Конкурентоспроможність економіки України: її фактори, стан та перспективи

По суті, основним шляхом підвищення конкурентоздатності української продукції на міжнародному ринку є: поліпшення стандартизації, як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості на підприємствах. В рамках цього - впровадження сучасного комплексу систем управління якістю (організація механізму покращення якості продукції тощо). Висока якість вітчизняної продукції сприятиме створенню високого іміджу України на міжнародних ринках, покращення взаємозв'язків з іншими країнами.

Слід зазначити, що в Україні спостерігається і обмеженість (вичерпаність) окремих традиційних природних ресурсів, зокрема енергетичних. Так, за рахунок власних джерел потреби в паливно-енергетичних ресурсах задовольняються менше ніж на 50 відсотків. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України не в змозі забезпечувати поточні потреби економіки і населення в електричній енергії і паливі, про що свідчать постійні порушення частотних стандартів електропостачання, масові відключення населених пунктів і цілих регіонів, регулярно виникаючі інші кризові ситуації.

Основним шляхом вирішення цієї проблеми є :

- Пошук потенційних партнерів щодо постачання енергоресурсів, оскільки станом на 2014 рік спостерігається значна імпортозалежність України за енергоресурсами (газ,нафта);

- Удосконалення державного управління енергетичним сектором економіки шляхом регулювання а не прямого втручання в розвиток даного сектору, забезпечення прозорості діяльності на ринках енергоресурсів,

- Державна підтримка науково-дослідних робіт, що пов'язані із зменшенням енерговитратності, розробленням відновлюваних видів енергії та освоєнням енергозберігаючих технологій,

- Розроблення механізмів щодо залучення приватних інвестицій в енергетичний сектор України,

- Використання енергії фотосинтезу (приклад: Бразилія та США), а потенційні можливості України в даній сфері є дуже високими,

- Використання географічного становища та інфраструктури енергетики з метою розширення обсягів транспортування енергоресурсів (нафти, газу, електроенергії тощо),

Виконання вказаних заходів щодо вдосконалення енергозабезпечення сприятиме створенню умов сталого розвитку економіки України, забезпечить підвищення ефективності використання енергоресурсів,стимулює вищий рівень економічної безпеки України та сприятиме усуненню дисбалансу паливно-енергетичного комплексу України. 

Для підвищення рівня українського виробництва надзвичайно важливо співпрацювати із іноземними та міжнародними підприємствами та установами.

Насамперед, слід стимулювати приплив іноземних інвестицій до різних високонаукоємних виробництв, залучення іноземного венчурного капіталу. Використання іноземних інноваційних технологій, управлінського досвіду та фінансових коштів дозволить суттєво підвищити конкурентоздатність національного виробництва.

Крім того, найближчими роками держава має створити умови для залучення до України іноземних наукових лабораторій та наукоємних промислових фірм, що здійснюють НДДКР, формування спільних технологічних альянсів, науково-технологічних консорціумів, науково-виробничих кластерів, технологічних інкубаторів, організації вільних зон торгівлі наукоємними товарами та послугами тощо. Важливими заходами є сприяння формуванню великих корпоративних структур (в основному фінансово-промислових груп - ФПГ) у галузях високих технологій , а також вітчизняних транснаціональних корпорацій. Ці форми міжнародної співпраці дозволяють виробникам наукоємної продукції виходити на зовнішні ринки, підвищувати свою конкурентоздатність завдяки отриманню від закордонних партнерів нових технологій, освоєння сучасних методів управління.

Звісно, є об'єктивні труднощі на шляху ефективної реалізації спільних проектів із іноземними партнерами. Це стосується насамперед забезпечення рівних умов співпраці, для чого в українських підприємств часто немає достатніх коштів. Надання ж інтелектуальної власності як внеску також вимагає значних витрат на патентування та підтримку патентних прав за кордоном. Тому сьогодні зазначені напрямки діяльності потребують державної підтримки.

Проблема розвитку в Україні експорту послуг -- в їхньому низькому рівні й фактично монокультурному характері, коли експлуатується транзитне положення країни і практично не здійснюється експорт послуг таких сфер як науково-технічна, інжинірингова, фінансова, управлінська, маркетингова, інформаційна, які відзначаються високим динамізмом розвитку в сучасній світовій економіці. Імпортна структура є нераціональною через значні обсяги ввезення виробів, які виготовляються або, у принципі, могли б успішно виготовлятися національними виробниками, і малі обсяги -- машин та обладнання для модернізації високотехнологічних виробництв.

Україна має істотні перекоси в географічній структурі своїх експортних та імпортних зв'язків: надто високий рівень односторонньої імпортної залежності за окремими статтями критичного імпорту, особливо щодо енергоносіїв з Росії; незначна присутність на ринках багатьох країн, що розвиваються, які могли б бути важливими споживачами продукції та послуг українських підприємств і фірм.

Наявність невідповідності між імпортними потребами країни та її експортним потенціалом постійно продукує проблему торговельного дисбалансу як загалом, так і з окремими стратегічно важливими партнерами. Це, в свою чергу, репродукує проблему зростаючої зовнішньої заборгованості.

Принципово важливою є проблема зовнішньої заборгованості. Справа не лише в обсягах зовнішнього боргу, адже він не досяг критичних величин з огляду на економічну безпеку держави. Не меншу загрозу приховують у собі й такі обставини: по-перше, обмежені можливості та низький потенціал обслуговування зовнішнього боргу призводять до необхідності його постійної реструктуризації, що дуже нагадує славнозвісні «боргові піраміди»; по-друге, загальна тенденція нарощування обсягів обслуговування зовнішнього боргу супроводжується виникненням «піків», коли у короткий час необхідно мобілізувати на такі цілі значні ресурси; по-третє, формується нераціональна структура зовнішнього боргу, з превалюванням короткострокових приватних кредитів. Це негативно впливає на суверенний кредитний рейтинг та національну конкурентоспроможність.

На жаль, проблеми існують не тільки на рівні приватних підприємств, а й у державному секторі. Незбалансована економічна політика держави, неефективна податкова система та відсутність будь-яких програм заохочення зводять бажання підприємців розвивати виробництво нанівець. В наслідок цього економіка України страждає від застою, бо розвиток економіки може відбувається тільки завдяки великим виробництвам і державним підприємствам.

При правильному використанні економічної політики Україна буде в змозі забезпечити собі не тільки прекрасне сьогодення, а й стабільне майбуття для наступних поколінь. Зростання конкурентоспроможності держави буде мати позитивний вплив як на внутрішнє становище (чим це зростання і буде, власне, забезпечуватися), так і на місце України у світовому господарстві.

Щодо перспектив подальших наукових розвідок у даному напрямі, то необхідним вважаю поглибити вивчення шляхів досягнення потрібного рівня конкурентноздатності України через механізми економічної, політичної, правової підтримки. Більш детальної уваги потребують завдання з реформи як владної, так і громадянської культури за допомогою використання досвіду

Наша країна перебуває на новому етапі розвитку, в основному виправлені помилки перехідного періоду, накопичені можливості для подальшого розвитку економіки. За рахунок експортних ресурсів, перетворень в економіці і сприятливої кон'юнктури держава може реалізовувати намічений курс. Адекватна політика експортно-імпортного регулювання з метою підвищення конкурентоспроможності здійснюється з врахуванням сучасних процесів глобалізації економіки. Україна спрямовує підходи пріоритетності стратегії переважно на нарощування конкурентоспроможності у відкритому конкурентному середовищі, що зумовить перебудову всієї економічної системи України і забезпечить їй зв'язок з іншими високорозвиненими державами.

Отже, існуючі позиції України на зовнішньому ринку свідчать про дуже низьку конкурентоздатність українських підприємств у світі, що обумовлено рядом проблем, насамперед - сировинною структурою українського експорту. Для підвищення конкурентоздатності української продукції, необхідно брати приклад з розвинутих країн, де конкурентоспроможність постійно перебуває в центрі уваги державних діячів та ділових кіл. Можна сказати, що українські підприємства мають великий потенціал для виходу на міжнародний ринок. Але тільки за умови комплексних дій держави можна вивести вітчизняну продукцію на конкурентоспроможний рівень.

Висновки

В ході дослідження курсової роботи на тему: «Конкурентоспроможність вітчизняної продукції» були виконані поставлені завдання та можна дійти наступних висновків:

1. З'ясовано поняття конкурентоспроможності. Ми переконалися, що в сучасних дослідженнях проблематики конкурентоспроможності перевалює мікроекономічний підхід - на рівні підприємства чи окремого товару, а формування конкурентоспроможності пов'язується із стратегією і тактикою конкурентної боротьби.

2. Дослідили, що фактори конкурентоспроможності - це обставини та умови, що причиняють конкурентоспроможність.

3. З'ясовано, що в останні роки спостерігається низький рівень конкурентоспроможності України в загальному значенні та конкурентоспроможності її продукції на світових ринках.

4. Досліджено, що існує ряд проблем, які потребують негайного ров'язання. Насамперед, потрібно змінити економічну стратегію. Потрібно відійти від виробничих схем часів Радянського Союзу. Головною проблемою конкурентоспроможності української економіки, на думку світових експертів, є великий рівень корумпованості.

5. Виявлено провідну роль держави в підвищенні конкурентоспроможності вітчизняної продукції, яка залежить від здатності держави створювати економічне та правове середовище. На сьогодні нагальною потребою є розробка і використання різноманітних форм і методів дієвого соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування і забезпечення виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції.

6. Запропоновано шляхи поліпшення стану вітчизняної конкурентоспроможності продукції. Зокрема: вибір конкурентних стратегій розвитку; досягнення управлінської злагодженості; система управління трудовою мотивацією; комплексний підхід до підвищення якості і конкурентоспроможності послуг, що надаються; систематичний підхід до диверсифікації та планування виробництва; системний економічний аналіз діяльності підприємства; інформаційне забезпечення системи.

Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки - комплексний багаторівневий процес, який залучає на свою «орбіту» практично увесь комплекс інструментів державної економічної політики. Відтак, цілком очевидною є об'єктивна неможливість одночасної реалізації усього комплексу завдань стратегії забезпечення конкурентоспроможності. Це спонукає до необхідності пошуку логічної послідовності заходів, яка б могла забезпечити поетапну реалізацію відповідних завдань економічної політики.

Cписок використаних джерел

1. Бєлєйченко О.Г. Чинники впливу на конкурентоспроможність економіки / О.Г. Бєлєйченко // Економіка та держава. - 2009. - №8. - С. 33-35

2. Більовська О. О. Державне регулювання економіки України в контексті забезпечення її конкурентоспроможності в умовах глобалізації : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03

3. Господарський кодекс України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15

4. Гук О. В. Взаємозв'язок показників і факторів конкурентоспроможності національної економіки / О. В. Гук // Формування ринкових відносин в Україні. 2015. - № 11. С. 69-75.

5. Економічний дискусійний клуб [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://edclub.com.ua/analityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu

6. Інформаційний простір «Info-Light» [Електроний ресурс]. - Режим доступу http://infolight.org.ua/indeksu-konkurentospromozhnosti-ukrayini

7. Інформаційно-аналітичний портал [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://gtmarket.ru/news/2014/06/25/6834

8. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності //Економіка України. 2007. № 3. C. 14-21

9. Клуб читателів «Гордон» [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://ain.ua/2016/01/20/627606

10. Конкурентоспроможність України після кризи: десять сходинок униз[електронний ресурс] / Н. Ізосімова // Дзеркало тижня - 2010. - №25(805)- Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2020/69942/

11. Крищенко Д.В. Визначення рівня конкурентоспроможності української економіки//Економіка України -2010.-С. 21-30

12. Лазор О.Д. Територіальна організація влади в Україні / О.Д. Лазор, О.Я. Лазор, А.О. Чемерис. - К.: Дакор, 2007. - 576 С.

13. Лесечко М.Д. Основи системного підходу: теорія, методологія, практика / М.Д. Лесечко. - ЛРЩУ УАДУ, 2002. - 30 С.

14. Малкін М. Конкурентоспосбность как показатель, отражающий состояние экономики страны / - 2014. - № 6. - С. 91-93.

15. Міжнародні економічні відносини / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін.. - К.: Либідь, 1 В.М. Геєць 992. - С.72

16. Основы внешнеэкономических знаний: [учеб. для экономического образования] ; под ред. И.Н. Фаминского. - М.: Международные отношения, 1990. - С.406

17. Портер М. Стратегии повышения уровня развития экономик: опыт новых индустриальных стран Азии / М. Портер // - 2015.С. -112.

18. Праде Ф. Повышения уровня развития национальных экономик // Вісник Національного банку України. - 2015. - № 4.

19. Рейтинги... Рейтинги... Рейтинги // Маркетинговые исследования в Украине. - 2014. - № 4. - С. 50-55.

20. Розгон І.В. Сучасні чинники впливу на конкурентоспроможність економіки / І.В. Розгон // Економіка та держава. - 2009. - №10. - с. 30-31

21. Савченко, Алла Миколаївна. Державне регулювання корпоративного сектору України в умовах ринкових трансформацій : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 2016. - 20.

22. Сіренко, Крістіна Юріївна. Державне регулювання інноваційного розвитку легкої промисловості України :автореф. дис. ...канд. екон. наук : 08.00.03 / Сіренко Крістіна Юріївна.

23. Слав'юк, Наталія Ростиславівна. Зовнішні державні запозичення в забезпеченні конкурентоспроможності економіки України : автореф. дис.. канд. екон. наук : 08.00.08, 2013. - 20 С.

24. Ткачук П. Адміністративно-територіальний устрій України: досвід і уроки / П. Ткачук // Місцеве самоврядування. - 1998. - № 5-7. -

25. Фонд «Ефективне управління» [Електроний ресурс]. - Режим доступу: http://www.feg.org.ua/.

26. Хорев Б.С. Повышения уровня развития нацеональной еконимики / Б.С. Хорев. - М.: Мысль, 1981. - 320

27. "Я знаю все» офіційний веб-портал [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/

28. 2014 Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року //Національна безпека і оборона. - 2014. - № 2. - C. 2-54

29. 2015 Index of Economic Freedom [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.heritage.org/index/Country/Ukraine

30. 2015 Добірка статей про паливно-енергетичний комплекс //Вісник Національної Академії наук України. - 2015. - № 9. - C. 3-34

Додаток А

Таблиця А1. Визначення поняття конкурентоспроможності продукції [2]

Додаток Б

Рисунок Б1 Фактори конкурентоспроможності продукції [4]

Додаток В

Рисунок В1 Індекс глобальної конкурентоспроможності 2014-2015рр.[6]

Размещено на Allbest.ru