Ринкові структури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У підприємницькому секторі економіки будь-якої країни існує безмежне число різноманітних ринкових ситуацій. Залежно від їхнього характеру фірма приймає відповідне рішення щодо своєї підприємницької діяльності, передусім стосовно ціни і випуску продукції. На ці рішення істотно впливає характер галузі, в якій фірма діє. В економіці двох однакових галузей не буває. Однак спільним майже для усіх галузей є наявність у кожній з них двох полюсів. Йдеться про те, що на одному полюсі спостерігаємо сотні тисяч невеликих фірм, які виробляють незначну частку ринкової продукції, а на другому - маємо єдиного виробника, який посідає домінуюче становище на ринку. Між цими полюсами існує велика кількість різноманітних ринкових структур. Дослідити кожен галузевий ринок окремо - неможливе завдання. Тому метою цієї роботи є аналіз основних ринкових структур, якими є досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція та олігополія. ринковий економічний конкуренція монополія

Одним з найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично уявити неможливо, а практично вони просто не можуть існувати і розвиватися. Термін “конкуренція” походить від латинського слова “concorrerre”, що означає “зіштовхнутись”. Цінова конкуренція доцільна тоді, коли її ініціатор має міцніші позиції порівняно з конкурентами. За рівних умов “війна цін”, як правило, безрезультатна. Цінова конкуренція здійснюється також у формах надання покупцям різних знижок цін, таємного зниження цін проти офіційно оголошених, установлення однакових цін на продукцію різної якості, продовження строку продажу в кредит.

Диверсифікація виробництва передбачає появу великих фірм, які діють у кількох споріднених між собою галузях. Цим вони обмежують залежність від постачальників ресурсів і комплектуючих виробів, послабляючи позиції галузі-конкурента. Вертикальна інтеграція проявляється в об'єднанні в рамках однієї фірми технологічного ланцюга у виробництві продукту від початкових етапів (скажімо, розробка корисних копалин) до його реалізації. Конгломерація -об'єднання капіталів не пов'язаних між собою галузей в одній величезній фірмі.

Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкістю ресурсів, що використовуються, яка в міру розвитку суспільства не тільки зберігається, а й зростає. Це обумовлено виснаженням невідтворюваних природних ресурсів. У зв'язку з цим суспільство має зробити вибір. Обираючи, воно змушене від чогось відмовитися, чимось пожертвувати, щоб отримати бажаний результат.

Національна економіка, повністю реалізуючи потенціал наявних ресурсів, не може збільшити виробництво одного блага, не поступившись іншим. Таким чином, основною проблемою ефективного функціонування економічної системи є проблема вибору. Суть цієї проблеми в тому, що, якщо кожен використовуваний для задоволення різноманітних потреб фактор обмежений, то завжди існує проблема альтернативності його використання та пошуку поєднання факторів виробництва.

Мета курсової роботи - дослідження поведінки підприємства на різних типах ринків: досконала конкуренція, монополія, монополістична конкуренція та олігополія, а також визначення доходів, витрат та прибутку підприємства на цьому типу ринку.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання :

1. Проаналізувати процес вирішення проблеми рідкості ресурсів традиційним суспільством, ринковою і командною економікою.

2. Дослідити ціновою конкуренцію в умовах ринків з диверсифікацією продукту.

3. Виконати практичну частину роботи, яка полягає у дослідженні діяльності підприємства на ринку монополії та дуополії.



Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Які критерії суспільної ефективності тієї чи іншої ринкової структури використовуються в економічній теорії? Назвіть переваги і недоліки кожного підходу

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконалої конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Кількість продукції, що випускається, не доходить до точки мінімальних середніх валових витрат, тим самим виробництво здійснюється не з мінімально можливими при даному рівні технології витратами. Іншими словами, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи єдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат. У нього не існує стимулу використовувати найбільш прогресивну технологію. Відновлення виробництва, зниження витрат, гнучкість не є для нього питаннями виживання. По тим же причинам монополіст слабко зацікавлений у науково-дослідних розробках і використанні нових досягнень НТР.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність. Дрібним фірмам із новими ідеями важко пробитися на монополізовані ринки.

Інша точка зору на проблеми монополії й ефективності подана позицією Дж. Гелбрейта і И. Шумпетера. Не відкидаючи негативні сторони монополії (наприклад, більш високі ціни на продукцію), вони виділяють і її переваги з погляду науково-технічного прогресу. Ці переваги, на їхню думку, містяться у наступному:

1. Досконала конкуренція вимагає від кожного виробника використовувати найбільш ефективну техніку і технологію з вже існуючих. Однак розробка нових прогресивних технічних рішень не під силу окремій конкурентній фірмі. Необхідні значні засоби для фінансування НДДКР, які не можуть бути в дрібної фірми, яка не одержує стабільний економічний прибуток. У той час як монополії або олігополії, що мають високий економічний прибуток, мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для інвестицій у науково-технічний прогрес.

2. Високі бар'єри, що існують для входу нових фірм у галузь, дають олігополіям і монополіям впевненість у тому, що економічний прибуток, який є результатом використання у виробництві науково-технічних досягнень, збережеться довгий час і інвестиції в НДДКР дадуть довгострокову віддачу.

3. Одержання монопольного прибутку за рахунок більш високих цін є стимулом інноваційної діяльності. Якби слідом за кожним нововведенням, що знижує витрати, випливало зниження цін, то причин для розвитку інноваційних процесів не існувало б.

4. Монополія стимулює конкуренцію, тому що монопольно високі прибутки є вкрай привабливими для інших фірм і підтримують прагнення останніх ввійти в галузь.

5. В окремих випадках монополія сприяє зниженню витрат і реалізації ефекту масштабу (природна монополія). Конкуренція в таких галузях привела б до росту середніх витрат і зниженню ефективності.

На досконало конкурентних ринках економічна ефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніх загальних витрат.

Й.Шумпетер з цього приводу висловлювався наступним чином: “Не досить доводити, що велика фірма чи монополія повинна бути сприйнята як необхідне зло, невіддільне від економічного прогресу, бо в умовах сучасної промисловості досконала конкуренція є, чи завжди була неможлива. З чим ми повинні погодитись, то це з тим, що монополія виявилась найпотужнішим двигуном цього прогресу (і, зокрема, тривалого розширення загального обсягу виробництва) не тільки всупереч, а значною мірою завдяки цій стратегії, яка видається такою стримуючою з погляду окремого випадку й окремого моменту. В цьому пані досконала конкуренція не лише неможлива, а й менш якісна і не має права бути використаною як модель ідеальної ефективності. Отже, хибно базувати теорію державного регулювання промисловості на тому принципі, що монополію слід змусити працювати так, як працювала б відповідна галузь за досконалої конкуренції” .

Монополістична конкуренція та економічна ефективність

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні -- поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та вироб ників максимальний.

Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістично-конкурентній галузі з тривалою рів новагою в абсолютно конкурентній галузі.

В умовах абсолютної конкуренції, як на графіку (а), ціна дорівнює граничним витратам, проте в умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, а отже, виникають омертвлені втрати (або надлишок), як показано тонованою площиною на графіку (б). На ринках обох типів вхід відбувається доти, доки прибутки не зводяться до нуля. В умовах абсолютної конкуренції крива попиту для фірми горизонтальна, отже, точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат. В умовах монополістичної конкуренції крива попиту похило спрямована вниз, так що точка нульового прибутку міститься зліва від точки мінімальних середніх витрат. При оцінці монополістичної конкуренції ці невідповідності не обхідно порівнювати із виграшем споживачів від товарної різноманітності.

З рисунка 2.1 випливає, що в монопольно конкурентній галузі існують два джерела неефективності. По-перше, на відміну від ринку з абсолютною конкуренцією, ціна рівноваги перевищує граничні витрати. Це означає, що цінність для споживачів додат кових одиниць продукції перевищує вартість виробництва цих одиниць. Якби обсяги виробництва збільшилися до тієї точки, де крива попиту перетинає криву граничних витрат, то сумарний надлишок можна було б збільшити на величину.

По-друге, монополістичне конкурентна фірма функ ціонує з надлишковою продуктивністю; її рівень виробництва нижчий від того, який мінімізує середні витрати. Вхід нових фірм на ринок зводить прибутки до нуля, як на ринку з абсолютною конкуренцією, так і на ринку з монополістичною конкуренцією. На ринку з абсолютною конкуренцією крива попиту на товар фірми -- це горизонталь на лінія, так що точка нульового прибутку збігається з точкою мінімальних середніх витрат. Проте на ринку з монополістичною конкуренцією крива попиту похило спрямована донизу, так що точка нульового прибутку перебуває зліва від точки мінімальних середніх витрат. Ця надлишкова продуктивність не дає ефекту, оскільки середні витрати можна було б зменшити лише за меншої кількості фірм.

Ці невідповідності негативно впливають на добробут споживачів. Отже, монополі стична конкуренція -- це соціально небажана ринкова структура, яку потрібно регу лювати? Відповідь буде негативною з двох причин.

По-перше, на більшості ринків з монополістичною конкуренцією монопольна влада незначна. Як правило, тут конкурує достатня кількість фірм, товарні марки яких легко взаємозаміняються, так що жодна окрема фірма не має значної монопольної влади. Тому будь-які омертвлені втрати від монопольної влади також будуть незначними. І, оскільки криві попиту на товар фірми будуть досить еластичними, надлишкова продук тивність буде також незначною.

По-друге, якою б не була ця неефективність, її необхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістична конкуренція -- різноманітність товарів. Біль шість споживачів цінить можливість вибору серед великої кількості конкуруючих то варів та марок, що так чи інакше відрізняються між собою. Виграш від різноманітності може бути значним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту, нахилених донизу.

Олігополія та економічна ефективність

Чи є олігополія ефективною структурою ринку? Порівняємо поведінку олігополіста у сфері цін та обсягів виробництва з поведінкою за умов досконалої конкуренції. На відміну від досконалої конкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні витрати. Інакше кажучи, як і за мо нополістичної конкуренції, за олігополії не досягають ні роз подільної (Р = МС), ані виробничої ефективності (P = ATCmin).

Чиста монополія перебуває під державним контролем для зменшення її можли востей зловживання ринковою владою. Олігополія може створювати видимість існу вання кількох незалежних фірм, що конкурують між: собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна угода між олігополістами може приве сти до такого рівня цін та обсягу виробництва, що існують за чистої монополії.

До сказаного доцільно додати таке. По-перше, в останні роки конкуренція з боку іноземних фірм посилила суперництво на традиційних олігопольних ринках (цигарки, автомобілі, бензин, сталь, кольорові метали, мінеральні добрива) та підірвала цінову поведінку за моделями "лідерство у цінах" і "витрати плюс". По-друге, олігополії з метою перешкоджання входженню у галузь можуть свідомо підтримувати ціни нижче рівня, що максимізує прибутки у короткостроковому періоді.

З'ясуємо проблему "ефективність -- олігополія "у довгостроковому періоді. По-перше, конкуренція забезпечує стимули для розвитку НТП. Адже для от римання прибутків у короткостроковому періоді та виживання у довгостроковому фірми мусять безперервно поліпшувати свої продукти і знижувати за допомогою нововведень виробничі витрати.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули до стримування інновацій та гальмування НТП. Великі фірми прагнуть максимізувати свої прибутки завдяки повному використанню наявних виробничих капіталів. Між тим розробка і впро вадження нового продукту приведуть до морального старіння основного капіталу, за допомогою якого виробляли попередній продукт.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність з розробок нових продуктів є неймовірно дорогою. Через те тільки найзначніші олігопольні структури можуть фінансувати великі програми у сфері НДДКР. Для прискорення технічного про гресу потрібні багаті олігопольні фірми.

По-четверте, існування бар'єрів для входження у галузь дає олігополістові пев ну гарантію того, що він зможе отримати винагороду у вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд є правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти зниженню витрат виробництва, цін і збільшен ню обсягів виробництва та зайнятості.

1.2 Чому цінова конкуренція малоефективна в умовах ринків з диверсифікацією продукту? Яким чином можна било би підвищити значимість цінової конкуренції в цих умовах

Одним із методів конкурентної боротьби є Цінова конкуренція. Вона має місце як в умовах наявності на ринку великої кількості продавців та покупців, так і в умовах олігополії та монополії.

В умовах чистої (досконалої) конкуренції кожен із великої кількості виробників знає, що сам він не може помітно вплинути на зміну ринкової ціни через зміну кількості виробленої продукції. Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави, нема потреби і в рекламі. Продукція збувається методом звичайного ринкового обміну або за допомогою біржі.

Знаючи, що в умовах чистої конкуренції ринкова ціна не залежить і від обсягу його власного виробництва, виробник не стане пропонувати/ більш високу ціну, бо це означає зменшення його прибутку. Проте» виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку, тому своїм завданням він вважає таке пристосування до ціни, яке зменшило б витрати виробництва і забезпечило б норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів.

Але справа в тому, що в реальному світі чиста конкуренція відсутня. Чиста конкуренція є ідеальним типом ринкової структури. Аналіз чистої конкуренції дозволяє з'ясувати, як могли б розміщуватися ресурси і встановлюватись ціни за відсутності ринкових недосконадостей таких, як диференціація продуктів, нерухомість ресурсів, погане знання ринку. Проте існують ринки, які значною мірою відповідають вимогам чистої конкуренції. їх прикладом можуть бути ринки сільськогосподарської продукції та фінансові ринки, наприклад, Американська біржа цінних паперів. На ній є основні ознаки чистої конкуренції, оскільки: чисельність покупців та продавців акцій і облігацій така, що жодна людина чи група людей не можуть контролювати ринок за окремими видами цінних паперів; окремі цінні папери кожної фірми є однаковими і взаємозамінюваними; всі акти купівлі-продажу \ реєструються і інформація про це доступна для широкої громадськості; 1 акти купівлі-продажу відбуваються за бажанням сторін.

При існуванні олігополії цінова конкуренція є менш ефективною. Компанії знають, що коли вони знизять ціни, конкуренти зроблять те саме. І тоді повальне зниження цін не компенсуватиметься зростаннями обсягу продаж, а просто приведе до скорочення доходів. Замість цінової конкуренції за покупця олігополія часто при визначенні цінової політики | орієнтується на лідерство в цінах, угоди і традиції.

Лідерство в цінах означає таку практику, коли провідна компанія галузі призначає свої ціни, а решта компаній їх дотримується. Угоди можуть таємно укладатися двома чи кількома великими компанія для встановлення фіксованих цін або частки впливу на ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику протизаконною.

Призначення цін, або встановлення частки впливу на ринку, може перейти в традицію. Інколи воно також розглядається як протизаконне, хоча є випадки коли виступає як легальне.

Олігополії бувають однорідними і диференційованими, тобто тут можуть виробляти стандартизовані чи диференційовані продукти. Такі промислові продукти, як сталь, цинк, мідь є стандартизованими. В той же час галузі, що виробляють споживчі товари - автомобілі, одяг; взуття, телевізори тощо є диференційованими олігополіями.

На олігополістичному ринку через невелику кількість виробників забезпечується висока ефективність виробництва. Щоб фірми олігополії мали максимальні прибутки, олігополія повинна встановити монопольну ціну. Але якщо при монополії прибуток одержує лише одна фірма, то при олігополії він повинен бути поділений між кількома фірмами.

Ринок, на якому є лише один продавець називається монопольним. Монополії виникли наприкінці XIX - початку XX ст. в результаті розвитку концентрації та централізації капіталу і виробництва. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах. Ці підприємства, щоб отримувати максимальний прибуток стали групуватися, утворюючи монополістичні об'єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В.І.Леніна "Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму.

Вже перші розвинуті організаційні форми монополій - картелі, синдикати, трести - суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію. Картелі і синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу, трести зробили те ж саме у сфері виробництва. Монополізувавши виробництво в окремих галузях, трести створили основу для їхнього впливу на виробників інших галузей. Еволюція одногалузевих монополій у багатогалузеві відбувалася двома шляхами: шляхом комбінування, тобто об'єднання підприємств технологічно пов'язаних між собою галузей промисловості, наприклад, вугільної, металургійної, автомобілебудівної; шляхом диверсифікації виробництва, тобто проникнення монополій у галузі, що прямо не пов'язані з основною сферою їхньої діяльності. Наслідком диверсифікації стали концерни - великі багатогалузеві Утворення, які поступово захоплюють головні позиції як на ринках, так 1У сфері виробництва.

Розрізняють такі види монополій: білатеральну, обмежену, чисту, природню. Білатеральна монополія має місце тоді, коли на Ринку лише один монополіст-продавець стикається з одним монополістом-покупцем. Наприклад, одна фірма виробляє пластмасові Пляшки, і лише одна фірма використовує їх, їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб'єктів Обмежена монополія проявляється тоді, коли на галузевому ринку присутні один монополіст-продавець і кілька покупців Хоч тут покупців і небагато, але вони конкурують один з одним за право вступити в ринкові відносини з монополістом-продавецем. Чиста монополія має місце тоді, коли на ринку один монополіст, продавець і багато покупців, відносини між якими будуються на конкурентній основі. Чиста монополія має найбільшу економічну владу, оскільки спроможна штучно створювати дефіцит товарної пропозиції і встановлювати таким чином монопольні ціни й одержувати монопольний прибуток.

Природна монополія виникає в галузі, де будь яка кількість продукції чи послуг виробляється з меншими витратами саме однією фірмою. До таких монополістичних галузей належать громадський транспорт, зв'язок, виробництво і постачання електроенергії тощо. Такі підприємства на місцевому рівні підлягають державному регулюванню.

З виникненням монополій встановлена ринкова рівновага попиту і пропозиції на основі цін порушується, і споживачі втрачають вигоди від конкуренції, оскільки змушені дорожче платити за товар.

Щоб уникнути цих негативних наслідків монополізації ринку, уряди багатьох країн вживають заходи щодо обмеження монополій і охорони вільної конкуренції на ринку. Прикладом цього є антитрестівське законодавство США, яке включає в себе цілу низку законів, що прийматися, починаючи з кінця XIX ст. Скажімо, закон Шермана (1890 р.) забороняє створення монополії і за порушення закону передбачає стягнення штрафу до 250 тис. дол. та тюремне ув'язнення до 3 років. Закон Клейтона ( 1914 p.) забороняє певні види ділової практики, такі як встановлення спеціальних тарифів для окремих споживачів, якщо це зменшує конкуренцію і заохочує створення монополій.

У країнах Західної Європи антимонопольне законодавство більш ліберальне, ніж у США. Зі сфери його дії виключені націоналізовані підприємства, сільське господарство, видобуток вугілля, зв'язок, страхування тощо.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом і з іншим підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Законом України Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції підприємницькій діяльності," прийнятим у березні 1992 p., змінами до цього та прийнятим у червні 1996 р. на його розвиток Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції " караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створено антимонопольний комітет та його територіальні відділення. До його компетенції входять: визначення монопольного становища підприємців на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішень та розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану.

Незважаючи на наявність подібних органів та законів, антимонопольне законодавство часто порушується. Особливо це є типовим для потужних фінансових угруповань.



Розділ 2. Практична частина. Діяльність підприємства на ринках монополістичної конкуренції та дуополії

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, сервісом, що супроводжує товар, тобто тут має місце розходження в так званій «товарній пропозиції». Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб чимось відрізнитися, крім ціни, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і широко застосовують практику присвоєння товарам марочних назв, рекламу й методи особистого продажу. Особливу роль у процесі роз роблення товарних пропозицій відіграє формування ціни на товар виходячи зі структури попиту, цін конкурентів, витрат виробництва тощо. У зв'язку з наявністю великої кількості конкурентів стратегії їхнього маркетингу чинять на кожну окрему фірму мен ше впливу, ніж в умовах олігополістичного ринку.

Монополістична конкуренція - це ринкова ситуація, при якій порівняно велика, але обмежена кількість виробників реалізують великій кількості споживачів схожу , але не стандартизовану продукцію.

Характерними рисами монополістичної конкуренції є:

1) Товари окремих виробників галузі (фірм) являють собою недосконалі замінники, що створює можливість нецінової конкуренції. Вони розрізняються : за якістю і функціональним особливостям; по комплексу супутніх послуг; за умовами поставки; за методами стимулювання збуту і реклами .

2 ) У галузі присутня відносно велика кількість продавців, кожен з яких займає частку ринку , що не прагне до нуля. Кожен виробник виступає своєрідним квазімонополістом пропозиції своєї продукції, наприклад, володіє винятковими правами на популярну торгову марку ( в електроніці - SONY, Panasonic. LG, Samsung).

3) При встановленні цін та обсягів виробництва фірми не враховують реакцію своїх конкурентів, тому що частка кожної фірми недостатньо велика, щоб визначати середню ринкову ціну на продукцію галузі .

4) Істотні перешкоди для входження в галузь відсутні, хоча фірми залишаються володарями виняткових прав на деякітехнології, технічні рішення і товарні знаки.

В принципі максимізація прибутку конкурентної фірми і монополіста схожі, проте між ними існує одна важлива відмінність: граничний дохід конкурентної фірми дорівнює ціні (P = MR = MC) , в той час як граничний дохід монополій менше ціни (P> MR = MC) .

Функція витрат фірми має вигляд: MC = 300 + 49Q, тобто постійні витрати складають 300 грошових одиниць, а змінні - 49Q.

Попит на продукцію монополіста задано як P= 650 - 20Q.

Для визначення оптимального для фірми обсягу виробництва знайдемо сукупні і граничні витрати, сукупний та граничний дохід:

Середні витрати:

ATC = MC / Q = (300 + 49 Q) Q = 49 / Q + 300

Граничні витрати:

MC = dMC / dQ = (300 + 49Q) '= 300

Сукупні доходи монополіста:

TR = PQ = (650 - 20Q) Q = 650Q - 20Q²



Граничні доходи:

MR = dMR / dQ = (650Q - 20 Q²) = 650 - 40Q

В нашому випадку маємо :

300 + 49Q = 650 - 40Q

89 Q = 350

Q ? 4

Ціна продукції :

P= 650 - 20 * 4 = 570 грошові одиниці

Дохід підприємства складе :

570 * 4 = 2280 грошових одиниць

Отже, при обсязі в 4 одиниці прибуток монополіста максимальний і складе 2280 грн.

Отже, при обсязі в 4 одиницю прибуток чистого монополіста максимальний і складе 2280 грошових одиниц.

Дуополія - (від латинського: два і грецького: продаю) ситуація, при якій є тільки два продавця певного товару, не пов'язаних між собою монополістичним угодою про цінах, ринках збуту, квоти та ін

Дана ситуація теоретично була розглянута А. Курно в роботі « Дослідження математичних принципів теорії багатства »(1838). Теорія Курно виходить з конкуренції і заснована на тому, що покупці оголошують ціни, а продавці пристосовують свій обсяг випуску до даних цінами. Кожен дуополістів оцінює функцію попиту на продукцію і потім встановлює кількість, призначене на продаж, при тому допущенні, що обсяг випуску конкурента залишається незмінним. Згідно Курно, дуополія займає за обсягом випуску продукції проміжне положення між повною монополією і вільною конкуренцією: у порівнянні з монополією випуск тут дещо більше, а в порівнянні з чистим конкуренцією - менше.

Дуополія - це найпростіший вид олігополії. Спостерігається рідко, переважно існує як проміжне (перехідне) стан:

1) до численної олігополії (уряду за допомогою антимонопольної політики намагаються забезпечити існування в кожній області не менше 5-6 виробників);

2) до «лідерства в цінах», коли виробники досягають мовчазної згоди щодо цін;

3) до таємного картельної угоди, від можливості створення якого, навіть при більшій кількості олігополістів, застерігають західні економісти.

Дуополія існує і тоді, коли один з учасників угоди відмовляється від неї і починає боротьбу за поліпшення своїх позицій або усунення суперника з ринку.

Вивчення дуополії почав французький економіст А. Курно (1838) за допомогою власної математичної моделі. Її призначення - показати механізм прийняття фірмами рішень щодо обсягів виробництва, що максимізують їх прибутку. У моделі кожна фірма приймає обсяги виробництва конкурента по сталі і, виходячи з цього, визначає свою виробничу програму. Послідовники Курно вважали, що більш динамічними, ніж обсяги виробництва, є ціни. Їх модель показує цінові реакції конкурентів на дії один одного. Логіку поведінки фірм можна краще зрозуміти, припустивши існування на ринку тільки однієї фірми. Будучи монополістом, вона встановлює на свій товар ціну, яка максимізує її прибуток, наприклад, на рівні 50 дол Згодом з'являється друга фірма і визначає ціну на свій товар аналогічної в 45 дол

З появою конкурента перша фірма теж знизить ціну. Так само вчинить друга фірма. Внаслідок цього встановлюється рівновага - ціна, яка задовольняє обидві сторони.

Для кожного дуополіста граничні витрати дорівнюють середнім МС = АС.

Оскільки на ринку (у галузі) представлені тільки дві фірми-конкурента, то обидва суперники будуть послідовно знижувати ціну продукту у спробі відібрати споживачів від свого конкурента. Рівновага досягається, коли жодна з фірм не може вже виграти від зменшення ціни, тобто Р = АС, а економічний прибуток дорівнює 0.

Оскільки кожна фірма припускає, що суперник підтримує поточну ціну, обидва втрачають стимули до будь-якої зміни ціни, навіть до її збільшення. В цілому рівновага на олігопольному ринку залежить від того, які припущення щодо поведінки суперників роблять фірми-олігополісти.

Таким чином, прирівнявши граничні витрати до граничного доходу, ми отримаємо оптимальний обсяг випуску обох фірм при узгоджених діях (MC = MR):

300 + 49Q = 650 - 40Q

89 Q = 350

Q = 3,9

Ціна продукції :

P= 650 - 20 * 3,9 = 572 грошові одиниці

Прибуток підприємства складе :

572 * 3,9 = 2230,8 грошових одиниць

Отже, при обсязі в 3,9 одиниць прибуток монополіста максимальний і складе 2230,8 грн.

Таким чином, прирівнявши граничні витрати до граничного доходу, ми отримаємо оптимальний обсяг випуску обох фірм при узгоджених діях (MC = MR).

Отже, при обсязі в 73,9 одиниць прибуток дуополіста максимальний, ціна складе 572 грошових одиниць і прибуток - 2230,8 грошових одиниць.



Висновки

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконалої конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється, тобто, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи єдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність.

На досконало конкурентних ринках економічна ефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніх загальних витрат.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні -- поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та вироб ників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте вона -- соціально небажана ринкова структура, яку потрібно регу лювати.

По-перше, на більшості ринків з монополістичною конкуренцією монопольна влада незначна. І, оскільки криві попиту на товар фірми будуть досить еластичними, надлишкова продук тивність буде також незначною.

По-друге, якою б не була ця неефективність, її необхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістична конкуренція -- різноманітність товарів. Виграш від різноманітності може бути значним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту, нахилених донизу.

На відміну від досконалої конкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні витрати. Інакше кажучи, як і за мо нополістичної конкуренції, за олігополії не досягають ні роз подільної, ані виробничої ефективності.

Чиста монополія перебуває під державним контролем для зменшення її можли востей зловживання ринковою владою. Олігополія може створювати видимість існу вання кількох незалежних фірм, що конкурують між: собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна угода між олігополістами може приве сти до такого рівня цін та обсягу виробництва, що існують за чистої монополії.

Проблема "ефективність -- олігополія "у довгостроковому періоді має декілька аспектів. По-перше, конкуренція забезпечує стимули для розвитку НТП.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули до стримування інновацій та гальмування НТП.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність з розробок нових продуктів є неймовірно дорогою.

По-четверте, існування бар'єрів для входження у галузь дає олігополістові пев ну гарантію того, що він зможе отримати винагороду у вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд є правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти зниженню витрат виробництва, цін і збільшен ню обсягів виробництва та зайнятості.



Список використаної літератури

1. Базелінська О.В., Мініна О.Я. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. -- К. : Центр навчальної літератури, 2004. -- 350с.

2. Безугла В. О. Мікроекономіка: навч. посіб. / В. О. Безугла, І. І. Постіл. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 288 с.

3. Ватаманюк Остап. Мікроекономіка : теорія і практикум : навчальний посбник / О. З. Ватаманюк ; [відп. ред. А. Ф. Барвінський] ; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, Економічний фак. - [2-ге вид., доповн. і переробл.]. - Львів : Інтелект-Захід, 2007. - 280 с.

4. Ватаманюк О.З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. -- Л. : Інтелект-Захід, 2004. -- 176с.

5. Веріан Гел Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід: Підручник / Сергій Слухай (пер.з англ.). -- 6-те вид. -- К. : Видавництво "Лібра", 2006. -- 632с. :

6. Вініченко І. І. Мікроекономіка : Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -265 с.

7. Гончарова Н.О., Ігнатюк А.І., Малиш Н.А., Тігова Т. М., Филюк Г. М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2005. -- 304с

8. Горобчук Т. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -271 с.

9. Задоя А. Мікроекономіка : Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. -К.: Знання, 2001. -211 с.

10. Марчук, Л. П. Опорний конспект лекцій з дисципліни "Мікроекономіка" [Текст] : для студ. напряму підготовки 6.030509 "Облік і аудит", 6.030601 "Менеджмент" денної і заочної форм навчання (2-е вид.) / Л. П. Марчук ; екон. ф-т. - Миколаїв : МДАУ, 2008. - 107 с.

11. Мацибора В. І. Економіка підприємства : навч. посіб. / Мацибора В. І., Збарський В. К. - К. : Каравела, 2008. - 312 с.

12. Мікроекономіка і макроекономіка : Підручник для студ. екон. спец.: У 2 ч., Ч. 1, Ч. 2/ Авт. Світлана Будаговська, Олександр Кілієвич, Інна Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. -2-е вид.. -К.: Основи, 2001. -517 с.

13. Мікроекономіка: підручник/ А.П. Наливайко, Л.А. Азьмук, П.Г. Банщиков та ін; за наук.ред. д-ра екон.наук, проф., засл. діяча науки і техніки України А.П. Наливайка.- К.: КНЕУ, 2011. - 446с.

14. Рудий, М.М. Мікроекономіка: навч. посіб. / М.М.Рудий. - 2-ге вид., виправ. та допов. - К.: Каравела, 2010. - 360 с.

15. Рижмань,Дмитро Іванович Економіка підприємства : Навчальний посібник / Д. І. Рижмань. - К.: Аграрна освіта, 2011. - 531 с.

16. Шегда, А. В. Економіка підприємства: збірник тестів і задач : навч. посіб. / Шегда А. В., Харченко Т. Б. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 240 с.

17. Федорова , В. А. Економіка підприємств та міжнародних компаній : навч. посіб. / В. А. Федорова, О. А. Соловйова. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru

...