Інноваційна діяльність і її структура

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ГНАТЮКА

ІНДЗ на тему:

«Інноваційна діяльність і її структура»

Виконала:

студентка V курсу

МТ групи

Географічного факультету

Дяк О.О

Тернопіль, 2015 р

Зміст

Вступ

1. Поняття «нове», «новація», «нововведення» та «інновація» у філософській, соціологічній та економічній літературі

2. Інноваційна діяльність у туризмі

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасному світі відбуваються складні, багатогранні процеси в соціальному, економічному і духовному житті країн, націй, етносів, народів. За таких умов фундаментом, джерелом сучасної діяльності людини має стати інноваційна діяльність. Науковці єдині в тому, що саме місце новації у структурі діяльності буде зростати в міру перетворення середовища існування людей із природного в створюване, техногенне. Формування нової соціально-економічної та політико-правової реальності перебуває у прямій залежності від того, якою мірою ці процеси будуть пронизані стратегією інноваційно-синтезуючої діяльності, наскільки в них будуть панувати принципи гуманізму, здорової критичності, соціальної свободи, плюралізму думок, високої моральної відповідальності. Особливе місце в цих процесах має відводитися активному розвитку творчого, інтелектуального потенціалу кожної особи, нації, суспільства в цілому. Опанування механізмом управління інноваційними процесами може стати передумовою суттєвих радикальних рішень у сфері господарського, політичного, духовного і в цілому суспільного життя будь-якої країни. Важливим інструментом всіх радикальних змін у розвитку суспільства в цих умовах мають стати інновації.

1. Поняття «нове», «новація», «нововведення» та «інновація» у філософській, соціологічній та економічній літературі

Переважна більшість науковців вважають, що інноваційність є загальною властивістю, яка притаманна культурі, суспільству в цілому і окремим її складовим. Здатність суспільного організму відображати дійсність, трансформувати дії, вносити елемент новизни і т. ін. історично формується у людській культурі у тісному взаємозв'язку з його адаптивною здатністю, яка робить можливим вирішення проблем, які безпосередньо постають перед людиною і суспільством. Інновації як важлива складова суспільної системи, яка еволюціонує, як механізм перетворень, що створює передумови для соціокультурних змін різного масштабу, залежить від людської здатності до творчості і можливостей суспільства приймати або адаптувати результати цієї творчості. Інновація є дійсно людською потребою і за своєю мотивацією виступає як нормальне природне явище. Можна назвати дві головні причини, що роблять необхідними інновації:

1. Внутрішня - зростання і ускладнення потреб людини, родини, суспільства змушують здійснювати винаходи все більш нових та ефективніших засобів задоволення цих потреб.

2. Зовнішня - постійно змінюване середовище, що оточує людину і суспільство (природне, соціально-економічне) привносить нові зміни подій і явищ суспільного буття. Людина змушена використовувати всі свої сили та досвід для того, щоб адаптуватися до цих змін, встояти у конкурентній боротьбі. Суспільству в цілому і кожній його частині, зокрема, необхідно розвиватися та йти уперед, тому що консервативна частина суспільного організму приречена на поразку в боротьбі за існування і розвиток. Разом з тим, слід зауважити, що зміст терміну «інновація» ще не став надбанням спеціального аналізу у філософських наукових дослідженнях, а сама дефініція відсутня у довідковій літературі. У різноманітних варіантах експлікації даного поняття чітко фіксується прив'язка до предметних галузей конкретних наук, інноваційність яких розглядається тим або іншим автором. Терміни «новина», «новація», «інновація», «нововведення» широко використовуються у повсякденній практиці і нерідко ототожнюються, хоча дещо різняться за своєю сутністю. Ці терміни об'єднує те, що вони відображають розвиток, оновлення. Будь-яка соціоекономічна система розвивається через соціально-філософський аналіз поняття «інновація» та «інноваційна діяльність» оновлення. Названі вище поняття віддзеркалюють шлях розвитку, який веде до змін через прискорення поступовості руху та оновлення всіх елементів процесу: принципів, методів, цілей, що потребує подолання укорінених звичок, взаємозв'язків, стійких тенденцій і породжує нову якість, як-то: оновлену матеріально-технологічну базу, систему управління, суспільні відносини, новий спосіб життя, новітні життєві стилі.

Перш, ніж дослідити специфіку цих понять та їх відмінності, необхідно з'ясувати зміст цих понять. У вітчизняній, як і у світовій літературі існують численні погляди на сутність та зміст поняття «інновація». І це не дивно, адже як зауважив відомий американський футуролог Елвін Тоффлер, серед проблем, з якими стикається суспільство, немає важливішої і складнішої, ніж проблема нововведень. Слід відзначити що, незважаючи на значне накопичення емпіричних знань та теоретичних концепцій, на сьогодні відсутня узагальнююча теорія з інноватики, існують розбіжності з ряду важливих методологічних питань, тлумачення основних категорій, про що свідчить спеціальна література. Так, у технічних науках акцентується увага на технологічній стороні змін принципово нових технологій (В.Л. Макаров, Г.Менш та ін.). У економічній науці фіксується не лише процес впровадження, але і широкомасштабне рентабельне використання новацій (П.Друкер, В.Г. Мединський, А.І. Пригожин, Й. Шумпетер та ін.). У сфері педагогічних наук все більшу популярність набувають інноваційні заходи у галузі управління освітнім процесом (В.П. Симонов).

В залежності від об'єкту і предмету дослідження інновації розглядають або як процес (Г.М. Гвішиані, В.С. Кабаков, І. Перлакі, І.П. Пінінгс, В. Рапопорт, Б.Санто, Б.Твісс); а у більш вузькому значенні як одна із фаз цього процесу (В. Хартман та ін.); як результат (С.Б. Бєшелєв, Ф.Г. Гурвич); як зміна у тому соціальному середовищі, у якому протікає «життєвий цикл» інновації (Ф. Валента, Л. Волдачек, Ю.В. Яковець); як система (М.І. Лапін, Й. Шумпетер).

Зупинимося на деяких визначеннях інновації більш розгорнуто. Й.Шумпетер трактує інновацію як нову науково-організаційнукомбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме він уперше ввів у науковий обіг термін «інновація» як нове сучасне поняття (але насамперед як економічну категорію), в першому десятилітті ХХ ст. у своїй роботі «Теорія економічного розвитку» (1911), що в буквальному перекладі означає «втілення наукового відкриття, технічного винаходу у новій технології або новому виді виробу». Крім того, інновація розглядалась Й. Шумпетером як нова функція виробництва, «нова її комбінація». З часом поняття «інновації» набуло поширення, насамперед в працях західних науковців з економіки. Так західні дослідники Б.Санто, Ф Діксон, Й.Шумпетер та ін. трактують категорії інноватики залежно від об'єкта та предмета свого дослідження. Наприклад, Ф. Діксон вважає, що соціально-філософський аналіз поняття «інновація» та «інноваційна діяльність» інновація - це сукупність виробничих, технічних і комерційних заходів, які ведуть до появи нових та вдосконалених промислових процесів і обладнання. На думку Б.Санто, інновація - це такий суспільно-техніко- економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів приводить до створення кращих за своїми якостями виробів, технологій та дає прибуток (у разі, коли інновація орієнтована на економічний зиск). І. Перлакі розуміє інновацію як «процес виникнення, розробки і реалізації нововведень». У процесуальному значенні поняття «інновація» вживається також Б. Твіссом і служить для позначення процесу, у ході якого винахід або ідея набувають певного (у першу чергу економічного) значення.Для фіксації однієї із фаз процесу, що розглядається, інновація використовується Ф.Пфітч як «технічна і технологічна реалізація новації». Ще більш детальне розчленування інноваційного циклу дало можливість В. Хартману експліцирувати інновацію у вузькому сенсі як «промислове освоєння новації». Найвідоміші тлумачні словники Заходу визначають інновацію як нову ідею чи метод, які впроваджено для виготовлення будь-чого (пер. З англ..), те, що ґрунтується на нових ідеях, технології тощо. У наукових дослідженнях вітчизняних економістів переважає думка, що «інновація являє собою техніко-економічний процес, який завдяки практичному використанню продуктів розумової праці - ідей і винаходів, призводить до створення кращих за властивостями нових видів продукції та нових технологій».

Останнім часом інновацію визначено за міжнародними стандартами як кінцевий результат відповідної діяльності, що втілений у новому чи вдосконаленому продукті, впровадженому на ринку, новому чи вдосконаленому технологічному процесі, використовуваному в практичній діяльності, чи в новому підході до надання соціальних послуг. Визначення цього поняття на державному рівні дає Закон України «Про інноваційну діяльність»: інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення - виробничі, адміністративні, комерційні та інші, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Як підсумковий результат створення і освоєння (впровадження) принципово нового або модифікованого засобу (новації), що задовольняє конкретні суспільні потреби і дає ряд ефектів (економічний, науково-технічний, соціальний, екологічний) інновація розуміється Д.В. Соколовим, О.Б. Титовим, М.М. Шабановою. Ю.В. Яковець зводить інновацію до якісних виробничих змін, які відносяться як до техніки і технології, так і до форм організації виробництва і управління.

2. Інноваційна діяльність у туризмі

Закон України «Про інноваційну діяльність» визначає інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Відповідно інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Згідно з міжнародними стандартами, рекомендації за якими були прийняті в м. Осло в 1992 р. (так зване «Керівництво Осло»), розрізняють два типи інновацій: продуктові та процесні. Продуктова інновація охоплює впровадження нових або вдосконалених продуктів, відповідно, вирізняють базисну та поліпшуючу продуктову інновації. Процесна інновація являє собою освоєння нових форм і методів організації виробництва при випуску нової продукції. Інновації розрізняються також за сферою застосування (науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні та державно-правові), масштабами поширення (глобальні, національні, регіональні, галузеві й локальні) і за характером (еволюційні та радикальні).

Базуючись на положеннях Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), виділяють три напрями розвитку інновацій у туризмі:

1. Організаційні інновації - впровадження нововведень, пов'язаних із розвитком підприємництва й туристського бізнесу в системі та структурі управління, включаючи реорганізацію, укрупнення, поглинання конкуруючих суб'єктів на основі новітньої техніки і провідних технологій, удосконалення кадрової політики (оновлення та заміна кадрового складу, підвищення кваліфікації, перепідготовка та стимулювання працівників); раціоналізація економічної та фінансової діяльності (впровадження сучасних форм обліку та звітності, що забезпечують стійкість становища та розвитку підприємства).

2. Маркетингові інновації, що дозволяють охоплювати потреби цільових споживачів або залучати не охоплених на даний період часу клієнтів. інновація продуктовий нововведення туристичний

3. Продуктові інновації - періодичні нововведення, які спрямовані на зміну споживчих властивостей туристського продукту, його позиціонування і дають конкурентні переваги.

Більшість дослідників інноваційних процесів у туризмі відзначають, що туризм є активним споживачем технічних інновацій, вироблених іншими галузями: спеціальне туристське спорядження на основі сучасних матеріалів, системи клімат-контролю в готелях, електронні гіди-путівники, супутникові навігатори, комп'ютерні системи управління та обліку, електронна реклама та комерція. Разом з тим питання про те, чи здійснюють підприємства туристичної індустрії нововведення самостійно і що вважати інновацією в туризмі, залишається відкритим. По суті, проблема звужується до наявності сервісних інновацій у туризмі, що не цілком правомірно, оскільки індустрія туризму є багатогалузевим виробничим комплексом. Крім типових сервісних підприємств (підприємства з розміщення, харчування туристів, транспортні підприємства, туристичні фірми тощо), індустрія туризму включає також і підприємства виробничої сфери (з виробництва туристського спорядження та інвентарю, спорттоварів, одягу для відпочинку та туризму, сувенірів тощо), які мають найбільш широкі можливості впровадження інновацій.

Інновації безпосередньо у сфері послуг (сервісні інновації) можуть бути визначені як нова концепція сервісу, нові канали зв'язку з клієнтами, нові системи розподілу й технологічні рішення, які найчастіше спільно змінюють пропозицію послуг на ринку, оновлюють функції фірми і потребують структурно нових організаційних, технологічних і людських можливостей фірми.

Спираючись на класифікацію інновацій, запропоновану Й. Шумпетером, можна дати таку класифікацію інновацій у туризмі за об'єктом застосування (табл. 1).

Таблиця 1

Зазначені види інновацій тісно взаємопов'язані та перетікають одна в одну. Наприклад, розробка нових турів часто базується на освоєнні нових туристських ресурсів, при цьому новий турпродукт може орієнтуватися на нові групи споживачів.

Зупинимось окремо на продуктових і ресурсних інноваціях у туризмі. Успіх комерційної діяльності на ринку туризму визначається, в першу чергу, привабливістю пропонованого туристичного продукту. Розробка нових турів і вдосконалення існуючих туристичних продуктів є головним напрямом інноваційної діяльності туроператорів. Туристичний продукт (тур) - це туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо).

Основу будь-якого туристичного продукту становить необхідність задоволення будь-якої потреби. Адже насправді споживач купує не продукт як такий, а його здатність задовольнити певну потребу. Тому «серцевиною» продукту є його спрямованість на вирішення проблеми, задоволення конкретної потреби споживача. Отже, для туристичного підприємства величезне значення має виявлення цієї потреби, стосовно якої конкретні властивості турпродукту (рівень якості, комфорт, престиж, економічність) відіграють другорядну роль. Наприклад, зміна способу життя людей останнім часом привела до інтенсивного розвитку таких видів туризму, як пригодницький, екстремальний та екологічний. Людей, які живуть у високоурбанізрованому середовищі в атмосфері постійного стресу, приваблюють подорожі з пригодницькими цілями, отримання нових відчуттів, можливість зняти стрес, вилити заряд негативної енергії, провести час у природному здоровому середовищі тощо. Набуває популярності також езотеричний туризм, обумовлений зростаючим інтересом сучасної людини, затиснутої в рамках техногенної цивілізації, до езотерики, астрології, непізнаного, магічного. Учені відзначають, що втеча від реальності в містику, як правило, обумовлена соціально-економічними проблемами в суспільстві, зокрема, пік популярності езотерики та астрології в нашій країні спостерігався після розпаду СРСР. Основними напрямами подорожей є Єгипет, Єрусалим, Тибет, Індія. Однак в останні кілька років Крим став місцем паломництва спраглих підживитися космічною енергією, підправити ауру, піднятися на чергову сходинку самовдосконалення. Є й охочі поспілкуватися з представниками інопланетних цивілізацій, які, якщо вірити уфологам, регулярно навідуються на півострів. Наприклад, у Криму розроблені триденні езотеричні тури «Сяйво діви» (подорожі по місцях Жіночої Сили), «Залучення достатку», «Цілющі й омолоджуючі джерела», аюрведичні тури (на базі аюрведичного йога-центру «Сарасваті», м. Євпаторія).

Розробка турів, основу яких становить нова потреба споживачів, складає сутність базисних продуктових інновацій у туризмі. Удосконалення окремих властивостей і характеристик пропонованого турпродукту становить сутність поліпшуючих продуктових інновацій (наприклад, розміщення туристів у більш комфортних номерах, включення в пакет додаткових послуг). Оскільки тур являє собою подорож за визначеним маршрутом, то освоєння нових напрямів поїздок (у нові країни, регіони) також є продуктовою інновацією. Наприклад, Великобританія і Нова Зеландія пропонують туристам відвідування своїх полярних станцій в Антарктиді.

До продуктових інновацій також можна зарахувати розробку нових послуг, пропонованих гостям у готелях, ресторанах та інших підприємствах туристичного сервісу. Наприклад, у Криму багато готелів почали розвивати медичний напрям, позиціонуючи себе як оздоровчі центри. Одні готелі обмежуються косметологією та SPA, інші пропонують профілактичні й діагностичні послуги. Зокрема, готель-пансіонат «Пори року - Ялта» володіє власним медцентром із загальнотерапевтичним профілем. У ялтинському готелі «Пальміра Палас» в 2009 р. відкрився Центр відновлювальної та естетичної медицини - це спільний проект готелю та Асоціації ортопедів і травматологів України, Російського наукового центру відновлювальної медицини та курортології і Gesundheitszentrum-Лютера (Німеччина). Сьогодні Центр відновлювальної медицини проводить реабілітаційне та відновлювальне лікування за напрямами: пульмонологія, травматологія, ортопедія.

Матеріальну основу турпродукту становлять певні туристичні ресурси - це ті об'єкти природи, історії, культури, поточні події, явища, які можуть бути використані при створенні й реалізації туристичного продукту, а також туристична інфраструктура, яка сприяє комфортності подорожування, створюючи умови споживання турпродукту (підприємства розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля). Туристичні ресурси - це частина туристсько-рекреаційного потенціалу певної території, яка включена до складу туристичного продукту і підлягає реалізації з туристичною метою.

Окрім ресурсів, які вже використовуються в туристичній діяльності, розрізняють також потенційні ресурси, які можуть бути задіяні за певних умов (реставрація, реконструкція, розвиток транспортної, туристичної інфраструктури тощо) і становлять базу для нарощування пропозиції, створення нових турпродуктів. Причому крім традиційних геокліматичних систем, природних об'єктів, пам'ятників історії і культури, етнічних груп населення з його традиційною культурою, об'єктами показу можуть виступати зовсім несподівані об'єкти, які стають основою розробки нових турів. Наприклад, одним із найпопулярніших зараз нових видів туризму є екскурсії до місць великих катастроф або незвичних місць. Багато туристів відвідують місто Прип'ять і зону відчуження в Чорнобильській області. В АР Крим розроблено діггер-тури по севастопольських підземних спорудах. Діггерство (діггер - буквально з англ. «копач») - це дослідження підземних просторів, що розглядається як екстремальний і романтичний вид відпочинку. Улюблені місця для діггерів - підземні річки, лінії метро, дренажні системи, покинуті військові об'єкти, підвали та старі шахти. Відвідування вже закритих або працюючих підприємств складає основу індустріального туризму. Розвивати індустріальний туризм взялися в Кривому Розі, де крім сучасних підприємств збереглися кар'єри і промислові приміщення більш ніж сторічної давності. У Криму певний інтерес для туристів-екстремалів становлять недобудована Кримська АЕС - це найвідоміше й найбільше покинуте мегабудівництво часів пізнього СРСР, а також покинутий Камиш-Бурунський залізорудний комбінат.

Основою розробки нових турпродуктів може бути будівництво нових інфраструктурних об'єктів, що привертають увагу певних груп туристів, наприклад, об'єктів для заняття спортом: парашутизмом, дельтапланеризмом, яхтінгом, гірськолижним спортом.

Особливу категорію туристських ресурсів становлять певні події, які хоч і мають короткочасний характер (декілька днів на рік), але здебільшого відбуваються регулярно, що дозволяє формувати тури на більш-менш постійній основі. Подієвий туризм - порівняно молодий напрям у туризмі, що поєднує традиційний відпочинок та участь у різноманітних видовищних заходах: національні фестивалі та свята, театралізовані шоу та карнавали, фестивалі кіно та театру, гастрономічні фестивалі, фестивалі й виставки квітів, модні покази, фестивалі музики й музичні конкурси, спортивні події, міжнародні технічні салони тощо. Особливість подієвого туризму полягає в тому, що щороку він поповнюється новими подієвими турами, які з випадкових переходять у розряд регулярних. Таким чином, особливим напрямом інноваційної діяльності в туризмі є пропозиція ринку нової події. Причому організація таких подій під час низького сезону є одним із способів боротьби із сезонністю в туризмі.

Специфіка інноваційної діяльності в туризмі полягає в тому, що розробка окремих видів інновацій потребує спільних зусиль підприємств регіону та певної підтримки з боку місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, організація нової масштабної події, що забезпечує приплив туристів у місце її проведення, потребує злагодженої роботи всіх зацікавлених учасників - як туристичних підприємств, так і владних структур.

Висновки

Вищевикладене дає підстави зробити наступні висновки:

- інновації як інструмент перетворення набули значного поширення в різних сферах діяльності соціальних суб'єктів (економічній, політичній, соціальній, психологічній, управлінській, духовній);

- у філософії «інновацією» називають здатність вирватися за межі складного проблемного філософського мислення, бачити нові проблеми, шляхи, засоби їх рішення, цілеспрямоване впровадження в існуючу практику того чи іншого нововведення, завдяки якому відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект; у туризмі - це процес, який не тільки дозволить залучити додатковий туристичний потік, поліпшити економічні показники діяльності туристичних підприємств і підвищити їх конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і зовнішньому туристичному ринках, але і забезпечить підвищення якості обслуговування гостей, більш повне задоволення їх потреб з урахуванням специфічних запитів окремих груп споживачів; у соціології процес впровадження елементів однієї культури в іншу, соціально-культурний процес, який сприяє закономірним, різноманітним трансформаціям соціуму; в психології - нову, створену духовну, психічну реальність, сутність якої вступає у певну суперечність з наявною традицією; в етиці - зміни етичних норм; в економіці - сукупність виробничих і комерційних заходів, суспільний, техніко-економічний процес або новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення - виробничі, адміністративні, комерційні та інші, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- «інноваційна діяльність» - це діяльність, в результаті якої народжується щось нове (новація), яке відзначається неповторністю та оригінальністю і якого до того не існувало в природі, суспільстві; - близькими, але не тотожними є поняття «інновація», «новація», «нововведення», «новаторство», «нове» і вони можуть стати основними категоріями дослідження у новій галузі знання - «філософії інноватики». Соціально-філософський аналіз поняття «інновація» та «інноваційна діяльність». Теорія і практика інновацій ще не ввійшли органічно в соціальні механізми нашого суспільства, в життєдіяльність людей, їхню культуру. Перехід від “крапкових” інновацій до системної діяльності, спрямованої на перетворення наукового знання і технологічних розробок у новий удосконалений продукт, затребуваний споживачем, стає нагальною потребою сьогодення.

Список використаних джерел

1. Симон Ж. Культурная историчность разума. Пример Кеплера // Разум - культура = Raison et culture: Тр. междунар.франкосов.коллоквиума [Лилль, 26-29 апр. 1978 г.] / Под ред. В.Н. Кузнецова. -М.: Изд-во МГУ, 1983.- С.18.

2. Шуст Н.Б. Інноваційна діяльність молоді: сутність, структура, функції: Монографія. - Вінниця: ВДМУ, 2001. - 223 с.

3. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Исследование предпринимательской прибыли, капитала и цикла экономической

конъюнктуры - М.: Прогресс, 1992 - 231с.

4. Мончев Н. Разработки и нововведения. - М.: Прогресс, 1978. -160 с.

5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. І. М. Дичківська. - К. : «Академвидав», 2004. - С. 277.

6. Дзвінчук Д. Освіта в історико-філософському вимірі: тенденції розвитку та управління : монографія / Д. Дзвінчук. - К. : ЗАТ «Нічлава», 2006. - 378 с.

7. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.

8. Результати / В. Г. Кремень. - К. : Грамота, 2005. - 448 с.

9. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навч. посіб. І. М. Дичківська. - К. : «Академвидав», 2004. - С. 277.

10. Дзвінчук Д. Освіта в історико-філософському вимірі: тенденції розвитку та управління : монографія / Д. Дзвінчук. - К. : ЗАТ «Нічлава», 2006. - 378 с.

11. Кремень В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація.

12. Результати / В. Г. Кремень. - К. : Грамота, 2005. - 448 с.

13. Изотова М.А. Инновации в социокультурном сервисе и туризме: учеб. пособие / М.А. Изотова, Ю.А. Матюхина. - М.: Советский спорт, 2010. - 136 с.

Размещено на Allbest.ru