згідно з балансом.

Р_а = ЧП/ А*100%, (4)

де, А - середня величина активів підприємства, тис. грн.

5. Рентабельність основних засобів вказує на частку прибутку підприємства, отриманого за рік, від вартості основних засобів. Рівень рентабельності основних засобів можна порівняти з аналогічним показником попередніх періодів та із середньо-ринковою процентною ставкою фінансового ринку. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньої величини основних засобів.

Р_оз = ЧП/ ОЗ*100%, (5)

де, ОЗ - середня величина основних засобів підприємства, тис. грн.

6. Рентабельність довгострокових зобов'язань - відношення чистого прибутку до середньої величини довгострокових зобов'язань.

Р_дз = ЧП/ ДЗ*100%, (6)

де, ДЗ - середня величина довгострокових зобов'язань підприємства, тис. грн.

Методика розрахунку інтегрального показника оцінки рентабельності капіталу.

Усі показники рентабельності капіталу (інвестицій) можна легко моделювати за факторними залежностями. Факторні моделі відрізняються за кількістю та рівнем факторів.

Для загальної оцінки ситуації на підприємстві з позиції ефективності діяльності достатнім є вивчення впливу на рівень рентабельності капіталу (інвестицій) узагальнювальних факторів (факторів першого рівня). Для прийняття конкретних управлінських рішень, з метою поліпшення показників ефективності використання інвестованого капіталу, необхідний аналіз на основі більш деталізованих факторних моделей [15].

Найпростішою з моделей факторного аналізу рентабельності капіталу (інвестицій) є відома двофакторна модель аналізу чистої рентабельності активів - Модель Дюпона. Вихідною для неї є формула розрахунку показника чистої рентабельності активів:

Класична детермінована факторна модель Корпорації Дюпон рентабельності власного капіталу (Р_ВК):

, (7)

Р_ВК = Р_Q К_фз Ч_пз К_л.заг К_о.оа,

де, П - прибуток (чистий, операційний, валовий, ін. - залежно від обмежень і потреб оцінки, тис. грн.);

По - операційний прибуток, тис. грн.;

Р_ВК - рентабельність власного капіталу (Р_ВК = По / ВК)

ВК - сума власного капіталу, тис. грн.

К_фз - коефіцієнт фінансової залежності (К_фз = Пасив / ВК)

Ця модель є базовою серед запропонованих Корпорацією Дюпон, оскільки аналіз рентабельності власного капіталу є найважливішим підсумковим показником, де зібрано результати всіх напрямків діяльності організації.

Для того, щоб розрахувати рентабельність власного капіталу спочатку потрібно розрахувати такі показники:

1. Коефіцієнт фінансової залежності (К_фз) - характеризує, скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Нормальним значенням коефіцієнта залежності вважається < 2; позитивною є тенденція зменшення показника. Це показник, обернений до коефіцієнту автономії.:

К_фз = Пасив /ВК, (8)

де, Пасив - сукупний капітал, тис. грн

ВК - власний капітал, тис. грн

2. Коефіцієнт загального покриття або поточної платоспроможності (К_п.п) - визначає, який обсяг грошових ресурсів є в наявності у підприємства на момент здійснення оцінки. Основною метою використання цього показника є визначення можливостей погашати поточні зобов'язання та визначення резерву ліквідних активів для погашення зобов'язань підприємства в разі незбалансованості його грошових потоків.

К_п.п = ПА / ПЗ, (9)

де, ПА - поточні активи, тис. грн

ПЗ - поточні зобов'язання, тис. грн

3. Частка поточних зобов'язань у валюті балансу (Ч_пз):

Ч_пз = ПЗ / А, (10)

де, А - сума активів (підсумок активу балансу), тис. грн

4. Коефіцієнт оборотності поточних активів (К_о.па):

К_о.па = ЧД / ПА, (11)

де, ЧД - чистий дохід, тис. грн

Розраховуючи коефіцієнти оборотності поточних активів, можна встановити, з якою періодичністю вкладені в операційну діяльність грошові кошти повертаються на підприємство. Якщо підприємство господарює ефективно, то його активи обертаються швидко і, проходячи всі стадії операційного циклу, приносять певний прибуток. На різних підприємствах швидкість обороту їхніх поточних активів є неоднаковою. На цей показник впливає: період кредитування підприємством покупців, час перебування сировини і матеріалів у запасах, тривалість виробничого циклу і період зберігання готової продукції на складі.

5. Рентабельність реалізації за операційним прибутком (Р_q) - вказує на те, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Показник рентабельності продажу характеризує найважливіший аспект діяльності підприємства - реалізацію основної продукції, а також дозволяє оцінити частку собівартості у продажу.

Р_q = По / ЧД (12)

Отже з представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від п`яти чинників:, коефіцієнта поточної платоспроможності, оборотності активів, частки поточних зобов`язань у валюті балансу, коефіцієнта фінансової залежності та рентабельності продажу.

Рентабельність основного капіталу - показник ефективності використання основного капіталу підприємства, компанії, який обчислюється відношенням отриманого прибутку до суми основного капіталу.

Тому застосуємо детерміновану п'ятифакторну модель для процесу прогнозування діяльності організації Дюпона. Це дасть нам можливість не лише оцінити вплив різних чинників на рівень важливого показника рентабельності діяльності товариства, але й спрогнозувати можливу зміну окремих факторів, а також провести пошук резервів для їх позитивної зміни і дослідити підвищення результативного показника рентабельності вже з урахуванням винайдених резервів.

рентабельність капітал управління економічний

3. Теоретико-методологічні підходи до управління рентабельністю продукції

Як і кожен абсолютний показник розмір прибутку не завжди характеризує ефективність діяльності підприємства. Тому, щоб оцінити ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно співвідносити зі здійсненими витратами - поточними (собівартість продукції) і авансованими (активи або частини їх) [14, с. 183].

Слово «рентабельність» (дохідний, прибутковий) означає показник економічної ефективності виробництва на підприємствах у різних галузях національної економіки. Показники рентабельності можна поєднати у декілька груп, які [13, с. 141]:

- базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність діяльності);

- характеризують прибутковість продажу (рентабельність продажу);

- основані на ресурсному підході (рентабельність сукупних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність оборотного капіталу).

Показники рентабельності використовують для:

- оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів;

- оцінки ціноутворення та інвестиційної політики підприємства;

- порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію;

- вибору варіантів формування асортименту і структури виробництва продукції;

- аналізу раціональності виробництва продукції.

Основне джерело грошових накопичень підприємств - виручка від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію цієї продукції. Тому важливе завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибули при найменших витратах шляхом дотримання строго режиму економії у витрачанні засобів і найбільш ефективного їх використання.

Витрати на виробництво і реалізацію продукції визначають рівень і структуру її собівартості. Виручка від реалізації продукції обчислюється в діючих цінах. При радикальній зміні управління економікою показник виручки від реалізації продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму реалізованої продукції (з урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції). Це означає, що проводитися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і мають великий попит.

У цих цілях необхідно вивчати ринкові умови господарювання і можливості впровадження вироблюваної продукції на ринок шляхом розширення об'ємів її реалізації. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник виручки від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, у свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.

Зацікавленість підприємств у виробництві і реалізації якісною, такою, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибули, яка за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об'єму реалізації цієї продукції.

Показники рентабельності продукції є основними індикаторами ефективності виробничої діяльності. Саме тому аналітична оцінка цього об'єкту має першочергове значення і полягає в пошуку внутрішніх резервів підприємства, спрямованих на підвищення ефективності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності продукції є: [13, с. 143]

- оцінка виконання визначених параметрів рентабельності продукції (плану, прогнозу тощо);

- вивчення динаміки показників рентабельності;

- оцінка доходів від реалізації продукції та витрат на її виробництва, як основних елементів, які формують рентабельність продукції;

- виявлення і кількісний вимір впливу факторів на показники рентабельності продукції;

- пошук резервів зростання рентабельності;

- обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів (рис. 1.2.).

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції, яку доцільно аналізувати, враховуючи вплив таких факторів:

- зміна структури та асортименту продукції;

- зміна собівартості продукції;

- зміна відпускних цін на продукцію.

Узагальнюючи сказане вище необхідно ще раз підкреслити, що на показники рентабельності продукції впливають як фактори першого, так і другого порядку. Перші впливають на рентабельність продукції безпосередньо; другі не прямо - через вплив на фактори першого порядку.

Основним джерелом для аналізу та оцінки рентабельності є форма №2 «Звіт про фінансові результати», додатковими - форма №1 «Баланс», фінансовий план та ін.

Формування системи показників для оцінювання рентабельності продукції.

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремого виду продукції - розраховується як відношення прибутку від його реалізації до собівартості.

2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до вартості основних засобів і матеріальних оборотних коштів.

1. Рентабельність за валовим прибутком - відношення валового прибутку (маржинального доходу) до чистої виручки від реалізації (чистого доходу). Рентабельність за валовим прибутком показує, скільки гривень валового прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки. Може визначатись у відсотках. Чим вищий цей показник, тим краще:

(12)

де, Рв - рентабельність за валовим прибутком,

П_В - валовий прибуток (маржинальний дохід), тис. грн.,

ЧД (ВР) - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) тис. грн.

2. Рентабельність за операційним прибутком - являє собою відношення операційного прибутку до чистого доходу від реалізації продукції. Рентабельність за операційним прибутком показує, скільки гривень операційного прибутку припадає на 1 грн. чистого доходу. Може визначатись у відсотках. Чим вищий цей показник, тим краще. [13, с. 437,]:

(1.13)

де, Ро - рентабельність за операційним прибутком,

По-прибуток від операційної діяльності, тис. грн.

3. Чиста операційна рентабельність продукції - відношення суми чистого операційного прибутку від реалізації продукції (прибутку від операційної діяльності за вирахуванням податку на прибуток від операційної діяльності) (П_ЧО) до величини чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

(14)

де, Рчо - чиста операційна рентабельність,

с_пп - ставка податку на прибуток підприємства, виражена десятковим дробом.

4. Рентабельність за чистим прибутком (чиста рентабельність основної діяльності) - відношення суми чистого прибутку до чистого доходу від реалізації [13, с. 438]:

(15)

де, Рч - рентабельність за чистим прибутком,

ЧП - чистий прибуток, тис. грн.

Достатньо відомими в аналітичній практиці є показник рентабельності продукції, що визначаються як відношення прибутку від реалізації до витрат на її виробництво та збут. Вони показують частку прибутку від основного виду діяльності, що припадає на одну гривню витрат і характеризують ефективність управління господарською діяльністю підприємства та правильність обраної ним стратегії.

5. Рентабельність операційних витрат - розраховується як відношення прибутку від операційної діяльності до величини операційних витрат. Показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. понесених операційних витрат. Розраховується за формулою:

(16)

Де, ПОД - прибуток від операційної діяльності;

ОВ - операційні витрати.

6. Рентабельність продукції за валовим прибутком - розраховується як відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції за валовим прибутком показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. собівартості реалізованої продукції. Характеризує прибутковість виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг або продажу товарів. [5, 12]:

(17)

де, Рвсоб - рентабельність продукції за валовим прибутком та собівартістю,

С_Р - собівартість реалізованої продукції.

7. Операційна рентабельність продукції за витратами на її виробництво і збут:

(18)

де, Ро.вз - операційна рентабельність за витратами на виробництво і збут,

Ва - адміністративні витрати;

Вз - витрати на збут.

8. Чиста операційна рентабельність продукції за витратами на її виробництво і збут:

(1.19)

де, Рчо.вз - чиста операційна рентабельність за витратами на виробництво і збут.

9. Рентабельність окремих видів продукції:

 (20)

де, Ц - ціна одиниці продукції;

С - собівартість одиниці реалізованої продукції.

Рентабельність продукції показує, скільки прибутку на 1 грн. собівартості реалізованої продукції.

Методика розрахунку інтегрального показника оцінки рентабельності продукції.

Розрахувати інтегральний показник оцінювання рентабельності продукції можна за допомогою детермінованої 4-факторної моделі Корпорації Дюпон рентабельності реалізації продукції (Р_Q):

, (21)

Р_Q = Р_ОА К_м Ч_ПЗ К_л.заг, (22)

де, ЧД - чистий дохід, тис. грн.;

А - сукупний капітал і сума активів відповідно, тис. грн.;

ПЗ - поточні зобов'язання, тис. грн.;

ОА - оборотні активи, тис. грн.;

Р_Q - рентабельність реалізації (Р_Q = П / ЧД);

Р_ОА - рентабельність оборотних активів (Р_ОА = П / ОА);

К_м - капіталомісткість (К_м = А / ЧД);

Ч_пз - частка поточних зобов'язань у валюті балансу (Ч_пз = ПЗ / А);

К_л.заг - коефіцієнт загального покриття або поточної платоспроможності (К_л.заг=ОА/ПЗ)

Список використаної літератури

1. М.Г. Чумаченко. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Чумаченко М.Г. - Київ, 2003 р. - 380 с.

2. А.М. Поддєрьогін. Фінанси підприємств: Підручник /А.М. Поддєрьогін: КНЕУ, 2001. - 460 с.,

3. В.Г. Андрійчук. Економіка аграрних підприємств: Підручник. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

4. В.В. Ковалев - Финансы (организаций) предприятий: Учебник. - М.: ТК Велби, Проспект, 2006. - 352 с.

5. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц./ В.М. Івахненко - К.: КНЕУ, 2000. - 263 с.

6. Бондар М.І Аудит в АПК/ Бондар М.І. Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 188 с.

7. Череп A.B. Економічний аналіз: Навч. посібн. / Череп A.B. - К.: Кондор, 2005. - 160 с.

8. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник / Василик О.Д. - К.: НІОС, 2001. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru

...