Поняття та характеристика ВВП

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний Авіаційний Університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Контрольна робота

з дисципліни: Економічна теорія

на тему: “Поняття та характеристика ВВП”

Виконав студент 3 курсу групи ТУ 201-з

Спеціальність 6.140103 “Туризм”

Залікова книжка № 14.0392

Радецький Ігор Сергійович

Київ 2016

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика поняття ВВП

2. Концепції та методи розрахунку ВВП

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Існує безліч всіляких показників економічного добробуту суспільства. Загальновизнано, проте, що найкращим доступним індикатором здоров'я економіки є обсяг річного сукупного виробництва товарів і послуг, або, як його називають, сукупний випуск продукції в економіці. Головним показником при упорядкуванні національних рахунків служить валовий національный продукт, або - коротко - ВНП. Він визначається як сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік. Не всі товари, вироблені в даному році, можуть бути продані: деякі з них поповнять запаси. Отже, будь-який приріст запасів повинний бути врахований при підрахунку розміру ВНП, оскільки за допомогою ВНП вимірюють усю поточну продукцію, незалежно від того, продана вона або ні. Поняття ВНП заслуговує істотних коментарів.

1. Загальна характеристика поняття ВВП

Основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни. Під “економічною територією” країни розуміють територію, яка адміністративне керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.

Термін “внутрішній” протистоїть термінові “національний”. Він означає, що при вимірюванні ВВП враховуються результати виробництва підприємств, організацій, установ незалежно від того, чи вітчизняними є ці підприємства, чи вони контролюються іноземним капіталом, наприклад, є дочірніми відділеннями іноземних корпорацій.

В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів:

? у випадку підприємств (фірм) - центр інтересів міститься на території тієї країни, де вони здійснюють свою діяльність. Тобто всі підприємства, організації, установи, які здійснюють свою діяльність на території певної країни, у відповідності із СНР, вважаються її резидентами, навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців. Відповідно, іноземні філіали внутрішніх підприємств (або їхні дочірні компанії) не є резидентами економіки тієї країни, де розташована головна компанія;

? щодо фізичних осіб - резидентами при розробці національних рахунків вважаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства і національності. До резидентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати (незалежно від терміну їхнього перебування). Проте іноземці, які проживають на території даної країни протягом тривалого часу і пов'язані з нею економічно, належать до резидентів даної країни;

? органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у тих випадках, коли розглядається діяльність, яку вони виконують за кордоном (наприклад, посольства іноземних держав і громадяни тієї ж країни, що працюють в них, є резидентами своєї економіки).

Частина виробленого країною ВВП має бути передана нерезидентам як компенсація за надані ними ресурси або трудову участь у процесі виробництва (наприклад, у вигляді процентів за наданий капітал або у вигляді оплати праці сезонних іноземних робітників та осіб, які працюють за короткостроковим контрактом). З іншого боку, резиденти даної країни, можуть отримувати аналогічні доходи з-за кордону. Отже, із внесенням цих поправок, отримаємо показник валового національного продукту (ВНП).

Валовий національний продукт (ВНП) - це валовий внутрішній продукт (ВВП), зменшений на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та збільшений на аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни з-за кордону. Він показує обсяг виробництва, вироблений за допомогою факторів виробництва, що їх має країна.

У переглянутому варіанті СНР 1993 року ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Нова термінологія, проте, не змінює суті.

ВВП + Доходи, які отримали резиденти з-за кордону у зв'язку із їхньою участю у виробництві ВВП інших країн (оплата праці, проценти, дивіденди) - Доходи, сплачені резидентам інших країн за участь у виробництві ВВП даної країни (оплата праці, проценти, дивіденди) = ВНП (ВНД).

Доходи резидентів, отримані з-за кордону у зв'язку з тим, що вони брали участь у виробництві, звуться первинними доходами, тому можна сказати, що ВВП відрізняється від ВНП (ВНД) на сальдо первинних доходів, які виплачені резидентам інших країн. Зрозуміло, що це сальдо може бути як додатним, так і від'ємним. В країнах, що розвиваються, ВВП, як правило, більший від ВНП (ВНД), оскільки цим країнам доводиться сплачувати розвиненим країнам великі проценти за зовнішні позики. І навпаки, для розвинутих країн характерним є протилежне співвідношення: ВНД, як правило, більший від величини ВВП.

При вимірюванні випуску ВВП важливо уникнути подвійного рахунку - ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР вирізняють такі поняття:

? проміжна продукція - це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

? кінцева продукція - товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи перепродажу;

? додана вартість фірми - вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва.

Первинні доходи не містять доходів, отриманих із-за кордону в порядку перерозподілу (наприклад, подарунки, гуманітарна допомога тощо). Якщо ці доходи (трансферти) додати до валового національного доходу (ВНД) і відняти аналогічні доходи, сплачені за кордон, ми отримаємо інший важливий макроекономічний показник - валовий національний використовуваний доход (ВНВД). Колись установлені географічні межі залишаються незмінними. Економічні межі більш розпливчасті. Зокрема, яким чином ми повинні визначати країну - за місцевістю, де здійснюється економічна діяльність, або за діяльності її резидентів незалежно від того, де вона відбувається? ВВП відповідає першому методу розрахунку, з огляду на додану цінність, зроблену всіма чинниками виробництва усередині деякої чітко визначеної географічної області, включаючи чинники, що належать іноземним резидентам. Наприклад, якщо українська компанія має в Німеччині дочірню фірму, прибуток від підприємств, розташованих у Німеччині, розцінюється як прибуток ВВП Німеччини. Італієць, що живе в Комо і зайнятий на сезонних роботах у Лугано, збільшує ВВП за місцем роботи (Швейцарія), а не ВВП своєї країни (Італії).

2. Концепції та методи розрахунку ВВП

На відміну від концепції ВВП, основаної на географічному місці розташування, концепція валового національного продукту (ВНП) основана на власності. ВНП є цінністю, доданою всіма чинниками виробництва, що належать резидентам даної країни як усередині країни, так і за рубежем. Сюди включається прибуток або додана цінність, зроблена резидентами за кордоном. Різниця між ВВП і ВНП, в основному невелика і повільно змінюється з часом, але й є цікаві виключення. Через те, що велика кількість швейцарських компаній є міжнародними, значна частка прибутку Швейцарії відповідає закордонним операціям, а її ВНП перевищує ВВП приблизно на 4%. ВНП Пакистану також більший, ніж його ВВП тому, що значна кількість його резидентів тимчасово працюють за кордоном і пересилають зароблені прибутки додому. Завдяки цьому, Пакистан може володіти значними активами за кордоном й одержувати від них прибуток. Ще більш яскравим прикладом є Кувейт, що протягом багатьох років розміщав свої нафтові прибутки за кордоном. Завдяки високим прибуткам від інвестицій його ВНП перевищує ВВП приблизно на 20%. Навпаки, ВНП Данії й Ірландії менше їх ВВП, тому що в цих країнах є присутнім велика кількість дочірніх підприємств іноземних міжнародних компаній, безліч тимчасових іноземних робітників, або вони виплачують відсотки за зовнішніми боргами.

У останні роки усе більше і більше країн орієнтується на ВВП, а не на ВНП в основному через те, що ВНП менш надійний. ВНП може сильно змінюватися від кварталу до кварталу за рахунок великих обсягів одержуваних через кордон прибутків, коливання котрих мало пов'язані з доданою протягом періоду цінністю. Ці два показники часто взаємозамінюють один одного, хоча розбіжності між ними з економічної точки зору дуже значні. Надалі ми не будемо проводити розбіжність між ВНП і ВВП, припускаючи, що чистий факторний прибуток через кордон дорівнює нулю. валовий внутрішній продукт рахунок

В США наряду з цими показниками, які відображають фактичний номінальний обсяг річного виробництва, економічна рада при президентові розраховує потенційний ВНП, який показує виробничі можливості країни при повному використанні трудових ресурсів (природному рівні безробіття). Такий розрахунок дозволяє врахувати результати економічної політики уряду у сфері зайнятості.

При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

? перепродаж товарів;

? чисто фінансові операції.

У свою чергу, чисто фінансові операції поділяються на:

? державні трансфертні виплати. Під трансфертами в цілому розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, подарунки ветеранам, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім'ям тощо);

? приватні трансфертні платежі (допомоги батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком вироб¬ництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

? операції з цінними паперами (купівля - продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільний метод).

При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:

Валовий випуск - проміжне споживання = додана вартість

Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або до¬дану вартість, створену всіма галузями економіки.

ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.

Розрахунок доданої вартості можна проілюструвати на такому прикладі.

Припустимо, вироблено барило пива вартістю 100 грн. Для цього пивоварний завод купив у фермера ячмінь на 10 грн., затратив 20 грн. на електроенергію і придбав барило за 5 грн. (Для простоти ми ігноруємо проміжні витрати фермера, постачальника електроенергії і виробника барил). Пиво продане оптовому торговцю за 80 грн, звідси додана вартість пивзаводу склала 45 грн, із котрих 35 грн пішло на оплату праці (зарплата і відрахування на соцстрах) і 5 грн ¬¬- на податки. 5 грн., що залишилися - це прибуток заводу. Оптовий торговець продав барило роздрібному торговцю за 90 грн, звідси його додана вартість склала 10 грн. Продавши барило за 100 грн, роздрібний торговець також створив 10 грн доданої вартості. Підводячи результат, ми можемо уявити кінцеву ціну у вигляді суми вартостей (цінностей), доданих на кожній стадії виробництва і доставки кінцевого товару:

Додана вартість 10 грн. фермера + 10 постачальника електроенергії + 20 виготовлювача барил + 5 пивоварного заводу + 45 оптового торговця + 10 роздрібного торговця. Разом: 100

Фірма створює додану вартість, перетворюючи сировину і напівфабрикати (товари, не закінчені опрацюванням) у продукти, що вона зможе продати на ринку. Додана вартість, вироблена фірмою, являє собою різницю між загальним обсягом продажів (товарообігом) і вартістю сировини, напівфабрикатів і імпорту. Якщо фірма виготовляє проміжні товари, її виторг від реалізації буде розглядатися як витрати споживачів її продукції, і створена нею додана вартість не буде порахована двічі. Коли кінцевий споживач набуває власності товару або послуги, ціна, що сплачується ним, включає всі додані вартості, створені на кожному етапі виробничого процесу.

Додана цінність, зроблена усередині країни, є джерелом доходу власників чинників виробництва, використаних фірмою. Винагорода робітників, власників капіталу й інших чинників відповідає їхньому внеску в підвищення вартості товарів і послуг у ході їхньої економічної діяльності. Якби не відбувалося додавання вартості, виплата заробленої плати, ренти, відсотка і прибутку була б неможлива.

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:

ВВП = С + І + G + NX,

де С - кінцеві споживчі витрати домашніх господарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла),

І - валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на

? будівництво будинків і споруд,

? придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій,

? створення товарно-матеріальних запасів,

? амортизацію, а також витрати домашніх господарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій (I) зменшити на величину амортизаційних витрат (A), то ми отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між I та А є чітким індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність І>А; коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то І<А;

G - державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;

NХ - чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом:

NХ = Х - М.

При розрахунку ВВП розподільним методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також не¬прямі податки на бізнес:

? винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);

? рентні платежі - це прибуток, який отримують власники нерухо¬мості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;

? чисті проценти - це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домашніх господарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;

? доход від власності - це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;

? прибуток корпорацій - цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій;

? амортизаційні витрати;

? чисті непрямі податки на бізнес - непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін. ) за відраху¬ванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;

Вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази. У більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розра¬хунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод.

Таким чином, ВВП - це сума всіх доходів, отриманих на території країни як резидентами, так і не резидентами. При виробництві товарів і послуг фірми використовують чинники виробництва: час робітників, їхню спроможність і зусилля; виробниче устаткування; землю; будинки. Чинники виробництва пропонуються в кінцевому рахунку домогосподарствами. У зв'язку з тим, що витрати одного суб'єкта, що хазяює, обов'язково є прибутками іншого суб'єкта, третє визначення ВВП також узгоджується з першим.

Оцінки ВВП приводяться щодня у фінансовій і політичній пресі. ВВП звичайно вважається найбільше важливим показником стану економіки і за його динамікою пильно стежать керівники, економісти, політики. Проте, у визначенні ВВП є присутнім певна довільність, і питання в тому, чи відповідає ріст ВВП поліпшенню національного добробуту, залишається відкритим.

ВВП, що включає тільки перераховані ринкові угоди, є недосконалим показником економічної активності. Ряд видів діяльності взагалі не враховується або тому, що вони здійснюються нелегально, або тому, що їхні результати не реалізуються на ринку (подібно вирощуванню помідорів на присадибній ділянці). Крім того, товари і послуги вимірюються за своїми продажними цінами: два цілком однакових блага можуть бути по-різному враховані у ВВП через те, що одне з них було продано зі знижкою. Нарешті, він не є показником задоволеності людей: витрати на неприємні процедури (наприклад, на видалення зуба) враховуються у ВВП тим же засобом, що і витрати на речі, що доставляють задоволення. Коли хтось умирає, ВВП збільшується: похоронні і лікарняні витрати, виконання заповіту юристами і банкірами - усе це є кінцевими продажами товарів і послуг. Шкідливі викиди й інші форми погіршення стану навколишнього середовища не враховуються у ВВП, тому що вони не пов'язані з продажами на ринку.

Послуги враховуються у ВВП точно так само, як і товари. Сюди можна віднести плату за лікування або комісійні агенту в справах продажу нерухомості, виплачувані при продажу вже існуючого будинку. У останньому випадку, якщо після того, як будинок був придбаний, його цінність зросте, старий його власник одержує приріст капіталу, проте ця форма прибутку у ВВП не враховується. Продаж утриманих товарів, таких як автомобілі або старовинні меблі, також не включається у ВВП. Такі угоди відбивають передачу власності, а не виробництво нових благ; ці товари були обраховані у ВВП, коли були продані вперше. Роздрібний продаж товарів, узятих із запасів, накопичених у попередні періоди, фактично призводить до зменшення ВВП, тому що це являє собою скорочення запасів.

Суспільні послуги є частиною ВВП, навіть якщо вони не оплачуються. Ціна їх визначається на основі витрат виробництва. Наприклад, суспільна освіта входить у ВВП як сума фонду оплати праці викладачів, операційних витрат (таких, як витрати на електроенергію або опалення) і витрат на устаткування, включаючи рентні платежі. Національна оборона враховується у ВВП за загальними витратами на збройні сили.

Наряду з ВВП в СНР виділяють цілий ряд інших взаємопов'язаних між собою показників національного рахівництва, які розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.

ВВП як вимірювач валового обсягу виробництва має одну дуже важливу ваду: в ньому закладена тенденція до прикрашення картини поточного річного виробництва. Чому? Тому що він не передбачає відрахування тієї частини річного виробництва, яка необхідна для заміни інвестиційних товарів, використаних у виробництві в даному році.

В цьому відношенні показник чистого обсягу виробництва є більш досконалим вимірювачем обсягу виробництва продуктів для споживання і нагромадження капіталу, ніж валовий обсяг виробництва. В системі національних рахунків підраховується показник чистого внутрішнього продукту.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП -- Амортизаційні відрахування.

Тобто, ЧВП являє собою ВВП, скоректований на суму амортизаційних відрахувань. З його допомогою вимірюється загальний обсяг виробництва, який економіка в цілому, включаючи домашні господарства, фірми, уряд і іноземців, спроможна спожити, не погіршуючи при цьому виробничих можливостей наступних років.

Важливим є питання, у скільки обходиться, з точки зору споживання ресурсів, виробництво даного чистого обсягу виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відображає поточного виходу економічних ресурсів, є непрямі податки на бізнес. Держава, отримуючи такі податки, не розглядається як постачальник ресурсів.

Національний доход (НД) - сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) - можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

НД = ЧВП - Чисті непрямі податки на бізнес.

З точки зору постачальників ресурсів, він є вимірювачем доходів, які отримали вони від участі в поточному виробництві. З точки зору фірм, національний доход є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів: національний доход відображає ринкові ціни економічних ресурсів, які пішли на створення обсягу виробництва даного року.

Особистий доход (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

Переходячи від особистого доходу як вимірника заробленого доходу до використовуваного доходу як показника доходу, фактично отриманого,ми маємо відняти із особистого доходу такі види доходів, які зароблені, але не отримані, а також додати доходи, отримані, але які не є результатом поточної трудової діяльності.

Номінальний ВВП - це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва:

Номінальний ВВП = p_{i Ч} q_i,

де q_i - обсяг виробництва і-го товару в поточному році; p_i - ціна i-го товару в поточному році. Отже, на величину номінального ВВП впливають два чинники:1) динаміка обсягу виробництва; 2) динаміка рівня цін.

Реальний ВВП - це обсяг виробництва, який вимірюється в сталих (незмінних, базових) цінах, тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва

Висновок

Розуміння поняття та сутності ВВП є невідємною складовою знаннь для студентів вищих навчальних закладів, що вивчають економіку та прагнуть бути обізнаними в цій в цій складній та важливій дисципліні. Тому я вважаю, що тема ВВП є дуже важливою складовою нашого курсу.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Є.Ф. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. 6 видавництво. переробці. і доп. К.: 2001.

2. Булган Б.В., Лівенцев М.М. Міжнародні економічні відносини. М.: Фінанси і статистика, 1996.

3. Абрамов В.Л. Світова економіка. Вид. Дашков і К, 2004.

4. Макроэкономика: Учебник/Под ред. П.С. Тарасевича. 2-е изд. перераб. и доп. СПб.: Изд-во СПб. ГУЭФ, 1997. С. 29-48.

5. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: у 2 ч./С. Будагівська, О.Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будагівської. К.: Основи, 1998. С. 230-243.

6. Мэнкью Г. Принципы экономики - СПб.: Питер Ком, 1999. С. 479-494.

7. Небава М.І. Макроекономіка. Тематичний тлумачний словник термінів. Навчальний посібник. Вінниця: ВДТУ, 2000. С. 37-47.

8. https://uk.wikipedia.org/wiki.

9. http://nauka.kushnir.mk.ua.

Размещено на Allbest.ru