Прогнозування індексу реального валового внутрішнього продукту на душу населення

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима ГЕТЬМАНА

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів»

на тему : Прогнозування індексу реального валового внутрішнього продукту на душу населення

Виконала: студентка 5-го курсу,

факультету економіки та управління

Салова Олени Олегівни

Київ -КНЕУ-2016



Зміст

Вступ

1. ВВП як основний показник ефективності економіки

2. Динаміка та прогнозування макроекономічного показника ВВП

3. Способи та шляхи покращення стану економіки країни

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Пріоритетним завданням більшості країн світу є формування або підвищення рівня конкурентоспроможної національної економіки як основи для забезпечення сталого розвитку держави та підвищення добробуту націй.

Добробут - це повнота забезпечення населення життєво необхідними засобами: матеріальними, соціальними, культурними, духовними та екологічними благами . З позиції такого тлумачення добробут населення визначається обсягом ВВП, виробленого в країні протягом року.

Показник ВВП дуже важливий для економіки в цілому. Він використовується для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного зростання, аналізу продуктивності праці в економіці і так далі. Дуже часто цей показник використовується в поєднанні з іншими показниками, наприклад, якщо аналізується ставлення дефіциту державного бюджету до ВВП.

Однією з головних умов забезпечення сталого економічного зростання є прогнозування. Для планування розвитку національної економіки використовується система різноманітних прогнозів, до яких належать соціальні, економічні, демографічні та ін. Прогноз виступає важливою частиною процесу планування економічної політики. Він дає змогу намітити результати економічного розвитку національної економіки. В цілому прогноз дає інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому.

Метою даної роботи є вивчення ВВП, як найважливішого показника системи національних рахунків та його прогнозування.

Об'єктом дослідження є валовий внутрішній продукт України .

Предметом є теоретичні, методичні та практичні питання щодо прогнозування валового внутрішнього продукту за фазами відтворення і секторами економіки на середньострокову перспективу.



1. ВВП як основний показник ефективності економіки

Головним макроекономічним показником у статистиці розвинених країн та міжнародних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ЄБРР) вважають валовий внутрішній продукт (ВВП).

Він закономірно займає центральне місце і в системі національних рахунків. Проте передбачається також використання валового національного продукту (ВНП), оскільки ВВП не призначений для вимірювання виробництва, яке здійснюється за межами економічної території країни.

Валовий національний продукт (ВНП) - це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад, українцям, незалежно від того, де ці фактори розміщені (ресурси) - в Україні чи за кордоном.

Наприклад, частку продукції (заробітна плата), яку створив українець, котрий проживає в Росії, США, Великобританії враховують у нашому ВНП, тобто у ВНП України.

Навпаки, ту частку продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, які належать іноземцям, вираховують із ВНП України.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - враховує вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать, - громадянам даної країни чи іноземцям.

Наприклад, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, є частиною українського ВВП. Навпаки, доходи, що їх отримали українці за кордоном не враховують у ВВП України.

Спільними ознаками ВВП і ВНП є:

- відображають кінцеві результати діяльності людей матеріального і

нематеріального виробництва;

- визначаються у вартісному (грошовому) вимірі;

- період обрахування - квартал, рік.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - центральний показник системи національних рахунків (СНР), який характеризує вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених резидентами країни за той чи інший період.

ВВП обчислюється в ринкових цінах кінцевого споживання, тобто в цінах, оплачуваних покупцем, включаючи всі торгово-транспортні націнки і податки на продукти.

ВВП використовується для характеристики результатів виробництва, рівня економічного розвитку, темпів економічного зростання, аналізу продуктивності праці в економіці і так далі.

Перш за все, ВВП - це показник виробленого продукту, який являє собою вартість вироблених кінцевих товарів і послуг.

Це означає, що вартість проміжних товарів і послуг, використаних в процесі виробництва (таких, як сировину, матеріали, паливо, енергія, насіння, корми, послуги вантажного транспорту, оптової торгівлі, комерційні та фінансові послуги і т. п.), не входить у ВВП. В іншому випадку ВВП містив би повторний рахунок.

Кінцева продукція - це товари та послуги, які купуються споживачами для кінцевого використання, а не для перепродажу.

Проміжна продукція - це товари та послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживачеві.

Для того щоб правильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб всі продукти і послуги, вироблені в даному році, були враховані один раз, і не більше того.

Більшість продуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж попадають на ринок. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються кілька разів.

Таким чином, щоб уникнути багаторазового обліку частин продуктів, що продаються та перепродаються, при розрахунку ВВП враховується тільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається проміжний продукція.

Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як ґрунтовна характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні обмеження:

* від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту.

Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується;

* до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців).

Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП;

* у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращання (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

Водночас з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП. З метою максимального “покращання” показника ВВП необхідно з офіційного обсягу ВВП:

* відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;

* додати вартісну оцінку неринкових операцій;

* додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;

* додати вартісну оцінку дозвілля та покращання якості товарів.

Кількісний вимір макроекономічних показників здійснюється в грошовій формі. Звідси їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін.

Зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними.

Насправді в ринковій економіці ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають, або знижуються.

Тому, з метою нівелювання цінового фактора, в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому два види цін: поточні і постійні.

Номінальний ВВП - це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва.

Номінальний ВВП -- це ринкова вартість товарів і послуг, виражена у поточних цінах, або ВВП, обчислений у цінах того самого періоду, за який вона визначається, тобто в поточних цінах.

У багатьох країнах значна частина приросту ВВП припадає на зростання цін, або інфляцію.

Отже, на величину номінального ВВП впливають два чинники:

1) динаміка обсягу виробництва;

2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП - це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва:

Реальний ВВП вимірюється вартістю виробленого продукту за різні роки з використанням цін загального базового року.

Це незмінні ціни в тому розумінні, що вимірюється ВВП рік за роком з постійною купівельною спроможністю.

Реальний ВВП вимірює економічне зростання, тобто зростання, в якому не враховується ефект інфляції.

Отже, реальний ВВП відображає вартість створених товарів і послуг, що обчислюються у незмінних цінах певного часового періоду, який називається базовим.

Використання цін базового року дає змогу проводити кількісне порівняння обсягів продукції та послуг різних років.

2. Динаміка та прогнозування макроекономічного показника ВВП

Одним із підходів короткострокового прогнозування ВВП є розроблена НДЕІ Мінекономіки за участю Головного управління макроекономічного прогнозування Мінекономіки України методика прогнозування основних макроекономічних показників.

Розрахунки динаміки виробленого ВВП здійснюються за допомогою індексів споживчих і оптових цін (CPI, PPI) та фізичного обсягу виробництва (PFI).

Аналіз динаміки та прогноз ВВП здійснюється за формулами:

(2.1)

Розрахунок (дефлятор ВВП) базується на інформації про оптові і споживчі ціни товарів та послуг, які виробляються у країні і розраховується виходячи із співвідношення впливу зміни індексів оптових (PPI_t) та споживчих цін (CPI_t) на зміну ВВП:

, (2.2)



де К¹ - коефіцієнт, що визначає вплив оптових цін і оцінюється за питомаю вагою інвестиційних товАрів у складі ВВП.

При визначенні на прогнозний рік береться до уваги динаміка ВВП у реальному та номінальному обчисленні за ряд минулих років з розбиттям по місяцях (за оцінкою чи попередніми даними), кварталах.

Суттєве значення при обгрунтуванні динаміки ВВП у порівняльних цінах має врахування передбачуваних напрямків економічної і соціальної політики, основних завдань, які мають вирішуватись у прогнозному періоді, пріоритетів, на які будуть спрямовані ресурси економіки.

З формул (2.1) та (2.2) отримуємо:

(2.3)

Знаючи індекс фізичного об'єму виробництва на прогнозний період можна розрахувати прогнозні значення реального ВВП:

(2.4)

Проведення практичних розрахунків короткострокового прогнозування ВВП зводиться до наступної послідовності робіт:

1. Аналіз та формування інформаційної бази розрахунків.

2. Прогнозування екзогенних змінних системи - коефіцієнтів та індексів, на засадах експертно-інтуітивних методів та трендових і економетричних моделей.

3. Прогнозування ендогенних змінних системи.

4. Перевірка взаємозгодженості прогнозних оцінок на основі балансових тотожностей національної економіки.

Для аналізу тенденцій функціонування економіки України та можливих наслідків вибору тих чи інших стратегій розвитку розробляються середньо- й довгострокові прогнози, основою побудови яких є математичні методи і моделі. Широке застосування в теоретичних і прикладних макроекономічних дослідженнях мають виробничі функції (ВФ), що виражають залежність результату виробництва від затрат ресурсів.

Щодо аналізу статистичних даних ВВП то показники являються не втішними. Приріст реального ВВП за 2013 рік був нульовим. Зниження реального ВВП у продовж перших трьох кварталів року (на 1,1% у І кварталі та на 1,3% у ІІ та ІІІ кварталах) компенсувалося зростанням економіки у IV кварталі (на 3,7%).

Факторами пожвавлення економіки у 2013 році було збільшення обсягів сільсько-господарського виробництва та високий внутрішній споживчий попит. У 2014 році реальний ВВП знизився на 6,8% порівняно з 2013 роком (у постійних цінах 2010 року).

Його номінальне значення склало 1 566, 728 млрд. гривень.

Рівень інфляції за 2015 досяг максимального значення за останні 20 років в 43,3 %, на 90 % вона була обумовлена девальвацією гривні , в лютому 2015 знецінившись до долара США за офіційним курсом до історичного мінімуму на рівні 30,01 грн (Табл.2.1)

Для здійснення прогнозування реального ВВП на наступні періоди, скористаємося формулою, яка вже була описана раніше(2.4).

Результати розрахунків представлено в Таблиці 2.2

Табл.2.2.

Роки	ВВП номінальний	Реальний ВВП	ВВП на душу населення
2016	1174365	1 023 345	54452,2
2017	956234	9 043 231	46724,3
2018	7648,456	6 094 945	38564,3
2019	8345,34	7 087 549	43345,2
2020	6745,34	10 568 532	46532,2
2021	7456543	8 657 238	39452,7

Таблиця 2.1

Динаміка ВВП України (млн. грн)

	ВВП номінальний	Реальний ВВП(у цінах попереднього року)	Номінальный ВВП в USD (в млн. долл.)	ВВП на душу населення	Індекс-дефлятор ВВП
	Млн. грн.	Темп приросту	млн. грн.	Зміна(%)	млн. грн.	тис. грн	Зміна (%)	Млн. грн.	Темп приросту	(%)
2010	1 079 346	118.5%	1 006 104	+4,1	136420	+19268	+16.4	23648,0	+119.0%	113,7
2011	1 299 991	121.6%	1 138 338	+5,5	165239	+28819	+21.1	28851,5	+122.0%	114,2
2012	1 404 669	107.0%	1 303 094	0,2	176308	+11069	+6.7	30928,6	+107.2%	107,8
2013	1 465 198	103.3%	1 404 293	0,0	182026	+5717	+3.2	32028,5	+103.6%	104,3
2014	1566728	107.7%	1 365 123	-6,8	130908	-51118	-28.1	36495,9	+113.9%	114,8
2015	1672196	108.4%	1031386	-7,4	104592	-26316	-24.2	49453,1	+125,3%	143,3

Рис.2.1 Прогнозні показники динаміки ВВП.

Рис.2.2 Реальний ВВП на душу населення

І так згідно Рис. 2.1 можна зробити висновок, про те, що простежити стійку динаміку неможливо. Протягом прогнозованого періоду 216-2021 років бачимо значне коливання показників.



3. Способи та шляхи покращення стану економіки країни

валовий економіка ціна україна

Гідне місце в глобальній економіці може посісти лише країна, яка здатна забезпечити якісне життя своїм громадянам. Виникає питання, за якими саме параметрами визначити рівень якості життя в країні. Одним з найважливіших показників розвитку економіки та рівня трудової активності громадян прийнято вважати валовий внутрішній продукт (далі - ВВП), який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів в сфері матеріального та нематеріального виробництва.

Збільшення реального продукту і доходу може відбуватися двома основними способами. По-перше, шляхом залучення більшого обсягу ресурсів і, по-друге, шляхом продуктивнішого їхнього використання. Найважливішими чинниками, що обумовлюють реальний обсяг виробництва, є трудозатрати (відроблені людино-години) і продуктивність праці (середньогодинний виробіток на одного зайнятого). Реальний ВВП у будь-який час визначається як трудозатрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток на одного зайнятого).

Трудозатрати, або кількість відпрацьованих годин, залежать від числа зайнятих і середньої кількості відпрацьованих годин; У свою чергу, число зайнятих залежить від кількості населення працездатного віку та рівня залученості робочої сили до виробництва, тобто від частки працездатного населення, реально зайнятої виробництвом. Середня кількість відпрацьованих годин здебільшого виступає у вигляді тривалості середнього робочого тижня, що визначається правовими та інституційними нормами, а також колективними договорами.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний прогрес, обсяг капіталовкладень, освіта і професійна підготовка, ефективність розміщення ресурсів тощо! Іншими словами, зростання продуктивності праці зумовлене станом здоров'я, рівнем професійної підготовки, освіти і підвищенням зацікавленості; кращим забезпеченням машинами та устаткуванням, а також природними ресурсами; кращою організацією і кращим управлінням виробництвом; переміщенням робочої сили із менш ефективних у більш ефективні галузі.

Досвід показує, що підвищення продуктивності праці є найважливішим чинником, що забезпечує зростання ВВП і НД. Вплив трудозатрат на приріст реального доходу постійно знижується. За розрахунками економістів, у другій половині XX ст. у розвинутих країнах збільшення затрат пращ забезпечувало приблизно ? приросту реального національного доходу, а ? припадало на підвищення продуктивності. На даний момент спостерігається падіння ВВП.

Для виправлення ситуації, що склалася на даний момент, варто замислитися над тим, стратегія розвитку якого з більш успішних сусідів нам підходить.

Для досягнення кращого положення необхідно подолати непропорційний розвиток регіонів, поступово узгоджувати правові та економічні аспекти розвитку за зразком ЄС, зробити законодавство більш прозорим, спрямувати на боротьбу з корупцією не лише слова, а й дії. Необхідно провести реформи, які допоможуть полегшити розвиток бізнесу, спростити та покращити законодавство в сферах, які стосуються бізнесу. Потрібно змінити процедуру отримання ліцензій та кредитів, врегулювати зовнішньоторгові операції та виконання контрактів, зменшити податковий тиск і спростити процедуру сплати податків, та, що дуже важливо, захистити права інвесторів. Економіка України дуже страждає через недостатній приток інвестицій, що гальмує розвиток туризму і ін.



Висновок

Економічна наука вважає, що одним із найкращих і найдоступніших вимірників, які свідчать про здоров'я економіки будь-якої країни, є обсяг сукупного виробництва товарів і послуг за певний проміжок часу. Для вимірювання сукупного обсягу національного виробництва застосовують два показники: валовий національний продукт і валовий внутрішній продукт.

Валовий внутрішній продукт (як і валовий національний продукт) є головним показником не тільки системи національних рахунків, а й добробуту суспільства. Розглянувши цей показник, можна говорити про правильність такої оцінки ВВП.

Валовий внутрішній продукт дає можливість визначити в грошовому вираженні обсяг річного виробництва країни, а також відображає і загальну суму доходів виробників товарів і послуг, і загальну суму витрат на їхню оплату. Водночас вважається, що хоча ВВП надушу населення і характеризує середні доходи і витрати абстрактного жителя країни, проте не може бути мірилом його добробуту, а отже, і мірилом реального економічного добробуту нації.

ВВП як мірило економічного добробуту суспільства має недоліки, які практично унеможливлюють виконання цієї ролі. Йдеться, зокрема, про такі його недоліки.

ВВП не враховує деякі види діяльності, що здійснюються в межах домашнього господарства (домашній догляд за дітьми і хворими, домашнє упорядкування за принципом «зроби сам» тощо). Такі види діяльності зазвичай збільшують добробут суспільства, але не мають ринкової оцінки.

ВВП не враховує проблеми вільного часу. Відомо, що в умовах високо розвиненої економіки рівень доходів є достатнім для якісного відпочинку і збільшення вільного часу значної частини населення, а це рівнозначно збільшенню добробуту країни.

ВВП не відбиває екологічні проблеми, що нагально стоять перед суспільством (вичерпання ресурсів, зміна клімату, забруднення навколишнього середовища тощо). Йдеться про те, що у величині ВВП не враховується вплив виробництва на навколишнє середовище. Статистика ВВП не бере до уваги, що зростання виробництва досягнуто ціною отруєння кислотними дощами полів, лісів, річок. А негативні наслідки функціонування національної економіки завжди тягнуть за собою зменшення добробуту суспільства.

ВВП не враховує багатьох секторів тіньової економіки (нелегальні види розваг, безгрошовий обмін послугами, нелегальне виробництво алкогольних напоїв тощо).

Отже, валовий внутрішній продукт ВВП є досить надійним показником річного обсягу національного виробництва товарів і послуг, але не універсальним критерієм економічного добробуту країни, оскільки в ньому не враховуються такі чинники, як вільний час, забруднення навколишнього середовища, тіньова економіка, вироблені товари і послуги для використання в самих домашніх господарствах тощо. Отже, рух ВВП не можна прямо і безпосередньо перевести в терміни добробуту. Валовий внутрішній продукт є насамперед показником потужності ринкової національної економіки, а не економічного добробуту суспільства. З певними допусками можна використовувати ВВП як показник динаміки виробництва. Тому при використанні валового внутрішнього продукту для формування економічної політики не слід забувати, що ВВП дуже приблизно відображає добробут країни.



Список використаних джерел

1. Прогнозування і розробка прогнрам (методичні рекомендації). За ред. Беседіна В.Ф. Науковий світ. Київ-2013.

2. Білєйченко О.Г. Чинники впливу на макроекономічні показники // Економіка та держава. - 2013. - № 8. - с. 33-35.

2. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / За ред. Я.А. Жаліла. - К.: НІС, 2005., с. 13.

3. Пугачевська К.Й. Сучасні тенденції та стан національної економіки України // Інноваційна економіка. - 2012. - № 22 . - с. 95-98.

4. Чарно А. А., Ніщенко П. С., Клеменко Н. Г. та ін. Основи економічної теорії: Підручник. За ред. А.А. Чарнов - К.: Вища шк., 2013, С. - 145-150.

5. Самуельсон П. Економіка: Підручник. - Львів: Світ.-2012.- 496 с.

Размещено на Allbest.ru

...