Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Дніпропетровський інститут

Заочне відділення

ІН12-12-2013-Б2УЕП (3.6з)

Контрольна робота

Форми, види та наслідки безробіття в ринковій економіці

Дисципліна: Ринок праці

Керівник:

Виконавець: Сидорня О.М.,

слухач заочної форми навчання спеціалізації

«Економіка та управління персоналом»

Дніпропетровськ, 2016



План

• Вступ
• 1. Поняття безробіття. Визначення статусу безробітних
• 2. Класифікація безробіття
• 3. Наслідки впливу безробіття на економіку
• 4. Безробіття в Україні
• Список використаної літератури


Вступ

Актуальність обраної теми.

Найбільш гострою проблемою, з якою зустрічається населення України - це феномен безробіття (особливо серед молоді). Причиною такого розповсюдженого явища є неефективність використання робочої сили у минулому й відсутність економічних умов, які дали б змогу людям застосовувати свої навички у продуктивній роботі за пристойну плату. Тому не дарма більшість економістів і соціологів розглядають це явище як соціальне зло. І історичний досвід це переконливо доводить. Саме з безробіттям пов'язані такі деструктивні явища як падіння виробництва, бідність, соціальна напруга, криміналізація. Якщо взяти ринок праці, то там безробіття є тіньовим боком зайнятості і, виходячи з цього, всі економічні і соціальні ефекти з точки зору безробіття існують також лише зі знаком «мінус». Безробіття багатофакторне явище, і воно впливає на всі сфери суспільного життя. Та цей феномен містить в собі дві сторони: позитивну і негативну, це, ніби, «палиця про два кінці». Наприклад, що є позитивним - безробіття стимулює людину до ефективної праці і підвищення рівня конкурентоздатності своєї робочої сили, відображає перерозподіл кадрів. І другий бік - воно здійснює удар по мотивації людей до праці, крім того у статусі безробітного кадрів майже не використовують в економіці.

Об'єкт - безробіття як соціально-економічний феномен суспільства.

Предмет - форми, види та економічні проблеми безробіття.

Мета - дослідити класифікацію та наслідки безробіття.

Актуальність теми полягає в тому, що в нашій країні наявне безробіття у великих обсягах, яке спричиняє збитки та проблеми, що поширюються на усі сфери суспільного та державного життя.



1. Поняття безробіття. Визначення статусу безробітних

Закріплення соціального принципу державного ладу в законодавстві багатьох країн означає, що держава покликана служити суспільству, а не навпаки. Зокрема, в італійській Конституції 1947 р. зафіксовано таке положення: «Завдання Республіки - усувати перешкоди економічного й соціального характеру, які, обмежуючи свободу і рівність громадян, заважають всебічному розвиткові людської особистості та реальній ефективній участі всіх трудящих у політичній, економічній і соціальній організації країни».

Закріплення в Конституції України соціального принципу державного устрою підтверджує той факт, що соціальна функція проголошена пріоритетною функцією держави. Слід зазначити, що зміст соціальної функції не залишався незмінним на різних етапах розвитку суспільства й держави. Він залежить від багатьох чинників, передусім від типу політичного режиму, політичної ідеології. У принципі, зміст соціальної функції вказує на те, що і як робить держава у соціальній сфері. Так, наприклад, якщо соціальна політика сучасної демократичної держави з високим економічним рівнем розвитку спрямована на підтримку суспільного добробуту, створення умов його досягнення, то для держави, що здійснює перехід від однієї суспільної системи до іншої, актуальною є інша мета, а саме - ліквідація або пом'якшення негативних соціальних наслідків, спричинених гострим протиріччям між необхідністю проведення жорсткої економічної політики й соціальною незахищеністю населення. Зважаючи на це, особливого значення набуває соціальна політика, спрямована на перерозподіл доходів з метою знизити соціальну напруженість у суспільстві. Таким чином, виникає нагальна потреба визначити пріоритети соціального розвитку в перехідний період.

Чимало дослідників минулого були згодні з О. Хеффе, який писав: «Щоб забезпечити легітимність людського співжиття, необхідно: по-перше, надати йому правового характеру; по-друге, право має базуватися на справедливості і, по-третє, справедливе право має бути захищене громадським правопорядком - а отже, набути вигляду справедливої держави» [Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Основоположения критической философии права и государства. - М.: Человек и Закон, 1994. -, c. 12].

Згідно з 25 ст. Декларації прав людини, сучасна правова дер-жава повинна гарантувати право на такий рівень життя, що враховує забезпечення людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуго-вуванням, які необхідні для підтримки здоров'я, і права на соціальне забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, старості чи інших способів до існування незалежних від людини обставин. Для забезпечення такого захисту держава повинна насамперед у законодавчому порядку установити основні соціальні гарантії, механізм їхньої реалізації, а також функції надання соціальної підтримки.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) -- особи у віці 15 - 70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), що одночасно задовольняють трьом умовам:

· не мали роботи (прибуткового заняття);

· активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

· готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Згідно із законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства,

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України. Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у державі.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробкою (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання.

За рівнем безробіття Україна вже перевищила не тільки середньоєвропейські показники, а й показники окремих країн з перехідною економікою.

Безробіття - це важкий іспит не тільки для людини, що залишилася без роботи, а й для членів її сім'ї. Безробітні втрачають почуття власної гідності, почуваються винними перед своїми близькими, впадають у стан дезадаптації, що призводить до психічних розладів, самогубств, інших видів девіантної поведінки. Всі ці чинники підштовхують безробітних до політичної активності: участі у демонстраціях і мітингах, інших акціях протесту. Проблема безробіття в Україні виникла і загострилась під час переходу економіки на ринкові рейки. В процесі переважно неефективного розпродажу державних підприємств уряд самоусунувся від ролі головного суб'єкта системи соціального захисту, зокрема від надання гарантій зайнятості населенню.

Безробіття несе з собою не тільки бідність значним верствам населення, а й духовну, моральну деградацію людей. Вирішення проблем зайнятості населення стоїть в числі найважливіших, першочергових завдань у будь-якій цивілізованій країні.

Наслідки безробіття мають місце не лише в економічній та трудовій, але й в соціальній і соціокультурній сферах життєдіяльності суспільства, впливають на інститут сім'ї, на природний і міграційний рух населення.

На макрорівні, в економічному плані безробіття варто розглядати як симптом і водночас як фактор кризових явищ у системі суспільного виробництва. Так, наявність безробіття у більш-менш значних масштабах вказує на такі економічні суперечності: прогалини у системі підготовки кадрів, зокрема, перевантаження ринку праці фахівцями певного профілю або ж недостатній рівень підготовки молодих спеціалістів; структурні невідповідності в економіці, звідси - структурне безробіття; зростання кризових явищ, зумовлене падінням виробництва та сукупного попиту на ринку, звідси - циклічне безробіття. Безробіття не лише симтомізує, але й підсилює кризовий стан економічної сфери

На увагу заслуговують і наслідки, які являють собою безробіття на мікроекономічному рівні, під яким розуміється економічний стан безробітного працівника, його родини, домогосподарства. Це, зокрема: відсутність заробітку, внаслідок чого стає неможливим задоволення потреб людини, сім'ї; руйнування трудового потенціалу, насамперед, кваліфікації, навичок, нерідко й мотивації до суспільно-корисної праці як такої. Отже, з економічної точки зору, безробіття нерозривно пов'язане з падінням виробництва, низькою купівельною спроможністю та руйнуванням трудового потенціалу. Посилення соціальної напруги, нестабільності та конфліктогенності в суспільстві або регіоні: у світовій практиці досягнення 8-10 % рівня безробіття вважається критичним порогом.

Безробіття руйнує людину як соціально, так і психологічно, морально, культурно, в цілому можна сказати - екзистенціально. Отже, на мікросоціальному рівні слід вказати на такі наслідки безробіття: безробіття відбирає в людини соціальні можливості, руйнує плани та перспективи, впевненість у завтрашньому дні, почуття свободи, захищеності, потрібності тощо; пошуки нової роботи нерідко перетворюються на боротьбу за виживання, зазнаючи невдач у якій людина нерідко впадає у ще більшу депресію, апатію, а допомога щодо безробіття та умови її отримання лише підкреслюють статус «відлученого»; безробіття несе загрозу деградації особистості внаслідок відлучення від праці, трудового колективу як соціального оточення, звичного укладу життя, наслідком чого стає, з одного боку, відчуття відторжіння, непотреби суспільству, безнадійності, примушує людину шукати будь-якого заробітку, випадкового і нестабільного, забуваючи про роботу за спеціальністю; в гіршому випадку людина стає на асоціальний, кримінальний шлях; безробіття підриває здоров'я людини, насамперед, у психологічному й моральному плані, внаслідок чого людина опиняється у депресивному стані, який сприяє втягуванню в алкогольну чи наркотичну залежність, або ж штовхає до самогубства; безробіття підриває сімейні стосунки не лише через неможливість внаслідок нестачі доходу задовольняти матеріальні потреби сім'ї, але й через суто психологічні моменти, серед яких не останнє місце займає втрата людиною ролі годувальника, пригнічений стан, який обов'язково тягне за собою сімейні чвари.

За довгого періоду перебування без роботи у людини зникає сама мотивація до трудового способу життя як такого. Реєстрація у якості безробітного, випадкові заробітки, робота не за спеціальністю, ситуацію не рятують. Після 10-12 місяців перебування у цьому стані люди відмовляються від пошуків роботи і починають звикати до життя без праці, що швидко тягне за собою перехід у маргінальний статус. У депресивних регіонах (а в сучасній Україні їх чимало) формується своєрідна субкультура безробіття, яка характеризується соціальною апатією, засвоєнням примітивних засобів виживання (дрібна торгівля та ін.), зростанням злочинності, дитячої бездоглядності та врешті-решт - переходом від трудового до «збиральницького» способу життя більшості мешканців. Звичайно, що за таких умов особливо страждають діти та молодь, які мали б уособлювати майбутнє. Інакше, ніж руйнуванням базових засад цивілізації, це назвати не можна.

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що в Украпнi не здійснюється прогнозування суспільної потреби у тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективу. І якщо в недалекому минулому серед випускників вищих навчальних закладів більшість становили інженери, то сьогодні - це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом. І у кращому разі, за умови реєстрації в державній службі зайнятості, на них чекає перспектива перепідготовки.

Структурні зміни в підготовці фахівців із вищою освітою у напрямі збільшення кількості економістів, юристів, менеджерів при стабільних масштабах підготовки спеціалістів технічних фахів створюють істотну загрозу у майбутньому. Не випадково серед основних показників розвитку освіти ООН виділяє питому вагу студентів, що вивчають природничі й технічні науки, математику, обчислювальну техніку.

Підсумовуючи викладене, можна виділити такі пріоритети соціальної політики України у сфері зайнятості населення:

- підвищення ролі держави у вирішенні проблем зайнятості й створення робочих місць. Державна активна полiтика передбача? розроблення програм сприяння зайнятостi. Цi програми можуть охоплювати як окремi категорiп населення, передусiм маргiнальнi групи: молодь, жiнок, iнвалiдiв, так i специфiчнi випадки загрози безробiття, зумовленi економiчною або iншою ситуацi?ю (демографiчною, полiтичною, стихiйним лихом тощо);

- залучення до вирішення цього питання комерційних структур;

- державна підтримка малого і середнього бізнесу. Слiд наголосити, що створення нових постiйних i тимчасових робочих мiсць у сучасних умовах значною мiрою залежить вiд розвитку малих пiдпри?мств i кооперативiв;

- організація системи підготовки й перепідготовки кадрів;

- створення системи громадських робіт;

- удосконалення системи соціального захисту безробітних. Поруч з державою, соцiальний захист забезпечують пiдпри?мства (чи пiдпри?мцi) i самi найманi робiтники - пхнi профспiлковi органiзацiп. У системi соцiального захисту населення найважливiшим елементом виступа? соцiальне страхування, в яке входить пенсiйне, медичне, страхування вiд безробiття, тощо.

Не слід ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних «державах загального добробуту», а також аналіз поглядів західних соціологів і політологів на сутність соціальної політики. Варто було б звернути увагу на французький варіант соціальної політики «welfare pluralism», що має змішаний характер. У ній поєднуються риси різних систем - як тих, у яких одержання соціальних прав чітко пов'язане зі сплатою внесків, так і тих, у яких соціальне забезпечення є універсальним і безумовним.

безробіття ринок праця населення

2. Класифікація безробіття

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне, - саме ці форми важливі для визначення природного рівнябезробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм пов'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю та якістю найманих працівників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуванням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії «старіють» і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Разом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продавцем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

- спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці;

--досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використай* ня всіх видів ресурсів);

- немає інфляції.

Повна зайнятість - це зайнятість за природного рівня без* робіття, величина якого становить 5-6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода - основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з учених не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного е те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною суспільних потреб, що, безумовно, відповідає природі економічної людини.

Циклічне безробіття - це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбувається падіння обсягів національного виробництва нижче потенційного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економіки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фактичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

Сезонне безробіття - вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо). Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну специфіку.

Технологічне безробіття - вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запровадженням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної кваліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття - така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

Отже, ми розглянули зміст, види, форми і типи безробіття. Тепер розглянемо проблему кількісного вимірювання безробіття.

Рівень безробіття визначається за формулою

де І/ - рівень безробіття; ^ - чисельність безробітних; Д - чисельність робочої сили (економічно активного населення).

Якщо Я позначати як (Ь + Г), де Ь - чисельність зайнятих, то формула (1) матиме вигляд:

Крім того, рівень безробіття можна визначити як відношення частки тих, хто щомісяця втрачає роботу, до суми часток тих, хто щомісяця втрачає роботу, та тих, хто щомісяця її знаходить, тобто:



За повнотою обліку безробітних розрізняють безробіття офіційне (зареєстроване державною службою зайнятості) і реальне (виявлене в результаті обстежень економічної активності населення. За характером вияву розрізняють безробіття відкрите і приховане (його проаналізуємо нижче). За поширеністю розрізняють безробіття загальне (що охопило всю країну), галузеве (що виявляється у певній галузі), регіональне (поширене в певному регіоні). Часто класифікують безробіття і за соціально-професійним складом безробітних. За такого підходу розрізняють безробіття професійне (за певною професією, наприклад безробіття серед шахтарів), етнічне (серед представників певної етнічної групи), молодіжне (серед громадян віком 15--28 років), жіноче, серед соціально вразливих груп населення (інвалідів, громадян передпенсійного віку, з великою перервою у трудовому стажі, багатодітних батьків і т. ін.).

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є

3. Наслідки впливу безробіття на економіку

Вплив безробіття на економіку не варто оцінювати тільки як негативний. Безробіття виконує конструктивні та деструктивні функції (рис. 16.4).

Конструктивний вплив безробіття на економіку	Деструктивний вплив безробіття на економіку
Стимулювання ефективної зайнятості та конкуренції на ринку праці. Пристосування найманих працівників до вимог ринку праці. Забезпечення мобільності ресурсів у часі та просторі. Резервування частини трудових ресурсів у різні періоди економічної кон'юнктури в одних сегментах для можливості використання їх в інших. Вільне волевиявлення найманого працівника щодо перерви в економічній діяльності з метою зміни роботи та ін. Стихійне регулювання попиту і пропозиції праці в територіальному, галузевому, професійному та кваліфікаційному аспектах	Кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП на 2,5 %. Зменшення рівня доходів та добробуту в суспільстві. Посилення тиску на державний бюджет. Посилення негативних психологічних тенденцій у суспільстві. Порушення суспільного спокою тощо

Рис. 16.4. Конструктивний та деструктивний вплив безробіття на економіку

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробництва дослідив американський учений Артур Оукен (Окунь). Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

де р - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; (І- фактичний рівень безробіття; ІГ-природний рівень безробіття; У* - потенційний обсяг ВВП; У - фактичний обсяг ВВП.

Із сказаного вище можемо зробити висновок, що економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

4. Безробіття в Україні

Основні тенденції на ринку праці.

Як свідчать дані Державної служби статистики України, ситуація на ринку залишається напруженою та супроводжується скороченням попиту на робочу силу.

Обсяги та рівень зайнятості населення є вкрай низькими.

Чисельність зайнятого населення у І півріччі 2015 року становила 16,4 млн. осіб. Рівень зайнятості становив 56,5%, зокрема у міських поселенням 57,3%, у сільській місцевості - 54,9%. Рівень зайнятості серед чоловіків був вище ніж серед жінок, відповідно 61,9% та 51,7%.

Найвищий рівень зайнятості спостерігався у м. Києві (62,0%) та Дніпропетровській (61,7%) області, а найнижчий - у Донецькій (50,7%) та Тернопільській (51,4%) областях.

Значною залишається питома вага зайнятих у неформальному секторі економіки.

Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки становила 4,3 млн. або 26,4% від загальної кількості зайнятого населення. Серед видів економічної діяльності найбільш поширеною неформальна зайнятість була у сільському, лісовому та рибному господарствах, в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів, а також у будівництві.

Скорочується кількість платників єдиного соціального внеску.

Кількість застрахованих осіб, за яких сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за інформацією Пенсійного фонду України), у жовтні 2015 року становила лише 10,7 млн. осіб, та у порівнянні з жовтнем минуло року зменшилася на 818 тис. осіб.

У всіх видах економічної діяльності та майже в усіх регіонах зменшується середньооблікова кількість штатних працівників.

У жовтні 2015 року, за даними Державної служби статистики України, середньооблікова кількість штатних працівників становила лише 8 млн., та у порівнянні з жовтнем минулого року скоротилася на 726 тис. осіб, найбільш суттєво - у промисловості; освіті; охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги; оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті та на транспорті.

Суттєвими є обсяги вимушеної неповної зайнятості.

Кількість осіб, які знаходилися у відпустках без збереження заробітної плати, за 9 місяців 2015 року становила 58 тис. осіб, а кількість працюючих, переведених з економічних причин на неповний робочий день (тиждень) - 698,0 тис. осіб, або 8,6% середньооблікової кількості штатних працівників.

Найбільш поширеною ця форма зайнятості була у Дніпропетровській, Харківській, Полтавській, Сумській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, де у скороченому режимі працювало від 10 до 20 відсотків кількості працівників.

Серед працюючих у режимі скороченого робочого часу, половину становили працівники підприємств промисловості кожен третій - це працівник на транспорті та складському господарстві.

Зростає кількість працівників, попереджених про заплановане масове вивільнення.

Протягом січня-листопада 2015 року роботодавці проінформували державну службу зайнятості про заплановане масове вивільнення 427,0 тис. працівників, що удвічі більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Значними залишаються обсяги та рівень безробіття. Чисельність безробітних становила 1,7 млн. осіб. Рівень безробіття, за методологією МОП, становив 9,2%, а серед осіб працездатного віку - 9,6% економічно активного населення. Серед молоді у віці до 25 років рівень безробіття залишається більш як удвічі вищим, ніж в середньому по країні - 21,3% економічно активного населення.

Серед міських мешканців рівень безробіття становив 9,0%, серед сільських - 9,7%. Серед чоловіків цей показник становив 10,3%, а серед жінок - 8,0%.

Найнижчий рівень безробіття спостерігався у місті Києві та Одеській області, відповідно, 6,5% та 6,8%, а найвищий - у Тернопільській, Полтавській, Донецькій та Луганській областях (11,8% - 15,6%).

Попит на працівників скорочується практично в усіх видах економічної діяльності та по основних розділах класифікації професій. Кількість вакансій, про які роботодавці проінформували центри зайнятості, станом на 1 грудня 2015 року становила 34 тисячі та, у порівнянні з відповідною датою минулого року, скоротилася на чверть. Зокрема, у Закарпатській області - більш ніж на третину, а м. Києві, Чернігівській, Дніпропетровській та Донецькій областях - на половину.

Суттєвим залишається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили.

Станом на 1 грудня 2015 року на одне вільне робоче місце претендувало 13 безробітних (на 1 грудня 2014 р - 10 осіб). Зокрема, у Хмельницькій, Запорізькій та Луганській областях - на 1 вакансію претендувало 31 - 42 особи.

Надання послуг центрами зайнятості - робочими органами виконавчої дирекції Фонду у січні-листопаді 2015 року

Незважаючи на складну ситуацію на ринку праці, державна служба зайнятості забезпечила виконання завдань щодо сприяння зайнятості населенню та підбору кадрів для роботодавців.

Послуги державної служби зайнятості отримали понад 1,3 млн. безробітних громадян, у тому числі з початку року звернулися за допомогою у працевлаштуванні та отримали статус безробітного 803,9 тис. осіб.

За допомогою державної служби зайнятості отримали роботу 678,8 тис. осіб, у тому числі 424,5 тис. зареєстрованих безробітних, з яких кожний четвертий належав до соціально вразливих категорій населення, включаючи внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО.

Серед безробітних, які знайшли роботу, 14,8 тис. громадян започаткували власну справу за рахунок отримання виплати допомоги по безробіттю одноразово. Кожен другий колишній безробітний відкрив власну справу в сфері оптової та роздрібної торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів, кожен десятий - у професійній, науковій та технічній діяльності, стільки ж у сільському, лісовому та рибному господарствах.

На нові робочі місця з компенсацією роботодавцю єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працевлаштовано 13,1 тис. осіб, в тому числі 4,3 тис. осіб, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці та 8,8 тис. осіб, які працевлаштовані суб'єктами малого підприємництва на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності.

Крім того, у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру взяли участь 220,7 тис. осіб. Для забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня вимогам роботодавців, за направленням служби зайнятості професійне навчання проходили 169,5 тис. безробітних, у т. ч. 31,7 тис. осіб навчалися у ЦПТО. Найбільш поширеними професіями, які здобули безробітні, є: перукар, кухар, електрогазозварник, тракторист-машиніст, водій, продавець.

Профорієнтаційні послуги отримали 3,1 млн. громадян, у тому числі 993,1 тис. осіб, які навчаються у навчальних закладах різних типів. Ваучер на навчання та підвищення кваліфікації за 43 професіями та спеціальностями отримали 2,5 тис. осіб старше 45 років.

Право на отримання допомоги по безробіттю мали понад 1,0 млн. безробітних громадян або 76% загальної кількості зареєстрованих безробітних.

Станом на 1 грудня 2015 року, отримували допомогу по безробіттю 336,8 тис. осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю у листопаді 2015 року становив 1 358 грн. (у листопаді 2014 року - 1 182 грн.).

Щодо надання послуг державної служби зайнятості вимушено переміщеним особам (станом на 4 грудня 2015 року)

Управліннями праці та соціального захисту населення станом на 4 грудня поточного року взято на облік 1 млн. 635 тис. внутрішньо переміщених осіб (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014р. №509). З них, 966 тис. осіб - пенсіонери, 206 тис. осіб - діти, 68 тис. осіб - інваліди. Кількість осіб працездатного віку становила 394 тисяч, з яких 127 тис. осіб при отриманні довідки повідомили про потребу у працевлаштуванні.

З початку окупації АР Крим та проведення антитерористичної операції до державної служби зайнятості звернулися за допомогою у працевлаштуванні 62,0 тис. мешканців АР Крим, Донецької та Луганської областей, зокрема 50,7 тис. громадян, які отримали довідку про взяття на облік відповідно до Постанови КМУ від 1.10.2014 року №509.

Внутрішньо переміщені особи зверталися за послугами в центри зайнятості в усіх регіонах країни. Найбільша їх кількість зосереджена у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Полтавській, Луганській областях та м. Києві.

Державна служба зайнятості сприяла працевлаштуванню 17,0 тис. таких громадян, зокрема 13,7 тис. осіб, які мали відповідну довідку.

У громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру взяли участь 7,5 тис. переселенців.

З метою допомоги у професійному самовизначенні, підвищення мотивації до праці, орієнтації на професії, які є затребуваними на ринку праці, профорієнтаційними послугами державної служби зайнятості було охоплено 60,2 тис. внутрішньо переміщених осіб.

Для забезпечення відповідності професійно-кваліфікаційного рівня громадян, що шукають роботу, вимогам роботодавців, державна служба зайнятості організовує професійне навчання безробітних. За направленням служби зайнятості професійне навчання проходили 3,4 тис. безробітних з числа ВПО.

Станом на 4 грудня 2015 року продовжували отримувати послуги служби зайнятості 14,3 тис. осіб, з них 10,0 тис. осіб мали статус безробітного.

З метою вивчення потреб внутрішньо переміщених осіб у працевлаштуванні, Державною службою зайнятості протягом 2015 року проводилися щомісячні опитування ВПО працездатного віку, що звернулись до управління соціального захисту населення та повідомили про потребу у працевлаштуванні.

Відповідно до даних обстежень за листопад поточного року, серед осіб, які планують скористатися послугами служби зайнятості більшість (86%) зацікавленні в отриманні роботи, кожен десятий був готовий до тимчасової зайнятості, 8% - бажають отримати допомогу у виборі професії, 7% - до професійного навчання, 6% - до відкриття власної справи.

Разом з тим, обстеження засвідчили, що більше половини ВПО, які заявили про потребу у працевлаштуванні, є економічно неактивними та не готові працювати з різних причин, зокрема, 25% - мають роботу або були фізичною особою-підприємцем; 24% - планують розпочати пошук роботи пізніше; 15% - не готові працювати у зв'язку з необхідністю догляду за дітьми та хворими; 12% - планують повернення до місця постійного проживання; 11% - не готові працювати з різних причин, зокрема, вступили до навчального закладу, є фінансово незалежними тощо; 8% - повідомили про неготовність працювати за станом здоров'я; 5% - не бажають розірвати попередні трудові відносини.

Щодо надання послуг демобілізованих військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції У січні-листопаді 2015 року послугами служби зайнятості скористалися 17,3 тис. безробітних з числа демобілізованих військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції, з яких майже всі були охоплені профорієнтаційними послугами. Матеріальну допомогу по безробіттю отримували 16,2 тис. осіб.

Всього отримали роботу 2,5 тис. осіб, в тому числі за направленням служби зайнятості працевлаштувалося 2,2 тис. безробітних, з яких понад 1,0 тис. - шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Професійне навчання проходили 1,5 тис. безробітних осіб з числа демобілізованих учасників АТО, у громадських та інших роботах тимчасового характеру брали участь 1,2 тис. таких осіб.

Вищенаведений аналіз вказує на безробіття як комплексну соціальну проблему, загострення якої руйнує економічні, соціальні, культурні, демографічні основи соціуму. З цього випливають наступні висновки: неможливість визнання безробіття нормальним соціально-економічним явищем, аморальність політичних розмов та наукових тез про «позитиви» «природного» безробіття; необхідність визнання боротьби з безробіттям пріоритетом як економічної, так і соціальної політики, одним з аспектів якої є наголос на навчання безробітних, направлення їх до оплачуваних громадських робіт у плані відновлення трудового способу життя і відповідної мотивації, адже допомога у грошовому вигляді не може вважатися дієвим соціальним захистом безробітної людини та її близьких;у проведенні активної політики зайнятості виходити з логіки: стимулювання сукупного попиту на працю - з одного боку, якісна і структурно обгрунтована підготовка працівників з гарантіями їх працевлаштування і зайнятості - з іншого;дієвість регулювання на державному рівні системи соціально-трудових відносин у плані додержання роботодавцями норм трудового законодавства та колективних договорів і угод різного рівня під кутом зору гарантій зайнятості, рівня оплати праці, прав профспілок;необхідність відновлення у нашому суспільстві пропаганди трудових цінностей і трудового способу життя, особливо у молодіжному середовищі - з одного боку, інформування населення про проблеми безробіття, гарантії зайнятості та їх правовий захист, можливості користування соціальними послугами системи Державної служби зайнятості - з іншого.



Список використаної літератури

1. Державана служба зайнятості України http://www.dcz.gov.ua

2. Державна служба статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Конституція України http://zakon5.rada.gov.ua

4. Закон України «Про зайнятість населення» http://zakon5.rada.gov.ua

5. Білик Л.С. Економіка праці: Навч. Посібник. -- Чернівці: Рута, 2001. -- 75 с.

6. Бондаренко О.О. Наочний посібник з курсу «Економіка та соціологія праці». -- К., 1995. -- 32 с.

7. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:Либідь, 1996. - 210 с.

8. Єганов О.Ю., Карась П.М., Красночубенко К.В. Економіка праці: Навч. посіб. -- Миколаїв: УДМТУ, 2001. -- 48 с.

9. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 299 с.

10. Карпіщенко О.І., Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко Т.О. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. екон. спец. -- Суми: СумДУ, 2002. -- 132 с.

11. Польовий Л. Стан ринку працi i пiдвищення розмiру допомоги по безробiттю // Соцiальний захист. - 2001. - № 5. - С. 21 - 32.

Размещено на Allbest.ru

...