Форми планування і види планів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ПЕТРА МОГИЛИ

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Планування та контроль на підприємстві»

на тему: Форми планування і види планів

Студентки 2 курсу 215 групи

Брехачової В.С.

Керівник заступник декана факультету економічних наук, к.е.н., доц. Міцкевич Н.В.

Миколаїв - 2016

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМ ПЛАНУВАННЯ І ВИДІВ ПЛАНУ

1.1 Система планування на підприємстві: форми планування і види планів

1.2 Фактори, що впливають на вибір форми планування

1.3 Організація планування

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПАТ «САНДОРА»

2.1 Загальна характеристика підприємства ПАТ «Сандора»

2.2 Аналіз процесу планування на підприємстві

2.3 Оцінка ефективності застосування планів на підприємстві

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМ ПЛАНУВАННЯ І ВИДІВ ПЛАНУ

3.1 Світова практика запровадження планування

3.2 Використання інформаційних систем при плануванні на підприємствах

3.3 Шляхи вдосконалення процесу планування на підпиємстві

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Ринкова економіка вимагає від процесу планування докладного дослідження умов діяльності, використання нових методів та прийомів обґрунтування планових завдань. Система планування повинна бути життєздатною та гнучкою відносно внутрішніх і зовнішніх умов ринкової системи, легко піддаватися змінам унаслідок впливу ринкових вимог, нормативної інформації, наукових розробок, а також у разі виникнення нових проблем та цілей.

Підприємствам, що розвиваються, в сучасних нестабільних умовах зовнішнього середовища, потрібне попереднє дослідження діяльності самої організації та можливість передбачати зміни зовнішнього середовища, оскільки це є неодмінною умовою для подальшого вироблення послідовності дій по постановці цілей і їх реалізації. Тому в умовах сьогодення зростає потреба у процесі планування та ефективному впровадженні відповідного апарату планування, узгоджені форми та види якого задовольняли би вимоги будь-якої форми бізнесу. Неефективність або ж відсутність планування на підприємствах призводять до виникнення низки негативних явищ: функціонування економіки держави з великими диспропорціями, збільшення кількості збиткових підприємств, погіршення фінансового стану господарюючих систем [2].

Аналіз останніх досліджень. Значний внесок у розвиток науки планування та практичне застосування досягнень в цій сфері зробили відомі зарубіжні, зокрема: Акофф Р., Дж. Рінгланд, Друкер Пітер Ф., Мескон М. Х., Нортон Д., Файоль А., Хунгенберг Харальд, а також відомі вітчизняні науковці: Андрушків Б. М., Бельтюков Є. О., Бесєдін В. Ф., Бутнік - Сіверський О. Б., Богатирьов А. М., Геєць В. М., Дейнеко Л. В., Заїнчковський А. О., Калюга Є. В, Крисанов Д. Ф., Кузьмін О. Є, Лапін Є. В., Чумаченко М. Г., Шегда А. В. та інші. Вивчення робіт названих авторів дало можливість, науково обґрунтувати підхід до форм планування і видів плану, але недослідженими залишились питання у сфері розв'язання теоретичних, методологічних та методичних питань досліджуваної тематики [24].

- дослідити та узагальнити теоретико-методичні засади форм планування і видів плану;

- проаналізувати форми планування і види планів на підприємстві;

- надати оцінку форм та видів планів на підприємстві;

- визначити шляхи вдосконалення видів та форм планування на підприємстві.

Об'єкт дослідження. Процес впровадження форм планування і видів плану.

Предмет дослідження. Теоретико-методичні аспекті і практичні рекомендації щодо форм планування і видів плану.

Методи дослідження. У ході дослідження було використано такі методи як аналіз, синтез, метод системного підходу.

Інформаційна база. Для проведення дослідження було залучено монографії та публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, науково-методична літературу, наукові статті.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 3 рисунків, інформація викладена на 29 сторінках.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМ ПЛАНУВАННЯ І ВИДІВ ПЛАНУ

1.1 Система планування на підприємстві: форми планування і види планів

Планування є невід'ємною частиною у практиці господарювання кожного підприємства і важливою функцією управління. Планування - це система дій, що потрібні для подолання розбіжностей між станом об'єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб'єкта управління, і тим, що є для нас бажаним [5].

Види планів. План фіксує показники, що характеризують стан системи в кінці планового періоду, визначає шляхи, способи досягнення бажаних рубежів та потрібні для цього ресурси. Оскільки процес виробництва відбувається не тільки в просторі а ще й в часі, практика виробила різні форми планів, які можна певним чином класифікувати. Залежно від тривалості періоду планування поділяється на перспективне і поточне. Перспективний план може охоплювати досить великий період часу, і тому його поділяють на довготермінові та середньо термінові плани.

Довготермінові плани виражають переважно загальну стратегію розвитку системи, і тому її називають стратегічними. Розробляються на 5 і більше років. Це своєрідна генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для її досягнення. Перспективний план формує цілі й основні шляхи їх досягнення таким чином що підприємство має загальний напрям розвитку.

За своїм змістом перспективний довготерміновий план є результатом стратегічного планування. В онову розробки стратегічних плані можна покласти різні види головних стратегій діяльності підприємства залежного від специфіки виробництва. У світовій практиці розрізняють три види головних стратегій: зростання, стабілізації, виживання. Середньтерміновий план - це деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довготерміновим і середньотерміновим планами є дуже умовною і неоднозначною. Найважливішою складовою середньотермінового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції (робіт, послуг), що виготовляється та надається підприємством, конкретні інвестиції та фінансові показники. Тривалість такого плану зазвичай не перевищує 3-5 років та залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, вірогідності первинної інфляції, якості її аналітичної обробки, тощо. Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управляння підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди. Переважно поточні плани є короткостроковими і розробляться на період до одного року. Індикативне планування характерне для змішаної економічної політики держави, мета якої - здійснити вплив на діяльність господарюючих структур. Плани можуть розрізнятись і за просторовою ознакою. Вони можуть розроблятись для всього господарства країни - державні (національні) плани, для окремих галузей - галузеві плани, та плани для окремих суб'єктів господарювання - плани підприємств, фірм, тощо [5,23].

З погляду обов'язковості планових завдань виокремлюють директивне та індикативне планування. Директивне планування -- це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер (силу закону) для об'єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією. Індикативне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не має обов'язкового для виконавця характеру.

Це найпоширеніша в усьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються індикаторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління під час формування соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на господарські процеси з метою досягнення зазначених параметрів [4].

Форми планування. Різноманітність заходів планування, велика кількість зайнятих у цих процесах, жорстка взаємозалежність між окремими розділами планів зумовлюють необхідність використання різних організаційних форм планування та ціле орієнтованого структурування процесів планування на підприємствах При такому підході до організації процесу планування мова йде насамперед про встановлення часових та просторових точок, до яких прив'язуються певні роботи зі складання, координації, затвердження планів, контролю за виконанням планів конкретними керівниками [25].

Внутрішньофірмове планування здійснюється різними організаційними формами та методами, які суттєво впливають на обґрунтованість планів на всіх рівнях їх розроблення. Серед методів планування насамперед треба виділити метод синхронного та послідовного розроблення планів. Оскільки все дії, всі елементи процесу планування тісно пов'язані між собою, виникає необхідність ії координування, яка проявляється втрьох аспектах: часовій, функціональній та ієрархічній координації [1].

Послідовне планування в часі маємо тоді, коли на окремі планові періоди плани розробляються окремо і послідовно. При цьому планові результати попередніх періодів обов'язково враховуються при складанні планів на кожний наступний період. При синхронному плануванні в часі план розробляється одночасно на весь плановий період з розподілом його результатів за окремими періодами [5].

Ієрархічне планування передбачає різні підходи, різні схеми планування залежно від того, на якому організаційному рівні структури виникає базова ідея, де розглядаються плани та хто їх виконує. Даний вид планування здійснюється за однією з таких схем: «знизу-вверх», «зверху вниз», та інтерактивного. Планування «знизу-вверх» означає, що плановий відділ форми невеликий, інформація накопичується головним чином оперативними підрозділами. Цілі та стратегії відділень, виробничі плани - все оцінюється оперативними підрозділами. Це децентралізований процес планування . Треба наголосити, що навіть при плануванні «знизу-вверх» стратегічні ідеї можуть висуватись і керівництвом відділення.
При плануванні «зверху вниз» базова інформація, завдання кожного підрозділу та ключові стратегії формуються на рівні вищого керівництва в цілому і є для оперативних підрозділів керівною лінією, а останні складають так звані тактичні плани. У цьому випадку плановий відділ вищого рівня набагато потужніший, а оперативні підрозділи наділені меншими правами у формуванні стратегії. Це класична централізована схема планування. Інтерактивне планування являє собою щось середнє між двома описаними вище схемами. Його називають ще комбінованою схемою. Ідею формуються у процесі взаємодії (інтерактивності) між вищим керівництвом, плановим відділом та оперативними підрозділами [9].

1.2 Фактори, що впливають на вибір форми планування

Вибір тієї чи іншої форми планування залежить від багатьох факторів. Домінуюче положення серед них займає специфіка підприємства. Серед безлічі факторів, що впливають на форму планування, можна виділити три основні:
1) фактори, обумовлені специфікою фірми, наприклад концентрація капіталу, рівень механізації і автоматизації управління фірмою;

3) критерії, зумовлені специфікою самого процесу планування, наприклад повнота, деталізація, точність, ясність, економічність і корисність планування [3].

Найважливішим з чинників, визначальних форми внутрішньофірмового планування, є концентрація капіталу, яка посилюється за рахунок процесів диверсифікації та інтернаціоналізації капіталу. Вплив науково-технічного прогресу на виробничий процес і управління ним виражається в ускладненні поділу праці та продукції, що випускається і, як результат, ускладненні організаційно-технічної структури підприємства та об'єднання [22]. планування торгівельний інформаційний

Зовнішня середа впливає на форму планування допомогою прямого і непрямого впливу. Група факторів прямого впливу включає такі чинники, які визначають безпосередній вплив на прийняті планові рішення у формі різних умов і обмежень. До групи непрямого впливу входять чинники, які не надають однозначного впливу на планове рішення. Але тим не менше вони можуть позначитися на реалізації рішення за допомогою непрямого впливу на інтереси учасників виконання рішення, зміни умов його реалізації тощо Сюди можна віднести стан економіки, міжнародні події, політичні чинники, соціально-культурні,тощо [1].

Число факторів, на які суб'єкти господарювання зобов'язані реагувати, а також рівень варіантності кожного чинника становлять складність зовнішнього середовища, яка може мати різну динаміку зміни. Для різних суб'єктів господарювання ці зміни можуть бути різної інтенсивності [20]. Наприклад, для підприємств електронної, фармацевтичної і хімічної промисловості зовнішня середовище змінюється швидшими темпами, ніж для кондитерської промисловості або підприємств з виробництва запасних частин до автомобілів. Особливо інтенсивні зміни в зовнішньому середовищі відбуваються під час економічних і політичних реформ.
Найбільш сильним фактором є економічна політика держави. Держава в особі відповідних законодавчих, виконавчих і судових органів регламентує виробничу, господарську, соціальну та інші види діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності. Об'єктами державного впливу можуть бути: права власності; взаємини між виробниками і споживачами; захист конкуренції і боротьба з монополізмом; фінанси, кредит, податки; ціноутворення; зовнішньоекономічна діяльність тощо. Зовнішня Середа підприємства безпосередньо впливає на внутрішнє середовище, яке охоплює всю виробничо-господарську діяльність підприємства [6].

- Фактори ресурсного забезпечення виробництва. До них відносяться виробничі фактори (основні фонди, трудові, фінансові, матеріальні, енергетичні та ін. Ресурси), тобто все, без чого немислимо виробництво продукції і надання послуг у кількості та якості, необхідних ринком.

- Фактори, що забезпечують бажаний рівень економічного і технічного розвитку підприємства. Основним завданням ставляться організаційна та виробнича структури управління, професійний і кваліфікаційний рівень управлінських кадрів.

- Важливу роль відіграє техніко-технологічне оснащення виробництва, використання прогресивних технологій, що дозволить знизити витрати виробництва і, відповідно, підвищити прибуток підприємства. Оновлення обладнання та застосовуваних технологій сприяє підвищенню гнучкості виробництва і забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції.

- Фактори, що забезпечують комерційну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства, в першу чергу, маркетинг.

Ці фактори роблять серйозний вплив на підвищення конкурентоспроможності підприємства [9].

1.3 Організація планування

Внутріфірмове планування дозволяє з'єднувати в загальній економічній системі взаємні інтереси держави, окремих підприємств, корпорацій або фірм і домашніх господарств. Між внутрішньогосподарським плануванням і державним регулюванням існує механізм економічної взаємодії, заснований на вільних ринкових відносинах, рівновазі попиту і пропозиції. На взаємодії попиту та пропозиції побудована не тільки система ринкового саморегулювання, а й теорія планування економічного розвитку, в тому числі і на рівні підприємств [16].

Таким чином, планування на підприємстві є найважливішою складовою частиною вільної ринкової системи, її основним саморегулятора. Взаємодіючи на мікрорівні з такими економічними науками, як маркетинг, організація виробництва, управління підприємством і багатьма іншими, планування дозволяє знаходити відповіді на фундаментальні питання ринкової економіки. З цих питань, поставлених перед ринковою економікою, випливає, що основним об'єктом внутрішньогосподарського планування на підприємствах служить взаємопов'язана система планово-економічних показників, що характеризують процес виробництва, розподілу і споживання товарів і ресурсів [14].

У ході внутрішньофірмового планування і в процесі виконання планових показників виникає необхідність не тільки оцінки правильного вибору основної мети розвитку того чи іншого підрозділу підприємства, але і ступеня досягнення запланованої мети. Проте стратегічні та оперативні цілі можуть бути різними як на різних підприємствах, так і на одному і тому ж підприємстві в різні періоди розвитку. Залежно від виду і величини підприємства, його місця і ролі на ринку, складу і професіоналізму персоналу та інших конкретних факторів внутрішньофірмове планування виконує різні функції [10].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПАТ «САНДОРА»

Процес планування діяльності підприємства має багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства, його інвестиційна діяльність. Саме це і формує об'єкт планування діяльності підприємства [15].Планування охоплює всі види діяльності ТОВ «Сандора». Форми й види планування залежать від конкретних об'єктів планування. Об'єктами планування на підприємстві є всі напрями його діяльності:

- маркетингова;

- інноваційна;

- комерційна;

- економічна;

- соціальна;

- виробнича;

- екологічна.

Діяльність підприємства може бути представлена як сукупність окремих функціональних процесів, кожен з яких також є об'єктом планування. Успішна робота підприємства значною мірою залежить від забезпеченості його необхідними ресурсами та ефективності їх використання. Здійснення цього можливе на основі планування. Предметом планування на підприємстві є його ресурси. У процесі планування встановлюються їх необхідність, оптимальна кількість, напрями та термін використання, режим споживання, засоби поповнення.

- персонал;

- виробничі фонди;

- інвестиції;

- інформацію;

- час.

Основні напрямки планування персоналу на ТОВ «Сандора»: чисельність та структура; продуктивність праці (виробіток та трудомісткість); оплата праці; норми часу та виробітку; підготовка, перепідготовка кадрів; підвищення кваліфікації; стабільність кадрового складу; ефективність стимулювання. Наявність предмета і об'єкта планування на підприємстві дозволяє сформувати систему показників планування. Реалізацію процесу планування ТОВ «Сандора» можна зобразити схематично. (Рис. 2.1)

Рис 2.1 Схема реалізації системи планування на підприємстві

Адже саме на основі фінансової діяльності визначаються подальші перспективи діяльності. Фінансове планування як важлива складова механізму фінансової системи та одна із функцій управління підприємством набуває актуальності за сучасних умов, коли суттєвим для діяльності є вплив глобалізації, поступової інформатизації суспільства та його інноваційного розвитку. Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

ТОВ «Сандора» проводить роботу по удосконалюванню планування економічних показників діяльності підприємства, досягненню високого рівня їхньої обґрунтованості, по створенню й поліпшенню нормативної бази планування.

- плановий персонал;

- механізм планування; процес обґрунтування, прийняття та реалізацію планових рішень;

- засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, математико-програмне та організаційне).

Організаційно-централізоване планування на ТОВ «Сандора» здійснюється «зверху вниз». При такому підході планові стратегії розробляються на вищому рівні управління, де визначаються цілі, основні напрямки й головні господарські завдання розвитку підприємства й проводиться взаємоузгодження нових пропозицій і механізму їх реалізації. Наступним етапом ці цілі, завдання й показники в більш деталізованій конкретній формі включаються в плани підрозділів. Це вже технологічне планування, що встановлює пропорції й обсяги виробництва за всіма видами продукції, що випускається на ТОВ «Сандора». Після узгодження планових завдань із конкретними виконавцями плани остаточно затверджуються вищим керівництвом підприємства.

2.3 Оцінка ефективності застосування планів на підприємстві

Принципи планування визначають характер та зміст планової діяльності економічної організації. Правильне дотримання принципів планування надає можливість ефективної роботи підприємства та зменшує можливість від'ємних результатів планування.

Система показників планування діяльності забезпечує оперативність, мобільність, необхідну ефективність роботи підприємства. Ця система призначена враховувати всі ризики при нестійкому попиті на продукцію, коли неминуче виникають невизначеності, пов'язані з ймовірністю існування додаткових матеріальних витрат і неможливістю достатньо точної оперативної оцінки більшості витрат.

Для ефективного управління діяльністю каналів продажів, фінансові показники бізнес-процесів групуються до бюджетів центрів фінансової відповідальності. На підставі бюджетів бізнес-процесів і проектів на ТОВ «Сандора» формуються підсумкові плани, які складаються з бюджету доходів і витрат, інвестиційного бюджету, бюджету руху грошових коштів, прогнозного бухгалтерського балансу, балансу доходів і витрат [7].
Загальну структуру оптимальної організації процесу планування для ТОВ «Сандора» можна представити на малюнку. (Рис 2.2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 Структура організації процесу планування

Зазначена структура організації процесу планування на ТОВ «Сандора» передбачає визначення цілей розвитку господарюючого суб'єкта, основних напрямів і засобів їх реалізації.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМ ПЛАНУВАННЯ І ВИДІВ ПЛАНУ

Світовий досвід стратегічного планування дозволяє виділити дві стратегії: стратегія американських фірм, заснована на диференційованому підході до оцінки характеристик продукції, що випускається, задоволенні конкретних споживачів та забезпеченні низької собівартості продукції; стратегія японських фірм, заснована на отриманні прибутку від вкладеного капіталу та створенні спілки співробітників фірми. При цьому вважають, що японцям важко довести стратегічні плани до відмітки “прийнято”, в той же час американці дізнаються, що японські партнери до моменту прийняття плану зробили цілий ряд конкретних кроків щодо їх реалізації. При цьому японці більше часу витрачають на прийняття рішень, готуючи підтримку, але швидко їх реалізують, а після прийняття рішень впровадження проходить швидше та з меншими перепонами, ніж в американських фірмах [2].

Рис 3.1. Характеристика методів розробки стратегій притаманних зарубіжним корпораціям

Перший метод єдиноосібний. Його девіз «Створюй і керуй» Цей спосіб характерний для компаній з авторитарним керівником. У відділах такої організації існує чітка субординація та беззаперечне підпорядкування. Власник або генеральний директор самостійно визначає ідею компанії формулює бачення, мета до якої ми йдемо місію слід який ми залишаємо корпоративну культуру набір правил поведінки і стратегічний план.
Дослідження одноосібного вибору варіанту методики формування стратегії є можливим коли компанія тільки створюється або реорганізується. У цьому випадку керівникові можна зібрати всіх та оголосити свою ідею.Другий метод колективний. Варто зазначити що тільки на стадії створення бізнесу можна приймати рішення одноосібно. Потім коли компанія вже працює потрібно враховувати думки співробітників. Після того як оголошено всі думки більшістю голосів повинні бути прийняті принципи яких усі будуть дотримуватися, хто залишився в меншості повинні визначитися прийняти ці зміни або піти з компанії. Саме такий підхід практично не застосовується в українських компаніях. Він може стати дуже інноваційним як для підприємств так і для організацій. Сьогодні менеджмент різного рівня практично ніколи не влаштовує зібрань з метою обговорення питань які дуже важливі для розвитку діяльності підприємства. Керівники підрозділів могли б влаштовувати зустрічі з працівниками але й у цьому випадку основні питання для розгляду - це лише політика заохочень або відшкодування лікарняних живає кризу нестабільне становище на ринку або інші загрози діяльності. Третім способом створення стратегії є варіант. коли її розробкою займаються. незалежні консультанти. Вони приходять на підприємство. аналізують бізнес та пропонують готове рішення готову корпоративну стратегію. Цей варіант дуже легкий з точки зору розробки але дуже складний при впровадженні та адаптації. Кваліфікований бізнес-консультант діє так - отримує всю інформацію від власника бізнесу - аналізує цю інформацію - готує результати у вигляді інструкцій до виконання але не надає готових рішень. Позитивний результат діяльності бізнес-консультанта неможливий без тісної співпраці з конкретним представником компанії-замовника який є носієм ідеї розробленої консультантом. Аргументація проста - консультанти виконують замовлену роботу та йдуть з підприємства а відповідальна особа залишається та працює над тим щоб ідеї правильно транслювалися і впроваджувалися. Якщо такої відповідальної особи на підприємстві немає то проект приречений на невдачу [12,18].

3.2 Використання інформаційних систем при плануванні на підприємствах

Інформаційна база планування - це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розроблення планів на різних рівнях управління підприємством. До них належать показники, ліміти, економічні нормативи, відображені у формі, придатній для передачі й обробки за допомогою різних арифметичних та логічних операцій і які складають систему техніко-економічної інформації. Інформація, яка використовується у процесі планування, поділяється на внутрішню та зовнішню [19].

Зовнішня інформація стосується зовнішнього середовища організації і необхідна для прийняття конкретного управлінського рішення. Зовнішня інформація поділяється на вторинну (інформація, що була вже зібрана раніше, опублікована іншими) і первинну (спеціально зібрана інформація вперше).

Також інформація поділяється на вихідну, проміжну та результативну.

До проміжної інформації - показники і техніко-економічні нормативи проектів стратегічних та поточних планів, а також розрахункові показники, призначені для забезпечення збалансованості планів і розрахунку потреби в ресурсах.

Сучасні інформаційні системи дозволяють не тільки полічити по вкладених формулах основні показники плану і побудувати графіки, тобто полегшити виконання необхідних процедур, але й зробити те, що без комп'ютера виконати практично неможли- во: розрахувати варіанти й відповісти на запитання "що, якщо?". Для цього застосовують ся динамічні методи розрахунку на основі убудованих у комп'ютерні програми імітаційних моделей, а також аналіз чутливості до варіацій різних показників. Динамічні методи в інвестиційному аналізі. Незважаючи на такі переваги статистичних методів, як простота й наочність використання, їхнє застосування для оцінки інвестиційних проектів у складних умовах економіки перехідного періоду, що характеризуються високою інфляцією, структурними змінами в ціноутворенні й проблемами взаємних неплатежів, утруднено. Необхідність урахування впливу множини динамічно змінюваних у часі факторів обмежує застосу- вання статистичних методів і може бути рекомендована тільки для здійснення грубих, попередніх розрахунків з метою орієнтовної оцінки ефективності проекту [11] .

3.3 Шляхи вдосконалення процесу планування

Розглянувши суть, принципи та структуру системи планування на

ТОВ «Сандора», можна визначити основні шляхи подальшого покращання планування виробництва та підвищення його ефективності на сучасному етапі, для великих підприємств.

Удосконалення системи планування спрямоване перш за все назабезпечення всебічної інтенсифікації суспільного виробництва і підвищення його ефективності, що є основною лінією економічного розвитку країни, як на найближчі роки, так і на тривалу перспективу, важливою умовою створення її матеріально технічної бази.

Основні шляхи удосконалення:

1. Забезпечення подальшого удосконалення системи планування та

економічного стимулювання виробництва, перехід всіх промислових підприємств на нові методи господарювання.

2. Підвищення наукової обґрунтованості планів, перш за все шляхом покращення їх збалансованості, більш поглибленої розробки соціально-економічних проблем і проблем науково-технічного прогресу.

3. Удосконалення методів перспективного планування розвитку підприємства.

4. Підсилення зацікавленості колективів підприємств у збільшенні випуску необхідної суспільству продукції, особливо нової, технічно досконалої, та в прискоренні зростання продуктивності праці, з тим, щоб збільшення виробництва продукції на діючих підприємствах забезпечувалося без збільшення чисельності працівників;

5. Підвищення зацікавленості та відповідальності підприємств у справі

розробки оптимальних планів, що максимально враховують можливості інтенсивного використання діючих виробничих фондів, покращання організації виробництва і праці;

6. Покращання планування і стимулювання НТП на підприємствах, удосконалення планування фондів заробітної плати і підсилення контролю за їхвитраченням (витратами);

7. Покращання планування прибутку, як основного джерела доходу, підвищення ролі зниження собівартості продукції в формуванні прибутку;

8. Забезпечення широкого застосування економіко-математичних методів і використання електронно-обчислювальної і організаційної техніки і засобів зв'язку [8].

ВИСНОВКИ

Планування є важливим елементом у системі управління підприємством. Воно здійснюється поетапно в певній послідовності, що залежить від внутрішньої логіки розрахунків та особистих якостей виконавця. Метою такого планування є забезпечення потенціалу майбутньої успішної діяльності та досягнення поставлених цілей. Завдяки плануванню існує можливість приймати рішення виходячи з єдиних пріоритетів, цінностей та завдань, важливість яких усвідомлюється як усім підприємством, так і кожним із його працівників.

Отже, в ході дослідження було вирішено наступні завдання:

1. Вивчено та узагальнено теоретико-методичні засади форм планування і видів плану, дослідженно фактори, які впливають на вібір форми планування, а також сформовано уяву про реальний процес їх організації;

2. Проаналізовано форми планування і види планів на ТОВ «Сандора», визначено основні напрямки їх впровадження та застосування;

3. Надано оцінку формам планування та видам плану на підприємстві;

4. Визначено оптимальні шляхи вдосконалення видів та форм планування на підприємстві, розроблено практині рекомендації, що можуть бути застосовані на різних підприємствах.

Загалом, для того щоб система планування на підприємстві була ефективною, потрібне взаємоузгоджене поєднання стратегічних, тактичних і оперативних планів. Для цього необхідно не тільки розуміння менеджерами предмета планування, але і наявність у них аналітичного інструментарію, що полегшує побудову планів, їх подальшу модернізацію і реалізацію.
Стратегічне, тактичне та оперативне планування має являти собою єдину систему планів виробництва і продажу продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учебник. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 400 с.

2. Владимирова Л.П. Прогонозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособие.- 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К”, 2003. - 400с.

3. Гринчуцький В. І., Карапетян Е. Т.,Економіка підприємства: навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.

4. Гуменюк В.Я., Юрчик Г.М. Планування та організація виробничої діяльності підприємства. Навч. Посібник / В.Я. Гуменюк, Г.М. Юрчик Рівне: НУВГП, 2009. 145с.: іл.

5. Данилюк М.О. Планування і контроль на підприємстві: навч. посіб. -Л.: «Магнолія», 2009. -531 с.

6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с. 7

7. Залуцький І.Р. Планування і діагностика діяльності підприємств : навч. посібник / І.Р.

8. Залуцький, В.М. Цимбалюк, С.Г. Шевченко / Львів. регіональний ін-т держ. упр. нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Львів : Новий Світ-2000, 2009. - 320 с

9. Зінь Е. А., Турченюк М. О. Планування діяльності підприємства: Підручник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 320 с.

10. Іванова В. В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 472 с.

11. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Конспект лекцій (для студентів і слухачів ФПО та ЗН спеціальності "Економіка підприємства") - Укл. В.М. Охріменко, Т.Б. Воронкова. - Харків: ХНАМГ, 2006.- 185 с.

12. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник. - К.: Скарби, 2002. - 336 с.

13. Объемное планирование продаж и операций [Электронный ресурс] / Томас Уоллас, Роберт Сталь. Глава из книги «Планирование продаж и операций. Практическое руководство. - режим доступа: // http://www.marketing.spb.ru / lib-mm / sales / planning. htm.

14. Осипов В. И. Экономика предприятия: [Учебник]. - Одесса: Маяк, 2005. - 720 с.

15. Платонова Н. А., Харитонова Т. В. Планирование деятельности предприятия: Учебное пособие. - М.: Издательство «Дело и сервис», 2005. - 432 с.

16. Свінцицька О. М. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб.- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - 232 с.

17. Свірська О.Б. Ринково-орієнтоване планування виробництва продукції промислових підприємств: автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) / О.Б.Свірська. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2012. - 24 с.

18. Стрекалова Н. Д. Бизнес-планирование: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2009. - 352 с.

19. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. 3-є вид. - К.: Каравела, 2008. - 352 с.

20. Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения предприятия. - М.: Экономика, 1979. - 448 с.

21. ТОВ «Сандора» [Електронний ресурс] - Режим доступу http://www.sandora.mk.ua/

22. Удалов Ф., Алехина О., Иванов Б. Стратегическое развитие предприятия // Проблемы теории и практики управления. - 2010. - № 5. - С. 95-101.

23. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. - Львів: «Новий Світ-2000». 2004. - 268 с.

24. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия: Пер. с нем. / Под ред. проф. А. Г. Поршнева. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 512 с.

25. Шимко О. В., Рижиков О. В., Грибкова С. М. та ін. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru