Економіка як об'єкт вивчення економічною наукою

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Економіка як об'єкт вивчення економічною наукою

Основні етапи становлення і розвитку економічної науки

Поняття "економіка" походить від давньогрецького слова "oikonomia", що в буквальному розумінні означає мистецтво ведення домашнього господарства. Запропонував цей термін Ксенофонт приблизно 430--355 років до н. е. на позначення науки про господарство, управління домом і майном.

Економіка займає сьогодні досить широкий спектр у житті людини і сучасного суспільства. Як зазначають українські вчені-економісти "поняття економіка вживається у двох значеннях: як сфера господарського життя і як наука, що вивчає цю сферу" (4. с. 31) та проявляється у таких основних значеннях:

" 1). Народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;

2). Сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3). Економічна наука, що вивчає різноманітні господарські явища і процеси, які відбуваються у суспільстві;

4). Сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему." (1, с. 15,16).

Отже, економіка - це надзвичайно складна, суперечлива, мінлива й різноманітно структурована система, яка об'єктивно потребує постійного вивчення спеціальною наукою, а саме економічною наукою.

Українські вчені-економісти (В.С.Савчук, О.О.Бєляєв, К.Т.Кривенко В.Д. Базилевич, А.А. Задоя, Ю.Е. Петруня) дають таке визначення поняття сучасної економічної науки.

"Економічна наука вивчає економічну діяльність (поведінку) людей, тобто такі їх дії, які пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням економічних благ. Саме тому ця наука є гуманітарною, яка вивчає закономірності поведінки людей (4, с. 31).

"Це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної діяльності. " (1.с. 16), а також сфера "…вивчення діяльності людей, пов'язану з досягнення ефективного використання обмежених ресурсів задля найкращого задоволення потреб у життєвих благах" (2, с. 14).

Отже, економіка - невід'ємна складова цілісної системи суспільних відносин, у якій переплетені і тісно взаємодіють соціальні, духовні, ментальні, релігійні та політичні чинники, що визначають поведінку людини (4, с. 33).

Економічна наука у своєму розвитку пройшла за останні декілька століть ряд етапів. Коріння економічної науки можна віднайти ще в працях мислителів Стародавньої Греції (праці Ксенофонта, Платона, А. Схематотеля), а також стародавнього Риму, Індії, Китаю, в яких міститься спроба з позиції свого часу з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. Згадані вчені досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо. Економічна думка середньовіччя переважно ґрунтувалася на господарських ідеях Біблії, Корану та інших релігійних джерелах. І цього було достатьо, оскільки натуральне господарство не вимагало глибоких теоретичних узагальнень суспільного життя.

Остаточно економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала формуватися лише в ХVI-XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.

Першою теоретичною школою став меркантилізм (від італійського “мерканте” - купець). Представники цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії, Субстанцію (зміст) багатства суспільства та особистості вбачали у грошах, а гроші зводили до золота. Шляхи збільшення грошового багатства меркантилісти вбачали в торгівлі, в системі грошового, а пізніше торговельного балансу. Такі уявлення не були випадковими, вони відповідали періоду первісного нагромадження капіталу в першу чергу через міжнародну торгівлю. Це було характерно для ранніх меркантилістів, а вже більш пізніше під багатством меркантилісти розуміли надлишок продуктів, що обмінюються на зовнішньому ринку на гроші. При цьому просліджуються спільні риси раннього і пізнього меркантилізму, які полягали в наступному: основна сфера дослідження - торгівля, обіг; основною формою існування багатства вважається золото і срібло; конкуренція вважається шкідливою; необхідне втручання держави в економічне життя, зокрема проведення політики протекціонізму: захисту вітчизняного ринку і вітчизняних купців; приділяється певна увага ремісництву.

Найбільш прогресивними дослідниками зі школи меркантилізму були такі вчені як Антуан де Монкретьєн, Томас Манн, Д. Юм.

Вагомий внесок у розвиток економічної теорії зробила школа трудової вартості, яка зайнялася дослідженням виробничої сфери. Переваги цієї школи полягали в рішучому поверненні до якісно нового мислення в порівнянні з меркантилістами, які досліджували лише сферу обігу.

Першими в цьому напрямку були вчені школи фізіократів (“фізіократія” в перекладі з грецької мови - “влада природи”). Економічні погляди та концептуальні підходи цієї групи вчених кардинально відрізнялися від свої попередників, оскільки вони вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Безумовно, перші кроки в запровадженні концептуально нового бачення економіки вимагали прояву обмеженості в запровадженні нового, оскільки в якості джерела багатства вбачали виключно працю в галузях сільськогосподарського виробництві. Представники цієї школи вважали, що багатство виникає природнім шляхом у формі дарів природи, завдяки плодючості землі, що тільки при виробництві сільськогосподарської продукції виникає додатковий продукт або чистий дохід. В своїй теорії виходили з того, що промисловість, транспорт, торгівля - це сфери, які не створюють продукту, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не є прибуткова для суспільства. В значній мірі односторонність таких поглядів вчених пояснювалася тим, що фізіократи вели дослідження в період досить стійкого розвитку феодальних відносин (ХУІІІ ст.). Отже, основні ідеї, що об'єднували школу фізіократів - це держава не повинна втручатися в економіку; продуктивною є тільки сільськогосподарська праця; необхідність введення єдиного земельного податку. Найбільш прогресивними дослідниками зі школи фізіократів були такі вчені як Ф.Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе.

В подальшому розвитку економічної науки важливе місця посідає економічне вчення представників школи англійської класичної політичної економії, яка виникла і розпочала дослідження в епоху зародження і розвитку капіталізму. Основними досягненнями цієї школи стало те, що узагальнення щодо економічної дійсності в перше в історії економічної науки ґрунтувались на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва. Головне прагнення вчених - розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції.

Основні досягнення цієї школи, які висвітлені в працях Адама Сміта, першого професійного економіста, не втратили актуальності і сьогодні. Важлива роль в розвитку економічної науки належить знаменитій роботі Адама Сміт “Багатство народів” (1776 р.). В цій роботі вперше підведені підсумки розвитку економічної думки і викладені в новій формі основи економічної науки, що гуртувалася на основі трудової теорії вартості, де джерелом багатства є праця, яка лежить в основі вартості товару.

Ця теорія А. Сміта високо була оцінена його сучасники і наступними покоління вчених-економістів. Вона мала значний вплив на розвиток економічної науки. Дехто з прихильників А. Сміта вважав, що його книга стала економічною Біблією капіталістичного світу. “Багатство народів” дійсно виділяється великою ерудицією автора, оригінальним гумором.

Завдяки дослідження школи англійської класичної політичної економії і перш за все працям А. Смітом вперше було описано, як ринки організовують економічне життя. Зокрема було доведено, що система цін і ринків здатна координувати діяльність людей і фірм без будь-якої директиви, що центральним механізмом ринкової системи є механізм конкуренції.

Англійська класична політична економія стала важливим етапом у подальшому розвитку економічної науки. Саме на основі положень цієї школи виникли наступні економічні школи і перш за все - марксизм і маржиналізм (західна економічна думка), теорії яких сформували як економічне, так і політичне обличчя майже всього ХХ століття. Поряд з Адамом Смітом прогресивними дослідниками у школі англійської класичної політичної економії були такі вчені як У.Петті, та Давід Рікардо.

Марксизм, або політична економія праці. Ґрунтуючись на положеннях та досягненнях англійської класичної політичної економії, Карл Маркс і Фрідріх Енгельс створили теоретичну концепцію, яка отримала узагальнену назву - марксизм, або політична економія праці. Для цього були досліджені закони капіталістичного суспільства з позицій робочого класу. Були розроблені і запропоновані концепції додаткової вартості, грошей, відтворення, ренти тощо. Окремі наукові дослідження цієї школи і перш за все такі як заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості тощо сьогодні переглядаються економічною наукою, оскільки не знайшли практичного підтвердження. Окремі наукові дослідження цієї школи і перш за все такі як заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, сьогодні переглядаються економічними школами через несприйняття деяких з них суспільством.

Маржиналізм, напрям економічного дослідження, назва якої походить від французького терміну Marginal, тобто - граничний. Це теорія та метод дослідження, представники якого визначають цінність ринкових благ, їх граничною корисністю; вивчають конкретні господарські проблеми на основі широкого використання граничних величин.

Дослідження маржиналістів ґрунтується на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" тощо.

Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідуумом. Слід зазначити, що особливою заслугою в розвитку економічної науки ули роботи Ф.Кене і перш за все створення "Економічної таблиці" (1758 р.) - першої схеми процесу суспільного відтворення, де економіка вперше розглядалася як круговий потік продуктів і доходів. Найбільш прогресивними дослідниками зі школи фізіократів були такі вчені як Ф. Кене, А.Тюрго, В.Мірабо, Д.Норе.

У сучасній економічній науці в концептуальному теоретичному аспекті спостерігається синтез старої класичної школи та трьох основних нових напрямів, а саме неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм" ( 1, с. 18 ).

Рис. 2. Сучасні напрями економічної теорії

Неокласицизм. Представники цього напряму досліджують та розвивають ідеї класичної політичної економії з урахуванням сучасних умов розвитку суспільства. Їх вчення заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановлювати необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновниками цієї теорії були А.Маршал і А. Пігу. Послідовниками стали, М.Фрідмен, А. Лаффер, ДЖ.Гіллер, Ф.Кейган та ін.

Неокласичний напрям охоплює в своїй теоретичній діяльності охоплюють багато різнонаправлених концепції інших наукових шкіл, а саме: монетаризм, тобто теорію економіки пропорцій, теорію раціональних очікувань та інші. Особливою популярністю серед однодумців, прихильників неокласичного напряму користується концепція прихильників вчення монетаризму, визначним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Серед однодумців такі вчені як Ф.Найт, ДЖ.Стиглер, Ф. Кейген, А.ГОлдмен.

Кейнсіанство. Одна з провідних сучасних теорій на противагу неокласикам, обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновник - видатний англійський економіст Джейм М.Кейс. Кейнсіанство , як наукова школа, виникло в 30-і роки ХХ століття, як відповідь на потреби подолання Великої економічної депресії (1929-1933 рр.), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Ідеї Дж.М. Кейса, викладена в його головній праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей"(1936 р.), широко застосовувалися провідними країнами світу в практиці регулювання ринкової економіки, що дало їм змогу відносно швидко подолати кризові явища, досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної переваги. Отже, Кейнсіанство сьогодні служить теоретичною передумовою державного регулювання ринкової економіки шляхом збільшення чи зменшення попиту через зміни готівкової і безготівкової грошової маси.

Цей напрям по праву було проголошено "кейнсіанською революцією в політичній економії". Кейнсіанство в його сучасному вигляді часто називають неокейнсіанством. За ступенем впливу на соціально-економічне мислення світового співтовариства з кейнсіанством може порівнятися хіба що класична школа Адама Сміта та Девіда Рікардо і концепція марксизму. Не випадково історія економічної науки виділяє трьох видатних мислителів: А.Сміта, К.Маркса та Дж. М. Кейнса.

Прихильники і послідовники Дж.М. Кейса - Дж.Робінсон, П.Сраффа, А.Хансен, Н.Калдор, Р.Лукас та інші виступають за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.

Інституціалізм, інституціонально-соціологічний підхід. Вчення, яке розглядає економіку як систему, в якій відносини між суб'єктами господарювання складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї тощо. Представниками школи Інституціалізму є Т.Вебен, Дж.Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гейлбрейт, Я.Тінберген, Г. Мюрдаль, Р.Коуз.

Всі ці представлені нами основні складові економічної теорії, а саме неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, інші новітні напрямки, які з'являються в процесі еволюції суспільного життя, взаємно доповнюють один одного і в своєму взаємозв'язку формують єдину сучасну економічну науку.

Предмет економічної науки. Еволюція предмету економічної науки

Аналіз передумов зародження економічної науки, вивчення основних етапів її розвитку свідчить про те, що предмет науки знаходиться в постійному динамічному розвитку. Економічна наука, постійно вивчаючи реальні господарські процеси, соціально-політичні чинники суспільного розвитку, перебуває у динамічному розвитку, що обумовлює зміни і уточнення до визначення самого її предмету.

Тому визначення предмету науки не може бути сталим на значний період часу, враховувати всі умови та динаміку життєдіяльності людини та суспільного розвитку. Однак, це не є недоліком науки. Це природне явище, оскільки відображає еволюцію вивчення такого складного соціального об'єкта, як економічна система. Кожна економічна теорія та школа у визначенні предмету ґрунтується на власних дослідженнях і рекомендаціях розвитку економічного середовища, відображають тільки певні сторони цього середовища. Тому жодне визначення предмету окремими школами та напрямами досліджень економіки не може претендувати на повне, вичерпне розкриття сутності об'єкта дослідження, не можна абсолютизувати будь-яку з концепцій. Тільки один підхід до визначення предмета науки є неприйнятним і непродуктивним, оскільки суперечить сутності господарської життєдіяльності і сутності самої науки. При цьому слід враховувати, що розвиток сучасної економічної науки відбувається на основі поєднання плюралізму з тенденцією до інтеграції різних напрямів і економічних шкіл. Не в протистоянні щодо сприйняття наукових результатів, а у взаємозбагаченні й науковому синтезі різних концепцій полягає демократизм спільної праці вчених-економістів задля більш глибокого розкриття предмету економічної науки у всій його багатогранності.

Отже, економічна теорія це творча наука, яка постійно збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється і уточняються.

Узагальнюючи вищевикладене та враховуючи сучасний ступінь розвитку соціально-економічного буття, вченими визначається, що "…предметом економічної науки в сучасних умовах є вивчення діяльності людей, яка пов'язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів задля найкращого задоволення потреб у життєвих благах" (2, с. 13, с. 14).

Паралельно з еволюцією щодо визначення предмета економічної науки, логічним є процес еволюції назви економічної науки. Еволюція терміну економічна наука відображає історичний процес розвитку економічної науки. На всіх етапах економічної еволюції людського суспільства змінювалися підходи, акценти, переглядалися застарілі принципи, виникали нові теоретичні положення.

Економічна наука має давню історію як формування та розвитку, так і динамічну історію власної назви. Вважається, що економіка як наука започаткована Адамам Смітом з виходом книги "Багатство народів" (1776 р.). Завдяки цій праці, його називають батьком сучасної економікс. Хоча, згідно існуючим відомостям, перші витоки економічної науки з'явилися набагато раніше, а саме у науковій роботі “Трактат по політичній економії” (1615 р.) французького економіста А. Монкретьєна. В цьому дослідженні вперше проведено аналіз економічних процесів та запроваджується в науковий обіг перша назва економічної науки - “політична економія”.

Згідно етимології, термін “політична економія” складається з трьох древньогрецьких слів: “політейя”-суспільний устрій, “ойкос”- дім, господарство, “номос”-закон. Отже, “політиччна економія” це наука, яка вивчає закони ведення домашнього господарства на рівні суспільства. Термін “політична економія” вважається першою назвою економічної науки і в якості назви економічної науки входить у науковий обіг.

Безумовно, економічна наука має динамічний розвиток, еволюціонує, що відповідно обумовлює появу інших назв економічної науки. При цьому слід зазначити, що назва економічної науки як “політична економія” домінувала в науковому середовищі, була єдиною назвою фактично до кінця ХІХ століття, тобто до виходу книги відомого англійського економіста А. Маршалла “Принципи економіки” (1890 р.). В цьому дослідженні економічна наука отримує ще одну назву, “економікс”. Важливим є те, що згідно теорії А. Маршалла поняття “політична економія” і “економікс” відрізняються за економічним змістом і сутністю, ці терміни у використанні назви економічної науки не можуть ототожнюватися. "Політична економія" визначається як суто абстрактна наука, натомість "економікс" визначається як прикладна (конкретна) наука, яка вивчає закономірності ринкової системи, обов'язково включаючи мікрорівень. Крім того "Економікс" включає аналіз економічної поведінки людей на рівні окремого господарського суб'єкта.

Вчені-економісти процес еволюції назви економічної науки представили такою загальною схемою (3, с.24).

Рис. 3. Еволюція назви економічної науки.

Еволюція термінів, яка об'єктивно зумовлена розвитком економічної науки і об'єктом її дослідження - економічної системи, схематично представлена на рис. 2 та оприлюднює рух цих понять від поняття "економія" до поняття "політична економія", яке в подальшому трансформувалося в поняття "економічна теорія". Відповідно в поняття "економічна теорія" включено і поняття "економікс".

Отже, виходячи з представленої схеми еволюції понять, економічна наука в умовах сучасності отримала більш поширену назву - економічна теорія та використовується в більшості краї світу. При цьому слід зазначити, що в окремих країнах економічна наука має назву "політична економія", в англо-американській літературі назва економічної науки - "економікс". Характерно, що сьогодні в сучасній англо-американській літературі всі три терміни - "політична економія", "економічна теорія" і "економікс" - розглядаються як синоніми, які відображають теоретичні аспекти економічної науки. Хоча, як вже відмічалося, ще А. Маршалл застерігав, що по суті та змістом ці терміни неможливо ототожнювати.

Сьогодні у наукових колах, економічній літературі дискутується це питання, немає єдиної думки вчених щодо тотожності цих термінів, чи відмінності цих різних за економічним змістом понять.

Отже економічна наука, яка в даний час має назву економічна теорія, включає такі складові (1.с.25):

основи економічної теоріі (політична економія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка (Рис. 4).

Рис. 4. Загальна структура економічної теорії

економічний наука маржиналізм

Основи економічної теорії (політична економія) - це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систему різні історичні епохи.

Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їх виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари.

Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки (наприклад агропромисловий комплекс).

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування економіки в цілому (наприклад, окремої країни), тобто до макроекономічного аналізу відноситься вся економіка як єдине ціле. Об'єктом її дослідження є економічне зростання, валовий внутрішній продукт, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг та інші показники національної економіки.

Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально-планетному рівні.

Як зазначають вчені-економісти, загальну економічну теорію не слід розглядати як суто механічну суму її складових. Усі її частини перебувають у нерозривній єдності та органічному взаємозв'язку та логічно поєднуються у єдину систему, тому це і створює та забезпечує умови для цілісного сприйняття економіки як самодостатньої та динамічно розвиваючої системи, яка функціонує на національному і загальносвітовому рівнях.

Отже, Економічна теорія - це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, поведінку людей як господарюючих суб'єктів на всіх рівнях економічної системи в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг з метою задоволення людських потреб при обмежених природних ресурсах.

Висновок

У цій роботі ми розглянули та узагальнили питання сутності економіки як об'єкта вивчення економічною наукою, основні етапи становлення і розвитку економічної науки, а також еволюцію предмету політичної економії., з чого можна зробити висновки про наступне.

Роль економічної науки в сучасних умовах суттєво зростає. Практика реформування економіки, забезпечення ефективного переходу до ринкових зв'язків і відносин, забезпечення інтеграції економіки в систему світового господарства, пред'являють високі вимоги до економічних учасників цього процесу. Економіка представляє собою систему економічних відносин, яка складається на рівні окремих господарських суб'єктів, на регіональному і національному рівнях, а також в масштабі світового господарства.

Незважаючи на безліч підходів, в сучасній економічній літературі простежується відносну єдність думок щодо визначення предмета економіки як науки. На підтвердження цього наведемо визначення, представлене українськими вченими. Отже, предметом економічної науки в сучасних умовах є вивчення діяльності людей, яка пов'язана з досягненням ефективного використання обмежених ресурсів задля найкращого задоволення потреб у життєвих благах. При цьому економічна теорія - це наука, що вивчає поведінку людей з позиції співвідношення між цілями і обмеженими засобами (ресурсами) для їх досягнення, які можуть мати різне (альтернативне) вживання.

Економічна наука перебуває в постійному розвитку, разом з епохою змінювалися і погляди. Причому з часом з'являлося все більше і більше економічних теорій різного спрямування, що існували одночасно. Дане положення свідчить про те, що у своєму розвитку людство розглядає кілька варіантів цього самого розвитку.

Список використаних джерел

Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - 5-те вид. стер. - К.: Знання, 2014. - 710 с. Розд. 1. - с. 26 -44.

Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. Пособие. - 4-у изд., переработанное и доп. - К: Знання, 2008. 420 с. Розд.1. - с. 30.

Істория економічних учень: Підручник: у 2-х ч. Ч.1 /за ред. В.Д.Базилевича.- 3 -тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2006. 575 с.

Основи економічної науки: курс лекцій/ В.С.Савчук, О.О.Бєляєв, К.Т.Кривенко та ін..: За ред.. В.С.Савчука, О.О.Бєляєва, К.Т.Кривенка- К.: КНЕУ, 2010 - 370 с.

Основи економіки: навч. посіб. / О.О.Беляєв, А.С.Бебело, В.М. Сукноваленко та ін. - К.: КНЕУ, 2006 - 257 с.

Самуєльсон Пол А., Нордхаус Вильям Д. Єкономика: Учеб. пособие для студ., обуч. по экон. направлениям и спец. /Л.С. Тарасевич (ред. Пер. с англ.), А.И. Леусский (ред. пер.с анг.). - 15-е изд. - М.Бином, 1999. - 800 с.

Размещено на Allbest.ru